Олександра глазова



Сторінка3/4
Дата конвертації16.04.2016
Розмір0.86 Mb.
1   2   3   4

Словник

Космополітизм - теорія, що проповідує байдуже ставлення до Батьківщини, заперечує патріотизм, національну незалежність і національну культуру, пропагуючи встановлення "світового громадянства".

Авантюризм - поведінка, що характеризується ризикованими вчинками заради досягнення легкого успіху або вигоди.

Консолідувати - об'єднувати, згуртовувати когось.

Культивувати - запроваджувати, насаджувати, сприяти розвиткові чогось.

Конфесія - об'єднання людей за віросповіданням.
62. Письмово переказати текст, завершивши його роздумом про те, яка мета сьогодні може згуртувати українців, повернути їм упевненість і силу. Дібрати до тексту заголовок.
Вже дуже давно нам намагаються прищепити безглузду думку, що українці - нація рабів, і без пана й погонича не жити їм на світі, що в Україні не може бути свободолюбних і незалежницьких ідей на державному рівні. Бо ж справді - які ідеї можуть бути в рабів? "Пожрать" і "поспать"! Тепер до цих "принад" за допомогою телебачення додають ще й порношоу. Авжеж, це "меню" не просто рабів, а рабів безнадійних.

На доказ нашої неповноцінності всі "доброхоти" кивають на те, що он українці триста років були в російському рабстві і звільнились не самі, а лише з розпадом Союзу; що всі наші національні герої - суціль зрадники, шкурники та пройдисвіти; що третина українців не знає, а то й не хоче знати рідну мову... Тим часом варто згадати лише один усім відомий факт: чехи були під іноземним пануванням не 300, а заледве не 500 років, і волю їм теж приніс розпад імперії, - і дай нам, Боже, жити сьогодні так, як живуть чехи!

Здавалось би, народилася держава, і в ній, як і в усіх інших державах, мав запанувати комплекс національних ідей, тобто певна ідеологія, спрямована насамперед на становлення й зміцнення цієї держави, її економіки, добробуту та культури народу.

Що ж ми маємо в себе? Лише Конституцію та Закон про державну мову, який далеко не всіма виконується. Дружно заговорили про віджилість та безперспективність державної ідеології, почали називати нас "совками", які ще нібито не доросли до сучасної цивілізації. Навіть безконечне зубожіння народу намагаються приписати... невиправному українському "менталітету", абсолютно не знаючи, що це таке.

У визначенні поняття "менталітет" немає повної згоди і серед уче­них. Одні вважають його "пралогічним мисленням" аборигенів, інші - колективною психологією суспільства, треті спрощують до "націо­нального характеру", тобто до того, чим народи відрізняються один від другого.

Ментальність пронизує вселюдське життя. Вона існує на всіх рівнях свідомості й поведінки людей. Власне, це особливий момент чи харак­терна ознака свідомості, коли думка невіддільна від емоцій.

На думку багатьох дослідників, специфіка української ментальності - це, насамперед, органічна єдність українця з природним середовищем, заглибленість у природу, нерозривність мікро-1 макрокосму. Яке там у біса рабство! Протягом століть формувався славнозвісний український оптимізм.

Однак історичні катаклізми (війни, революції, несподівані реформи згори), швидка зміна довколишнього середовища та звичних життєвих ритмів призводять до знищення мікрокосму людини, її зв'язку з при­родою і навіть до послаблення чи й утрати почуття батьківщини. Вини­кає хворобливо-негативне автоуявлення, психологічний дискомфорт, зникає віра у власні сили, в можливості свого народу, уряду, держави. Проте все це не має жодного стосунку до впадіння у рабство, це лише травма, хоч і надзвичайно болюча.

Психологам давно відомо: непевність у завтрашньому дні, незро­зумілість щоденних жертв, на які доводиться йти, спроможні вбити в зародку і найсвятішу справу. Натомість чіткість і привабливість мети окрилює навіть слабкодухих.

За Л. Пастушенком

Словник

Абориген - корінний житель країни чи місцевості. Оптимізм - світосприймання, перейняте бадьорістю та життєрадісністю. Катаклізм - раптова катастрофа: руйнівний переворот. Дискомфорт - незручність, відсутність належних умов для нормальної життєдіяльності або виконання роботи. Ментальність - психічне обличчя, психічний склад народу, нації. Макрокосм - всесвіт, світ дуже великих величин. Антонім: мікрокосм


9. ТВОРИ НА СУСПІЛЬНУ ТА МОРАЛЬНО-ЕТИЧНУ ТЕМИ

63. Стисло витлумачити суть кожної з названих моральних рис. Де можливо, дібрати до їхніх назв синоніми та антоніми. До виділених назв за зразком скласти словникову статтю.
Ідейно-суспільні моральні риси: принциповість, переконаність, цинізм, демагогія, честолюбство, кар'єризм, активність.

Риси, що визначають ставлення до себе та інших: благородство, самовідданість, людяність, егоїзм, милосердя, підступність, скромність.

Риси, що характеризують людину: чесність, вірність, щирість, зрадництво, святенництво.

Риси, що виявляють ставлення до праці й власності: працелюбність, користолюбство, споживацтво, ощадливість, бюрократизм, лінощі.

Вольові риси: мужність, сміливість, витримка, малодушність.
Зразок.

СВЯТЕННИЦТВО - негативна моральна риса, різновид лицемір­ства. Святенник (ханжа) вдає з себе зразок благочестя, і, публічно демон­струючи свої "доброчинності", претендує на роль охоронця моральності всіх оточуючих. Перетворює моральність на формальне дотримання ритуалу, на взаємне назирання, виправдовує грубе втручання в приватне життя кожного. За С. приховано недовіру до людей, підозрілість, зневажливе ставлення до людської індивідуальності.

Зі словника етики

64. Прочитати. Висловити власну думку щодо того, які моральні риси особистості найвище цінуються сьогодні. Свою думку аргументувати та проілюструвати прикладами.
Поведінка особистості ґрунтується на категоріях моралі. Залежно від історичних умов то одна, то інша моральна категорія ставиться в центр, організовуючи систему моральних цінностей, зумовлюючи мораль епохи.

У первісному суспільстві створювалися лише передумови моралі суспільства. В суспільстві рабовласницькому моральна свідомість уже була сформована, проте з різкою поляризацією моралі господаря і раба.

У феодальному суспільстві закріпились такі моральні установки, які допомагали індивідууму орієнтуватись у складних соціально-статусних стосунках. Стрижневим поняттям виступало поняття честі, саме воно стало критерієм для усвідомлення особистістю її місця в соціальній піраміді, засобом утвердження її статусу і моральної гідності. Феодала принцип честі часом змушував діяти всупереч іншим доброчинностям: доброті, гуманності, інколи навіть усупереч здоровому глузду. Для простих людей той же принцип честі утворив певний світ моральних цінностей: працелюбність, гідність майстра своєї справи, чесна служба, порядність.

Для буржуазної епохи характерний інший моральний ідеал. Звіль­нившись від феодальних родових обов'язків, особистість усвідомила свою самоцінність. Для буржуазної свідомості характерна орієнтація на збагачення, що й формує характер сенсу життя. Вектор ціннісних орієнтацій виражається еквівалентом товарного обміну ("ти - мені, я - тобі"), який вважається найвищим виявом справедливості. Суть чесності буржуазної моралі полягає у збереженні ділової репутації та "нор­мальному" перебігу підприємницької діяльності.

Моральні вимоги соціалістичного суспільства різко відставали від реальної моральної практики, що й позначилось на зниженні загального морального рівня. У надрах суспільної свідомості 70-х років розпочалася своєрідна рефлексія на невідповідність висунутих гасел реальному станові речей, що з середини 80-х років призвело до радикальних змін у суспільстві.



З підручника філософії

Словник

Каркас - основа. Категорії моралі - основні поняття моралі, що відбивають її найсуттєвіші сторони: добро, обов'язок, доброчинність, совість, гідність, честь.

Статус - правове становище. Моральний ідеал - поняття моральної свідомості, що включає найвищі моральні вимоги, відповідність яким дала б змогу особистості набути досконалості. Еквівалент - щось рівноцінне, рівнозначне: відповідник. Рефлексія - роздуми людини над власними думками й переживаннями, самоаналіз.
65. Використавши інформацію з тексту попередньої вправи, скласти висловлювання на тему: «Моральні цінності сучасного суспільства». Визначити формулу сенсу життя своїх ровесників. Висловити власне ставлення до такого формулювання сенсу життя. Висловлювання побудувати так: ТЕЗА – ДОКАЗ -ВИСНОВОК.



66. Прочитати. Використавши інформацію з тексту, пояснити, у чому полягає відмінність між індуктивним та дедуктивним характером роздуму. Яку форму будови роздуму ви використали, виконуючи попередню вправу?
Розрізняють дві форми будови умовиводу: дедуктивний та індук­тивний.

Якщо загальне положення, яке потребує доведення, вже відоме, застосовується дедуктивна форма. Схема такого умовиводу має вигляд: ТЕЗА - ДОКАЗ (ДОКАЗИ) - ВИСНОВОК.

Щоб за наявності фактів зробити певний висновок, використовують індуктивну форму умовиводу. Його схема: ДОКАЗИ (факти, їхній аналіз і синтез) - ВИСНОВОК. Теза в такому роздумі відсутня.


67. Використовуючи дедуктивну форму умовиводу, усно скласти
роздуми, використавши як ТЕЗИ подані висловлювання:



  • Кожній людині наймиліша рідна мова, тому що...

  • Шанобливе ставлення до матері - ознака високої моральності, через те що ...





68.Використовуючи індуктивну форму, усно скласти роздуми,
використавши як ВИСНОВКИ такі висловлювання:


  • ...Таким чином, той, хто дихає суржиком, не може мати духовного здоров'я.

  • ... Отже, родина - корабель, що несе людину через бурхливе життєве море.


69. Скориставшись поданою нижче пам'яткою, скласти план твору--роздуму дедуктивного характеру на тему: "В чому я вбачаю сенс свого життя". Тезу твору сформулювати так: "Сенс мого життя - ..."
(набуття освіти й професійне самовдосконалення; забезпечення щастя
рідних мені людей; створення добробуту моєї родини; бути корисним
людям і лишитись у народній пам’яті; здійснити переворот у техніці
(кіномистецтві, індустрії моди тощо).




Як складати план твору-роздуму
1. Осмислити тему майбутнього твору, визначити межі теми (що для розкриття теми головне, що менш важливе, проте істотне, від чого варто відмовитись через несуттєвість або неактуальність).

2. Обміркувати головну думку майбутнього твору (який висновок мають зробити читачі або слухачі, до чого твір спонукатиме, від чого застереже, над чим змусить замислитись).

3. Подумати, якими фактичним матеріалом варто скористатись, щоб розкрити тему твору (розповіді про людські долі; випадки з життя; відомі науці статистичні дані; те, що зберігає народна пам'ять чи увиразнюють твори мистецтва тощо).

4. Сформулювати тезу твору-роздуму (суть основної частини твору), для доведення або спростування цієї тези дібрати аргументи та приклади (це підпункти плану основної частини твору). Скласти осердя плану:

ІІ……………….(ТЕЗА)…………….

ЧОМУ? ТОМУ ЩО…

1. Аргумент.

2. Аргумент.

3. Приклад і т. ін. (кількість аргументів і прикладів

зумовлюється складністю тези).

4. Сформулювати чіткий висновок на підтвердження тези (можна висловити власне ставлення до проблеми).

5. Обміркувати зміст вступу до твору. Він має «підводити» до роздуму, пояснювати, що спонукало замислитись над проблемою.

6. Записавши план твору на чернетці, перевірити: наскільки чітко сформульовано тезу; чи достатньо аргументації; наскільки послідовно й логічно викладено матеріал; чи відповідає формулювання пунктів плану вимогам до стилю майбутнього твору.



70. Скориставшись пам’яткою, сформулювати тезу та скласти план твору-роздуму на одну з тем:
Які риси необхідні громадянинові сучасної України.

Зразок.

Теза: Справжній українець позбавлений комплексу малоросійства.1


Чи може держава мати дві державні мови.

Зразок.

Теза: Двомовність гарантує національну роздвоєність громадян.


До чого зобов'язує титул "новий українець".

Зразок.

Теза: Саме "нові українці" мають розбудувати українську державу.



71. На одну з поданих у попередній вправі тем написати твір (за самостійно складеним планом) на чернетці. Скориставшись поданою нижче пам’яткою. відредагувати чорновий варіант твору. Переписати роботу начисто.




Як відредагувати твір, написаний на чернетці
1. Переконатись, що твір, розкриває тему.

2. Пересвідчитись, що твір втілює прогнозовану головну думку.

3. Простежити, наскільки достатньо аргументована теза роздуму, наскільки чітко й послідовно викладено думки, наскільки доречні й цікаві приклади.

4. Звернути увагу на доречність вступу та логічність висновків. Перевірити правильність членування тексту твору на абзаци, правильність поєднання речень.

5. Переконатись, що текст твору відповідає вимогам обраного стилю.

6. Якщо виникає сумнів у правильності написання слів, звернутися до словника. Перевірити правильність уживання розділових знаків.






72. Попарно прочитати теми творів та відповідні цим темам заголовки. Що відбивають заголовки? Чи можна до твору на одну й ту
тему дібрати кілька різних заголовків? Чим це пояснити? Дібрати кілька
заголовків до поданих тем.

Теми:

  • Що таке справжній патріотизм?

  • Для чого потрібно знати історію України?

  • З чого складається національна гідність?

Заголовки:



  • Яка орда нам гідність притоптала?

  • І щось мені таке болить, що це і є, напевно, Україна.

  • І праправнуки згадають прапращурів діло.



73. На одну з поданих у вправі 72 тем написати твір-роздум у публі­цистичному стилі за попередньо складеним планом.


УКРАЇНСЬКИЙ МОВЛЕННЄВИЙ ЕТИКЕТ

Ділова телефонна розмова

74. Прочитати народні усмішки. Порушення яких правил телефонного спілкування вони увиразнюють?
1. Директор - до секретарки:

- Будьте ласкаві, пошліть до мене додому телеграму, щоб дочка на хвилину

залишила телефон: мені треба поговорити з дружиною.
2. Балакуча секретарка закінчила телефонну розмову всього за пів­
години.


  • Дзвонили з управління?

  • Ні, то хтось помилився номером.



75. Пояснити, чим ділова телефонна розмова мас відрізнятися від приватної. Чим пояснюється така вимога до ділової розмови, як лаконічність? Назвати відомі вам етикетні формули початку-закінчення ділової телефонної розмови.

76. Прочитати. Переказати, ввівши до тексту формули етикету.
Сучасний етикет вимагає, щоб той, хто відповів на дзвінок, сказав: "236-98-02 слухає" або назвав установу, наприклад, "школа № 30", "бухгалтерія Міністерства торгівлі" та назвав себе "слухає Макси-менко".

Той, хто телефонує, одержавши відповідь, має привітатись і пред­ставитись. Якщо він звертається від імені своєї установи, то називає її.

Якщо хтось із абонентів не назвався, інший запитує: "Вибачте, з ким я розмовляю? " або "Перепрошую, хто біля телефону?".

Якщо службовець, якому телефонують, не може підійти до телефону, нечемно виявляти цікавість і детально розпитувати про причину дзвінка. Інша річ, коли той, хто підняв трубку, може вирішити питання замість відсутнього.

Ініціатива завершення розмови належить тому, хто зателефонував. Однак, якщо розмовляють чоловік і жінка, таке "право першості" на­лежить жінці. Таким правом може скористатися й співрозмовник, стар­ший за віком або службовим становищем. Молодший може повідомити старшого лише про те, що він уже з'ясував усе потрібне.

Закінчення розмови супроводжують етикетні вирази, що означають вдячність за розмову, вибачення за турботу та прощання.

Якщо сталось неправильне з'єднання, перед абонентом вибачаються за турботу. Не можна кидати трубку, не сказавши ні слова, або вислов­лювати своє незадоволення. Той, до кого помилково зателефонували, в свою чергу, не повинен виявляти нечемності.


77. Використавши деякі з поданих у рамці етикетних висловів, скласти та "проговорити " діалоги, можливі між:


  • інспектором районного відділу освіти та директором школи про необхідність участі учнів школи в міському конкурсі на краще озеленення шкільного подвір'я;




  • батьком одинадцятикласника та його класним керівником про те, що причина пропущених учнем уроків - несподівана хвороба бабусі;




  • шкільним бібліотекарем та директором книгарні про наявність у продажу потрібних школі підручників (словників, контурних карт…);




  • учителем фізичної культури та одинадцятикласником, якому потрібно завтра замінити хворого товариша у змаганнях з волейболу (футболу, тенісу, легкої атлетики).


Я телефоную в такій справі… Я маю повідомити Вас про… Ви просили мене зателефонувати з приводу… Вибачте, Ви не зайнят(ий, а) зараз? Вибачте що відволікаю Вас від справ. Чине змогли б Ви мене вислухати? Дозвольте висловити свою думку… На мій погляд (на мою думку, як мені здається)… Не зловживатиму Вашим часом (терпінням). У мене все (от і все). Отож домовились. Вибачте за турботу. Вдячний за розмову. Дякую за увагу. Спасибі за допомогу (інформацію). З Вашого дозволу я зателефоную ще. Чекатиму на Ваш дзвінок. Телефонуйте, якщо буде потреба. Завжди радий допомогти.






78. Уявити, що ви змушені зателефонувати абонентові додому. «Наговорити» своє повідомлення на автовідповідач, якщо:

  • репетитор чекатиме вас завтра у призначений час, але через сімейні обставини ви не зможете прийти на заняття;

  • з подругою (другом) ви домовились відвідати театр, але через хворобу піти не зможете, і вам потрібно передати їй (йому) квитки;

  • ви обіцяли товаришеві потрібну йому книжку (касету, компакт-диск), проте не зможете піти на зустріч, обіцяне ж йому передасть ваша сусідка, домовитись про зустріч з якою можна, зателефонувавши їй (вказати номер телефону).



10.ДІЛОВІ ПАПЕРИ

Автобіографія




Автобіографія – документ, в якому особа подає власного життя та діяльності.

Обов’язково для автобіографії такі реквізити: назва ділового паперу (автобіографія); прізвище, ім’я та по батькові; дата, місце народження; відомості про навчання; відомості про трудову діяльність; відомості громадську роботу; короткі відомості про склад сім’ї ; дата і підпис автора.

Кожне нове повідомлення треба прочитати з абзаца. Обов’язково вимоги до автобіографії – вичерпність відомостей і лаконізм викладу.



Словник

Реквізити - обов'язкові (вихідні) дані для оформлення офіційних документів.

Зразок.
Автобіографія

Я, Зайченко Костянтин Кирилович, народився 10 липня 1980 року в місті Києві.

1987 року я пішов до 1 класу середньої школи № 204 м. Києва, яку закінчив 1999 року.

Того ж року я вступив на перший курс філологічного факультету Національного університету імені Тараса Шевченка. Зараз навчаюсь на другому курсі.

Мій батько - Зайченко Кирило Іванович, учитель математики загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 189 м. Києва. Мати працює медичною сестрою в Київській лікарні швидкої допомоги.
20. XI. 2000 р. Зайченко
79. За поданим зразком скласти автобіографію. Пояснити, чому не можна висловитись так: "Моя автобіографія". Пригадати десять іншомовних слів з коренем авто.
80. За поданим зразком скласти автобіографію від імені старшої сестри або брата, матері або батька. Докладно розпитавши бабусю чи дідуся, скласти автобіографію від імені когось із них.
81. Назвати відомі вам автобіографічні твори художньої літератури. У чому полягає специфіка таких творів? Що спільного і що відмінного мас автобіографія-діловий папір та художня автобіографія письменника або автобіографічна повість (роман, поезія тощо) ?
82. Подані мовні кліше перекласти українською мовою. Які з них можуть уживатися в автобіографії? За яких обставин і навіщо складається автобіографія ?
Обязуюсь возвратить, следующие вещи, состав семьи, состоять на учете, перечисленные документы, по семейным обстоятельствам, работа по совместительству, по окончании, проживать по адресу, работал в должности.

Словник

Кліше - готовий мовний зворот, що використовується в певних умовах і подібних текстах, полегшуючи процес ділового спілкування.

Заява
83. Прочитати. Кому, на вашу думку, адресовано заяву, про яку йдеться в уривку? Який зміст заяви? Пояснити, навіщо подасться заява.
Жінка, сидячи за столом, тримала в руці Богданову заяву, але вже дивилась не на неї, а на Богдана. Крижаним голосом запитала:


  • Колосовський Богдан Дмитрович? Ви, отже, виявили бажання йти добровольцем на фронт?

  • Виявив.

  • В окопи? Під кулі? Під танки? Туди, де - зовсім не виключено - чекає вас смерть? Ви на все це зважили?

  • Так, зважив.

  • Ми віддаємо належне вашому патріотичному намірові. Але якщо ви при цьому погарячкували, піддалися загальному настроєві, виявили просто юнацьку поспішність, то ще не пізно забрати заяву назад: ось вона.

Жінка поклала Богданову заяву на самий край стола.

- Ні, я не забираю.



За О. Гончаром


Заява – документ, який містить пропозицію або прохання однієї чи кількох осіб до особи, що керує установою.





84. Прочитати. Використавши одержану з тексту інформацію, скласти пам’ятку «Як писати заяву».

Заява пишеться від руки в одному примірнику. Включає такі рекві­зити:



  • назва організації, установи чи посади особи, яким подається заява (вказується праворуч, на останній третині рядка);

  • відомості про того, хто подає заяву (розміщуються нижче першого реквізиту);

  • назва документа - "заява" (пишеться посередині);

  • текст заяви (записується з абзаца);

  • дата й підпис (підпис - праворуч під текстом, дата - ліворуч).


85. Прочитати зразки заяв. Звернути увагу на розміщення наявних у
текстах документів реквізитів. Пояснити, в чому полягає відмінність
між простою заявою (зразок) і складною (зразок 2).

1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка