Пояснювальна записка Українознавство це філософсько-теоретична гуманітарна наука про походження, розвиток та сучасне життя українського етносу, закономірності його історичного та культурно-мистецького розвитку



Скачати 52.11 Kb.
Дата конвертації10.09.2017
Розмір52.11 Kb.


Пояснювальна записка

Українознавство – це філософсько-теоретична гуманітарна наука про походження, розвиток та сучасне життя українського етносу, закономірності його історичного та культурно-мистецького розвитку.

Як і будь-яка наука, українознавство будується на принципах системності, цілісності, єдності світобудови і послуговується загальнонауковими методами аналізу і синтезу, інтеграції і диференціації, індукції і дедукції .

Українознавство найповніше представляє соціально-культурний досвід нашого народу, який включає й практичну діяльність людей у різних сферах суспільного життя. Тому ця наука для сучасної молоді – це своєрідний орієнтир у складних процесах самопізнання, громадянського самовизначення, вибору певного роду професійної діяльності.

Українознавство ставить за мету цілісне достовірне знання про Україну і світове українство, вияв українського світобачення у часі і просторі.
Вступник повинен знати:

– основні українознавчі терміни та поняття;

– теоретичні засади українознавства (історії, етнографії, етнології, українського народознавства, міфології, фольклористики);

– основні історичні етапи розвитку галузей українознавства;

– релікти матеріальної та духовної культури українців;

– організаційно-методичні засади дисциплін українознавчого циклу;

– суть інтеграції українознавства в освітньому просторі;

– фольклорні зразки, обряди, звичаї, традиції українців.


Вступник повинен вміти:

– характеризувати витоки створення та розвитку матеріальної та духовної

культури українців з допомогою науково-історичних фактів;

– аналізувати проблеми виникнення і формування українського етносу, його матеріальної і духовної культури;

– орієнтуватися у питаннях історії розвитку українського фольклору, класифікації жанрів усної народної словесності, їх специфіки у контексті обряду, ритуалу;

– використовувати українознавчу інформацію у своїй педагогічній та творчій діяльності;



– аналізувати наукові доробки вчених з різних питань українознавства.
Іспит зі спеціальності має усну форму проведення. Випробування оцінюється за шкалою «зараховано» / «не зараховано».


Питання до додаткового вступного випробування з українознавства

  1. Донауковий період народознавчих досліджень

  2. Основні джерела українознавства. Етапи накопичення знань про Україну й українців.

  3. Етапи розвитку українознавства як наукового знання.

  4. Фетишизм, тотемізм, анімізм та магія як первісні форми релігійного життя.

  5. Українська міфологія як частина слов’янської міфології.

  6. Уявлення про світобудову та культи основних стихій.

  7. Тваринний світ у народному світогляді.

  8. Класифікація персонажів нижчої міфології українців.

  9. Вища міфологія давніх українців як різновид землеробської міфологічної системи.

  10. Українські міфи про походження і природу людини.

  11. Формування української народознавчої науки (від «народознавства» до «етнології».

  12. Трансформація етнографії в етнологію. Діяльність Міжнародного наукового братства українських антропологів, етнографів, демографів.

  13. Еволюціонізм як перша власне етнологічна теорія. (Е. Тайлор, Г. Спенсер, А. Бастіон, Л. Морган).

  14. Наукові течії і школи дифузіонізму.

  15. Соціологічна школа в етнології. Е. Дюркгейм і вчення про суспільство.

  16. Школа історичної етнології (школа Ф. Боаса, А. Кребера).

  17. Етнопсихологічна школа. Новий погляд на індивіда й культуру.

  18. Основні етапи формування української етнічної території.

  19. Історико-етнографічні райони розселення народу та його етнографічні групи.

  20. Теорії походження українців. Структура, ознаки етносу.

  21. Основні етапи й напрямки розвитку української національної ідеї.

  22. Роль дисидентського руху в розвитку української національної ідеї.

  23. Особливості психічного складу етнічної спільноти.

  24. Психоментальні риси українських звичаїв та обрядів.

  25. Риси українського національного характеру.

  26. Феномен української духовної культури.

  27. Народні знання.

  28. Календарно-побутова обрядовість українців.

  29. Символіка й функції матеріальної культури: житло, одяг, посуд, їжа.

  30. Промисли й ремесла українців.

  31. Традиційна культура Слобожанщини.

  32. Сімейна обрядовість українців.

  33. Засади української етнопедагогіки.

  34. Провідні напрями родинного виховання.

  35. Традиції сімейного виховання українців.

  36. Громада й громадський побут українців.

  37. Формування молодіжної субкультури в українців. Специфіка діяльності парубоцьких громад.

  38. Організація дозвілля української молоді.

  39. Духовно-виховні та культурологічні аспекти в християнській етиці.

  40. Християнська етика родинних відносин.

  41. Заповіді Божі як осердя християнського етикету.

  42. Утвердження принципів християнської моралі засобами мистецтва.


КРИТЕРІЇ ОЦІНЮВАННЯ


Оцінка знань

Критерії оцінювання

Зараховано

Абітурієнт відтворює значну частину теоретичного матеріалу, виявляє знання і розуміння основних положень; з допомогою викладача може аналізувати навчальний матеріал, виправляти помилки, серед яких є значна кількість суттєвих, значну частину його відтворює на репродуктивному рівні.

Абітурієнт вільно володіє теоретичним матеріалом, формулює визначення понять, може характеризувати та аналізувати українознавчу інформацію, здатен співвідносити події та процеси за періодами. Він зіставляє різні погляди на той самий предмет, розуміючи при цьому можливість різних підходів до обговорюваної проблеми, виявляє повагу до думки іншого. Вміє оригінально сформулювати свою думку, дібравши цікаві, влучні, переконливі аргументи на захист своєї позиції, у тому числі й з власного життєвого досвіду, зіставити різні погляди на той самий предмет.



Не зараховано

Абітурієнт не розуміє змісту українознавчих понять і категорій, нездатен охарактеризувати історичні періоди формування науки. виставляється іспитованому, який не має чіткого уявлення про предмет і об'єкт обраної наукової дисципліни; володіє незначною частиною окресленого програмного матеріалу та не орієнтується в літературі та джерелах. Здебільшого вступник відповідає уривчастими реченнями ствердного чи заперечного характеру.

Володіє матеріалом на рівні окремих фрагментів, що становлять незначну частину навчального матеріалу.




База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка