Пісня «Лише у нас на Україні» Хлопець



Скачати 179.17 Kb.
Дата конвертації01.05.2016
Розмір179.17 Kb.
#31934
Мета: Збагатити знання учнів про хліб та хліборобську працю. Виховувати в учнів шанобливе і бережливе ставлення до хліба як до святині. Вчити учнів любити рідну землю, пишатися нею, знати, берегти і множити звичаї рідного краю. Викликати в учнів захоплення щоденним подвигом хліборобів та бажання надавати посильну допомогу старшим в період жнив. Прищеплювати дітям вдячність та шанування хліборобської праці.
Гостей дорогих ми вітаємо щиро,
Стрічаємо хлібом, любов'ю і миром!
Для людей відкрита хата наша біла,

Тільки б жодна кривда в неї не забігла.


Хліб ясниться в хаті, сяють очі щирі,

Щоб жилось по правді, щоб жилось у мирі.

Пісня «Лише у нас на Україні»

Хлопець.

Над усі найсвятіші святині, щоб душею

ніхто не осліп, —

Найдорожчі, красою єдині: рідна мати

і чесний хліб

Дівчина.

Цілий світ нам дарує мати, хліб його береже

день при дні...

Як же маємо їх шанувати, неповторних -—

вони ж нам одні! —

Рідна мати і чесний хліб.



Хлопець.

Бачу перше пожнивне свято в повоєнних

голодних роках:

В світлій хаті усміхнена мати з паляницею

на руках..

. Рідна мати і чесний хліб.



Дівчина.

Як тримала вона смачне диво, як їй радістю

очі цвіли:

«Ось і нива наша вродила! ~~ дожили,

дожили, дожили...

Рідна мати і чесний хліб!



Хлопець.

І зчерствілим шматком гордувати не посмію...

не тільки за страх,

Що мені не простить рідна мати з чесним хлібам

на втомних руках...
Рідна мати і чесний хліб.

В, Корж

Вчитель. Наша зустріч сьогодні незвичайна. Це і бесіда-роздум, і мандрівка, і вистава. Ми поговоримо з Вами про хліб, який кожен день лежить у нас на столі, про хліб, без якого ніхто не уявляє собі життя.

Учень

Пахне хліб, як тепло пахне хліб.!

Любов'ю трударів і радістю земною,

І сонцем, що всміхається весною,

І щастям наших неповторних діб —

Духмяно пахне хліб!



Я. Воронько

Вчитель. Давайте всі разом помандруємо у далеке минуле

1читець. Коли ж і де народився хліб? Вчені вва­жають, що вперше хліб з'явився на землі більше п'ятнадцяти тисяч років тому. Життя наших предків у ті далекі часи було нелегким. Головна турбота — була про харчування. В пошуках їжі вони звернули увагу на зернові рослини. Ці зернові є предками нинішньої пшениці, жита, ячменю, вівса.
2читець. Древні люди помітили, що коли в зем­лю кинути одну зернину, виростає декілька зернин. Довгий час люди їли зерна в сирому "вигляді, потім навчились розтирати їх між каменями, при цьому одержували крупу і варили її. Так з'явилися перші зерна, перше борошно, перший хліб.
3читець. Перший хліб мав вигляд рідкої каші. Й в наш час ще їдять у вигляді хлібної юшки в деяких країнах Африки та Азії.
4читець. У той час людина вже навчилася добу­вати вогонь і використовувала його для приготування їжі Було помічено, що підігріті зерна легше відділити від колосків. Зібрані зерна почали нагрівати на розігрітих каменях. Людина помітила, якщо зерна перегрівалися, тобто підпікалися, їх подрібнювали-змішували з водою, то каша виходила смачнішою, ніж із сирих зерен. Це й було другим відкриттям хліба.
5-й читець. Приблизно шість з половиною тисяч років тому назад люди винайшли, ручні млини, ступки, з'явився перший печений хліб. Apxeологи стверджують, що одного разу під час приготування зернової каші частина її вилилась і перейшла в рум'яну паляницю. Своїм запахом, апетитним виглядом, здивувала людину. Тоді-то наші далекі предки із густої каші стали випікати хліб у вигляді паляниці "
1-й читець. Пройшло ще багато часу, стародавні єгиптяни навчились готувати хліб з кислого тіста.
Рахують, що по недогляду раба, який готував тісто, воно скисло. Що6 не бути покараним .він все ж таки спік паляниці. Вийшли вони пишні, смачні підрум'янені.

'

2-й читець. Так і прийшло до нашої України хлібопечення. У кожній сільській оселі існував звичай: як тільки родина заселяла нове житло, у ньому обов'язково мали бути піч, стіл і пічна діжа. Без столу, печі й діжі, наголошує прислів'я, немає тепла і їжі.


Вчитель. З часом виникло багато народних повір'їв про хліб, своєрідних законів, переступати які було великим гріхом. Які повір'я про хліб ви знаєте?

-Хліб ніколи не купували, щоб на нього не перейшов чужий дух, а випікали круглої форми, як сонце. Тому що на хлібі і сонці тримається людське життя.




  • Випікали хліб у суботу. І дивилися: якщо хліб гарно вдається, то буде удача цілий тиждень, глевкий - на сльози, підгорілий - чекай новини.



-Хліб пекли для кожного окремо: хлібина мамина, татова, бабусина і малечі по паляниці. І одна чи кілька хлібин - на позику, бо позичати чиюсь найменовану хлібину не можна -відведеш щастя від хати.
-З хати ніякий гість без хліба не йшов: скибочку відкраювали на дорогу, «на померлі душі».
-По тому, який виходив весільний коровай передбачали долю нової сім'ї. Тому пекти коровай просили людину добру і вмілу. Так само пізнавали долю народженої дитини по хрестинному калачу.
- Якщо першу хлібину з нового урожаю не подаруєш людям - злидні будуть тебе їсти. Якщо хліб підгорить, то значить завелась нечиста сила в домі. Треба святити хату й хліб.
- Зі столу ніколи не прибирали хліб;, який лежав на вишиваному рушнику, або прикритий ним, щоб нечиста сила не потрапила в хату, щоб не перевівся достаток у домі.
Ведучий. Хліб був мірилом життя, культури. Будь який обряд не обходився без хліба. Народжувалася дитина – йшли з хлібом; виряджали сина в далеку дорогу – мати загортала в рушник житній окраєць; справляли весілля – пекли коровай; йшли на поминки – несли з собою паляничку; дорогих гостей зустрічали хлібом-сіллю.
Сценка додається. Сватання.
Ведучий. Про хліб складено багато приказок та прислів׳їв. Давайте згадаємо деякі з них.

  • Хліб наш батько.

  • Хліб усьому голова.

  • Поки є хліб та вода, все не біда.

  • Нема святішої святині, як хліб на нашому столі.

  • Земля- матінка, а хліб-батечко.

  • Без хліба нема обіда.

  • Багатством хліба не добудеш.

  • Що посієш, те й пожнеш.

  • Земля-тарілка, що покладеш, те й візьмеш.

  • Паляниця-хлібові сестриця.

  • Калинова гілка-хлібові тітка.

  • То не з бідою, якщо хліб з водою.

  • Як уродить жито, то будемо жити.

  • Хочеш їсти калачі, не сиди на печі.

  • День у жнива рік годує.

  • Хто не сіє, у того не росте.

  • В орача руки чорні, та хліб білий.

  • Просо вітру не боїться, а дощеві кланяється.

  • Яка пшениця, така й паляниця.

  • Жито годує всіх, а пшениця на вибір. Як з жнивами прозівав, рік даремно працював.

  • Як жнива закінчиш впору, буде що возить в комору.


Вчитель.

А тепер розгадаємо кросворд. Який називається «Колосок». Тільки кросворд не звичайний, а з додатковими питаннями. Перевіримо, як ми знаємо українську мову.




  1. Місце, де печеться хліб. (Піч) Як перевірити на­писання останньої букви у слові «хліб»?




  1. Чим жали жито у давнину? (Серпом) Скільки складів у слові «серп»?




  1. Хлібний, злак. (Жито) Назвати рід, число, відмінок слова «жито».




  1. Виріб із здобного тіста. (Булка) Підібрати спільнокореневі слова до слова «булка».




  1. Де мололи зерно у давнину? (На вітряку) Від якого слова походить назва «вітряк»?




  1. Назва тіста для хліба. (Квашня) Знайти орфогра­му у слові «квашня» і перевірити її написання.




  1. Продукт, завдяки якому хліб стає пухнастим і високим. (Дріжджі) Скільки звуків у сполученні -ждж- і чому?




  1. Місяць, коли збирають хліб. (Серпень) Назвати останній літній місяць.




  1. Машина, що збирає хліб. (Комбайн) Провідмі­нювати слово «комбайн».

10. Хліб, яким пригощають. (Паляниця) Поділити слово «паляниця» на склади й. охарактеризувати їх.


(За кожну правильну відповідь вчитель дає карточ­ку. Хто набрав більше за всіх, тому вручають приз)

Ведучий. Українські поети не залишились осторонь такої важливої теми. Так вірш рідна мати і чесний хліб» написав відомий дніпропетровський поет Віктор Корж, а вірш «Пахне хліб» написав Платон Воронько.

А поета Федора Мицика так і називають співець рідного поля. Він не раз ніжно й задушевно-звертався до хвилюючої теми хліборобської праці.-Люди — друзі поля і лугу-стали його улюбленими героями. Один із розділів своєї збірки він так і назвав: «Лірика нив». Послухайте уривки з поезії Ф. Мицика «Із спогадів про діда»


1-й учень.

Комбайн пливе на розширі нев׳янім,

І в засіки тече з ланів зерно.

0 діду, діду! Ти любив простори,

Любив, як колос в полі закина…-

Сьогодні вийди., подивись довкола

Я знаю, скажеш: «От така ярина!»

2-й учень.

А кругом шумить колоссям.

Туманом квітує жовтим.

Жит незміряна просторінь,

Жит зворушлива краса

Йдеш дорогою вузькою

Наче вирізане вміло

Дві стіни у ріст людини

З стебел житяних, дзвінких.

3-й учень.

Нива зріє колосом пахучим,.

А дозріє — вийдуть косарі,

ХЛІб Зберуть — і знову неминуче

Зерно кинуть в землю на зорі.


Вчитель.

Ви всі намалювали хліб, як хто його бачить. Великі майстри живопису художньо зображували красу хлібного поля, оспівували хліборобську працю. А зараз переможців конкурсу малюнків « Як тепло пахне хліб» буде нагороджено грамотами.( вручають грамоти)


Ведучий .А тепер пропоную вам розгадати загадки.

  • Дірява верста все поле злітала (Борона)

  • Маленьке, кривеньке, оббігало поле всеньке. (Серп)

  • Ріжуть мене ножакою, і б׳ють мене ломакою; за те мене от так гублять, що всі мене дуже люблять. (Хліб)

  • Весь світ годую, а сама голодна. (Земля)

  • Ходить полем з краю в край, ріже чорний коровай. (Плуг)

  • Залізний кінь в полі пасеться.

Де пройде-земля трясеться. (Трактор)

  • По полю ходить, зерно молотить,

Косить, косить, а хліба не просить? (Комбайн)

  • Ні чоловік, ні звір, а має вуса. (Овес)

  • Вгадай загадочку! Кину її в грядочку,

Нехай моя загадка лежить до весни. (Озимина)

  • Не море, не річка, а хвилюється. (Злаки)

  • Хоч не літак, а крилатий, без крил не може працювати. (Вітряк)

  • На землі дірочок, як на небі зірочок. (Стерня)

  • Тисячу братів зв’язані і на землю поставлені. (Сніп)

  • На дирявім мості танцювали гості (Сито і борошно)



Ведучий. А тепер запрошуємо всіх на виставу. яка називається «Окрайчик»
Йшов собі по землі старий-престарий чарівник на ім'я Добродій. От ішов пилюці, валявся викинутий кимось окрайчик хліба, ще зовсім свіжий, бо дуже приємно та смачно пахнув.
Казкарка. Добродій був добрим чарівником, але такого стерпіти не зміг. Підняв обережно хліб, здмух­нув із нього пил, загорнув у. хустину та й поклав до кишені. Потім тричі сплеснув у долоні й гукнув.
Добродій. Гей! Той, хто. посмів викинути хліб! Яким би ти найстрашнішим страховиськом не був, з'явись переді мною! (З'являється хлопець}. Це... це ти викинув хліб?!
Хлопчик. Я, а що?
Добродій. Ах ти ж капосний хлопчисько! Для чого ти це зробив?!
Хлопчик. Бо не люблю хліба. Він — несмачний. От мед — то інша річ.
Добродій. Ти у мене взнаєш по -справжньому, що таке хліб. Віднині їстимеш, що тільки забажаєш, окрім хліба. Ця корзинка даватиме все, що заманеть­ся. Ні в чому не знатимеш відмови. Лише хліб тебе цуратиметься.
Хлопчик. Пхі. Обійдуся без хліба. Я його все одно не люблю.
Казкар. Повів хлопчиська чарівник у білий світ. Довго вони йшли селами і містами, дрімучими лісами й безкраїми полями. І таки добряче притомились.
Добродій. Бачу, бачу, ти втомився, ще й їсти хо­чеш. Ану, корзинка, нагодуй мені хлопця! (Виймають із корзинки всяку їжу).
Чоловік. Здоровенькі були, люди добрі! Бачу — у вас їжі вдосталь. Чи не можна з вами пообідати?
Добродій. То й сідай. Людина ти чемна, їж на здо­ров'я.
Чоловік. Спасибі, люди добрі, за хліб-сіль. Бувайте здоровенькі.
Хлопчик. Скажіть, як же це так? Їли ви багато чо­го, а дякуєте лише за хліб і сіль?
Чоловік. А хіба ти, хлопчику, й досі не знаєш, що для людей хліб, сіль та вода — найголовніша їда?
Казкарка. Помандрували Добродій із хлопчиком далі. В одній далекій країні застали вони велику жур­бу. Ніде не чулась музика. Ніхто не співав, не сміяв­ся. Навіть діти ходили сумні й заплакані.
Хлопчик. Що за біда в цих людей?
Добродій. Третій рік підряд у цій країні не родить хліб.
Хлопчик. А знаєте що, діду Добродію?
Добродій. А що?
Хлопчик. Давайте подаруємо цим людям хліб, що у корзині лежить.

Добродій. Бачу, ти не такий вже й поганий хло­пець.

(Добродій і хлопець роздають хліб, моди дякують).

Казкарка. Попрощалися мандрівники з ними та й рушили у дорогу. Так вони майже весь білий світ обійшли. У багатьох землях побували. І скрізь бачи­ли, як нелегко дістається людям хліб, як від зорі до зорі клопочуться на полях, доки його виростять і збе­руть. І всюди помічали, як люди шанують хліб.
Хлопчик. Добродію, спасибі вам за все.
Добродій. За що, хлопчику?
Хлопчик. За те, що навчили цінувати хліб. Тепер я знаю, що хліб — наш батько, що він — усьому голо­ва, і що поки є хліб та вода, все не біда.
Добродій. А ви, хлопці та дівчата, зрозуміли?

(Діти відповідають Добродію).



Вчитель. Пам’ять-нескінчена книга, у якій записано все: і життя людини, і життя країни. Та багато сторінок у нашу історію вписано кривавим, чорним. Особливо вражаючі сторінки, де смертельним шрифтом вкарбовано слова: голод, голодомор. Як говорив Шевченко, «село неначе погоріло, неначе люди подуріли». Від голоду-помирали і дорослі, і малі, як ви, діти, промовляючи своє останнє слово в житті — «хліб». Матері божеволіли, бо не могли порятувати своїх дітей від голодної смерті. Шматок хліба коштував стільки ж, як і саме життя. І .зараз кожен, хто пережив цей страшний голод, ніколи, до кінця своїх днів не кине шматок хліба, на землю, бо перед ним завжди будуть очі тих, хто помер від голоду у ті страшні часи. І коли вам скажуть, що є легкий хліб, то знайте -це неправда. Є гіркий, прошений, є солодкий - зароблений, є позичений, чорний, є білий, дарований, є солоний, горьований. А легкого хліба немає.
На скибку хліба я дивлюся,

Рум'яну, білу, запашну,

На скибку хліба я молюся

До неї руку протягну.

Молюсь за тих, хто скибки тої,

Не дочекавсь, заснув навік,

Зими, голодної, лихої,

В той, чорний, тридцять третій рік.

Молюсь за вас, дорослі й діти,

Щоб не зазнали бід отих,

Нехай поняття хліб, життя і жити –

Завжди належать до святих.


Вчитель. Ось перед вами лежать пам'ятки про хліб. Давайте їх почитаємо. І я впевнена, що ці слова залишаться не тільки у вашій пам'яті, а й у серці, у вашому ставленні до хліба назавжди. (Учні читають)
ПАМ'ЯТКА

Друже! Може, ти поет, а може, збираєшся ним стати. Може, ти станеш трактористом, чи шахтарем, але ким би ти не став, ніколи не зможеш обійтися без хліба.

Живи так, щоб хліб твій був завжди справедливий , стався до нього так, щоб і для твоїх дітей і внуків він завжди лишався прекрасним дивом, витвором рук людських.

Запам'ятай і скажи всім: у хлібі душа твоєї землі, долі багатьох людей, їхня неповторна праця, Не топчи хліба, не кидай його недоїденим, не гордуй ним. Пам'ятай, за хліб платять життям, а шматок хліба, поділений навпіл, робить людей друзями. Головним твоїм годувальником був завжди твій народ. Намагайся віддячити йому за хліб усім добром, на яке тільки здатен.



Ведучий. Про людину можна судити з того, як вона цінує хліб: сильний духом вдячний за хліб! Будьмо ж вдячними , друже!

А чи знаємо ми ціну шматка хліба? Чи можемо ми оцінити його смак? Мабуть тільки той, що їв його не досита, хто пережив голод, війну, знає йому ціну.

.

Ведучий. По особливому цінували хліб на фронтах Великої Вітчизняної війни. У війни свій хліб. Небагатий, відміряний хлібною карткою. Війна була нещадною до всіх. Страшно згадати воєнне голодне дитинство.

Війна - хліб — блокада — голод. Вимовляємо ці чотири слова - і перед очима постає Ленінград. Ви тільки вдумайтеся в цю цифру - 900 голодних блокадних днів. 125 грамів чорного хліба на день. 900 днів мук, сліз, горя та смертей, надій, тривог, праці і боротьби. 900 героїчних днів, які навічно ввійшли в історію. Діти переносили негоди війни нарівні з дорослими. Вони вміли шанувати кожну шкоринку хліба.

Нам зараз важко уявити собі, що довелося пережити людям у воєнні роки. Пам'ятає, нічого не забув наш солдат: ні дітей зі схудлими обличчями, ні постарілих передчасно матерів, ні особисту хлібну пайку, промерзлу й окам'янілу, котру гриз в окопах сорок першого року, ні страшні дні блокадного Ленінграда.

Ми ніколи не забудемо трагічні роки війни.


Казалась, что конец земли,

Но сквозь остывшую планету

На Ленинград машины шли

. Он жив еще, он рядом где-то.

На Ленинград! На Ленінград!

Там на два дня осталось хлеба.


Там матери под тёмным небом
Толпой у булочных стоят.
И было так: на всём ходу
Машина задняя осела
Шофёр вскочил, шофёр на льду.
«Ну так и есть - мотор заело».
Ремонт на 5 минут, пустяк.
Поломка эта не угроза.
Да рук не разогнуть никак.
Их на руле свело морозом.
Чуть разогнёшь - опять сведёт.

Стоять? А хлеб? Других дождаться?

А хлеб - две тонны? Он спасёт

Шестнадцать тысяч ленинградцев

. И вот в бензине руки он

Смочил, поджёг их от мотора,

И быстро двинулся ремонт

В пылающих руках шофёра.

. Вперед! Как ноют волдыри!

Примерзли к варежкам ладони.

Но он доставит хлеб, пригонит

К хлебопекарне до зари.

Шестнадцать тысяч матерей

Пайки получат на заре –

Сто двадцать пять блокадных грамм

С огнём и кровью пополам!


Ведучий. Він потрібен всім, кожному. Потрібен щоденно. Йому немає заміни. Вій ніколи не приїдається. І він безсмертний. Хліб. Хліб – життя. Переживши страшний .голодомор, винісши на своїх плечах основний тягар Великої Вітчизняної війни, втративши на фронтах чоловіків і братів, українці вступили в голодний 1946 рік.

Українська земля, зболена, зранена кулями, зорана снарядами, ніби промовляла до хлібороба потрісканими губами: Не можу! Не можу народити вам золотого сяйва! Багато наруги зазнала!


Скільки ж потрібно було сил, енергії, зусиль фізичних і моральних, любові до праці, щоб повернути її до життя? Щоб знову заколихалася вона золотим хлібним морем? Про це розповідають нам пожовклі листки свідчень очевидців і учасників тих незабутніх днів і років.
Ведучий. Нелегко дається хліб. Справжню ціну йому складають хлібороби-творці великого дива на ім׳я хліб.

Свіжа, тепла хлібина

Пломенить на столі…

Плід то праці людини,

Що плекала її.

За недоспані ночі,

За невтомний ваш труд,

Славтесь, руки робочі,

Ті, що сіють і жнуть!

Звучить пісня «Калина»

Професій знаєм ми чимало:

Шахтар , геолог, вчитель і пілот,

Творець віршів і майстер по металу-

Прекрасні всі, найкраща ж-хлібороб.

Честь і слава хліборобам,

Що живуть в моїм селі,

Хлібороби хліб нам роблять,

Творять диво на землі.

Хліб священий лежить на столі.

Запашний і румяний, високий.

Знають добре старі і малі,

Що то рук хліборобських неспокій.

Пахучий хліб на нашому столі-

То виборені радощі родинні,

Пахучий хліб-то щедрий дар землі

За труд і розум доблесній людині.
Танець «Дівчина весна»

Ми кажем «хліб». У слові цім — усе:

Життя, котре виблискує червоно,

Becна, що цвіт калиновий несе,

І осені хмільне достигле гроно.

В путі не впав, з дороги не зійшов

Ніхто, якщо у жилах його сила.

Ми кажем: «хліб». І знов живе любов,

А в хлібороба виростають крила.

Ми кажем «хліб». Та важко він росте.

На нього спеки, буря, град і злива.

Як часто ще колосся золоте

Калічиться негодами на ниві.

Та хліборобське серце - не із тих,

Які здаються у полон розпуки.

Співаю людям, у яких

Міцнішають перед бідою руки.

Пісня «Місяць»

У хлібі тім, що ти їси щодня,

Є аромат духмянистого доля,

Проміння сонця і кристали солі,

І крапелька солодкої роси.

Нехай смачним він буде для людей,

Хто сіяв зерно, не досипав ночей,

І_в праці звідав радості і муки, -

І хай тому гірким буде шматок,

Хто не сплативши борг своїм трудом,

Візьме його в тендітні руки.

Як пахне хліб?

Ви знаєте, як пахне хліб?

Диханням сівача, вогнем безсонних діб,

Трудом і творчістю,

Людським гарячим потом,

Він пахне так, як руки хлібороба.

.Пахучий хліб - то щедрий дар землі

За труд і розум доблесних людей,

Він наша гордість, наше майбуття,

Він наша творчість і мета велика.

Буде хліб, буде сіль, буде пісня, .

Зорею ясною над рідним селом

Горить, в вашім серці мелодія звична.

Хай лине завжди зачарований спів,

Хай душі розбудить ця пісня священна.

Шануйте, любіть ви своїх матерів,

Шануйте й любіть нашу матінку - землю.



Пісня «Мамина сорочка»

В народі хліб, мов матір поважають

Ця шана з плином часу не зника.

І дорогих гостей завжди стрічають

З хлібиною в барвистих рушниках.

Так хай же щедро наливає соком

І КОЛОСИТЬСЯ ЗОЛОТИСТИЙ СНІП!

І хай же родить більше з кожним роком



Разом. Його величність - годувальник хліб!

Танець «Перелаз»

Учениця. Солодкість поділеного хліба ні з чим незрівнянна. І завжди українці ділилися останнім шматком.

Учениця. Ми - люди гостинні, гостя приймаємо хлібом-сіллю та щедрим серцем. (Дівчата підкосять коровий і говорять слова):

"Якщо друг із будь-якого краю

В мій будинок завіта з путі,

За народним звичаєм стрічаю,

Як завжди ведеться у житті.

У селі, чи у самій столиці - .

На квітчастім рушнику-ллянім.

, Свіжий хліб з Василівськой пшениці,

Дрібок солі кримської на нім.



Пісня «Зелений гай»

Вчитель. Ось і закінчилося наше свято. Ми не кожного дня співаємо про хліб, розповідаємо вірші про працю хлібороба. Тож давайте поважати працю

інших і шанувати хліб тихою любов'ю. Як це?

Це значить, що ви ніколи не викинете шматочок хліба, не залишите його на підвіконні, а побачивши таке, піднімете хліб із землі. Хліборобу ж поклонитесь за його працю.

Вчитель. Коровай оцей у залі

Поділю -я на шматки,

Щоб усі ним ласували,

Школярі усі малі. (Ділить коровай, роздає дітям)

Пригощайтесь, друзі милі,

Набирайтесь вдосталь сили!

Хай рясніють квіти малиново,

Пахне свіжоспечений пиріг,

Щоб і дар земний, і щире слово

Гість відчув, ступавши на поріг.



Пісня «Хай радість завжди буде з вами»






Скачати 179.17 Kb.

Поділіться з Вашими друзьями:




База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка