Пояснювальна записка до навчальної дисципліни Навчальна програма навчальної дисципліни «Кримінальне процесуальне доказування»



Сторінка2/9
Дата конвертації11.04.2016
Розмір1.61 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9

Король В.В. Судові стадії провадження у кримінальних справах: Навч. посібник. – Івано-Франківськ: Гостинець, 2006. – 240 с.


Кримінальний процес : підручник / Нац. ун-т «Юрид. акад. України ім. Ярослава Мудрого» ; за ред.: В. Я. Тація [та ін.]. – Х. : Право, 2013. – 824 с.

Лобойко Л. М. Кримінальний процес : підручник / Л. М. Лобойко. – К. : Істина, 2014. – 432 с.

Молдован А. В. Кримінальний процес України : навч. посіб. / А. В Молдован, С. М. Мельник. – К. : Центр учб. л-ри, 2013. – 368 с.

Новий Кримінальний процесуальний кодекс України : комент., роз’яснення, док. / відп. ред. В. С. Ковальський. – К. : Юрінком Інтер, 2013. – 408 с. – (Правозастосування).

Погорецький М. А.Кримінально-процесуальні відносини: структура і система. – Харків, 2002.  160 с.



Рибалка О. В. Доказова діяльність суду за новим Кримінальним процесуальним кодексом України / О. В. Рибалка // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2013. – № 6. – С. 131–136.

Розовский Б. Г. Ненаучные заметки о некоторых научных проблемах уголовного процесса.  Луганск, РИО ЛАВД, 2004. – 600 с.

Рожнова В. В. Кримінально-процесуальне право України: Посіб. для підготов. до іспитів. – К.: Вид. Паливода А.В., 2006. – 256 с.

Удалова Л. Д. Суб’єкти кримінально-процесуального доказування : навч. посіб. / Л. Д. Удалова, О. В. Рибалка . – К. : КНТ, 2012. – 160 с.
КОНСПЕКТ ЛЕКЦІЇ

Діяльність органів досудового розслідування, прокуратури та суду по збиранню, перевірці і оцінці фактичних даних (відомостей про факти) про обставини, встановлення яких є так необхідним для правильного вирішення справи, прийнято називати доказуванням. При цьому слід зазначити, що доказування складає основний зміст кримінального процесуальної діяльності органів розслідування та суду. Звичайно, було б неправильним зводити весь кримінальний процес до доказування, але домінуюча роль доказування в кримінальному процесі не піддається сумніву.

Норми процесуального права, які регулюють мету, порядок, межі і зміст цієї діяльності називаються доказовим правом.

Аналіз практики застосування норм доказового права свідчить про те, що працівниками судових та правоохоронних органів, при провадженні у кримінальних справах, допускається ряд порушень та помилок, при формуванні доказів, їх перевірці та оцінці. А це, в цілому, негативно відбивається на стані боротьби зі злочинністю, виконанні завдань кримінального судочинства.

Студенти повинні чітко уявляти, що таке процес доказування і пам’ятати, що доказування не зводиться лише до збору, перевірки й оцінки відомостей про факти. Підсумковим етапом в цій діяльності є прийняття певного процесуального рішення і наведення аргументів для його обґрунтування.

Важливим є питання про предмет доказування у кримінальному процесі. Спочатку потрібно засвоїти саме поняття предмета доказування, а потім сукупність тих обставин, які підлягають встановленню.

З предметом доказування тісно пов’язане поняття меж доказування обставин кримінальної справи. Межі доказування визначають глибину пізнання оточуючої дійсності та обсяг доказів необхідних для встановлення істини у кримінальному провадженні.

Початковим етапом (елементом) процесу доказування є збирання (формування) доказів та їх процесуальних джерел. Знання способів збирання доказів, їх фіксації, та норм права, які регламентують що діяльність безпосередньо впливає на якість розкриття і розслідування злочинів.

Слухачам необхідно усвідомити співвідношення процесуальних та допоміжних способів збирання інформації у справі.

Наступними елементами процесу доказування є перевірка та оцінка відомостей про факти. Метою перевірки доказів та їх процесуальних джерел є визначення їх доброякісності, достовірності, повноти та законності засобів одержання.

Оцінка доказів та їх процесуальних джерел є необхідною передумовою для прийняття і обґрунтування процесуального рішення у кримінальному провадженні.

Студентам слід звернути увагу на те, що в кожній стадії кримінального судочинства окремі елементи процесу доказування мають свої особливості, які зумовлюють завданнями тієї чи іншої стадії.

Завдання норм доказового права, вміння їх правильно застосовувати в практичній діяльності допоможе слухачам стати висококваліфікованими спеціалістами у сфері боротьби зі злочинністю, сприятиме більш ефективній реалізації завдань кримінального судочинства.

Методичні рекомендації. При підготовці до даного заняття слухачам слід усвідомити, що успішне виконання завдань кримінального процесу вимагає від органів розслідування встановлення в кожній кримінальній справі обставин, які мають значення для вирішення і досягнення.

Законодавець перераховує осіб, які вправі встановлювати ці обставини, процесуальні засоби та порядок їх використання з метою встановлення вказаних обставин, межі їх дослідження тощо.

Ті норми кримінального процесуального права, які регулюють процес виявлення, збирання, перевірку та оцінку даних, необхідних для встановлення істини у кримінальній справі складають інститут доказового права.

Доказове право не слід ототожнювати з теорією доказів, оскільки, як відзначалось, доказове право  сукупність норм, що регулює процес доказування, а теорія доказів  частина науки кримінального процесу, яка вивчає процес доказування.

Основне призначення теорії доказів в тому, щоб на основі вивчення і узагальнення норм доказового права, практики їх застосування виробити наукові рекомендації для подальшого удосконалення як самих норм, так і судової та слідчої практики їх застосування.

Необхідно також пам’ятати, що теорія доказів досліджує закономірності процесу пізнання об’єктивної істини у кримінальному провадженні.

Знайти істину у кримінальному провадженні значить виконати перше і безпосереднє завдання кримінального процесу  повністю розкрити злочин, що є необхідною умовою правосуддя.

Це означає, що під об’єктивною істиною у кримінальному процесі слід розуміти точну і повну відповідальність дійсності висновкам органів розслідування і суду про обставини кримінального провадження, правову кваліфікацію діяння та покарання винних у вчиненні злочину.

Доказування, як і вся процесуальна діяльність, має здійснюватись на підставі закону і в повній відповідності до норм моралі.




ЗАТВЕРДЖУЮ

Завідувач кафедри кримінально-правових лисциплін ННІПП НАВС,

доктор юридичних наук, доцент

_______________В.Я.Горбачевський

«______» __________ 201__ року

ТЕМА № 7. Слідчі, негласні слідчі (розшукові) дії як засоби збирання

доказів у кримінальному процесі

з навчальної дисципліни: «Кримінальне процесуальне доказування»

Категорія слухачів: студенти магістратури

Навчальна мета: ознайомити з поняттям доказу в кримінальному провадженні, їх джерелами та видами.

Виховна мета: сприяти формуванню професійних якостей спеціаліста правоохоронної сфери діяльності.

Розвивальна мета: розвинути інтелектуальні здібності до аналізу інформації про кримінальне правопорушення та можливості їх використання в кримінальному провадженні як доказу.

Навчальний час: 2 годии

Навчальне обладнання, ТЗН: мультимедійний проектор, комп’ютер.

Наочні засоби: малюнки та схеми, мультимедійні презентації.

Міжпредметні та міждисциплінарні зв’язки:

Забезпечуючі дисципліни: криміналістика, кримінальне право, кримінологія, логіка, психологія.

Забезпечувані дисципліни: кримінальне процесуальне доказування, кримінальний процес, оперативно-розшукова діяльність.
План:

1. Поняття слідчих (розшукових) дій, їх види і роль в кримінальному процесуальному доказуванні. Класифікація слідчих (розшукових) дій.

2. Доказове значення відкритих (гласних) слідчих (розшукових) дій: допиту, огляду, освідування, огляду, ексгумації трупа, експертизи, експерименту.

3. Доказове значення негласних слідчих (розшукових) дій. Використання результатів проведення негласних слідчих (розшукових) дій у доказуванні.



Література:

Конституція України: Закон України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України.  1996.  № 30.  Ст. 141.

«Про прокуратуру» Закон України від 5 листопада 1991 р. // Відомості Верховної Ради України.  1991.  № 53.  Ст. 793.

«Про міліцію» Закон України від 20 грудня 1990 р. // Відомості Верховної Ради України.  1991.  №4.  Ст. 20.

«Про Службу безпеки України» Закон України від 25 березня 1992 р. // Відомості Верховної Ради України.  1992.  № 27.  Ст. 382.

«Про судоустрій і статус суддів» Закон України від 7 липня 2010 р // Відомості Верховної Ради України, 2010, N 41-45, ст.529.

Постанови Пленуму Верховного Суду України:

«Про судову практику по застосуванню примусових заходів медичного характеру» від 19 березня 1982 р. № 2 // Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах (1973-2004): Офіційне виданий / За заг. ред. В. Т. Маляренка.  К., 2004.

«Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку» від 29 червня 1990.  № 5 // Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах (1973-2004): Офіційне видання / За заг. ред. В. Т. Маляренка.  К., 2004.

«Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві» від 24 жовтня 2003 р. № 8 // Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах (1973-2004): Офіційне видання / За заг. ред. В. Т. Маляренка.  К., 2004.

«Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 р. № 7 // Постанови Пленуму Верховного Суду України в кримінальних справах (1973-2004): Офіційне видання / За заг. ред. В. Т. Маляренка.  К., 2004.

«Про практику застосування судами законодавства, яким передбачені права потерпілих від злочинів» від 2 липня 2004 р. № 13 // Вісник Верховного Суду України.  2004.  № 8.

Берназ В. Д. Принципы стратегии следственной деятельности в контексте нового КПК Украины /В. Д. Берназ // Кримінальне провадження: новації процесуальної теорії та криміналістичної практики : матеріалиміжнар. наук.-практ. конф. (м. Сімферополь, 18–19 квіт. 2013 р.). – Сімферополь : ДІАЙПІ, 2013. – С. 23–26.

Берназ В. Д. Нові професійні функції слідчого при проведенні негласних слідчих (розшукових) дій та напрями вдосконалення їх підготовки / В. Д. Берназ // Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ. – 2013. – № 1(5). – С. 8–12.



Вапнярчук В. В. Кримінальний процес України (в схемах і таблицях) : навч. посіб. / В. В. Вапнярчук. – Х. : ФІНН, 2011. – 294 с. – (Бібліотека юриста).

Капліна О. В. Проблеми тлумачення загальних вимог до проведення слідчих (розшукових) дій / О. В. Капліна // Актуальні проблеми кримінального права, процесу та криміналістики : матеріали наук.-практ. конф. / НАПрН України ; Ради адвокатів України. – Одеса : Фенікс, 2012. – С. 338–342.

Колесник В. А. Суб’єкти здійснення та класифікація негласних слідчих (розшукових) дій / В. А. Колесник // Юридичний часопис Національної академії внутрішніх справ. – 2013. – № 1(5). – С. 129–134.

1   2   3   4   5   6   7   8   9


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка