Питання, які виносяться на самоопрацювання з предмета «Всесвітня історія» для студентів І курсу



Сторінка2/4
Дата конвертації26.04.2016
Розмір0.79 Mb.
1   2   3   4

Джерела : Ладиченко, Всесвітня історія 10-11 клас

Запитання до само опрацювання №3

1.Якого числа відбувся «Рух 4 травня»?

2.Коли була утворена політична організація «Північноамериканська зірка»?

3.Хто був кролем Єгипту під час звільнення від колонізаторів?

Самоопрацювання № 4

Найважливіші досягнення в галузі освіти, науки і техніки. Основні ідеї та течії у розвитку культури. Нові цінності європейців і американців у 1900 - 1920-тих роках. Поява «масової культури». Нові напрямки в мистецтві і літературі.

Повсякденність.

Найважливіші досягнення в галузі освіти, науки і техніки.

Освіта - процес і наслідки засвоєння систематизованих знань, умінь і навичок, потрібних для практичної діяльності. Це - необхідна умова підготовки до життя і праці, основний засіб залучення до культури. Головний шлях одержання освіти - навчання і виховання в навчальних закладах. Слід зазначити, що зміст освіти, її рівень визначаються вимогами суспільного виробництва, зумовлюються суспільними відносинами, станом науки, техніки й культури та рівнем розвитку шкільної справи і педагогічної думки.

До початку ХІХ ст. абсолютна більшість людей у світі була неосвіченою. Це ставало великим гальмом на шляху подальшого розвитку індустріального суспільства. Щоб подолати це негативне явище з кінця ХІХ ст. в країнах Західної Європи та Америки почали вводити систему загальної обов’язкової початкової освіти, а з початку ХХ ст. — загальна обов’язкова середня освіта. Існували різні види шкіл: духовні, світські, платні та безкоштовні, початкові, середні, вищі, державні приватні.

У ХХ ст. у зв’язку зі значним розвитком педагогічної науки було зроблено певні вдосконалення системи освіти - проведено чітку диференціацію навчальних закладів, запроваджено міжнародні дипломи, для спілкування вчителів та учнів використовувалися здобутки психології.

Так, у Великобританії 1918р. було прийнято закон про обов’язкове навчання до 14 років, а 1944р. - до 15 років. Активно розвивалася система професійного навчання (початкова і середня). Центрами вищої освіти були університети: Кембриджський, Оксфордський, Единбурзький та ін., які одночасно стали й центрами розвитку світової науки.

У США закони про обов’язкову початкову освіту було прийнято 1918р. в усіх штатах. Із 1920-тих рр. почався процес диференціації освіти. Усіх учнів було поділено на «академічно здібних» і «практично мислячих», а програми пристосовано до практичних потреб людини в житті. Крім того, розвивалась університетська система. Найбільш відомими стали Гарвардський, Колумбійський, Каліфорнійський, Іллінойський, Стенфордський університети.

У 30-ті роки зазнала змін і система освіти у Франції. Там було запроваджено безкоштовне навчання у державних школах. Обов’язковим стало навчання дітей до 14років. Французькі університети стали визнаними світовими центрами освіти. Світової слави зажив, зокрема, університет у Сорбонні.

Найгрунтовніші зміни в освіті у 20 — 30-ті роки відбулися в системі освіти СРСР. Вдалося в основному подолати безграмотність населення. Було запроваджено загальну початкову, а згодом і середню освіту. У 1933р. відновлено університети.

Попри такі якісні позитивні зрушення у системі освіти провідних країнах світу більшості людей на землі вона залишалася недоступною. Особливо в колоніальних і залежних територіях. Низький освітній рівень був притаманний і для незалежних країн Азії та Латинської Америки.

20 - 30-ті роки рр. були переломними для розвитку низки наук. Колосальний крок уперед у своєму розвитку зробила ядерна фізика: від створення датським фізиком Нільсом Бором моделі атома для практичного здійснення Енріко Фермі у США в 1942р. ядерної реакції. Перші реактори було збудовано у США та в СРСР. У роки війни зроблено атомну бомбу, яку США використали проти Японії у 1945р.

Того ж року було створено перший комп’ютер - електронно-обчислювальну машину (ЕОМ). Це зробив Дж. фон Нейман.

Перша світова війна дала поштовх розвиткові хімії. Створювалося виробництво отруйних газів і протигазів, розширювався випуск вибухових речовин. На межі наук з’явилися нові дисципліни - хімічна фізика, геофізика.

Значні зрушення сталися в економічній науці. Вони були викликані зростаючим державним регулюванням економіки. Розроблялися конкретні методи планування і прогнозування економіки як на Заході, так і в СРСР у роки перших п’ятирічок. У США впроваджувалася стандартизація виробництва.

Розвиток енергетики дав могутній поштовх розвитку виробництва. У ХХ ст. було впроваджено конвеєрне виробництво. Такий спосіб виробництва був раціональнішим та ефективнішим. Це дало змогу запровадити технології масового виробництва, тобто технології з випуску масової стандартизації, відносно дешевої продукції.

У першій половині ХХ ст. транспорт зазнав стрімких змін. Найбільш старий вид наземного транспорту - залізничний - швидко вдосконалювався: зростала швидкість і вантажоперевезення, на зміну паровозам поступово приходили тепловози і локомотиви на електричній тазі. Залізниця електрифікується.

Основні ідеї та течії в розвитку культури. Нові цінності європейців і американців у 1900 - 1920-тих роках. Поява «масової культури»

Культура ХХ ст. складається під знаком модернізму. Його мистецтвознавці розуміють двояко - в широкому і вузькому сенсі. У першому він позначає всю сукупність художніх течій, шкіл і напрямів початку ХХ ст. Фонізм, експресіонізм, кубізм, футуризм, абстракціонізм, дадаїзм, сюрреалізм - такий далеко неповний список напрямів художнього пошуку на початку ХХ ст. У вузькому сенсі модерн позначає тільки один напрям у мистецтві. Новий напрям розповсюдився по всій Європі і в першу чергу торкнувся архітектури і декоративного мистецтва. Представники «модерна» використовували нові техніко-конструктивні засоби, вільне планування, своєрідний архітектурний декор для створення незвичайних, підкреслено індивідуалізованих будівель. Стиль «модерну» виник як реакція на еклектизм і мляве копіювання історичних стилів минулого. Для модерна характерні гнучкі текучі лінії, стилізований рослинний узор. Ексцентричний декоративний стиль використовувався для обробки крупних магазинів, які в цей час починають будуватися у великих містах Європи і Америки, і усесвітніх виставках, символізуючи таким чином процвітання і могутність торгівлі.

Елітарна культура виступає як пошук і твердження особистісного начала. Вона складна, серйозна, вишукана, має новаторський характер. Її продукція розрахована на витончену й інтелектуальну еліту суспільства, спроможну зрозуміти


й оцінити майстерність, віртуозність новаторського пошуку її творців. Розвиток «масової культури» в Європі та США йшов різними шляхами. В Європі «масова культура» завжди протистояла культурі офіційній, контрольованій державою та церквою. В США «масова культура» спершу пропагувала стереотипи й ідеї офіційної культури, основним регулятором якої стала реклама. Масова культура, орієнтуючись на масового її глядача, слухача, читача, ставлячи за мету її розвагу, заповнюючи його дозвілля, принципово ухиляється від пояснення і прояснення довколишнього світу. Поняття «масова культура» є частиною більш загальної концепції «масового суспільства». Сумарне визначення масового суспільства приблизно таке. Особливості сучасного суспільства пов’язані з виникненням масового виробництва і масового споживання. Бурхливе зростання населення, особливо міського, збільшення середнього терміну життя людей змінили саму структуру раніше роз’єднаного суспільства, а розвиток засобів масової комунікації привів, уперше в історії, до його об’єднання в єдине ціле. Тривалий час культура розпадалася на народну (традиційну) і професіональну культуру.

Нові напрямки в мистецтві і літературі. Повсякденність.

Кінець XIX - початок XX ст. - це період пошуку нових форм у мистецтві: образотворчому, театральному, літературному. В Європі виникають нові мистецькі та літературні напрями: імпресіонізм, символізм та ін., що дістали загальну назву "модернізм". Розвиваються ці напрями і в українській літературі. Характерною рисою літератури цього періоду є пошук нових, художньо досконалих форм. Провідними стають форми малої прози, набуваючи розмаїття модифікацій: новела, етюд, есе, образок. У центрі уваги літератури XX ст. з'являється особистість. її зв'язки з середовищем - на другому плані, по суті, це тло, на якому постають складні психологічні процеси духовного і соціального життя, реакції на предметний світ, природу, ставлення інших людей. Особистість - ось справжня нива для пошуків. Таємниці людської душі, внутрішні колізії змальовуються повніше, багатогранніше, в усіх її соціальних, етичних, психологічних вимірах. Запитання да само опрацювання №4: 1. Які зміни сталися в початковій освіті у 1918 р. у Великій Британії? 2. Які зміни відбулися в освіті у 20-ті роки XX ст.? Порівняйте освіту в демократичних і тоталітарних державах па прикладі Великої Британії, Франції, США та Німеччини. 3. В яких галузях науки були зроблені основні відкриття?

image2



Самоопрацювання № 5

Найважливіші досягнення освіти і науки. Технічний прогрес, його мілітаристична спрямованість у період підготовки до війни. Основні ідеї та напрямки у розвитку мистецтва 30-х років ХХ ст.

Найважливіші досягнення освіти

У XX ст. у зв'язку із значним розвитком педагогічної науки були зроблені певні вдосконалення системи освіти - проведено чітку диференціацію навчальних закладів, введено міжнародні дипломи, при спілкуванні вчителів та учнів використовувались здобутки психології.

Так, у Великобританії в 1918 р. був прийнятий закон про обов'язкове початкове навчання до 14 років, а в 1944 р.- до 15 років. Активно розвивалась система професійного навчання (початкова й середня). Центрами вищої освіти стали університети: Лондонський, Кембріджський, Оксфордський, Едінбурзький та інші, які одночасно стали і центрами розвитку

світової науки.

У США закони про обов'язкову початкову освіту були прийняті у всіх штатах в 1918 р. З 50-х років починається процес диференціації освіти, Всі учні були поділені на "академічно здібних" і "практично мислячих". Програми були пристосовані до практичних потреб людини в житті. Крім того, продовжувала розвиватись університетська система. Найбільш відомими стали Гарвардський, Колумбійський, Каліфорнійський, Іллінойський, Стенфордський університети.

У 30-ті роки зазнала зміни і система освіти Франції. Там було запроваджено безкоштовне навчання у державних школах. Обов'язковим стало навчання дітей до 14 років. Французькі університеті стали визнаними світовими центрами освіти. Світову славу здобув, зокрема, університет в Сорбонні.

Найважливіші досягнення науки

В період з 1914 по 1939 рік відбулися важливі наукові відкриття, зокрема в області фізики. Альберт Ейнштейн у 1915р. опублікував загальну теорію відносності, яка була водночас теорією гравітації і відкрила шлях до побудови фізичної космології. Наприкінці 20-тих Едвін Хаббл на основі вивчення червоного зсуву сформулював закон Хаббла, за яким Всесвіт розширюється.

Вивчення мікросвіту привело до формулювання квантової механіку. У 1913р. Нільс Бор запропонував модель атома водню, в якій електрони обертаються навколо ядра тільки по певних дискретних орбітах, а; випромінювання й поглинання світла супроводжується переходами з однієї орбіти на іншу, чим пояснюється лінійчастий спектр. У 1925 був відкритий спін електрона, а в 1927 - дифракція електронів. У 1926 Ервін Шредінгер записав рівняння Шредінгера, на основі якого отримав спектри найпростіших атомів, У 1927 Вальтер Гайтлер та Фріц Лондон, використовуючи рівняння ІІІредінгера, запропонували теорію ковалентного зв’язку. Спільними зусиллями багатьох вчених був розроблений новий, відмінний від класичної фізики підхід до якісного розуміння явищ мікросвіту — Копенгагенська інтерпретація квантової механіки.

Значний прогрес відбувся у ядерній фізиці. У 1919р. Ернест Резерфорд відкрив першу ядерну реакцію і зробив висновок про існування протона, як складової часїини ь ядра. У 1932р. Джеймс Чедвік відкрив нейтрон.


Основні ідеї га напрямки у розвитку мистецтва 30-х років ХХ ст.

У міжвоєнний період у мистецтві з’явилися нові течії та напрямки, розвивалися старі. До Першої світової війни в європейському образотворчому мистецтві панував реалізм. Світ тоді уявлявся гідним його реалістичного зображення Особистість художника, його смаки та вподобання могли виявитися у виборі жанру, композиції, в перевазі форми чи кольору.

Перша світова війна і післявоєнна нестабільність призвели до того, що світ втратив свою гармонійність та раціональність в очах художників, його реалістичне відбиття начебто втрачало сенс. Відбулася зміна в розумінні художника. Вона полягала не у адекватному відбитті світу, а у виявленні художником його бачення світу А таке розуміння світу могло звестися, наприклад, до певного співвідношення ліній та геометричних фігур. Такий вид живопису отримав нашу абстракціонізм. Засновником його був російський художник Василь Кандинський. Сюрреалісти (сюрреалізм по-французьки означає надреалізм) на чолі з Сальвадором Далі намагалися зобразити ірраціональний світ. На їхніх картинах, на відміну від картин абстракціоністів, присутні предмети, що їх можна пізнати, але інколи вони дивно виглядають і знаходяться в незвичайних композиціях, як у сновидіннях.

Одним з нових напрямків у літературі та мистецтві був авангардизм. Авангардизм



  • умовна назва багатьох антиреалістичних течій в літературі та мистецтві XX ст. Виник на грунті анархічного, суб’єктивного світорозуміння. Звідси розрив з попередньою реалістичною традицією, формалістичні пошуки нових засобів художнього вираження Попередниками авангардизму, були модерністські напрями першої третини XX ст. - фовізм, кубізм, футуризм, сюрреалізм та додекафонія у музиці. Серед представників авангардизму і неоавангардизму- художники ІІ.Мондріан, СДалі, письменники Р.Деснос, А.Арто, СБеккет, композитор С.Буссоті, ДжКейдогс.

Модернізм - основний напрям мистецтва доби 20-30-х років, що характеризується розривом з ідейними і художніми принципами класичного мистецтва. Зародився в 20-30- х рощх XX ст., охопив усі види творчості. Художники-модерністи Е.Кірхнер, Д.Енєор, Е.Мунк, Е.Нольде, В.Кандинський, ГІ.Клеє, О.Кокошка пропонували інтуїтивізм та автоматизм у творчому процесі -використання фізичних властивостей геометричних фігур і кольору, відмову від ілюзій простору, деформацію предметів у зображенні, символів, суб'єктивізм у змісті.

Реалізм - одна із основних властивостей мистецтва і літератури, яка полягає у прагненні до правдивого об'єктивного відображення і відтворення дійсності у формах, що їй відповідають. У більш вузькому розумінні течія в мистецтві, що Ііротистояла модернізму та авангардизму у міжвоєнний період XX ст. її представниками були, зокрема, художники Ф.Мазерель (Бельгія), Фужером і Таслицький (Франція), Р.Гуттузо (Італія), Г.Ерні (Швейцарія).



Театр. Вагомих успіхів було досягнуто в галузі театрального мистецтва та кіномистецтва. Це стосується перш за все країн Західної Європи та США. Досить повно відбувався розвиток театрального мистецтва у США. Тут було засновано театри, в яких працювали режисери І Клерман, Е.Казан, Л.Старсберг, Р.Маму-лян, актори - К.Корнелл, Дж Каррімор X Хейс, Е.Ле Гальєггн. В репертуарі були п'єси молодих американських драматургів К.Одетса, Ю.О'Ніла, ДжЛоусона, А.Мальци . та ін. Кіно Кіновиробництво в США починається з 1896 р., з 1908 р. зосереджується в Голлівуді Найвидатніша постать американського кіно в ті роки - режисер Д.УЛріффіт, який у своїх історичних фільмах заклав основи кіно як самостійного мистецтва. Цьому сприяла діяльність режисерів Т.Х.Інса, який започаткував фільми вестерни

М.Сеїшетта, позначена високою професійною культурою. Найбільшим майстром кінокомедії став Чарлі Чагоіін. Найпопулярніші зірки 20-30-х років - М.Пікфорд, Д.Фербенкс, Р.Валентіно, Г.Гарбо, Л.Гірш, Б.Кітон, КЛ ейбл, Ф.Астор, Г.Купер, Х.Богарт. В цей час У. Дісней розробив основи мультигшікаціино- , го фільму. Слід зазначити, що серед фільмів були і такі, що піднімали інтелектуальні проблеми, наприклад, ''Громадянин Кейн" (1941р., режисер Уеллес).

У СРСР розвиток кіномистецтва відбувався у тому ж напрямку, що і в інших країнах, але мав свої особливості, пов'язані з існуванням тоталітарної держави У 20-30-ті роки були зняті фільми "Панцерник "Потьомкін", "Чапаев", творили видатні режисери Ейзенштейн, О. Довженко та інші.

В інших частинах світу кіномистецтво перебувало в зародковому етані, зате активно розвивалося театральне мистецтво. Виняток становила Індія, де перший фільм був знятий ще у 1913 р У 30-х роках тут було випущено картини "А лам Ара" режисера Ірані, "Девдас" режисера Баруа.

Архітектура В мистецтві 20-30-х років тривав інтенсивний пошук відповіді на питання про роль і місце людини в суспільстві, про принципи її взаємодії з оточуючим середовищем і про майбутнє людства. Французький архітектор Ле Корбюзье розглядав архітектуру як складову частину суспільного прогресу і віддавав перевагу розробці зручних житлових будинків і комплексів, підтримував необхідність серійного проектування й індустріалізації будівництва. За допомогою архітектури зодчі намагались ліквідувати існуючу несправедливість, удосконалити суспільство. З'явилася ідея роззосередити населення великих міст у містах-супутниках, створити "місто-сад". Подібні проекти здійснювали в Англії, Франції, Голландії. У різних формах ідею гармонічного поєднання людського житла і природи реалізували в США, Фінляндії, Чехословаччині, Швеції та інших країнах. її підхопили в СРСР, але при цьому вихолостили суть, звівши до пропаган дистських лозунгів. "Я знаю - город будет, я знаю - саду цвесть, когда такие люди в сіра не советской єсть!" - писав поет В.Маяковський у 1929 р. про розбудову міста Кузнецька. Однак і досі там переважає видобувна і металургійна промисловість і слабкою залишається суспільна інфраструктура. В країнах і тоталітарним режимом мистецтву прагнули нав’язати ідеї переваги одного суспільного устрою над іншим, прищемити символи вічності і непорушності існуючої влади, яка турбується про добробут народу і його духовну чистоту. В архітектурі й скульптурі Німеччини та Італії втілювались ідеї беззаперечної покори, національної І расової зверхності, культивувались сила і грубість. В СРСР підтримували тих митців, які зуміли виразніше і переконливіше показати пафос соціалістичного будівництва і заслуги в ньому більшовицької партії та її вождів. Видатним явищем інтернаціональної художньої культури тут тривалий час називали скульптурну групу В.Мухіної "Робітник і колгоспниця", створену спеціально для Всесвітньої виставки 1937 р. в Парижі.

Запитання до само опрацювання №5

1. Яке значення мали ці відкриття для подальшого розвитку людства?

2. Яке з відкриттів, на вашу думку, є найважливішим для людства?

3. Що спричинило появу « масової культури» ?


Самоопрацювання № 6

Наслідки Другої світової війни. Зміна цінностей та ціннісних орієнтацій людини в умовах війни. Створення ООН. Нюрнберзький і Токійський міжнародні трибунали над військовими злочинцями.



Наслідки Другої світової війни. Зміна цінностей та ціннісних орієнтацій людини в

умовах війни

Друга світова війна - це найбільший конфлікт в історії людства. У ній взяла участь 61 держава світу, де проживало 80% населення землі. Воєнні дії велися на всіх океанах, в Європі, Азії, Африці та Океанії. До армії країн, що воювали, було мобілізовано 110 млн. осіб.

СРСР відіграв вирішальну роль у розгромі нацистської Німеччини та її союзників. На радянсько-німецькому фронті було знищено основні воєнні сили держав-агресорів - 607 дивізій(близько 77% людських втрат), 62 тис. літаків (62%), до 56 тис. танків і штурмових гармат (приблизно 75%), а також 180тис. одиниць артилерійської техніки (74%).

Радянський союз зробив також значний внесок у розгром мілітаристичної Японії, розбивши добре оснащену і підготовлену Квантунську армію.

Кількість загиблих під час Другої світової війни, з урахуванням постійно уточнюваних даних про втрати СРСР, становить 65-67 млн. душ, проте ніхто точно не знає, скільки людей загинуло під час війни, цифра досить приблизна. Людські втрати у Другій світовій війні були в шість разів, а матеріальні збитки у 12 разів більші, ніж у Першій світовій війні.

Друга світова війна стала підсумком цілеспрямованої діяльності невеликої групи держав-агресорів, яку світове товариство не спромоглося зупинити. Що несли народам світу ці країни та їхні керівники? Ліквідацію свободи й демократії, расове та національне гноблення, затвердження права сильного в міжнародних відносинах. Хоч би яким далеким від досконалості був світ у 20-30-х рр., їхня перемога означала б крок назад у світовій історії, вона відкрила б шлях соціальній, політичній та культурній деградації людства. А тому всі ті, хто вів боротьбу проти них, вели боротьбу справедливу і праведну, незалежно від того, якими були мотиви цієї боротьби для кожного з учасників.

Під час Другої світової війни СРСР, Велика Британія, США та інші держави активно співробітничали в рамках антигітлерівської коаліції, незважаючи на політичні та ідеологічні розбіжності. У 1945-1948 рр. коаліція фактично розпалася, а вчорашні союзники розпочали непримиренну боротьбу за вплив у повоєнному світі. Між СРСР та західними країнами виникла «холодна війна». Розвиток міжнародних відносин у роки «холодної війни» визначався гострим суперництвом наддержав - США та СРСР. їхнє суперництво мало військово-політичний характер, але при цьому як одна, так й інша сторона намагалися уникнути розгорнутого воєнного конфлікту, не будучи впевненими у позитивному результаті. Обидві наддержави намагалися збільшити сфери впливу за рахунок інших країн.

Створення ООН

Зміни в розподілі сил після Другої світової війни вимагали створення міжнародної організації з метою підтримання ї зміцнення миру та безпеки.

Головні проблеми щодо створення всесвітньої організації безпеки було узгоджено на конференції представників СРСР, США й Великої Британії в Думбартон-Оксі 1944р. На конференції було підготовлено проект статуту організації. Питання про порядок голосування у Раді Безпеки та про склад членів організації керівники держав узгодили під час зустрічі в Криму 1945р. Тоді було вирішено, що засновницька конференція відбудеться у Сан-Франциско. 25 квітня 1945р. до «Опера-Хауз» з’їхалися делегати й радники. Відкрити конференцію мав державний секретар США Стеттініус. Радянську делегацію очолив В.Молотов, британську - Е.Іден. на відкриття конференції приїхали делегації з Європи, Азії, Африки. 26 червня 1945р. учасники конференції Об’єднаних Націй підписали Статут ООН; серед тих, що підписали його, була також Українська РСР.

Всього 50 держав підписали Статут ООН, а 24 жовтня 1945 р. він набрав чинності. Цей день вважається днем створення ООН (Організації Об’єднаних Націй). Статут проголошував рівноправність усіх людей, повагу прав людини і основних свобод. Згодом цей розділ було доповнено ухваленою в грудні 1948 р. Генеральною Асамблеєю ООН Декларацією прав людини. Статут зобов’язував вирішувати всі суперечки мирним способом, дотримуватися міжнародних договорів і зобов’язань. Основне призначення ООН, згідно зі Статутом, - забезпечення загального миру та безпеки в усьому світі.



Нюрнберзький і Токійський міжнародні трибунали над військовими злочинцями

Ідея створення міжнародних кримінальних судових органів неодноразово виникала в міжнародно-правовій доктрині. Однак ці плани не були реалізовані. Першими міжнародними кримінальними судовими органами стали Нюрнберзький військовий трибунал і Міжнародний військовий трибунал для Далекого Сходу (Токійський військовий трибунал), створені після закінчення Другої світової війни для притягнення до відповідальності головних німецьких і японських військових злочинців. Нюрнберзький військовий трибунал було створено відповідно до Декларації про відповідальність гітлерівців за скоєні злочини 30 жовтня 1943 р., прийнятою на Московській конференції 1943 р. і Угоди між урядами СРСР, США, Великої Британії та Франції про судове переслідування й покарання головних воєнних злодіїв європейських країн «осі» 08 серпня 1945 р. А Токійський військовий трибунал створений відповідно до Угоди між урядами СРСР, США, Великої Британії, Франції, Китаю, Австралії, Канади, Нідерландів і Нової Зеландії 19 січня 1946 р., до якого пізніше приєдналися Індія й Філіппіни.

За рішенням Потсдамської конференції утворювався Міжнародний військовий трибунал, який мав засудити воєнних злочинців і злочини, скоєні ними. З 20 листопада 1945 р. до 1 жовтня 1946 р. тривав Нюрнберзький судовий процес над групою головних німецьких воєнних злочинців. Міжнародний військовий трибунал визнав підсудних винними у здійсненні підготовки і веденні агресивних воєн проти миролюбних країн, у порушенні міжнародних договорів та угод, у здійсненні спланованих воєнних злочинів, що проводились з особливою жорстокістю, у злочинах проти людства (знищенні народів за расовими та національними ознаками). Герінгу, Ріббентропу, Кейтелю, Кальтенбруннеру, Розенбергу, Франко та іншим злочинцям (всього 12 чол.) було винесено смертний вирок, деяким (Гесс, Функ) - довічне ув'язнення. Трибунал оголосив злочинним керівний склад нацистської партії, СС, СД, гестапо. Вимога СРСР визнати злочинними організаціями гітлерівський уряд, верховне командування та генштаб не


були підтримані. Представник Радянського Союзу заявив про незгоду з рішенням щодо виправдання Шахта та деяких інших німецьких діячів, які фінансували нацистську партію.

Нюрнберзький процес - перший в історії міжнародний суд над групою осіб, які заволоділи державою і перетворили її на знаряддя страшних злочинів. Вперше в юридичній практиці були засуджені державні діячі, відповідальні за агресію і військові злочини.



Над головними японськими воєнними злочинцями з 3 травня 1946 р. по 12 листопада 1948 р. у Міжнародному військовому трибуналі для Далекого Сходу проходив Токійський судовий процес. За участь у підготовці та розв'язанні агресивної війни, за здійснення масового знищення мирного населення в окупованих країнах і полонених та інші злочини семи найбільшим злочинцям було винесено смертний вирок, 16 - довічне ув'язнення. Серед страчених були колишні прем'єр-міністр Японії, військовий міністр, представники вищого генералітету. Вирішення питань подальшого післявоєнного мирного врегулювання дедалі більше ускладнювалось суперництвом між США і СРСР.

Незважаючи на недовгий час існування трибуналів (на Нюрнберзькому вирок був винесений 01 жовтня 1946 р., а на Токійському -- 04 листопада 1948 р.), вони вплинули на формування принципів міжнародної кримінальної відповідальності за здійснення військових злочинів і злочинів проти людства, а також на становлення та розвиток ідеї міжнародної кримінальної юстиції.
1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка