Олександра глазова



Сторінка2/4
Дата конвертації16.04.2016
Розмір0.86 Mb.
1   2   3   4
Тема дискусії: Суть характеру головного героя твору Чіпки Варениченка.

Теза дискусії: Чіпка - безвольна, безхарактерна людина, кримі­нальний злочинець (або: Чіпка - жертва обставин, спотворена соці­альним ладом особистість).

  • Драма Івана Карпенка-Карого "Хазяїн".

  • Драма Івана Франка "Украдене щастя".

  • Поеми Тараса Шевченка "Катерина" та "Наймичка".


44. Прочитати мікродіалоги, що є фрагментами дискусій. Які закони формальної логіки порушено дискутантами?

1. - Щодо ставлення до життя Петро - антипод Наталки. Вона - рішуча, ініціативна, вольова...

- Я з вами не згоден. Він добрий і порядний...

2. - Піднявши руку на батька, Карпо переступив закони народної


моралі.

- Звичайно, бити батька не годиться, але Карпо вчинив правильно!

3. - У романі "Вершники" Юрій Яновський засудив громадянську
війну, показавши її як трагедію братовбивства.


  • Юрій Яновський прославив громадянську війну.

  • Ніколи з вами не погоджуся.

  • І не погоджуйтесь. Досить того, що я так думаю.


45. Прочитати текст. Використавши подану в ньому інформацію,
скласти пам’ятку для керівника дискусії.

Умови конструктивності дискусії такі:



  • актуальність та соціальна важливість запропонованої для обгово­рення теми;

  • зацікавленість учасників дискусії темою обговорення;

  • компетентність учасників щодо обговорюваних питань.

Тема дискусії оголошується заздалегідь. Усі, хто бажає взяти в ній участь, повинні мати час для обміркування проблеми, зіставлення та аналізу різних поглядів на неї, визначити власну позицію. Ще краще, якщо майбутнім дискутантам запропонують для ознайомлення відповідну літературу та підкажуть, з ким можна проконсультуватись.

Відповідно до теми пропонуються питання, які виноситимуться на обговорення. Формулювання кожного з питань має передбачити вис­ловлення різних, а то й протилежних точок зору на порушену темою проблему. Питання мають бути чітко сформульовані. Вони повинні спонукати аудиторію до активного обміну думками.

Конструктивність дискусії багато в чому залежить від її керівника - його підготовленості, контактності, тактовності.

Дискусія розпочинається вступним словом керівника, у якому він обґрунтовує вибір теми дискусії, визначає мету й завдання учасників. Добре, якщо в процесі дискусії буде використано унаочнення: схеми, діаграми, плакати і т. ін.

Після вступного слова керівник дискусії пропонує виступити щодо порушеної проблеми спеціально запрошених осіб (здебільшого це фахівці) або когось із аудиторії. Після цього він звертається до дискутантів із питаннями. Інколи ставить додаткові або навідні питання, так­товно зупиняє учасників дискусії, якщо їхні відповіді виходять за межі обговорюваної проблеми. Інколи він коментує почуте, проте ніколи не нав'язує власних думок і не перебиває того, хто говорить.

Дійовий прийом активізації дискусії - створення ситуації утруднення: керівник посилається на приклад із життя, у якому є певна суперечність, це спонукає дискутантів висловити протилежні погляди щодо його оцінки.

Якщо обговорення питання вичерпано, керівник підсумовує і пере­ходить до обговорення питання наступного. Наприкінці дискусії обо­в'язково робляться загальні висновки.

Особлива увага звертається на культуру спілкування та правильність мовлення.



З посібника

Словник

Конструктивність - плідність, спроможність витворити основу чогось. Актуальність - злободенність, важливість у даний момент.

Компетентність - обізнаність, поінформованість. Позиція - тут: точка зору.
46. Назвати відомі вам телепередачі дискусійного характеру та їхніх ведучих. Якою мірою ведучі дотримуються викладених у тексті попе­редньої вправи правил? Які недоліки ви бачите в роботі кожного з названих вами керівників дискусії?
47. Підготуватися до дискусії на сформульовану нижче тему. Вибрати керівника дискусії. Обміркувати запропоновані питання (за потреби додавши питання, сформульовані самостійно).

Що значить - бути громадянином своєї держави?

Питання для обговорення




  1. Чи лише наявністю паспорта підтвержується істинне, справжнє громадян­ство?

  2. Які риси притаманні істинному громадянинові? Назвати відомих вам людей - істинних громадян.

  3. Чого більше в істинного громадянина - прав чи обов'язків? Які обов'язки накладає громадянство?

  4. Чи різняться громадянські обов'язки політика, робітника, вчителя, школяра, домогосподарки? Пояснити.

  5. Наскільки спроможний чесно виконати свої громадянські обов'язки старшокласник? У чому вони полягають?


48. Скласти перелік питань, які корисно було б, на вашу думку,
обговорити, дискутуючи на одну зі сформульованих нижче тем. Вибрати
керівника дискусії, доручити йому скласти бібліографію. Провести
навчальну дискусію у класі.



  • Платною чи безкоштовною повинна бути вища освіта (медицина)?

  • Чи можна уникнути конфлікту між дітьми й батьками?

  • Чи залежить вибір сучасним випускником життєвого шляху лише від нього самого?




Як провести критичний розбір дискусії
1. Сформулювати суть позицій, які висловлювались у процесі обговорення.

2. Підкреслити обґрунтованість певних позицій, непереконливість інших.

3. Звернути увагу на правильне використання понять, точність формулювання тез, чіткість аргументації.

4. Назвати порушення законів формальної логіки (якщо такі були).

5. Звернути увагу на доречність стилю висловлювань (найкраще – публіцистичного з елементами ораторського підстилю).

6. Оцінити культуру мовлення учасників дискусії.

6. Визначити рівень толерантності7 дискутантів.



49. Використавши подану вище пам’ятку, провести критичний розбір однієї з дискусій, що відбулись на уроці.
50. Прочитати байку. Чому діалог між Лисицею та Півнем не можна вважати дискусією? Чим дискусія відрізняється від таких видів діалогічного спілкування, як дебати, диспут, полеміка?

Лисиця і Півень

Лисиця Півника у курнику вхопила


І вже хотіла задавить.
«Помилуй, тіточко, Лисичко мила! -
Сердешний той кричить,
Затрепетавшись з ляку, -
За віщо ж се мене, як розбишаку?
Яке я зло вчинив?

Здається, на мені нема гріхів».

«Що? Що? - Лисиця Півневі, - нема?

А кукурікати щоночі,

Людям не даючи стулити очі, -

То се дарма?»

«Та я ж звіщаю їм світання, -

Говорить Півень, - їм добро роблю!

Хто ж їх покличе до вставання,

Як я на сідалі засплю?»

«Ат, говори! - відмовила Лисиця, -

То саме й добре, як їм спиться.

За це тебе я саме й з’їм…»

І більш не розмовляла з ним.

Еге, такі лисички все б бажали

Щоб люди довше спали, -

Хижацтву здобич ніч дає,

Та горе їм, що сонце є...



Б. Грінченко

Словник

Дебати - обмін думками на зборах чи засіданні, як правило, в процесі обговорення доповіді. Диспут - публічне обговорення спірного питання. Полеміка - зіткнення різних або протилежних поглядів у процесі обговорення питань. Мета полеміки - не досягнення згоди, а перемога над протилежною стороною, ствердження власної позиції з використанням будь-яких засобів.
51. Прочитати. Продовжити байку, дописавши фабулу та додавши
самостійно складену мораль (розповідь про подальші вчинки Лисиці чи
Рябка, зроблені кимось висновки і т .ін).

Вільна дискусія

Почувши голос Лисиці, Рябко поткнувся до курника.



  • Що тут трапилось?

  • Вільна дискусія, - відповідає Лисиця. - Я дискутую з Півнем.

  • Досить дивно, - каже Рябко. - Дискутуєш ти сама, а твій опонент лежить і мовчить...

Словник

Фабула - подія, покладена в основу байки.

Мораль - повчальний висновок.

52. Прочитати текст, визначити його стиль і покладений в його основу
тип мовлення. З чим частіше доводиться зустрічатись у процесі
обговорення різноманітних проблем - з доведенням чи переконанням?
Навести приклади зі шкільного життя.

Доведення та переконання - це різні, хоч і тісно пов'язані між собою процеси. Доводити - значить установлювати істинність тези, а пере­конувати - створювати враження, що істинність тези доведена, перетворювати слухачів (читачів) на своїх однодумців.

Практика ведення дискусій показує, що під час обговорення вини­кають найрізноманітніші ситуації. Буває, що дискутант логічно пра­вильно доводить висунуту тезу, але це не переконує опонентів: доведення для них надто складне. Водночас переконати можуть міркування, засновані не на доведенні, а на посиланнях на авторитети, на викорис­танні необізнаності аудиторії. Великий вплив здійснюють пишномовство учасника дискусії, пафос його мовлення, упевненість у собі, приємна зовнішність тощо. Іншими словами, можна щось довести, не переко­навши і, навпаки, переконати, не довівши.

Проте учасникам дискусії треба пам'ятати, що основою переконливості мають бути аргументованість висловлених тверджень.

За Л. Павловою



53. Прочитати. У формі відкритого листа, призначеного для оприлюднення в пресі, заперечити авторові поданого судження, вступивши з ним у дискусію. Пам'ятати: свою позицію треба обґрунтувати якнайчіткіше. Який стиль ви виберете для відповіді? Чому?

Погодьтеся, з премії імені Тараса Шевченка зробили посміховись­ко - мало не десяток лауреатів за один рік! Та таку премію треба при­суджувати єдиний раз на десять років! А то ще й рідше, тоді, коли з являється твір, що стає визначним явищем культури (а навряд чи такий трапляється частіше!)

Але ж ми так не можемо! Нам щороку треба видавати "на-гора" по десятку лауреатів, наче їхня кількість сама собою спроможна піднести престиж нашої культури! Ні, шановні, не піднесе! Ба, навіть навпаки. Бо читач, глядач і слухач швидше розчарується, якщо йому замість шедевру, замість визначного твору пропонуватимуть довжелезні списки лауреатів...
Словник

Престиж - громадська оцінка суспільної вагомості когось або чогось.
54. Прочитати журнальну публікацію. Чи можна вважати її диску­сійною? З якими висловленими в ній судженнями ви згодні, які викликають у вас несприйняття і бажання заперечити? Дати відповідь авторові публікації, підтримавши або відкинувши висловлену ним пропозицію (усно). Власне твердження обґрунтувати. Який стиль ви виберете і чому?
Який пам'ятник встановити Шевченкові?

Шевченківський меморіал на Чернечій горі в Каневі проектувався і споруджувався протягом 1934-1939 років. Придивімось до нього.

З погляду національної культури могилу поета опорядковано абсурдно, оскільки вона перетворена на такий собі атракціон -оглядовий майданчик. На могилу ведуть широчезні гранітні сходи. І це тоді, коли за давнім українським звичаєм над місцем вічного спочинку насипали могилу й ставили хрест - дубовий чи камінний.

Замість хреста на могилі православного християнина Шевченка встановлено химерний постамент. Обеліск на великій висоті вінчає маленька людська фігурка. Мимоволі зринають у пам'яті бачені на ілюстраціях у підручниках постаті поганських божків, що возносились над людською юрбою для поклонінь та офір.

А яка скульптурна постать Шевченка? Опущена голова, похнюплені плечі, понура постава, безсило закладені за спину руки, м'які, обтічні складки одягу... Все це підкреслює втому, покірність, бездіяльність. Хіба це - Шевченко?

Яким повинен бути пам'ятник геніальному поетові? Монумент Кобза­реві має уособлювати наш національний дух.

І хоч душі Тарасовій монументи й постаменти не потрібні, бо вся вона - в поезії, упорядкувати могилу генія все ж потрібно. Чому б, зняв­ши отой чужорідний обеліск з фігурою, за давнім козацьким і христи­янським звичаєм не поставити хрест?

З журналу

Словник

Офіра - жертва.
УКРАЇНСЬКИЙ МОВЛЕННЄВИЙ ЕТИКЕТ

Критика без завдання образи

Реагування на критику
55. Ознайомитись зі словниковою статтею. Дібрати якнайбільше
спільнокореневих слів до слова "критика ". Які з цих слів емоційно забарвлені,
які - нейтральні? Позитивні чи негативні емоції викликають ці слова?
Чому?


КРИТИКА 1. Один зі способів висловлення особистої або суспільної думки, оцінки чогось із метою виявлення та усунення хиб, вад, виправлення або удосконалення чогось. 2. Аналіз явища з метою його оцінки, виявлення недоліків, коментар, судження.

56. Скориставшись висловленими у пам’ятці порадами, сформулювати
критичні зауваження, адресатами яких могли б стати:



  • учасник дискусії, який висловив кілька тез, проте жодної з них не зумів аргументувати;

  • учасник дискусії, який виявляє грубість до опонентів;

  • ваш однокласник, який щойно виступив з доповіддю на засіданні мовного (літературного, історичного) гуртка, не навівши достатньої кількості прикладів на підтвердження висловлених положень;

  • старша сестра, яка ненавмисне загубила вашу улюблену касету (компакт-диск, збірку поезій, альбом репродукцій, журнал мод);

  • однокласник, який, розповідаючи на уроці про ваш улюблений літературний твір, допустив кілька грубих помилок;

  • ваша бабуся, яка неправильно наголошує слова випадок, кулінарія, центнер;

  • однокласник, який уже не вперше крадькома списує у вас домашній твір з української мови.






Висловлюючи зауваження, пам’ятайте, що

Перед висловленням зауваження слід сказати щось приємне (слухати твою доповідь було цікаво, але…: ти маєш чудову пам'ять на іншомовні слова, проте…);

зауваження краще розпочати компліментарною формулою (як людина самокритична ти не образишся…:схиляючись перед вашими знаннями, я хотів би уточнити…; упевнений, що ви не образитесь…; я тебе так люблю і хочу тобі порадити...);

висловлювати зауваження найкраще сам на сам (крім тих випадків, коли обговорення прилюдне, наприклад, на уроці або на засіданні гуртка);

висловлювати зауваження потрібно ніби між іншими, підкреслюючи, що це ваша власна думка і з нею можна й не погодитися (бажано використовувати вислови на мою думку, як мені здається і т . ін.);

зауваження мають бути висловлені якнайстисліше, після їхнього висловлювання бажано звернути увагу на те, що вашому опонентові справді вдалося;

висловлювати зауваження треба доброзичливо, тактовно, підкреслено чемно




57. Прочитати текст, визначити його стиль, назвати поєднані в ньому типи мовлення. Дати визначення вразливості, розповісти про "механізм" її утворення.
Якось персидський цар Ксеркс образився на Босфор за те, що він, розбушувавшись, перешкодив переправі військ. Цар наказав відшмагати протоку різками. Він вважав, що природа має підкорятися йому без­заперечно.

На відміну від марнославного Ксеркса ти не образишся на погоду через те, що вона, раптом зіпсувавшись, зашкодила твоїм планам. Ти не образишся, приміром, на віслюка, якщо той ненароком тебе хвицне - така вже вредна ця худобина. Якщо хтось незнайомий на тебе нападе, ти теж не образишся, а чимдуж кинешся тікати або ж вступиш у боротьбу. Якщо ж ти відчуєш, що твоїми інтересами нехтує твій товариш, а той, до кого ти не байдужий, не виправдовує твоїх надій, виникне неприємне почуття, яке називають образою.

Будь-яка образа включає такі етапи:

а) усвідомлення тобою певних сподівань стосовно поведінки іншої


людини: як вона має поводитись, якщо є твоїм другом (приятелем,
однокласником, однодумцем, знайомим);

б) констатація факту: поведінка цієї людини не збігається з твоїми


сподіваннями, а суперечить їм;

в) вибух емоцій, викликаний невідповідністю поведінки іншої людини


та твоїх щодо неї сподівань.

Але звідки взялася ця впевненість, ця установка на те, що інша людина має поводитись відповідно до твоїх очікувань? Джерело цієї пере­конаності - в ранньому дитинстві. Коли дитинча ображається на моло­дих батьків, воно формує в них потрібний тип поведінки. Дитина коригує поведінку батьків, допомагає їм із подружжя перетворитися на тата й маму, поводитись саме так, як це потрібно для нормального розвитку сина або дочки. Це потрібно для формування особистості дитини.

Проте з тієї миті, як особистість дитини сформовано, потреба в таких "підпірках" відпадає. Після того, як будинок споруджено, риштовання тільки заважають.

Отже, наша вразливість - це інфантильна реакція на поведінку оточуючих, відновлення в дорослому дитини. Погляньте на своє віддзеркалення в мить образи. Обличчя стає по-дитячому сердитим...



За Ю. Орловим

Словник

Інфантильний - недорозвинений, такий, що відзначається інфантилізмом -збереженням у дорослої л юдини фізичних або психічних рис, властивих дитячому віку.

58. Використавши інформацію з поданого в попередній вправі тексту, передбачити свій психічний стан, скласти і «проговорити» мікродіалоги (2-3 репліки), уживаючи деякі з поданих у рамці слова та словосполучення, уявивши, що:

  • ви ще не закінчили відповіді на уроці, а ваш найкращий друг викрикує з місця свої "доповнення";

  • телефонуючи, ви помилились номером, за що вислухали гнівне зауваження абонента;

  • повернувшись зі школи, ви відчули себе стомленим і заснули; ввечері батьки зробили вам зауваження за неприбрану кімнату;

  • учитель зробив вам зауваження за вчасно не зданий переказ (твір, контрольну роботу).




Перепрошую; прошу пробачити; пробачте (вибачте); мені дуже жаль; я щиро шкодую; ви має слушність (ваші слова слушні); ви без сумніву, праві; ви маєте рацію (ваша правда); це мій недогляд (помилка); це не повториться; я виправлюсь; це було востаннє.



8. ТВОРЧИЙ ПЕРЕКАЗ

59. Прочитати текст. Чому для того, щоб переказати текст,
потрібно скласти його план? У чому переваги роботи над переказом на
чернетці? Яка роль редагування тексту переказу на чернетці?

Робота над переказом із творчим завданням складається з таких етапів:

  1. Прослухування (або читання) тексту, запис на чернетці названих у ньому імен, дат, інших конкретних даних. З'ясування значення деяких використаних у ньому слів. Осмислення змісту тексту, його теми та основної думки.

  2. Повторне прослухування (або читання) тексту частинами та само­стійне складання його плану. Самостійне визначення стилю сприйнятого тексту та поєднання в ньому різних типів мовлення - розповіді, опису, роздуму. Запис на чернетці слів, словосполучень, які хотілося б вико­ристати в переказі. Запис стислого змісту цитат (якщо вони є в тексті).

  3. Робота над переказом на чернетці.

  4. Редагування чорнового варіанту переказу: виправлення змістових помилок, ретельне звіряння послідовності викладу думок із планом тексту, вдосконалення мовного оформлення висловленого, шліфування стилю. Перевірка грамотності написаного.

  5. Виконання на чернетці творчого завдання.

  6. Редагування творчого завдання. Перевірка змісту висловлювання: чи дано чітку й вичерпну відповідь на сформульоване в завданні питання, чи достатньо аргументовано ваші власні оцінки подій та людських вчинків. Удосконалення мовного оформлення: чи дотримано вимог сти­лю, чи доцільний обраний автором тип мовлення (розповідь, опис, роз­дум), чи правильно побудовано речення, чи правильно поєднано речення між собою, чи правильно поділено висловлювання на абзаци, чи доречно використано всі слова. Перевірка грамотності написаного.

  7. Переписування тексту переказу й творчого завдання в зошити. Перевірка грамотності переписаного.



60. Написати переказ тексту, додавши самостійно складену кінцівку-роздум щодо того, як захищати українську ментальність від нав’язаної передовсім засобами масової інформації американізації нашого життя. В роботі дотримуватись послідовності, зазначеної у вправі 59.
«Та не однаково мені...»
Після розвалу Радянського Союзу найкращі стартові умови для розвитку, на думку фахівців, мала Україна. Для економічного й культурного розвитку були всі передумови: вигідне географічне розташування, родючі землі, корисні копалини, розвинена наука і самобутня культура. І що ж? На сьогодні маємо один з найнижчих життєвих показників у світі. Нас залишили позаду навіть деякі «бана­нові» республіки...

Україна, Україна... Ласий шматок з таким лагідним і терплячим народом. Приїздить, скажімо, голландець. Він не приховує мети свого візиту. На заході скорочуються посівні площі, не за горами той час, коли ніде буде сіяти хліб. Європа вже накинула оком на наші лани. В обмін на наше зерно підприємливий гість пропонує хімікалії, бо що ще він може дати?

Не встигли в західних областях відкрити родовища нафти й газу, вже тут зі своїми «ложками» американські нафтові компанії – готові сьорбати. Ви нам – нафту, ми вам жуйки та предмети гігієни, виготовлені… з вашої ж нафти.

Ринок України заполонив іноземний товар надзвичайно низького штибу. Це вже не імпорт, адже держава, яка шанує себе, імпортує лише товари, що їх не здатна виготовляти сама. А що ми бачимо? Польські консерви з хвостів, ратиць та щетини, курячі стегенця, від яких у жінок на обличчі росте волосся, та нашпиговане важкими металами дитяче харчування? Щоб нав'язати все це довірливому споживачеві, виробник "якісного" товару вдається до широкої рекламної кампанії на телебаченні...

Та найстрашніше - в іншому. "Добрий" дядя-іноземець займається послідовним "промиванням" наших мізків. Телебачення постійно транс­лює низькопробні примітивні фільми, у яких, окрім насильства, нічого й не показано. Розрахунок простий: після щоденної обробки зі свідомості глядача поступово вимиваються загальнолюдські моральні цінності, як-от: співчуття, доброта, людяність, щирість - і він мимоволі пере­творюється на тупу істоту з єдиним прагненням: перегризти горлянку сусідові. Дії хитрого "дяді" зрозумілі: щоб успішно маніпулювати свідомістю українця, його треба перекувати на модель типового "амерікен боя".

І, хоч як це не прикро, йому це вдалося. "Новий" українець жує "Стіморол", запихається "Мультитабсом", захоплюється бойовиками. Він уже не співає, як "несе Галя воду", бо в нього темно в очах від "кока-кольної" реклами. Не розповідає синочкові казку про Котигорошка, бо той видивлюється всі очі на Рембо й Термінатора.

Що ж можемо й маємо ми протиставити лавиноподібній амери­канізації нашого життя, вимиванню українського з українських душ?

За О. Ореховським

Словник

Ментальність - психічне обличчя, психічний склад народу, нації.

Компанія - капіталістичне підприємство (промислове, торгівельне), засноване на пайовій участі.

Кампанія - спеціально організована на певний період діяльність, спрямована на втілення в життя суспільно-політичних, господарських або культурних заходів.

Маніпулювати - виконувати руками складні дії, що вимагають вправності; переч. - займатися махінаціями, шахрайством.

61. Письмово переказати текст, подавши в самостійно складеній кінцівці опис уявної Статуї Вічності України. До завершеного тексту дібрати заголовок.

Ще в бозна-які часи ми щедро збагатилися різними пластами лек­сики. Добре знаємо про монархізм, анархізм, модернізм, космополітизм, авантюризм, індивідуалізм... Можна пригадати ще десятки іменників із суфіксом "изм" чи "ізм".

А чи не запровадити нове слівце - кайдашизм? Адже це явище в нашому суспільстві існує й процвітає, не в'янучи ні взимку, ні влітку впродовж багатьох-пребагатьох віків.

Той, хто навчався в школі, звичайно ж, запам'ятав колоритну сім'ю Кайдашів з повісті чудового нашого письменника Івана Нечуя-Левицького «Кайдашева сім'я».

...У хліборобському селі жило-проживало працьовите сімейство Кайдашів. Кожен з них гарний по-своєму. Вкрай негативних персонажів серед них ніби й немає. Усі вміють господарювати, вирощувати хліб і до хліба, вірують у Бога святого, та не вміють жити в дружбі. Так званий крайній індивідуалізм поїдає їх. А Кайдаші поїдом їдять один одного. Письменник малював їх із натури і вчив: «Дивіться, українці, люди добрі, які ми ...»

Роз'єднаність, несконсолідованість - віковічна трагедія нашого народу. Страшно дивитись у минуле, у лихі часи Київської Русі та Геть­манщини, коли потоками лилась українська кров.

Видатний український історик Іван Крип'якевич говорив: «Гро­мадянство високо цінило тих, хто обороняв нашу землю і примножував її: Святослава Хороброго, Володимира, Ярослава. Їхню пам'ять шанували далекі покоління нащадків. І з другого боку, народ засуджував тих, що розбивали єдність землі і руйнували нашу землю...»

Ми - українці. Зі своїми неповторними позитивними і негативними рисами. Всі ми такі різні й такі однакові. Нам, як повітря, потрібна національна злагода. Хто плекає національний розбрат, сіє зерна ненависті між нами, культивує моральні, національні чи релігійні чвари, той із часом пожинатиме скорботні жнива.

Невже наш народ ніколи не зробить висновків зі свого тяжкого минулого? Невже і в наступні десятиліття в нас ворогуватимуть між собою християнські конфесії? Коли діждемося, щоб десяток національно-демократичних партій об'єднались в одну монолітну й впливову політичну силу? Невже не зроблять висновок наші керманичі з гіркої історії, коли роз'єднані наші предки змушені були гнутись, мов лоза, перед зайдами? Невже вічно буде в Україні яничарство, яке завжди шукало хазяїна, до якого можна було б тісніше прихилитись?

Не та нині Україна, якою була раніше. Нині вона незалежна. Нам би тільки покінчити з віковічним кайдашизмом, збрататись, бо ми -велика світова нація!

Адже попри всі пережиті страждання не втратила Україна своєї мови, культури, території, працьовитості, ліризму. Саме в цьому полягає тисячолітній її подвиг. Може, вартий він того, щоб вдячні нащадки з часом спорудили Статую Вічності України. Величнішу, ніж заокеанська знаменита постать зі смолоскипом у руці.

І буде ця статуя...



За В.Лупейком
1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка