Передмова



Сторінка13/17
Дата конвертації11.04.2016
Розмір2.65 Mb.
1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   17

3.7. Якісно-змістове перетворення інформації

Підсумковим етапом ІАД керівників, спрямованої на забезпечення управлінського процесу ПТНЗ, є якісно-змістове перетворення інформації. В науковій літературі як синонім використовуються ще поняття «аналітико-синтетична переробка інформації» або «наукова обробка інформації», під якими розуміється «упорядкування зібраних матеріалів шляхом їх систематизації з метою зробити осяжними, компактними, придатними для аналізу, тобто приведення їх до вигляду, коли фактичні дані починають «говорити», «процеси перетворення інформації, що міститься в первинному документі, з метою створення вторинних документів» [6; 97]. Вторинний документ є результатом аналітико-синтетичної та іншої обробки одного чи кількох первинних документів з метою пристосування інформації до інформаційних потреб споживача [33].

Здійснивши пошук інформації та сформувавши певну базу даних з тієї чи іншої проблеми, керівник має зробити деякі висновки, знайти закономірності і тенденції, що будуть покладені в основу прийняття управлінського рішення. Для цього необхідно узагальнити первинну інформацію, проаналізувати її та науково інтерпретувати, тобто застосувати методи аналізу і обробки одержаних даних і відомостей. Ю. Сурмін зазначає: «У науці під методами аналізу й обробки інформації мають на увазі способи перетворення емпіричних даних, отриманих у ході дослідження, з метою зробити дані придатними для змістовного аналізу, перевірки дослідницьких гіпотез та інтерпретації. Проте встановити досить чітку межу між методами аналізу і методами обробки неможливо» [195, с. 219].

Результати спостереження та співбесід з керівниками різних ланок управління ПТНЗ свідчить, що серед них досить поширена думка про непричетність практиків управління до дослідницької діяльності. На це вказують і науковці. Так, Е. Коротков зазначає: «Багато хто вважає, що дослідження – це завдання наукового робітника, в повсякденній роботі у менеджера для дослідження немає часу і немає необхідності. Це хибна думка. В сучасному менеджменті дослідження є головним чинником успіху, а якщо висловлюватися по-науковому, – головним чинником підвищення ефективності управління» [93, с. 9]. Обґрунтовуючи цю думку, автор зауважує, що саме дослідження дає змогу виявити резерви розвитку організації, з’ясувати причини гальмування різних процесів на шляху вдосконалення діяльності, спрогнозувати ризики й визначити перспективні напрями, що потребують підтримки. На його переконання, розвиток професіоналізму менеджерів у різних сферах діяльності веде до розуміння дослідження як закономірного і природного елемента їхньої «практичної ефективності». Таким чином, учений доводить, що не можна дослідження пов’язувати лише з науковою діяльністю і навіть з науковим підходом. Він підкреслює, що дослідницька діяльність нині є ні чим іншим, як чинником професіоналізму, освіти й мистецтва. Базуючись на цих доводах, Е. Коротков пропонує під дослідженням розуміти вид діяльності людини, який полягає в:



  1. розпізнанні проблем і ситуацій;

  2. визначенні їх походження;

  3. виявленні властивостей, змісту, закономірностей поведінки і розвитку;

  4. установленні місця цих проблем і ситуацій у системі накопичених знань;

  5. знаходження шляхів, засобів та можливостей використання нових уявлень або знань про дану проблему в практиці її розв’язання [93, с. 9].

На наш погляд, у цьому визначенні закладено алгоритм підготовки до прийняття рішення, його інформаційно-аналітичне забезпечення.

Перший крок. Розпізнання проблем і ситуацій здійснюється на основі виявлення суперечностей на стадії концептуального проектування. Аналітичний огляд наукової літератури з проблем організації діяльності ПТНЗ, ознайомлення зі станом їх розв’язання у педагогічній практиці дав змогу виявити основні суперечності між:

перетвореннями в суспільному ладі країни, зумовленими зростанням значення знань, демографічним спадом населення, оптимізацією розвитку людських ресурсів, вплив яких на розвиток ринку праці приводить до його структурних змін (інтенсивно розвивається сфера послуг) та уповільненими трансформаційними процесами у сфері професійно-технічної (професійної) освіти;

швидкими змінами у суспільстві в цілому і у сфері праці зокрема, де здійснюються операції з «купівлі-продажу» робочої сили, та традиційною організацією діяльності ПТНЗ, зорієнтованою на державне замовлення щодо підготовки кваліфікованих робітників;

високим технологічним рівнем розвитку виробництва і якістю підготовки кваліфікованих робітників;

об’єктивними потребами суспільства в кваліфікованих робітниках, наділених вміннями вирішувати комплексні життєві, професійні, соціальні й індивідуальні завдання, здатних до самоадаптації, самовдосконалення і самореалізації та традиційною системою їхньої підготовки, орієнтованою лише на вузькопрофільні професії та види професійної діяльності, які не дають перспектив тим, хто навчається, обмежують гнучкість в організації роботи на підприємстві;

наданням автономних прав ПТНЗ внаслідок децентралізації управління, що дасть змогу керівникові приймати оперативні й гнучкі управлінські рішення в умовах конкуренції на ринку праці та ринку освітніх послуг, й традиційним управлінням ПТНЗ;

ринковими умовами функціонування ПТНЗ, які зумовлюють конкуренцію на ринку освітніх послуг, та відсутністю нових форм організації їх діяльності і ринкових механізмів у підготовці кадрів.

Другий крок. Визначення проблематики передбачає її усвідомлення. В науковій літературі виокремлюють п’ять стадій усвідомлення соціальної проблеми (K. Banting):

виявлення (проблема вважається усвідомленою, якщо вона розпізнана, не тільки раціонально-науково обґрунтована, а й стала визнаною або політичними, або державними діячами, керівниками державних установ, тобто питання необхідності її розв’язання повинно підніматися в офіційних документах, наприклад у заяві, зверненні, посланні тощо);

виділення її (визначення її гостроти, особливої актуальності) означає, що на всіх рівнях суспільства і державного управління проблема визначається як реальна й визнається необхідність її розв’язання шляхом вироблення і прийняття відповідного закону;

визначення проблеми – це її інтерпретація за окремими показниками, щоб можна було її вирішувати на політичному, законодавчому та виконавчому рівнях;

характеристика альтернатив і вибір однієї з них передбачає операціоналізацію показників проблеми у термінах, на які можна відреагувати [189; 227].

Таким чином, кожна стадія містить план послідовних дій, які повинні бути реалізовані у процесі концептуального проектування, і передбачає залучення широкого кола людей – науковців, практичних працівників певної сфери, експертів, громадськості.



Третій крок: визначення походження проблеми. Всі стадії усвідомлення тієї чи іншої проблеми можуть використовуватися як критерії оцінювання, застосувавши які, наприклад, до проблеми розвитку ПТО в регіоні, необхідно зазначити, що у вітчизняному суспільстві її усвідомлення ще не завершене (не прийнятий у новій редакції Закон України «Про професійно-технічну (професійну) освіту»). Відтак, невизначеність і неусвідомленість проблеми розвитку ПТО освіти на державному рівні стримує розвиток регіональної системи професійної освіти та безпосередньо ПТНЗ. Проте цей процес може бути значно активізований, якщо робота в регіонах розпочнеться вже зараз, коли прийняті нормативні документи про децентралізацію управління ПТО і регіональні органи влади отримали певні повноваження. На наш погляд, цю методологію можна екстраполювати на формулювання й усвідомлення проблеми розвитку ПТО в регіоні, розв’язання будь-якої проблеми на рівні окремого ПТНЗ, адже за типологізацією всі проблеми, що стосуються діяльності ПТНЗ та підготовки кваліфікованих робітників у них, належать до соціально-педагогічних проблем (виникли за сферами життєдіяльності людини – зайнятість, безробіття, освіта).

Четвертий крок: виявлення властивостей, змісту, закономірностей поведінки і розвитку. Регіоналізація професійно-технічної (професійної) освіти, яка нині поступово відбувається в країні, пов’язана насамперед з «глибинними процесами суспільного усвідомлення історичних перспектив, зумовлених насамперед самоорганізацією соціально-економічних і політичних процесів у регіонах, рамками єдиного освітнього простору…» України [111, с. 8]. Цей процес повинен здійснюватися із врахуванням місцевих особливостей (етнографічні, соціально-економічні, демографічні, історико-культурні, екологічні тощо) в його змісті й забезпечувати безперервність професійної освіти, виховання і розвитку кожної конкретної особистості. З цього виходить, що ПТО в регіоні має розвиватися в системі регіональної професійної освіти, яка на сьогодні має багато суб’єктів (дошкільні навчальні заклади, загальноосвітні школи, професійно-технічні навчальні заклади, технікуми, коледжі, вищі навчальні заклади різної форми власності й рівнів акредитації, курси, корпоративні університети, система навчання на виробництві тощо), проте на цьому етапі у більшості регіонів вона ще не сформована, аїї необхідність поки ще не усвідомлена багатьма керівниками. Тому вважаємо, що нині метою регіональних органів влади має бути формування системи професійної освіти і навчання в регіоні, що зумовлює об’єднання навколо цієї мети всіх відомчих підструктур (дошкільна освіта; загальноосвітні, професійно-технічні, вищі навчальні заклади; різні позавідомчі формування, причетні до професійної освіти). У цій системі кожний ПТНЗ буде виступати як окремий компонент і водночас відкрита соціальна система, яка має зв’язки з іншими системами. Насамперед це зв’язки: «ПТО – держава», «ПТО – суспільство», «ПТО – особистість», «ПТО – економіка», «ПТО – культура» [40, с. 10]. Вони реалізуються «на рівні цілей та функцій; змісту; якості; суб’єктів діяльності» [там само]. Тобто ПТНЗ вже сьогодні вступають у «зв’язки-відносини» з різними суб’єктами діяльності, характер і зміст яких визначить ефективність їхньої роботи (доведено В. Пікельною) [154]. Саме на розробку зв’язків-відносин у системі управління як ПТО в регіоні, так і ПТНЗ варто звернути увагу. Їх розвиток потребує не тільки «глибокого осмислення змісту роботи» кожної «служби» (суб’єкта взаємодії), а й «має визначити її структурну модель, яка стане визначеним модульним блоком у загальній системі» міжучилищного, внутрішньоучилищного управління та управління ПТО регіону [155, с. 79]. Варто наголосити на тому, що потреба оновленої системи управління на кожному його рівні в конкретних службах, відділах і центрах залежить насамперед від цілей.

П’ятий крок: установлення місця цих проблем і ситуацій у системі накопичених знань. Йдеться про вивчення наукового доробку вітчизняних і зарубіжних учених з окресленої проблематики. Здійснюється пошук інформації насамперед в наукових джерелах: дисертаціях, авторефератах, монографіях, посібниках, підручниках, публікаціях. Вивчається практичний досвід різних навчальних закладів і стан справ з цієї проблеми безпосередньо в ПТНЗ. Накопичуються відомості, факти, дані. Вся ця інформація має бути класифікована. Вона складатиме банк даних (базу даних) з означеної проблематики. Аналітико-синтетична обробка зібраної інформації, яку може здійснювати керівник персонально або призначати (обирати на педраді, зборах колективу, конференції) робочу групу. Дослідження містить аналіз і синтез, але не зводиться лише до цих методів. Крім них, використовуються спостереження, оцінювання, проведення експерименту, здійснення класифікації, визначення показників тощо. Дослідження – це «більш високий рівень творчої діяльності людини» [93, с. 9].

Шостий крок. Знаходження шляхів, засобів і можливостей використання нових уявлень або знань про дану проблему в практиці її розв’язання здійснюється в результаті використання різних методів обробляння інформації, вивчення колективної думки, обговорення в ході дискусій, проведення круглих столів, педагогічних читань тощо. Результатом дослідження можуть бути рекомендації, модель, формула, методика, що сприятимуть успішному розв’язанню проблеми, розумінню її змісту, витоків і наслідків.




На практиці всі ознаки дослідження перебувають у певному співвідношенні, що характеризує рівень професіоналізму, конкретні цілі і завдання діяльності керівника (Е. Коротков).

Керівнику на замітку

Дослідницький підхід сприяє диномічності і перспективності управління ПТНЗ, зростанню інноваційного потенціалу керівників, підвищенню їх професіоналізму в прийнятті рішень, науковості управління. Сьогодні варто прийняти ствердження: «В сучасному управлінні дослідницька діяльність має складати не менше 30% робочого часу і зусиль менеджера» як аксиому діяльності керівного персоналу будь-якої ланки ПТНЗ. Пояснення цьому дає Е. Коротков. Він зазначає, якщо керівник «має успіх, то йому треба розуміти, чому він його досяг, як можна його закріпити. Якщо його рішення невдалі, треба бачити справжні причини невдачі. Йому необхідно розуміти це, бачити не тільки інтуїтивно, а й обґрунтовано, засобами наукового апарату дослідження» [93, с. 11].

Останнім часом у вітчизняних ПТНЗ зростає інтерес до інновацій у системі підготовки кваліфікованих робітників. Аналіз сайтів свідчить, що проблема інноваційності є центральною серед завдань діяльності ОНМЦ ПТО, планів їх роботи, вимог до методичної роботи ПТНЗ, керівників та педагогів. Цей процес цілком природний, оскільки виникають нові реалії та нові потреби відповідно до зовнішніх змін у суспільстві, житті країни, які й віддзеркалюються в змісті управління. Тому цілком правомірно, що основні функції управління – планування (передбачення), організація, контроль, регулювання, координація, активізація (мотивація) учений доповнює функцією дослідження. При цьому він спирається на факти, одержані в результаті вибіркового дослідження, які свідчать, що в нашій країні генеральний директор об’єднання приймає упродовж п’яти років в середньому 10–12% рішень, пов’язаних з інноваціями, а от у Японії менеджер такого самого рівня – понад 50%.

Розвиток ПТНЗ – це передусім розв’язання щоденних проблем. Ситуації, що виникають несподівано, проявляються гостро й не дають часу на осмислення, потребують вчасного розв’язання. Зволікання може призвести до кризи, а то й до закриття навчального закладу. В сучасному управлінні особлива роль належить передбаченню, прогнозуванню, яке й здійснюється на основі ІАД з використанням аналітико-синтетичної переробки інформації, наукової обробки документів як сукупності процесів аналізу та синтезу. В ході дослідження проблем теорії і методики розвитку ІАК нами було вивчено стан роботи з інформацією в сучасному ПТНЗ з метою отримання емпіричного матеріалу – фактів як основи наукового узагальнення. Ми виходили з того, що побудова емпіричної бази наукового дослідження має бути проблемозорієнтованою. Її формування здійснювалось за допомогою таких методів, як спостереження, співбесіда й анкетування керівників ПТНЗ різного типу.

Насамперед нас цікавили ті ієрархічні рівні управління ПТНЗ, з яких керівники отримують інформацію. У процесі вивчення документації і проведеного опитування всі 46 респондентів указали на: Міністерство освіти і науки, молоді і спорту України; обласне головне управління освіти і науки, ОНМЦ ПТО. З’ясування видів інформації, з якими доводиться працювати керівникам у ПТНЗ, вказує на їх різноманітність. Респонденти називають такі види: рекомендації (10,87%), листи (10,87%), накази (13,04%), словесні (2,17%), друковані (8,70%), електронні (8,70%), Інтернет (6,52%), плани (2,17%), нормативно-розпорядчі документи Інтернет (6,52%), періодика (7,09%), фахові видання (2,17%), положення (7,09%), постанови (7,09%), текстова (2,17%), графічна (2,17%), таблиці (2,17%), різна (2,17%). Джерела надходження інформації, за визначенням опитуваних, також досить різноманітні. Це: Інтернет (19,57%), пошта (10,87%), електронна пошта (23,91%), інформаційні збірники (6,52%), посібники (2,17%), листи (7,09%), періодика (8,70%), фахові видання (7,09%), розпорядчі документи (7,09%), сайт обласного навчально-методичного центру (2,17%), досвід колег (2,17%), факс (6,52%). Аналіз отриманих фактів вказує на те що види інформації і джерела їх надходження керівники часто ототожнюють. Це: Інтернет, листи, розпорядчі документи, періодика. Оскільки опитування проводилося за методом чистого аркуша – «tabula rasa», то результати анкетування засвідчили й досить низький рівень знань керівників ПТНЗ щодо класифікації документів.

Оскільки ефективність управлінської діяльності залежить від уміння керівника працювати з інформацією – обробляти, створювати банки даних, використовувати її в практиці управління тощо, то нас цікавили заходи, які вживаються щодо реалізації отриманої інформації у повсяденній практиці керівників ПТНЗ. До переліку таких заходів респонденти включили: вивчаю питання (2,17%), розробляю заходи (2,17%), готую по ній інформацію (2,17%), опрацьовую (2,17%), обираю шляхи вирішення (2,17%), електронна пошта (7,09%), ознайомлення педагогічних працівників (10,87%), регістрація (2,17%), ведення організаційно-розпорядчої документації (7,09%), видання наказів (10,87%), розробка інструкцій, рекомендацій (8,70%), аналізую (8,70%), працює мережа Інтернет (2,17%), відвідую обласні заходи (2,17%), відвідую виставки (2,17%), обговорення в педагогічному колективі (8,70%), звітність (8,70%), обмін інформацією на семінарах (2,17%). Результати вивчення одержаних емпіричних даних свідчать про низький рівень обізнаності керівників ПТНЗ у методах обробки отриманої інформації. Найчастіше з нею ознайомлюють педагогічний колектив для подальшого обговорення, на її підставі розробляються певні інструкції або рекомендації. Інформація використовується для звітності.

Відомо, що ІАД суб’єктів управління передбачає обов’язковий аналіз інформації з використанням різних форм, методів і засобів. Тому керівному персоналу ПТНЗ було запропановано назвати основні з них. До переліку форм, методів і засобів аналітичної діяльності з інформацією ними були включені: вивчення питання (7,09%), досвіду (2,17%); узагальнення висновків (2,17%); розгляд на нараді (2,17%), пошук додаткової інформації (2,17%), словесні (8,70%), наочні (8,70%), групові (6,52%), індивідуальні (7,09%), аналіз (2,17%), планування (2,17%), взаємовідвідування уроків (2,17%), звітність (7,09%), бесіда (2,17%), лекції (2,17%), презентації (2,17%), різні (2,17%). Результати ознайомлення з отриманими від респондентів відповідями вказують на те, що аналіз як метод наукового пізнання і як функція управління у ПТНЗ є «вузьким» місцем. У керівного персоналу недостатньо сформований понятійний апарат в галузі інформаційно-аналітичної діяльності, навіть на базовому рівні (рівні використання в практиці управління ПТНЗ та його структурними підрозділами).

Таким чином, одержані нами емпіричні дані вказують на необхідність цілеспрямованої підготовки керівників ПТНЗ до ІАД, потребу практиків у науково-методичному забезпеченні цього процесу. Саме тому за логікою нашого подальшого дослідження ми вважали доцільним розглянути питання аналізу та обробки первинної інформації, суть і призначення цих процесів в управлінській діяльності.

Насамперед зазначимо, що обробка даних є процесом «перетворення даних за певним алгоритмом у форму подання інформації, зручну для аналізу» [195, с. 218], «систематична цілеспрямована послідовність дій над даними. Обробка даних містить в собі множину різних операцій» [166]. Поряд з поняттям «обробка даних» у наукових працях використовується – «редагування даних», під яким розуміють «перетворення форми представлених даних до вигляду, зручного для використання. Звичайне редагування даних здійснюється при видачі даних на друк» [там само]. Цими поняттями ми будемо послуговуватися в подальшому дослідженні. Користуючись матеріалами різних джерел, зокрема Вікіпедії, представимо основні операції з обробки даних у вигляді схеми, зображеної на рис. 3.4.

Сьогодні досить часто здійснюється автоматизована обробка даних. При цьому можливо і: обробка в реальному часі; обробка даних невпорядкована; обробка даних послідовна; стиснення даних – процедура перекодування даних, яка проводиться з метою зменшення їх обсягу, розміру; хмарні обчислення – технологія обробки даних, в якій програмне забезпечення надається користувачеві як інтернет-сервіс («хмара» – метафорична назва Інтернету, який приховує всі технічні деталі; «хмарні обчислення» – парадигма, в рамках якої інформація постійно зберігається на серверах у мережі Інтернет і тимчасово кешується на клієнтській стороні – персональних комп’ютерах, ноутбуках, нетбуках, сматрфонах, мобільних телефонах, інтернет-планшетах тощо) [19; 214].

Науковці зазначають, що аналіз та обробка інформації є цілісним утворенням, етапом емпіричного дослідження, у «ході якого за допомогою логіко-змістових процедур і математико-статистичних методів на основі первинних даних розкриваються зв’язки досліджуваних змінних» [там само].

Методи обробки інформації Ю. Сурмін поділяє на первинні і вторинні. Первинні методи використовують для обробки даних, одержаних уході емпіричного дослідження. Це: групування, табуляція, розрахунок багатовимірних розподілів ознак, класифікація тощо.



Вторинні методи – методи отримання показників, що розраховуються за частотами, згрупованими даними і кластерами тощо. Це також методи графічного подання даних (для них початковою інформацією служать відсотки, таблиці, індекси).

Накопичення інформації з метою забезпечення достатньої повноти для прийняття рішення

Приведення даних, що надходять із різних джерел, до однакової форми

Усунення зайвих даних, які не потрібні для прийняття рішень

Впорядкування даних за заданою ознакою з метою зручності використання

Збереження даних у зручній та доступній формі

Комплекс дій, що скеровані на запобігання втрат, відтворення та модифікації даних

Прийом та передача даних між віддаленими користувачами інформаційного процесу. Джерело даних прийнято називати сервером, а споживача – клієнтом

Перетворення даних з однієї форми в іншу, або з однієї структури в іншу, або зміна типу носія

Формалізація даних

Фільтрація даних 

Сортування даних

Архівація даних

Захист даних

Транспортування даних

Перетворення даних

Збір даних
Рис. 3.4. Алгоритм обробки даних

Існують й інші підходи до групування методів аналізу і обробки інформації. Зокрема:



методи статистичного аналізу інформації – методи описової статистики: розрахунок багатовимірних розподілів ознак, середніх величин, ступеня розсіяння;

методи статистики висновку – кореляційний, регресивний, факторний, кластерний, причинний, дисперсійний аналіз, багатовимірне шкалування тощо;

методи моделювання і прогнозування явищ та процесів – аналіз тимчасових рядів, імітаційне моделювання тощо.

Розрізняють універсальні (придатні для аналізу більшості видів інформації) і спеціальні (придатні лише для аналізу даних, поданих у спеціальному вигляді) методи аналізу і обробки інформації. На думку Ю. Сурміна, обробка інформації має здійснюватися поетапно, що відображено нами на рис. 3.5.

І. Редагування і кодування інформації

ІІ. Перенесення даних на електронні носії

ІІІ. Введення інформації у комп’ютер

IV. Перевірка якості даних і корекція помилок

V. Створення змінних

VІ. Статистичний аналіз інформації

VІІ. Створення електронних і фізичних архівів

VІІІ. Підготовка звіту за результатами проведеного дослідження


Рис. 3.5. Загальна структура обробки інформації
(за Ю. Сурміним)


Суть аналітико-синтетичної переробки інформації (АСПІ) полягає в представленні кожного окремого документа, або сукупності документів у такому вигляді, який максимально відповідав би конкретному завданню ІАД керівника ПТНЗ. Наприклад, одержавши наказ МОНмолоді і спорту України від 07.06.2011 № 541 «Про Державну цільову програму розвитку професійно-технічної освіти на 2011 – 2015 роки», директор має насамперед вивчити його й з’ясувати його вимоги. Оскільки цей документ за класифікацією за змістом належить до організаційно-розпорядчих,за назвою – це наказ, за видом – він типовий (має обов’язковий характер), складний (містить інформацію з низки питань), терміновий (виконується у строки, встановлені цим документом), за походженням – службовий (стосується діяльності ПТНЗ), звичайний, за терміном зберігання – тимчасовий (до 10 роківзберігання), то директорові ПТНЗ необхідно опрацювати його самому за таким алгоритмом: уважно прочитати → звернути увагу на пункт 2.2. (розробити регіональні програми розвитку ПТО та забезпечити їх виконання у межах бюджетних призначень, встановлених на виконання Програми державним та місцевими бюджетами, та за рахунок інших джерел), який свідчить про те, що треба очікувати регіональну програму розвитку ПТО. Однак це не означає, що аналітико-синтетичну обробку цього документа можна відкласти на певний час, адже завдання цілком зрозумілі, а розроблення заходів щодо реалізації Державної цільової програми розвитку професійно-технічної освіти на 2011 – 2015 роки потребує певного часу й зусиль. Тому доречно вибрати і виписати ті пункти додатку до наказу, які стосуються безпосереднього виконання в ПТНЗ (план заходів з виконання Державної цільової програми розвитку професійно-технічної освіти на 2011 – 2015 роки). Це може бути: створення електронної бібліотекив ПТНЗ (підготувати перелік підручників, посібників, методичних рекомендацій тощо, якими вже користуються учні і педагоги; провести співбесіди з методистами, головами циклових комісій, педагогами щодо перспективи створення таких в електронному варіанті; виявити педагогів з наявним потенціалом і бажанням працювати над створенням електронних підручників, навчально-методичного забезпечення, запропонувати їм підтримку в співпраці з ІПТО НАПН України тощо). Заздалегідь можна попрацювати над реалізацією й такого пункту плану, як організація та проведення Всеукраїнського конкурсу інноваційних технологій у сфері ПТО. Для цього створити робочу групу для вироблення пропозицій, у яку ввійдуть голови циклових комісій, вчителі-методисти. Тобто важливо осмислити кожний пункт плану, побачити за ним конкретних людей, ресурси і обов’язково висловити власну позицію, яка стане орієнтиром для виконавців. Навіть варто порекомендувати джерела, в яких висвітлені аналогічні проблеми, наукові підходи до їх реалізації, досвід роботи педагогічних колективів. Тоді колективові буде зрозумілим бачення перспектив розвитку ПТНЗ саме директором-лідером. Зрозуміло, що на такому документі не напишеш резолюцію (лат. resolution – рішення, прийняте посадовою особою або дорадчим органом) «одним розчерком пера»: заступнику з навчально-методичної роботи та заступнику з навчально-виробничої роботи – до виконання, або ваші пропозиції».

Багаторічний досвід практичної роботи з документами на різних посадах у системі управління навчальними закладами, свідчить про те, що саме від якості оформлення резолюції залежить кінцевий очікуваний результат роботи з діловими паперами, а отже, й результат інформаційної діяльності в конкретно заданому напрямі. Проте цьому питанню не надається належної уваги в системі управління ПТНЗ. Найбільш поширеним уявленням керівників про оформлення резолюції є делегування повноважень з виконання того чи іншого документа своїм заступникам. Найчастіше можна побачити резолюцію, у якій перелічуються всі заступники, методист (можливо й інші посадові особи) з рішенням: «вжити заходів» або «розробити заходи», ще частіше – «до виконання», «для ознайомлення», «проінформувати колектив», «прошу розглянути», «прошу розібратися» тощо. При цьому зовсім не зважається на те, що документ, який передбачає стратегічний розвиток навчального закладу, оперативне прийняття рішення або зміни в тактиці управління окремою ланкою.

З одного боку така довіра своїм заступникам, делегування повноважень їм є свідченням децентралізації управління ПТНЗ, заснованому на принципі демократизації, довіри до підлеглих, впевненості в їхній компетентності, а з іншого – виникає загроза перетворення директора на спостерігача за внутрішньоучилищними процесами, який виконує здебільшого представницьку функцію. Безумовно, може виникнути й інша ситуація, яка є не менш поширеною в системі ПТО. Йдеться про те, що директор повністю бере відповідальність за виконання наказів, постанов, розпоряджень та інших чинних документів на себе, або вимагає їх виконання тільки так, як уявляє сам, не прислухаючись до пропозицій підлеглих. Тоді з часом у його оточенні групуються безініціативні люди, здатні виконувати конкретні доручення і то лише ті, що стосуються їхніх посадових повноважень. Отже, головне при складанні резолюції – зробити правильний вибір. Насамкінець, за всю діяльність ПТНЗ або його підрозділу несе відповідальність керівник, а чіткий розподіл обов’язків – найважливіше правило наукової організації праці. Тому з огляду на неоднозначну роль резолюції директора ПТНЗ у якісно-змістовому перетворенні первинної інформації вважаємо за необхідне більш детально розглянути проблему її оформлення (складання).Найбільш загальна структура резолюції зображена на рис. 3.5.

Резолюція

Указати відповідальну особу

Характеристика суті резолюції («що має бути зроблено»)

Указати терміни очікуваного виконання

Підпис керівника

Дата резолюції


Рис. 3.5. Структура резолюції керівника ПТНЗ

Якщо керівник вважає необхідним, то він може додатково пояснити виконавцю, як він бачить виконання зазначеного в документі питання, як може виглядати кінцеве його рішення, що треба зробити для більш повного опрацювання документа.

Відповідно до ГОСТу 6.30–2003 кожна резолюція на документі має бути адресною. Адреса містить тільки прізвище та ініціали виконавця (вказуються після прізвища), без зазначення посади. Адже для підвищення виконавчої дисципліни треба встановити відповідального за рішення, який,у свою чергу, може долучити до його виконання інших або чітко визначити ступінь відповідальності кожного, кому адресований документ. Якщо адресатів кілька, то відповідальною є особа, яка вказана першою (без помітки «відповідальний»).

Складаючи резолюцію, керівник має пам’ятати, що в її суті закладено спонукання до дії, оскільки сама по собі резолюція є своєрідним розпорядчим документом, складеним на одержаному документі. Тому в тексті резолюції мають використовуватися управлінські оператори: «інформувати по закінченню терміну виконання про прийняття рішення», «додатково провести перемовини», «підтвердити одержання», «повідомити про виконання», «розглянути на інструктивно-методичній нараді», «запланувати на наступний семестр» тощо. Ці управлінські оператори дають змогу активно впливати на процес прийняття рішення у бажаному напрямі.

Складання резолюції вимагає від керівника умінь визначати ситуацію – стандартна, не стандартна, не стандартна і не має аналогів. Якщо ситуація стандартна (типова для ПТНЗ), то розв’язання відповідних питань матиме типовий характер (виконується за певним алгоритмом). Кожного разу, вивчаючи документи, керівникові доводиться аналізувати управлінську ситуацію, зафіксовану в тому чи іншому документі, тобто насамперед йому доводиться розв’язувати завдання її ідентифікації.

У процесі оцінювання документа керівник приймає одне з таких рішень:

він вважає доцільним прийняття кінцевого рішення самостійно, тоді резолюція матиме такий зміст: «Прошу відрядити в м. Київ з 10.09.2012 р. по 17.09.2012 р.на курси підвищення кваліфікації методиста М. П. Іваненко»;

він вважає, що кінцеве рішення повинен приймати інший співробітник, наприклад заступник; тоді резолюція матиме такий зміст: «Прошу відрядити до м. Києва в ІПТО НАПН України 11.10.2012 р. двох майстрів виробничого навчання для участі в науково-практичному семінарі».

Очевидно, що в другому випадку зміст дії, безумовно, залежатиме від компетентності виконавця. Чим вона вища, тим більш свободи дій йому можна надати. Якщо виконавець – компетентна особа, то вказівки в резолюції можуть мати загальний характер: «до керівництва», «до виконання», «до відома», «ваші пропозиції» тощо. На тих же документах, що містять стандартні ситуації, не потребують додаткових роз’яснень і мають типові терміни виконання, резолюції оформляються за спрощеною схемою, яка передбачає лише вказівки виконавцю, підпис автора резолюції і дату. Таким чином, керівник не тільки делегує повноваження іншій особі щодо виконання певних доручень, розпоряджень, наказів, а й створення вторинного документа – якісно-смислове перетворення інформації.

На підставі вивчення матеріалів з діловодства та документообігу на підприємстві Г. Мольков узагальнив висновки, які ми представляємо у вигляді правил оформлення резолюції на документах:



правило перше: зміст резолюції має будуватися лаконічно, коротко і коректно;

правило друге: резолюції мають складатися так, щоб у виконавця не виникало необхідності додаткового звернення за роз’ясненнями до керівника;

правило третє: при формулюванні резолюції керівник має брати до уваги наявність низки завдань, що стоять перед виконавцем і враховувати пріоритетність ступінь, завершеності та інші чинники,

забезпечуючи при цьому мінімальний сумативний час опрацювання і реалізації рішень для найбільш пріоритетних завдань;



правило четверте: складний документ, який вимагає виконання низки завдань, між якими існують численні взаємозв’язки, потребує відповідно кількох резолюцій. В такому разі керівник має здійснити декомпозицію процесу прийняття рішення на окремі, відносно самостійні етапи, кількість яких залежатиме від змісту документа, інформованості, методів і стилю діяльності самого керівника [124].

Правильний вибір при складанні змісту резолюції – орієнтир у створенні вторинного документа і в якісно-смисловому перетворенні інформації

Не менш важливим реквізитом резолюції є термін виконання – дата наприкінці резолюції, до якої має бути вирішеним питання. Її наявність водночас є стимулом до дії у виконавця, формою контролю за виконанням документа, експертною оцінкою ситуації з боку керівника. Мало кому з керівників ПТНЗ відомо, що в теорії мережевого планування та управління використовуються ймовірнісні методи оцінки виконання робіт за спеціально розробленими для цього формулами на основі мінімального і максимального часу виконання робіт. Безсумнівно, ніхто з керівників і не визначатиме терміни виконання за цими формулами, однак мати уявлення про це необхідно, щоб призначення контрольного терміну було більш реальним і враховувались всі чинники: наявність ресурсів у підлеглих, часу, завантаженість іншими дорученнями тощо. Адже всі вони впливатимуть на якість опрацювання документа, яка, в свою чергу,залежатиме від якості смислової обробки інформації. Варто також пам’ятати про підпис, який ставиться наприкінці документа і є невід’ємною частиною резолюції. Його наявність свідчить про початок дій. Безумовно, з метою економії часу керівник може доручати складання проекту резолюції заздалегідь секретареві, але за умов його компетентності в тих питаннях, про які йдеться в документі.

Зазначене вище вказує на необхідність розвитку в керівника виконавчої дисципліни, що й у минулому завжди було характерним для кадрової політики в системі ПТО. Найкращим вважався той керівник, який був здатний виконувати розпорядження керівних органів вищих інстанцій, численні інструкції, нормативи, а також відповідав загальноприйнятим типам ділової поведінки. З часом стала цінуватися самостійність керівника. Однак дослідження цієї якості вченими – психологами, педагогами, соціологами, менеджерами засвідчило, що вона має різні прояви. Е. Коротков зазначає: «Самостійність – це хороша якість, але вона теж може проявлятися по-різному. Буває самостійність у виконанні і самостійність у цілеспрямованому розвитку, буває ініціативна самостійність і самостійність, обмежена певною концепцією ділової поведінки, може бути самостійність досвіду і самостійність пошуку» [93, с. 13].

Саме до пошуку відповідей на актуальні питання педагогічного сьогодення та виклики глобалізаційних процесів дедалі частіше доводиться вдаватися керівникам ПТНЗ. Адже тенденції розвитку управління в умовах трансформації ринку праці й ринку освітніх послуг зумовлюють формування дослідницьких умінь і навичок, а в теорію менеджменту входить поняття «менеджер дослідницького типу» або «креативний менеджер». Його портрет визначив Е. Коротков. Для більш зручного сприйняття виокремлених ним рис менеджера дослідницького типу ми вдалися до схематичного зображення, представленого на рис. 3.6. Варто взяти до уваги, що всі ці властивості існують лише в системі взаємодії (не кожна сама по собі і не в розрізненій хаотичній сукупності). Саме це, підкреслює вчений, і характеризує менеджера дослідницького типу [93, с. 13].

Як досліднику, керівникові ПТНЗ доводиться працювати з різними джерелами інформації (підготовка доповіді для засідання педагогічної ради, питання на нараду при директорові, виступ на конференції, зустрічі з роботодавцями, вироблення стратегії розвитку ПТНЗ, впровадження інноваційних технологій управління якістю підготовки кваліфікованих робітників тощо). Тому корисно ознайомитися з класифікацією друкарських джерел інформації, наведеною Ю. Сурміним і представленою нами на рис. 3.7.

1) Проблемне бачення світу, здатність розпізнавати проблеми там, де для інших все зрозуміло

2) Уміння превентивно, тобто заздалегідь визначати проблеми, коли вони ще тільки зароджуються

3) Системне і панорамне сприйняття дійсності, процесів функціонування і розвитку об’єкта, яким керує

4) Антиномічність – уміння сприймати, розуміти, приймати і використовувати різні точки зору, відмінні від власних

5) Експрезентність – здатність робити правильні і вдалі заключення при дефіциті інформації

6) Розвинена психологічна саморегуляція, що визначає ставлення до проблем та їх оцінки

7) Здатність до імітації функцій різних членів колективу

8) Психологічна проникливість, що дає змогу бачити в людях більше, ніж вони проявляють у діяльності або демонструють. Компенсатор проникливості – психодіагностика.

9) Інноваційність і безінерційність мислення, здатність вийти за межі формального, звичного, перевіреного, традиційного


10) Аттрактивність – здатність залучати людей до сумісної діяльності, без використання засобів матеріального або адміністративного примусу

11) Здатність швидко адаптуватися психологічно до зміни умов діяльності або до розв’язання принципово нових завдань

12) Уміння делегувати не тільки владу і відповідальність, але і свій авторитет лідера

13) Здатність до латентного (скритого) керівництва, що передбачає включення людей у діяльність не на формальній субординаційній основі, а шляхом «уходу в тінь», умінням звернутися за порадою і допомогою




193



Рис. 3.7. Портрет креативного менеджера
http://smiled.ru/wp-content/uploads/2010/07/49370.jpg

Офіційні видання

Публікації законів, нормативно-правових актів державних і господарських органів управління

Наукові видання

Науково-популярні видання

Підручники

Виробничівидання

Довідковівидання

Нормативно-виробничі

видання


Рекламні видання

Результати наукових, експериментальних і інших досліджень у різних сферах знання

Відомості з різних сфер науки і техніки, призначені для ознайомлення непрофесійного кола читачів

Стисла наукова і прикладна інформація для ознайомлення фахівців у певних галузях знань, а також для наукових досліджень і професійної діяльності

Правила, норми і нормативи, технологічні вимоги, стандарти, призначені для використання у виробництві, менеджменті, маркетингу та іншій практичній діяльності

Інформація про виробництво, послуги, які рекомендуються з метою залучення покупця (клієнта)

Право на використання інтелектуальної власності, трудову діяльність у певній сфері виробництва чи бізнесу

Знання наукового і прикладного характеру, зведені в систему, призначені для педагогічних цілей

Знання технології, техніки, організації виробництва, менеджменту, маркетингу, бухгалтерського обліку й аудита тощо, призначені для використання в практичній діяльності фахівцями певного профілю

Патентно-ліцензійнівидання

Каталоги

Нормативно-виробничі довідники з різних видів знання наукового і прикладного характеру


Рис. 3.7. Класифікація друкованих джерел інформації
(за Ю. Сурміним)

Зазначимо, що робота з літературними джерелами близька до роботи ученого. На нашу думку, чим частіше керівник буде використовувати у своїй діяльності різні методи дослідження, тим скоріше в нього будуть розвиватися риси менеджера дослідницького типу, креативного менеджера. А робота з літературними джерелами є не чим іншим, як ІАД, яка забезпечує багатоманітні запити не тільки вчених, а й практиків, оскільки містить описи: наукових теорій (відображають різністорони об’єкта або предметадослідження, наприклад, теорія управління, теорія менеджменту), наукової методології (відображають наміри дослідника застосувати у вивченні тієї чи іншої проблеми); норм (мають вигляд законів, нормативних актів, вимог до наукових досліджень, оформлення інтелектуального продукту науки тощо); фактів (внесення їх у фактологічну базу дослідження); проведених досліджень (містяться в дисертаціях, монографіях і наукових звітах, їхній зміст може використовуватися при вивченні певної проблеми) [195, с. 215].

Як відомо, обробка інформації завжди здійснюється з певною метою, досягнення якої можливе в результаті здійснення заданого порядку дій з інформацією – алгоритму та використання різних видів аналітико-синтетичної переробки інформації.


1   ...   9   10   11   12   13   14   15   16   17


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка