Основні орієнтири національного виховання учнів загальноосвітніх навчальних закладів Львівщини



Сторінка1/5
Дата конвертації26.04.2016
Розмір0.96 Mb.
#19152
  1   2   3   4   5



Основні орієнтири національного виховання

учнів загальноосвітніх навчальних закладів Львівщини.

Схвалено колегією головного управління освіти і науки Львівської обласної державної адміністрації. Наказ № 880 від 17 листопада 2010 р.
Укладачі програми:

Гнатуш М. О. – заступник директора ЗСШ № 75 ім. Лесі Українки, м. Львів

Гриза Л. С. – завідувач кабінету проблем виховання Львівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти

Закалюжна О. В. – психолог громадської організації «Карітас»

Кудрик Л. Г. – доцент кафедри життєвих компетентностей Львівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, кандидат філософських наук (керівник групи)

Пастушенко Н. М. – заступник директора Львівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, кандидат педагогічних наук, доцент

Пастушенко Р. Я. – завідувач кабінету розвитку освіти Львівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти
Науковий редактор: Сікорський П. І. – президент Львівського крайового товариства «Рідна школа», доктор педагогічних наук, професор
Наукові консультанти:

Корнієнко І. О. – завідувач кабінету практичної психології та соціальної роботи Львівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти;

Мазур Л. О. – доцент кафедри гуманітарної освіти Львівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, кандидат філософських наук

Шиян О. І. – завідувач кафедри життєвих компетентностей Львівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, кандидат педагогічних наук, доцент

Експертна група:

Біляк Б. М. – заступник начальника Головного управління освіти і науки Львівської обласної державної адміністрації

Васянович Г. П. – завідувач відділу гуманітарної освіти Львівський науково-практичний центр професійно-технічної освіти Академії педагогічних наук України, доктор педагогічних наук, професор

Вишневський О. І. – професор Дрогобицького державного педагогічного університету імені І. Франка, кандидат педагогічних наук

Герцюк Д. Д. – завідувач кафедри педагогіки Львівського національного університету імені І. Франка, кандидат педагогічних наук, доцент

Деркач О. М. – завідувач методичного кабінету відділу освіти міста Новий Розділ

Зваричевська М. В. – доцент кафедри гуманітарної освіти Львівського обласного інституту післядипломної педагогічної освіти, Заслужений вчитель України;

Савчин Ю. В. – головний спеціаліст Головного управління освіти і науки Львівської обласної державної адміністрації

Тюріна Т. Г. – кандидат педагогічних наук, доцент кафедри соціології і соціальної роботи Національного університету «Львівська політехніка»

ЗМІСТ

ВСТУП

Понятійний апарат Програми

Мета та завдання Програми

Виховні інститути та їхнє місце в системі виховання

1. УМОВИ ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ В ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ ЛЬВІВЩИНИ

1.1. Врахування потреб та вікових особливостей вихованців

1.2. Забезпечення виховниками єдиного виховного простору

2. ЗМІСТ ВИХОВАННЯ У ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ ЛЬВІВЩИНИ

2.1. Мета, завдання та напрями виховання

2.2. Виховний компонент ключових компетенцій

2.3. Спільні завдання виховної роботи у школах Львівщини

3. ВИХОВНИЙ ПРОЦЕС У ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ ЛЬВІВЩИНИ

3.1. Планування виховної роботи

3.2. Організація виховної роботи

3.3. Взаємодія суб’єктів виховного процесу

3.4. Оцінювання якості виховання

4. ПРИКІНЦЕВІ ПОЛОЖЕННЯ ПРОГРАМИ
ВСТУП

Виклики глобалізації та потреба формування в межах Української держави новітньої нації зумовлюють необхідність кардинальних змін в організації виховного процесу в усіх виховних соціальних інститутах, насамперед у системі освіти. Необхідність змін в організації та методиці виховання пояснюється також тим, що соціально-економічні та суспільно-політичні трансформації в Україні загострюють суперечності в українському суспільстві, а це, своєю чергою, відображається на свідомості та поведінці молодших поколінь.

Як свідчать соціологічні дослідження, значна частина суб’єктів виховання: батьків, педагогів, громадських лідерів, працівників ЗМІ, визнає потребу змін в організації виховного процесу в Україні – осучаснення його мети, змісту, методів та форм. Однак далеко не всі вони розуміють сутність цих змін і не бачать можливості їхнього практичного впровадження. Виховну роботу в освітніх закладах області педагоги виконують переважно формально, без розуміння сутності та визначення цілей виховання. Сенс шкільної виховної роботи більшість виховників бачить не у глибокому вивченні внутрішнього світу дитини, моделюванні відповідного виховного простору, а в самому факті її участі у виховних заходах.

Як наслідок, у загальноосвітніх навчальних закладах Львівщини є низка проблем виховання, серед яких найактуальніші, на нашу думку, такі:



  • несистемний характер виховання у загальноосвітніх навчальних закладах, послаблення цілеспрямованих виховних впливів на дітей у літній період;

  • недостатня підготовка випускників вищих педагогічних закладів до виховної роботи з дітьми, відсутність системи ефективної підготовки і передпідготовки виховників;

  • домінування колективних форм виховання, недостатнє вивчення і врахування індивідуально-психологічних особливостей учнів, їх сімейних виховних систем;

  • зменшення розумової та фізичної працездатності, зокрема через малорухливий спосіб життя, поширення шкідливих звичок та загальне погіршення стану здоров’я учнів;

  • споживацька психологія, зумовлена, зокрема, деструктивним впливом середовища (ЗМІ, реклама);

  • низький рівень соціальної активності, нерозвинене почуття громадянського обов’язку, безвідповідальна поведінка, що зумовлено пануванням у навчальних закладах «подвійної моралі», падінням дисципліни, руйнуванням системи виховних стимулів, нехтуванням окремими батьками і педагогами своїх обов’язків;

  • відсутність виховного ідеалу;

  • імпульсивність поведінки, нездатність частини учнів до самостійних суджень та прийняття усвідомлених рішень;

  • відсутність системної виховної роботи з батьками, підготовки молоді до сімейного життя.

В основу цієї Програми покладено низку ідей провідних українських та зарубіжних педагогів, філософів і психологів: Г. Сковороди, П. Юркевича, С. Русової, Дж. Дьюї, Г. Ващенка, І. Огієнка, Ю. Дзеровича, А. Макаренка, А. Маслоу, Б. Роджерса, В. Сухомлинського, Ш. Амонашвілі, О. Вишневського, І. Підласого та ін.

Програма ґрунтується на положеннях міжнародних правових актів та чинного українського законодавства: Конвенції ООН про права дитини, Конституції України, Законів України Про освіту, Про загальну середню освіту, Про позашкільну освіту, Про професійно-технічну освіту, у ній враховано ідеї та підходи Рамкових Рекомендацій ЄС «Ключові компетентності для ціложиттєвого навчання», Державної національної програми «Освіта», Концепції виховання дітей та молоді у національній системі освіти, Національної доктрини розвитку освіти, Національної програми патріотичного виховання молоді, формування здорового способу життя, розвитку духовності та зміцнення моральних засад суспільства, Концепції громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності, Програми Міністерства освіти і науки України «Основні орієнтири виховання учнів 1–12 класів загальноосвітніх навчальних закладів України», Програм «Обдаровані діти», «Здоров’я дитини», «Корисні звички», «Рівний рівному», «Школа розвитку особистості», «Лицем до дитини», чинного Положення про класного керівника й інших правових документів та методичних рекомендацій щодо організації виховного процесу в школі.


Понятійний апарат Програми
Виховання – цілеспрямований організований процес формування характеру, духовних, фізичних, інтелектуальних і вольових якостей людини.

Вихованець – суб’єкт виховного процесу, який свідомо засвоює духовні цінності, на їхній основі плекає власні особистісні надбання, приймає самостійні рішення, покладає на себе відповідальність, здійснює свідомий життєвий вибір.

Вихованість – результат виховання, який виявляється у соціально прийнятній на рівні вікових особливостей поведінці особи, вмінні діяти морально і компетентно. Вихованість школяра – показник ефективності та якості навчально-виховного процесу.

Виховна програма – задум, проект виховної діяльності освітньої спільноти, що визначає цілі (загальні та конкретні завдання), а також виховні справи, які забезпечують виховання. Шкільна виховна програма – документ, який інформує про зміст, призначення та якість освітніх послуг навчального закладу. Водночас цей документ служить знаряддям порозуміння між учасниками навчально-виховного процесу і засобом інтеграції виховної діяльності батьків, педагогів та громадськості, завдяки чому забезпечується системність виховної роботи.

Виховна робота – сукупність дій виховників для організації спільної життєдіяльності дорослих та дітей з метою їхнього найповнішого саморозвитку і саморозкриття.

Виховна справа – це форма організації і проведення конкретної, необхідної, корисної діяльності вихованців. Виховний процес складається з ланцюжка безперервних виховних справ.

Виховний простір – середовище, в якому виховується учень; духовний простір учня і педагога; соціальне оточення, простір культури, що впливає на розвиток особистості.

Виховник (вихователь) – у широкому розумінні слова – особа або організація, яка здійснює виховання; у вузькому значенні – посадова особа, яка займається вихованням дітей і молоді у навчальному закладі.

Вчинок – основна особистісна форма й одиниця поведінки, акт морального самовизначення, яким особистість виявляє і формує свої ставлення до суспільства, людей, самої себе, природи, діяльності, мистецтва.

Девіантна поведінка (від лат. deviation – відключення) – окремі вчинки або система вчинків, які суперечать прийнятим у суспільстві правовим або моральним нормам: злочин і поведінка, яка заслуговує покарання.

Дитина – особа віком до 18 років.

Дитячі громадські організації – об’єднання громадян віком від 6 до 18 років, метою яких є діяльність, спрямована на реалізацію та захист своїх прав і свобод, розвиток творчих здібностей, задоволення власних інтересів, які не суперечать моральним та правовим нормам, на соціальне становлення як повноправних членів суспільства.

Колектив – група людей, які об’єднані суспільно значущими цілями, спільними ціннісними орієнтаціями, сумісною діяльністю, спілкуванням, взаємною відповідальністю.

Компетенція – знання, навички і вміння, ціннісні орієнтації, а також досвід діяльності людини у тій чи іншій сфері суспільного або особистого життя.

Мета виховання – кінцевий результат вихованості людини.

Методи виховання – сукупність способів і прийомів виховної роботи для розвитку мотиваційної сфери, вироблення в учнів переконань та звичок, корегування й удосконалення поведінки. Основні методи виховання: розповідь бесіда, демонстрування, вправляння та ін.

Засоби виховання – те, за допомогою чого вихователі впливають на вихованців (слово, наочні посібники, кінофільми, бесіди, збори, факти, документи, традиції, література, твори мистецтва тощо).

Моніторинг (в освіті) – систематичні процедури збору відомостей щодо важливих аспектів освіти на національному, регіональному та локальному рівнях.

Напрями виховання – складові частини виховного процесу, які в сукупності

забезпечують його (процесу) очікувані результати.



Національне виховання – це історично зумовлена і створена самим народом сукупність ідеалів, поглядів, переконань, традицій, звичаїв та інших форм соціальної практики, спрямованих на організацію життєдіяльності молодих поколінь, у процесі якої засвоюється духовна і матеріальна культура нації, формується національна свідомість і досягається духовна єдність поколінь.

Освітня спільнота – суб’єкти навчально-виховного процесу (педагоги, батьки, учні, інші члени громади), які співпрацюють для реалізації усвідомлених та погоджених педагогічних цілей.

Принципи виховання – вихідні положення, що випливають із закономірностей виховання й визначають загальне спрямування виховного процесу, основні вимоги до його змісту, методики та організації.

Самовиховання – цілеспрямована свідома систематична діяльність особистості з метою вироблення в собі бажаних духовних, інтелектуальних, моральних, естетичних, фізичних та інших рис і усунення тих, які визнані нею негативними.

Форма виховної роботи – організаційна структура, педагогічна дія, захід, у якому реалізуються завдання, зміст та методи конкретного виховного впливу.
Мета та завдання Програми

Подолати існуючі проблеми виховання можна шляхом гуманізації української освіти, подолання у школі подвійних стандартів та корупції. Педагогам слід усвідомити, що процес виховання – це система виховних ситуацій, яка перебуває в саморозвитку, а кожну таку ситуацію треба вибудовувати з урахуванням результатів попередньої. Іншими словами, потрібно розуміти, що розвиваються не тільки вихованці, але й виховники, їхні відносини з вихованцями, розвивається навчальний заклад загалом.

Для реалізації цих запитів нашій освіті, кожній конкретній школі потрібен сучасний менеджмент, який будував би стратегії її розвитку згідно з поставленими цілями, використовуючи систему ефективних мотиваційних засобів та фінансових можливостей. Завдання менеджерів полягає у тому, щоб залежно від талантів, організаційних умінь, бажання, розуміння суті виховного процесу обрати певну модель (систему) виховання та спільними зусиллями учнів, учителів і батьків витворити в школі атмосферу єдності, співпраці і взаєморозуміння. Тоді кожний член освітньої спільноти відчуватиме радість від твореного ними життя. Саме система виховання впливає на розвиток і саморозвиток особистості, визначаючи своєрідний, за висловом К. Д. Ушинського, «дух школи».

Програма призначена переорієнтувати систему загальної освіти Львівщини на гуманне виховання та подолати її ключові проблеми.



Метою Програми є представлення загальної моделі виховання на основі національних та загальнолюдських цінностей як орієнтовної для проектування моделей виховних систем у загальноосвітніх навчальних закладах Львівщини.

Відповідно до характеристики потреб та психофізичних особливостей учнів раннього, середнього (підліткового) та старшого (юнацького) шкільного віку, в Програмі визначено цілі виховання у загальноосвітніх навчальних закладах Львівщини та вимоги до роботи окремих ланок навчального закладу, що реалізують ці виховні цілі.

Програма є стратегічним документом регіону, який відкриває широкі можливості навчальним закладам для розробки власних виховних програм. Водночас вона не обмежує свободи загальноосвітнього навчального закладу у виборі змісту виховної діяльності.

Завдання Програми:

– підвищити статус виховання у суспільстві та в системі освіти, стимулювати виховну роботу в загальноосвітніх навчальних закладах;

– ефективніше використовувати національні традиції, сучасний педагогічний досвід і досягнення сучасної психолого-педагогічної науки у сфері виховання;

– зорієнтувати виховні системи на визнання пріоритету духовного розвитку особистості;

– систематизувати виховний процес у навчальному закладі, зробити його цілеспрямованим;

– підтримувати розвиток місцевих (шкільних) систем виховання, що враховують територіальні, соціальні та інші особливості;

– розвивати демократичний стиль керівництва виховним процесом;

– забезпечити взаємодію системи освіти з усіма соціальними інститутами та координацію зусиль суб’єктів виховання;

– використовувати виховні можливості дитячих і молодіжних громадських організацій як центрів самореалізації особистості;

– стимулювати підвищення професійної компетентності педагогів у здійсненні процесу виховання.

Ця Програма має бути реалізована у процесі:


  • навчальної діяльності;

  • позаурочної та позакласної діяльності;

  • позашкільної освіти;

  • роботи органів учнівського самоврядування;

  • взаємодії з батьками, громадськими організаціями, державними установами.

У зв’язку з цим у програмі представлено підходи до створення організаційних, методичних та інших умов для гармонізації навчання, сімейно-родинного виховання і громадської роботи.

Для реалізації програми у кожному загальноосвітньому навчальному закладі Львівщини потрібно створити відповідні психолого-педагогічні умови, а саме:



  • сформувати комфортний виховний простір, для чого виключити з педагогічної практики адміністрування, примус, волюнтаризм;

  • забезпечити психологічний супровід навчально-виховного процесу освітнього закладу, професійної діяльності педагогів та адміністрації навчального закладу;

  • організувати співробітництво всіх суб’єктів педагогічного процесу в розв’язанні навчально-виховних завдань;

  • задіяти у виховній роботі скарби національної педагогічної думки і досвіду;

  • розробити шкільну програму національного виховання учнів, відповідні навчальні матеріали;

  • при потребі створити у населеному пункті координаційний центр з виховання учнів та молоді;

  • відкрити достатню для охоплення усіх учнів конкретною діяльністю у вільний від навчання час кількість гуртків, студій, забезпечити повноцінне фінансування виховного процесу.


Виховні інститути та їхнє місце у процесі виховання

На реалізацію завдань виховання працює низка виховних інститутів: сім’я, родина, Церква, територіальна громада (міська, селищна, сільська), громадські об’єднання, зокрема дитячі та молодіжні, засоби масової інформації, держава та школа.



Сім’я (родина) – першооснова духовного, економічного та соціального розвитку суспільства. Сім’я покликана створити сприятливі умови для забезпечення духовного, інтелектуального та фізичного розвитку дітей на морально-етичних, християнських засадах, національних звичаях і традиціях, засобами рідної мови і культури, сформувати в неї почуття власної гідності та впевненості у собі.

Місія Церкви чи іншої духовної спільноти, до якої входить вихованець, – закласти у дитині основи людської духовності – віру і мораль, а також розуміння себе як цілісної тілесно-духовної істоти, що наділена свободою вибору і відповідальна перед Творцем.



Територіальна громада (міська, селищна, сільська) через органи самоврядування формує загальні правила і норми поведінки в усіх громадських місцях населеного пункту, організовує дієвий контроль за їх дотриманням, здійснює профілактику правопорушень, що трапилися внаслідок недостатньої вихованості неповнолітніх, організовує перевиховання правопорушників.

Засоби масової інформації призначені для формування та відображення громадської думки про ті чи інші процеси і явища суспільного життя. Вони створюють спеціальні виховні програми для дітей і батьків, культивують кращий досвід виховної роботи у сім’ях, навчальних закладах, організовують для дітей і молоді цікаві конкурси, розваги тощо.

Важливим суспільним інститутом, що опікується вихованням дітей та учнівської молоді в Україні, є дитячі та молодіжні громадські організації й об’єднання. Членство у цих організаціях сприяє вияву самостійності дітей, посильній реальній участі у житті суспільства, задоволенню потреб у спілкуванні з однолітками, самоствердженню у суспільно значущій діяльності. Мета зареєстрованих чи неформальних об’єднань – створити умови для реалізації права дітей і молоді на соціальну творчість, розкриття й утвердження кожної особистості, заохочення її до самодіяльності та колективної діяльності. Особлива місія у дитячих та молодіжних організацій громадянсько-патріотичного спрямування («Пласт», СУМ та ін). Вони забезпечують самовиховання дітей через колективні творчі справи, що ґрунтуються на засадах християнської моралі та громадянсько-патріотичних почуттях українця, культивують здоровий спосіб життя.

Що стосується системи освіти, то виховання у дошкільних навчальних закладах спрямоване на зародження дитячого світогляду, закріплення етичної поведінки та моральних якостей, тобто на становлення особистісної свідомості, а також на нагромадження елементарних знань та формування життєвих навичок.

Натомість загальноосвітні навчальні заклади мають на меті становлення інтелектуальної та особистісної зрілості дитини, набуття нею соціального досвіду, життєвої компетентності. Загальноосвітні навчальні заклади як координатори виховної роботи повинні забезпечити цілісність виховного простору для духовного дозрівання та тілесного розвитку кожного вихованця.



Позашкільні навчальні заклади допомагають розв’язувати проблеми зайнятості школярів у вільний від навчання час, створюють умови для загальнонаукового та загальнокультурного розвитку, допрофесійної підготовки.

Складовою цілісного освітнього процесу у професійно-технічних та вищих навчальних закладах є професійне виховання – основа формування і розвитку професійної культури молоді, підготовки молодих поколінь до активної трудової діяльності та суспільного життя.

У демократичному суспільстві система освіти є водночас виконавцем державного замовлення на вихованість та інститутом, що узгоджує і до певної міри координує виховну діяльність родин, громадських об’єднань, місцевої громади.
1. УМОВИ ВИХОВНОГО ПРОЦЕСУ У ЗАГАЛЬНООСВІТНІХ НАВЧАЛЬНИХ ЗАКЛАДАХ ЛЬВІВЩИНИ

Виховання як спеціально організована, керована та контрольована взаємодія виховників і вихованців потребує сприятливих умов: визнання вихованців суб’єктами виховання і врахування їхніх потреб та вікових особливостей, вдалого підбору виховників та їхнього злиття у педагогічний колектив, створення виховного простору у межах усіх структурних елементів (ланок) навчального закладу та формування правової, методичної і матеріальної бази для виховної роботи.



1.1. Врахування потреб та вікових особливостей вихованців

Вихованцями загальноосвітніх навчальних закладів Львівщини є діти від 6/7 до 17/18-и років. Щоб виховання дитини дало очікувані результати, потрібно враховувати потреби, стать, вік, темперамент та природні здібності кожної дитини. Насамперед необхідно орієнтуватися на загальні та вікові потреби школярів, а також на характерні для певного періоду їхнього життя анатомо-фізіологічні та психічні якості – вікові особливості. Життя дитини шкільного віку традиційно періодизують, виходячи із стадій її фізичного та психічного розвитку, які виділяють психологи, а також – з умов виховного процесу, на які вказують педагоги. Згідно з педагогічною періодизацією школярів ділять на дітей молодшого (6–12 років), середнього (12–15 років) та старшого (15–18 років) шкільного віку. Виховання, як і навчання, повинно відповідати віковим особливостям дитини. Від них залежить не тільки її навчальне навантаження, а й кількість та види фізичних вправ і праці, зміст та методи виховання.



Каталог: old -> portal -> nakazy
portal -> Пригода Ірина Володимирівна працює у навчально-виховному комплексі «Бориславська загальноосвітня школа І-ІІ ступенів №6 – дошкільний навчальний заклад»
portal -> На Львівщині відбулась наукова конференція «Філософсько-педагогічні погляди Т. Г. Шевченка і сучасність» (фото)
portal -> Гайдамацтво (коліївщина, як найвище його піднесення) та опришківство-дальші прояви козацького руху на Україні
portal -> День Незалежності України
portal -> Методичні рекомендації Львівської обласної науково-педагогічної бібліотеки до
portal -> Комунальний заклад Львівської обласної ради «Львівська обласна науково-педагогічна бібліотека»
portal -> Програма Стрийської спеціалізованої школи №4 I-III ступенів
portal -> Програма загальноосвітньої середньої школи І-ІІ ст с. Билич Старосамбірського району Львівської області на 2013-2016 н р


Поділіться з Вашими друзьями:
  1   2   3   4   5




База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка