Помиткіна Л. В. Активізація творчого потенціалу студентів в освітньому процесі



Скачати 124.39 Kb.
Дата конвертації11.04.2016
Розмір124.39 Kb.

Помиткіна Л.В.




АКТИВІЗАЦІЯ ТВОРЧОГО ПОТЕНЦІАЛУ СТУДЕНТІВ В ОСВІТНЬОМУ ПРОЦЕСІ




У статті висвітлено інноваційні підходи до активізації творчого потенціалу студентів в освітньому процесі, а саме під час проведення лекційних, та практичних занять, організації самостійної роботи. В якості основного методу активізації творчої діяльності студентів обрано актуалізацію мотивації ціле покладання.

Становлення України як незалежної демократичної держави значною мірою залежить від ефективності виховної роботи з молоддю в усіх ланках освіти, її спрямованістю на формування в юного покоління високої моральності, культури та духовності. Одним з пріоритетних напрямів навчально-виховної роботи зі студентською молоддю є актуалізація творчого потенціалу особистості, застосування креативних вмінь і навичок до вирішення сучасних проблем.


Процес підготовки спеціаліста у вищому навчальному закладі тривалий, він вимагає великого вкладання сил і ресурсів, і в його стабільності – запорука якості та успішності освіти. Сучасна вища школа повинна готувати спеціалістів, які не лише встигають за життям, але й випереджають його. Особливо це стосується підготовки висококваліфікованих спеціалістів-психологів, професійна діяльність яких у нашому суспільстві на сьогоднішній день є вкрай необхідною.

Розвитку творчого потенціалу особистості в освітньому процесі присвятили свої праці такі відомі вчені як Ананьєв Б.Г., Брушлинський О.В., Зязюн І.А., Костюк Г.С., Максименко С.Д., Моляко В.О., Рибалка В.В., Сисоєва С.О. та ін. Вченими сформульовані вимоги до організації навчально-пізнавальної діяльності згідно закономірностям розвитку творчого потенціалу особистості, розроблені механізми реалізації педагогічних технологій творчої особистості тощо.

Однак на практиці навчально-виховний процес у вищій школі не завжди сприяє розвитку творчого потенціалу кожного студента, активізації його креативних можливостей і здібностей. Зокрема, великий обсяг навчального навантаження з окремих дисциплін вимагає від викладачів зовсім не творчого підходу до проведення практичних та семінарських занять. Нажаль доводиться більшу увагу приділяти пропущеним заняттям студентів і їх відпрацюванні, рахувати запізнення. На заняттях вимагається відтворення точних формулювань відповідей з предмету замість розуміння, отримання необхідної кількості балів студентами відповідно вимогам модульного контролю, не запроваджуються творчі завдання, не вистачає часу для вільного обговорення власних думок, мало застосовуються тренінгові засоби на практичних та семінарських заняттях. Навчання у вищому навчальному закладі за таких умов мало чим відрізняється від традиційної школи.

Метою нашого дослідження є висвітлення інноваційних форм активізації творчого потенціалу студентів в освітньому процесі, а саме під час проведення лекційних та практичних занять, організації самостійної роботи студентів.

Біологи вважають, що серед 15 млрд. клітин головного мозку активно працюють лише 3-5 %. Психологи визнають, що людський мозок несе в собі величезні, поки що далеко не задіяні глибини природних можливостей, і що геніальність – це найвища повнота прояву людського розуму, розкриття природних можливостей.

Астрологи стверджують, що природа настільки розумна, що кожній дитині в момент народження закладає якийсь талант. Отже, першочергове завдання батьків, а потім вихователів, вчителів та викладачів - допомогти віднайти саме ті схильності та здібності дитини, які є для неї притаманними. А це означає свідомий вибір вищого навчального закладу, майбутньої професійної діяльності, навчання в обраному професійному напрямі з природною радістю і натхненням. Така людина вільно долає професійні труднощі, знаходить креатині підходи у вирішенні широкого кола завдань, має стрімке просування по сходинках своєї кар’єри. Про таку людину говорять: “Професіонал!”, така людина кожного дня йде на свою роботу як на свято!

Як відомо, талант людини завжди спрямовується вираженою потребою в творчості, а творчість – це діяльність, результатом якої є створення нових матеріальних і духовних цінностей. Отже, велику роль у розвитку таланту людини відіграє її світогляд, активна життєва позиція.

Активність характеризує людину з точки зору суб’єктності, яка проявляється у свідомій регуляції основних життєвих відносин, у тому числі й творчих. Основою для переходу від учіння до творчості є побудова продуктивних образів уяви... [3].

Студенти як суб’єкти навчальної діяльності характеризуються найвищою соціальною активністю та достатньо гармонічним сполученням інтелектуальної та соціальної зрілості, для яких характерна специфічна спрямованість пізнавальної та комунікативної активності на вирішення конкретних професійно-орієнтованих задач.

Формування та розвиток творчої активності майбутнього спеціаліста передбачає адекватну систему взаємовідносин студента та викладача, відповідний стиль діяльності усіх суб’єктів навчально-виховного процесу, а також особливих зв’язків вузу із суспільством (щодо організації виробничої практики).

Варто зазначити, що майбутній спеціаліст повинен не лише знати і розуміти предмет, але й мати ціннісно-смислову основу, яка б спрямовувала його на застосування засвоєного змісту у практиці спілкування. Як зазначає Г.О.Балл: “Значення професійних знань, умінь і навичок при цьому не ставиться під сумнів, але наголошується на їх ролі як засобів, інструментів реалізації... спрямованості” [1].

Вимоги до організації навчально-пізнавальної діяльності згідно закономірностям розвитку творчого потенціалу особистості сформульовані С.О.Сисоєвою: ефективне використання навчального часу для підвищення рівня знань, умінь і навичок студента; розвиток творчого мислення студентів та оволодіння ними навичок дослідницької діяльності; одержання студентом нових ідей і результатів, узагальнень (як об’єктивно нових); прояв індивідуальних досягнень у когнітивній сфері; створення власного досвіду професійної діяльності і апробація його на практиці [8].

Важливу роль в активізації творчого потенціалу студента відіграє особистість викладача. Як зазначає І.А.Зязюн, в інноваційних моделях навчального процесу досвід студента слугує джерелом пізнання. Педагог виконує не роль “фільтра” пропускання через себе навчальної інформації, а є помічником (консультантом) у роботі студента, одним із джерел інформації. В ідеалі педагог стає організатором самостійного навчального пізнання студентів, не головною дійовою особою в аудиторії, лабораторії, але режисером їх взаємодії з навчальним матеріалом, один з одним і з педагогом [2].

І хоча значна частина дослідників підкреслює можливість відтворення педагогічної технології будь-яким викладачем незалежно від рівня його майстерності, на наш погляд, це питання дискутивне, оскільки організація педагогічної технології, спрямованої на творення особистості студента, значною мірою зумовлюється особистісними і професійними якостями того, хто навчає і виховує, рівнем його фахової підготовки, загальною культурою, комунікативними якостями, рівнем педагогічної техніки [9].

Закономірності творчого розвитку особистості висувають певні вимоги до викладання, змісту навчальної дисципліни, організації творчої навчально-пізнавальної діяльності студентів. Так навчальна програма з предмету повинна враховувати детальне і поглиблене вивчення найбільш важливих вузлових проблем, ідей і тем, які сприяють розвитку пошуково-перетворюючого стилю мислення; викладання навчальної дисципліни повинно забезпечувати не тільки якісне засвоєння базових знань, умінь і навичок, а й передбачати розвиток дивергентного мислення і навичок його практичного застосування. Зміст навчального матеріалу повинен виходити за межі загальноприйнятих програм, відрізнятися більшим рівнем узагальненості, враховувати інтереси студентів, стиль і темп засвоєння ними знань, залишати студентам можливість більш глибокого проникнення у сутність тієї чи іншої вивченої теми.

Як вказують дослідники [2], [8], [9], організація навчально-пізнавальної діяльності студентів повинна сприяти: одержанню студентами нових ідей і результатів, узагальнень; прояву індивідуальних досягнень у когнітивній сфері; створенню власного досвіду професійної діяльності й апробації його на практиці. Риси творчої особистості найбільш ефективно формуються в процесі дослідницької діяльності. За таких умов метою будь-якої навчально-пізнавальної діяльності студентів повинно бути пробудження активних дослідницьких інтересів, що можливе в процесі розв’язання навчально-творчих задач.

На сьогоднішній день основними традиційними формами навчального процесу у вищій школі є лекції, практичні та семінарські заняття, самостійна робота студентів. Однак, як було вказано вище, сучасний підхід до викладання дисциплін потребує інноваційного творчого підходу до організації і вивчення сучасних інформаційних потоків. Автором пропонуються інноваційні форми проведення лекційних та практичних занять, творчий підхід до організації самостійної роботи студентів.

Насамперед вивчення нової дисципліни, що починається на певному курсі у конкретному семестрі, необхідно пов’язати зі знаннями, вже отриманими у ході вивчення інших дисциплін. Незалежно від форми проведення першого заняття (лекційне чи практичне), викладач може організувати активне спілкування студентів на перевірку збереження знань та підвести до необхідності вивчення означеної дисципліни, активізувати зацікавленість. Як показує практика, ефективними методами, що сприймаються студентами-психологами на “ура” є використання тренінгових засобів.

Наведемо приклад методики активізації творчого потенціалу студентів в освітньому процесі, яка включає наступні етапи.

Підготовчий етап. Метою підготовчого етапу може бути активізація мотивації студентів до досягнення життєвої мети, формування необхідності свідомого вибору в життєвих ситуаціях та усвідомлення відповідальності за життєві вибори.

На дошці висить таблиця з прийомом активізації мотивації студентів до досягнення життєвої мети (рис.1).

МЕТА
а


б

Я

Рис. 1. Прийом активізації мотивації студентів до досягнення життєвої мети.


У ході проведення заняття викладач розповідає, що рік за роком, кожного дня, кожної години (можливо кожної хвилини) перед людиною постає проблема вибору. Ми приймаємо рішення як діяти, від невеликих побутових проблем до глобальних. Вранці, відкриваючи очі, ми вибираємо: вставати чи ще поніжитись під теплою ковдрою, пізніше – наздогнати тролейбус чи почекати іншого, підняти руку на семінарі і отримати оцінку чи й так просидіти, після занять – йти в бібліотеку писати реферат та працювати над творчим завданням чи “відірватися” на дискотеці з друзями та ін. Постають також вибори вирішальні: чи набувати професіоналізму в обраній професії та присвятити цьому своє життя чи знайти рішення творчої ідеї усього життя і т. ін. З таких виборів, свідомих чи неусвідомлюваних складається життя підлітка, потім - студента.

Стежачи за просуванням виборів від “Я” до “Мета”, помічаємо що роблячи неусвідомлювані вибори до своєї мети можна і не потрапити.

Простежуючи свій шлях до мети, студенти з’ясовують, від кого більшою мірою залежать ці вибори: від мами, тата, викладачів, оточуючих, чи від себе самого. Розглядаючи шлях окремих виборів до мети життя, приходимо до висновку, що все ж таки досягнення, насамперед залежить від себе самого.

Прийом активізації мотивації студентів до досягнення життєвої мети є наочним засобом, який допомагає зрозуміти і усвідомити, що кожний вибір необхідно робити свідомо, крок за кроком наближаючись до своєї мети. Якщо у певний момент (див. рис.1) зробити неправильний вибір (б), головна мета може стати недосяжною. Із таких виборів складається людське життя і лише від особистості залежить щасливим чи нещасним бути, ходити на обрану роботу як на свято, чи кожного дня страждати від невірно обраної професії.

Викладач пропонує групі підрахувати і записати кількість особистих виборів протягом одного робочого дня, помножити на кількість днів у рік (наприклад, 365), помножити на кількість років навчання у школі, потім у вузі і т. і. Викладач допомагає визначити (по-можливості), які вибори були свідомі, а які неусвідомлювані. В цілому, обговорення необхідно спрямувати на необхідність усвідомлення навіть маленьких виборів кожного дня.

Цей підхід також дає можливість спрямувати студентів до самовдосконалення та самореалізації, до творчої діяльності, і є мотиваційним підґрунтям для наступних етапів.

Перший етап. Студентам пропонується у тренінговій формі презентувати усій групі свої знання. За правилом гри “Снігова куля” кожний студент називає своє ім’я і коротко повідомляє про певні знання з названої викладачем проблеми. Наступний учасник гри повторює все, що сказав попередній і висловлює свою думку з означеної проблеми. Наступний учасник повторює сказане першим та другим студентом і демонструє своє бачення проблеми тощо. Отже, через деякий час останній студент мусить повторити все, що сказали до нього інші. Зазвичай вправа проходить з веселим настроєм: деякі студенти силяться все запам’ятати, інші починають конспектувати. Маючи власне сприйняття почутого, студенти намагаються відтворити розповідь іншого на свій манер і це піднімає позитивний настрій у групі.

По-перше, знімається емоційна напруга, яка завжди панує під час першої зустрічі з викладачем, активізується увага, пам’ять, мислення та уява, інші психічні процеси.

По-друге, викладач одразу знайомиться зі студентами в розкутій обстановці, відмічає для себе здатність кожного до креативного мислення.

По-третє, викладач має змогу оцінити інтелектуальний потенціал групи та підготувати творчі завдання для організації самостійної роботи студентів.

Другий етап стосується організації практичних занять. Викладач повідомляє, що проведення практичних занять буде відбуватися не за традиційною формою “запитання-відповідь”, а за допомогою творчого підходу, а саме: студенти можуть розділитися на групи і кожне заняття готувати у різних нестандартних формах, які дозволять оцінити знання з запланованої теми. Це можуть бути міні-тренінги, круглі столи, дискусійні клуби, тощо. Чим більш цікавий творчий підхід до проведення заняття підготує окрема підгрупа, тим вищий бал вони отримують у конкретному модулі.

Як показує практика, студенти настільки творчі, що самі подають неординарні ідеї, організовують та використовують оригінальні вправи та заходи: малюють плакати, показують театралізовані сцени, складають вірші, пов’язують відповіді з вирішенням глобальних проблем суспільства, переймаються питаннями економіки та політики нашої країни. Також студенти фотографують такі нестандартні практичні заняття, що дає змогу оформлювати стенди та демонструвати їх на студентських науково-практичних конференціях.

Третій етап стосується організації самостійної роботи студентів. Для організації самостійної роботи студентів викладач готує теми творчих завдань з певної дисципліни, які виходять за межі загальноприйнятих програм, відрізняються більшим рівнем узагальненості. Молодь виконує їх у формі домашніх завдань, а потім у ході практичних занять презентує на розсуд викладача та одногрупників. Цей етап дозволяє студентам довести свої знання, уміння, навички та вміння їх використовувати для вирішення конкретних проблем, дозволяє застосовувати креативні підходи, розвиває комунікацію та організаційні здібності.

У ході презентації студенту задаються цікаві запитання, що визначають коло практичного застосування його розробки. Таким чином студент отримує практичну підготовку до більш серйозних досліджень, таких як курсові проекти, захисти дипломів та організація дисертаційного дослідження.


Такий інноваційний підхід до організації навчально-виховного процесу у вузі дає змогу викладачу виділити окремих студентів, схильних до наукової роботи. Зокрема, результатом такої взаємодії викладача із студентами може стати написання спільних наукових статей.


Отже, переходячи до підсумків, можна констатувати, що активізація творчого потенціалу студентів у освітньому процесі вимагає впровадження інноваційних підходів до проведення навчально-виховних занять та залежить від рівня творчої активності усіх учасників навчально-виховного процесу.

Література


  1. Балл Г.О. Особливості гуманізації професійної підготовки // Психологія праці та професійної підготовки особистості / За ред. П.С.Перепелиці, В.В.Рибалки. – Хмельницький: ТУП, 2001. – С.18-26.

  2. Зязюн І.А. Неперервна освіта: концептуальні засади і сучасні технології // Творча особистість у системі неперервної професійної освіти: Матеріали Міжнародної наук. конф. 16-17 травня 2000 року. / За ред. С.О.Сисоєвої і О.Г.Романовського. – Харків: ХДПУ, 2000. – С.8-16.

  3. Любчук О.К. Творча активність як психологічна детермінанта творчого розвитку суб’єкта учіння / Актуальні проблеми психології. Збірник наукових праць Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України. / За ред. Максименка С.Д. – К.: “Логос”, 2007. - С.81-87.

  4. Моляко В.А. Творческая одаренность и воспитание творческой личности. - К.: Знание, 1991. - 20 с.

  5. Помиткін Е.О. Помиткін Е.О. Методика проведення школярами творчих авторських уроків // Психологія особистісно орієнтованої професійної підготовки учнівської молоді: Науково-методичний посібник (За ред. В.В.Рибалки). – Київ, Тернопіль: Підручники і посібники, 2002. – С.220-222.

  6. Помиткіна Л.В. Взаємодія психолога і вчителя як умова творчого зростання особистості учня / Творча особистість у системі неперервної професійної освіти: Матеріали Міжнародної наукової конференції 16-17 травня 2000 року. / За редакцією С.О.Сисоєвої і О.Г.Романовського. – Харків: ХДПУ, 2000. – С.293-295.

  7. Рибалка В.В. Психологія розвитку творчої особистості: Навчальний посібник. – К.: ІЗМН, 1996.- 236 с.

  8. Сисоєва С.О. Технологізація освітньої діяльності в умовах неперервної професійної освіти // Неперервна професійна освіта: проблеми, пошуки, перспективи / За ред. І.А.Зязюна. – К.: Віпол, 2000. – С.249-274.

  9. Сисоєва С.О. Педагогічні технології творчого розвитку особистості: проблеми і суперечності // Творча особистість у системі неперервної професійної освіти: Матеріали Міжнародної наук. конф. 16-17 травня 2000 року. / За ред. С.О.Сисоєвої і О.Г.Романовського. – Харків: ХДПУ, 2000. – С.84-89.



В статье предлагаются инновационные подходы к активизации творческого потенциала студентов в образовательном процессе, а именно во время проведения лекционных и практических занятий, организации самостоятельной работы. В качестве основополагающего метода активизации творческой деятельности студентов выбрано актуализацию мотивации целеполагания.
In article innovative approaches to activization of creative potential of students in educational process, namely during carrying out of lecture and practical employment{occupations} are offered, to the organization of independent work. As a basic method of activization of creative activity of students it is chosen actualization of motivation of the purpose.

Помиткіна Любов Віталіївна, канд. психол. наук, доцент кафедри авіаційної психології Гуманітарного інституту Національного авіаційного університету



М.Київ, вул..Булаховського, 36, кв.231, тел.роб. 406-71-72, 406-72-78

Тел.дом. 592-55-65, тел.моб. 8-097-947-08-59.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка