Педагогічний такт у роботі з «важкими» підлітками стерлігова А. Ю. Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна



Скачати 88.11 Kb.
Дата конвертації08.09.2017
Розмір88.11 Kb.
УДК 376:343.82]:316.472.4

ПЕДАГОГІЧНИЙ ТАКТ У РОБОТІ З «ВАЖКИМИ»

ПІДЛІТКАМИ

Стерлігова А.Ю.

Харківський національний університет імені В.Н.Каразіна

В статті подається аналіз поглядів на поняття педагогічного такту у роботі з важкими підлітками.Провідною ідеєю статті є концепція необхідності педагогічної етики в роботі з важкими підлітками та з їх родинами.

Ключові слова: педагогічний такт, робота з важкими підлітками, проблемні родини, завдання педагога.

ПЕДАГОГИЧЕСКИЙ ТАКТ В РАБОТЕ С «ТРУДНЫМИ»

ПОДРОСТКАМИ

А.Ю.Стерлигова

В статье подается анализ взглядов на понятие педагогического такта в работе с трудными подростками.Ведущей идеей статьи является концепция необходимости педагогической этики в работе с трудными подростками и с их семьями.

Ключевые слова: педагогический такт, работа с трудными подростками, проблемные семьи, задача педагога.

PEDAGOGICAL TIME IS IN WORK WITH «HEAVY» TEENAGERS

A.Yo. Sterligova

In the article the analysis of looks is given to the concept of pedagogical time in work with heavy teenagers.The leading idea of the article is conception of necessity of pedagogical ethics in work with heavy teenagers and with their families.

Keywords: pedagogical time, work with heavy teenagers, families of problems, tasks of teacher.

Необхідною умовою раціональної організації індивідуальних

виховних впливів на важких підлітків, результативної роботи із про-

блемними родинами є встановлення взаємин з ними школи, учителів,

класних керівників.

Дані проведених нами досліджень показують, що у вчителів

найчастіше складаються складні відносини з важкими підлітками

і їхніми родинами, що утрудняє процес їхнього перевиховання,

ускладнює здійснення виховних впливів. Неправильно сформовані

відносини школи з важкими підлітками – результат педагогічної

байдужості, помилок і прорахунків в організації виховних процесів,

відсутності педагогічного такту.

Педагогічний такт (educational tact) – почуття міри в застосуванні

педагогічного впливу на учнів, коли оптимально враховуються умові

ситуації і її соціальні та педагогічні наслідки [1].

Робота з важкими підлітками жадає від учителів великого

педагогічного такту, витримки уваги, доброзичливості, оптимістичній

упевненості в кінцевому результаті виховних впливів. Дратівливості,

підозрілості, твердості в судженнях, недоброзичливості стосовно таких

учнів позитивних результатів не приносять, тому що в учня зникає віра

у вчителя, з'являється байдужість, озлобленість, цинізм.

Педагогічна етика в роботі з важкими підлітками припускає

організацію допомоги їм з боку товаришів, створення навколо важкого

підлітка атмосфери доброзичливості з боку вчителів, усього класу. Що

зустрічаються в практиці постійне підкреслення вчителями негативних

рис важкого підлітка збільшує прояв важковиховуваних, тому що та-

кий підліток завжди почуває себе винуватим, чужим серед товаришів.

Часто вчителі не приділяють належну увагу важким дітям, уважаючи,

що робота з ними не результативна й по цьому не варто витрачати на

них час. Психологи й педагоги встановили, що важким дітям на уроці

приділяють менше увагу, оцінка їхньої діяльності, поводження прихо-

дить, в основному як моралізування. З такими учнями частіше говорять

роздратованим тоном, допускають безтактність в оцінних судженнях

про їхню успішність і дисципліну.

Подібні помилки допускаються в роботі з родинами важких учнів.

Як показали наші дослідження, учителі недостатньо вивчають про-

блеми родини, не знають особливості взаємин між членами родини,

їх ідейно-моральної спрямованості, інтересів, устремлінь, сімейних

традицій. Це й приводить до того, що їм буває важко встановити

контакти з родителями важких підлітків, об'єднати з ними зусилля в

організації виховних впливів на дітей.

Варто враховувати, що для проблемних родин характерна

непідготовленість батьків до виховання дітей. Тому батьки не завжди

правильно реагують на критичні зауваження вчителів, тим більше

не завжди висловлювані тактовній формі. Найчастіше після виклику

батьків у школу замість того, щоб уважно проаналізувати результати

розмови із учителем і зробити відповідні висновки, карають дітей,

застосовуючи фізичні заходи впливу. Про це свідчать і висловлення

самих учнів. Дослідження показують, що учні, у яких все благополучно

з успішністю й дисципліною, позитивно ставляться до контактів батьків

зі школою. Важковиховувані зацікавлені щоб у їхніх батьків таких

контактів було як найменше. «Такі відвідування погано впливають на

наші відносини з родителями»; «Це нічого не дає ні мені, ні батькам, ні

школі»; «Зустрічі батьків із учителями нервує мене»; «На батьківських

зборах мене часто лають».

Все це свідчить про істотні прорахунки в роботі школи з важкови-

ховуваними підлітками і їхніми родинами, у тім число про відсутність

педагогічної етики в спілкуванні з ними. В.О. Сухомлинський

підкреслював, що виставляння назовні негативних якостей дитини,

його слабостей, постійні осудження приводять до того, що цим вчитель

зачіпає дитяче самолюбство, почуття особистого достоїнства, людську

гордість дитина починає захищатися, замикатися в собі, озлоблятися

[2]. Позитивних результатів це не приносить.

В основу організації роботи з важкими підлітками і їхніми роди-

нами повинне бути покладене повага до батьків , їхнім дітям, опора на

позитивні якості підлітків, чуйність і турбота про долю кожної дитини

, у ряді випадків заповнення тепла, турботи, яких їм найчастіше не

вистачає будинку, повага до батьківського авторитету, облік батьківської

любові до дитини, особливості кожної родини, сімейних інтересів,

взаємин між її членами .

Педагогічна етика в роботі з важковиховуваними дітьми припускає

необхідність обліку цілого ряду вимог:

1. Робота з таким контингентом учнів повинна будуватися на

встановленні з ними контактів, взаєморозуміння, поваги. Не вистав-

ляти таких дітей у не вигідній позиції перед іншими. Всі зауваження,

претензії, вимоги вчителя повинні будуватися на позитивній основі –

упевненості вчителі в позитивних результатах.

2. Найбільш доцільною формою встановлення контактів з важ-

кими родинами є індивідуальна бесіда, поради, організація єдиних

виховних впливів на дитину.

3. Для встановлення контактів з важкими підлітками важливе

вміння педагога залучити їх до себе, а не відштовхувати, вести довірчу

бесіду, змусити задуматися над своїми вчинками, розкритися перед

педагогом. Це відбувається лише у випадки, якщо підліток бачить у

вчителі свого щирого друга, що хворіє за його долю й намагається його

зрозуміти й допомогти розібратися в існуючих сумнівах. У зв'язку із

цим спілкування з важковиховуваними повинне будуватися на основі

доброзичливості, чуйності, щирості, об’єктивності, поваги їхнього

людського достоїнства, без зневаги, глузування, іронії, сумніву й не

впевненості. «Я твердо переконаний, – підкреслював В.О. Сухом-

линський, – що безліч шкільних конфліктів не що рідко кінчаються

великим лихом, походить від не вміння вчителів говорити з учнями»

[3,с. 339].

4. Важковиховувані підлітки дуже чуйні на чуйне слово, уважне

ставлення до себе, чутливі до не справедливості. Тому дуже важливо

в роботі з ними в будь-яких випадках порушення дисципліни вміти

їх спокійно й доброзичливо вислухати, скрупульозно розібратися, у

чому вони праві, у чому винуваті, зрозуміти мотиви вчинку, ретельно

роз'яснити помилки «Нам педагогам доводитися часто виражати не-

схвалення, осуди в десятках сотнях найрізноманітніших відтінків, і

робити це треба так, щоб людина з'являлася перед нами з відкритим

серцем, не замикався, не бачив у наших гірких словах попередження»

[3,с. 609].

На практиці ж часто трапляється, що важковиховуваного підлітка

обвинувачують у не скоєних їм провинах, у конфліктних ситуаціях, його

так само часто вважають винуватцем бійок, сварок, зривів дисципліни,

хоча він не завжди винний у цьому. Справедливість педагогів у таких

випадках – найважливіший виховний засіб.

5. Опора на позитивне, як основа організації виховних впливів

на важкого підлітка, припускає необхідність позитивної оцінки його

діяльності в тих випадках, коли він цього заслуговує, розумним дозу-

ванням зауважень, правильних оцінних суджень про їхню успішність

і дисципліну – похвалити за досягнуті успіхи, не сумніватися в

самостійності добре виконаної роботи, виразити прикрості із приводу

поганої оцінки й поводження. Висловлюючи не задоволеність тим або

іншим вчинком важкого, відсутністю його успіху, варто говорити тільки

об кожному конкретному випадки й не робити із цього (як це часом

буває, на жаль) «глобальних» висновків типу: «Ти надійшов так, тому

що від тебе взагалі нічого гарного очікувати не можна»; «Ти двійку

одержав закономірно, тому що взагалі нічого не знаєш і не здатний

нічому навчитися».

6. У роботі з важковиховуваними важливо тонко вчасно помічати

й підтримувати найменші паростки певного напрямку, саме бажання

краще поводитися, учитися. Якщо такий момент упущений, учень не

одержує підтримки, він може на все махнути рукою й більше таких

спроб не вживати.

7. Робота з важкими підлітками вимагає поступовості – відразу

виправитися, добре вчитися, добре поводитися важка дитина не може.

Тому, виходячи з індивідуальної можливості кожного важковиховувано-

го, учитель повинен допомогти йому поставити перед собою посильні

завдання й домогтися їхнього виконання. Поступово такі завдання

повинні ускладнюватися.

8. Завдання педагога полягає в організації правильного спілкування

важких у класному колективі. Дуже важливо, що б вони подружилися з

тими хлопцями, які добре поводяться й добре вчаться, щоб гарні учні

робили на важких свій позитивний вплив.

Суть педагогічного походу до підлітка, у тому числі до важкого

підлітка у тім , щоб приймати його як рівноправного, зважати на його

думку, поважати його. Треба шукати шляхи, по яких він добровільно

піде за педагогом, учитися так висувати вимоги, щоб вихованець був

упевнений: це він сам себе змусив перебороти труднощі й стать на

шлях виправлення.

При розгляді поняття педагогічної майстерності Л.С. Нечепоренко

підкреслює, що можливість зміцнення позитивних і продуктивних змін

у суспільстві знаходиться у руках творчої, духовно багатої і морально

досконалої особистості педагога [4].

Якщо педагог не може перебороти конфлікт у своїх відносинах

з важковиховуваними, не може організувати спілкування із класним

колективом, конфлікт збільшуватися й може переростати в конфлікт із

усіма однолітками й дорослими, а можливо й із суспільством.



ЛІТЕРАТУРА

1. Словник термінології з педагогічної майстерності. /МОУ Полтав.держ.

пед. Інститут ім. В.Г.Короленка., Авторський колектив. – П., Полтава,

1995, с. 30

2. Сухомлинский В.А. Верьте в человека. М., Молодая гвардия, 1960,

с. 14-15.

3. Сухомлинський В.О. Вибрані твори. – В 5-ти т. – К.: Рад. школа, 1980,

с. 339, 609



4. Нечепоренко Л.С. Педагогічна майстернісиь. Монографія Харків: ХНУ

2009 – с.190.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка