Поезію Шевченка «Іван Підкова»



Скачати 65.51 Kb.
Дата конвертації29.04.2016
Розмір65.51 Kb.
Лунає мелодія _____________________________________________________

________________________________________________________________
Виходить козак і декламує поезію Шевченка «Іван Підкова»

______________________________________________________________

_______________________________________________________________
Ведучий 1:  Минають роки, сторіччя; відходить у небуття покоління людей, змінюються звичаї, вірування, погляди, а великі мистецькі надбання залишаються, надовго переживають своїх творців, по-новому розмовляють з нащадками. Людям, які живуть у двадцять першому столітті, мабуть, важко осягнути феномен безсмертя славетного Кобзаря, зрозуміти, звідки у Шевченка бралося стільки сил, щоб протистояти несправедливості та жорстокості суспільного ладу.
Ведучий 2: Так, є дні, що минають непомітно і зникають без сліду. Але є день, що ніколи не минає, що завжди з нами. Він такий великий і незбагненний як життєдайний дощ, як весняний вітер, як щедре сонце. Україна у долі своїй має такий день – 9 березня. День, який явив світові Тараса Григоровича Шевченка – неперевершеного світоча української культури, геніального поета, художника, непохитного борця за державну незалежність України та її політичну самостійність, за повне визволення українського народу від національного та соціального гноблення.
Ведучий 1:  Тарас Шевченко — натхненник національних ідей, проповідник добра, волі, щастя і правди. Завдяки його слову, що лунало сильно і впевнено, наш народ усвідомив себе нацією. Де б не був, чим би не займався поет, але завжди перед його внутрішнім зором поставав затишний «садок вишневий коло хати», зелені верби «над ярами, над ставами»і дорогий його серцю Дніпро, що «горами хвилю підійма»…
Звучить пісня “Реве та стогне Дніпр широкий”.


  • Декламування уривку поеми Т.Шевченка «Причинна»




  • Від слів:

В таку добу під горою,

Біля того гаю,



  • До слів: Сиротою ляже!

Ведучий 2:


Існує легенда, ніби в день народження Тараса у хату до Шевченків увійшов незнайомець. Він узяв новонародженого хлопчика, уважно подивився на дитя, що пручалося на руках чужого чоловіка, і передрік, що виросте з малого крикуна справжній бунтар. Це був Устим Кармелюк, народний месник, який двадцять років боровся з панами, декілька разів тікав із Сибіру і полишив після себе славу захисника скривджених селян.

Передбачення Кармелюка виявилося віщим: Тарас Шевченко все життя бунтував проти несправедливості, закликав українців згадати козацьку славу, коли народ сам вирішував свою долю.



Лунає музика «Наш отаман Гамалія» і учень декламує поезію

«До Основ’яненка”

____________________________________________________________________


Ведучий 1: 

 "Він поет усього людства, - так сказала про Тараса Григоровича Шевченка відома англійська політична діячка Полін Бентлі .- Тарас Шевченко виходить за межі однієї країни. Його заклик до братерства й любові, до правди й справедливості, а над усе - до волі, має всесвітнє значення".


Учень декламує поезію «Заповіт» англійською мовою.

Ведучий 2: Коли читаєш твори Шевченка, починаєш розуміти, яким згустком болю була для поета жіноча доля. Справжнім захисником простої жінки-селянки України феодально-кріпосницької доби був великий Тарас Шевченко, поетичне слово якого стало надійним оборонцем наймички Ганни, Сліпої Оксани, Мар’яни-черниці, Катерини…


Дівчина:

Кохайтеся, чорнобриві,

Та не з москалями,

Бо москалі — чужі люде,

Роблять лихо з вами.

Москаль любить жартуючи,

Жартуючи кине;

Піде в свою Московщину,

А дівчина гине...

Якби сама, ще б нічого,

А то й стара мати,

Що привела на світ Божий,

Мусить погибати.

Серце в’яне співаючи,

Коли знає, за що;

Люде серця не побачать,

А скажуть — ледащо!

Кохайтеся ж, чорнобриві,

Та не з москалями,

Бо москалі — чужі люде,

Згнущаються вами.
Не слухала Катерина

Ні батька, ні неньки..

Полюбила москалика,

Як знало серденько.

Полюбила молодого,

В садочок ходила,

Поки себе, свою долю

Там занапастила…




Сценка з поеми «Катерина»
Ведучий:

Сидить батько кінець стола,

На руки схилився,

Не дивиться на світ Божий:

Тяжко зажурився.

Коло його стара мати

Сидить на ослоні,

За сльозами ледве-ледве

Вимовляє доні:
Мати:


«Що весілля, доню моя?

А де ж твоя пара?

Де світилки з друженьками,

Старости, бояре?

В Московщині, доню моя!

Іди ж їх шукати,

Та не кажи добрим людям,

Що є в тебе мати.

Проклятий час-годинонька,

Що ти народилась!

Якби знала, до схід сонця

Була б утопила...

Здалась тоді б ти гадині,

Тепер — москалеві...

Доню моя, доню моя,

Цвіте мій рожевий!

Як ягодку, як пташечку,

Кохала, ростила

На лишенько... Доню моя,

Що ти наробила?..

Оддячила!.. Іди ж, шукай

У Москві свекрухи.

Не слухала моїх річей,

То її послухай.

Іди доню, найди її,

Найди, привітайся,

Будь щаслива в чужих людях,

До нас не вертайся!

Не вертайся, дитя моє,

З далекого краю...

А хто ж мою головоньку

Без тебе сховає?

Хто заплаче надо мною,

Як рідна дитина?

Хто посадить на могилі

Червону калину?

Хто без тебе грішну душу

Поминати буде?

Доню моя, доню моя,

Дитя моє любе!

Іди од нас...»





Голос ведучого за сценою:

Ледве-ледве

Поблагословила:

Мати: «Бог з тобою!»

Голос ведучого за сценою:

— та, як мертва,

На діл повалилась...
Голос ведучого за сценою:

Обізвався старий батько:


Батько: «Чого ждеш, небого?»

Голос ведучого за сценою:

Заридала Катерина,

Та бух йому в ноги:
Катерина:

«Прости мені, мій батечку,

Що я наробила!

Прости мені, мій голубе,

Мій соколе милий!»
Батько:

«Нехай тебе Бог прощає

Та добрії люде;

Молись Богу та йди собі —

Мені легше буде».

Голос ведучого за сценою:

Ледве встала, поклонилась,

Вийшла мовчки з хати;

Осталися сиротами

Старий батько й мати…
Пісня «Така її доля»

________________________________________________________________________________________________________________________________________


Виходять на сцену Доля, Муза, Слава

________________________________________________________________________________________________________________________________________
Всі встають і співають «Заповіт»


Виховний захід
на тему: «Шевченкові сестри – Доля,

Муза та Слава»

Підготувала

Методист, викладач української мови

Ірина Заблоцька


2012


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка