Поезія це свято, як любов…



Скачати 109.88 Kb.
Дата конвертації29.04.2016
Розмір109.88 Kb.
Поезія – це свято, як любов…

Аналіз поетичної творчості Ліни Костенко
11 клас

Тема: Поезія – це свято, як любов…

Аналіз поетичної творчості Ліни Костенко

Мета. Ознайомити учнів із лірикою поетеси; допомогти учням усвідомити життєві й мистецькі пріоритети Л.Костенко; навчати опрацьовувати літературно-критичні дослідження; удосконалювати навички ідейно-художнього аналізу поетичних творів; розвивати вміння визначати порушені в них проблеми, розкривати настрої й почуття ліричного героя, розуміти естетику мислення поетеси; заохочувати школярів до виразного й артистичного читання поезій; прищеплювати любов до поетичного слова; формувати в учнів активну життєву позицію.

Тип уроку: урок-дослідження.

Випереджувальні завдання по групам учнів.

«Декламаторам» - підготуватися до декламування поезій Л.Костенко.

«Дослідникам» (4 мікрогрупи) – скласти повідомлення про поетичну творчість Л.Костенко, пов’язану з такими темами: «Пам’ять», «Творчість», «Любов», «Природа».

Обладнання: портрет Л.Костенко, виставка книжок поетеси.

Епіграф: Мені не треба слави, ані грошей,

ані щоб сильний світу похвалив,-

аби хто-небудь, мислію возросший,

до мене часом слух свій прихилив…

Л.Костенко
Хід уроку

Слово вчителя.

У шерегу імен першорядних сучасних українських літераторів ім’я Ліни Костенко сприймається осібно. Її життя стало синонімом унікальної творчої біографії, прикладом стоїчного вивищення над сірістю, примітивністю, пристосуванством. Глибинний зв’язок зі своїм народом, осягнення його історичних витоків, тонке проникнення в його духовну сутність, здатність жити почуваннями рідної нації – усе це становить феномен Ліни Костенко як поетеси, що кинула виклик тоталітарній системі й не дозволила ні на гран обмежити волю митця.

Кожна збірка творів Ліни Костенко – справжнє явище в нашій літературі. Це більше ніж поезія – тут правдива українська історія і філософія, національний спосіб мислення, наші чесноти і вади. Тут минуле і сучасне, просвічене рентгеном авторської думки, що охоплює буття рідного народу. Тут дух супротиву і непокори – він пульсує емоційно-наснажено, пристрасно. «Відміна риса поетичного таланту Ліни Костенко – високий рівень думання, долання висоти, що стало нормою» (В.Базилевський).

Учитель. Наперекір тоталітарній системі своєю творчістю Ліна Костенко обстоювала право бути самою собою. Уже в перших збірках перед читачем постає мужня, безкомпромісна, чесна, самобутня поетеса. Читачі й критика сприйняли її твори захоплено. Натомість радянська влада вдавала, що такої поетеси не існує. Тільки через 16 років її нова збірка «Над берегами вічної річки» побачила світ. І стала справжньою літературною сенсацією. Це була книжка великого болю, любові, тривоги й іронії водночас.



Методична ремарка.

Учні – «дослідники» опрацьовували чотири тематичні напрями творчості Л.Костенко. Їх позначено ключовими словами «Пам’ять», «Творчість», «Любов», «Природа», - це і є теми учнівських повідомлень.



1-ше повідомлення. «Пам’ять».

Епіграф: Дивлюсь: мій прадід, і пра-пра-пра-пра-

усі ідуть за часом, як за плугом.

Л.Костенко

Категорія пам’яті в художньому трактуванні Ліни Костенко тісно пов’язана з поняттями батьківщина, історія, духовність. Поетеса добре розуміє, чим загрожує нації втрата національної свідомості і що найважливішим енергетичним джерелом, яке живить національну свідомість, не дає їй згаснути, є історична пам’ять народу.

Хіба може поет бути спокійним, знаючи, що його народ через злу волю історії зазнав численних утрат, руйнувань своєї держави, свого дому, у якому був господарем і будував власне життя. Український народ багато років був позбавлений державності. Ця гірка реальність постійним болем відлунює в серці Ліни Костенко, а відтак – і в її поезіях, які спонукають українців засвоїти уроки багатовікової історії. Зберегти в пам’яті своє минуле означає не втратити рідну державу, народ, зберегти самого себе «над берегами вічної ріки» життя.



«Пастораль ХХ сторіччя»

  • Як ви розумієте назву вірша?

  • Над чим змушує замислюватися ця поезія?

  • Які художні засоби допомагають авторці досягти експресивності в зображенні воєнного відлуння? Яка роль художньої деталі?

  • У чому полягає пафос твору?

«Тут обелісків ціла рота…»

  • Чому ліричний герой приходить на солдатський цвинтар?

  • Які слова виражають тему цього твору?

  • Які поетичні засоби використала авторка, описуючи солдатський меморіал?

  • У яких рядках звучить головна думка поезії?


«Життя іде і все без коректур…»

  • До якого жанру лірики належить ця поезія?

  • Що найбільше хвилює ліричного героя?

  • Який провідний образ вірша?

  • У чому полягає особливість поетики твору?

«Вже почалось, мабуть, майбутнє…»

  • Які справжні й вічні цінності проповідує в цій поезії Ліна Костенко?

  • До яких філософських роздумів і узагальнень спонукає вірш?

  • Чи можна вважати твір афористичним? Доведіть.

У
?
загальнююче запитання до теми.


Чому поезія Ліни Костенко так глибоко закорінена в історію?

2-ге повідомлення. «Творчість».

Епіграф: Є вірші – квіти.

Є іграшки – вірші.

Є рани.

Є повелителі і раби.



І вірші є каторжани.

Крізь мури в’язниць,

по тренах лихоліть –

ідуть, ідуть по етапу

століть.

Л.Костенко

У творчості вона – максималіст: у точності вислову, у глибинності змісту, у готовності повторити кожне слово і потвердити його власним життям. У віршах, присвячених ролі митця у суспільстві, у художній формі задекларовані високі моральні принципи: відповідальність, самопосвята, самозреченість. Їх і сповідує в житті поетеса:

Я в людей не проситиму сили,

я нічого в житті не просила,

як не просять гранітні схили,

щоб у спеку дощі їх зростили.

Для неї головне – бути почутою, сприйнятою:

Я в людей попрошу тільки віри

в кожне слово, почуте від мене…

Поет не має права на пусті слова, які «мовчать», не може бути слабодухим, бо «скільки білого паперу слабих навіки замело». Митець має всеохопно відчувати контекст доби, в якій творить, і тонко реагувати на виклики сьогодення, не чекаючи сприятливого часу, бо «на цій планеті, відколи сотворив її пан-бог, ще не було епохи для поетів, але були поети для епох». Митець не може легковажити власним талантом і покликанням, не має права загравати із сильними світу цього. Лише власна совість є мірилом мовленого поетом слова:

Мені не треба слави, ані грошей,

ані щоб сильний світу похвалив,-

аби хто-небудь, мислію возросший,

до мене часом слух свій прихилив…

«Доля»


  • У чому виявляється умовність сюжету твору?

  • Який творчий принцип проголошено в цій поезії?

  • Як ви розумієте слова: «… у мене жодних претензій нема до Долі – моєї обраниці»?

  • «Ти знов прийшла, моя печально музо…»

  • Який лейтмотив твору?

  • Чи наявні в цьому вірші елементи автобіографізму?

  • Чому муза диктує поетам не вірші, а долю?

«Страшні слова, коли вони мовчать…»

  • Який стилістичний прийом використала авторка в назві?

  • Чому так важко дібрати слово для твору? Чи кожен поет переживає такі муки?

П
?
ідсумкове запитання до теми.


Якою бачить Ліна Костенко місію поета на землі? Чому поетеса уникає публічності, «ховається» від визнання і популярності? Спробуйте знайти відповідь на друге запитання в таких рядках:

Поет не може бути власністю.

Це так йому вже на роду.

Не спокушайте мене гласністю.

Я вдруге в пастку не піду.

Працюю в кратері вулканів,

Я завелика для капканів.

3-тє повідомлення «Любов».

Епіграф: Цей світлий сон – пішов без вороття.

Це тихе сяйво над моєю долею –

воно лишилось не усе життя.

Л.Костенко

В поезії Ліни Костенко відкриваємо нові неповторні грані цієї теми. «Її інтимна лірика – це постійний діалог розуму і серця» (Л.Таран). Насправді тема любові невичерпна, бо незглибимим є духовний світ людини. Лірична героїня інтимної лірики Ліни Костенко – це емансипантка ХХ століття. Вона – немовби з позаминулого віку. Для неї кохання – морально й духовно піднесене. Суто фізіологічні, еротичні мотиви, дуже модні останнім часом в українській (і не тільки поетичній) літературі, - не для неї. Це не старомодність, а глибоке розуміння святості високого почуття. Навіть у такій темі поетеса максимально вимоглива, гранично раціональна. Лірична героїня кохання сприймає як стан душі, коли вона перестає керуватися розумом і логікою, від чого страждає: «Любов підкралась тихо, як Даліла, а розум спав, довірливий Самсон». Звідси і самоіронія: «А я закохалася. Сказано - женщина». З іншого боку, в багатьох віршах бачимо протилежне. Намагання проаналізувати свій стан, усвідомити його – ось у чому полягають шукання закоханого ліричного героя. І часто закохана жінка в поезіях Ліни Костенко – це не бездумний порив, не емоційний безлад думок і почуттів, а передусім намагання контролювати й осмислювати душевний стан:

Хай буде так, як я собі велю,

Свій будень серця будемо творити.

Я Вас люблю, о як я Вас люблю!

Але про це не треба говорити.

Однак попри всю, на перший погляд, складність у розумінні такого почуття, як кохання, Ліна Костенко пише про нього просто, щиро, зрозуміло кожній закоханій людині: «Я думаю про Вас. Я знаю, що Ви є. Моя душа й від цього вже світає».



«Світлий сонет»

  • Прокоментуйте назву поезії.

  • З якою метою у творі використано прийом обрамлення?

  • Як ставиться поетеса до своєї героїні?

  • Чи дорікає авторка хлопчині, що не відповів взаємністю?

«Моя любове! Я перед тобою…»

  • Які мотиви співіснують у поезії?

  • Чого боїться лірична героїня?

  • «Розкажу тобі думку таємну…»

  • Доведіть, що справжня любов возвеличує людину.

  • Чому до слова кохання так часто додають означення «вічне»?

«Спини мене отямся і отям…»

  • Як розкривається внутрішній конфлікт героїні твору?

  • У чому виражальна функція прийому відсутності розділових знаків?

«Я дуже Вами відболіла…»

  • Якою є історія кохання ліричної героїні?

  • Що лишилось закоханим після розлуки?

  • Чи справді кохання зостається з людиною на все життя?

П
?
ідсумкове запитання до теми.


У чому особливість образу ліричної героїні в любовних віршах Ліни Костенко?
4-те повідомлення. «Природа».

Епіграф: Буває, часом сліпну від краси.

Спинюсь, не тямлю, що воно за диво,

оці степи, це небо, ці ліси,

усе так гарно, чисто, незрадливо.

Усе як є – дорога, явори,

усе моє, все зветься – Україна.

Така краса, висока і нетлінна,

що хоч спинись і з Богом говори.

Ліна Костенко

Ліна Костенко – один із тих митців, для яких тема природи завжди на чільному місці.

Уже багато написано і сказано про втрату сучасною людиною гармонійного співіснування з природою. Поезії Ліни Костенко з екологічної тематики змушують кожного українця пройнятися тривогою за долю рідної природи. природа – це не просто степ, трава, річка, ліс, сосни, туман, дощ і вітер, а дарований Богом дивосвіт, у якому людина знаходить красу, спокій, черпає сили. Та маючи цей життєпростір, людина повинна пам’ятати, що не можна по-споживацькому ставитися до природи, слід увесь час дбати про її відновлення, бо й сама людина – її невід’ємна частка. У довкіллі все живе своїм неповторним життям, яке ніхто, хоч би тобі й цар природи, не має права перервати. У спілкуванні з травами й деревами, птазами й небом, сонцем і вітром лірична героїня відкритіша й органічніше, ніж у розмові з людьми. Тільки на одинці з природою можна до кінця бути самим собою, нікого не боятися, не лицемірити, не шукати компромісів.

Часто в пейзажній ліриці Ліни Костенко ідейною домінантою стає філософський мотив: осінь у природі – це підсумок життя, коли час пожинати плоди свого труду, озирнутися й оцінити пройдений шлях: «Оце і є усі мої права. Уже й зникає сонце за горбами – сад цепотів пошерхлими губами якісь прощальні золоті слова…»



«Я вранці голос горлиці люблю…»

  • Як сприймає мешканець міста довкілля і що насправді звучить у душі?

  • Яку функцію виконує у творі повтор?

«Цей ліс живий…»

  • Чи справді ліс у творі ожив? Як авторці це вдалося?

  • Який мотив лунає у двох прикінцевих рядках?

«Шипшина важко віддає плоди…»

  • Що непокоїть авторку у ставленні людини до природи?

  • Чи тільки шипшина промовляє: «Людино, підожди!»? Хто закликає людство схаменутися?

П
?
ідсумкове завдання до теми.
Прочитайте фрагмент з «Інкрустацій». Поміркуйте, над чим маємо замислитися нині, доки є шанс зберегти рідну землю. У кого авторка вимагає повернути їй борг?

Я вам цей борг ніколи не залишу.

Ви й так уже, як прокляті, в боргах.

Віддайте мені дощ. Віддайте мені тишу.

Відайте мені ліс і річечку в лугах.

Віддайте мені сад і зірку вечорову.

І в полі сіяча, і вдячну щедрість нив.

Віддайте мені все. Віддайте мені мову,

якою мій народ мене благословить.


  • Схарактеризуйте особливості художнього стилю поетеси, користуючись пам’яткою.




Стиль письменника

(ідейно-художня своєрідність творчості митця, сукупність самобутніх рис його індивідуальності)

1. Визначити ідейно-тематичні домінанти творчості.

2. З’ясувати естетичні вподобання митця.

3. Відзначити найхарактерніші жанри.

4. Проаналізувати основні способи творення образів.

5. Дослідити особливості поетичної мови (художня лексика, тропи, синтаксис, фігури, евфонія).




Підбиття підсумків уроку.

Учитель. Звичайно, на одному уроці осягнути вповні глибину й масштабність творчості Ліни Костенко неможливо, та сьогоднішня робота дала змогу усвідомити її місце в літературному процесі ХХ століття. Подвижництво слова і думки, щирість і краса почуттів, відвертість дії і вірність власній життєвій позиції – такі життєві мірила, якими керується на творчому шляху найвизначніша поетка сучасної України. Її твори очищують душу, ошляхетнюють почуття, пробуджують у людині людське. Пам’ятаймо, що «поезія – це завжди неповторність, якийсь безсмертний дотик до душі».
Домашнє завдання. Прочитати історичний роман у віршах «Маруся Чурай». Опрацювати критичний матеріал за підручником.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка