Положення про робочу навчальну програму дисципліни вступ мета викладення дисципліни та її місце в навчальному процессі. Завдання вивчення курсу



Сторінка2/4
Дата конвертації13.04.2016
Розмір0.81 Mb.
1   2   3   4

Тема 7. Становлення глобальної економіки(2 год).


Зміст теми: 1. Глобалізація міжнародних економічних відносин. 2. Глобальні аспекти зовнішньої торгівлі. 3. Глобальні аспекти міжнародного руху факторів виробництва. 4. Глобалізації міжнародних економічних відносин в окремих країнах. 5. Міжнародний рух образу життя.

Мета: Дати найголовніше уявлення про економічні механізми глобалізації. Показати, як впливають глобалізацій ні процеси на міжнародні економічні відносини, зокрема зовнішню торгівлю, фінансову систему, рух факторів виробництва та капіталів.

Основні поняття та визначення: Глобалізація міжнародних економічних відносин, напрямки глобалізації міжнародних економічних відносин, фактори, що впливають на розвиток зовнішньої торгівлі, глобальний центр та глобальна перефирія міжнародних економічних відносин, міжнародний рух образу життя як передумова глобалізації.

Стислий зміст теми: Глобалізація міжнародних економічних відносин - це процес інтернаціоналізації господарського життя на етапі формування інформаційного технологічного укладу в найбільш розвинутих країнах. Виділяють два основних прояви глобалізації в міжнародних відносинах і світовій економіці. Перший - екстенсивний напрямок (фізичний, територіальний, зв'язаний зі збільшенням поля дії) - охоплення всієї планети Земля, взаємозв'язок світу, що відбувається у всіх країнах. Другий - інтенсивний напрямок - посилення взаємозалежності і взаємодії всіх сфер і складових міжнародних відносин (економіка, політика, екологія, право, релігія і т.д.). Усе більша частка зовнішньоторговельних операцій відбувається в рамках процесу інтернаціоналізації виробництва, тобто зовнішня торгівля сама стає можливою найчастіше в результаті вивозу капіталу. Ступінь стабільності фінансового ринку здобуває роль ключового фактора інвестиційної активності взагалі. Ще один прояв інтенсивного аспекту глобалізації - взаємодія світогосподарських відносин з іншими складовими, сферами і формами міжнародних відносин (політичні, соціальні, правові, моральні, культурні, етнічні, релігійні і т.д.). З одного боку, глобалізація - це ріст взаємозалежності й відкритості економік настільки, при якій поняття національного стає усе менш актуальним. Випереджальний ріст світової торгівлі в порівнянні зі світовим виробництвом говорить про те, що національне виробництво для національного ринку - лише окремий випадок загального правила глобального, тобто не зв'язаного національними умовами, виробництва. З іншого боку, відкритість (відношення експорту до ВВП) економіки країн, що традиційно вважаються флагманами глобалізації, зараз набагато нижче, ніж країн більше низького рівня розвитку (див. табл.1). Примітно, що до 90-х рр. ХХ століття положення речей було зворотним.

Тому, називаючи фактори, що визначають обсяги й структуру світової торгівлі в умовах глобалізації, можна: -або говорити не про порівняльні переваги, а про порівняльну ефективність використання цих переваг, -або як і раніше говорити про порівняльні ресурсні переваги, але виділити в числі цих ресурсів здатності до: а) використання розходжень у механізмах господарювання й ефективності використання ресурсів у країнах-партнерах по зовнішній торгівлі, б) неекономічного впливу на цінові співвідношення світового ринку.



    На етапі виведення товару на ринок виробництво має місце тільки в одній (звичайно промислово розвитий) країні. На етапі росту виробництво переходить в інші промислово розвинені країни, а первісний виробник може вирішити вкласти засоби в закордонні підприємства для одержання там прибутку. На етапі зрілості, коли виробництво переміщається головним чином у країни, що розвиваються, та ж сама фірма може вирішити контролювати ці операції. Із цього виходить, що існування розходжень у рівні економічного розвитку дозволяє розвиненим країнам фактично перетворюватися в рантьє на стадії зрілості.

    У подібних економічних умовах формується своєрідна система співвідношень глобального центру і глобальної периферії світової економіки. Глобальний центр - базується на: а) правових господарських відношеннях усередині національного господарства, що виключають "короткі" схеми вилучення доходу; б) високій підприємницькій і трудовій мотивації, високій нормі нагромадження, відносно низкому ступені соціального розшарування й економічної стабільності; -має унікальну інформацію про весь технологічний ланцюжок і про повний відтворювальний цикл; -експортує окремі частини технологічних ланцюжків - видобувні й окремі обробні переділи, зберігаючи в себе найбільш важливі виробництва і ядро керування; - експортує капітал у товарній і фінансовій формах, залишаючи на своїй території капітал у формі інформації і технології. Глобальна периферія - базується на: а) традиційних (сімейних, дружніх і т.п.) господарських відношеннях усередині національного господарства, що допускають можливість застосування "коротких" схем вилучення доходу вузьким колом осіб, б) низькій підприємницькій і трудовій мотивації, низькій нормі нагромадження, високому ступені соціального розшарування й економічної нестабільності, - не запитує національні управлінські ресурси, недооцінює їх, тим самим сприяючи їх постійному фізичному і моральному старінню; - відчуває дефіцит господарських ресурсів, покриваючи його за рахунок залучення їх з-за кордону в "укорочених" відтворювальних формах;



Серцевиною проблеми глобалізації є міжнародний рух способу життя, який можна розглядати як самостійну форму міжнародних відносин. Способи цього руху можна позначити як глобальну експансію, що виявляється в перенесенні стандартів масового споживання і виробництва з країн-експортерів капіталу в країни-імпортери.

Контрольні питання: Які ви знаєте форми економічної глобалізації? Які особливості зовнішньоекономічних відносин в умовах глобалізації? Ринок факторів виробництва в умовах глобалізації. Зовнішня торгівля в умовах глобалізації. Фінансовий ринок в умовах глобалізації. „Експорт” способу життя в умовах глобалізації.
Тема 8. Система критики глобалізації(2 год).

Зміст теми: 1. Криза глобалізації і критика корпоративного глобалізму. 2. Оцінка альтернативи глобалізму. 3. Можливість «деглобалізації» світової економіки. 4. Український шлях до глобалізації.

Мета: Дати студентам уявлення про економічні, соціальні, політичні системи, альтернативні глобалізації, дослідити роль теорії інституціоналізму у можливій деглобалізації. Визначити місце України у сучасних глобалізаційних процесах.

Основні поняття та визначення: концепція „золотого мільярду”, економічна основа глобалізації, корпоративний шлях розвитку, проблема соціального захисту і бідності в умовах глобалізації, національна стратегія глобалізації, глобальна бідність, глобальні інститути управління, дематеріалізація і інтелектуалізація виробництва, економічний тероризм глобальних корпорацій, глобальна ринкова демократія.

Стислий зміст теми: «Глобалізація: погляд з периферії» - типовий міжнародний корпоративний продукт, в якому «периферії», в тому числі і Україні, як її складовій частині цинічно нав’язується модус поведінки в інтересах глобалізаторів за відомою формулою — «Глобалізуйся, а то програєш!». Тобто, нав’язується безальтернативність організованої корпораціями силової глобалізації.

Вся суть цього проекту зводиться до того, що глобалізація є природним, логічним, об’єктивним процесом розвитку і абсолютно неминучим, безальтернативним напрямом розвитку. На цій «логічній» основі будується концепція, що саме корпоративна глобалізація є безальтернативною. Виникає питання, а чи є можливість замість злоякісної силової корпоративної глобалізації розвивати інтегративну глобалізацію під ефективним контролем націй-держав. Америка розпочала першу «глобальну війну» проти тероризму. В цих умовах дискусії про долю глобалізації набувають дедалі більшого драматизму. Фактична неучасть України в глобальній інтеграції і глобальній конкуренції означає самоізоляцію і деградацію. Україна повинна мати глобально орієнтовану національну стратегію розвитку і вибирати для себе найбільш прийнятні форми і напрями глобальної інтеграції.



Ланцюгова реакція регіональних і глобальних фінансових криз кінця ХХ століття спричинила глобальну економічну дезінтеграцію світу, поглибивши розрив між інформаційними економіками країн Заходу («Золотий мільярд») і іншими. Для «повноцінного» розуміння Україною глобалізму, вона, відповідно до волі глобалізаторів, повинна майже як релігійну догму засвоїти і прийняти на віру «глобальний простір свободи», тобто переступити через свої територіальні кордони, звільнитись «від духу місцевого князівства», засвоїти (прийняти) правила глобальної інформаційної економіки і глобальної конкуренції зі всесильними корпораціями. Згідно зі своєю природою глобалізм є пульсуючим явищем, яке переживає часи спаду і підйому, прискорення і сповільнення. Тобто, криза глобалізму закладена в самій його природі. Нинішня криза глобалізації і глобалізму почалась з 1997 року як глобальна фінансова криза (ланцюг фінансових криз). Міжнародна торгівля різко упала після початку повзучої фінансової кризи, яка охопила по черзі Азійський регіон, Латинську Америку і Росію в кінці 90-х років. ми бачимо послідовну стратегію глобалізаторів щодо перетворення таких країн як Україна саме в товарно-сировинний придаток і щодо штучного утримання її в «колі третьому» глобальної інтеграції. Криза глобалізму, яка набирає темпи і масштаби з початком ХХІ століття має багато різних проявів. Чи не найголовніший з них відсутність або неефективність глобальних інститутів управління (глобальна криза управління). В цій глобальній системі розподілу світового валового продукту Україна займає вкрай несприятливі позиції в безпосередній близькості до країн з низьким рівнем доходів. ВВП в Україні на душу населення — менш як 650 дол., Криза глобалізації і системи глобалізму висуває на порядок денний питання про те, чи можливо призупинити процес глобалізації, чи навіть повернути його в зворотному напрямі — в бік «деглобалізації»? Зробити це зараз чи в майбутньому вже дужу важко, або взагалі неможливо. Бо пануюча система постіндустріальної інформаційної економіки неможлива без глобалізації в розумінні глобальної інтеграції.

Контрольні питання: Головні негативні наслідки глобалізації. Необхідність пошуків альтернативних шляхів розвитку. Український шлях до глобалізації. Анти глобалізація в теорії інституціоналізму.
Тема 9. Парадокси глобалізації (2 год).

Зміст теми: 1.Протиріччя сучасної глобалізації. 2. Головний глобальний парадокс та його особливості. 3 Транснаціональна експансія як напрямок глобалізації у світовій економіці. 4. Регіоналізація як тенденція глобалізації. 5. Трансформація ролі національних держав.

Мета: Дати уявлення про парадокси сучасної глобалізації.

Основні поняття та визначення: транснаціоналізація, транснаціональні корпорації, національна держава, регіоналізація, протиріччя і парадокси глобалізації.

Стислий зміст теми: Серед економічних факторів глобалізації слід зазначити ріст міграції, збільшення розриву між багатими й бідними (це стосується як порівняння положення окремих громадян, так і країн), ріст безробіття, падіння заробітної плати. Серед найважливіших політичних факторів: формування неурядових політичних і громадських організацій, що виникають як реакція на процеси, що відбуваються. Демографічна криза, погіршення здоров'я нації, масові епідемії, згортання соціальних програм, ріст платних послуг, зубожіння населення - це соціальні фактори.

Суть парадокса глобалізації в тому, що світ переживає складний і діалектичний процес, формований різноспрямованими тенденціями. Нелінійність даного процесу породила зовні парадоксальне пояснення: глобалізація реалізує свої потенції через регіоналізацію, тобто через децентралізацію світового простору й наступне підвищення життєздатності складових цього простору територіальних (економічних, політичних) утворень. Відбувається одночасне з'єднання різноспрямованих тенденцій інтернаціоналізації й регіоналізації, глобалізації й локалізації. Сучасна модель нової світобудови має багатоярусний характер. У її новий склад входять простори: північноатлантичний, тихоокеанський, євразійський, "південний", а також два простори, що виходять за рамки звичної географічної картографії – вже глобалізований простір і простір країн, чиї соціальноінституціональні організації не витримують пресингу нових глобальних процесів

Сьогодні новим явищем у міжнародній економіці є поява стратегічних альянсів. В рамках стратегічного альянсу компанії об’єднують зусилля, зберігаючи при цьому господарську і юридичну самостійність. Використовуючи сильні сторони учасників альянсу, компанії збільшують конкурентні переваги над суперниками.

У США нерентабельно займатись традиційними ненаукомісткими виробництвами, оскільки будь-яке з них дуже дороге з причини високого рівня оподаткування, відрахувань на страхування і охорону природи, високих витрат на експлуатацію основних фондів тощо. Мета транснаціоналізації – нагромадження вартостей, - вступає в протиріччя з методами її досягнення, що є ще одним важливим парадоксом глобалізації. В цих умовах відбувається диверсифікація фінансового портфеля і трансформація конкуренції за максимизацію прибутків у боротьбі за отримання конкурентних переваг.



Контрольні питання: Які протиріччя сучасної глобалізації ви знаєте? Які парадокси сучасної глобалізації Ви знаєте? Як змінюється роль національних держав в умовах глобалізації? В чому полягають конкурентні переваги США в умовах глобалізації? Як змінюється роль традиційних факторів виробництва в умовах глобалізації?
Тема 10. Регулятивні механізми глобальної економіки(2 год).

Зміст теми: 1. Формування глобальної системи регулювання світогосподарських відносин. 2. Напрямки макроекономічного регулювання національних економік. 3. Міжнародні інститути глобального регулювання світової економіки. 4. Головні протиріччя і проблеми глобального регулювання економіки. 5. Міжнародна регулююча система СОТ та її роль у розвитку глобальної економіки.

Мета: Ознайомити студентів з дією регулятивних механізмів глобальної економіки а також з переліком і функціями головних регулюючих організацій.

Основні поняття та визначення: мегаекономіка, міжнародні організації, регулювання глобальної економіки, національні, міжнаціональні та наднаціональні форми регулювання, головні протиріччя глобального регулювання економіки, світова організація торгівлі та її регулююча роль.

Стислий зміст теми: Важливим компонентом процесу глобалізації економіки є кардинальна трансформація механізмів економічного регулювання в напрямку становлення глобально інтегрованої регулюючої системи. Вона будується на комплексі факторів. Організаційна структура мегарівня регулювання складається з кількох ключових компонентів: управляючі механізми транснаціональних чи багатонаціональних корпорацій (ТНК, МНК) міжнародні об’єднання, урядові та неурядові організації й інтеграційні угруповання, системи регулюючих норм і правил, якими вони оперують. Мікроекономічне регулювання ж відбувається насамперед через прискорений розвиток ТНК, які вже сьогодні перетворились на основний механізм технологічного вдосконалення сучасної світової економіки, нарощування конкурентоспроможності, динамізації економічного зростання в цілому і міжнародної торгівлі зокрема.

Сьогодні дуже швидко розвивається система різноманітних організацій, створених на міждержавній та недержавній основі, головне призначення яких є вироблення відповідних міжнародних регулятивних норм.



Конференція ООН з торгівлі і розвитку (ЮНКТАД), яка відіграла значну роль у формуванні міжнародних норм.

Комісія ООН з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ), яка відіграє значну роль у процесі гармонізації законодавства щодо питань міжнародної торгівлі.

Міжнародна торгова палата, що проводить значну роботу щодо формулювання зведень міжнародних торговельних звичаїв, серед яких центральне місце займають базові умови поставок у зовнішньоекономічних операціях «Incoterms».

Міжнародний валютний фонд (МВФ) — насамперед відносно механізмів валютного регулювання, включаючи регулювання валютного курсу та регулювання платіжних балансів.

Група Світового банку має значні повноваження в рамках системи глобального регулювання, головним чином, відносно використання процедур фінансування розвитку.

Організація економічного співробітництва і розвитку (ОЕСР), яка відіграє важливу роль у погодженні різних аспектів економічної політики і виробленні узгоджених її параметрів та типових законів.

Однією з головних проблем, які постають у зв’язку з процесами глобалізації, є виявлення механізмів адаптації процесів економічної глобалізації і світового соціального розвитку, що пов’язане з дуже значним впливом глобалізації на функціонування ринків праці і розподіл суспільних доходів. Розширення глобального регулювання є досить складним і суперечливим процесом, який пов’язаний з необхідністю подолання багатьох внутрішніх суперечностей глобалізації.



Загальним підґрунтям для значного прискорення процесів формування глобальної системи економічного регулювання стало прискорення процесу лібералізації міжнародної торгівлі за результатами Уругвайського раунду ГАТТ, оскільки при цьому було досягнуто якісного прориву в декількох напрямках, які до цього залишались серйозними обмежниками процесу глобалізації у зазначеній сфері. Отже, можна зробити узагальнюючий висновок про необхідність значно більш комплексного, системного підходу до формування глобального механізму регулювання міжнародної торгівлі, який має гарантувати прогресивний розвиток світового господарства в ХХІ сторіччі.

Контрольні питання: Для чого необхідне регулювання глобальної економіки? Які міжнародні організації виконують регулюючу роль? Яку роль у глобальній економіці виконує СОТ? Які проблеми розвитку глобальної економіки є об’єктами регулювання?
Тема 11. глобальні економічні трансформації(2 год).

Зміст теми: 1. Глобальні економічні трансформації та їх роль у світовій економіці. 2. Оцінка міжнародних стратегій трансформації та розвитку. 3. Оцінка політики МВФ як головної інституції глобалізації по відношенню до України. 4. Стратегія постсоціалістичної трансформації. 5. Інтеграційні процеси у світовій економіці та їх інституційне середовище.

Мета: Дати уявлення про головні напрямки глобальних трансформацій та їх економічні результати.

Основні поняття та визначення: Глобальні економічні трансформації, інституційне середовище глобальних економічних трансформацій, міжнародні інститути глобальних трансформацій, інтеграційні процеси у світовій економіці.

Стислий зміст теми: В умовах глобальної трансформації національних політичних, економічних і соціальних систем різко зростає роль економічних факторів. Економізація розвитку і його інтеграція стали однією з головних закономірностей сучасного історичного етапу, під впливом якої формується нова глобальна економіка. Єдиним об’єктивним критерієм ролі і місця національної економіки в складі глобальної економічної системи є критерій міжнародної конкурентоспроможності національних економічних систем. У процесі побудови національних стратегій трансформації і розвитку національних економік необхідно знати і враховувати довгострокові стратегічні інтереси провідних західних країн-партнерів по відношенню до країн перехідного періоду. У ХХI столітті міждержавні економічні стосунки будуть базуватись на найжорстокішій конкуренції і на відстоюванні власних інтересів всіма доступними методами, в тому числі і за рахунок економічних інтересів інших країн. Багато дослідників прийшли до висновку, що в основі стратегії Заходу (МВФ) відносно України лежить економічна агресія і концепція своєрідної довгострокової «економічної війни». Іде процес прихованої економічної колонізації України. Відсутність в країні прийнятної концепції національних інтересів і національної стратегії дозволяє без перешкод проводити антидержавну політику. Україна вже стала великим економічним і інтелектуальним донором для розвинених країн Заходу. З неї викачують більш як 10 млрд. дол. щорічно. Єдино прийнятною міжнародною економічною стратегією в сучасних умовах є стратегія глобальної економічної демократії. Перехід економіки України до глобалізації повинен спиратись мобілізаційну стратегію, що базується на чіткій концепції національних інтересів із повним урахуванням дії факторів глобальної політичної, економічної і соціальної еволюції. Для таких країн, як Україна, стратегічно важливо не руйнувати великі державні підприємства, а сприяти створенню мільйонів підприємств малого і середнього бізнесу, які дадуть нові робочі місця, як це зроблено в Польщі, де кількість підприємств малого бізнесу зросла до 2,5 мільйона (одне підприємство на 10 душ населення). Тільки сильна реформаторська національна модель стратегії мобілізаційного типу може врятувати такі країни, як Україна, від загрози повної деградації.

Міжнародна економічна інтеграція характеризує найвищий рівень розвитку міжнародних економічних відносин. Як процес інтеграція виявляється в стиранні відмінностей між економічними суб’єктами — представниками різних держав. Розвиток процесів міжнародної економічної інтеграції зумовлений такими факторами: економічним розвитком країн, груп країн та регіонів світу в умовах нерівномірного розподілу ресурсів; закономірностями науково-технічного прогресу; тенденціями демографічного розвитку; наявністю і необхідністю розв’язання глобальних проблем (енергетичної, продовольчої, екологічної, використання Світового океану та космосу, економічного зростання та народонаселення, економічної безпеки, роззброєння); різким скороченням відстаней завдяки розвитку транспортно-комунікаційних мереж; ринковою «уніфікацією» економічного розвитку.



Контрольні питання: Які ви знаєте глобальні трансформації у міжнародній економіці? Які головні міжнародні політичні і економічні інститути здійснюють глобальну економічну трансформацію? Яка роль МВФ у глобальних економічних трансформаціях? Глобальні трансформації та небезпеки для України. Міжнародні інтеграційні процеси.
Тема 12. Міжнародні стратегії глобалізації (2 год).

Зміст теми: 1. Моделі економічного розвитку та можливі стратегії глобалізації. 2. Інституціональна основа міжнародних стратегій розвитку. 3. Міжнародні організації та економічний розвиток. 4. Міжнародні стратегії розвитку.

Мета: Ознайомити студентів з головними стратегіями, напрямками і інституційним середовищем глобалізаційного економічного розвитку.

Основні поняття та визначення: моделі економічного розвитку, міжнародні інститути глобального розвитку, стратегії розвитку в умовах глобалізації.

Стислий зміст теми: Розробка економічною наукою різноманітних моделей і концепцій економічного розвитку на основі теоретичного узагальнення світової практики господарської діяльності дає можливість вибору оптимального варіанта державної політики щодо реалізації відповідної стратегії з урахуванням усіх внутрішніх і зовнішніх чинників.

Сучасна наука виділяє кілька основних моделей економічного розвитку: теорія зовнішньої залежності, неокласична модель вільного ринку, теорія ендогенного зростання, інноваційна теорія економічного розвитку, теорія структурних перетворень, модель лінійних стадій розвитку, модель сталого розвитку.

Проблеми економічного розвитку, як найважливіші, турбують міжнародні організації, насамперед ООН. У Декларації соціального прогресу і розвитку, прийнятій на XXII сесії Генеральної Асамблеї ООН у 1969 р., сформульовано засадничі принципи, цілі, засоби й методи економічного розвитку. У ст. 3 цієї декларації визначаються основні умови соціального прогресу та розвитку.

За абсолютними розмірами лідером у фінансуванні програм сприяння розвитку є США, які, так само як і Японія, значно випереджають за цим показником інші країни-донори. Чільне місце посідають члени Великої вісімки: Франція, Німеччина та Велика Британія. За відносними показниками країни Північної та Західної Європи (Данія, Норвегія Швеція Нідерланди, Люксембург) навіть перевищують встановлені світовим співтовариством норми відрахувань на цілі розвитку.

Міжнародні організації відіграють важливу роль у процесах сприяння розвитку, надаючи відповідну технічну, фінансову та іншу допомогу країнам, що розвиваються. Центральним форумом, на якому обговорюються міжнародні економічні та соціальні проблеми глобального й регіонального характеру, а також розробляються рекомендації щодо їхнього вирішення, є Економічна і соціальна рада ООН (ЕКОСОР).

Програми розвитку ООН (ПРООН) — найбільший міжнародний канал для надання багатосторонньої технічної та передінвестиційної допомоги. ПРООН діє в понад 174 країнах що розвиваються. Нині здійснюється близько 5900 проектів, що фінансуються ПРООН, вартість яких становить 7,5 млрд дол..

Важливою подією в розвитку міжнародних економічних відносин стало завершення у грудні 1993 р. Уругвайського раунду багатосторонніх торговельних переговорів, у яких взяли участь 117 держав. Основні його цілі полягали в розширенні для всіх країн доступу до світових ринків, у взаємному зниженні митних тарифів та усуненні нетарифних обмежень. На переговорах також розглядалися інші питання міжнародних економічних відносин, що виходять за межі товарної торгівлі та раніше не регулювалися міжнародними угодами: обмін послугами, захист інтелектуальної власності, міждержавна координація торгової й економічної політики.



Контрольні питання: Які ви знаєте моделі економічного розвитку? Які з моделей економічного розвитку найбільше підходять для України? Які ви знаєте міжнародні інституції, які забезпечують глобальний розвиток? Які головні цілі ставлять перед собою міжнародні організації, що забезпечують глобальний розвиток?
Тема 13. Альтерглобалізм: становлення і перспективи розвитку(2 год).

Зміст теми: 1. Суспільно-політичні передумови антиглобалізму. 2.Об’єктивна необхідність антиглобалізму. 3. Кризові явища у системі глобалізму. 4. Концепції, альтерглобалізму.
Мета: Показати можливі шляхи розвитку антиглобалізаційних процесів.

Основні поняття та визначення: кризові явища глобалізації, концепції альтерглобалізму, суспільно-політичні передумови руху антиглобалізму.

Стислий зміст теми: Суспільно-політичний рух антиглобалізму має досить давні традиції, що починаються задовго до славнозвісної події 11 вересня у Нью-Йорку. Так, потужні антиглобалістські акції проходили в Західній Європі (2001 року у Гетеборзі, ФРН, у Швеції, під час саміту ЄС), величезні за кількістю учасників (до 100 тисяч чоловік) демонстрації в м.Генуї (Італія), де проходила зустріч країн G7 +Росія; у Генуї противники глобалізації загрожували, навіть, використанням хімічних засобів, які збиралися доставити за допомогою легкомоторних літальних апаратів. Відомі також різкі висловлювання проти глобалізації Папи Римського Іоанна Павла ІІ, російський рух «Православ’я проти глобалізації» та інші.

Вереснева (2001 р.) атака глобального тероризму на Америку стала трагедією не тільки Америки, а і всього людства. Вона показала, що щось недобре коїться з нашою цивілізацією. І що головна причина в злоякісному повороті в розвитку феномена глобалізації і глобалізму. І що відповідальність за це лягає не лише на 65 тисяч діючих у світі глобальних корпорацій, а і на всі уряди, нації-держави, міжнародні організації і об’єднання, які не лише дозволили такий хід розвитку, але й сприяли глобальній корпоратизації.

З позицій об’єктивного політекономічного аналізу глобалізація — це не тільки об’єктивний продукт технологічної ери, наслідок технологічного і техніко-економічного розвитку на певному етапі розвитку інтегрованих продуктивних сил світу. Це одночасно, ще і міжнародна стратегія і політика.

Криза корпорацій і корпоративного глобалізму поглиблюється, бо вона відображає конфлікт інтересів корпорацій і суспільства, корпорацій і націй-держав. Недарма сьогодні світ поділяється на прибічників глобалізму і прихильників антиглобалізму незалежно від партійно-політичної орієнтації. Об’єктивна оцінка наслідків, загроз і перспектив глобалізму є дуже ускладненою, бо існує глобальний позиційний і ідеологічний розрив між дослідниками, політиками і керівниками корпорацій.

Згідно зі своєю природою глобалізм є пульсуючим явищем, яке переживає часи спаду і підйому, прискорення і сповільнення. Тобто, криза глобалізму закладена в самій його природі. Нинішня криза глобалізації і глобалізму почалась з 1997 року як глобальна фінансова криза (ланцюг фінансових криз). Міжнародна торгівля різко упала після початку повзучої фінансової кризи, яка охопила по черзі Азійський регіон, Латинську Америку і Росію в кінці 90-х років.

Розроблена ООН за останнє десятиріччя концепція сталого розвитку суспільства і економіки, в основі якої лежить глобальний гуманізм і справедливий розподіл і перерозподіл світових ресурсів і капіталів, відома як концепція третього шляху соціально-економічного розвитку, вільна від ідеологізмів і штампів. Незважаючи на привабливість моделі третього шляху викликають великі сумніви відносно можливості її успішної реалізації в умовах глобалізації, регіональної, міжрегіональної і глобальної інтеграції. Інтеграція «передових країн» в економічні союзи і блоки (НАТО, ЄС, ОЕСР) викликає глибокі протиріччя між цими блоками і іншими країнами світу. Ці протиріччя і конфлікти породжують безробіття, бідність і несправедливість.



Контрольні питання: Які ви знаєте суспільно-політичні передумови розвитку руху антиглобалізму? Які головні риси кризових явищ у сучасній системі глобалізму? Чи існує альтернатива глобалізації? Проаналізуйте альтернативні шляхи розвитку людства.
Тема 14. Сценарні карти глобального розвитку(2 год).

Зміст теми:



Мета:

Основні поняття та визначення:

Стислий зміст теми:

Контрольні питання
Тема 15.Конкурентна стратегія розвитку України в умовах глобалізації(2 год).

Зміст теми:



Мета:

Основні поняття та визначення:

Стислий зміст теми:

Контрольні питання

Розділ ІІ. Практичні роботи та семінарські заняття.
Зміст практичного курсу


п/п




Назва теми


Виділені години

Форма проведення

1

Аналіз можливості переходу до постіндустріальної економіки у країнах Центральної, Східної Європи і колишнього СРСР


2




2

Цивілізаційні особливості постіндустріальних країн

2




3

Технополіси Японії


2




Всього

6 години
1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка