Попередження та способи вирішення конфліктності подружжя



Скачати 60.58 Kb.
Дата конвертації09.09.2017
Розмір60.58 Kb.
УДК 159.942.6:316.356.2:173

Попович Б.І.

студентка 4-го курсу напряму підготовки «Практична психологія»

Алмаші С.І.

старший викладач кафедри психології

Мукачівський державний університет, м. Мукачево



ПОПЕРЕДЖЕННЯ ТА СПОСОБИ ВИРІШЕННЯ КОНФЛІКТНОСТІ ПОДРУЖЖЯ

Актуальність. Проблема конфліктів є надзвичайно актуальною для сучасного суспільства - ними буквально пронизані всі сфери життєдіяльності людини. У процесі будь-якої комунікації можливе розходження думок, очікувань і уподобань, але важливо, як людина вирішує назріваючі конфлікти, чи може вона зробити свою поведінку безпечнішою стосовно іншої людини. Звідси випливає необхідність вивчення не лише конфлікту як психологічного феномена, але й пошуку ефективних способів попередження і розв’язання різноманітних конфліктних ситуацій, в тому числі і сімейних.

Проблема конфліктів досліджувалася в работах багатьох вчених К. Маркса, Е.Дюркгейма, М. Вебера, Г. Зіммеля, П. Сорокіна, Л. Крісберга, Л. Козера, Т. Парсонса, Р.Дарендорфа, К. Боулдінга, Н. Смелзера, А. Гідденса, Дж. Рекса, М. Дойча, К. Девиса, Р. Фишера та інших. До розгляду різних форм конфлікту зверталися представники практично всіх наукових шкіл і течій західної психології (А. Адлер, Д. Доллар, Д. Креч, Г. Лебон, К.Левін, К. Лоренц, У. Мак-Дугалл, Н. Міллер, С. Сігель, 3. Фрейд, К. Хорні та ін.). У вітчизняній психології проблемою конфліктів займалися Н. Грішина, Т. Драгунова, А.Лурія, Д. Фельдштейн та багато інших. Особливу групу становлять дослідження причин конфлікту, конфліктних стосунків та способів їх корекції (Н.Малярова, Т.Мішина, В.Сисенко, В.Столін та інші) [1]. Однак, не достатньо вивченим на даному етапі залишається попередження та способи вирішення конфліктності подружжя. Що і стало перспективою нашого дослідження.

Сімейні конфлікти – це протиборство членів сім’ї на основі зіткнення протилежно спрямованих мотивів і поглядів. Там, де подружжя прагне до вдосконалення стосунків, конфлікти неминучі. Розв’язання конфлікту сприяє розвитку сім’ї, новому рівню спілкування, стиранню відмінностей [6].

Розроблено багато рекомендацій з нормалізації подружніх взаємин, які сприяють попередженню переростання спірних ситуацій в конфлікти, що залежить перш за все від подружжя і від всіх членів сім'ї. При цьому слід мати на увазі, що деякі дрібні сімейні сварки можуть мати позитивну спрямованість, допомагаючи прийти до згоди щодо спірних питань та запобігти великий конфлікт [5].

Н. Пезешкіан виділяє чотири основні форми переробки конфліктів: тілесну - через відчуття й сприйняття; діяльнісну - через розум і діяльність; соціально-комунікативну - через контакти, використання традицій; і спілкування - через уяву та інтуїцію. Тіло дає вірне відображення ситуації; соціальні контакти й традиції - можливість скористатися мудрістю батьків і досвідом попередніх поколінь; уява й інтуїція допомагають прогнозувати майбутнє й знайти рішення; розум і діяльність дозволяють втілити це рішення в життя. Ефективну переробку конфлікту забезпечують єдність і погоджена взаємодія всіх чотирьох форм [3].

Основними шляхами вирішення конфлікту є: формування психолого-педагогічної культури, знання основних сімейних відносин, виховання дітей з урахуванням їхніх індивідуальних (психічних і вікових) особливостей, емоційних станів, організація родини на засадах, формування сімейних традицій, розвиток у допомозі, відповідальності, довіри і поваги, формування культури спілкування між подружжям.

Для розв’язання кожної сімейної проблеми подружжю потрібна поведінкова узгодженість. Виділяють три типи поведінки, яка може забезпечити таку узгодженість. Для першого типу властива така модель поведінки, коли один вирішує, а другий його наслідує – це лідерство. Другий тип – це партнерство. Третій тип – це суперництво. Воно властиве сім’ям, де чоловік і жінка одинаково прагнуть до домінування, не хочуть поступатися, де згода розцінюється як відступ і поразка, а здатність настояти на своєму – як ознака правоти і показник сімейного авторитету. “Суперник” схильний до відносин конфліктності, тому поведінкова сумісність у нього може бути лише з тим, хто має нормальний або занижений рівень агресивності. Залежно від того, в який спосіб шлюбна діада прагне досягти узгодженості, виділяють три індивідуальні стратегії поведінки: стратегія насильства, стратегія байдужості та стратегія єдності. Зрозуміло, що стратегія насильства, яка характеризується пригніченням іншого члена подружжя, не сприятиме рівню задоволення від сімейного життя і, якщо навіть міжособистісні конфлікти будуть відсутні, то загострюватимуться конфлікти внутрішні, психологічні.

У сучасній психології прийнято вважати, що важливо не тільки вміти запобігати конфліктам, а також ефективно їх вирішувати. Втеча від конфлікту не знімає проблеми протиріч у сім’ї, а тільки збільшує її, зберігаючи депривацію значимих потреб членів сім’ї [8].

Ефективним шляхом вирішення конфліктів є модель «сімейної ради», запропонована Т.Гордоном для розв’язання конфліктів у дитячо-батьківських відносинах, але потенційно настільки ж ефективна для вирішення подружніх конфліктів [2]. Центральною ідеєю моделі «сімейної ради» є теза про те, що в конфліктній ситуації, якою б вона не була, якими б причинами не була ініційована, не повинно бути «переможців» і «переможених». Автор вважає, що з’ясування причин виникнення конфлікту, виявлення його винуватця й ініціатора не допоможуть розв’язати проблему, а лише збільшать її. Конструктивний підхід, на думку Гордона, полягає в пошуку рішення проблеми на основі принципу рівноправності всіх учасників конфлікту незалежно від віку й рольової позиції в сім’ї. Непорушним при цьому є правило обов’язкової прийнятності способу розв’язання конфлікту для всієї сім’ї.

У моделі «сімейної ради» виділяються шість основних етапів вирішення проблеми: ідентифікація й визначення конфлікту як наслідку суперечливості мотивів та інтересів членів сім’ї, генерування й реєстрація всіх можливих альтернатив вирішення проблеми незалежно від того, наскільки вони влаштовують учасників конфлікту, обговорення й оцінка кожної із запропонованих на попередньому етапі альтернатив, вибір кращого прийнятного для всіх членів сім’ї рішення проблеми, вироблення шляхів реалізації рішення; складання конкретного плану його виконання, включаючи відповідальність і обов’язки кожного з учасників, їх дії, умови виконання з точністю до деталей, визначення критеріїв оцінки результату сімейного договору, форм і способів контролю й оцінки.

«Сімейна рада» є досить ефективною формою роботи із сімейними проблемами, навіть якщо в основі конфлікту лежать глибинні причини, які при реалізації моделі «сімейної ради» не стають предметом аналізу й переосмислення, як, наприклад, у позитивній сімейній психотерапії Пезешкіана [4].

Найважливішим моментом подружніх стосунків, - уміння спілкуватись, оскільки комунікативна культура в сім’ї проходить найбільше випробувань [7]. Довірливе спілкування партнерів є запорукою успішних подружніх взаємин. З огляду на це, будь - який конфлікт означає, що партнери просто не можуть нормально домовитися з якогось приводу. Водночас, Ю.Е. Альошина стверджує, що скарги на труднощі спілкування досить рідко звучать у партнерів, які конфліктують. Для них основними проблемами є сварки, відсутність підтримки і допомоги, сексуальні проблеми тощо. Лише в процесі консультування у подружньої пари виникають і формулюються скарги, що безпосередньо пов'язані зі спілкуванням.

Отже, для успішного розв’язання конфлікту, в остаточному підсумку, необхідно, щоб обидві сторони виявили бажання його вирішити. Але якщо таке бажання буде виявлено хоча б однією із сторін, то й це дасть більше можливостей і іншій стороні для зустрічного кроку. Зробити перший крок на шляху до розв’язання конфлікту завжди досить важко: кожний вважає, що поступитися повинен інший. Тому готовність до розв’язання конфлікту, виявлена однієї із сторін, може зіграти вирішальну роль у розв’язанні конфлікту в цілому. Основними шляхами попередження конфліктів є побудова сімейних відносин на засадах рівноправності, взаємної відповідальності, довіри і пошани. Перспективу подальших досліджень вбачаємо в емпіричному дослідженні психологічних аспектів конфліктності подружжя.



Список використаних джерел

  1. Антонюк  Е. В.   Становление ролевой  структуры  молодой  семьи  и  ее  восприятие супругами / Е.В Антонюк // Вестник МГУ. – 2007. – №14. – С. 21–27.

  2. Гаврищак  Л. Сучасні психологічні прийоми вирішення людських конфліктів // Психолого-педагогічні проблеми соціальної роботи та професійна підготовка до неї: Матер. Міжнар. наук.-практ. конф. / Л. Гаврищак. – Самбір: Дрогоб. держ пед. ун-т, 2002. – С. 54-57.

  3. Гришина Н.В. Психология конфликта / Н.В. Гришина. – СПб: Питер, 2012. – 464с.

  4. Захарченко В. Г. Подружні конфлікти та стратегії їх розв’язання в молодих сім’ях // Український соціум / В.Г. Захарченко. - 2004. - № 3 (5). – с. 48-55.

  5. Левкович В.П. Социально-психологический подход к изучению супружеских конфликтов // Психологический журнал / В.П. Левкович, О.Э. Зуськова .— 1985. Т.6. – №3. - С. 126-137.

  6. Поліщук В.М Психологія сім’ї / В.М. Поліщук, Н.М. Ільївна, С.А. Поліщук та ін.; - Суми: ВТД «Університетська книга», 2008. – 239 с.

  7. Сысенко В. А. Супружеские конфликты / В.А.Сысенко. – М. : Мысль, 1989. – 173 с.

  8. Херсонский Б.Г. Психология и психопрофилактика семейных конфликтов // Б.Г.Херсонский, С.В. Дворяк. – Киев, 1991. – 189 с.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка