Організація та науково-методичне забезпечення діяльності психологічної служби І пмпк



Сторінка3/20
Дата конвертації11.04.2016
Розмір4.31 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   20

Горизонтальна структура містить три основних аспекти 8:



  • Науковий: технологія є науково розробленим рішенням проблем підвищення кваліфікації практичних психологів системи освіти, що базується на досягненнях сучасної теорії та практики;

  • Формально-описовий: технологія є моделлю, описом цілей, змісту, методів та засобів, алгоритмів дій, які застосовуються для досягнення запланованих результатів у діяльності практичних психологів;

  • Процесуально-діяльнісний: технологія представляє власне процес здійснення діяльності працівників психологічної служби, їх цілепокладання, планування, організування, реалізація цілей та аналіз результатів.

Завдання науково-практичного забезпечення методичного супроводу діяльності Психологічної служби передбачають розробку та впровадження всіх типів освітніх технологій. Саме тому в діяльність психологічної служби впроваджується проектно-технологічний підхід. Його наукові аспекти знайшли відображення в розробці та узагальненні інноваційного досвіду підвищення кваліфікації працівників психологічної служби і консультантів ПМПК.

Реалізація формально-описового аспекту освітніх технологій вимагає розробки та впровадження певних видів організаційно-технологічної документації. До переліку таких документів можна віднести: організаційну модель (організаційно-структурну модель), модельну програму, технологічну карту. Словниковий аналіз понять дає підстави використовувати їх в наступному тлумаченні.

Організаційна модель – це принципи формування та організації діяльності підрозділів, делегування повноважень, розподіл відповідальності. [4].

Модельна програма – типовий документ, який використовується для створення та провадження певної діяльності, або окремих дій.

Технологічна карта - це основний документ технологічної документації, в якому плануються технологія виробництва, обсяги робіт, засоби виробництва і робоча сила, необхідна для їхнього виконання, а також розмір матеріальних витрат. [10]

В ході дослідження нами було побудовано декілька організаційних моделей науково-методичного супроводу (відповідно до рівнів) фахівців психологічної служби системи освіти.

Організаційну модель науково-методичного забезпечення діяльності психологічної служби представлено у табл.2. Така структура зумовлена обсягом функцій та завдань, які реалізуються підрозділами кожного рівня та відтворює ту складову системи, яка забезпечує реалізацію вимог держави до підвищення кваліфікації фахівців.
Таблиця.2 Організаційна модель науково-методичного забезпечення

діяльності психологічної служби системи освіти

Рівень

Організаційна структура

Основні завдання

ІІІ рівень

Український науково-методичний центр практичної психології і соціальної роботи

науково-методичне забезпечення психологічної служби системи

освіти України;

розробка методичних вимог до змісту діяльності психологічної

служби, координація науково-прикладних досліджень та методичних розробок



ІІ рівень

Навчально-методичний кабінет (центр) в Автономній Республіці Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські

участь в організації підвищення кваліфікації

спеціалістів психологічної служби, їх атестації та професійного

зростання, кадровому забезпеченні психологічної служби;

організація діяльності методичних об'єднань практичних

психологів і соціальних педагогів.


І рівень

Районні (міські) навчально-методичні кабінети (центри), методисти

створення умов розвитку педагогічної майстерності, творчої ініціативи педагогічних працівників, удосконалення форм і методів підвищення їх кваліфікації, в тому числі з використанням дистанційних форм навчання;

вивчення потреб і надання практичної допомоги молодим спеціалістам та іншим педагогічним працівникам, у тому числі в період підготовки їх до атестації; участь у роботі атестаційних комісій, надання на звернення відділу (управління) освіти оцінки якості навчально-виховної роботи педагогічних працівників, що атестуються;


Аналіз діяльності обласних та районних (міських) центрів (на підставі звітів про результати діяльності за 2011-2013 н.р.) свідчить про розмаїття та подекуди певну неузгодженість у кількості та змісті заходів, які здійснюються для одних категорій працівників (наприклад, практичних психологів), і фактично не мають місця для інших (соціальні педагоги). Всі заходи методичного характеру (конференції, тренінги, наради) повинні мати свого адресата.

Саме тому, потребує визначеності як зміст цих заходів так і категорії учасників. Цілком обґрунтованим, з огляду на таку потребу, виглядає необхідність визначення організаційно-методичної одиниці (як категорії слухачів, учасників), для якої плануються та на яку розраховуються програми, заходи тощо.

Цілком природнім, на нашу думку, буде визначення в якості первинної організаційно-методичної одиниці – методичного об’єднання практичних психологів (соціальних педагогів) району. З огляду, що кількість фахівців на рівні навчального закладу зазвичай не більше 2 осіб, саме районне методичне об’єднання (РМО) є найбільш ефективною організаційною формою діяльності і одиницею структури методичного супроводу. Забезпечити адекватне розкриття специфіки проблем, які потребують вирішення, пов’язаних із різними типами навчальних закладів, можуть утворені в структурі РМО сектори (практичних психологів ЗНЗ, або практичних психологів і соціальних педагогів ДНЗ). Це підтверджується типовим положенням про районне методичне об’єднання [7]. Зокрема, у ньому зазначається, що підрозділами РМО є творчі групи вчителів,творчі лабораторії, майстер класи, педагогічні студії.

Чисельність фахівців, які утворюють районне методичне об’єднання визначається не менше 20, тому виникає питання щодо організації роботи із спеціалістами, чисельність яких в районі не перевищує 20. До таких, зокрема належать практичні психологи і соціальні педагоги ПТНЗ, ВНЗ І-ІІ рівня акредитації, спеціальних, допоміжних шкіл тощо. На нашу думку, об’єднанням і роботою з цією категорією фахівців має опікуватись обласний центр практичної психології. Така практика має розповсюдження в деяких областях. Наприклад, в Дніпропетровській, Донецькій створено методичні об’єднання практичних психологів і соціальних педагогів ВНЗ І-ІІ рівня акредитації, допоміжних, санаторних, шкіл-інтернатів, ПТНЗ тощо.

Таким чином, найбільш доцільною та підтвердженою практикою нам видається організаційна модель, де районні методичні служби забезпечують супровід методичних об’єднань практичних психологів і соціальних ЗНЗ, ДНЗ, а обласні центри (кабінети) здійснюють загальне науково-методичне керівництво, забезпечують організацію науково-методичних, масових, публічних заходів та організацію супроводу методичних об’єднань фахівців, чисельність яких на рівні районів не досягає необхідної (для утворення РМО). Безумовно, важливою складовою науково-методичного супроводу діяльності РМО є створення на рівні області методичних об’єднань методистів з психологічної служби, керівників центрів практичної психології і соціальної роботи.

У таблиці 3 представлено варіант теоретичної моделі, де зазначено розподіл напрямів та видів методичної діяльності між районним та обласним рівнями психологічної служби.

Таблиця.3 Теоретична модель розподілу напрямів та видів науково-методичної діяльності в рамках регіону (області)

Рівень

Напрям, вид діяльності

Обласний центр практичної психології і соціальної роботи

  • робота з методистами з психологічної служби (методоб’єднання, наради, семінари);

  • організація обласних науково-практичних заходів (конференції, семінари);

  • організація масових, публічних заходів (фестивалі, конкурси, дні психолога, служби тощо)

Районні (міські) навчально-методичні кабінети (центри), методисти

  • організація та методичний супровід профільних методичних об’єднань (практичні психологи, соціальні педагоги);

  • забезпечення в рамках функціонування методоб’єднань організації проблемних, навчальних, практичних семінарів, тренінгів для окремих категорій фахівців (школа молодого спеціаліста, школа обміну досвідом);

  • організація індивідуальної консультативної роботи (супервізія, тьюторство, наставництво тощо);

На підставі аналізу змісту, форм та періодичності здійснення заходів методичного характеру, які переважно зустрічаються у практиці, нами було розроблено модельну програму організації міжкурсової підготовки фахівців психологічної служби системи освіти, з урахуванням їх періодичності.



Таблиця.4 Модельна програма організації міжкурсової підготовки фахівців психологічної служби

Рівень

Форми роботи

Періодичність

Обласний центр практичної психології і соціальної роботи

  • МО методистів з психологічної служби області

1 раз на місяць

  • МО практичних психологів і соціальних педагогів спеціалізованих НЗ

1 раз на 2 місяці

  • Науково-практичні заходи (конференція, семінар)

2 рази на рік

  • Публічні, презентаційні заходи (фестивалі, конкурси, дні психолога, психологічної служби тощо)

1 раз на рік

Районні (міські) навчально-методичні кабінети (центри), методисти

  • МО практичних психологів району із секційним поділом (за типом навчального закладу)

1 раз на місяць

  • МО соціальних педагогів району із секційним поділом (за типом навчального закладу)

1 раз на місяць

  • Навчальні, практичні, методичні семінари, тренінги, майстер-класи,

1 раз на місяць

  • Школа молодого спеціаліста,

1 раз на 2 місяці

  • супервізійна група, творчі, проблемні групи

4 рази на рік

Хочеться наголосити, що до модельної програми було включено ті форми, які безпосередньо, на нашу думку, спрямовані на професійний розвиток працівників психологічної служби. Таке уточнення необхідне для розмежування заходів, які організуються методичними службами за участі фахівців психологічної служби, але мають на меті вирішення інших завдань. Наприклад, тренінги для педагогів та батьків, або круглі столи з тем, які опосередковано стосуються професійного розвитку психологів, соціальних педагогів, консультантів ПМПК. Безумовно, будь-яка професійна активність впливає на розвиток людини, проте, вона має вкладатись в його особистий план розвитку і не бути заходом «на всяк випадок».

Зазначена періодичність проведення заходів базується наступному баченні процесу. Фахівець, який працює в навчальному закладі має один методичний день на тиждень (чотири на місяць). Робота методичного об’єднання проводиться в різних формах (теоретичні семінари,доповіді, повідомлення, семінари-практикуми, диспути-дискусії, ділові та рольові ігри тощо), але має плануватись відповідно до запитів її учасників і повинна розраховуватись з огляду реальні часові можливості.

Як має формуватись план роботи методичного об’єднання? На наш погляд, ключовими основами планування виступають п’ять типів запитів:



Таблиця5. Технологічна карта «Загальні підходи до організації діяльності методичних об’єднань фахівців психологічної служби»

Запит

Форма реалізації

Періодичність проведення

Хто проводить

Адаптація молодих спеціалістів

Школа молодого спеціаліста

1 раз на місяць

Методист, наставники з числа досвідчених фахівців, членів МО

Обмін досвідом, потреба у майданчику для публічних виступах (в т.ч. у підготовці до атестації)

Школа передового досвіду (у формах майстер-класів, круглих столів, відкритих заходів)

1 раз на місяць

Фахівці, що проходять підготовку до атестації

Експертна діяльність

Методична (експертна) рада

4 рази на рік

Члени методичної (експертної) ради з числа досвідчених членів МО

Актуальні проблеми професійної діяльності

Проблемні, творчі групи, семінари, тренінги, майстер-класи

Семінари, тренінги проводяться за потреби, але не більше одного разу на місяць

Кожна проблемна (творча група) планує свою роботу індивідуально, про результати доповідає (презентує) один раз на рік



Досвідчені фахівці, що спеціалізуються за відповідними проблемами

Актуальні проблеми регіонального, всеукраїнського масштабу

Круглі столи, науково-практичні семінари

Періодичність визначається обласним планом (програмою), але не може бути частіше ніж 1 разу на півріччя

Методист, залучені фахівці

Таким чином, навантаження на фахівця протягом місяця в середньому не виходить за межі чотирьох методичних днів. Звичайно, запропонований підхід є, певною мірою, загальним, але найважливішою умовою планування роботи на районному та обласному рівнях є акцент на необхідності враховувати потребу у професійному розвиткові конкретного фахівця.

Окремої уваги заслуговує зміст методичних заходів, що проводяться для спеціалістів психологічної служби. Як зазначає Т.Артеменко, методичне навчання спеціалістів, спрямоване на окремі, фрагментовані ділянки в їхній роботі, є малоефективним. Тому від тематично розроблених навчальних занять, семінарів, які, як правило, присвячені роботі або з певною поведінковою характеристикою особистості (“Робота з агресивними дітьми”, “Робота з обдарованими дітьми”) або з певною категорією (“Робота з педагогами”) слід перейти до якісно іншого змісту методичної підготовки. Вивчення роботи спеціалістів на місцях показує, що значна частина їх не може застосувати на практиці якийсь виокремлений матеріал, скажімо, провести те ж групове заняття з агресивними дітьми, тому що не володіє, як ми уже сказали, базовими практичними навичками ведення групової роботи. [1]

Сучасне бачення безперервної освіти фахівця, зокрема працівника психологічної служби, презентує активне включення його як суб’єкта ініціювання та організування власного професійного розвитку. Саме тому потребують змін підходи до методичної роботи, зміну інструктивного підходу на сервісний, супроводжувальний в діяльності методичних служб.

Так, на думку Т.І.Свирської, в основі реалізації методичного сервісу лежить створення системи методичних послуг та організація процесу обслуговування освітніх запитів педагога, фахівця. В першу чергу, це стосується методичних служб (методистів) районного (міського) рівня. Саме перший рівень системи може забезпечити безперервність та послідовність методичного супроводу практичних психологів, соціальних педагогів навчальних закладів різних типів. Отже, методист РМК має стати консультантом в питаннях проектування індивідуальної програми професійного розвитку, тобто допомогти розробити індивідуальний методичний маршрут. Важливо, що при цьому самоосвіта і методична робота не нав’язуються зовні, а зростають із професійного інтересу спеціаліста.

Варто акцентувати увагу на ймовірних проблемах психологічного характеру, пов’язаних із типовою поведінкою суб’єкту міжкурсового процесу. Мається на увазі, коли відповідальність за результат діяльності (професійного розвитку) автоматично покладається на когось одного (або фахівця, який не виконав, не взяв участь, або методиста, який не поінформував, не навчив, не дав).

Говорячи про методичний супровід, ми вбачаємо не будь-яку допомогу, а, власне, підтримку, в основі якої збереження максимуму свободи та відповідальності учасника суб’єкта розвитку за вибір варіанту вирішення актуальної проблеми.

Важливою умовою такого підходу є варіативність запиту фахівця, забезпечення права вибору методичної послуги. До таких варіантів методичного сервісу можна віднести наступні послуги:



  • інформаційні (ресурсне забезпечення, взаємодія фахівця та методиста);

  • навчально-методичні (сприяння в освоєнні нових освітніх технологій, педагогічних технологій, форм організації освітнього процесу, навчально-методичних комплектів);

  • науково-методичні (дослідницькі);

  • організаційно–методичні (визначення основних напрямів діяльності, розвитку, удосконалення методик і технологій);

  • експертно–аналітичні (система моніторингу якості освітніх результатів);

соціально–психологічна та правова підтримка (психолого-педагогічний супровід професійної діяльності, профілактика та зняття професійних конфліктів, збагачення соціального досвіду дорослих і дітей) [9].

Організація діяльності методичної служби, методиста за сервісного підходу може здійснюватись за наступним алгоритмом:



  • прогнозування набору методичних послуг, які користуються попитом;

  • вивчення попиту на кожен вид методичної послуги з боку суб’єктів освітнього процесу, виявлення рівня попиту на неї;

  • розробка концепції методичного обслуговування ;

  • розробка механізмів реалізації послуги ;

  • реалізація методичної послуги шляхом взаємодії із замовником ;

  • моніторинг результатів методичного сервісу суб‘єктів освітньої системи і самої освітньої системи.

Узагальнені результати організаційно-методичного напрямку нашого дослідження можна представити у вигляді загальної організаційно-структурної схеми (табл.6).


Таблиця 6 Організаційно-структурна схема методичного супроводу діяльності працівників ПС

Рівень

Організаційна структура

Основні завдання

Напрям, вид діяльності

Форми роботи

ІІІ рівень

Український науково-методичний центр практичної психології і соціальної роботи

науково-методичне забезпечення психологічної служби системи

освіти України;

розробка методичних вимог до змісту діяльності психологічної

служби, координація науково-прикладних досліджень та методичних розробок



Робота з керівниками обласних центрів практичної психології, методистами центрів;

Організація всеукраїнських науково-практичних конференцій, семінарів, масових публічних заходів, розрахованих на всіх працівників психологічної служби.



Науково-практичні заходи (конференція, семінар)

Публічні, презентаційні заходи (фестивалі, конкурси, дні психолога, психологічної служби тощо)



ІІ рівень

Навчально-методичний кабінет (центр) в Автономній Республіці Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські

участь в організації підвищення кваліфікації

спеціалістів психологічної служби, їх атестації та професійного

зростання, кадровому забезпеченні психологічної служби;

організація діяльності методичних об'єднань практичних

психологів і соціальних педагогів.


робота з методистами з психологічної служби (методоб’єднання, наради, семінари);

організація обласних науково-практичних заходів (конференції, семінари);

організація масових, публічних заходів (фестивалі, конкурси, дні психолога, служби тощо)


МО методистів з психологічної служби області

МО практичних психологів і соціальних педагогів спеціалізованих НЗ

Науково-практичні заходи (конференція, семінар)

Публічні, презентаційні заходи (фестивалі, конкурси, дні психолога, психологічної служби тощо)



І рівень

Районні (міські) навчально-методичні кабінети (центри), методисти

створення умов розвитку педагогічної майстерності, творчої ініціативи педагогічних працівників, удосконалення форм і методів підвищення їх кваліфікації, в тому числі з використанням дистанційних форм навчання;

вивчення потреб і надання практичної допомоги молодим спеціалістам та іншим педагогічним працівникам, у тому числі в період підготовки їх до атестації; участь у роботі атестаційних комісій, надання на звернення відділу (управління) освіти оцінки якості навчально-виховної роботи педагогічних працівників, що атестуються.



організація та методичний супровід профільних методичних об’єднань (практичні психологи, соціальні педагоги);

забезпечення в рамках функціонування методоб’єднань організації проблемних, навчальних, практичних семінарів, тренінгів для окремих категорій фахівців (школа молодого спеціаліста, школа обміну досвідом);

організація індивідуальної консультативної роботи (супервізія, тьюторство, наставництво тощо);


МО практичних психологів району із секційним поділом (за типом навчального закладу)

МО соціальних педагогів району із секційним поділом (за типом навчального закладу)

Навчальні, практичні, методичні семінари, тренінги, майстер-класи,

Школа молодого спеціаліста,

супервізійна група, творчі, проблемні групи

Вирішення завдань оптимізації методичного супроводу актуалізувало питання змісту, форм і методів підвищення кваліфікації. Проблеми оновлення змісту, форм і методів в однаковій мірі стосується як курсової так і міжкурсової підготовки фахівців. Аналіз тематики програм курсової підготовки практичних психологів, соціальних педагогів демонструє доволі вузький перелік тем, обмежений загальними, подекуди абстрактними темами, що не мають зв’язку із реальними проблемами фахівців, не витримує критики й застосування застарілих форм і методів.

Окремо в нашому дослідженні розглядались питання між курсової підготовки, організаторами якої виступають обласні центри практичної психології, методисти психологічної служби. Аналіз планів та звітів областей презентує яскраву палітру використання форм і методів між курсової підготовки. Проте, практика показує, що інколи для забезпечення певних конкретних завдань професійного розвитку фахівців використовуються невідповідні, відтак, неефективні методичні засоби.

Означену ситуацію можна розглядати в декількох площинах.

По-перше, вибір форм і методів здійснення методичних завдань відбувається спорадично, з огляду на типові переліки, представлені у великій кількості в методичній літературі. В результаті навчально-методичний ефект, на який розраховують організатори дорівнює, в кращому випадку, нулю. Інколи, така практика може спричинити негативні прояви у вигляді дезорієнтації фахівців щодо можливостей застосування отриманої інформації чи неможливості застосування тієї або іншої техніки, прийомів.

По-друге, низька ефективність методичного забезпечення професійного розвитку фахівців спричиняється є недостатньою розробленістю теоретичних та практичних рекомендацій щодо створення технологій, як комплексних програм підвищення кваліфікації фахівців у міжкурсовий період. Принаймні, це стосується підвищення кваліфікації працівників психологічної служби системи освіти. Експериментування у цій царині безумовно мають призвести до розробки більш-менш ефективних програм. Проте, практика показує що частина експериментів на місцях не завжди виправдані з точки зору витрати часу, енергії та людських ресурсів.

По-третє, не зважаючи на велику кількість досліджень у галузі дидактики та андрагогіки, дуже часто недостатня поінформованість про дидактичні характеристики тих, або інших форм та методів, специфіку їх застосування призводить до створення еклектичних форм, на кшталт «супервізійного семінару-наради», внаслідок чого дискредитується і форма і зміст.

Зважаючи на актуальність вищезазначених проблем, метою дидактико-методичного напрямку нашого дослідження виступило формування певного єдиного понятійно-категоріального поля щодо застосування форм і методів міжкурсової підготовки фахівців психологічної служби системи освіти та розробка алгоритму добору форм і методів для вирішення тих або інших завдань професійного розвитку фахівців.

Над розробкою практичних методів, форм і способів упровадження педагогічних технологій у навчальний процес активно працюють вчені-педагоги І.А. Зязюн, Н.Г. Ничкало, М.О. Пехота, С.О. Сисоєва, Р.С. Буревич, С.Д. Цвілік, В.В.Олійник, В.А. Семиченко

Узагальнення понятійно-категоріального поля передбачає уніфікацію понять, які використовуються в певному професійному середовищі. Аналіз науково-довідкової літератури дає можливість виокремити найбільш загальні визначення основних понять: семінар, тренінг, конференція, майстер-клас, круглий стіл.



Семінар (от лат. seminarium - розсадник) - вид групових занять з певної наукової, навчально або іншої проблеми, обговорення учасниками заздалегідь підготовлених доповідей, повідомлень тощо [2]

Тренінг (от англ. train – тренувати, тренуватись). – сукупність методик та навчальних методів спрямованих на розвиток навичок (самопізнания и саморегуляції, спілкування, міжособистісної взаємодії, комунікативних та професійних вмінь)[2]

Конференція (ср.-віч. лат. conferentia - від лат. confero – збираю в одному місці) – збори, нарада представників будь-яких організацій, груп, держав, або окремих осіб для обговорення певного кола питань. [2].

Майстер-клас – демонстраційний виступ або навчання учнів Майстром. Спочатку, майстер-класи проводились в галузі вокального або хореографічного мистецтва. На відміну від відкритого уроку у школі або лекції у ВНЗ, які зазвичай є формою обміну досвідом між викладачами чи засобом оцінки їх роботи, Майстер-клас проводиться визнаним фахівцем, який має значні досягнення, власні праці, послідовників, школу тощо. [3]

Круглий стіл – обговорення певної проблеми за участі декількох рівноправних експертів під керівництвом модератора. Зазвичай, на початку учасники висловлюються у визначеному порядку, після чого переходять до вільної дискусії. Цілям круглого столу можуть бути: вияв спектру думок щодо зазначеної проблеми з різних точок зору, обговорення спірних позицій, пов’язаних із проблемою[3]

Ми пропонуємо в подальшому використовувати наведені вище поняття саме у визначеному тлумаченні.

Більшість науковців і практиків виділяють вісім основних функцій методичної роботи: аналітично-оцінювальна, адаптивна, компенсаторна, розвивальна, прогностична, інформаційно-пропагандистська, комунікативна, стимулююча. Реалізація цих функцій відбувається за допомогою відповідних форм і методів методичної роботи.

Серед організаційних форм методичної роботи виділяють: індивідуальні та колективні, традиційні та нетрадиційні.


1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   20


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка