Постанова Пленуму Верховного Суду України від 03. 06. 05 р. №8 "Про судову практику в справах про контрабанду та порушення митних правил"



Скачати 141.47 Kb.
Дата конвертації24.04.2016
Розмір141.47 Kb.


Контрабанда як злочин
План

    1. Поняття злочину. Підстави кримінальної відповідальності.

    2. Поняття та склад контрабанди.

    3. Відповідальність за скоєння контрабанди.

    4. Стадії вчинення злочину. Співучасть у злочині.

Література:


  1. Конституція України. Прийнята на пятій сесії Верховної Ради України 28 червня 1996 р. - К.: Юрінком Інтер, 1998.

  2. Кримінальний кодекс України: Закон України від 5 квіт. 2001 р. №2341-III - К.: ЕксОб, 2001.

  3. Постанова Пленуму Верховного Суду України від 03.06.05 р. №8 “Про судову практику в справах про контрабанду та порушення митних правил”.


1.Поняття злочину. Підстави кримінальної відповідальності.
Поняття злочину чітко визначено у Кримінальному кодексі України в ст.11 КК України, ним визнається передбачене цим кодексом суспільне небезпечне винне діяння (дія або бездіяльність), вчинене суб'єктом злочину.

Не є злочином дія або бездіяльність, яка хоча формально і містить ознаки будь-якого діяння, передбаченого КК України, але через малозначність не становить суспільної небезпеки, тобто не заподіяла і не могла заподіяти істотної шкоди фізичній чи юридичній особі, суспільству або державі.

Класичний перелік ознак злочину складається з наступних чотирьох ознак: суспільна небезпечність, протиправність винність та караність. Проте, більш правильно виділяти шість ознак злочину:


  1. суспільна небезпечність;

  2. злочином є лише діяння (дія або бездіяльність);

  3. наявність суб'єкта злочину;

  4. винність;

  5. протиправність (тобто дане діяння повинно бути передбачене чинним Кримінальним кодексом України);

  6. караність (хоча дана ознака злочину і не зазначена у визначенні злочину, але вона випливає із самої суті поняття злочину, адже вчинення злочину завжди пов'язане з відповідним покаранням).

Згідно з ст2 КК України підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого Кримінальним кодексом України.

Тобто при наявності об’єктивних ознак (об’єкт, діяння, наслідки, час, спосіб, місце, обстановка вчинення злочину) і суб’єктивних ознак (суб’єкт, вина, мотив і мета), які характеризують певне суспільно-небезпечне діяння.

Ч.2. цієї статті вказує, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

За ч.3. ст.2 ніхто не може бути притягнений до кримінальної відповідальності за той самий злочин більше одного разу.


2. Поняття та склад контрабанди. Ознаки контрабанди

Контрабандою, згідно з ст. 201 КК України є переміщення через митний кордон України поза митним контролем або з приховуванням від митного контролю культурних цінностей, отруйних, сильнодіючих, вибухових речовин, радіоактивних матеріалів, зброї та боєприпасів (крім гладкоствольної мисливської зброї та бойових припасів до неї), а також спеціальних технічних засобів негласного отримання інформації



Основним безпосереднім об'єктом злочину є встановлений порядок переміщення відповідних предметів через митний кордон України, який є необхідною умовою нормальної діяльності митних органів по стягненню передбачених законодавством платежів, здійсненню митного контролю і митного оформлення предметів. Додатковим факультативним об'єктом контрабанди можуть виступати встановлений порядок обігу предметів дозвільної системи, громадська безпека, здоров'я населення.

Предмети контрабанди



Культурні цінності - об’єкти матеріальної та духовної культури, що мають художнє, історичне, етнографічне та наукове значення і підлягають збереженню, відтворенню та охороні відповідно до законодавства України (оригінальні художні твори живопису, графіки та культури; предмети пов’язані з історичними подіями, розвитком суспільства та держави, історією науки та культури; предмети музейного значення, знайдені під час археологічних розкопок; унікальні та рідкісні музичні інструменти; рідкісні монети, ордени, медалі, печатки та інші предмети колекціонування; рідкісні поштові марки тощо.

Отруйні речовини це отрути, токсини (бойові, лікарські, сіль-ськогосподарські та інші), які, потрапляючи всередину організму людини через органи дихання, травлення або через шкіру, здатні викликати смерть людини або психоневрологічний розлад, порушення дихання чи функції серцево-судинної системи, ураження нирок (нефропатію) чи печінки (гепатопатію) тощо. Вони можуть бути мінерального (миш'як, стрихнін, ртуть та сулема, синильна кислота та інші ціаніди, пестициди тощо), рослинного (отрута, виділена із мухомора, блідої поганки тощо), тваринного (зміїна отрута та отрута, що виробляється членистоногими тваринами) або змішаного чи штучного (хімічного) походження.

Сильнодіючі речовини — це лікарські, побутові, промислові та інші хімічні речовини, здатні своїм впливом на живий організм заподіяти йому шкоди. До них, зокрема, віднесені аміназин, бісептол, гросептол, еритроміцин, ефералган, камфора, корвалол, ністатин, нітрогліцерин, новокаїн, сульфадимезин, тетрациклін, фурацилін, деякі інсуліни та вітаміни, кислота нікотинова, настойки женьшеню і прополісу, розчин йоду спиртовий. До сильнодіючих речовин належать і інші кислоти, луги, солі.

Незаконне переміщення зазначених сильнодіючих речовин через митний кордон України має тягнути кримінальну відповідальність за ст. 201 тільки у тих випадках, коли кількість зазначених лікарських засобів значно перевищує розміри, необхідні для лікування конкретної особи.

Під поняттям «радіоактивні матеріали» слід розуміти ядерне паливо яке може виділяти енергію шляхом самопідтримуваного ланцюгового процесу ядерного поділу поза ядерним реактором, радіоактивні продукти та відходи, а також речовини природного або штучного походження, що містять у своєму складі радіоактивні ізотопи, як здатні до первісного випромінювання (руда уранова або торієва уран-233, плутоній-239, америцій-242 тощо). Обладнання та установки (технічні пристрої) — джерела іонізуючого випромінювання (обладнання ядерних реакторів, установки для поділу ізотопів, системи конверсії тощо) —не є в прямому розумінні слова речовинами. Речі, що набули радіоактивності внаслідок впливу радіоактивних матеріалів (проби ґрунту, техніка, одяг тощо), також не можуть визнаватися радіоактивними речовинами.

Об'єктивна сторона контрабанди виражається в діях, які полягають у незаконному переміщенні відповідних предметів через митний кордон України.

Переміщення предметів через митний кордон України поза митним контролем означає їх переміщення:



  1. поза місцем розташування митного органу;

  2. поза часом здійснення митного оформлення (тобто до відкриття чи після закриття митниці, яка є тимчасовою або працює не цілодобово;

  3. із використанням незаконного звільнення від митного оформлення.

Переміщення предметів через митний кордон України з приховуванням від митного контролю, поділяється на фізичне та документальне.

Фізичне:


  1. з використанням тайників (спеціально, з метою вчинення контрабанди, виготовлених або обладнаних схованок в транспортних засобах, устаткуванні, тарі, предметах одягу тощо);

  2. з використанням інших засобів, що утруднюють виявлення предметів (з приховуванням предметів в організмі чи на тілі людини або тварини, в одязі, взутті, головному вбранні, в порожнинах транспортного засобу, в багажі, продуктах харчування, речах особистого користування тощо);

  3. шляхом надання одним предметам вигляду інших через істотну заміну зовнішніх характерних ознак предметів, а також їх тари, упаковки етикеток, ярликів, що дозволяє віднести предмети контрабанди до предметів іншого виду (наприклад, так зване камуфлювання справжності);

Документальне:

  1. з поданням митному органу України як підстави для переміщення предметів через митний кордон підроблених документів;

  2. документів одержаних незаконним шляхом (наприклад. в результаті надання уповноваженій особі як підстави для видачі документів завідомо неправдивих відомостей або внаслідок зловживання службовою особою своїм службовим становищем чи службової недбалості);

  3. документів, що містять неправдиві дані (щодо ваги, кількості асортименту, найменування, вартості предметів, їх інших характеристик, щодо суті угоди, відправника або одержувача предметів, щодо держави, з якої вони вивезені або в яку переміщуються); г) що є підставою для переміщення інших предметів.

Контрабанда є злочином з формальним складом. До визначення моменту закінчення контрабанди потрібно підходити диференційовано і враховувати те, відбувається ввезення чи вивезення предметів злочину, а також місце здійснення протиправних дій. Якщо предмети ввозяться на митну територію України або вивозяться із спеціальних митних зон на решту митної території, контрабанда має розглядатись як закінчений злочин у разі фактичного переміщення предметів через митний кордон. При цьому не має значення, вдалося чи ні винному вивезти предмети контрабанди за межі зони митного контролю.

Якщо предмети вивозяться за межі митної території України або ввозяться з іншої частини митної території до спеціальних митних зон, контрабанда визнається закінченою після вчинення дій, спрямованих на реалізацію наміру відповідно ввезти чи вивезти предмети, — з моменту виявлення їх під час митного контролю.

Суб'єктом злочину є осудна особа, яка досягла 16-річного віку, у т.ч. особа, яка користується правом дипломатичного імунітету, незалежно чи є ці особи власниками цих предметів чи ні. Дії службової особи, яка сприяла незаконному переміщенню предметів через митний кордон, слід розглядати як пособництво у контрабанді та, за наявності підстав, як відповідний злочин у сфері службової діяльності.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом. Недекларування відповідних предметів, вчинене з необережності, не містить ознак коментованого складу злочину. Не може бути притягнута до кримінальної відповідальності за контрабанду особа, яка добросовісно помиляється щодо того, чи є даний предмет культурною цінністю або отруйною речовиною (наприклад, якщо ця культурна цінність тривалий час зберігалась у родині особи або якщо ця речовина була вільно придбана особою в крамниці іншої країни).


3. Відповідальність за скоєння контрабанди.

Як вже зазначалось вище за скоєння контрабанди притягуються фізичні особи, які досягли 16 років на момент вчинення злочину.

Караються винні особи – позбавленням волі на строк від трьох до семи років з конфіскацією предметів контрабанди.

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 201) є вчинення його: 1) за попередньою змовою групою осіб; 2) особою, раніше судимою за злочин, передбачений цією статтею, карається позбавленням волі на строк від п'яти до дванадцяти років з конфіскацією предметів контрабанди та з конфіскацією майна.


3. Стадії вчинення злочину. Співучасть у злочині.
Стадії вчинення злочину є видами цілеспрямованої діяльності, етапами реалізації злочинного наміру і тому можуть бути тільки у злочинах, вчинених з прямим умислом.

Стадії вчинення злочину відрізняються між собою і моментом закінчення злочинного діяння. Воно може бути закінчено винним, але його вчинення може і не вдатися і тому припинитися на попередніх стадіях (готування до злочину або замаху на злочин). Якщо злочин закінчений, він поглинає попередні етапи (стадії) вчинення, вони не мають самостійного значення і не впливають на кваліфікацію. Проте ці стадії мають самостійне юридичне значення, коли злочин незакінчений з причин, які не залежали від волі винного. У цих випадках його діяння кваліфікуються відповідно як готування до злочину чи замах на злочин.

Чинний Кодекс визнає злочинними та караними три стадії вчинення злочину:


  • готування до злочину (ст. 14);

  • замах на злочин (ст. 15);

  • закінчений злочин (ч. І ст. 13).

Перші дві стадії — готування до злочину та замах на злочин носять найменування (назву) "незакінчений злочин" і є його видами.

Готування до злочину - це підшукування або пристосування засобів чи знарядь, підшукування співучасників або змова на вчинення злочину, усунення перешкод, а також інше умисне створення умов для вчинення злочину Таким чином, готування до злочину є початковою стадією умисного злочину, під час якої особа ще безпосередньо не вчиняє злочин, але спрямовує свої зусилля на підготовку до його вчинення.

Замахом на злочин є вчинення особою з прямим умислом діяння (дії або бездіяльності), безпосередньо спрямованого на вчинення злочину, якщо при цьому злочин не було доведено до кінця з причин, що не залежали від її волі. Тобто замах на злочин — це є по суті невдала спроба посягання на об'єкт злочину, оскільки діяння винного не спричинили йому шкоди, а злочин не доводиться до кінця з причин, які не залежать від волі винного і всупереч його бажанню довести злочин до кінця.

Закон поділяє замах на злочин на два види: закінчений і незакінчений.

Замах на вчинення злочину є закінченим, якщо особа виконала усі дії, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця, але злочин не було закінчено з причин, які не залежали від її волі. Прикладом цьому може служити випадок, коли злочинець, бажаючи позбавити іншу людину життя, стріляє у неї, спричиняючи таким чином тяжке поранення, але потерпілий залишається живим внаслідок вчасно наданій медичній допомозі лікаря, котрий у цей момент проходив поруч.

Замах на вчинення злочину є незакінчений, якщо особа з причин, що не залежали від її волі, не вчинила усіх дій, які вважала необхідними для доведення злочину до кінця. Так, наприклад, злодій, бажаючи викрасти чуже майно, проник у квартиру і почав складати викрадені речі у сумку, але в цей момент до квартири зайшов власник і затримав злочинця під час вчинення злочину. У такому випадку має місце незакінчений замах на таємне викрадення чужого майна.



Закінченим злочином визнається діяння, яке містить усі ознаки злочину. Тобто злочин вважається закінченим у тому випадку, якщо об'єктивні і суб'єктивні ознаки вчиненого злочину повністю відповідають об'єктивним і суб'єктивним ознакам складу злочину, передбаченого в Особливій частині КК України. Уданому випадку потрібно зазначити, що в одних випадках для визнання певних злочинів закінченими необхідне настання суспільне небезпечних наслідків у результаті злочинних діянь (злочини з матеріальним складом), а в інших випадках для визнання злочину закінченим не потрібне настання суспільне небезпечних наслідків (злочини з формальних складом).

У закінченому злочині існує єдність об'єктивної і суб'єктивної сторін. Тут винний повною мірою реалізував умисел, завершив злочин, виконав усі діяння (дії чи бездіяльність), які складають об'єктивну сторону складу злочину (див. коментар до ч. І ст. 2), спричинив шкоду об'єкту. Закінчені злочини сформульовані в диспозиціях Особливої частини Кримінального кодексу України. Момент закінчення злочину є різним залежно від конструкції складу злочину, від опису ознак злочинного діяння в законі. За моментом закінчення злочини поділяються на три види:

злочини з матеріальним складом;


  • злочини з формальним складом;

  • злочини з усіченим складом.

При замаху на злочин встановлення ступеня здійснення злочинного наміру дає можливість визначити вид замаху, ступінь близькості настання суспільне небезпечного наслідку, реально спричиненої шкоди та ін.

Добровільна відмова від вчинення контрабанди можлива лише на стадії готування до незаконного переміщення предметів через митний кордон або незакінченого замаху на його вчинення, коли особа усвідомлює можливість доведення злочину до кінця, але з власної Ініціативи відмовляється від цього. Добровільна відмова виключається, якщо особа видає предмети контрабанди у зв'язку з оголошенням їй рішення про проведення особистого огляду (виняткова форма митного контролю), огляду або переогляду транспортних засобів, товарів та інших предметів, оскільки у даному разі порушник митного законодавства розуміє об'єктивну неможливість доведення злочинного наміру до кінця через наявність нездоланної перешкоди.



Співучасть у вчиненні злочину


Злочин може бути вчинений як однією особою, так і спільними діями декількох (двох і більше) осіб.

У таких випадках виникає питання про вчинення злочину у співучасті.

Вчинення злочину у співучасті становить більшу суспільну небезпеку, ніж вчинення його однією особою, полегшує його скоєння і приховування.

Вчинення злочину у співучасті визнається обставиною, яка обтяжує відповідальність і покарання. Наприклад, умисне вбивство, вимагання, шахрайство, де обтяжуючими (кваліфікуючими) обставинами є їх вчинення за попередньою змовою групою осіб.

У Кримінальному кодексі зазначено, що співучастю у злочині є умисна спільна участь декількох суб'єктів злочину у вчиненні умисного злочину (ст.26 КК України).

Таким чином, співучасть - це об'єднання, коли кілька осіб вчинюють один і той же злочин спільно і умисно.



Об'єктивні ознаки співучасті - вчинення одного і того самого злочину декількома (двома і більше) особами, і спільно

Суб'єктивні ознаки співучасті - це умисна спільна участь у вчиненні умисного злочину.

У злочинах, які скоюються з необережності, співучасті бути не може. Не буде співучасті і тоді, коли одна особа діє умисно, а інша -з необережності.

Кожен із співучасників повинен мати ознаки суб'єкта злочину - тобто бути фізичною, осудною особою, досягти віку кримінальної відповідальності (16 років, а в окремих випадках - 14 років) або мати ознаки спеціального суб'єкта (наприклад, службова особа, військовослужбовець, водій транспортного засобу тощо).

Залежно від ролі, яку виконували співучасники злочину, вони поділяються законом на такі види: (ст. 27 КК України)



виконавець;

організатор,

підбурювач;

пособник..

Виконавець (співвиконавець) - це особа, яка у співучасті з іншими суб'єктами злочину безпосередньо чи шляхом використання інших осіб, що відповідно до закону не підлягають кримінальній відповідальності (неосудні, психічно хворі, які не досягли віку кримінальної відповідальності), вчинила злочин, передбачений Кримінальним кодексом.

Без виконавця немає співучасті, оскільки він безпосередньо реалізує злочинний намір співучасників, тобто вчиняє конкретні злочинні діяння. Тому виконавець - головна, центральна фігура у співучасті.



Організатор - особа, яка організувала вчинення злочину або керувала його вчиненням. Функції організатора можуть бути такими: підшукування учасників злочину, розробка плану, підшукування об'єктів і жертв посягання, керівництво підготовкою і діями співучасників, фінансування, "прикриття" діяльності злочинних груп тощо. Організатор - найбільш небезпечна фігура співучасті.

Підбурювач - це особа, яка схилила іншого співучасника до вчинення злочину, тобто викликала у виконавця або в інших співучасників бажання, рішучість вчинити злочин. Це може бути здійснено такими способами, як: прохання, умовляння, погроза, шантаж, підкуп, насильство, наказ підлеглому, обіцянка винагороди.

Пособник ~ це особа, яка порадами, вказівками, наданням засобів чи знарядь або усуненням перешкод сприяла вчиненню злочину іншими співучасниками, а також особа, яка заздалегідь обіцяла переховати злочинця, знаряддя чи засоби вчинення злочину, сліди злочину чи предмети, здобуті злочинним шляхом, придбати чи збути такі предмети або іншим чином сприяти приховуванню злочину.

Пособник може вчинити діяння як активними діями, так і бездіяльністю (наприклад, сторож по домовленості із співучасниками, залишив на час вчинення злочину об'єкт без охорони; касир не закрив сейф). Пособник, як підмовник і організатор, не бере безпосередньо участі у скоєнні злочину. Але на практиці не виключається, коли можливе об'єднання у діяльності співучасників відразу декількох ролей. Наприклад, особа може бути одночасно і організатором, і виконавцем злочину, підбурювачем, і пособником, і т.п.

Ці обставини враховуються судом при призначенні покарання. За об'єктивними ознаками співучасть поділяється напросту і складну.

Організатор, підбурювач та пособник підлягають кримінальній відповідальності за відповідною частиною ст. 27, в якій зазначені види співучасників, і статтею Особливої частини КК, яка передбачає злочин, вчинений виконавцем. Наприклад, за вчинений виконавцем розбій, організатор відповідає за ч. З ст. 27 і ч. 2 ст. 187; підбурювач -за ч. 4 ст. 27 і ч. 2 ст. 187; пособник -за ч. 5 ст. 27 і ч. 2 ст. 187.



Співучасть є самостійним інститутом і має важливе значення в кримінальному праві, оскільки дає змогу правильного застосування норм Кримінального кодексу.



База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка