Порядок проведення внутрішнього аудиту в системі Міністерства юстиції України І. Загальні положення



Скачати 396.51 Kb.
Дата конвертації11.09.2017
Розмір396.51 Kb.

ЗАТВЕРДЖЕНО
Наказ Міністерства юстиції України
02 березня 2015 року298/5


Порядок проведення внутрішнього аудиту

в системі Міністерства юстиції України

І. Загальні положення
1. Порядок проведення внутрішнього аудиту в системі Міністерства юстиції України (далі – Порядок) розроблено відповідно до частини третьої статті 26 Бюджетного кодексу України від 07 квітня 2011 року № 2456-VI (далі – Бюджетний кодекс), Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 02 липня 2014 року № 228, Порядку утворення структурних підрозділів внутрішнього аудиту та проведення такого аудиту в міністерствах, інших центральних органах виконавчої влади, їх територіальних органах та бюджетних установах, які належать до сфери управління міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 вересня 2011 року № 1001 (далі – Порядок № 1001), Стандартів внутрішнього аудиту, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 04 жовтня 2011 № 1247 (далі – Стандарти), Кодексу етики працівників підрозділу внутрішнього аудиту, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 29 вересня 2011 року № 1217 (далі – Кодекс етики), з метою визначення процедури проведення та планування внутрішніх аудитів, документування і реалізації їх результатів.
2. Цей Порядок визначає механізм проведення внутрішнього аудиту в системі Міністерства юстиції України (далі – Мін’юст), а саме в центральному апараті Мін’юсту та його територіальних органах, підприємствах, установах та організаціях, що належать до сфери його управління.

У разі створення підрозділів внутрішнього аудиту в територіальних органах юстиції, установах та організаціях, що належать до сфери управління Мін’юсту, керівники створених підрозділів внутрішнього аудиту безпосередньо підпорядковуються керівникам зазначених територіальних органів Мін`юста, установ та організацій, що належать до сфери управління Мін’юсту (далі – територіальні органи юстиції (установи, організації), та є підзвітними начальнику Управління внутрішнього аудиту Міністерства юстиції України (далі – Управління) - з питань координації, організації та проведення внутрішнього аудиту, та повинні чітко дотримуватися вимог цього Порядку.

За відсутності підрозділів внутрішнього аудиту спеціалісти з внутрішнього аудиту (далі – спеціалісти) територіальних органів юстиції (установ, організацій) безпосередньо підпорядковуються керівникам зазначених територіальних органів юстиції (установ, організацій) та є підзвітними начальнику Управління - з питань координації, організації та проведення внутрішнього аудиту, та повинні чітко дотримуватися вимог цього Порядку.
3. У цьому Порядку наведені нижче терміни вживаються у таких значеннях:

аудит відповідності – оцінка діяльності системи Мін’юсту щодо дотримання актів законодавства, планів, функцій, процедур з питань збереження активів, інформації та управління державним майном;

аудит ефективності – оцінка діяльності системи Мін’юсту щодо ефективності функціонування системи внутрішнього контролю, ступеня виконання і досягнення цілей, визначених у стратегічних та річних планах, ефективності планування і виконання бюджетних програм та результатів їх виконання, якості надання адміністративних послуг та виконання контрольно-наглядових функцій, завдань, визначених актами законодавства, а також ризиків, які негативно впливають на виконання функцій і завдань системи Мін’юсту;

аудиторське дослідження – методика внутрішнього аудиту, яка полягає в чіткій послідовності і порядку застосування окремих методів аудиту, методичних прийомів і процедур для встановлення об’єктивної істини щодо інформації, яка підлягає аудиту, і доведення цієї істини через аудиторський висновок до користувачів аудиту;

аудиторські процедури – відповідний порядок і послідовність дій аудитора для одержання необхідних аудиторських доказів на конкретній ділянці аудиторського дослідження;

аудиторський доказ – зібрана та задокументована надійна інформація, яку використовує працівник Управління (підрозділу внутрішнього аудиту (спеціаліст) територіального органу юстиції (установи, організації), з метою обґрунтування висновків за результатами внутрішнього аудиту;

внутрішній аудит – діяльність Управління (підрозділу внутрішнього аудиту (спеціаліста) територіального органу юстиції (установи, організації), спрямована на удосконалення системи управління, запобігання фактам незаконного, неефективного та нерезультативного використання бюджетних коштів, виникненню помилок чи інших недоліків у діяльності системи Мін'юсту, поліпшення внутрішнього контролю;

внутрішній контроль – комплекс заходів, що застосовуються Міністром (керівником територіального органу юстиції (установи, організації)), для забезпечення дотримання законності та ефективності використання бюджетних коштів, досягнення результатів відповідно до встановленої мети, завдань, планів і вимог щодо діяльності системи Мін’юсту;

конфлікт інтересів – суперечність між особистими інтересами працівника Управління (підрозділу внутрішнього аудиту (спеціаліста) територіального органу юстиції (установи, організації)), та його службовими обов’язками, наявність яких може вплинути на об’єктивність або неупередженість прийняття ним рішень, а також на вчинення чи невчинення дій під час виконання наданих йому службових повноважень;

метод аудиту – сукупність прийомів, використовуваних для дослідження стану об’єктів внутрішнього аудиту;

об’єкт внутрішнього аудиту – система Мін’юсту, її діяльність у повному обсязі або з окремих питань, заходи, що здійснюються Міністром та іншими керівниками системи Мін’юсту для забезпечення ефективного функціонування системи внутрішнього контролю (дотримання принципів законності та ефективного використання бюджетних коштів, досягнення результатів відповідно до встановленої мети, виконання завдань, планів і дотримання вимог щодо діяльності системи Мін’юсту);

офіційний документ – аудиторський звіт, складений за результатами внутрішнього аудиту, який містить відомості про хід внутрішнього аудиту, стан системи внутрішнього контролю, аудиторський висновок. До аудиторського звіту додаються рекомендації щодо удосконалення діяльності установи залежно від характеру виявлених проблем;

плановий внутрішній аудит – внутрішній аудит, який проводиться згідно із затвердженим у встановленому порядку планом проведення внутрішнього аудиту не частіше одного разу на календарний рік;

позаплановий внутрішній аудит – внутрішній аудит, який не передбачений планом проведення внутрішнього аудиту та проводиться за дорученням Міністра (керівника територіального органу юстиції (установи, організації)), на підставі наказу для своєчасного реагування на проблеми, що виникають під час виконання покладених законодавством завдань та функцій на систему Мін’юсту;

рівень суттєвості – ступінь впливу виявленого порушення (недоліку) чи групи порушень (недоліків) на результати діяльності об’єкта внутрішнього аудиту, а також на достовірність фінансової звітності;

робочі документи – записи (форми, таблиці), за допомогою яких працівник підрозділу фіксує проведені прийоми та процедури внутрішнього аудиту, тести, отриману інформацію і відповідні висновки, які здійснюються під час його проведення;

система Мін’юсту – єдина система, що складається з апарату Мін`юсту та територіальних органів юстиції (підприємств, установ, організацій);

тема внутрішнього аудиту – питання, яке досліджується під час проведення внутрішнього аудиту, визначається Програмою проведення внутрішнього аудиту Мін’юсту (територіальних органів юстиції (установ, організацій)), та розпорядчим документом на проведення внутрішнього аудиту;

фактори ризику (ризикові операції) – можливі порушення, недоліки та проблеми, ризикові операції, які негативно вплинули або можуть вплинути на рівень управління фінансово-господарською діяльністю об’єкта внутрішнього аудиту, досягнення ним поставлених цілей і завдань, ефективне використання ресурсів, а також можливі резерви для підвищення ефективності та покращення фінансових і виробничих результатів діяльності об’єкта внутрішнього аудиту;

фінансовий аудит – оцінка діяльності системи Мін’юсту щодо законності та достовірності фінансової і бюджетної звітності, правильності ведення бухгалтерського обліку.

Інші терміни у цьому Порядку вживаються у значеннях, наведених у Бюджетному кодексі, Порядку № 1001, Стандартах, Кодексі етики.
ІІ. Напрями проведення внутрішнього аудиту
1. Проведення внутрішнього аудиту здійснюється за такими напрямками:

оцінка діяльності об’єкта внутрішнього аудиту щодо ефективності функціонування системи внутрішнього контролю, ступеня виконання і досягнення цілей, визначених у стратегічних та річних планах, ефективності планування і виконання бюджетних програм та результатів їх виконання, якості надання адміністративних послуг та виконання контрольно-наглядових функцій, завдань, визначених актами законодавства, а також ризиків, які негативно впливають на виконання функцій і завдань установи (аудит ефективності);

оцінка діяльності об'єкта внутрішнього аудиту щодо законності та достовірності фінансової і бюджетної звітності, правильності ведення бухгалтерського обліку (фінансовий аудит);

оцінка діяльності об’єкта внутрішнього аудиту щодо дотримання актів законодавства, планів, процедур, контрактів з питань стану збереження активів, інформації та управління державним майном (аудит відповідності).


2. У разі негативного висновку за результатами фінансового аудиту чи аудиту відповідності за рішенням Міністра (керівника територіального органу юстиції (установи, організації)) може бути призначено проведення аудиту ефективності.
ІІІ. Планування діяльності з внутрішнього аудиту та критерії відбору
1. Планування діяльності з внутрішнього аудиту – процес, що здійснюється Управлінням (підрозділами внутрішнього аудиту (спеціалістами) територіальних органів юстиції (установ, організацій)), та включає комплекс дій, спрямованих на формування, погодження та затвердження піврічних планів проведення внутрішнього аудиту.
2. Піврічні плани проведення внутрішнього аудиту Мін’юсту, територіальних органів юстиції (установ, організацій) (далі – Плани) формуються Управлінням, підрозділами внутрішнього аудиту (спеціалістами) територіальних органів юстиції (установ, організацій) на підставі оцінки ризиків у діяльності об’єкта внутрішнього аудиту та визначають теми внутрішніх аудитів.
3. Оцінка ризиків передбачає визначення ймовірності настання подій та розміру їх наслідків, які негативно впливатимуть на:

виконання завдань і досягнення цілей об’єктом внутрішнього аудиту, визначених у стратегічних та річних планах об’єкта внутрішнього аудиту;

ефективність планування, виконання та результат виконання бюджетних програм;

якість надання адміністративних послуг та здійснення контрольно-наглядових функцій, завдань, визначених для установи актами законодавства;

стан збереження активів та інформації;

стан управління державним майном;

правильність ведення бухгалтерського обліку та достовірність фінансової і бюджетної звітності.

У разі необхідності працівниками Управління (підрозділів внутрішнього аудиту (спеціалістами) територіальних органів юстиції (установ, організацій)), проводяться консультації з керівництвом об’єкта внутрішнього аудиту та посадовими особами, які безпосередньо відповідають за функції, процеси, що охоплюються внутрішнім аудитом (далі – відповідальні за діяльність).


4. План складається за формою згідно з додатком 1 до цього Порядку та повинен містити такі показники:

напрям внутрішнього аудиту;

тему внутрішнього аудиту;

найменування та місцезнаходження об’єкта внутрішнього аудиту і період діяльності, за який він проводиться (для фінансового аудиту та аудиту відповідності);

період проведення (півріччя, у якому планується початок та завершення) внутрішнього аудиту.

До Плану не включаються внутрішні аудити за тією самою темою (з тих самих питань і за той самий період), за якою було проведено внутрішній аудит Управлінням (підрозділами внутрішнього аудиту (спеціалістами) територіальних органів юстиції (установ, організацій), та з моменту проведення яких пройшло менше ніж один календарний рік.


5. Плани складаються з урахуванням резерву робочого часу на проведення позапланових внутрішніх аудитів, який розраховується у розмірі 25 відсотків робочого часу, призначеного на проведення внутрішніх аудитів.
6. Періодичність та інші критерії відбору об’єктів внутрішнього аудиту розробляються начальником Управління (керівниками підрозділів внутрішнього аудиту (спеціалістами) територіальних органів юстиції (установ, організацій)), та затверджуються наказом Міністра (керівниками територіальних органів юстиції (установ, організацій).
7. Територіальний орган юстиції (установа, організація) забезпечує подання у термін до 15 листопада та до 15 травня до Управління проект плану проведення внутрішнього аудиту підрозділу внутрішнього аудиту або спеціаліста, та розрахунок планового робочого часу на проведення внутрішніх аудитів, за формою, наведеною у додатку 6 до цього Порядку. Зазначений проект плану подається за формою, наведеною у додатку 1 до цього Порядку, лише за підписами керівника територіального органу юстиції (установи, організації) та керівника підрозділу внутрішнього аудиту (спеціаліста) територіального органу юстиції (установи, організації).

Керівник підрозділу внутрішнього аудиту (спеціаліст) територіального органу юстиції (установи, організації), забезпечує у термін до 15 листопада та до 15 травня подання керівнику територіального органу юстиції (установи, організації) інформації про ресурси, необхідні для проведення внутрішніх аудитів, за формою, наведеною у додатку 3 до цього Порядку.

Після погодження Плану з Держфінінспекцією, начальник Управління подає його Міністру на розгляд і затвердження не пізніше ніж за 15 календарних днів до початку наступного півріччя з інформацією про ресурси, необхідні для виконання Управлінням плану проведення внутрішнього аудиту, за формою, наведеною у додатку 2 до цього Порядку, у тому числі повідомляється про істотні зміни в планах, які мали місце впродовж звітного період. Також подається розрахунок планового робочого часу працівників Управління, підрозділів внутрішнього аудиту та спеціалістів територіальних органів юстиції (установ, організацій) на проведення внутрішніх аудитів за формою, наведеною у додатку 4 до цього Порядку.

Управлінням готується розрахунок планового робочого часу працівників Управління на проведення внутрішніх аудитів за формою, наведеною у додатку 5 до цього Порядку.


8. У разі обмеження Управління (підрозділу внутрішнього аудиту (спеціаліста) територіального органу юстиції (установи, організації)) у ресурсах начальник Управління (керівник підрозділу внутрішнього аудиту (спеціаліст) територіального органу юстиції (установи, організації)) письмово інформує про це Міністра (керівника територіального органу юстиції (установи, організації)) із зазначенням наслідків таких обмежень та подає відповідні пропозиції щодо вирішення зазначеного питання.
9. Зміни до піврічних планів вносяться Управлінням в порядку їх затвердження з відповідним обґрунтуванням щодо доцільності виключення та/або включення об’єктів внутрішнього аудиту, але не пізніше ніж за 15 календарних днів до завершення року чи півріччя відповідно.

Керівникам підрозділів внутрішнього аудиту (спеціалістам) територіальних органів юстиції (установ, організацій) подавати до Управління у термін не пізніше 15 листопада та 15 травня проект змін щодо проведення внутрішніх аудитів підрозділом внутрішнього аудиту (спеціалістом) територіального органу юстиції (установи, організації), з відповідним обґрунтуванням щодо доцільності виключення та/або включення об’єктів внутрішнього аудиту.


10. Зазначений порядок планування діяльності з внутрішнього аудиту не поширюється на повторні внутрішні аудити, що проводяться Управлінням (підрозділом внутрішнього аудиту (спеціалістом) територіального органу юстиції (установи, організації)) для перевірки фактів, викладених у скарзі на дії працівників Управління (підрозділу внутрішнього аудиту (спеціаліста) територіального органу юстиції (установи, організації)), яка надійшла до системи Мін’юсту, а також для перевірки ефективності впровадження аудиторських рекомендацій.
11. Проведення підрозділами внутрішнього аудиту (спеціалістами) територіальних органів юстиції (установ, організацій) позапланових внутрішніх аудитів в обов’язковому порядку погоджуються з Управлінням.
ІV. Ведення бази даних
1. Управлінням (підрозділами внутрішнього аудиту (спеціалістами) територіальних органів юстиції (установ, організацій)) складається та ведеться база даних об’єктів внутрішнього аудиту за формами, наведеними в додатках 7, 8 до цього Порядку, які містять дані щодо об’єктів внутрішнього аудиту в системі Мін’юсту.
2. База даних повинна містити таку інформацію:

найменування, місцезнаходження, код за ЄДРПОУ установ;

найменування та код програмної класифікації видатків та кредитування всіх бюджетних програм, адміністративні послуги, що надаються установою, контрольно-наглядові функції;

тему, дату проведення попереднього внутрішнього аудиту та період, за який він проводився;

відомості про стан реагування на висновки та рекомендації за результатами внутрішнього аудиту;

відомості щодо здійснення контрольних заходів Держфінінспекцією, її територіальними органами.

База даних за потреби може додатково містити іншу інформацію з врахуванням особливостей діяльності установи.

V. Організація внутрішніх аудитів
1. Внутрішній аудит передбачає здійснення оцінки, результатом якої є отримання необхідних та достатніх аудиторських доказів з метою надання висновків відповідно до цілей внутрішнього аудиту.
2. Цілі внутрішнього аудиту формуються працівниками Управління, (підрозділами внутрішнього аудиту (спеціалістами) територіальних органів юстиції (установ, організацій)), та визначають його очікувані результати.
3. Організація внутрішнього аудиту передбачає розподіл трудових ресурсів, планування внутрішнього аудиту та складання за його результатами програми.
4. Начальник Управління (керівник підрозділу внутрішнього аудиту територіального органу юстиції (установи, організації)) визначає склад аудиторської групи, який повинен відповідати характеру й ступеню складності кожного внутрішнього аудиту, а також обмеженням у термінах і трудових ресурсах, та призначає керівника аудиторської групи.

Якщо внутрішній аудит проводиться однією посадовою особою, вона вважається керівником аудиторської групи.


5. Керівник аудиторської групи:

розподіляє завдання та обсяги роботи між членами аудиторської групи та за потреби коригує їх;

контролює хід виконання завдань кожним членом аудиторської групи, стан виконання ними програми, надає їм необхідну допомогу;

вживає в межах повноважень заходи для забезпечення об’єктивності і незалежності членів аудиторської групи;

інформує начальника Управління (керівника підрозділу внутрішнього аудиту або керівника територіального органу юстиції (установи, організації)) про фактори, що негативно впливають на незалежність і об’єктивність членів аудиторської групи;

оцінює відповідність обраних членами аудиторської групи методів внутрішнього аудиту цілям, обсягу, термінам і розподілу трудових ресурсів та за потреби вживає необхідних заходів;

інформує начальника Управління (керівника підрозділу внутрішнього аудиту або керівника територіального органу юстиції (установи, організації)) про необхідність участі у внутрішньому аудиті залучених фахівців, отримання необхідної інформації від третіх осіб, отримання членами аудиторської групи необхідних консультацій, роз'яснень та іншої допомоги, включаючи технічну;

розглядає, повертає на доопрацювання або схвалює офіційну документацію про результати виконання членами аудиторської групи завдань під час внутрішнього аудиту шляхом нанесення на неї напису «Прийнято» та проставлення свого підпису після підпису відповідального члена аудиторської групи.

Члени аудиторської групи забезпечують об’єктивність висновків в офіційній документації, а керівник аудиторської групи – загальну якість результатів роботи аудиторської групи.
6. При плануванні внутрішнього аудиту члени аудиторської групи вивчають питання, пов’язані з об’єктом внутрішнього аудиту:

завдання і цілі установи, визначені у стратегічних та річних планах;

бюджетні програми;

адміністративні послуги;

контрольно-наглядові функції;

використання установою інформаційних технологій (ІТ);

середовище контролю, а саме заходи, що вживаються керівництвом об’єкта аудиту для створення і надійного функціонування системи внутрішнього контролю;

інші необхідні для виконання внутрішнього аудиту аспекти діяльності установи.


7. Попереднє вивчення об’єкта внутрішнього аудиту здійснюється шляхом аналізу отриманої на запит інформації щодо:

нормативно-правових актів, документів, які регламентують діяльність об’єкта внутрішнього аудиту;

організаційної структури та системи управління об’єктом внутрішнього аудиту;

паспортів бюджетних програм;

системи бухгалтерського обліку, фінансової і бюджетної звітності за суттєвістю;

матеріалів попередніх контрольних заходів контролюючих органів та стану усунення виявлених порушень за їх результатами;

звернень державних органів, народних депутатів, громадян, публікацій у засобах масової інформації про порушення законодавства, що стосуються діяльності об’єкта аудиту;

інших необхідних для виконання внутрішнього аудиту систем чи напрямів діяльності, інформації, у тому числі одержаної під час консультацій з керівництвом установи та її персоналом.


8. Отримана інформація є суттєвою, якщо її відсутність або перекручення може впливати на рішення керівництва, які приймаються на її підставі. Суттєвість залежить від розміру помилки, відсутності або перекручень змісту інформації і визначається працівником Управління (підрозділу внутрішнього аудиту (спеціалістом) територіального органу юстиції (установи, організації)), виходячи з власних професійних суджень.
9. Після вивчення об’єкта внутрішнього аудиту та питань, що з ним пов’язані, визначаються ризики та оцінюється ступінь їх можливого впливу.
10. За результатами планування внутрішнього аудиту складається програма проведення внутрішнього аудиту за формою, наведеною у додатку 9 до цього Порядку, підписується начальником Управління та затверджується Міністром до початку її виконання.

Програма проведення внутрішнього аудиту у територіальних органах юстиції (установах, організаціях) складається за формою, наведеною у додатку 10 до цього Порядку.


11. При визначенні змісту окремих розділів програми слід керуватись таким:

напрям внутрішнього аудиту;

ціль внутрішнього аудиту – формулюються цілі аудиту з визначенням очікуваних результатів;

підстава для проведення внутрішнього аудиту – зазначається пункт Плану або доручення Міністра (керівника територіального органу юстиції (установи, організації), тощо;

об’єкт внутрішнього аудиту;

період, що охоплюється внутрішнім аудитом – визначається для фінансового аудиту та аудиту відповідності;

термін проведення внутрішнього аудиту;

початкові обмеження щодо проведення внутрішнього аудиту – недостатність ресурсів, необхідних для проведення аудиту (трудові, часові, географічні тощо);

питання, що підлягають дослідженню з урахуванням оцінки ризиків (операції, ділянки бухгалтерського обліку та внутрішнього контролю установи тощо);

обсяг аудиторських прийомів та процедур, що застосовуються під час проведення аудиторських досліджень – визначається обов’язковий перелік обраних методів аудиту, процедур їх застосування та обсяги вибірки, які повинні забезпечувати обґрунтованість висновків за результатами аудиторського дослідження об’єкта внутрішнього аудиту, визначений у додатку 11 до цього Порядку;

послідовність і терміни виконання робіт;

склад аудиторської групи;

планові трудові витрати.
12. Внесення змін до програми внутрішнього аудиту здійснюється в порядку її затвердження.
13. Внутрішні аудити проводяться на підставі наказу Міністра (керівника територіального органу юстиції (установи, організації)), який складається на паперових носіях та містить такі обов’язкові реквізити:

посаду, прізвища, імена, по батькові керівника та членів аудиторської групи – працівників Управління (підрозділу внутрішнього аудиту (спеціаліста) територіального органу юстиції (установи, організації)) та (або) залученого фахівця (фахівців), що бере (беруть) участь у проведенні внутрішнього аудиту;

підставу для проведення внутрішнього аудиту (пункт плану, доручення Міністра (керівника територіального органу юстиції (установи, організації)), тощо);

напрям внутрішнього аудиту;

тему внутрішнього аудиту;

найменування та місцезнаходження об’єкта внутрішнього аудиту, в якому планується проведення внутрішнього аудиту, та період діяльності, який ним охоплюється (для фінансового аудиту, аудиту відповідності);

дати початку і закінчення проведення внутрішнього аудиту.
14. Строк проведення аудиту ефективності становить до 45 робочих днів, а строки проведення фінансового аудиту та аудиту відповідності – до 30 робочих днів. Ці строки можуть бути продовжені до 15 робочих днів на підставі наказу.

Строки проведення внутрішнього аудиту не включають строки, пов’язані з його організацією.

Граничні строки організації внутрішніх аудитів визначаються залежно від напряму внутрішнього аудиту та кількості працівників Управління (підрозділу внутрішнього аудиту (спеціаліста) територіального органу юстиції (установи, організації)), що займаються його організацією, і становлять: для фінансового аудиту та аудиту відповідності – 20 людино-днів, для аудиту ефективності – 50 людино-днів. Зазначені строки не включають часу, необхідного для отримання запитів щодо додаткової інформації та для підготовки наказу Мін’юсту (територіального органу юстиції (установи, організації)) про проведення внутрішнього аудиту.
15. Залучення працівників інших структурних підрозділів Мін’юсту (територіального органу юстиції (установи, організації)) в процесі проведення внутрішнього аудиту для надання висновку здійснюється за наказом Міністра (керівника територіального органу юстиції (установи, організації)).

Залучення фахівця, експерта іншого органу влади або підприємства, установи, організації до проведення внутрішнього аудиту здійснюється згідно із наказом Міністра (керівника територіального органу юстиції (установи, організації)) на підставі доповідної записки начальника Управління (керівника підрозділу внутрішнього аудиту (спеціаліста) територіального органу юстиції (установи, організації)) та письмового погодження керівника органу або підприємства, установи, організації, в якому працює ця особа.



VI. Проведення внутрішнього аудиту
1. Проведення внутрішнього аудиту передбачає збір аудиторських доказів працівниками підрозділу із застосуванням методів, методичних прийомів і процедур, що забезпечують обґрунтованість висновків за його результатами.
2. Керівник та члени аудиторської групи самостійно визначають методи, методичні прийоми та процедури, які застосовуються під час внутрішнього аудиту, залежно від його об’єкта та відповідно до вимог цього Порядку.
3. Обрані методи аудиту, процедура їх застосування та обсяг вибірки повинні забезпечувати обґрунтованість висновків за результатами аудиторського дослідження об’єкта внутрішнього аудиту. Під час аудиторського дослідження слід проаналізувати, оцінити і документально оформити інформацію в обсягах, достатніх для досягнення цілей аудиторського дослідження, а також отримати таку кількість аудиторських доказів, яка дала б можливість зробити необхідні висновки, при використанні яких буде підготовлено аудиторський звіт.
4. Управління (підрозділ внутрішнього аудиту (спеціаліст) територіального органу юстиції (установи, організації)) має право одержувати в установленому законодавством порядку безоплатно від міністерств, інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності та їх посадових осіб, необхідні для виконання покладених завдань інформацію, документи і матеріали.
5. Джерелами аудиторських доказів є:

дані первинних документів і звітів, у яких відображається основна інформація про операції, системи та процеси;

облікові регістри;

фінансова, бюджетна, статистична та інші види звітності;

звіти про виконання паспортів бюджетних програм;

інвентаризаційні матеріали (описи, порівняльні відомості);

розрахунки, декларації, кошториси, калькуляції, договори, контракти, накази, розпорядження;

матеріали контрольних заходів;

дані, отримані за результатами експертних перевірок, контрольних замірів, проведених за участю керівника або членів аудиторської групи;

інші документи та матеріали, необхідні для проведення внутрішнього аудиту.


6. Достовірність офіційної документації та інформації, наданої аудиторській групі для внутрішнього аудиту, забезпечується посадовими особами об’єкта внутрішнього аудиту, що її склали, затвердили, підписали чи засвідчили.
7. При встановленні фактів відсутності на окремих ділянках роботи належного обліку, що унеможливлює якість проведення внутрішнього аудиту, керівник аудиторської групи подає керівнику установи службову записку про це та вимогу керівнику відповідного підрозділу щодо приведення обліку у відповідність до чинного законодавства з визначенням строків виконання цієї роботи. У таких випадках аудиторське дослідження на цій ділянці призупиняється і продовжується лише після поновлення обліку. Працівник Управління (підрозділу внутрішнього аудиту або спеціаліст територіального органу юстиції (установи, організації)) не повинен поновлювати облік (бухгалтерський тощо).
8. Під час проведення внутрішнього аудиту відповідальний за діяльність забезпечує надання аудиторській групі окремого приміщення для роботи, створює умови для зберігання документів, користування зв’язком, комп’ютерною, розмножувальною та іншою технікою, створює інші необхідні умови для належного виконання ними своїх обов’язків.
9. Проведення внутрішнього аудиту може бути зупинено у разі необхідності отримання додаткової інформації щодо об’єкта внутрішнього аудиту від органів державної влади та інших суб’єктів господарювання, а також у разі обґрунтованого звернення відповідальних за діяльність.

Рішення про зупинення та поновлення проведення внутрішнього аудиту приймається Міністром (керівником територіального органу юстиції (установи, організації)) за пропозиціями начальника Управління (керівника підрозділу внутрішнього аудиту (спеціаліста) територіального органу юстиції (установи, організації)) та оформлюється наказом Мін’юсту (керівником територіального органу юстиції (установи, організації)), один примірник якого надсилається (передається) відповідальному за діяльність.

Строк, на який зупиняється проведення внутрішнього аудиту,
не включається до загального строку проведення внутрішнього аудиту, визначеного пунктом 13 розділу V цього Порядку.
VII. Документування перебігу та результатів внутрішнього аудиту
1. Документальне оформлення внутрішнього аудиту складається з двох видів документів: робочих та офіційних.
2. До робочих документів вноситься інформація, яка підтверджує висновки, викладені в аудиторському звіті.

При оформленні робочих документів слід дотримуватися таких вимог:

на першій сторінці кожного робочого документа вказуються ціль, об’єкт аудиту, період та дата проведення внутрішнього аудиту;

кожному робочому документу дається назва, наприклад: «Аудит основних засобів», «Аудит порядку і проведення інвентаризації»;

для прискорення пошуку кожному документові присвоюється код (шифр) (перші літери імені та прізвища члена аудиторської групи, який склав цей документ, дефіс, скорочена назва документа) та посилання на пункт програми внутрішнього аудиту;

на кожному робочому документі проставляються прізвище та ініціали працівника підрозділу внутрішнього аудиту, який його підготував.


3. Робочі документи включають таку інформацію щодо об’єкта внутрішнього аудиту:

інформацію про організаційну структуру;

необхідні витяги або копії документів;

галузеву інформацію та нормативну документацію, яка регулює діяльність;

документацію про вивчення та оцінку систем бухгалтерського обліку;

документацію про оцінку системи внутрішнього контролю;

аналіз важливих показників та тенденцій у діяльності за досліджуваний період;

документацію, яка відображає час проведення аудиторських процедур та отриманий результат за кожною з них;

список працівників підрозділу, які виконували аудиторські процедури, та час їх роботи;

висновки, зроблені працівником підрозділу, щодо різних аспектів аудиту.


4. Після закінчення внутрішнього аудиту робочі документи додаються до аудиторського звіту та підлягають обов’язковому збереженню у справах Управління (підрозділу внутрішнього аудиту (спеціаліста) територіального органу юстиції (установи, організації)).
5. Офіційним документом є аудиторський звіт – документ, складений за результатами внутрішнього аудиту, який містить відомості про хід внутрішнього аудиту, стан системи внутрішнього контролю, аудиторський висновок. До аудиторського звіту додаються рекомендації щодо удосконалення діяльності об’єкта внутрішнього аудиту залежно від характеру виявлених проблем.
6. Аудиторський звіт складається із вступної, аналітичної та підсумкової частин.
7. У вступній частині зазначаються такі дані:

напрям внутрішнього аудиту, плановий чи позаплановий внутрішній аудит;

цілі внутрішнього аудиту;

розпорядчий документ про проведення внутрішнього аудиту із зазначенням його реквізитів;

посади, прізвища, імена і по батькові керівника та членів аудиторської групи, дати їх участі у проведенні внутрішнього аудиту;

резюме – стислий виклад основних висновків та рекомендацій;

опис об’єкта внутрішнього аудиту;

дати початку і закінчення проведення внутрішнього аудиту;

період, за який проводиться внутрішній аудит.
8. В аналітичній частині документуються результати внутрішнього аудиту в розрізі кожного програмного питання із зазначенням використаних методів, прийомів та процедур.
9. Підсумкова частина включає аудиторський висновок, який містить обґрунтовані підсумки за результатами внутрішнього аудиту відповідно до його теми та цілей.
10. Перед складанням аудиторського висновку остаточно оцінюється аргументованість тверджень і доказів.
11. Аудиторський висновок може бути: безумовно позитивним, умовно-позитивним, негативним.
12. Безумовно позитивний висновок складається, якщо виконано такі умови:

отримано необхідну інформацію та пояснення і вони є достатньою базою для відображення реального стану справ об’єкта внутрішнього аудиту;

підтверджено ефективність функціонування системи внутрішнього контролю та/або залежно від теми, цілей та об'єкта внутрішнього аудиту підтверджено:

виконані завдання і досягнені цілі установи, визначені у стратегічних та річних планах;

ефективно виконані бюджетні програми;

забезпечені достатня якість надання адміністративних послуг та належна якість виконання контрольно-наглядових функцій, інших завдань, визначених для установи актами законодавства України;

належний стан збереження активів та інформації;

належний стан управління державним майном;

правильність ведення бухгалтерського обліку та достовірність фінансової і бюджетної звітності з урахуванням суттєвості отриманої інформації (даних).
13. Умовно-позитивний висновок надається у разі, коли виконані наведені у пункті 12 цього розділу умови, проте у зв’язку з неможливістю дослідження окремих фактів керівник (член) аудиторської групи не може висловити свою думку щодо вказаних моментів. Водночас такі факти (події) мають обмежений вплив на стан справ і не впливають на діяльність установи в цілому.

Складання умовно-позитивного висновку є наслідком встановлення окремих (поодиноких) фактів, які не дають достатньої впевненості для складання безумовно позитивного висновку.

У позитивних висновках використовуються такі стверджувальні вислови, як «відповідає вимогам», «дає достовірне і дійсне уявлення», «достовірно відображає», «відображає реальний стан...» тощо.
14. Негативний висновок складається у випадках, коли під час внутрішнього аудиту встановлені суттєві порушення. При цьому висновок має чітко відображати зміст цих порушень і в ньому наводяться підтвердження, якими керувався керівник (член аудиторської групи) під час підготовки негативного висновку.
15. Рекомендації за результатами внутрішнього аудиту повинні:

містити конструктивні пропозиції про удосконалення тих аспектів діяльності об’єкта внутрішнього аудиту, щодо яких проводився внутрішній аудит;

бути спрямованими на усунення усіх встановлених недоліків, порушень, відхилень та мати на меті удосконалення діяльності об’єкта внутрішнього аудиту;

базуватись на аудиторських висновках, бути адекватними, чітко формулюватись та мати відповідний алгоритм їх застосування.

Рекомендації складаються за формою, наведеною у додатку 12 до цього Порядку, підписуються керівником аудиторської групи та її членами і подаються разом з аудиторським звітом.
16. Аудиторський звіт складається в одному примірнику, підписується керівником аудиторської групи та її членами.

Проект аудиторського звіту з рекомендаціями передається керівником аудиторської групи для ознайомлення та підписання відповідальним за діяльність у спільно узгоджені строки не пізніше ніж через 10 робочих днів з дня закінчення внутрішнього аудиту, про що складається аркуш отримання за формою, наведеною у додатку 13 до цього Порядку.

Проект аудиторського звіту та рекомендації обговорюються аудиторською групою та відповідальним за діяльність не пізніше ніж через
5 робочих днів після їх передачі для ознайомлення.

У разі відмови відповідального за діяльність особисто прийняти для ознайомлення проект аудиторського звіту з рекомендаціями зазначені документи надсилаються об’єкту внутрішнього аудиту рекомендованим листом з повідомленням про вручення або реєструються у канцелярії об’єкта внутрішнього аудиту.


17. На аркуші аудиторського звіту під підписами аудиторської групи навпроти слова «Ознайомлений» відповідальним за діяльність ставиться підпис, що засвідчує його ознайомлення з аудиторським звітом, із зазначенням посади, прізвища та ініціалів.

У разі відмови відповідального за діяльність від проставляння підпису навпроти слова «Ознайомлений» про це вчиняється відповідний запис.

Реєстрація аудиторського звіту здійснюється Управлінням (підрозділом внутрішнього аудиту (спеціалістом) територіального органу юстиції ( установи, організації)) у журналі обліку аудиторських звітів (далі – Журнал), який ведеться за формою, наведеною у додатку 14 до цього Порядку та зберігається в Управлінні (підрозділі внутрішнього аудиту (у спеціаліста) територіального органу юстиції (установи, організації)).
18. У разі непогодження з висновками аудиторського звіту та рекомендаціями відповідальний за діяльність протягом 15-ти робочих днів (з урахуванням надсилання засобами поштового зв’язку) надає керівнику аудиторської групи обґрунтовані коментарі за своїм підписом.
19. Керівник аудиторської групи протягом 10-ти робочих днів з дня отримання розглядає такі коментарі та готує письмовий висновок щодо обґрунтованості коментарів до аудиторського звіту та рекомендацій за формою, наведеною у додатку 15 до цього Порядку.
20. У разі недопущення членів аудиторської групи до проведення внутрішнього аудиту та ненадання необхідних для проведення внутрішнього аудиту документів, відмови відповідального за діяльність в отриманні копії програми внутрішнього аудиту, наявності інших об’єктивних і незалежних від працівників підрозділу внутрішнього аудиту обставин, що унеможливлюють або перешкоджають проведенню внутрішнього аудиту, членами аудиторської групи складається акт про неможливість проведення внутрішнього аудиту за формою, наведеною у додатку 13 до цього Порядку, із зазначенням відповідних причин, який ними підписується, реєструється в Журналі і вручається відповідальному за діяльність.
21. За результатами розгляду аудиторського звіту та рекомендацій Міністром (керівником територіального органу юстиції (установи, організації)) приймається рішення про:

прийняття аудиторських рекомендацій до виконання та використання в роботі об’єктом внутрішнього аудиту. Про виконання рекомендацій відповідальні за діяльність звітують Управлінню (підрозділу внутрішнього аудиту (спеціалісту) територіального органу юстиції (установи, організації)) за формою, наведеною у додатку 16 до цього Порядку, із наданням належним чином завірених копій документів, що підтверджують виконання рекомендацій;

заходи впливу на об’єкт внутрішнього аудиту в разі складення членами аудиторської групи акта про неможливість проведення внутрішнього аудиту;

проведення додаткового внутрішнього аудиту.


22. Після отримання рекомендацій суб’єкт господарювання у визначений термін, але не більше 20 робочих днів, подає до внутрішнього аудиту звіт про стан впровадження рекомендацій.
23. Якщо в аудиторському звіті міститься істотна помилка або недолік, начальник Управління (керівник підрозділу внутрішнього аудиту (спеціаліст) територіального органу юстиції (установи, організації)) повинен довести виправлену інформацію до відома всіх осіб, які його одержали.
24. На вимогу відповідального за діяльність об’єкта внутрішнього аудиту йому може надаватися копія аудиторського звіту з рекомендаціями за рішенням Міністра (керівника територіального органу юстиції (установи, організації)).
VIII. Моніторинг урахування рекомендацій за результатами

внутрішнього аудиту
1. Начальник Управління (керівник підрозділу внутрішнього аудиту (спеціаліст) територіального органу юстиції (установи, організації)) забезпечує організацію моніторингу результатів впровадження рекомендацій за результатами внутрішнього аудиту для впевненості в тому, що відповідальні за діяльність розпочали ефективні дії, спрямовані на їх виконання, або керівництво об’єкта внутрішнього аудиту взяло на себе ризик невиконання таких рекомендацій.
2. Моніторинг впровадження аудиторських рекомендацій здійснюється працівниками Управління (підрозділу внутрішнього аудиту (спеціалістом) територіального органу юстиції (установи, організації)) на підставі отриманої від відповідальних за діяльність інформації про результати реалізації аудиторських рекомендацій.
3. Начальник Управління (керівник підрозділу внутрішнього аудиту територіального органу юстиції (установи, організації)) призначає відповідального працівника з числа підлеглих за здійснення моніторингу впровадження рекомендацій (далі – відповідальний за здійснення моніторингу).

Спеціаліст територіального органу юстиції (установи, організації) є відповідальним за здійснення моніторингу.


4. Відстеження стану впровадження рекомендацій відповідальними за здійснення моніторингу ведеться за формою, наведеною у додатку 17 до цього Порядку (далі – форма моніторингу).
5. Відповідальний за здійснення моніторингу:

протягом місяця з дати, визначеної рекомендаціями як термін звітування до Управління (підрозділу внутрішнього аудиту (спеціаліста) територіального органу юстиції (установи, організації)) про їх виконання, вносить до форми моніторингу дані щодо стану виконання об’єктом внутрішнього аудиту рекомендацій;

проводить аналіз досягнення очікуваних результатів від впровадження рекомендацій та на його підставі визначає загальний відсоток впроваджених рекомендацій, за якими об’єктом внутрішнього аудиту досягнуто очікуваних результатів;

у разі відсутності інформації про результати реалізації аудиторських рекомендацій або ненадання об’єктом внутрішнього аудиту документів, що підтверджують виконання рекомендацій, готує лист-нагадування на адресу відповідального за діяльність про необхідність звітування до Управління (підрозділу внутрішнього аудиту (спеціаліста) територіального органу юстиції (установи, організації)).


6. На підставі результатів моніторингу начальник Управління (керівник підрозділу внутрішнього аудиту (спеціаліст) територіального органу юстиції (установи, організації)) може здійснювати додаткові заходи відстеження стану впровадження рекомендацій та (або) ініціювати перед Міністром (керівником територіального органу юстиції (установи, організації)) питання про вжиття заходів впливу щодо відповідальних за діяльність, якими несвоєчасно та не повною мірою забезпечується виконання рекомендацій. Зміст зазначених заходів відображається відповідальним за здійснення моніторингу у формі моніторингу.
IX. Формування та зберігання справ внутрішнього аудиту
1. Матеріали справи – сукупність документів, зібраних та складених у процесі планування, проведення, оформлення результатів внутрішнього аудиту та моніторингу впровадження рекомендацій, що формуються у справи, вимоги щодо оформлення та зберігання яких встановлені Інструкцією з діловодства у Міністерстві юстиції України, затвердженою наказом Мін`юста від 02 липня 2012 року № 973/5 (із змінами).

2. Формування справ, їх зберігання та використання здійснюються відповідно до Порядку формування справ Управління внутрішнього аудиту, їх зберігання, використання та передачі в Міністерстві юстиції України, який затверджується наказом Міністра.


X. Звітування про діяльність Управління (підрозділу внутрішнього аудиту (спеціаліста) територіального органу юстиції (установи, організації))
1. Начальник Управління раз на півріччя в терміни, визначені Міністром (але не пізніше 20 січня та 20 липня), у письмовій формі звітує перед ним про результати діяльності Управління.

Керівник підрозділу внутрішнього аудиту (спеціаліст) територіального органу юстиції (установи, організації)) звітує у терміни до 05 січня та 05 липня у письмовій формі перед керівником територіального органу юстиції (установи, організації) та начальником Управління про результати діяльності підрозділу внутрішнього аудиту (спеціаліста).


2. Звіт про результати діяльності Управління, підрозділу внутрішнього аудиту (спеціаліста) територіального органу юстиції (установи, організації) повинен включати:

стан виконання плану діяльності з внутрішнього аудиту та/або причини його невиконання;

інформацію про позапланові внутрішні аудити;

резюме кожного завершеного планового та позапланового внутрішнього аудиту;

суттєві проблемні питання, у тому числі виявлені за результатами виконання аудиторських завдань у попередні періоди, що потребували негайного вжиття заходів, яких вжито не було;

результати впровадження рекомендацій;

обмеження, що виникали під час проведення внутрішнього аудиту;

інформацію про наявність та стан виконання програми забезпечення та підвищення якості внутрішнього аудиту.


3. Результати внутрішнього аудиту не менше ніж один раз на рік розглядаються на засіданні колегії Мін’юсту. Управління здійснює моніторинг стану виконання прийнятих на засіданні колегій рішень.
4. Начальник Управління забезпечує своєчасну підготовку зведеної звітності про результати діяльності Управління, підрозділів внутрішнього аудиту та спеціалістів територіальних органів юстиції (установ, організацій) для подання її Міністром до Держфінінспекції за формою, затвердженою наказом Міністерства фінансів України від 27 березня 2014 року № 347 «Про затвердження форми звітності № 1-ДВА (піврічна) «Звіт (зведений звіт) про результати діяльності підрозділу внутрішнього аудиту в міністерстві, іншому центральному органі виконавчої влади, їх територіальних органах та бюджетних установах, які належать до сфери управління міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, в Раді міністрів Автономної Республіки Крим, в обласній, Київській або Севастопольській міській державній адміністрації» та інструкції про її складання та подання», зареєстрованим у Мін`юсті 11 квітня 2014 року за № 410/25187.

Керівникам підрозділів внутрішнього аудиту (спеціалістам) територіальних органів юстиції (установ, організацій) забезпечувати своєчасну підготовку звітності про результати їх діяльності за вищенаведеною формою, та надання її до Управління у терміни до 05 січня та 05 липня.


XI. Надання інформації про результати внутрішнього аудиту та
взаємодія Управління (підрозділу внутрішнього аудиту (спеціаліста) територіального органу юстиції (установи, організації)) з органами державної влади

1. У разі надходження звернень від органів державної влади та/або правоохоронних органів Управління (підрозділ внутрішнього аудиту (спеціаліст) територіального органу юстиції (установи, організації)) за дорученням Міністра (керівника територіального органу юстиції (установи, організації)) надає інформацію про результати внутрішнього аудиту.

Інформація про результати внутрішнього аудиту надається за зверненням органів державної влади та/або правоохоронних органів з дотриманням установлених вимог законодавства та розпорядчих документів щодо нерозголошення інформації з обмеженим доступом.

У разі відсутності запитуваної інформації про це повідомляються органи державної влади та/або правоохоронні органи.
2. У разі надходження звернення від Держфінінспекції начальник Управління забезпечує підготовку інформації про результати внутрішнього аудиту та інших відомостей, що стосуються його проведення, для подання Міністру та направлення до Держфінінспекції протягом 10-ти робочих днів з дня надходження такого звернення.
3. Взаємодія з міністерствами, іншими центральними органами виконавчої влади та правоохоронними органами здійснюється Управлінням у межах його повноважень відповідно до законодавства.
4. У разі виявлення під час проведення внутрішнього аудиту ознак шахрайства, корупційних діянь або нецільового використання бюджетних коштів, марнотратства, зловживання службовим становищем, порушень фінансово-бюджетної дисципліни, які призвели до втрат чи збитків та/або які мають ознаки злочину, начальник Управління письмово інформує Міністра з наданням рекомендацій щодо вжиття необхідних заходів.

Керівники підрозділів внутрішнього аудиту (спеціалісти) територіальних органів юстиції (установ, організацій) невідкладно інформують керівників територіальних органів юстиції (установ, організацій) та начальника Управління про виявлені ознаки шахрайства, корупційних діянь або нецільового використання бюджетних коштів, марнотратства, зловживання службовим становищем та інших порушень фінансово-бюджетної дисципліни, які призвели до втрат чи збитків, з наданням рекомендацій щодо вжиття необхідних заходів.


5. За рішенням Міністра (керівника територіального органу юстиції (установи, організації) начальник Управління (керівник підрозділу внутрішнього аудиту (спеціаліст) територіального органу юстиції (установи, організації) забезпечує інформування та/або передачу копій матеріалів такого аудиту до правоохоронних органів відповідно до законодавства. Копії матеріалів внутрішнього аудиту передаються до правоохоронних органів згідно з описом за формою, наведеною у додатку 18 до цього Порядку.
XII. Скарги на дії працівників Управління (підрозділів внутрішнього аудиту (спеціалістів) територіального органу юстиції (установи, організації))
1. Скарги, які надходять на дії працівників Управління (підрозділів внутрішнього аудиту (спеціалістів) територіального органу юстиції (установи, організації), розглядаються у встановленому законодавством порядку.
2. Якщо за результатами розгляду скарги встановлено факт невідповідності офіційної документації, складеної за результатами внутрішнього аудиту, дійсному стану справ та/або порушення працівником Управління (підрозділу внутрішнього аудиту (спеціалістом) територіального органу юстиції (установи, організації)) законодавства, у тому числі Стандартів, що вплинуло на об’єктивність висновків, Міністр (керівник територіального органу юстиції (установи, організації)) призначає повторний внутрішній аудит.
3. Повторний внутрішній аудит проводиться працівниками Управління (підрозділу внутрішнього аудиту (установи, організації)), які не брали участі в попередніх внутрішніх аудитах з тих самих питань.
XIII. Забезпечення та підвищення якості внутрішнього аудиту,
оцінка якості внутрішнього аудиту

1. Оцінка якості внутрішнього аудиту здійснюється начальником Управління (керівником підрозділу внутрішнього аудиту (установи, організації)) (внутрішня оцінка якості) та Держфінінспекцією (зовнішня оцінка якості).
2. Начальник Управління (керівник підрозділу внутрішнього аудиту (установи, організації)) щороку складає програму забезпечення та підвищення якості внутрішнього аудиту, що ним підписується та затверджується Міністром (керівником територіального органу юстиції (установи, організації)), за формами, наведеними у додатках 19, 20 до цього Порядку.
3. Програма забезпечення та підвищення якості внутрішнього аудиту включає проведення періодичних внутрішніх оцінок та заходи за результатами зовнішніх оцінок якості внутрішнього аудиту.
4. Внутрішня оцінка якості внутрішнього аудиту передбачає моніторинг діяльності з внутрішнього аудиту, що проводиться начальником Управління (керівником підрозділу внутрішнього аудиту (установи, організації)), періодичний аналіз діяльності Управління (підрозділу внутрішнього аудиту (установи, організації)), що проводиться працівниками Управління (підрозділу внутрішнього аудиту (установи, організації)) шляхом самооцінки або іншими працівниками установи, що володіють практичними знаннями у сфері внутрішнього аудиту.
5. Про результати внутрішньої оцінки якості внутрішнього аудиту начальник Управління (керівник підрозділу внутрішнього аудиту (установи, організації), інформує Міністра (керівника територіального органу юстиції (установи, організації)).
6. Зовнішня оцінка якості внутрішнього аудиту здійснюється Держфінінспекцією з урахуванням вимог, визначених Порядком здійснення Державною фінансовою інспекцією України контролю за станом внутрішнього аудиту в міністерстві, іншому центральному органі виконавчої влади, їх територіальних органах та бюджетних установах, які належать до сфери управління міністерства, іншого центрального органу виконавчої влади, в Раді міністрів Автономної Республіки Крим, в обласних, Київській та Севастопольській міських державних адміністраціях, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 31 липня 2014 року № 794, зареєстрованим у Мін`юсті 21 серпня 2014 року за № 1008/25785.

Начальник Управління

внутрішнього аудиту  С.О. Хохлов


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка