Полтава 2012 ббк 74. 58л0 удк



Сторінка2/7
Дата конвертації16.04.2016
Розмір1.27 Mb.
1   2   3   4   5   6   7

2) Соціальні конотації пов’язані з характером суспільного досвіду людини, сферою її працевлаштування, родом занять. Вони виявляються у маніфестації соціально важливих і професійно релевантних аспектів життя людини (для працівників фінансової сфери – терміни виконання завдань, звітування; для представників освіти – періоди початку навчання, канікул, вступної кампанії тощо). Наприклад:

Late December is always a peculiar time for money markets. What December is to merchants, the first part of the year is to health clubs-fitness center owners (Financial Times, 17 October, 2007).

September is a great time of year to find bargains, with summer wrapping up, the school year beginning, and retailers preparing to make room for holiday merchandise (Newsweek, 4 March, 2006).

With Congress away and President Bush on his “working vacation,” August is usually a slow news month in Washington (Newsweek, 18 August, 2004).

Як свідчать вищенаведені приклади, грудень є визначальним періодом для фінансистів, торговців, вересень – для покупців, а серпень є спокійним для політиків.

Дослідники одного з університетів США описують вагомість червня для студентів у такий спосіб:

For teens, June is a rush of exams, proms and parties. And, according to a recent study from Mississippi State University, it's also the month when they're most likely to lose their virginity (Newsweek, 31 May, 2005).

Вагомість конкретного місяця може бути опосередкованою, коли йдеться про період, що стане вирішальним для подальшого результату, як-от для отримання премії “Оскар”:



It’s no secret that December is the magic month for releasing movies that hint of Oscar glory (USA Today, 17 January, 2007).

Значущим місяць може виступати і для такого виду сільськогосподарської роботи, як висажування та отримання врожаю:



January is time to begin planting cabbage, carrots, lettuce and hardy greens, radish and turnips (USA Today, 16 December, 2004). Саме визначений місяць є тим періодом, який на певній території асоціюється з початком польових робіт.

Вагомим період часу виступає у суспільному плані, наприклад:



June is the most popular time of the year for couples to exchange wedding vows (Guardian, 16 September, 2006). Соціально значущим у цьому прикладі є один з дванадцяти місяців, оскільки саме на цей місяць є популярним серед пар, які бажають одружитися.

(3) Особистісні конотації пов’язані з тим, що безпосередньо стосується особи, її персонального досвіду, світобачення. Так, наприклад, місяць може асоціюватися з днем народження, іншим сімейним святом, як-от:

Because of the holiday season, December is the time of year when stories of the past seem to have special importance (Telegraph, 28 May, 2007).

May is a big month. May is when Mom is having the baby (Washington Post, 23 January, 2006).

My kids were born in September, and September is the recruiting period, so we very rarely celebrated a birthday on the day it came (USA Today, 6 November, 2004).

В. Концепт ПОРА року. Темпоральна семантика лексем, що вербалізують концепти ПОРА року та місяць, є найбільш значущою в аспекті її кореляції зі схемним образом ЦИКЛ. В англійській мові, як і в інших германських мовах, існують номінації чотирьох пір року. Варто зауважити, що пори року перелічуються носіями англійської мови переважно у такому порядку: spring, summer, autumn, winter.

“Мова передає циклічність, як природну, так і пов’язану з життям людини, її життєвим шляхом” [5, с. 53]. Наприклад:



If you describe season as a human life, spring is the newborn baby. Autumn is the time to receive death. It’s the end of life (People, 11 June, 2008). Приклад є чіткою ілюстрацією як пори року асоціюються з періодами життя людини: весна – новонароджена дитина, осінь – завершення життєвого шляху.

Темпоральні номінації пір року сполучаються зі словами, які викликають сенсорні уявлення, а саме температурні асоціації [7, с. 13]. Так, “основні” пори року відзначаються відносною стійкістю температурних асоціацій, як-от: as hot as in summer, as cold as in winter тощо. Осінь та весна сприймаються як перехідні періоди, пов’язані з нестабільними, перемінними погодними умовами, про що свідчать такі приклади:



It [autumn] is everything that spring is not. It is stable and predictable. It will all transpire through Sunday assuming spring weather behaves (Chicago Tribune, 17 September, 2004).

Autumn is a time of change in the woodlands. Autumn offers either late summer or early winter, with precious little in between (Independent, 18 October, 2005).

Номінаціям пір року притаманний конотативний потенціал, який, подібно до номінацій місяців, має особистий, соціальний та природній різновиди.

Атрибути особистого плану залежать виключно від досвіду людини, тому можуть варіювати. Так, осінь може викликати асоціації, пов’язані з індивідуальними уявленнями:

Autumn is a big season, rolling down and around the country much like the weather patterns that sweep across our little island. It is a moment that I grow to like more and more, and one that is relaxed and so very different from its frenzied alter ego, spring (Guardian, 2 November, 2008).

Late autumn is a great time to kick at the leaves and enjoy the home of rock stars and royalty (Newsweek, 20 November, 2006).

В одних людей зима породжує думки про витрачання коштів:



We know winter is an expensive time and the poorest families need lump sums (Guardian, 11 September, 2008).

В інших вона викликає асоціації, пов’язані з психологічним станом:



Winter, a time of stark grays and cold whites, can also bring on the blues. And overcoming the low spirits is a struggle that many find requires a well-planned strategy (New York Times, 22 January 2003).

З іншого боку, літо (summer) – це період відпочинку, а весна (spring) зазвичай асоціюється зі змінами:



Summer is a season of small pleasures: a light breeze, the kiss of sunshine (Newsweek, 26 August, 2005)

Тут конотації мають суспільне підґрунтя, оскільки у соціумі прийнято влітку відпочивати, типовим для суспільства є сповільнення активності у цей період.



Spring is a time for new beginnings and new life (Guardian, 12 May, 2005)

Конотація у цьому прикладі має узагальнене звучання, а тому набуває соціального відтінку.



Г. Концепт свято. Статус лексем, що втілюють концепт СВЯТО в сучасній англійській мові, не є однозначним. На думку М. В. Всеволодової, лексеми на позначення свят можна віднести до “групи слів, які не мають значення часу” [3, с. 31]. Також побутує думка, що невипадково поряд із циклічним перебігом природних явищ структурування року за релігійними святами було найважливішим способом часової орієнтації в епоху середньовіччя. Воно продовжує мати “певну етнокультурну цінність і в свідомості сучасників” [2, с. 100].

Убачаючи у номінаціях свят темпоральне значення, ми відносимо їх до соціокультурних засобів, які ґрунтуються на схемному образі ЦИКЛ, оскільки на початкових етапах концептуалізації часу святкові (тоді – ритуально-святкові) дні, слугували темпоральними орієнтирами у суспільстві і визначались на основі астрономічних показників.

Лексеми, що об’єктивують концепт СВЯТО в сучасній англійській мові, можна поділити на кілька груп.

До релігійних свят належать назви періодів, пов’язаних з біблійними подіями. Так, для носіїв англійської мови рік фактично розпочинається з Різдва (Christmas), що є відображенням завершеного циклу від народження Христа до його воскресіння (Easter) і сприяє дотриманню відповідних релігійних ритуалів у чітко зазначений час.

До світських свят належать номінації подій суспільно-історичного значення, які пов’язані з певними подіями у історії суспільства. Відповідно, ці свята поділяються на історичні та суспільні.

Історичні світські свята пов’язані з конкретними подіями, зафіксованими історією, або з видатними історичними діячами певної епохи, як-от: Guy Fawkes Day, Martin Luther Kings Birthday, Washingtons Birthday, Columbus Day.

До суспільної групи світських свят ми відносимо номінації типу New Years Day, May Bank Holiday, Labor Day, Independence Day, Thanksgiving Day, Valentines Day та ін.



Святкові дати. Група світських свят конституюється лексемами на позначення річниці якої-небудь події або діяльності певної особи, існування установи, міста типу anniversary, jubilee, birthday та ін. (наприклад, silver / golden / diamond jubilee тощо).

Лексеми, що позначають свята, як і номінації пір року та місяців, характеризуються насиченим конотативним потенціалом. Особливістю цієї групи є те, що конотації релігійної групи свят можуть бути лише особистісного плану. Наприклад:



For me Christmas is always a time to enjoy the fact that I have all these people around me that I may have ignored all through the year (Chicago Tribune, 11 January, 2006).

Це засвідчує, що релігійні переконання, наявність яких і зумовлює значимість цієї групи для певної людини, мають визначальний вплив на значущість свята.

Група історичних світських свят має переважно соціальну конотацію, і конотації особистісного плану є радше винятком, ніж правилом:

should celebrate Washingtons Birthday more than ever because by so doing we will demonstrate more emphatically our loyalty toward this land of ours (USA Today, 7 February, 2005).

Як бачимо, святкування вказаної події є традицією нації, а не окремої сім’ї.

Конотації суспільної групи свят характеризується подвійною суспільно-особистісною природою з домінуванням особистісного параметру, адже загальноприйняті свята мають певні усталені традиції. Однак власне їх дотримання та продовження залежить, передусім, від персонального відношення до тої чи іншої оказії. Наприклад:



But let’s not forget: Independence Day is a birthday celebration. And what birthday celebration is complete without cake? (Newsweek, 24 June, 2004).

День незалежності у США є чимось більшим за суспільний обов’язок, адже рівень патріотизму є визначальним показником у цій країні.



The weird thing about Thanksgiving Day is that it seems to last forever. You keep looking at the clock and it’s still three hours before dinner (Chicago Tribune, 11 October, 2004).

У зазначеному святі домінують особисті сімейні традиції. Основним є святковий обід, до якого усі готуються. Однак, День подяки має історичні корені, пов’язані з заселенням континенту.

 … Happy Father’s Day … when men are, for one day at least, the focus of our society. Wives and children get their chance to reward us for our hard work and our sincere, if not always successful, attempts at nurturing, caring and loving (USA Today, 19 May, 2008).

Узагальнення традицій відзначення Дня батька є небезпідставним. Воно стосується більшої частини суспільства, однак індивідуальні прояви залежать від конкретної сім’ї.



Таким чином, у свідомості носіїв мови взаємоіснують кілька шарів концептів ДЕНЬ ТИЖНЯ, МІСЯЦЬ, ПОРА РОКУ, СВЯТО, кожен з яких актуалізується залежно від контексту. Календарні, соціокультурні системи посідають центральну позицію в концептуалізації часу, бо вони не лише відображають його розуміння певними культурами, але й визначають життєвий ритм цілого суспільства. Основною функцією концептів ДЕНЬ ТИЖНЯ, МІСЯЦЬ, ПОРА РОКУ, СВЯТО є регулювання життєдіяльності людини в соціумі. У них поєднані космічний час, що визначається природними циклами, та історичний час. Отже, концепти, що ґрунтуються на схемному образі ЦИКЛ, є поєднанням міфологічних та релігійних подій, які диктують норми і форми поведінки, маркують дні та і свідомості людини характеризуються певною повторюваністю. Дискурсивне функціонування темпоральних концептів показує їх суспільно-географічні, соціальні та особисті конотації.
Література


  1. Авени Э. Империи времени : календари, часы и культуры / Э. Авени. – К. : София, 1998. – 384 с.

  2. Бєлозьорова Ю.С. Когнітивно-дискурсивна концептуалізація часу в сучасній німецькій мові : дис. … канд. філол. наук : 10.02.04 / Бєлозьорова Юлія Сергіївна. – Запоріжжя, 2004. – 229 с. 44

  3. Всеволодова М.В. Способы выражения временных отношений в современном русском языке / М.В. Всеволодова. – М. : Изд-во Моск. ун-та, 1975. – 283 с.

  4. Клименко А.П. Существительные со значением времени в современном русском языке (Опыт психолингвистического описания одной семантической микросистемы) : автореф. дис. на соискание учен. степени канд. филол. наук : спец. 10.02.01 “Русский язык” / А.П. Клименко. – Минск, 1965. – 19 с.

  5. Ковальская Л.Г. Межкультурная коммуникация и концепция времени / Л.Г. Ковальская, Э. Ритчи // Язык и национальные образы мира : материалы Междунар. науч. конф. (20-21 марта 2001 г.). – Майкоп : Изд-во АГУ, 2001. – С. 53-59.

  6. Пронштейн А.П. Хронология : учеб. пособие / А.П. Пронштейн, В.Я. Кияшко. – М. : Высш. Шк.., 1981. – 191 с.

  7. Рубинштейн Г.А. О концептуализации отрезков времени в русском языке [Електронний ресурс] / Г.А. Рубинштейн // The Slavic and East European Language Resource Center. – Режим доступу : http://seelrc.org/glossos/ issues/2/rubinstein.pdf 249

  8. Телия В.Н. Коннотативный аспект семантики номинативных единиц / В.Н. Телия. – М. : Наука, 1986.– 141 c.

  9. Evans V. The Structure of Time : Language, Meaning and Temporal
    Cognition / V. Evans. – Amsterdam; Philadelphia : John Benjamins Pub., 2003. – 286 p. : ill.


Список джерел фактичного матеріалу


  1. Chicago Tribune [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.chicagotribune.com

  2. Gurdian [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.guardian.co.uk

  3. Independent, The [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.independent.co.uk

  4. New York Times, The [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.nytimes.com

  5. Newsweek [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.newsweek.com

  6. People [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.people.co.uk

  7. Telegraph [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.telegraph.co.uk

  8. USA Today [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.usatoday.com

  9. Washington Post, The [Електронний ресурс]. – Режим доступу : http://www.washingtonpost.com


Євланова О.А.

Полтавський національний педагогічний університет імені В.Г. Короленка


Застосування когнітивних методів у процесі перевиховання делінквентних підлітків
В умовах сучасного суспільства однією із актуальних и значущих проблем є проблема ефективного соціального захисту і підтримки різних верств населення. Для успішного вирішення необхідні об’єднані зусилля спеціалістів в різних галузях діяльності, а також професіональних соціальних працівників, які володіють різноманітними технологіями вирішення соціальних проблем.

Педагоги і громадські діячі майже постійно були стурбовані цією проблемою Серед їхніх праць можна виділити такі напрями: педагогічні основи ре соціалізації злочинців (О. Беца, В. Кривуша, Г. Радов, В. Синьов), перевиховання неповнолітніх засуджених в умовах виховно-трудових колоній (І. Башкатов, П. Вівчар, С. Горенко, В. Кривуша, В. Кудрявцев, В. Синьов), профілактика правопорушень неповнолітніх (Ю. Александров, І. Дегтярьов, В. Оржеховська, В. Тарарухін). Розв’язанням цих питань на сьогодні займаються і ті фахівці, які перебувають у безпосередньому контакті з «важкими» підлітками. Це соціальні педагоги, місією яких є перевиховання, пере навчання неповнолітніх, надання їм допомоги в соціальному і моральному плані.

За останні десятиліття, як у цілому світу, так і в нашій країні, зокрема, стрімко зросла кількість підлітків, які намагаються досягти матеріального статку в будь-який спосіб. Метою життя стає матеріальний добробут, на фоні якого діти намагаються якнайменше працювати і вчитися. Усе це є чинником зростання рівня підліткової злочинності. Разом із тим, підлітки скоюють злочини не через бажання задовольнити свої потреби злочинним шляхом, а отримують задоволення від самого процесу скоєння злочину, щоб не видаватися одноліткам боягузом, іноді прагнуть у такий спосіб самоствердитися. Через зайнятість батьків діти позбавлені контролю, не знають куди себе подіти і чим зайнятись, відчувають свою непотрібність. Такі діти найчастіше акумулюють свій протест через делінквентну поведінку та скоєння різних видів злочинів чи правопорушень.

Для визначення пріорітетних педагогічних принципів та методів превентивної та виховної роботи з неповнолітніми правопорушниками потрібно дати визначення основним поняттям термінологічного апарату досліджуваної проблеми. Отже за визначенням словника-довідника з соціальної педагогіки «виховання» - це процес цілеспрямованого керування розвитком особистості як суб’єкта діяльності, створення умов для його забезпечення; відносно контрольована складова процесу соціалізації; цілеспрямована система впливів на особистість з метою вироблення в ній соціально бажаних якостей (духовних, моральних, етичних, естетичних, трудових, фізичних, громадських, сімейних та ін.), які є основою підготовки до самостійного життя, засвоєння досвіду попередніх поколінь та нових підходів до подальшого розвитку суспільства і суспільних відносин. Виховання – конкретно історичне явище, яке тісно пов’язане із соціально-економічним, політичним і культурним розвитком суспільства, з етно-соціальними і соціально-психологічними особливостями народу. Його сутність виявляється у прилученні до світу людських цінностей і норм взаємостосунків між людьми. У процесі виховання на особистість дитини діють різні виховні фактори: сім’я, близьке оточення родичів і дорослих, формальні і неформальні колективи, малі групи, в яких перебуває дитина (дитячий садок, школа, гуртки, вулиця та ін.), засоби масової інформації, література, мистецтво та ін. Виховання – об’єктивна категорія, яка відображає соціальні інтереси конкретного суспільства і різних соціальних груп., орієнтується на виховний ідеал.

Міжнародна Ліга нового виховання у 1921 році прийняла тлумачення згідно якого виховання – це створення умов для розвитку здібностей кожного вихованця як індивіда. Такий підхід вимагає динамічності цілей, змісту і методів виховання у відповідності до змін соціальної ситуації. Суть саме такого розуміння виховання базується на співробітництві, діалозі, суб’єкт-суб’єктній взаємодії дорослих і дітей, на глибокій повазі кожного з них і дозволяє роботи акценти на внутрішні сили дитини як особистості [ 5 ,66].

Об’єктом виховання є неповнолітній правопорушник, або делінквент – «особа, яка чинить порушення існуючого кримінального законодавства; суб’єкт, чия негативна поведінка у крайніх своїх проявах становить карний вчинок [ 5 ,121].

Виховання і перевиховання делінквентних підлітків в переважній більшості відбувається в школах і професійних училищах соціальної реабілітації. Ці заклади мають напівзакритий характер, направлення до них є примусовим заходом виховного характеру. Застосування цього заходу обумовлюється рівнем педагогічної занедбаності неповнолітнього, послабленням родинних зв’язків із сім’єю, а також характером та ступенем тяжкості вчиненого злочину чи правопорушення.

Основним завданням шкіл і професійних училищ соціальної реабілітації є: створення належних умов для життя, навчання і виховання учнів, підвищення їхнього загальноосвітнього і культурного рівня, професійної підготовки, розвитку індивідуальних здібностей і нахилів; забезпечення соціальної реабілітації учнів, їхнього правового виховання та соціального захисту. Особливості педагогічного режиму в школі соціальної реабілітації та професійному училищі соціальної реабілітації визначаються: спеціальним режимом дня і системою навчальної і виховної роботи; постійним наглядом і педагогічним контролем за учнями; унеможливленням вільного виходу за межі території школи без дозволу адміністрації.

Ураховуючи психолого-педагогічні аспекти організації та гуманізації педагогічного процесу в навчальних закладах даного типу, та виходячи зі змісту основних понять досліджуваного питання, ми погоджуємося з В.Теслюк, щодо особливостей соціальної реабілітації дітей на сучасному етапі розвитку суспільства.

В. Теслюк зазначає, що важливими принципами у соціально-педагогічній реабілітації є:

1) заміна домінуючого у виховній роботі педагога на самого вихованця, який визначає зміст і методи роботи педагога;

2) орієнтація на потенційну соціально-психологічну повноцінність особистості, котра реабілітується і повернення її у звичне соціальне середовище;

3) постійне вивчення так званої «винятковості» індивіда в процесі корекційно-реабілітаційної роботи має здійснюватися у тісній взаємодії педагога і психолога.

Поняття соціальна реабілітація (виховання) дітей з делінквентною поведінкою можна визначити як своєрідну систему, яка забезпечує відновлення у них порушених соціальних зв’язків і відносин, ідентифікацію індивіда як суб’єкта власної життєдіяльності. [ 6 ].

Серед принципів виховної та соціально-реабілітаційної роботи в сучасній педагогічній практиці можна виділити наступні:


  • Опора на позитивні якості особистості;

  • Реабілітація потреби дитини чи підлітка у самоствердженні;

  • Формування в них життєвих прагнень;

  • Розвиток корисних інтересів і духовних цінностей вихованців (педагогам слід використовувати можливості бібліотек навчальних закладів та залучати самих підлітків до книги);

  • Глибока повага і довіра у взаємовідносинах із дітьми та молоддю.[ 6 ]

Зміст соціальної реабілітації підлітків за В. Теслюк вбачає в:



  • Створенні виховного розвиваючого середовища для об’єкта виховання;

  • Відновлення і підтримка соціально значущих умінь, установок, навичок і звичок;

  • Регулювання соціально несприятливих форм поведінки, інтеграція особистості в суспільство.

Враховуючи все вище зазначене, ми можемо сказати, що особливого значення набуває педагогіка співробітництва, яка утверджує особливий стиль взаємодії вихователя і вихованців, спрямований на створення в об’єкта виховання позиції активного, свідомого суб’єкта суспільно корисної діяльності. Для досягнення позитивного результату виховання необхідно дотримуватися таких принципів, як індивідуальний і диференційований підхід до неповнолітніх, комплексний характер заходів із перевиховання, поєднання вимогливості до підлітків з повагою до їхньої особистості, гуманне і водночас справедливе ставлення до них.

Беручи до уваги те, що до закладів соціальної реабілітації направляються переважно педагогічно занедбані діти, які не навчалися взагалі, або дуже мало відвідували навчальні заклади, навчання слід проводити за індивідуальною програмою, відповідно до рівня навчальних досягнень учнів.

Ґрунтуючись на гуманістичній парадигмі і враховуючи новітні здобутки сучасної педагогічної науки, слід також використовувати для перевиховання делінквентних підлітків саме ті когнітивні методи, які пов’язані з чуттєво-пізнавальною діяльністю учнів.

Метод емпатії (перевтілення) означає осягнення почуттів іншої людини, перевтілення в стан іншого об’єкта. Цей метод може бути застосованим для «вселення» учнів в об’єкти навколишнього світу, які ними вивчаються, за допомогою чуттєво-образних та розумових уявлень для того, щоб краще відчути та зрозуміти його зсередини.

Умовою успішного застосування методу емпатії є певний стан вихованці, створений учителем їх настрій. Цей метод виявляється надзвичайно ефективним, бо включає можливості учнів, які зазвичай не використовуються при традиційному навчанні.

Метод змістовного (смислового) бачення. Цей метод є продовженням та поглибленням методу емпатії. Одночасна концентрація свого зору та набутого досвіду і знань на освітньому об’єкті дозволяє учням зрозуміти (побачити) першопричину об’єкта, укладену в ньому ідею, тобто внутрішню суть об’єкта.

Як і в методі емпатії, метод змістовного бачення потребує створення у вихованця певного настрою, який зумовлює активна чуттєво-пізнавальна діяльність.

Разом з тим недостатня увага приділяється диференційвонаму навчанню, індивідуальному підходу й адекватному психологічному супроводу учнів у навчальному процесі. Необхідно впроваджувати інноваційні педагогічні технології та адаптовані методики.

Однак учні шкіл та професійних училищ соціальної реабілітації не завжди піддаються традиційним формам виховного впливу, а потребують системного особистісно-орієнтовного підходу.

Усе зазначене дає змогу зробити висновок про те що дана проблема ще не досить повно вивчена та описана, тому пошук нових засобів профілактичної, виховної та освітньої роботи серед неповнолітніх правопорушників залишається актуальним.

1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка