Особливості викладання другої іноземної мови у 8 класі



Дата конвертації10.09.2017
Розмір80.1 Kb.
ОСОБЛИВОСТІ ВИКЛАДАННЯ ДРУГОЇ ІНОЗЕМНОЇ МОВИ У 8 КЛАСІ

Знання однієї мови дозволяє

увійти в коридор життя,

знання двох мов – відкриває

усі двері у цьому коридорі.

Франк Сміт

На сучасному етапі інтеграції України до Європи особливого значення набуває вивчення сучасних європейських мов. Вивчення двох іноземних мов у контексті шкільної освіти – реальність і потреба сьогодення.

Державний стандарт базової та повної середньої освіти, нові програми з навчальних предметів для загальноосвітніх навчальних закладів, сучасне навчально-методичне забезпечення вивчення окремих предметів стали своєчасним відгуком на сучасне замовлення суспільства. У цих документах обґрунтовуються принципи інформаційно-комунікативного спрямування особистісної орієнтації, автономії учня, навчання, взаємопов’язаного з різними видами діяльності, які реалізують ключові компетенції випускника середньої школи.

У методиці вивчення іноземної мови поняття «друга мова» означає, що учень уже вивчав принаймні одну іноземну мову. Під поняттям «друга іноземна» ми розуміємо мову, що вивчається після першої, незалежно від рівня, досягнутого у її оволодінні

Основною метою навчання другої іноземної є формування в учня здібності,готовності та бажання брати участь у міжкультурній комунікації та самовдосконалюватися в сфері вивчення іноземних мов. Розвиток у школяра комунікативної компетенції, дозволяє йому відповідно до реальних потреб та інтересів використовувати іноземну мову на базовому рівні в найбільш типових соціально детермінованих ситуаціях мовного безпосереднього і опосередкованого спілкування.

Даний рівень володіння комунікативною компетенцією передбачає наявність в учня (в межах вимог, визначених програмою):

- знань про систему мови та навичок оперування мовними засобами спілкування даної мови;

- комунікативних умінь, тобто вмінь розуміти і висловлюватися на іноземній мові відповідно до конкретної сфери, тематики і ситуації спілкування, мовного завдання і комунікативного наміру, а також з урахуванням національно-культурної специфіки країн мови, що вивчається.

У процесі вивчення другої іноземної в умовах контактування трьох (української, англійської та німецької), а інколи і чотирьох (української, англійської, німецької та російської) мов виникають як негативні для набуття мовного досвіду проблеми інтерференції рідної та першої іноземної мови, так і можливості для позитивного перенесення здобутого мовного досвіду на нову іноземну мову. Як свідчить практика навчання однієї іноземної мови на базі іншої, успішному оволодінню другою мовою на початковому етапі сприяють такі лінгвістичні особливості:

- генетична спорідненість німецької та англійської мов;

- латинська спорідненість;

- спільні моменти у вимові;

- наявність спільного пласту лексики германського походження;

- аналогічні граматичні явища, близькі за структурою та значенням;

- схожі мовленнєві зразки, що вивчаються на початковому рівні.

При вивченні другої другої іноземної мови враховуємо, що:

1. Англійська й німецька як германські мови споріднені в багатьох аспектах. Насамперед це простежується у лексиці, особливо на початковому етапі, де можна помітити багато відповідностей та очевидний зв'язок між німецькою та англійською мовами. До того ж є багато інтернаціоналізмів, здебільшого греко-латинського походження, які трапляються в обох мовах.

2. Учні відповідальніше поставляться до процесу навчання, а це робить ефективним застосування на уроках інтерактивних форм роботи. З досвіду вивчення першої іноземної мови учні мають свою стратегію запам'ятовування лексичних одиниць, яку вони використовують для вивчення другої іноземної мови.

3. Для вивчення другої іноземної мови, як правило, виділяється менше часу, ніж для першої. Це означає, що темп заняття має бути вищим. Цьому значно сприяє порівняння та обговорення мовних явищ, схожих в обох мовах.

4. На заняттях першої іноземної мови учні ознайомилися з можливими формами вправ і мають певний досвід, який можна використати під час вивчення другої мови. Тому вчителю англійської мови дуже корисно знати, які форми і методи навчання застосовувалися на уроках німецької мови.

5. Завдання і вправи мають бути орієнтовані насамперед на порівняння та обговорення аналогій і розбіжностей, мета яких — встановити зв'язки між рідною мовою, першою іноземною та другою іноземною.

6. Дослідження психології пам'яті свідчать, що нове лише тоді добре запам'ятовується, якщо його можна пов'язати з чимось уже відомим у нашій свідомості. У вивченні іноземної мови це стосується насамперед словникового запасу: дуже неефективно вивчати нову лексику, зазубрюючи слова без використання контексту. Вправи і завдання у навчальній ситуації «німецька мова після англійської»і навпаки розробляються з урахуванням певних засад. При вивченні другої іноземної мови можна використати різні способи запам'ятовування:

1.Візуальна опора

Використовуються малюнки або фотографії, підписані двома мовами. Так, можна семантизувати лексику до тем: «Квартира», «Місто», «Тварини», «Рослини», «Клімат», «Погода», «Транспортні засоби», «Продукти», «Страви», «Напої», «Покупки», «Магазини», «Родинні стосунки», «Зовнішність», «Одяг», «Гігієна», «Хвороби», «Розміщення і рух у просторі», «Школа і навчання», «Навчальні предмети», «Театр», «Концерт», «Кіно», «Спорт», «Радіо», «Телебачення», «Преса» тощо.

2. Упорядкування схем

Загальні поняття часто утворюють системи відомі учням з рідної мови, які допомагають паралельно семантизувати лексику в двох мовах. Прикладами німецько-англійських відповідників можуть бути: числа, сторони горизонту, міри довжини, ваги, часу, пори року, дні тижня, пори доби, кольори.

3. Протилежне значення

Пари слів із протилежним значенням, як свідчить досвід, запам'ятовуються легше, ніж коли слова вивчаються окремо. Розуміння лексичних одиниць здійснюється з допомогою робочих кроків. Робочі кроки, за яких усі наявні знання про мову під час порівняння систематизуються та активізуються, значною мірою сприяють розвитку «відчуття мови» і, завдяки цьому, підготовці до вивчення кожної наступної мови. Такі робочі кроки учні можуть виконувати й самостійно. Вчитель при цьому задає тему або показує малюнок.

1. Учні занотовують німецькі слова, які вони вже знають.

2. Шукають у словнику англійські відповідники й записують їх.

3. Порівнюють англійські та німецькі слова, встановлюють, які з них схожі і легко зрозумілі, які відрізняються.

4. Складають таблицю.

5. Порівнюють англійські та німецькі слова зі словами рідної мови. Робочі кроки виконуються спочатку індивідуально, у парах або групах, а потім результати обговорюються на пленумі, порівнюються, за потреби коригуються, робляться висновки.

Отже, учні впродовж певного часу можуть створити свій особистий багатомовний словник у малюнках.

Активне застосування лексики (від розуміння до висловлювання.) Спочатку відбувається інтенсивне тренування вимови. Вправи, які можна запропонувати на цьому рівні:

а) читання вголос текстів, які містять нову лексику;

б) складання невеликих діалогів із новою лексикою.

Активне застосування лексики (від розуміння до письма.) Обговорюється правильне написання слів.

Вправи для тренування правильної орфографії вивчених слів:

а) заповнити пропуски в тексті новою лексикою;

б) диктанти для заповнення пропусків.

Вправи для уникнення інтерференції.

«Фальшиві друзі». В англійській та німецькій мовах є слова, які подібні за звучанням або написанням, проте мають різне значення і тому можуть бути неправильно вжиті або неправильно розпізнані.

Граматика

Граматичні аналогії можна проводити в процесі вивчення іноземної мови як, наприклад:

- створення простого речення. Наприклад: Ich bin Mascha. I am Masha.

- часові форми (перфект з дієсловом haben). Наприклад: Perfekt= haben + PartizipII

Perfect= have + ParticipleII

- сильні/ слабкі дієслова

- наказовий спосіб

- модальність. Наприклад: must/müssen, can/ können, haben + zu +Infinitiv/ have+ to+ Infinitive

- вживання інфінітива з часткою «zu»і без неї;

- майбутній час. Наприклад: І wil go / Ich wer degehen

Вивчення двох іноземних мов (англійської та німецької) дає унікальну можливість проводити бінарні уроки. Їхньою метою є порівняння двох культур, тобто формування країнознавчої компетенції, розвиток аналітичних здібностей в учнів, вироблення та розвиток навичок так званого «переключення» з однієї іноземної мови на іншу, чого не можна досягнути при вивченні тільки однієї іноземної мови. Елементи театралізації дають змогу зробити урок емоційно насиченим, цікавим для дітей. Залежно від рівня знань учнів можливе використання адаптованих текстів для аудіювання (читання) або неадаптованих автентичних текстів. Граматичні конструкції для опрацювання обираються залежно від теми, рівня знань учнів, мети уроку.

У процесі вивчення німецької мови на базі першої англійської і навпаки основними є такі принципи:

1.Навчання мови здійснюється за допомогою звуків через усі види мовленнєвої діяльності.

2.Навчання другої іноземної мови здійснюється на порівнянні або протиставленні фонетики, лексики, граматики рідної мови, першої та другої іноземної мов. Важливо спиратися на знання і досвід, набуті при вивченні першої іноземної мови, а також враховувати знання рідної мови.

3.Важливу роль під час навчання німецької мови відіграє оволодіння граматикою. У зв’язку з цим фонетичний аспект мовлення має засвоюватися безпосередньо у практичній діяльності під час оволодіння тематичним лексичним і граматичним матеріалом. Згідно з комунікативним підходом до навчання, новий мовний матеріал (лексичний і граматичний) подається у певному контексті, а вже потім активізується в усному і писемному мовленні за допомогою відповідних вправ і завдань

Досягнення належних результатів у вивченні другої іноземної мови, формуванні високого рівня володіння комунікативною компетенцією неможливе без використання інноваційних технологій, що ґрунтуються на особистісно орієнтованому навчанні.

До інноваційних навчальних методів також можна віднести:

 Навчання з комп’ютерною підтримкою (створення презентацій у програмі PowerPoint, використання інтернет-ресурсів.

 Метод сценарію (Учитель задає лише рамки дії та представляє окремі епізоди. Учні ставлять запитання та знаходять на них відповіді).

 Метод симуляції (йдеться про різноманітні симуляційні бізнес-ігри, що надають учням можливість відпрацьовувати свої навички, застосовувати знання з метою розв’язання тієї чи іншої задачі в так званому «безпечному середовищі», яке імітує реальні ситуації. Симуляція надає можливість учням спробувати себе в певній ролі керівника, президента компанії тощо. Завдяки симуляції у школярів формуються навички стратегічного планування)



 Метод рольової гри (рольова гра є активним методом навчання. Рольова гра є засобом емоційної зацікавленості, мотивації навчальної діяльності й активним способом навчання практичного володіння другою іноземною мовою. Гра допомагає подолати мовні бар’єри учнів, значно підвищує обсяг їхньої мовленнєвої практики, розвиває спостережливість, вчить робити висновки, зіставляти окремі факти. Наприклад, ситуативно-рольові ігри, що використовують у навчанні – «У ресторані», «У магазині», «На пошті», «Біля вокзальної каси», «Ходімо в кіно» тощо; сюжетно-рольові ігри – «Розмова у вагоні», «У таксі»).

Отже, вчитель іноземної мови сучасної школи повинен іти в ногу з життям, відчуваючи всі зміни, що відбуваються в освіті, розумітися на особливостях нових Державних стандартів, визначати підходи до відбору змісту та організації навчального матеріалу, запроваджувати сучасні форми навчання, використовувати адекватні форми та види контролю та активно користуватися ІКТ-технологіями.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка