Педрада 15. 01. 2014 р. Іванова Світлана Анатоліївна, заступник директора з навчально-виховної роботи Психолого-педагогічні підходи до формування духовних ідеалів особистості



Скачати 212.47 Kb.
Дата конвертації12.04.2016
Розмір212.47 Kb.
Педрада

15.01.2014 р.

Іванова Світлана Анатоліївна, заступник директора з навчально-виховної роботи

Психолого-педагогічні підходи до формування духовних ідеалів особистості.

« Найглибший слід у душі свого вихованця залишає той, хто зумів розбудити почуття людської гідності, прагнення до добра, правди, честі, краси, хто здатний збагнути складну, часто сповнену суперечностей душу дитини, і плекати у неї паростки духовності»

В.Сухоминський

Проблема формування духовності учнів є актуальною, і належить до проблеми соціального характеру, оскільки пов`язана с таким поняттям, як формування особистості. Формування духовного світу дітей та молоді –велике і складне завдання, що стоїть у центрі уваги педагогів, вихователів, вчителів, батьків. В наш час дуже часто можна почути заклики про підняття національної свідомості людини, та виховання справжнього громадянина. А поштовхом і основою для цього є, в першу чергу, виховання духовної особистості. Будь-яке суспільство стане високорозвиненим лише за умови створення високодуховного середовища в ньому. Сьогодні, коли складності соціально-економічного й політичного розвитку країни вразили молодь, коли засоби масової інформації та комунікації дедалі більше впливають на суспільство й особливо на молодь, пропагують насилля, зброю, силу, прищеплюють цинічне ставлення до повсякдення, особливої актуальності набуває формування духовного світу дітей та молоді. Як показали дослідження, 65% сучасних батьків не мають найменшого уявлення про педагогіку. Вся їх турбота про дітей зводиться лише до матеріальних здобутків, а звідси духовна деградація молоді. У неї немає поваги до минулого та надбань наших предків, зараз для учня вчитель не завжди авторитет. Головне для молоді –розваги, а не прочитання книги, перегляд вистави у театрі. І тому виховання людини, яка б протистояла економічним труднощам, духовній деградації, моральному та фізичному виснаженню має на себе взяти школа. Адже школа- це той єдиний осередок, який зможе вплинути на учня духовно.

Сьогодні дуже важливо для нашої держави, щоб кожен її громадянин, піднявся над своїми власними проблемами, і намагався збагатитися духовно. Взагалі проблеми духовності торкалися багато років тому. Про це свідчать праці педагогів минулого: Я.А.Каменського, Г.Г.Песталоці, В.О.Сухомлинського. Вони одностайно виділили головні фактори. які впливають на духовне виховання учнів: праця. сім`я, школа, вчитель.

На сучасному етапі проблемою духовності займаються багато вчених, серед яких Іван Дмитрович Бех, який у своїй збірці «Психологічні джерела виховної майстерності» акцентує увагу на тому, що виховання духовно зрілої особистості , для якої поняття добра, справедливості, совісті,обов*язку набули непохитності, стали власними ціннісними орієнтирами, є головною метою сучасної освіти. Однак досягнення її –справа надзвичайно складна. Вона вимагає передусім глибокого теоретичного осмислення. Вчений виділив два психологічних стани людини-духовна безпечність та духовна напруженість. « Духовна безпечність –психологічний стан особистості, який характеризується безтурботністю, пасивністю, недбалим ставленням до діяльності, відсутністю старанності.» «Духовна напруженість-психічний стан , проявами якого є ретельність, уважність, дбайливість запальність людини у її духовно-моральній діяльності». Тож завдання педагога подолати духовну безпечність та утвердити духовну напруженість. Духовність зміцнює єдність усього суспільства, забезпечує подолання труднощів на шляху його розвитку. Саме школа формує майбутні покоління, а від цього залежить розвиток і розквіт нашої держави. На сьогодні ми вже можемо спостерігати активний процес оновлення змісту освіти й удосконалення систем духовного виховання учнів. Тому головною метою загальноосвітньої школи є переосмислення й переорієнтація та вплив на формування високоморальної громадської позиції, національної свідомості, потяг до прекрасного.

Щоб досягти цього учень повинен довіритися своєму педагогу. Вірити іншій людині означає покладатися на її слова та дії. Культивування віри вихованця є одним із головних завдань педагога. Вирішальне значення при цьому мають особистісні якості педагога. Його висока моральність не повинна викликати ніякої підозри у вихованця, він ніколи не зазнає з його боку зради. Такою, за словами І.Д.Беха, є ідеальна моральна модель вихователя, яка викликає у вихованця віру в нього.

Проблема формування людяності, духовних цінностей широко досліджувалась і розроблялася класиками педагогіки, зокрема В.О. Сухомлинським. В.Сухомлинський вважав, що духовно-моральне виховання тісно пов*язане з навчанням, але в деякій мірі вони незалежні один від одного. Людина може мати визнання, вміти працювати, але в плані духовності та моральності бути не розвиненою. У своїх працях видатний педагог виділяє три основні завдання , які стоять перед вчителем щодо формування морально-духовних цінностей дітей: формування морально-духовних звичок, передусім звички поступитися власними інтересами; виховання моральної звички в саморозумінні, емоційному переживанні й самооцінюванні власних вчинків, особливо тих, які відображають ставлення до своїх рідних, близьких, до праці тощо; розвиток педагогічних основ духовно-моральних звичок та рис.

Вивчаючи з дітьми азбуку моральної культури, видатний педагог використовував методи роз*яснювання, переконання, повчання, спонукання до діяльності. «Ти живеш серед людей. Не забувай, що кожний твій вчинок, кожне твоє бажання позначається на людях, що тебе оточують . Знай, що є межа між тим, що тобі хочеться, і тим, що можна. Перевіряй свої вчинки, запитуючи сам себе,чи не робиш ти зла, незручності людям? Роби все так, щоб людям, які тебе оточують, було добре». Виняткового значення у вихованні особистості дитини й розвитку її духовних цінностей В.Сухомлинський надавав особистості педагога. На його думку, лише духовно багатий, морально довершений вихователь здатний збагнути складну, часто сповнену суперечностей душу дитини і плекати у неї паростки духовності. Школа для учнів, особливо першокласників-це насамперед вчитель. Його дії, ставлення до інших людей і школярів виступають для учнів початкових класів як реальний моральний ідеал, за зразком якого будується їхня поведінка і всі інші відносини. У молодшого школяра безмежна довіра до вчителя, його вимог, слів, вчинків, оцінок. Тож перед вчителями початкової школи стоїть відповідальна місія щодо формування та вихованнях духовно багатої особистості.

  Успішність процесу духовного розвитку особистості залежить як від внутрішніх, психологічних умов, так і від зовнішніх впливів. До внутрішніх умов слід віднести потенціал, з яким дитина приходить у світ і який проявляється з перших років її життя у нахилах та інтересах. Надалі цей потенціал закріплюється у рисах характеру, дається взнаки при виборі життєвих цінностей, принципів і сенсів життя.


   Зовнішні умови - це особливості сімейного виховання, події дитинства, специфіка спілкування з дорослими, наявність прикладів для наслідування, особливості навчання та професійної самореалізації.
Справжня духовність – це органічна єдність внутрішньої і зовнішньої культури людини, вміння знайти правильну лінію поведінки в нестандартній, нерегламентованій правилами ситуації. Це і ввічливість, яка базується на повазі до людей, обов’язковість, надійність. Важливим показником духовної культури є чуйність і тактовність по відношенню до оточуючих, що ґрунтується на справжньому гуманізмі.

Основний шлях формування духовності – виховання моралі, вольових якостей особистості, таких як витримка, уміння володіти собою, самовиховання. Духовність є найвищим виявом моральності, а пріоритетним засобом її виховання є формування естетичних смаків та ідеалів, культури мови.

З перших днів навчання школярі зустрічаються з новою системою життєдіяльності, швидкість пристосування до якої залежить від ступеня активності особистості, від її морального стану. Теж саме відбувається при переході з початкової до середньої ланки навчання. Тому перший етап виховання духовності – це визначення морального обличчя кожного, що проявляється в яскраво виражених позитивних та негативних рисах характеру. Важливо встановити чи характеризує школяра доброзичливість, відвертість, комунікабельність, чи навпаки підвищена образливість, агресивність, замкнутість. Доцільно встановити, яким є превалюючий настрій дитини (веселий, сумний, пригнічений), чим визначається зміна настрою .У цій роботі добре допомагає класним керівникам програма «Універсал».

Видатний педагог В.О. Сухомлинський вважав, що все починається з дитинства, що моральне обличчя підлітка залежить від того, як виховувалась людина в дитинстві. Вища нервова система досягає в молодшого школяра досить високого рівня розвитку. Молодший школяр дуже активний, діяльний і рухливий. Не можна вважати, що від природи молодший школяр здатний до постійного руху. При достатньому інтересі молодший школяр стає досить стриманим, дисциплінованим і посидючим, але його енергії і потребі в рухах треба давати розумний вихід: активні й різноманітні заняття на уроці, проведення фізкультхвилинок, можливість порухатися на перерві - все сприяє тому, щоб молодший учень, міг керувати собою.

Щоб більше дати школярам уявлення про душевну красу і душевне здоров'я людини, про значення добра для гармонії і щастя наші вчителі початкових класів Шило Неля Петрівна , Ващенко Світлана Петрівна, Саранчук Тамара Вікторівна, Вошколуп Ганна Юріївна проводять:уроки тренінги, виховні години, екскурсії в природу.

Данильченко Ірина Василівна, Грущак Наталія Миколаївна, Нецька Людмила Володимирівна, Галіцька Світлана Петрівна, Власова Тетяна Юріївна виховують в своїх учнів толерантне ставлення до дітей з вадами, здійснюють патріотичне виховання, знайомлять учнів з історією рідного краю, прищеплюють любов до книги.

Бондаревська Інна Миколаївна, Смаглюк Наталія Василівна, Воропай Наталія Вікторівна, Коваль Людмила Іванівна, Полішко Людмила Іванівна, Алєксєєва Світлана Михайлівна, Мізіна Ліна Олександрівна ,Неволова Олена Миколаївна «сіють» зерна доброти в кожному дитячому сердечку, формують духовні ідеали через створення дружньої атмосфери в класі, виховують в учнів любов і повагу, патріотизм.

Виховання почуття патріотизму, любові до рідного слова, без якої людина не може відчути кровну причетність і духовну приналежність є першоелементом істинного виховання. Як показують дослідження, несформованість духовного і морального ідеалу у дітей і підлітків веде до проявів бездуховності, байдужості, споживацтва в найрізноманітніших сферах, а часто і до прямих правопорушень, карних злочинів тощо.


 Ось чому так важливо в ранньому дитинстві, підлітковому та юнацькому віці прищепити дітям любов до рідної культури народу, його мистецтва, звичаїв, традицій та обрядів, виховати повагу до інших народів.
 Власна совість – суддя кожного з нас, показник духовності. Важливо довести до свідомості учнів, що совість – це засіб самоконтролю над особистою поведінкою. Позитивне відношення до дитини сприяє розвитку честі та гідності, негативне, навпаки, знищує почуття власної гідності.

Добро народжується тільки в добрі, пам’ятайте про це, а говорити про милосердя має право тільки милосердний вихователь.

У формуванні духовності велику роль відіграє самовиховання. Багатьма кращими духовними якостями людина зобов’язана саме самовихованню.Духовність формується в праці та спілкуванні, в навчальній діяльності.

Альберт Ейнштейн свого часу говорив: «Майбутнє сучасного людства залежить врешті-решт не стільки від науково-технічного прогресу, скільки від його моральних цінностей».

Духовне виховання визначає основу життєдіяльності суспільства і носієм духовної краси, духовного багатства має бути педагог. Тому вихователю потрібно постійно самовдосконалюватись, уміти самокритично оцінювати свої моральні якості та поведінку.

Ефективність духовного виховання учнів залежить від



  • постійного удосконалення сучасного вчителя як особистості;

  • здійснення постійного контролю педагогом за моральною стороною своєї поведінки;

  • підвищення загального рівня культури вчителя;

  • постійне підвищення своєї кваліфікації відповідно до зростаючих вимог щодо виховання школярів.

Коли життя людини не живиться духовністю свого народу, людина втрачає Віру в себе, любов до самого життя, родини, людей, вона не має надії на краще майбутнє, продовження роду. Сухе дерево не дає доброго плоду. Недухотворена людина приречена на вічне забуття.

З метою визначення рівня сформованості морально-духовних і етичних якостей проводилось анкетування учнів. Майже всі учні 5-8 класів (93%) дали визначення терміну «культура»: у їхньому розумінні, культура –це як розмовляє людина, як себе поводить, як одягається тощо. На питання, як ти ставишся до виконання своїх доручень всі учні дали позитивну відповідь, дехто з учнів 7а класу написали які доручення в класі вони мають. Це звичайно дуже приємно, що у дітей є своя справа, за яку вони особисто відповідають . Наступне запитання було, чи поступишся ти місцем з літньою людиною у транспорті– всі діти відповіли –так, хоча я не згадаю жодного випадку, їздячи у транспорті, коли б дитина поступилася місцем літній людині. Гадаю, що це провина батьків, які сидять поруч зі своєю дитиною, бо сама дитина, як показала анкета, знає як треба діяти, тому і відчуває дискомфорт,

На запитання «Чи допомагає Вам у повсякденному житті дотримання моральних і духовних цінностей? Основна маса дітей відповіла «так», хоча деякі діти написали,що коли поводишся згідно цих правил, іншим людям приємно, але не всі так себе поводять, тож приходиться закриватися, підлаштовуватися під інших людей. У цьому випадку необхідно вчителям та вихователям проводити бесіди, на прикладах художніх літературних героїв чи реальних людей доказувати дітям, що добро повинно завжди перемагати, а не навпаки.

Багато чудових слів було сказано в анкетах про батьків учнів. І це зрозуміло, адже для кожної дитини батьки найрідніші та найдорожчі люди. Але все ж одна анкета і на сьогодні мені крає серце «Мої батьки для мене звірі та п’яниці». Страшно читати такі слова, але на жаль є сім’ї, як виявилося і у нашій школі, в яких слова духовність, мораль, добро, милосердя , залишаються лише словами. На зимових канікулах я супроводжувала дітей, які опинились у скрутних життєвих обставинах, на святкову зимову виставу у міському палаці юнацтва, перше, що мене вразило, що дівчина була взута у старенькі кросівки, добре, що не було сильних морозів, і ми швидко перебігали з одного транспорту в інший, діти отримали солодкі подарунки, я ніколи не бачила. щоб з такою жадністю діти їли цукерки, я вже почала хвилюватись за їхнє здоров’я, але розуміла, що це просто діти. Коли ж ми зайшли до зали, я побачила сотні таких дітей, для яких свято у житті можливо буває тільки у новорічні свята.

Анкетування наших випускників, учнів 9,11-х класів показало,що 11 учнів

( 23% ) не змогли відповісти , що таке морально-духовні цінності.

При завданні проранжувати морально-духовні цінності відповідно до власного світогляду все ж таки більша частина учнів віддала перевагу людяності, доброті, совісті, відповідальності. Останнє 14 місце діти надали матеріальному забезпеченню.

На питання Які методи мають використовувати батьки і педагоги для виховання моралі та духовності учнів? Були відповіді: проводити уроки на тему моралі, з дитинства прививати любов до прекрасного, співпереживати, спілкуватися з дитиною, подавати власний приклад. Але 7 учнів(31%) 11-х класів, які стоять уже на порозі самостійного життя, і через декілька років приведуть до школи своїх дітей, не змогли дати чітких відповідей стосовно морально-духовних цінностей. Значить не допрацювали ми з вами, десь щось пропустили, вчасно не помітили, на щось закрили очі.


   Аналіз джерел з проблеми духовного виховання свідчить, що в навчально-виховному процесі для розвитку духовних якостей важливі такі чинники:
   - гуманізація шкільних предметів, які безпосередньо впливають на формування цілісної людини;
   - аналіз духовних якостей серця, розуму і волі, які слід культивувати на шляху самовдосконалення;
   - ознайомлення з різноманітними методами, за допомогою яких можна досягти розвитку цих душевно-духовних якостей.

Величезна роль у формуванні усіх цих показників і критеріїв духовності належить літературі, адже саме на уроках літератури вчитель має найбільше можливостей вплинути на емоційну сферу дитини й до того ж зробити це непомітно чи майже непомітно для неї, що має чималу вагу, адже кожен вчитель знає, що дуже важливо у вихованні дитини уникати надмірності уваги, уникати моралізаторства й відкритої та частої критики у бік тих чи інших якостей дитини. На уроці літератури вчитель має змогу коригувати її систему цінностей, розширювати її кругозір, формувати її духовну сферу. Вдало підібрані твори для прочитання та відповідні методи й прийоми роботи над ними здатні успішно впливати на формування з кожного названих вище критеріїв духовності людини. Хочу відмітити наших мовників та словесників Скибу Л.П.,Скоробогатову О.А.,Стріжак Л.М.,Біліченко С.П., Здреник І.П.,Касьяненко Н.В.,Кононенко І.М., які на кожному уроці намагаються посіяти вічне, добре та благородне. Чудовий урок провела вчитель Скиба Л.П. у 7 б класі на тему «Морально-етичні уроки доброти, чуйності, турботи про інших за повістю Г.Тютюнника «Климко».Епіграфом до уроку вчитель взяла слова Ліни Костенко «Віддай людині крихітку себе, за це душа наповнюється світлом».Учні розбирали та обговорювали твір з точки зору етики, моралі.

Вчителі іноземної мови Фурсова А.М.,Новицька І.М., Брижко І.М., Тунчік М.В., Астафурова М.В. навчають учнів жити у дружбі, злагоді, гармонії з іншими народами. Вчителі точних та природничих дисциплін Ляш С.І.,Довгай А.А., Савенко І.В., Тереб Л.В., Ротань І.Ф., Куліда О.П., Петлюра Г.В. пропонують учням такі завдання, які б виховували у дітей добро, милосердя, любов до природи, до людини тощо.

На уроках курсу «Етика» вчитель Біла Н.В. знайомить учнів із загальнолюдськими цінностями, формує особистість учня на основі вивчення та розвитку етично-філософської, мистецької, морально-правової та інших культурних традицій, серед яких визначальною є традиція морально-етичного виховання. Під час перегляду навчальних фільмів, учні вчаться прогнозувати розвиток запропонованих подій, аналізувати вчинки героїв, робити висновки та порівнювати ці ситуації із власним життям. Використовуючи традиційні форми та методи навчання, а також новітні освітні технології, вчитель шукає способи при допомозі яких учні могли б усвідомити та стверджувати власним життям найвищу істину. На уроках естетичного циклу вчителі Бур*ян І.Г., Безсмольний А.В., Кравчук М.А. прищеплюють дітям любов до прекрасного, до рідної землі, до пісні, до народних ремесел. Дитина, яка може відчувати цю красу, ніколи не скоїть поганих вчинків.Є стародавній вислів «У здоровому тілі-здоровий дух», який можна пояснити, що зберігаючи тіло здоровим, ми зберігаємо гармонію, єдність духу , можливість творити та робити добро. Цьому навчають учнів вчителі фізичного виховання Михайлова В.Д., Михайлов С.В., Кутовий І.В.Агалакова С.М. ,Мандражеєв , вчитель з основ Здоров*я Лоянова З.М.

2013-15 роки-ювілейні, 70-річчя від дня Великої Перемоги. Від того, як дитина відноситься до людей похилого віку, до ветеранів, шанує наше минуле, можна сказати духовна ця людина чи ні. Школа планує і проводить багато заходів до славетної річниці:

Класні керівники разом з учнями відвідали вдома та привітали зі святом 72 ветерана, провели уроки мужності та години спілкування з учасниками бойових дій та ветеранами, організували святковий концерт «Всім, хто пережив війну». Провели літературно-музичну композицію «Вам, дорогі ветерани» в музеї бойової слави на ж/м Фрунзенський. В шкільній бібліотеці створено постійно діючу виставку «Вони воювали за Батьківщину». Проведено виставку малюнків «Війна очима дітей» для учнів 2-5 класів. Крім того, учні школи приймають участь у різноманітних конкурсах та благодійних акціях, які направлені на розвиток таких моральних якостей як доброта, турбота про ближнього, толерантність, дружба. Це районні конкурси «Півгодини на чудеса»(3Б), «З перших сторінок» (1-Г), «Пісня у військовій шинелі» (8-Б), благодійні акції «Діти-дітям» та «Подарунки від святого Миколая» .

На засадах гуманізму формується Людина. І насамперед Людина потрібна нашому суспільству і нашій державі. Людина високої культури, глибокої духовності, з багатим національно-культурним потенціалом. Гуманізація, демократизація, особистісно-орієнтований підхід, знання особливостей своїх вихованців, активізація їх творчої діяльності, урізноманітнення форм та методів роботи дають педагогу можливість виховати духовно багату особистість, яка буде працювати і жити і для себе, і для своєї держави.

СкибаЛ.П.,вчитель української мови

Усі ми бачимо, як у міру зростання культурного рівня народу посилюється вплив мистецтва на уми людей. Тим самим зростають і можливості його активного втручання в суспільне життя.

Ми, вчителі, а особливо словесники, повинні користуватися зброєю слова вміло, обережно, виховуючи в дитині найвищі людські цінності, формуючи людину нової епохи.

Урок літератури особливо виразно висвічує людську суть учителя, його духовність, рівень ерудиції, загальної культури.

Навіть добре продуманий урок з цікавим змістом, урахуванням педагогічних, літературознавчих, методичних завдань, якщо в ньому не спілкуються вчитель з учнями і учні між собою, тобто не створюється атмосфера загального естетичного співпереживання, не можна назвати повноцінним.

Сьогодні особливо важливою є орієнтація саме на спілкування, коли словесник не просто розповідає, пояснює, викладає, а, розкриваючи ідейно – художній зміст літературного твору, спілкується з учнем як з особистістю.

У кожного вчителя є свій темперамент, своя методична система, свої прийоми комунікативної діяльності. Але спільним має бути те, що учні повинні йти за вчителем, хай сперечаючись, дискутуючи, часом і не погоджуючись із ним, але навчаючись давати власну оцінку і робити самостійні висновки. Стиль спілкування педагога – формула і стиль спілкування учнів між собою.

Саме урок літератури своєю гуманітарною і естетичною природою психологічно найсильніше впливає на формування в дітей досвіду спілкування. Можливо, одне з провідних моральних завдань уроку літератури й полягає в тому, щоб дати змогу дитині всебічно розкритися.

На кожному уроці мови чи літератури я навчаю дітей мислити, зіставляти, співпереживати і обов’язково робити висновки. Якщо на уроці не звучать висновки учнів і вчителя щодо обговорюваного питання, то весь навчально – виховний процес, мета, яку ми ставимо перед собою, зводиться нанівець. До кожного уроку намагаюсь підходити творчо, використовуючи різні творчі розвиваючі завдання, користуючись диференційованим підходом до учнів.

Використовую групові, парні форми роботи, «Мозковий штурм», «Незакінчене речення», складання сенкану, «Словесне малювання», «ґронування», «Займи позицію».

З метою розвитку творчих здібностей учнів, виразного читання, розвитку зв’язного мовлення у свою практику впроваджую нестандартні уроки. Форми і типи їх різні: урок – пошук, урок – роздум, урок – інсценізація уривків із художнього твору, інтегровані уроки, уроки – презентації, захист творчих робіт. На таких уроках головним образом є Людина, з її позитивними і негативними якостями, яка здатна мислити, порівнювати, зіставляти, робити висновки.

Ми живемо у світі, де багато добра, і зла – також багато. І важливим є те, що ми прагнемо виховати і наскільки ми можемо виховати добру, милосердну, повноцінну людину, з високими моральними цінностями, яка здатна протистояти злу, жорстокості, брехні, самодурству, егоїзму; яка має силу волі і розуму.

Тут нам у пригоді стають і позакласні заходи, і навчально – виховна робота.

Програма української літератури передбачає вивчення художніх творів, у яких піднімаються питання добра і зла, жорстокості і милосердя, співчуття, доброчинності, взаємодопомоги.

Слушною тут можна назвати повість Г. Тютюнника «Климко». Нещодавно я провела урок у сьомому класі за цим художнім твором. Хочу запропонувати до вашої уваги його структуру.

З метою усвідомлення учнями теми пропоную з’ясувати, що, на думку дітей, означає слово «урок», чи доводилося їм винести урок із якоїсь життєвої ситуації.

Для мене як учителя найважливішим є те, щоб діти зрозуміли морально – етичні проблеми, порушені в творі, вміли висловлювати власні думки про значення доброти, чуйності, турботи про інших у житті людини, щоб вони могли вирішувати ці проблеми, творити і примножувати добро.

Проблему, поставлену на початку уроку(«Чому дитина, позбавлена всього в житті, поспішає творити добро для інших?»), розкриваємо за допомогою таких методів, прийомів і форм роботи: ґронування, слово вчителя, бесіда, словесне малювання, інсценування уривку з твору, « Займи позицію», робота в четвірках, сенкан, «незакінчене речення». На уроці була використана інтеграція з олімпійськими знаннями. (На попередньому уроці учні переглянули презентацію і відеофільм про fair play (чесну гру), вимоги, які ставляться до олімпійців, та моральні якості, якими вони повинні бути наділені). Важливим етапом уроку був рефлексивно – оцінювальний етап, на якому діти на ступні, вирізаній із паперу, записували, про що вони дізналися на уроці, що їх схвилювало,які вони зробили висновки.

В кінці уроку учні разом з учителем прочитали «Молитву української дитини» Ю. Шкрумеляка.

Піднімаючи питання моральних цінностей людини, виховуючи їх у дітях, треба вчити їх жити щасливо – мати повагу людей, здоров’я, любов, друзів, роботу і т.д. Але всім необхідно розуміти:

Для чого живу?

Чого хочу?

Як іншим поруч

зі мною? З чого почати?

Що буде потім

Будь чистою і світлою, дитино.

Добро твори у світі кожен час.

Добро і є та категорія єдина,

Яка веде до світла кожного із нас.

Добром на доброту відповідай щоднини

Й на зло також добром відповідай.

Покликання найбільше для людини -

Добро творити! Це запам'ятай!

“ На світанні, побачивши сонце, з радістю прославте день новий і скажіть: “ Господи, додай мені літа до літа, щоб я честю й добром виправдав життя своє.»


Володимир Мономах.

Іллічова Н.Б., вчитель історії



Психолого-педагогічні підходи до формування духовних ідеалів.

В 11 класі є предмет «Людина і світ». Починаючи перший урок я наводжу такий приклад учням .В одному з музеїв США є картина французького художника Гогена, біля якої завжди зупиняються люди. Що ж привертає їхню увагу? На фоні південної природи зображені різні людські постаті, які символізують собою історію людського життя від народження до смерті. Назва картини « Звідки ми ? Хто ми?»

Люди в усі часи думали не тільки як вижити, але й замислювалися- які ми ?

«Пізнай самого себе»- це вислів афінського філософа Сократа, який жив в v ст. до н.е. З того часу пройшло 26 ст. А людей все цікавить це.

Для чого це потрібно? Для того, щоб самовизначитися в житті, стати гармонійно розвинутою людиною.

Важливу роль в сутності людини мають духовні ідеали. Дехто задовольняється тільки елементарними потребами- то це є обмежені люди, духовно убогі.

Духовно розвинена людина- це та, котра багато знає і розуміє , керується почуттями і поняттями істини, добра,краси, любові , милосердя, співчуття, совісті.

Бути духовно багатою людиною – це означає вміти мріяти , фантазувати, творчо вдосконалювати світ, прагнути зробити його кращим.

І завдання вчителя допомогти учню виконати свій обов*язок перед собою- розвивати свої здібності і формувати основні людські цінності.

У любого гуманітарного предмета таких можливостей багато.

По історіє зараз у нас ідуть знаменні дати- було 70-річчя визволення Дніпропетровщини і будемо святкувати 70-річчя визволення України.

Всі ми були свідками реконструкції «Битви за Дніпро» в жовтні і бачили -скільки людей прийшло, багато учнів. Яке велике виховне значення мала така подія, особливо для дітей. Вона була проведена з ініціативи Вілкула.

Ми провели зустрічі з ветеранами Вов – Черечеча Павло Іванович, який форсував Дніпро, нагороджений багатьма орденами і медалями, та Жаров Олександр Федорович, ветеран Збройних Сил, полковник у відставці, який пише вірші , має свої книжки. Цікава ,хвилююча розповідь ветерана, демонстрація документального фільму « Переправа через Дніпро»- ось ті моменти, якими ми можемо виховувати учнів. Відгуки учнів 9-Б та 10-Б класів була- дуже цікаво!

Взагалі патріотична тема весь час присутня на уроках історії – це періоди козацтва, коли виховується гордість за славних героїв; це періоди 1 та 2 світової війни- мужність радянських людей; це теми культури- духовні досягнення народу.

На уроках предметів « Людина і світ» та «Художня культура» можна формувати духовні цінності людини. Доволі часто на уроках «Людини і світ» проводимо дискусії- « У чому можуть проявлятися в наш час доброта і милосердя?» « Що таке культура спілкування ?» «Які моральні якості людини ви вважаєте найголовнішими?»

По темі «Самовизначення» я запропонувала учням підготувати колаж—як вони уявляють своє майбутнє через 15 років. Підготували всі і перелічували не тільки матеріальні блага , а й такі, як велика сім*я, дружня родина, кохана людина. І дивуєшся—звідки тоді нещасні сім*ї, покинуті діти, п*яниці?

Перед перевіркою предмета «Людина і світ» я думала, якби цікаво провести урок по темі « ЗМІ». І хлопці 11-А класу Штиря та Бушмакін визвалися підготувати урок..Так в них зародилася ідея відеофільму по змі- засобам масової інформації. Фільм вони назвали « Особиста думка». Потім пішов цикл .таких фільмів по предметам.

«Художня культура» вивчає культурні надбання України—це архітектура, живопис, музика; знайомить з видатними діячами .Кожен урок несе в собі виховання любові до рідної землі, її спадщини, вміння розуміти прекрасне.

Учні готують і ми прослуховуємо українські думи, історичні пісні у виконанні відомих кобзарів; переглядаємо картини відомих художників України та світу, російський живопис—тема так і називається --бачити душу художника. По темі « Напрями популярної музики» кожен учень підготував повідомлення про улюблених виконавців і навіть супроводжували розповідь музикою по телефону.

Дуже багато в духовному вихованні відіграють наші подорожі по країнам Європи, де діти бачать красу палаців і парків, відомі галереї живопису, ходять по вузьким вуличкам Флоренції, .Венеції , де в 15 ст ходили Леонардо да Вінчі, Аліг*єрі, Мікеланжело. Побачити на власні очі прекрасний розпис стін Сикстинської капели, Ватикан. Що може бути ще кращим для духовного виховання учнів.


Проект рішення педагогічної ради

1.Організовувати роботу педагогічного колективу на глибоке і всебічне вивчення кожного школяра, застосовувати педагогічно доцільні прийоми та методи впливу на учнів.

Відповідальні: адміністрація школи, вчителі постійно

2.Розвивати та прищеплювати інтерес до здорового способу життя, навичок і потреб у фізичному, психологічному та духовному розвитку дітей.

Відповідальні: вчителі постійно

3.Забезпечувати єдність навчальної, позакласної і позашкільної роботи з учнями.

Відповідальні: вчителі постійно

4.Вчителям в урочній та позаурочній діяльності збагачувати моральний досвід учнів, розвивати потреби у морально-духовному самовдосконаленні.

Відповідальні: вчителі постійно

5.Врахувати рекомендації видатних педагогів та сучасних вчених щодо впровадження емоційних, пізнавальних, вольових та соціальних методів мотивації під час проведення навчальних занять.

Відповідальні: вчителі постійно

6.Озброювати школярів комунікативною майстерністю, знанням кількох іноземних мов як необхідної передумови успішної соціальної і трудової діяльності в сучасному світі.

Відповідальні: вчителі іноземної мови постійно

7.Організовувати і проводити благодійні акції з гуманітарної допомоги ветеранам, інвалідам, дітям-сиротам.

Відповідальні: заступник директора з ВР,педагог-організатор постійно

8.Виховувати в учнів інтерес до книги, до літератури,проводити зустрічі з письменниками, поетами та акторами, відвідувати музеї, театри для духовного збагачення учнів.

Відповідальні: вчителі -предметники, класні керівники постійно

9.Скласти проекти класних колективів, враховуючі результати діагностики і рекомендації щодо формування ціннісних пріоритетів та духовно-катарсичної активності учнів за програмою «Універсал».



Відповідальні:класні керівники, психолог школи січень 2014 р.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка