Організаційно-інформаційне забезпечення оцінювання надійності банку



Сторінка2/7
Дата конвертації16.04.2016
Розмір1.14 Mb.
1   2   3   4   5   6   7


  • досягти позитивного результату у роботі по вдосконаленню обслуговування клієнтів

  • розширити спектр послуг та коло партнерів,

  • підвищити фінансову ефективність діяльності.

Звісно, висока конкурентоспроможність, як характеристика, не може вказувати на цілковиту надійність банку, але, на нашу думку, вона виступає невід’ємною її складовою.

Отже, узагальнюючи підходи до визначення поняття «надійність банку», які зустрічаються у науковій літературі, сформулюємо своє визначення цієї економічної категорії: надійність банку  це здатність фінансової установи безперервно забезпечувати ефективну діяльність, протидіяти зовнішньому і внутрішньому впливу, а також у тривалій перспективі зберігати можливість виконувати свої зобов’язання вчасно і в повному обсязі.

Основні складові категорії «надійність банку» представимо на рисунку 1.2.

Надійність банківської установи формується під дією багатьох чинників. В економічній літературі їх поділяють на екзогенні та ендогенні. Екзогенні (зовнішні) чинники пов’язані з політичним та економічним станом в країні, а ендогенні (внутрішні) – безпосередньо з діяльністю самого банку[4,5].


Надійність банку

Фінансова стійкість

Стабільність

Ліквідність

Платоспроможність

Конкурентоспроможність

Рисунок 1.2  Складові надійності банку [2]

Український економіст Кириченко О. А. поділяє зовнішні фактори, які здійснюють вплив на діяльність банківської установи і на її надійність, на такі групи [4]:



  • стан економіки;

  • рівень розвитку фінансового ринку;

  • політичний клімат;

  • стан світової економіки;

  • форс-мажорні обставини.

До першої групи чинників відносять рівень стабільності економіки, інтенсивність інфляційних процесів, обсяги виробництва та рівень платоспроможності підприємств.

Як вважає Кириченко О. А., ситуація на фінансовому ринку прямо впливає на діяльність банківських установ через законодавчі акти та механізм реалізації нормативних актів, розмір секторів фінансового ринку, стан банківської системи взагалі, систему страхування вкладів, рівень розвитку платіжної системи у країні, ступінь взаємної довіри серед банків.

До внутрішніх чинників, які спричиняють вплив на діяльність банківської установи, Кириченко О. А. відносить наступні групи [4]:


  • якість управління (планування, управління діяльністю банку, контроль);

  • зловживання (з боку керівництва, акціонерів, клієнтів та персоналу);

  • компетентність (керівництва, персоналу, акціонерів).

Економіст Кочетков В. М. об'єднав фактори у групи, які можуть впливати на фінансову стійкість банку. На нашу думку, класифікацію Кочеткова В. М. потрібно розглянути у межах нашої праці, адже фінансова стійкість є складовою надійності банківської установи.

Отже, автор класифікує фактори на зовнішні та внутрішні.

В свою чергу до зовнішніх факторів належать:


  • економічні (інвестиційний клімат у країні; стан платіжного балансу; податкова політика в країні; рівень розвитку економіки);

  • соціально-політичні (соціальна стабільність в країні, стійкість уряду та політична стабільність);

  • фінансові (процентні фактори впливу на фінансову стійкість, кредитна та валютна політика Національного банку України, обсяг валютних резервів НБУ та стан грошового ринку в країні).

До внутрішніх факторів, спираючись на класифікацію Кочеткова В. М., відносяться [4]:

  • якість активів;

  • рівень менеджменту;

  • платоспроможність;

  • рентабельність активів, капіталу;

  • ліквідність активів банку.

На сьогодні банківська система України, а саме, її розвиток та особливості функціонування є об’єктом дослідження для великої кількості економістів-науковців. Особливо актуальним постає питання щодо надійності банків. Необхідність оцінки надійності банківської установи до початку співпраці з нею обумовлена її призначенням як фінансового посередника. Оскільки, якщо виникають проблеми в діяльності банку це автоматично відіб'ється на його клієнтах, в свою чергу, і на економіці країни в цілому.

Якщо порівнювати з іншими фінансовими установами, то ні одна не зможе спричинити таких наслідків у разі банкрутства, як банк. На надійність банку впливає велика кількість факторів, і для кожного суб’єкта вони є індивідуальними. Можна стверджувати, що визначення поняття «надійність банківської установи» як кінцевий результат вимагає поглиблених досліджень. Теоретичне дослідження вказаних в економічній літературі чинників, які впливають на банки під час їх діяльності та визначають певний рівень надійності, дозволяє створити узагальнюючу їх класифікацію (таблиця А.1).

У представленій класифікації, погодившись із попередніми науковцями-економістами, можна виділити зовнішні та внутрішні чинники надійності банківської установи. Відмінністю від класифікацій Кириченка О.А. та Кочеткова В.М., в складі зовнішніх чинників, які спричиняють вплив на надійність банку ми, зокрема, виділили групи соціальних, форс-мажорних та політичних чинників, так як вважаємо їх вплив значним. На нашу думку, до групи форс-мажорних факторів доречно віднести тільки ті, які спричинені природними явищами. Саме це буде відповідати правильному поняттю форс-мажору. З юридичної точки зору, форс-мажор також може виступати як наслідок заборонних заходів держави, війн, революцій тощо. Ми вважаємо, що останнє вже цілком передбачено економічними, фінансовими та політичними факторами надійності банку.

Представлена класифікація (Додаток А) є новим підходом до класифікації внутрішніх факторів надійності банківської установи, і, якщо порівнювати з іншими, то він є більш широким. Тому, якість фінансового менеджменту характеризують наступні чинники: якість управління ризиками, ефективність управління власним капіталом, рівень ліквідності, рентабельності та платоспроможності. Ризики здійснюють прямий та досить значний вплив на надійність банків, тому виділяють такий чинник як якість ризик-менеджменту банківської установи, а якщо проводити зважене управління ризиками, то можна буде мінімізувати їх рівень та зробити вплив на діяльність банківської установи мінімальним. Особливе місце серед названих чинників посідає політика по формуванню резервів, так як резерви виконують захисну функцію і виступають певною гарантією платоспроможності банку, і його надійності в цілому.

Що стосується другої групи внутрішніх факторів, то новим чинником являється характер взаємовідносин з інсайдерами. Ми вважаємо, що надійність банківської установи суттєво залежить від даного фактора. Так як операції з інсайдерами можуть створити проблеми (не об’єктивне визначення платоспроможності контрагента), то це може негативно вплинути на надійність банку. Саме тому, є встановлені нормативними документами обмеження стосовно кредитних операцій банку з інсайдерами [2].

Третю групу факторів, які здійснюють вплив на надійність банківської установи і діють всередині, утворюють якість маркетингу. Ця група факторів створена вперше, і ми вважаємо, що кожний з них визначає рівень надійності банківської установи саме для його клієнтів, що є зацікавленими у максимальному задоволенні своїх потреб від співпраці з банком. Окрім того, дані чинники дають змогу визначити важливу складову надійності банку  конкурентоспроможність.

Дослідження відобразило, що до складових надійності банку правомірно можна допускати наступні характеристики банку: фінансову стійкість, стабільність, ліквідність, платоспроможність та конкурентоспроможність.

1.2 Інформаційне забезпечення оцінювання надійності банку

Банківська система являється однією із ключових складових сучасної економіки будь-якої держави. Банківські установи тісно співпрацюють у сфері виробництва та здійснюють значний вплив на економічні та соціальні процеси. Можна стверджувати, що діяльність комерційних банків, їх рівень надійності, здатність збільшувати обсяги кредитів, депозитів та інших банківських послуг істотно впливають на рівень життя населення.

Визначення надійності банківської установи є однією із головних та першочергових проблем, які виникають при виборі комерційного банку населенням. Задля вирішення поставленої проблеми сьогодення потрібно відповідально та ретельно вибрати підхід до даного питання. Але визначити надійність банку є дуже громіздкою та складною процедурою навіть професійні банківські аналітики не можуть надати абсолютну гарантію розрахунків, так як на надійність впливає значна кількість внутрішніх та зовнішніх чинників.

Якість проведеного аналізу залежить від того, на скільки повною і достовірною буде надана інформація. Тому першим етап і в свою чергу дуже важливим етапом аналізу надійності банківської установи є збір інформації про банк. Дивлячись, хто із суб’єктів цікавиться інформацією та які цілі поставлені перед ними визначається обсяг необхідної інформації про банк. У цілей можуть бути як спільні, так і відмінні риси, зокрема щодо їх пріоритету. Бажання найточнішого визначення надійності комерційного банку є головною та спільною ціллю для всіх. Варто відмітити, що надійність банківської установи і фінансова стійкість банку це не тотожні поняття. Надійність банку являється більш широким поняттям і включає в себе такий критерій, як фінансова стійкість.

Проводячи аналіз надійності, не варто користуватись інформацією лише про його фінансовий стан.

Інформаційне забезпечення оцінювання надійності банку  це сукупність аналітичної інформації, методів її обробки, аналізу та форм представлення, що дозволяють вивчити реальний стан надійності, виміряти вплив чинників, що її визначають, а також обґрунтувати напрямки забезпечення надійності в прогнозованому періоді [10].

Слід підкреслити, що оцінка надійності банківської установи істотно залежить від розвитку системи інформації та від того на скільки вона є відкритою. За умови відсутності відкритої інформації показників діяльності банку, які потрібні задля розрахунку ліквідності, платоспроможності, стабільності, конкурентоспроможності та фінансової стійкості узагальнююча оцінка буде не зовсім об’єктивною. Тому, в системі оцінки надійності банку одне з важливих місць посідає інформаційне забезпечення, яке в загальному розумінні інформаційного забезпечення оцінки надійності банківської установи складається з системи внутрішньої та зовнішньої інформації [11].

Інформацію, яка потрібна для аналізу надійності банківської установи можна класифікувати наступним чином [11]:


  • внутрішня:

  1. засновницькі документи;

  2. аудиторські висновки;

  3. список акціонерів;

  4. статистична звітність;

  5. ліцензія;

  6. бухгалтерська звітність;

  • зовнішня:

  1. інформація в ЗМІ

  2. інформація, отримана від третьої особи

За ступенем відкритості джерела інформації можна класифікувати таким чином [10]:

  • закриті джерела інформації (бухгалтерська звітність);

  • відкриті джерела інформації (ліцензія, статистична звітність, аудиторський висновок, інформація в ЗМІ та Інтернеті);

  • частково відкриті джерела інформації (список акціонерів; засновницькі документи; інформація, отримана від третьої особи).

Представимо класифікацію, яка базується на найбільш загальних ознаках інформації: місце виникнення, стадія обробки, спосіб відображення, стабільність, функція виникнення (Рисунок 1.3).

Найбільш визначальною інформацією для проведення якомога ширшого та глибшого аналізу надійності банківської установи є його бухгалтерська звітність. Завдяки тому, що бухгалтерська звітність містить найбільший обсяг інформації та складається за різними періодами це дозволяє найбільш всебічно та якісно оцінити надійність банківської установи. Бухгалтерська звітність дає змогу адекватно здійснити оцінку фінансової стійкості банку, так як можна виконати поглиблений аналіз стійкості, ліквідності, прибутковості та ризику банку.

Проте лише обмежена кількість осіб має вільний доступ до бухгалтерської звітності банківської установи, тоді як звичайний клієнт зазвичай майже не має доступу до такої інформації і вимушений здійснити оцінку фінансової стійкості за допомогою, як правило, зовнішньої інформації, що в свою чергу ускладнює процес оцінювання.

Наступним джерелом інформації про банківську установу можна відмітити аудиторський висновок. Але в той же час такий документ стає додатковою, а не головною гарантією надійності банку. Аудиторський висновок повинний бути підписаний відомою, поважною аудиторською фірмою.


Рисунок 1.3  Класифікація інформації за ознаками [10]
Необхідно зазначити, що спочатку доцільно визначити вимоги до інформації, яка потрібна для процесу управління надійністю банківської установи. Насамперед така інформація має бути аналітичною. Вона повинна мати описовий характер, переважно ретроспективний, тобто характеризувати події, які вже відбулися або відбуваються. При цьому слід виділити потреби в інформації, які стосуються пріоритетних напрямків процесу управління. Потім методом фільтрації інформації відсікти другорядну інформацію, враховуючи нецільові настанови, серед яких можна виділити такі: стратегічні, які обумовлені довгостроковими інтересами та місією банку; тактичні, пов'язані з вибором шляхів, засобів та інструментів досягнення стратегічних цілей та їх реалізацією.

Увесь процес стратегічного управління надійністю банківської установи, виходячи із наявної інформації, доцільно поділити на декілька етапів: перший  формування вихідної інформації; другий  визначення показників, що характеризують надійність; третій  аналіз отриманої інформації щодо прийнятності варіанта; четвертий – аналіз рентабельності активів, капіталу банківських установ з метою виявлення резервів підвищення фінансової стійкості банківської системи; п’ятий – внесення змін у техніку та технологію надання банківських послуг з метою підвищення прибутковості; шостий – прийняття рішень і розрахунок інформації за видами банківських послуг.

Отже, частиною внутрішньої інформації є звітність банківської установи. Коли йде збір інформації постають дві головні мети: перша  збір інформації для виконання контролю та нагляду за діяльністю банківських установ, друга  формування національної статистики.

Проаналізувавши джерела внутрішньої інформації можна стверджувати, що звичайному клієнту оцінювати надійність банківської установи необхідно переважно за допомогою зовнішньої інформації, так як відсутній повний доступ до внутрішньої інформації.

Інформацію про фінансовий стан комерційного банку, що публікується у певних виданнях, можна використовувати при оцінюванні надійності банку. Таку інформацію можна знайти у виданнях таких журналів та газет: «Вісник Національного банку України», «Финансовые риски» та газета «Бизнес». Проте можна використати статті з інших видань, з них можна відмітити для себе лише сторонню інформацію, наприклад: характеристика іміджу банку або його фінансовий стан. В свою ж чергу не завжди негативна інформація у ЗМІ є достовірною, тому варто відноситись досить обережно до такої інформації та не спиратись на неї, а використовувати задля перевірки тих чи інших відомостей.

Інформація, яку отримано від третьої сторони має певне значення при здійсненні оцінки надійності банківської установи. Ця інформація містить наступне: дані спеціалізованих установ, які займаються аналізом діяльності комерційних банків або/та дані, отримані від клієнтів банку.

У загальному виді інформація  це знання, яке включене безпосередньо в комунікативний процес. Причому вихідним моментом включення інформації в сферу обігу по різних соціальних каналах є її фіксація на тих або інших видах носіїв  документування, тому що тільки в цьому випадку вона може бути передана між споживачами і процесами, розподіленими в часі та просторі [10].

Отже, інформаційне забезпечення оцінювання надійності банківської установи можна представити як сукупність внутрішньої та зовнішньої інформація, яка зафіксована на матеріальних носіях і в будь-якій іншій формі, що забезпечує її передачу в часі та просторі між різними користувачами задля вирішення завдань з оцінки надійності. Варто відмітити, і те, що збір інформації щодо аналізу надійності банку є дуже важкою, громіздкою та відповідальною роботою, задля якої необхідно чимало часу та старань. Однак великий вплив на адекватність результатів та правильність прийнятих рішень здійснює саме якість виконання такої роботи.

1.3 Зарубіжний досвід оцінювання надійності банків

Розроблення методичних рекомендацій щодо аналізу стану та оцінювання динаміки розвитку економічних систем є однією з ключових проблем сучасної економічної науки та практики. Однією із важливих складових є оцінювання стану обраної для досліду системи на основі великої кількості характеристик (показників), які в комплексі визначають рівень її розвитку. При цьому виводять інтегральні оцінки для кожної одиниці досліджуваної сукупності, що дозволить впорядковувати та установити якісні характеристики за допомогою значення інтегральної оцінки. Оскільки одним із найважливіших інструментів оцінювання інвестиційної привабливості суб’єктів господарювання та управління ризиками виступає саме рейтинг.

Українськими економістами науковцями розроблено та надано у користування чи мала кількість методичних підходів щодо рейтингової оцінки діяльності банків. Було зроблено перші дії до створення єдиного методу рейтингового оцінювання, які дозволяють рухатися у напрямку узгодженості вітчизняних методик до світових стандартів, враховуючи ознаки функціонування національної банківської системи. Якщо взяти до уваги ту роль, яку надано банкам у межах реалізації стратегії інноваційно-інвестиційного розвитку економіки України, то наступне зміцнення інформаційного забезпечення надійності банківських установ та в цілому банківської системи набуває все більшої актуальності.

Існує багато методів оцінювання надійності, кожний має як переваги так і недоліки, тому доцільно буде порівняти деякі з них (таблиця 1.3).

Розглянемо також міжнародний досвід рейтингової оцінки надійності комерційних банків на прикладі моделей Великобританії та США.

У моделі Великобританії експерти найбільших банків країни, використовують наступні узагальнюючі показники діяльності банківської установи:



  • ліквідність (коефіцієнт відбиває здатність банку здійснювати швидке повернення засобів клієнтам з їхніх рахунків);

  • фінансування (ці коефіцієнти доповнюють загальний коефіцієнт, визначаючи ступінь відповідності притягнутих засобів і неліквідних активів по строках, причому велика невідповідність свідчить про можливе виникнення проблем фінансування);

  • прибутковість (подібний коефіцієнт вимірює прибуток стосовно активів банку);

  • платоспроможність (власний капітал являє собою частку власних засобів банку в загальному обсязі активів. Частка банку частково інвестується в реальні активи або інфраструктуру. Чим вище даний коефіцієнт, тим сильніше позиція банку);

  • аналіз кредитного портфеля (коефіцієнт ілюструє співвідношення суми кредитів і загальної суми активів, причому якщо коефіцієнт занадто високий, то зменшується банківська ліквідність).

Розглядаючи модель США, зазначимо, що в 1978 р. експерти американського банку «Sheshunoff Bank» розробили методику оцінки й аналізу діяльності банків, в основу якої було покладене використання семи найважливіших факторів:

а) ріст банку. Дана група факторів передбачає аналіз наступних показників: розмір активу - визначається як загальна сума активів, виражена в абсолютних величинах; динаміка змін розміру активів за рік – розраховується як зміна в сумі всіх активів за останні 12 місяців (у відсотках); динаміка змін розміру активів за останній квартал - визначається як зміна в сумі всіх активів за останні 3 місяці (у відсотках);

б) категорія банку (відношення до певної групи банків);

в) сфери вкладення (з оцінкою ризику);

г) надійність (стабільність) банку, для визначення якої розраховують показники достатності капіталу;

д) якість активів;

е) прибутковість (показники прибутковості відображають, наскільки ефективно банк регулює маржу, які його доходи від операцій і послуг, наскільки ефективним є контроль банку за витратами та підтримкою якості активів;

ж) ліквідність банку.

Фахівці, що застосовують дані показники, а також методику рейтингової оцінки банку на основі перелічених вище факторів, вважають, що дані сім груп показників повною мірою характеризують діяльність банківської установи [10].

Огляд можливих способів оцінки надійності банків дає змогу зробити деякі важливі висновки. По-перше, треба чітко розуміти, що жоден із зазначених підходів не найгірший і не найкращий і кожен має своє право на існування. В різних випадках перевага віддається одному з них, інші виконують роль допоміжних. По-друге, кожна модель має відповідну похибку прогнозу, більшу чи меншу, і відповідальність за висновок несе сам аналітик. Розрахункові моделі мають допомагати орієнтуватися в ситуації, забезпечувати прозорість у діяльності банківської системи, надавати впевненості суб’єктам фінансових відносин, запобігати кризовим явищам, що можуть призвести до катастрофічних наслідків для всієї фінансово-кредитної сфери.


Таблиця 1.3  Порівняльна характеристика методів оцінювання надійності банку [10,11]

Методи

Сутність

Переваги

Недоліки

Метод коефіцієнтів

За даними бухгалтерської звітності банку обраховується перелік показників, які характеризують стан і діяльність комерційного банку.

Методологічна прозорість. Обрахунок показників не потребує спеціальних математичних знань. Велика інформаційна ємкість.

Складність, щодо остаточного висновку про стан банку, оскільки загальна картина за показниками часто неоднорідна.

Метод CAMELS

Орієнтація на такі поняття: якість капіталу; якість управління; якість активів; доходність; ліквідність. За кожним із вище перелічених пунктів нараховуються бали від 1(сильний) до 5(незадовільний). Бали сумуються та діляться на 5 – визначається сукупний рейтинг.

Модифікована до вітчизняного простору; гнучка до впливу факторів різного роду; широкий спектр фінансових зрізів; положення системи CAMELS доступні для розуміння.

Відсутня нормалізація вхідних даних

Метод факторного аналізу

З кількох кількісних вимірювальних параметрів (наприклад: статей балансу банку) визначаються величини, що безпосередньо неможливо виміряти, але які певним чином зумовлюють показники.

Не перевіряє гіпотези щодо причин надійності – нестабільності банків, а формує ці гіпотези, що повністю нівелює суб’єктивний фактор, притаманний попереднім методологічним підходам.

Володіння спеціальними математичними знаннями.

Метод узагальнюючої оцінки (рейтингу)

Дає можливість здійснювати дистанційний моніторинг фінансової стабільності банківської системи шляхом розрахунку рейтингової оцінки банківських установ на базі нормативів НБУ

Є природним способом зниження як складності, так і трудомісткості управління та передумовою розроблення стратегічних та тактичних планів зміцнення банківської системи.

Не диферен- ціюються за категоріями користувачів цієї інформації, адже представники різних категорій висувають і різні вимоги до рейтингів.
1   2   3   4   5   6   7


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка