Організація та науково-методичне забезпечення діяльності психологічної служби І пмпк



Сторінка7/20
Дата конвертації11.04.2016
Розмір4.31 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   20

Література:

  1. Дорослішай на здоров’я : навч.-метод. посіб. / Н. О. Лещук, Ж. В. Савич, О. А. Голоцван. — К., 2012. — 214 с.

  2. Васильченко О.М. Діагностика та корекція репродуктивної поведінки особистості: навчально-методичне видання – К.:2012.- 96 с.

  3. Родштейн М.Н. Гендерно-ролевая идентичность как фактор репродуктивной установки женщин: диссертация кандидата психологических наук: 19.00.05. - Самара, 2006.- 222 с.

  4. Пальцева Т.В. Психологические условия становления и развития репродуктивных установок в детско-юношеском возрасте (от 5 до 18 лет) : дис. канд. психол. наук: 19.00.07, Москва, 2006. - 156 с.

  5. Нозикова Н.В. Материнская и семейно-ориентированная направленность девушек 15-22 лет: диссертация кандидата психологических наук: 19.00.05. - Хабаровск, 2005. - 188 с.

  6. Волкова В.В. Психологические особенности отношения к материнству матерей-подростков: дис. канд. психол. наук – Петропавловск-Камчатский, 2005. – 243 с.

  7. Болдырева О.И. Влияние гендерных установок на выбор студентами модели семьи: диссертация кандидата психологических наук: 19.00.05. - Курск, 2006. - 184 с.

І.І. Ткачук,

науковий співробітник

Українського НМЦ

практичної психології і соціальної роботи

НАПН України


1.4 Підготовка старшокласників до професійного самовизначення у роботі практичного психолога
Постановка проблеми у загальному вигляді. Тенденції сучасних глобальних соціально-економічних перетворень і пов’язані з ними зміни у сучасному ринку праці вимагають нових підходів до побудови системи професійної орієнтації, завданням якої стає підготовка молоді не тільки до вибору професії, досягненню успіху у обраній професійній діяльності, але й формування передумов для здатності швидко адаптуватися до динамічного виробництва, легко переходити від одного виду праці до іншого, спрямованості на безперервне самовдосконалення впродовж життя.

Аналіз досліджень і публікацій

Питанняпобудовиіфункціонуваннясистемипрофесійноїорієнтаціїучнівськоїмолодіотрималивисвітленнявпрацях Л. Божович Л. Голомшток,Л. Йовайши,Є. Климова,А. Маркової,О. Мельника, Л. Мітіної, Є. Павлютенкова,М. Пряжнікова,В. Сидоренка,В. Синявського,М. Тименка,О. Федоришина,С. Чистякової,Б. Янцуратаін.,яківизначилиметодологічніпідходи,мету,завдання,змістцьогопроцесутазасобийогореалізації.

Нормативною базою для вирішення проблеми активізації підготовки учнівської молоді до професійно-трудової діяльності в Україні є: Закон України “Про освіту”; Національна стратегія розвитку освіти в Україні на період до 2021 року, затверджена Указом Президента України від 25.06.2013 №344; Положення про організацію професійної орієнтації населення (затверджено наказом Міністерства праці України, Міністерства освіти України та Міністерства соціального захисту населення України №27/169/79 від 31.05.1995 р., із змінами, внесеними згідно з Наказом Міністерства праці та соціальної політики №375/692 від 10.10.2006); Концепція державної системи професійної орієнтації населення (затверджено постановою Кабінету Міністрів України №842 від 17 вересня 2008 р.); Положення про освітній округ (затверджено постановою Кабінету Міністрів України №777 від 27 серпня 2010 р.); Нова редакції Концепції профільного навчання у старшій школі (затверджена наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України №854 від 11 вересня 2009 р.); Основні орієнтири виховання учнів 1-11-х класів загальноосвітніх навчальних закладів України (затверджені наказом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України №1243 від 31 жовтня 2011 р.) та інші законодавчі, нормативні і методичні документи з питань професійної орієнтації молоді, яка навчається.

Відповідно до означених вище нормативних документів старша школа повинна не тільки забезпечувати предметну підготовку, а й створити сприятливі умови для формування готовності старшокласників до професійного самовизначення, відповідно до інтересів, бажань і можливостей особистості, сприяти формуванню індивідуальної освітньої траєкторії школярів, орієнтувати на усвідомлений та відповідальний вибір майбутньої професії.



Формулювання мети. Метою статті є визначення змісту і пріоритетних напрямів роботи практичних психологів з підготовки до професійного самовизначення старшокласників.

Виклад основного матеріалу. У радянській і пострадянській психології і педагогіці накопичений багатий досвід дослідження проблеми професійного самовизначення. Методологічні основи психологічного підходу до проблеми самовизначення людини були закладені С. Рубінштейном. Згадана проблема розглядалася ним у контексті проблеми детермінації в межах сформульованого ним принципу – зовнішні причини діють, переломлюючись через внутрішні умови. У цьому контексті самовизначення виступає як самодетермінація, на відміну від зовнішньої детермінації; в понятті самовизначення, таким чином, виражається активна природа “внутрішніх умов”, вірність собі, а не одностороннє підпорядкування зовнішньому.

У роботах К. Абульханової-Славської професійне самовизначення розглядається в нерозривному зв’язку з вибором життєвого шляху, життєвим самовизначенням. До позиції К. Абульханової-Славської близька концепція професійного розвитку Л. Мітіної. Концепція розроблена в руслі особистісно-розвивального підходу, основою такої позиції є ставлення до особистісного та професійного розвитку як до взаємодоповнюючих процесів, які поперемінно є один для одного то засобом, то результатом розвитку у різні періоди життя.

Згідно даної концепції, самовизначення розглядається як одна з трьох основних стадій самопроектування професійного розвитку особистості таких як: самовизначення, самовираження і самореалізація. Професійний розвиток розуміється Л. Митіною як зростання, становлення, інтеграція і реалізація у професійній праці професійно значущих особистісних якостей та здібностей, професійних знань і умінь, але головне, як активне якісне перетворення людиною свого внутрішнього світу, що призводить до принципово нового його устрою і способу життєдіяльності - творчої самореалізації в професії.

Як провідний чинник при цьому розглядається внутрішнє середовище особистості, її активність. Процес професійного розвитку тим самим стає процесом конструювання людиною своєї суб’єктності. Суб’єктність, в свою чергу, обумовлена високим рівнем розвитку інтегральних особистісних характеристик: спрямованості, компетентності, гнучкості.

Викладені теоретичні положення дозволили дослідниці зробити висновок про доцільність переходу технологій професійного самовизначення і професійної освіти від навчання, спрямованого переважно на знання - вміння - навички в їх класичному розумінні, до розвитку особистісних характеристик майбутнього професіонала, які у все більшій мірі виступають в ролі безпосередніх показників професійної зрілості людини, її професійного розвитку. Запропонована нею технологія, яка спрямована на розвиток характеристик конкурентоспроможної особистості припускає перетворення мотиваційної, інтелектуальної, афективної й поведінкової структур особистості, у результаті чого зовнішня детермінація життєдіяльності змінюється на внутрішню.

Культурно-історичну сутність проблеми професійного самовизначення у своїх роботах розкрив М. Пряжніков, підкреслюючи нерозривний зв’язок професійного самовизначення із самореалізацією людини в інших важливих сферах життя, він наголошує: “сутністю професійного самовизначення є самостійне й усвідомлене знаходження смислів виконуваної роботи й всієї життєдіяльності в конкретній культурно-історичній (соціально-економічній) ситуації” [9].

Узагальнюючи проведений дослідниками аналіз професійного становлення особистості, Е. Зеєр виділив такі основні складові цього процесу:

1) професійне самовизначення це вибіркове ставлення індивіда до світу професій у цілому й до конкретної обраної професії;

2) ядром професійного самовизначення є усвідомлений вибір професії з урахуванням своїх особливостей і вимог професійної діяльності й соціально-економічних умов.

3) професійне самовизначення здійснюється впродовж всього професійного життя (особистість постійно рефлексує, переосмислює своє професійне буття і самостверджується в професії);

4) актуалізація професійного самовизначення особистості ініціюється різного роду подіями, такими як закінчення загальноосвітньої школи, професійного навчального закладу, підвищення кваліфікації, зміна місця проживання, атестація, звільнення з роботи й ін.;

5) професійне самовизначення є важливою характеристикою соціально-психологічної зрілості особистості, її потреби в самореалізації й самоактуалізації[1].

Аналізуючи потенційні можливості самореалізації особистості, М. Пряжніков виділяє сім типів її самовизначення:

1) самовизначення в конкретній трудовій функції;

2) самовизначення на конкретному трудовому місті;

3) самовизначення на рівні конкретної спеціальності;

4) самовизначення в конкретній професії;

5) життєве самовизначення, до якого крім професійної діяльності належать навчання, дозвілля, змушене безробіття й ін. (по суті, мова йде про вибір способу життя людини);

6) особистісне самовизначення, розглянуте як вищий прояв життєвого самовизначення, коли людина стає господарем ситуації й всього свого життя. Особистість у цьому випадку немов би піднімає себе і над професією, і над соціальними ролями й стереотипами. Можна сказати, що особистісне самовизначення – це знаходження самобутнього образу “Я”, постійний розвиток цього образу і затвердження його серед оточуючих людей;

7) самовизначення особистості в культурі (як вищий прояв особистісного самовизначення). Тут обов’язково виявляється внутрішня активність, спрямована на “продовження себе в інших людях”, що певним чином дозволяє говорити про соціальне безсмертя людини. Вищий тип самовизначення проявляється в значному внеску особистості в розвиток культури, що розуміється в самому широкому значенні (виробництво, мистецтво, наука, релігія та ін.).

У кожному із представлених вище типів самовизначення автор умовно виділяє п’ять рівнів самореалізації людини (критерій виділення рівнів – внутрішнє прийняття людиною даної діяльності й ступінь творчого ставлення до неї):

1) агресивне неприйняття виконуваної діяльності (деструктивний рівень);

2) прагнення мирно уникнути даної діяльності;

3) виконання даної діяльності за зразком, за шаблоном, за інструкцією (пасивний рівень);

4) прагнення вдосконалити, зробити по-своєму окремі елементи виконуваної роботи;

5) прагнення збагатити, удосконалити виконувану діяльність загалом (творчий рівень).

Автор психологічної концепції професіоналізму А. Маркова виділяє наступні ознаки, етапи будь-якого самовизначення:

– встановлення людиною своїх власних особливостей, рис, якостей, можливостей, здібностей;

– вибір людиною критеріїв, норм оцінювання себе, “планки” для себе, точки відліку, координат на основі системи ідеалів, цінностей (що треба для соціуму, чого від мене чекають, що із цих вимог соціуму я приймаю для себе);

– визначення вже існуючих якостей, що відповідають необхідним нормам, прийняття або неприйняття себе (чи відповідаю я на сьогоднішній день цим нормам, що я можу зробити сьогодні, яка сьогодні моя особистість і ін.);

– передбачення своїх завтрашніх потенційних якостей, що відповідають необхідним нормам, прийняття або неприйняття себе як відповідного нормам у ситуації завтрашнього дня (що я можу зробити завтра, яким я можу стати завтра як особистість, як професіонал);

– побудова своїх цілей, завдань, планів (близьких, середньо віддалених, віддалених) для розвитку в себе необхідних якостей, для прийняття себе (чого я хочу і як я маю намір діяти);

– перегляд людиною застосованих критеріїв і оцінок, оскільки змінюються цінності, менталітети в суспільстві, а сама вона вибирає різні з них на різних етапах свого розвитку;

– пересамовизначення в процесі якого людина заново приймає або не приймає себе. Непрямим свідченням триваючого процесу самовизначення (і пересамовизначення, зміни цінностей) людини є зовнішні зміни, які людина здійснює у своєму житті – змінює професію, коло знайомих, спосіб життя, релігійні переконання й ін. [2].

Професійне самовизначення, за А Марковою, це визначення людиною себе щодо вироблених у суспільстві (і прийнятих даною людиною) критеріїв професіоналізму. Одна людина вважає критерієм професіоналізму просто приналежність до професії або одержання фахової освіти, відповідно й себе оцінює з цих позицій. Інша обирає критерієм професіоналізму індивідуальний творчий внесок у свою професію, збагачення своєї особистості засобами професії, відповідно по іншому з цієї високої “планки” себе самовизначає й далі самореалізує. Динаміка професійного самовизначення складається із зміни ставлення до себе й зміні критеріїв цього ставлення.

Запропонований О. Мельником принцип активного професійного орієнтування учнів розширює розуміння сутності професійного самовизначення особистості, він розкриває значущість і незавершеність його прикінцевого процесу – самовдосконалення, акцентуючи увагу на його нескінченності і домінуванні. В основі сутності принципу активного професійного орієнтування особистості лежить перехід від зовнішнього контролю й об’єктивно заданих норм, правил і приписів до особистісної та професійної самовимогливості [3].

Отже, саме як активний суб’єкт професійного орієнтування особистість здатна здійснювати свідомі дії і вчинки, робити самостійний вибір, планувати свою діяльність (ставити цілі, визначати напрями, способи і засоби їх досягнення) і рухатися до визначеної мети. Характерними й у значній мірі обов’язковими якостями суб’єкта такої самодіяльності, на думку О. Мельника, мають бути самовимогливість, ініціативність, наполегливість, стійкість, відповідальність, домінування інтернальності над екстернальністю і самодостатність. Саме завдяки таким особливостям суб’єктної активності особистість в змозі спрямувати свою профорієнтаційну діяльність на перетворення зовнішнього об’єктивного світу (ситуації професійного самовизначення) у відповідності з сформованими намірами та планами і на самого себе, зосередитися на процесах цілеспрямованого саморозвитку. Окреслені напрями активності є взаємообумовленими і взаємопов’язаними формами профорієнтаційної самодіяльності учня: зовнішньою – активність в об’єктивно заданому соціальному середовищі, використання його потенцій, визначення пріоритетів, залучення допоміжних і виключення несуттєвих факторів; внутрішньою – самопізнання, самооцінка, самовдосконалення й саморозвиток професійно-важливих якостей до рівня заданих професійною спільнотою норм, правил і приписів [3].

Таким чином змістом роботи практичного психолога з підготовки старшокласників до професійного самовизначення, на наш погляд, має бути: виховання в учнів ставлення до себе як суб’єкта майбутньої професійної діяльності, усвідомлення своєї індивідуальної неповторності, відповідальності та впевненості у досягненні майбутнього професійного успіху; активізацію процесів самопізнання, самооцінки та актуалізацію потреби у самовдосконаленні; формування системи знань учнів про зміст та структуру світу професій, сучасні вимоги соціального середовища до фахівців на ринку праці та, специфіку профільного навчання як першого кроку до оволодіння обраною професією (для 8-9 класів), стратегію і тактику реалізації визначених напрямів власного кар’єрного зростання у майбутньому; ознайомлення учнів із способами і прийомами прийняття обґрунтованих рішень про вибір майбутнього профілю навчання (для 8-9класів) майбутньої професії, забезпечення їх практичним досвідом пошуку необхідної інформації для розробки або ж удосконалення індивідуальної освітньої траєкторії та стратегії професійного зростання у майбутньому.

Основними напрямами профорієнтаційної роботи практичних психологів з учнями старших класів на даному етапі є такі: професійне інформування, професійне виховання, професійне консультування, психологічний супровід професійного самовизначення.

Треба зазначити, що нові дослідження у галузі професійного самовизначення особистості й формування її як суб’єкта майбутньої професійної праці досить повільно втілюється у профорієнтаційну практику. Основними проблемами на шляху втілення в життя зазначених профорієнтаційних підходів, на думку М. Пряжнікова і О. Пряжнікової [8] є:



  • нерозуміння значної частини науковців і практиків необхідності зміщувати акценти в профорієнтаційній роботі з діагностики та інформування на виховну складову профорієнтації - спеціально організовані спільні зі школярами обговорення проблем самовизначення;

  • неготовність багатьох фахівців розглядати професійне самовизначення в контексті життєвого та особистісного самовизначення;

  • брак часу на практичну профорієнтацію, особливо на індивідуальну роботу з учнем в процесі навчання в освітній установі (проведення профорієнтаційної роботи на базі інших структур, цю проблему вирішити не можуть оскільки в школі набагато більше можливостей для повноцінної системної допомоги школяреві, що самовизначається);

  • відсутність мотивації педагогів та шкільних психологів до проведення профорієнтаційної роботи;

  • інформаційно-методична непідготовленість і психологічна неготовність педагогів і психологів розглядати більш складні і реальні “простори” самовизначення (перспективи соціально-економічного розвитку суспільства; творчі і нетворчі варіанти професійного планування; можливі перспективи розвитку самої людини в залежності від професійних і життєвих виборів і т. ін.), ніж традиційний світ професій і варіанти подальшої професійної освіти [8].

Однимзможливихзасобіввирішеннязазначенихпроблем,нанашудумку,єкоординаціязусильфахівців,щоставлятьсвоєюметоюдопомогуучневівусвідомленомупрофесійномувиборі,якадоречізгідночинного Положення про професійну орієнтацію молоді, яка навчається покладаєтьсянапрактичнихпсихологівзакладівосвіти.Цезавданняможебутивирішенозавдякивведеннюунавчально-виховнийпроцескурсупрофорієнтаційногоспрямування,змістякогомаєслугуватисистемотвірноюосновоюдляреалізаціїсукупностіорганізаційно-педагогічнихумовспільноїдіяльностісуб’єктівпрофорієнтаційноїроботиусереднійзагальноосвітнійшколі.Такікурси, “Людинаісвітпрофесій” (9,17,35,70 год.)дляучнів8–9-хкласів[5,6].і “Побудовакар’єри”(9,17,35,70 год.)дляучнів10-11-хкласів[7,8],якімаютьгрифМіністерстваосвітиінаукиУкраїнитавпроваджуютьсяузагальноосвітніхнавчальнихзакладахз2009 р.

Розширюють спектр застосування вже існуючих програм ще дві програми “Моя майбутня професія: правила вибору”(52 год.) [курс за вибором для учнів 9-х класів загальноосвітніх навчальних закладів (52 год.)] і Моя майбутня професія: шлях до успіху [курс за вибором для учнів 10 (11)-х класів загальноосвітніх навчальних закладів (52 год.)] автори: Панок В., Мельник О., Морін О., Гуцан Л., Ткачук І.. Програми увійшли у навчально-методичний посібник “Збірник програм з викладання факультативних курсів, курсів за вибором та спецкурсів для застосування в роботі працівників психологічної служби загальноосвітніх навчальних закладів”, який також отримав гриф Міністерства освіти і науки України.

Мета курсів реалізується у процесі вирішення комплексу навчальних і виховних завдань: виховання в учнів ставлення до себе як суб’єкта майбутньої професійної діяльності, усвідомлення своєї індивідуальної неповторності, відповідальності та впевненості у досягненні майбутнього професійного успіху; активізація процесів самопізнання, самооцінки та актуалізація потреби у самовдосконаленні; формування системи знань учнів про зміст та структуру світу професій, сучасні вимоги соціального середовища до фахівців на ринку праці, стратегію і тактику реалізації визначених напрямів власного кар’єрного зростання у майбутньому; ознайомлення учнів із способами і прийомами прийняття обґрунтованих рішень про вибір майбутньої професії, забезпечення їх практичним досвідом пошуку необхідної інформації для розробки або ж удосконалення стратегії професійного зростання у майбутньому.

Результатом реалізації змісту курсу “Моя майбутня професія: правила вибору” є підготовка учнів 9-х класів до вибору профілю навчання в старшій школі, курсу “Моя майбутня професія: шлях до успіху” є готовність учнів випускних класів до професійного самовизначення. Змістовно рух до такого результату є процесом узгодження учнем знань про світ професій і їх вимоги до людини (Образ “Я - у світі професій”) зі сформованими та усвідомленими ним в процесі розвитку можливостями та потребами (образ “Я”). Проміжною ланкою між вимогами обраної професії і можливостями учня є його самодіяльність (власні емоційно-вольові зусилля вихованця) у напрямі зрівноважування об’єктивних вимог майбутнього професійного середовища (об’єктивно задана потреба обрати майбутню професію у випускному класі) та суб’єктивних факторів (майбутні професійні домагання) оволодіння в майбутньому бажаною професією. Результатом такого процесу є вибір майбутньої професії. До того ж вибір профілю навчання,професійного навчального закладу для продовження освіти й оволодіння бажаною професією є першим кроком у реалізації професійної кар’єри.



Висновок. Сучасними дослідниками проблем шкільної профорієнтації професійне самовизначення розуміється не як єдиний акт вибору професії, а як тривалий процес розвитку особистості, що передбачає внутрішню активність людини у формуванні перспективи особистісного професійного становлення, проектуванні стратегії руху до професії, тобто передбачає наявність такої стратегічної характеристики особистості, як її суб’єктність.

Змістом роботи практичного психолога з підготовки старшокласників до професійного самовизначення, має бути: виховання в учнів ставлення до себе як суб’єкта майбутньої професійної діяльності, усвідомлення своєї індивідуальної неповторності, відповідальності та впевненості у досягненні майбутнього професійного успіху; активізацію процесів самопізнання, самооцінки та актуалізацію потреби у самовдосконаленні; формування системи знань учнів про зміст та структуру світу професій, сучасні вимоги соціального середовища до фахівців на ринку праці та, специфіку профільного навчання як першого кроку до оволодіння обраною професією (для 8-9 класів), стратегію і тактику реалізації визначених напрямів власного кар’єрного зростання у майбутньому; ознайомлення учнів із способами і прийомами прийняття обґрунтованих рішень про вибір майбутнього профілю навчання (для 8-9класів) майбутньої професії, забезпечення їх практичним досвідом пошуку необхідної інформації для розробки або ж удосконалення індивідуальної освітньої траєкторії та стратегії професійного зростання у майбутньому.

Ефективним засобом, який забезпечує вирішення широкого кола завдань, пов’язаних з самовизначенням старшокласників у освітньому та професійному просторі, вибудовуванням разом з учнем його індивідуальної освітньої та професійної траєкторії є введення у навчально-виховний процес курсу профорієнтаційного спрямування, зміст якого має слугувати системоутвірною основою для реалізації сукупності організаційно-педагогічних умов спільної діяльності суб’єктів профорієнтаційної роботи у середній загальноосвітній школі.
Література:


    1. Зеер Э. Ф. Психологияпрофессий: учеб. пособие [для студентов вузов] / Э. Ф. Зеер. – М.: Академический Проект; Екатеринбург: Деловая книга, 2003. – 194 с.

    2. МарковаА. К. Психологияпрофессионализма / А. КМаркова. – М., 1996. – 308 с.

    3. Мельник О. В. Принцип активного професійного орієнтування учнів / О. В. Мельник //Теоретико-методичні проблеми виховання дітей та учнівської молоді: збірник наукових праць / [ред. колег. О. В Сухомлинська, І. Д. Бех та ін.]. – К.: Інститут проблем виховання АПН України, 2009 – Вип. 13. – Кн. 2 – С. 299 – 308.

    4. Програмадлязагальноосвітніхнавчальнихзакладів “Людинаісвітпрофесій” [для8–9класівзагальноосвітніхнавчальнихзакладів](70год.)/ [І. Д. Бех(науковийконсультант),О. В. Мельник,Л. А. Гуцан,О. Л. Морін,І. І. Ткачук,О. В. Скалько,С. М. Дятленко,М. Л Шабдінов]//Трудовенавчання. – К. :Вид. “Шкільнийсвіт”,2010. – №5(29). – С. 1 – 15.

    5. ПрограмаЛюдинаісвітпрофесій[для9-хкласівзагальноосвітніхнавчальихзакладів](9 год.)/О. В. Мельник,І. І. Ткачук//Трудовапідготовкавзакладахосвіти,2009. – № 10.С. 34  40. н

    6. Побудовакар’єри:Програмадля10–11-хкласівзагальноосвітніхнавчальнихзакладів(70 год.)/Бех І.Д.(Науковийконсультант),Мельник О.В.,Гуцан Л.А.,Дятленко С.М.,Морін О.Л.,Ткачук І.І.,Скалько О.В.,Шабдінов М.Л.//Трудовапідготовкавзакладахосвіти,2008. – №3(55). – С. 45 – 56.

    7. Програма “Побудовакар’єри” [для11-х(12)класівзагальноосвітніхнавчальнихзакладів](35 год.)/О. В. Мельник,І. І. Ткачук//Трудовапідготовкавзакладахосвіти,2010. – № 3. – С. 30 – 39.

    8. Пряжникова Е. Ю. Размышления о профессиональном самоопределении молодёжи / Е. Ю. Пряжникова, Н. С. Пряжников // Весник практической психологии образования. – 2007. – №3. – С. 42 – 45.

    9. ПряжниковН. С. Профессиональноеиличностноесамоопределение / Н. С. Пряжников – М.: Институт практической психологии. – Воронеж: НПО “МОДЭК”, 1996. – 256 с.

Н.В. Лунченко,

науковий співробітник

Українського НМЦ

практичної психології і соціальної роботи

НАПН України

1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   20


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка