Показання до видалення постійного зуба



Скачати 429.36 Kb.
Сторінка2/3
Дата конвертації14.04.2016
Розмір429.36 Kb.
1   2   3
Лікар займає положення справа та дещо спереду від хворого. Вказівним пальцем лівої руки лікар трохи піднімає верхню губу, а великим пальцем охоплює альвеолярниі відросток у ділянці зуба, що видаляється з піднебінного боку.
Знеболювання: інфраорбітальна або термінальна анестезія з боку присінку порож нини рота, додатково провідникова різцевого отвору та піднебінна анестезії. Для видалення верхніх іклів застосовують прямі щипці.
У деяких випадках для видалення лівого верхнього ікла лікар стає справа та трох позаду хворого і, охопивши його голову рукою ззаду та зліва, II пальцем лівої рук піднімає верхню губу, а III пальцем відтягує назад та назовні кут рота.
Операція видалення верхнього ікла інколи потребує застосування значної сили, особливо у випадках неправильного розміщення зуба (наприклад, поворот зуба навколо осі) та пов'язаної з цим необхідності накладення щічок щипців на бокові поверхні зуба.
Вивихують зуб у губний та піднебінний бік. Наступне застосування обертальних рухів дуже часто полегшує закінчення операції.
Верхні премоляри. Корені цих зубів сплющені з боків.
Перший верхній премоляр майже в половині випадків має два корені (щічний та піднебінний), рідко три тонких корені (два щічних та один піднебінний).
Другий верхній премоляр має сплющений з боків корінь з поздовжніми жолобками з медіального та дистального боку, а іноді розщеплений корінь.
Корені верхніх премолярів у деяких випадках трохи скривлені. Зовнішня стінка альвеол цих зубів тонка. У випадках же роздвоєння піднебінний корінь розміщається глибоко в товщі кісткової тканини.
Знеболювання: інфраорбітальна поза-, чи внутріротова, або плексуальна анестезія (термінальна), додатково - анестезія біля великого піднебінного отвору або в проекції коренів зуба, що видаляється, з піднебінного боку.
Для видалення верхніх премолярів користуються S-подібними щипцями. Це пов'язано з локалізацією премолярів у бокових відділах рота, де застосування прямих щипців є незручним, бо нижня щелепа перешкоджає правильному накладенню щипців та заважає їх боковим рухам.
Видалення першого верхнього премоляра часто становить значні труднощі, що пов'язано з наявністю двох коренів. Особливо складним це втручання буває при неправильному розміщенні даного зуба або сусідніх з ним зубів, коли накладення щічок щипців на піднебінний та щічний бік видалюваного зуба неможливе. Перший верхній премоляр вивихують боковими рухами, спочатку в щічний, а потім у піднебінний бікуПри видаленні другого верхнього премоляра нерідко легко вдається вивихнути зуб обертальними рухами.
Верхні моляри. Перший та другий верхні моляри мають здебільшого по три корені. Однак нерідко спостерігається зрощення між собою щічних коренів, щічного з піднебінним або всіх трьох коренів разом (найчастіше це має місце у другого моляра). Інколи відмічається більш або менш значне скривлення коренів.
Корені першого верхнього моляра дуже часто значно дивергують; при цьому вони довші та масивніші, ніж у другого та третього верхнього моляра. Корені другого верхнього моляра розвинуті слабше і не так сильно розходяться в сторони.
Перший та другий верхні моляри розташовані в наймасивніших ділянках альвеолярного відростка. Міжкореневі перегородки в ділянці цих зубів у ряді випадків дуже товсті та компактні.
При видаленні правих молярів з метою зручнішого огляду цих зубів та легшого проведення всіх моментів операції голову хворого іноді трохи повертають вліво, а при видаленні лівих - трохи вправо.
Лікар займає положення справа та дещо спереду від хворого. І та II пальцями лівої руки відтягує верхню губу та кут рота або ж охоплює боковий відділ альвеолярного
відростка в ділянці зуба, що вида­ляється.
У деяких випадках при видаленні правих верхніх молярів (премолярів чи клика) лікар стає справа та охоп­лює лівою рукою альвеолярний відросток.
Знеболювання: туберальна анестезія, додатково - анестезія біля великого піднебінного Для видалення першого та другого верхніх молярів застосовують праві та ліві S-подібні щипці, що сконструйовані окремо для правого та лівого боку у відповідності з анатомічною будовою цих зубів. Одна щічка S подібних щипців має шилоподібний виступ, а друга побудована у формі жолоба з півкруглим кінцем. Щічку з шипом накладають на зовнішній бік зуба, при цьому шип входить у проміжок між щічними коренями.

Положення лікаря та хворого при видаленні лівих верхніх молярів.

У ділянці першого моляра зовнішня стінка альвеолярного відростка трохи стовщується за рахунок нижнього відділу вилично-альвеолярного гребеня. Тому при видаленні першого моляра перший вивихуючий рух виконують в піднебіннийбік. При видаленні другого моляра перший вивихуючий рух роблять у щічний бік.

Положення лікаря та хворого при видаленні правих верхніх молярів.

Третій моляр (зуб мудрості) може мати два, три та більше коренів нерідко скривлених; здебільшого ж вони зливаються в один конусоподібний корінь. Коронка зуба звичайно бува розвинута слабше, ніж у другого моляра, та часто зміщується в щічний бік. Для видалення цих зубів застосовують багнетоподібні коронкові щипці.
Здебільшого верхні зуби мудрості видаляються легко. Однак при наявності кількох, особливо скривлених, коренів можуть мати місце значні труднощі.

ВИДАЛЕННЯ ЗУБІВ НИЖНЬОЇ ЩЕЛЕПИ ЩИПЦЯМИ


Крісло з хворим слід опустити настільки, щоб нижня щелепа його була на рівні ліктьового суглоба опущеної руки лікаря. При неможливості опустити крісло, відкидають назад спинку таким чином, що пацієнт напівлежить у кріслі, а його голові надають вертикального положення.
Нижні різці. Нижні різці мають по одному тонкому кореню, сплющеному з боків. На поперечному зрізі корінь має форму овалу. Стінки лунок нижніх різців тонкі, причому губна тонша, ніж язикова.
Лікар стає попереду хворого з правого боку крісла. Долонею лівої руки охоплює знизу підборідкову частину нижньої щелепи, а великий палець кладе на передню поверхню альвеолярного відростка в ділянці різців, відсуваючи водночас нижню губу.

Положення лікаря та хворого при видаленні нижніх різців.



Знеболювання: анестезія біля ментального отвору в поєднанні з термінальною анестезією з язикового боку, або мандибулярна анестезія, або торусальна анестезія. Вико­нуючи анестезії, що застосовуються при видаленні центральних різців, слід враховувати наявність анастомозів між кінцевими гілками нижнього альвеолярного нерва. Центральну групу зубів можна видаляти також під термінальною анестезією з вестибулярного та язикового боку в ділянці проекції' коренів зубів, що видаляються.
Для видалення нижніх різців застосовують дзьобоподібні щипці (зігнуті по ребру), з тонкими щічками, що не сходяться. Обидві щічки мають форму жолобка з півкруглим кінцем.
Щипці розміщують у відношенні до зуба так, щоб ручки їх були з губного боку. Одну щічку накладають з язикового, другу - з губного боку і натисканням правої руки та великого пальця лівої просувають щипці. Це має істотне значення та полегшує наступні етапи видалення нижніх зубів.
Вивихують зуб спочатку в губний, а потім в язиковий бік. У зв'язку із сплющеністю кореня з боків та наявністю сусідніх зубів допустимі лише невеликі обертальні рухи
Нижнє ікло. Корінь цього зуба значно довший, ніж у різців, на поперечному зрізі має округлі обриси. Нерідко з боків на всю довжину кореня проходить по борозенці. Іноді 1 корінь скривлений у верхівковій частині; зрідка його нижня третина поділяється на два корені, один з яких розміщений ближче до губного, другий - до язикового боку альвеолярного відростка.
При видаленні нижнього лівого ікла лікар стає попереду хворого з правого боку крісла, повертаючи голову пацієнта трохи вправо. Долонею лівої руки охоплює знизу підборідкову частину нижньої щелепи, а великий палець кладе на передню поверхню альвеолярного відростка в ділянці різців, висуваючи водночас нижню губу. Положення лівої руки та її великого пальця те саме, що й при видаленні різців.
При видаленні правого нижнього ікла голову хворого дещо закидають назад. Лікар стає позаду хворого за спинкою крісла. Лівою рукою лікар охоплює голову і фіксує ікло І та II пальцями лівої руки, решту пальців розміщує по краю підборіддя. Фіксуючи зуб пальцями, лікар має можливість тими ж пальцями відсунути нижню губу. В просуванні щипців бере участь перший палець лівої руки
Для видалення нижніх іклів застосовують дзьобоподібні щипці з щічками, щ не сходяться. Щічки у цих щипців ширш ніж для видалення різців. Вивихування проводять у губний, а потім в язиковий бік. В кінці вивихування для повного звільнення зуба від зв'язок, що його утримують, іноді здійснюють обертальні рухи.
Нижні премоляри мають один корінь тонший, ніж у нижнього ікла, на поперечному зрізі округлих обрисів. Спостерігаються випадки скривлення, а іноді - розщеплення кореня. Лунки цих зубів мають обидві стінки - щічну й язикову - майже однакової товщини.
Положення лікаря при видаленні нижніх премолярів: при видаленні лівих зубів - спереду та справа від хворого, при видаленні правих - справа та трохи позаду. Ліву руку лікар розміщає в підборідковій ділянці, утримуючи нижню щелепу під час просування та вивихування зуба. Великим пальцем лівої руки відсуває кут рота та допомагає просуванню щипців.
Знеболювання: анестезія біля ментального отвору в поєднанні з термінальною анетезією з язикового боку, або мііндибулярна анестезія (для другого премоляра—додатково щічна), або торусальна анестезія.
Для видалення премолярів нижньої щелепи застосовують дзьобоподібні щипці з щічками, що не сходяться.
Наявність порівняно товстих стінок альвеоли перешкоджає глибокому просуванню щічок щипців. Зазвичай видалення цих зубів становить певні труднощі, особливо при не досить міцній коронці, при викривленні коренів або наявності стовщень цементу (гіперцементоз).
Вивихують зуб рухами в щічний та язиковий бік, обережно збільшуючи розмахи. їх можна комбінувати з обертальними рухами.
Нижні моляри. їх видалення становить більші труднощі у порівнянні з усіма іншими зубами.
Перший та другий нижні моляри мають два корені - медіальний (міцніший) та дистальний. Часто зустрічається невелике скривлення коренів назад або в напрямі один до одного. Значне скривлення коренів та зрощення медіального і дистального в один корінь спостерігаються в поодиноких випадках.
Стінки лунок цих зубів товсті. У першого моляра зовнішня та внутрішня стінки однакової товщини. У другого моляра внутрішня стінка тонша.
При видаленні правих молярів лікар стає справа та трохи позаду хворого обличчям вперед, а лівих молярів - справа та спереду, обличчям у бік хворого. При видаленні лівих нижніх молярів голова хворого має бути повернута вправо, а правих - утримува­тись прямо. Лівою рукою лікар підтримує нижню щелепу, великим, а іноді й вказівним пальцями відводить вбік кут рота, щоб зробити доступним для огляду операційне поле. Ці пальці також допомагають при накладенні та просуванні щипців.
Знеболювання мандибулярна анестезія, додатково - щічна по перехідній складці пригінку порожнини рота, або торусальна анестезія. При контрактурі жувальних м'язів -анестезія за Берше-Дубовим.
Для видалення першого та другого нижніх молярів застосовують дзьобоподібні коронкові щипці, кожна з щічок яких має по шипу.
Глибокому просуванню щічок щипців перешкоджають товсті стінки альвеоли. Необхідно стежити за правильним положенням щипців, що забезпечує входження шипів у проміжок між коренями.
Вивихують зуби боковими рухами: у першого моляра назовні та всередину, другого моляра в зв'язку з більшою товщиною зовнішньої стінки спочатку в язиковий бік, а потім назовні - в щічний. Вивихуючі рухи не слід робити різко та поспішно, бо це звичайно призводить до перелому зуба. Обертальні рухи з метою вивихування зуба не роблять. Лише при наявності перешкоди під час тракції зуба з альвеоли невеликий поворот в той чи інший бік залежно від відчуття опору дозволяє легше вивести зуб з лунки.
Нижній зуб мудрості. Видалення цього зуба у зв'язку з рядом відхилень у розвитку коренів та часто неправильним розміщенням в альвеолярному відростку становить найбільші труднощі. Здебільшого корені цього зуба в тій чи іншій мірі зростаються між собою. Однак, іноді він має 2-3, а в деяких випадках більше добре розвинутих коренів. Вони майже в половині випадків скривлені, причому значно сильніше, ніж у першого та другого нижніх молярів, часто загнуті назад.
Знеболювання: мандибулярна, або торусальна анестезія. При контрактурі жувальних м'язів - анестезія за Берше-Дубовим.
Для видалення зубів мудрості на нижній щелепі застосовують щипці, зігнуті по площині, обидві щічки яких однакові, з шипом, а також прямий елеватор та елеватор Леклюза.
При видаленні правого третього моляра лікар стає справа та трохи позаду хворого обличчям вперед, а лівого - справа та спереду, обличчям у бік хворого. При видаленні лівого нижнього зуба мудрості голова хворого має бути повернута вправо, а правого - утримуватись прямо. Лівою рукою лікар підтримує нижню щелепу, великим, а іноді й вказівним пальцями відводить вбік кут рота, щоб зробити доступним для огляду операційне поле. Ці пальці також допомагають при накладенні та просуванні щипців.
Язикова стінка лунки нижнього зуба мудрості значно тонша, ніж зовнішня. Зважаючи на це, слід проводити вивихування зуба спочатку в язиковий, а потім у щічний бік. При застосуванні багнетоподібного елеватора положення хворого звичайне для видалення нижніх зубів. Лікар стає справа та спереду при видаленні нижніх лівих зубів та справа і трохи позаду хворого при видаленні правих.
Для видалення нижнього зуба мудрості загострену щічку багнетоподібного елеватора Леклюза вводять між видалюваним зубом та розміщеним попереду від нього другим моля­ром плоскою (робочою) поверхнею щічки до зуба, що видаляється, а закругленою - в бік, тобто другого моляру. Роблячи дедалі сильніші за обсягом вивихуючі рухи та водночас просуваючи елеватор глибше, вивихують зуб.
Застосовуючи елеватор Леклюза, треба враховувати можливість розвитку ним значної сили. Тому не слід проводити ним різких рухів, щоб запобігти відламуванню частини видалюваного кореня. Крім того, не рекомендується користуватися як опорою другим моляром у тих випадках, коли попереду нього немає першого моляра, бо це може спричинити вивихування опірного зуба. Зуб, що вивихується, слід утримувати вказівним пальцем лівої руки.
ВИДАЛЕННЯ КОРЕНІВ
В ряді випадків доводиться видаляти корені сильно зруйнованих патологічним процесом зубів, стінки лунок яких значно змінені. Це, звичайно, полегшує проведення операції видалення кореня. Коли ж зуб добре укріплений в альвеолі, то видалення коренів після перелому зуба, який щойно виник, є іноді справою складною, особливо у тих випадках, коли в ділянці коренів були скривлення або стовщення цементу (гіперцемен-тоз), що перешкоджають вивихуванню зуба.
Для видалення коренів верхніх та нижніх зубів користуються щипцями з тонкими та вузькими щічками, які стикаються при змиканні щипців своїми кінцями.

Операція атипового видалення зубів та коренів.


При неможливості провести або закінчити видалення зуба чи кореня з допомогою щипців або елеваторів, необхідно приступити до операції атипового видалення, яка полягає у видаленні (альвеолектомії) або трепанації (альвеолотомії) стінки лунки з зовнішнь­ого (губного чи щічного) боку та вилученні оголеного таким шляхом зуба або кореня.
У ряді випадків, зважаючи на особливості розміщення зуба (наприклад, ретенова-ний, напівпрорізаний) або кореня (залишок верхівкової частини кореня в глибині лунки, різке скривлення кореня, значний гіперцементоз та ін.), що підтверджено рентгенологічно, до операції атипового видалення приступають, не роблячи попередніх спроб видалення з допомогою інших, менш складних способів.
До операції, напередодні, видаляють зубний камінь. В разі потреби атипового видалення ретенованого або напівретенованого зуба, слід врахувати відношення його до коренів сусідніх зубів. У деяких випадках для достатнього доступу до такого зуба може бути потрібна резекція верхівок прилеглих зубів. Тому вони мають бути заздалегідь підготовані - канали у них повинні бути запломбовані цементом.
Безпосередньо перед операцією обробляють операційне поле, видаляючи наліт протиранням зубів та слизової оболонки тампонами, змоченими 2 % розчином двовуглекислої соди або 3 % розчином перекису водню.
Шкіру обличчя хворого навколо рота обробляють спиртом. Голову та груди закривають стерильним рушником чи простирадлом.
Після попереднього змазування слизової оболонки 5 % спиртовим розчином йоду проводять знеболювання. Доцільно застосовувати провідникове знеболювання, а потім здійснювати додаткову інфільтрацію тканин навколо ділянки операції розчином знеболюючої речовини з адреналіном. Звуження кровоносних судин та знекровлення тканин, що виникають в результаті цього, забезпечують сухість операційного поля. При цьому можна добре розрізнити всі тканини, а операція проводиться не на дотик, а під візуальним контролемг' .Заздалегідь підбирають всі необхідні для операції інструменти: хірургічні затискачі для білизни, шприц з голкою для введення розчину анестетика, широкі гачки для відтягування губи чи кута рота, маленькі гострі гачки з 2 або 3 зубцями для утримування слизово-окісного клаптя, невеликий скальпель, вузький распатор, довгі плоскі та жолобоподібні долота завширшки від 4 до 8 мм, невеликий хірургічний молоток, анатомічні та хірургічні пінцети, невеликі гострі хірургічні ложки, кісткові гострозубці малого розміру, ножиці, голки хірургічні, ріжучі, голкотримач, тонкий кетгут або шовк, зуболікарські пінцет, дзеркало та зонд. Всі ці інструменти мають бути простерилізовані та розкладені в певному порядку на інструментальному столику, присунутому до оперуючого.
При атиповому видаленні зубів та коренів у ділянці верхньої та нижньої щелеп зручніше напівлежаче положення хворого з трохи відкинутою головою. Залежно від ділянки альвеолярного відростка, в якій проводиться втручання, голові хворого надають відповідного положення, іноді трохи повертають її вбік. Операційне поле при цьому має бути добре освітлене, і оперуючий повинен його добре бачити.
Для оголення ділянки альвеолярного відростка, яка підлягає трепанації, здебільшого роблять, або трапецієподібний або дугоподібний розріз, міняючи величину та розміщення розрізу залежно від розміщення зуба. Лише при атиповому видаленні нижніх молярів та їх коренів зручніший кутоподібний розріз. Основа слизово-окісного клаптя повинна знаходитись з боку перехідної складки.
Утворений клапоть має бути більший від трепанаційного отвору та своїми краями повинен перекривати його.
Розрізи проводять через всю товщу м'яких тканин до кістки, розтинаючи не тільки слизову оболонку, але й окістя. Після цього тонким гострим распатором (як распатор для відшарування можна застосовувати також лопаточки або гладилку, вони меншою мірою травмують м'які тканини) в напрямі від гребеня альвеолярного відростка до перехідної складки відокремлюють від кістки клапоть м'яких тканин, що складається із слизової оболонки та окістя. Це становить деякі труднощі в ділянці ясенного краю, біля перехідної складки відсепарування клаптя від кістки відбувається легко.
При втручанні в ділянці нижніх премолярів необхідно пам'ятати про судинно-нервовий пучок, який виходить з підборідкового отвору. Щоб запобігти його пораненню, обережно відшаровують м'які тканини доти, поки не ста­не видно цей отвір з пучком, що виходить з нього. Побачивши розміщення цього пучка, легко запобігти його пошкодженню під час операції.
Відокремивши слизово-окісний клапоть від зовнішньої поверхні альвеолярного відростка, його відтягують вгору (на верхній щелепі) чи донизу (на нижній шелепі) з допомогою тупого або невеликого зубчастого гачка. Після цього переходять до видалення зовнішньої стінки альвеолярного відростка.
Після цього долотом та гострозубцями згладжують краї кісткової рани, гострою ложкою проводять старанне вишкрібання залишків м'яких тканин, що оточували зуб, видаляють грануляції та кісткові осколки. Відсепарова-ний слизово-окісний клапоть кла­дуть на місце і по лінії розрізу накладають кілька вузлуватих швів з тонкого кетгуту чи шовку (№ 0, № 1). Шви з кетгуту розсмоктуються самі, зазвичай на 5-7-й день, та не викликають утворен­ня на слизовій оболонці пролежнів, що спостерігається при застосуванні шовку. Шви з шовку слід знімати на 4-5-й день.
Техніка видалення зубів на нижній щелепі, що не прорізались, має деякі особливості. Тут видалення проводиться завжди з боку присінку порожнини рота. Особливо це стосується зубів мудрості. При видаленні ретенованого нижнього зуба мудрості проводять розріз слизової оболонки та окістя, починаючи його на 2-2,5 см вище від жувальної поверхні молярів по передньому краю гілки, зверху вниз. Далі розріз продовжують допереду по внутрішній поверхні гребеня альвеолярного краю до другого моляра, після чого розріз проводять впоперек альвеолярного краю на зовнішню поверхню нижньої щелепи, а потім вперед і вниз на 3 см. Распатором відшаровують слизово-окісний клапоть, відводять його гачками назовні і трепанують та видаляють оголену зовнішню частину альвеолярної ділянки і переднього краю гілки нижньої щелепи біля її основи. При глибокому заляганні зуба необхідна більш обширна трепанація кістки, особливо при неправильному положенні та глибокому розміщенні, а також при аномаліях числа та форми коренів зуба мудрості. Значно полегшує операцію застосування бора для утворення отворів в щелепі навколо зуба чи для зняття стінки з мінімальним застосуванням долота. В цих випадках доводиться відповідно збільшувати розріз м'яких тканин. Коли зуб мудрості звільнений від кісткової тканини, приступають до його видалення звичайними екстракційними інструментами, рану очищають від кісткових осколків, слизово-окісний клапоть кладуть на місце і закріплюють кетгутовими вузлуватими швами.
В разі потреби видалення верхівки кореня, розмішеної в глибині лунки, виповненої кістковою тканиною, а також при атиповому видаленні ретенованого зуба, що лежить майже горизонтально на рівні верхівок коренів, зручніше викроювати клапоть біля перехідної складки відповідно до проекції ретенованого зуба або ділянки кореня, яка залишилась.
При атиповому видаленні коренів нижніх молярів видалення долотом товстої компактної зовнішньої стінки альвеоли становить значні труднощі. В цих випадках з допомогою невеликого кулястого бора в кількох міс­цях трепанують зовнішню стінку лунки на межі ділянки кістки, що підлягає видаленню, а потім вузьким плоским долотом перетинають кісткові містки між отворами, що зроблені бором. Таким шляхом вдається легко видалити кісткову ділянку зовнішньої стінки альвеолярного відростка потрібних розмірів. Оголивши корені нижнього моляра, розділяють перемичку, що з'єднує їх, з допомогою долота або фісурного бора та вивихують елеватором один з коренів. Після цього долотом видаляють, міжкореневу перегородку та вивихують другий корінь. Потім гострозубцями та долотом згладжують всі виступаючі ділянки по краях кісткової рани. Невеликою гострою хірургічною ложкою вишкрібають грануляції та видаляють вільно розміщені кісткові осколки. Після цього клапоть кладуть на місце і по лінії розтину накладають вузлуваті шви.
Атипове видалення коренів верхніх багатокореневих зубів проводиться за тією ж методикою. В разі потреби видалити піднебінний корінь, що залишився, зручніше вико­ристати операційний підхід з боку присінку порожнини рота. При цьому, видаливши щічний корінь премоляра (або щічні корені моляра), здовбують кісткову перегородку, яка закриває з зовнішнього (щічного) боку піднебінний корінь. Достатньо оголивши корінь, вивихують його долотом або прямим елеватором.

ХІРУРГІЧНІ ЗАХВОРЮВАННЯ, ЩО ПОВ'ЯЗАНІ З АНОМАЛЬНИМ ПОЛОЖЕННЯМ ТА ЗАТРИМКОЮ ПРОРІЗУВАННЯ ЗУБІВ


Етіологія і патогенез
Аномальне положення зубного зачатка, а також вплив різних ендогенних та екзогенних факторів на всю зубощелепну систему призводять у кінцевому підсумку і до аномального положення сформованого зуба, а також до затримки процесу його прорізування. Ступінь аномального положення (дистонія) може бути різним - від невеликого відхилення поздовжньої осі зуба порівняно з нормою до розміщення зуба у стійці верхньощелепної пазухи, у верхній половині гілки нижньої шелепи, у стінці порожнини носа, по нижньому краю підборідного відділу тіла нижньої шелепи тощо. Якщо зуб розмішений настільки дистонічно, що навіть часткове (неповне) прорізування його неможливе, то це її називається інклюзією зуба.
1   2   3


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка