Патріотизм, пародія І перверсія: колективна та І сторична память другої світової війни І Українська Повстанська Армія (упа) в українській рок І хіп-хоп музиці після 1989



Скачати 167.75 Kb.
Дата конвертації01.05.2016
Розмір167.75 Kb.
Патріотизм, пародія і перверсія: колективна та і сторична память другої світової війни і Українська Повстанська Армія (УПА) в українській рок і хіп-хоп музиці після 1989
Богдан Клід, помічник директора

Канадський Інститут Українознавства Університета Альберти

Починаючи з часів пізньої перебудови і особливо на фестивалі «Червона рута», який відбувся у вересні 1989 року, почали звучати пісні на теми, які перед тим були табуйовані для публічних виступів в Україні. Деякі з них були про другу світову і партизанську війну, яку провадила Українська повстанська армія. Серед них були і пісні, які виконувалися у жанрі рок і хіп-хоп.

Оскільки музика цих жанрів популярна серед молоді, варто дослідити їхні тексти, щоб побачити, як в них представлені війна і особливо УПА. Це дає можливість розглянути їх в контексті конфлікта колективної і історичної пам’яті війни в Україні. [1]

Основна відмінність включає розбіжності щодо характеру радянського правління і ролі УПА. Без певного консенсуса щодо погляду на другу світову війну, включно із роллю УПА, конструювання національної історії чи наратива лишатиметься проблематичним. [2]

Ця доповідь має на меті окреслити погляди на війну і УПА, які містилися у деяких українських піснях у стилі рок і хіп-хоп, і встановити, чи вони впливали, і якщо так, то яким чином, на формування історичної пам’яті про війну. Пісні, які досліджуються нижче, подані у хронологічному порядку, всі україномовні (як нові композиції, так і нові обробки народних пісень), які з’явились на касетах чи CD (легальних або піратських), починаючи з 1989 року. Щоб їх проаналізувати, пісні були поділені на три категорії: ті, які викликали почуття патріотизму або симпатії; пародійні пісні; і такі, що можуть бути визначені як перверсивні. [3] Події, слова чи твердження деяких рок і хіп-хоп музикантів про УПА і її ветеранів також будуть досліджені.

Ця доповідь має на меті встановити також джерела слів та мелодій. Оскільки народні пісні часто стають джерелами для сучасних популярних музикантів, доцільно почати з короткого огляду української народної пісенної традиції в контексті пам’яті про другу світову війну. Головний носій колективної пам’яті – усна традиція передачі від людини до людини, через пісні і саги (*), казки і п’єси; хоча усна традиція може і перериватися, в ній може щось забуватися або перекручуватися. [4] В Україні сільська традиційна народна пісенна культура добре збереглася аж до сучасності. Культура народної пісні існувала в усній формі там, де співи і складання пісень були частиною щоденного життя. Співання народних пісень було одним із способів, яким пам’ять про важливі події передавалася членам соціальної групи, гуртуючи її і передаючи колективну пам’ять майбутнім поколінням.

Багато народних пісень були складені і співалися під час козацьких війн, а також національної визвольної боротьби під час першої світової війни і в післявоєнні роки. У міжвоєнний період і під час другої світової війни народна традиція була все ще сильною у сільських місцевостях України, включно із Західною Україною, де базувався партизанських рух. Тому не дивно, що значний корпус народних пісень про УПА був створений під час Другої світової війни і в повоєнні роки. [5]

Колективно складалися цикли народних пісень, а також формувалася колективна пам’ять груп в цей період війни і боротьби. Вони є репозиторіями колективної пам’яті, яка допомагає формуванню історичної пам’яті наступних поколінь і таким чином робить внесок у формування української національної ідентичності.

            Як показано нижче, значна кількість пісень в стилі рок і хіп-хоп присвячена УПА. Деякі з них – це просто обробки народних пісень, які уже давно існували. Отже наявність цього корпусу є важливим джерелом натхнення для музикантів рока і хіп-хопа, які займаються війною і УПА. Це можна вбачати навіть у тих випадках, коли слова писалися рок і хіп-хоп музикантами, але під певним впливом народних пісень і традиції.

            Хоча ревнителі традиційної сільської культури і асоційованої з нею колективної пам’яті громад все ще існують, сьогоднішня Україна – це країна сучасної культури, де впливові кола, такі як науковці та інші інтелектуали, політики, релігійні лідери та діячі засобів масової інформації, які розповсюджують і підсилюють історичні наративи, - всі роблять внесок і допомагають формувати історичну пам’ять про війну. Напередодні незалежності України радянська військова історіографія та її популярні версії у масмедіях, фільмах, мистецтві і піснях все ще були під контролем комуністичної партії і пристосовувалися до імперського російського дискурса .[6] Так само певні теми, події чи персонажі, часто ідентифіковані у радянській українській літературі кінця 1980-х років як «білі плями», не існували в офіційному наративі, а в цей же час відбувалася фальсифікація чи перекручення інших тем і подій, викривлення образів персонажів з тим, щоб задовольняти вимогам параметрії радянського дискурса. Починаючи з кінця 1980-х молоді музиканти, які асоціювали себе з національною і демократичною опозицією, чи симпатизували їй, почали записувати пісні, з якими стали виступати публічно, про часи першої світової війни, січових стрільців і УПА, привертаючи у такий спосіб суспільну увагу до військових угруповань, які перед тим заборонялися прескриптивними табу. [7]

Дві ранні пісні про війну були представлені львівською рок-групою Брати Гадюкіни. Перша з них, Ой лихо!, з’явилася в першому альбомі групи Всьо чотко у 1989 році. [8] У пісні йдеться про відпочинок німців у кінці другої світової війни, які кинули обмундирування, зброю та амуніцію в лісі. Речі були підібрані підприємливими гуцулами; одним із них був Микола, який ховав бомбу під стріхою, яка і зберігалася там 41 рік, аж поки вибухнула... Слова цієї пісні частково відтворюють радянський міф про те, що селяни Західної України ховали німецьку зброю з тим, щоб продовжити при нагоді партизанську війну з радянською владою – коли обставини стануть більш сприятливими. Пісня пародіює цей наратив.

            Друга пісня, також Братів Гадюкіних, Ми хлопці з Бандерштадту, вперше з’явилася у 1991 році на касеті з тією самою назвою. [9] Бандерштадтом називається Львів. Застосування назви Бандерштадт замість Львова перебільшує образ західно-української германофілії чи навіть симпатії до наці, який виник під час другої світової війни. Ця пісня є власне сатирою чи пародією на стереотипи молодих націоналістів зі Львова, і, ширше – із Західної України. [10]

            Третя пісня , Птаха на імення Нахтігал, готичної рокової групи Кому вниз, [11] яка вперше з’явилася на касеті In Kastus у 1996 році. [12] Ця пісня була написана на честь батальйона «Нахтігал», де Роман Шухевич, пізніше провідний офіцер УПА, командував кампанією. Слова написані у романтично-готичному ключі, а музика звучить як військова із відповідним ритмом. Вона була написана, щоб продемонструвати патріотичні почуття.

Четверта пісня, Лента за лентою, представлена Тарасом Чубаєм і групою Скрябін, з’явилася на CD Наші партизани, який витримав два видання. [13] Назва CD була обрана, щоб підкреслити підтримку УПА та відрізнити бійців УПА від радянських партизан, яких би принижувало визначення «їхні партизани», що стосувалося б тих, хто підтримувався комуністичною партією і хто брав участь у війні на радянському боці. Зсередини на обкладинці міститься політичне гасло «Пісні ще одної воюючої сторони». Назовні напис: «Присвячується нашим героям. Ми пам’ятаємо Вас. Слава Україні. Героям Слава». Обидва видання включають десять пісень, які є переважно народними УПА піснями. Пісня Лента за лентою - це УПА народна пісня , яку часто співають хори і ансамблі бандуристів діаспори. Пісня співається, щоб висловити патріотичні почуття.

Пісня Не хочу воювати з’явилася у 2004 році у CD збірнику Танки & Запорожці. [14] Вона була написана солістом львівської панк групи Тостер, який виступав під псевдонімом Кумар. [15] У пісні автор змальовує радянських солдатів як непідготованих, нещасних і голодних дітей, виряджених на війну, для яких мотивом на штурм Берліна був голод. Тотальна руйнація Берліна і його плюндрування також згадані. У приспіві звучить авторське неприйняття війни взагалі та ставлення до радянського суспільства як до фашистського. Автор висміює чи пародіює радянські міфи про війну, такі як непідготованість радянської армії і загальне розуміння населенням причин війни.

Пісня «Незнайомий брат» Віктора Винника із рок-групи НЕМО, з’явилася на піратському CD на початку Помаранчевої революції. [16] Написана до 60-ї річниці заснування УПА [17], пісня присвячується відкриттю автором невідомої йому раніше частини історії, що алюзивно-метафорично відображено і у її назві. Ігнорування цієї частини української історії передається як відчуження. Останній куплет – це молитва, яка пояснює, що ця пісня присвячена воякам УПА, які загинули за Україну. Пафос пісні патріотичний і спрямований на те, щоб викликати симпатію до УПА.

Сьома пісня фолк рок групи Гайдамаки, «Сумний святий вечір» з’явилася на їхньому третьому CD Перверзія. [18] Слова, взяті із УПА народних джерел, описують святий вечір у 1946 році. [19] Здавалося б це повинна бути щаслива нагода, тому що війна офіційно уже закінчилася, і сини та батьки мали би уже бути дома із сім’ями. Музика в першій частині пісні – це музична обробка у стилі хард рок традиційної мелодії, взятої із хорала Нова радість стала. Однак, слова дуже далекі від щасливих. Образи, які вони викликають, змальовують сім’ї, розділені війною і її наслідками: діти питають матерів, чому їхні батьки не з ними дома за традиційною вечерею, а батько, який перебуває на чужині, плаче за своїми трьома синами, яких не побачить ніколи; він пригадує, що один із його синів у Сибіру (вірогідно на засланні), інший – в Берліні (можливо у Червоній Армії), а третій – у партизанах УПА, бореться за Україну. Пісні дуже показові щодо реальної ціни війни в Західній Україні, особливо коли викликаються реалістичні образи війни, хоча і у травестійованій формі слів і музики. Це перверсія оригінального хоралу, який дає людям надію, в той час як тут превалює розпач.


Восьма пісня «Не кажи нікому» Олександра Положинського, соліста хіп-хоп гурту Тартак, яка з’явилась у CD збірнику Українська героїчна пісня. [20] Пісня присвячена «братам по зброї» і «майбутнім поколінням». Слова написані від першої особи, начебто партизаном УПА із Західної України. У першому куплеті Положинський пояснює, що довелося підняти зброю, тому що іншого виходу не було. У другому куплеті Положинський підкреслює важливу особливість війни: «Для нас це не просто війна, [але] національна визвольна боротьба». Він наголошує, що хоча нічого або мало відомо про УПА чи про те, де поховані загиблі партизани, ідеал, заради якого вони загинули, продовжує жити. Пісня викликає симпатію до УПА.

Остання досліджувана пісня – «Партизанська», представлена хіп-хоп гуртом Корта із Запоріжжя на південному сході України, також з’явилась у нещодавно випущеному CD збірнику Українська героїчна пісня. [21] У пісні обстоюється ідея єдності сходу і заходу України через апеляцію до спільних цінностей, що їх мали партизани і запорізькі козаки, і які ладні були віддати життя за свободу, ніж потрапити в неволю. Ця алюзія відсилає нас також до історичної тяглості, оскільки партизанських вояків можна сприймати як продовжувачів традицій запорозьких козаків. Пісня завершується висновком про те, що люди ладні взятися до зброї і піти в партизани заради сімей, якщо їхнім домівкам загрожує бути спаленими; говориться також про те, що і сьогодні зброя може бути піднята, якщо вороги загрожуватимуть домівці. Тут також висловлені патріотизм і симпатія до УПА.

Проаналізовані вище пісні, які ідентифікуються як патріотичні, викликають почуття солідарності з УПА. У жодній із них не згадується Червона Армія як така, але можна припустити, що вони імпліцитно, якщо не експліцитно, опонують пострадянськиму совєтофільському патріотизму. Як можна зауважити із цієї доповіді, такий тип патріотизма прославляв би звитяги Червоної Армії у другій світовій війні і виключав би симпатії до УПА. Автори пісень і музиканти вдавалися до пародії і перверсії, щоб протиставити, знецінити чи перекрутити прорадянські репрезентації минулого та інших совєтофільських наративів, мемуарів, міфів і стереотипів, пов’язаних із війною.

Позитивне змалювання, чи описання з симпатією УПА у деяких піснях українськиї рок і хіп-хоп гуртів збіглося з кампанією за визнання ветеранів УПА як ветеранів другої світової війни, що урівнювало їхній статус із статусом ветеранів Червоної Армії. Деякі співаки і групи підтримали ветеранів УПА у зв’язку із вшануванням заснування УПА, яке відбулося саме в день свята Святої Марії Покрови – 14 Жовтня.

Ця підтримка була продемонстрована через прихильні до УПА та її ветеранів сайти, такі як Кому вниз. [22] Інша рок група – Вій – розмістила повідомлення на підтримку УПА, де оголошувався проект, підтриманий п’ятьма рок і хіп-хоп групами та іншими невідомими, у якому передбачалося випустити CD, «яке поширювало б серед молоді ідею повернення доброго імені цій важливій воєнній силі другої світової війни». [23]

Проект видати CD, присвячений УПА з евентуальною назвою Українська патріотична пісня, був здійснений Олегом Скрипкою, солістом гурту Волплі Відоплясова[ ВВ]. Одною з більш відомих груп, яка зробила оригінальний внесок, була група Тартак, очолювана Олександром Положинським, хто часто висловлювався з політичних питань. В жовтні 2006 року Положинський написав статтю на підтримку визнання ветеранів УПА. [24] Тут він зізнався, що його дід був ветераном другої світової війни на боці Червоної Армії, а що його чотири брати воювали у з’єднаннях УПА. Оприлюднивши сімейні спогади про війну, Положинський доходить висновку, що український уряд повинен вшанувати пам’ять всіх тих, хто воював за свою країну. Тому ветеранам УПА належить надати такий самий статус, який є у ветеранів Радянської Армії, а вшанування і свята влаштовувати окремо, оскільки цим групам складно змішуватися. Обидві сили, визнав він, знали славні моменти і такі, яких можна соромитися. Гарні моменти, він зауважив, повинні вшановуватися, а погані мусять служити уроком на майбутнє. [25]

У грудні 2006 року Положинський вислав чи дозволив вислати на Майдан Вебсайт слова до його пісень у CD проекті Не кажи нікому. [26] Щоб популяризувати пісню далі, наприкінці літа – початку осені 2007 року було випущено відеокліп. [27] Вихід його присвячувався 65-річчю заснування УПА і зображував вояків УПА, що билися із німецькими солдатами у зруйнованому монастирі на Волині; переглянути його можна було на декількох сайтах, включно з YouTube. [28]

Очолюваний Олегом Скрипкою проект наближався до свого завершення осінню 2007 року. 22 Жовтня 2007 він та інші учасники проекта, який зараз називається Українська героїчна пісня, представили демонстративну версію диска із п’ятьма піснями перед курсантами і викладачами Військового ліцея «Івана Богуна» у Києві. Частиною презентації був концерт, після якого 500 копій промо-диска розійшлись серед кадетів. [29]

На презентації 22 жовтня Скрипка заявив, що він прихильно ставиться до визнання партизан УПА як героїв України і закликав українців вивчати їхню власну історію. Сергій Фоменко (Фома), соліст фолк рок групи Мандри, підкреслив, що патріотичними силами того часу радянський режим сприймався як окупаційний, особливо у Західній Україні. [30]

Того дня фестиваль і CD презентацію відвідали багато людей і це була безумовно успішна подія. [33] Із п’ятнадцяти пісень на CD вісім присвячені партизанам УПА, чотири з яких оригінальні. Інші - це обробки народних пісень УПА. CD містить також чотири пісні січових стрільців, одну - про анархістську армію Нестора Махна, одну - про козаччину і український національний гімн, що містить куплет, який не є частиною офіційного гімна. Таким чином виявилося, що проект Скрипки хоча і присвячений УПА, але також містить пісні інших періодів війни і боротьби української історії.

Пояснюючи, чому деякі із найпопулярніших рок і хіп-хоп груп доклали, здається, надзвичайних зусиль, щоб записати і виконати пісні УПА та другої світової війни, повинно враховуватися щось більше, ніж тільки ідеологічні і політичні фактори, місцеві чи приватні сімейні історії. Очевидно, що деякі із вище згаданих музикантів походять із Західної України, де традиція протистояння радянській владі завжди була сильною. Деякі явно підтримували Помаранчеву революцію, а деякі почали кар’єру напередодні української незалежності, будучи свідками епохальних історичних політичних подій і відвідуючи такі винятково політизовані культурні заходи, як фестиваль Червона Рута 1989 року. Слід відзначити і контекст протилежних точок зору на війну і на УПА, який часто представляється у популярних медіях. Ці та інші дотичні фактори допомагають пояснити, чому цим музикантам могло стати цікаво писати і співати пісні про війну і УПА. Важливим фактором, звичайно, є сильна традиція народних пісень в Україні, особливо тих, які були створені під час війни і визвольних змагань.

У цьому випадку – пісень про другу світову війну і про повоєнний період партизанської боротьби проти радянського режиму. Ці народні пісні УПА містять обширні спогади, служачи джерелом для сучасних музикантів і надихаючи їх.

Роль народних пісень у формуванні і передачі історичної пам’яті сучасникам і молодшим поколінням в якомусь смислі передбачає сьогодні здійснювати його модернішим способом через українські рок і хіп-хоп групи. Можна сказати, що ці музиканти репродукують пам’ять війни – здебільшого йдеться про Західну Україну – і передають її молоді в інших частинах країни. Ця передача здійснюється визнаними у молодих авторитетами – професійними музикантами в стилі рок і хіп-хоп. Здебільшого, як ми бачили вище, музиканти симпатизують УПА, виражаючи думки і почуття близькості та підтримки українського патріотичного чи націоналістичного наративу часів війни.

9

 



[1] Корисно розрізняти живу колективну пам’ять, яка формується у соціальних групах, таких як покоління, та історичну пам’ять, яка превалює, якщо живий зв’язок з минулим ослаблений чи втрачений. Див.: Serhy Yekelchyk, Stalin’s Empire of Memory: Russian-Ukrainian Relations in the Soviet Historical Imagination (Toronto-Buffalo-London: University of Toronto Press, 2004), 7-8. Єкельчик посилається на французького дослідника Моріса Гольбаха(*) і П’єра Нора, які писали про пам’ять, а також про пам’ять і історію. Для аналіза і огляду цієї та іншої літератури з близької тематики див: Olick and Joyce Robbins, “Social Memory Studies: From ‘Collective Memory’ to the Historical Sociology of Mnemonic Practices,” Annual Review of Sociology, vol. 24 (1998), 105-40.

[2] Давид Марплс розглядає протилежні точки зору на другу світову війну і УПА, а також конструювання національної історії у: Heroes and Villains: Creating National History in Contemporary Ukraine (Budapest and New York: CEU Press, 2007. See also Wilfred Jilge, “The Politics of History and the Second World War in Post-Communist Ukraine (1986/1991–2004/2005),” Jahrbucher für Geschichte Osteuropas, Neue Folde Band 54, 2006, Heft 1, 50-81. Українською мовою дивись: Владислав Гриневич, «Історія другої світової війни у сучасній історіографії та політичній боротьбі», Український гуманітарний огляд, 11, 2005, 9-29, а також його «Міт війни та війни мітів», Критика, 5 (травень) 2005, 2-8. Дивись також в Критиці Вільфред Ільге, «Змагання жертв», 5 (травень) 2006, 14-17, відповідь Ігоря Гирича , «Тріумф сильних», 12 (грудень) 2006, 26-28. Відповідь Ільге Гриничу, 12 (грудень) 2006, 28; відповідь Андрія Мокроусова Гриничеві, «Переклад із совєцької», (грудень) 2006, 29; а також Владислав Гриневич «Змагання переможців», 1-2 (січень-лютий) 2007, 30-32.

[3] Світова перверсія тут відноситься до викривлення чи навіть зміни значення слів пісні і, можливо, мелодії на дещо темнішу, тужнішу чи журливішу, а, може навіть, ідеться про гротеск.

[4] Bernhard Giesen and Kay Junge, “Historical Memory,” у: Gerard Delanty and Engin Fahri Isin, eds., Handbook of Historical Sociology, 2003, сс. 327-28.

[5] Див.: vol. 25 серії Літопис УПА, Зеновій Лавришин, зібрав та відредагував, Пісні УПА (Торонто – Львів: Вид. Літопис УПА, 1996). Вміщує 603 пісні, включно із багатьма піснями міжвоєнного періоду. Значна частина першої світової війни і другої можуть бути класифіковані як народні пісні, тому що їхні автори невідомі. Навіть, коли слова були написані літераторами, пісні «фольклоризувалися» і сприймалися фольклорною культурою. Цей концепт дискутувався до певної міри у відношенні до пісень січових стрільців Оксаною Кузьменко, «Стрілецькі пісні як феномен пісенної культуриУкраїни», у: Стрілецькі пісні, Оксана Кузьменко, зібр. (Львів: Національна академія наук України та Інститут народознавства НАН України, 2005), 10.

[6] Офіційний наратив був також пiдсилений іншими засобами, такими як офіційні вшанування пам’яті, свята, пам’ятники та присвоєння назв.

[7] Перший запис, випущений як касета Студією лева, був зібранням пісень січових стрільців, Повіяв вітер степовий, трупи львівського театра-кабаре Не журись у 1990 році.

[8] За словами Олександра Євтушенко, альбом був спочатку записаний у підвалі. Дивись його: Легенди химерного краю (Київ: Автограф, 2004), 132. Записано в 1995 і перевидано у форматі CD 2004 року студією звукозапису «Атлантик».

[9] Перевидано у 2002 у форматі CD студiєю звукозапису «Лавина». Обкладинка CD 2002 року містить червоний і чорний кольори ОУН-б (Організація українських націоналістів – фракція Бандери) прапору з молотом і серпом у лівому нижньому кутку. Літера «А» у назві Брати з’являється на обкладинці CD як анархістський символ.

[10] Кетрін Ваннер помилково тлумачить слова пісні як свідчення намірів Сергія Кузьминського, автора слів, підкреслити зв’язок між наці та Бандерою і його послідовниками. Дивись її: Burden of Dreams: History and Identity in Post-Soviet Ukraine (University Park, Pennsylvania: The University of Pennsylvania Press, 1998), 130.

[11] Назва гурту – гра слів у фразі гасла «вперед до комунізма».

[12] Записано в студії «Комора» у Києві 1996 року. Початково видано у касетному форматі.

[13] Початково видано 2000 року студією Караван; перевидано у 2004 році. Обкладинка CD, випущеного у 2004 році виконана в червоному та чорному кольорах ОУН-б прапора. Примітки тут до першого видання.

[14] Випущено студією «Місяць» 2004 року.

[15] Кумар iз сарказмом описує себе як анархо-фашиста, ортодоксального католика, D.I.Y. терориста та SxE алкоголіка. Див.: http://www.rock.lviv.ua/rock/?action=forum&act=read&post=3278. Accessed 6 листопад 2006.

[16] Так! Музика з Майдану. Куплено 28 грудня 2004 у Києві на Петрівці.

[17] Пісня також з’являється у другому випуску CD групи Більше любові у 2005 році. Дивись короткий запис на вебсайті http://kmstudio.com.ua/index.htm?http://kmstudio.com.ua/cheremshyna/nemo.htm. Accessed 24 грудень 2006.

[18] Назва CD взята із епонімічного роману Юрія Андруховича. CD вийшов у 2005 році студією «Комп Мьюзік».

[19] Дивись Пісні УПА, 369, щоб побачити варіанти пісні. Всередині обкладинки CD є вірші до пісні з преамбулою про те, що пісня співається по всьому карпатському регіону і що існує так багато слів, що неможливо їх всі переспівати.

[20] Випущено у лютому 2008 музичним видавництвом «Країна Мрії». Пісню виконують Тартак і Андрій Підлужний. Відео до цієї пісні було випущено у 2007 році на вшанування 65-ї річниці заснування УПА. Див.: See http://oun-upa.org.ua/video/#ne_kazhuchy_nikomu. Accessed 13 грудень 2007.

[21] Їхній музичний стиль був описаний як арт-фолк-хоп.

[22] Дивись постер, «КОМУ ВНИЗ про свято Покрови», 9 жовтня 2006, на http://www.komuvnyz.gothic.com.ua/index.php?path=news&file_path=2006_10_09_01&lang=ukr. First accessed 18 жовтень 2006.

[23] Дивись постер «CD-збірка «Ми – за визнання УПА», на http://www.viyfrom.kiev.ua. First accessed 19 October 2006

[24] Дивись: Сашко [Олександр] Положинський, «Поки влада не визнає УПА – доти вона не буде українською». Розміщено 16 жовтня 2006 на http://observer.sd.org.ua/news.php?id=10376. Переглянуто 18 жовтень 2006

[25] Ibid. Стаття Положинського цікава не тільки для презентації авторського бачення цього предмета, але й тому, що це відчиняє вікно у сімейну історію, відкриваючи сторінки, які існують і до сьогоднішнього дня і, ширше, – до сторінок, що стосуються всієї України та її дилем.

[26] «Гурт «Тартак» - ветеранам УПА», розміщено 31 грудня 2006 року на http://maidanua.org/static/news/2006/1167576385.html.

[27] Богдан Логвиненко, «Тарас Химич знімає гурту «Тартак» кліп «Не кажучи нікому», розміщений на on http://sumno.com/content/view/2266/53/. Переглянуто 12 березень 2008

[28] Розміщений на http://www.youtube.com/watch?v=y3iFqeNakIw. Хоча вірші відносяться до ганебного радянського підходу до цивільного населення, який спонукав підняти зброю проти радянської влади, це не показано на відео.

[29] Ірина Кононенко, «Пісні для героя». У Київському військовому ліцеї ім. Богуна відбулася презентація унікальної платівки», День, 24 жовтня 2007. Інтернетвидання, доступне на http://www.day.kiev.ua/190023/. Переглянуто 13 березня 2008. Дивись також «Презентація платівки-збірки «Українська героїчна пісня». Розміщена на http://nashformat.com.ua/index.php?go=News&in=view&id=93.  Переглянуто 13 березня 2008.

[30] Оксана Климончук, «Олег Скрипка об’єднав рокерів з кобзарями». Розміщено 23 жовтня 2007 на http://unian.net/ukr/news/news-218320.html. Переглянуто 13 березня 2008.

[31] Колишній Жовтневий палац у центрі Києва.

[32] Олег Скрипка створить фестиваль партизанської пісні». Розміщено 12 лютого 2008 на http://www.obozrevatel.com/news/2008/2/12/217348.htm. Переглянуто 13 березня 2008

[33] Дивись, наприклад, дуже схвальну рецензію письменниці і літературознавця Оксани Забужко, «Героям слава!». Київський вечір у двох діях». Розміщено на http://blogs.pravda.com.ua/authors/zabuzhko/47bcbd424be/. Переглянуто 21 лютого 2008.

Дивись також написану з меншим ентузіазмом, але все ж таки прихильну рецензію Олесі Найдюк, «Співи патріотів. Українська естрада у «Молоду гвардію», Розміщено 22 лютого 2008 року на http://blogs.pravda.com.ua/authors/zabuzhko/47bcbd424be/. Переглянуто 21 лютого 2008.

[34] Коротке вступне слово Юрка Зеленого.



[35] Кононенко, «Пісні для героя».

© June 4, 2009 Bohdan Klid


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка