Одне із основних завдань школи виховати творчу особистість



Сторінка5/6
Дата конвертації16.04.2016
Розмір0.93 Mb.
1   2   3   4   5   6

Через красиве – до людяного.
Бондар О.І., вчитель початкових класів навчально-виховного комплексу "загальноосвітній навчальний заклад І–ІІ ступенів-дошкільний навчальний заклад" с. Мощене Гайворонського району
Василь Олександрович Сухомлинський – відомий педагог сучасності. Присвятивши своє життя учительській праці, він вкладав у душі дітей почуття духовності та моральності, навчав педагогічного мистецтва молодих учителів. Переконував педагогічний світ у тому, що в школі мають панувати чотири культи: культ Батьківщини, культ людини, культ книжки і культ рідного слова.

Як добре, що нині немає жодної читанки в якій не було б його творів! Але вміщено їх дуже мало порівняно з тією кількістю, що написав Василь Олександрович. Адже їх понад півтори тисячі: казок-мініатюр, оповідань та притч.

Хотілося б, щоб ми частіше зверталися до них, читали їх дітям, сіяли у їхні серця зерна доброти. Лейтмотивом усієї педагогічної діяльності видатного педагога є виховання гуманіста, прекрасного у своїй людській сутності. Справжня людина красива у своїх помислах і вчинках, це – борець за щастя людей. "Через красиве – до людяного", – ось наскрізна ідея педагогіки В.О. Сухомлинського.

Краса для молодших дітей – це не тільки засіб морального виховання,а й кінцевий результат. Потреба в красивому утверджує моральну красу, породжує непримиренність і нетерпимість до всього вульгарного, потворного.

У 3 класі за підручником "Читанка", частина І (автор О.Я. Савченко) вивчається оповідання В. Сухомлинського "Сергійкова квітка". Хлопчики почали хвалитись батьківськими подарунками. Петрик – ножиком, Максим – ліхтариком, Гриць – соловейком металевим, а Сергійко?

Він повів хлопців у гущавину чагарнику і показав квітку. Вона цвіла під кущем акації. Це була прекрасна квітка. На її блакитних пелюстках тремтіли краплини роси, і в кожній краплині горіло по маленькому сонцю.

Яке диво! – зітхнули хлопці.

І коли товариші сказали, що це не його квітка, то Сергійко мовив:

- А хіба від цього вона стане гіршою?

Цей текст є вдячним матеріалом до залучення дітей до розмови про красиве навколо нас. Тож після хвилинки роздумів можна запропонувати відповісти на запитання:



  • Якими подарунками хвалилися друзі?

  • Чим незвичайний подарунок Сергія?

  • Де його взяв хлопчик?

  • Чому у хлопчиків вихопилось: "Яке диво!"? Прочитайте опис квітки і спробуйте уявити цю прекрасну квітку?

  • Щоб ви сказали товаришам? Попрацюйте парами і обдумайте відповідь.

  • Хто зображений на малюнку?

  • Де ж Сергійко? Доведіть свою думку.

Продовження роботи над твором відбувається на уроці образотворчого мистецтва. Кожен учень малює свою казкову квітку, щоб не тільки взяти участь у конкурсі на кращий малюнок, а й доторкнутися дитячим серцем до краси, відчути її і передати фарбами.

Систематичне спілкування учнів з красою навколишньої природи, з мистецтвом в усіх його видах активно сприяє виявленню творчого початку, прагненню передати побачене через красу слова.

За творами В.О. Сухомлинського підготовлений дидактичний матеріал з української мови. Завдання можна використовувати індивідуально-диференційовано, залежно від розвитку й успішності учнів. Адже Василь Сухомлинський говорив: "До кожного учня треба підійти, побачити його труднощі, кожному необхідно дати тільки для нього призначене завдання". Використання таких текстів дає великий ефект: економить час, виробляє вміння точно і конкретно давати відповідь, удосконалює навички самоконтролю.

Тексти для завдань підібрані з творів В. О. Сухомлинського. Вони розкривають перед дітьми красу навколишнього світу й рідного слова, навчають людяності й мудрості. Вони спрямовують учнів до рідного вікна, над яким щебече ластівка, до чистої криниці, що напуває спраглих, до вічної тополі – вічної України.

Завдання 1.


  1. Прочитай текст. Перекажи його зміст. Добери заголовок.

Над ставом у хмарі грає веселка. Від сонця до землі барвистий міст. Це сонечко п’є воду. Воно й збудувало веселку. Бо сонечко таки втомилося, і йому хочеться пити.

( За В. О. Сухомлинським)

2.Спиши. Назви звуки і букви у словах: "грає", "хочеться", "втомилося".

3. До слів барвистий, збудувало – добери синоніми. Запиши їх.

Завдання 2.

1.Прочитай текст. Добери до нього заголовок.

У садку співав Соловей. Його пісня була дуже гарна. Він знав, що його пісню люблять люди. Того й дивився з погордою на квітучий сад, на синє небо й на маленьку дівчинку, що сиділа в саду й слухала його пісню.

( За В.О. Сухомлинським)

2.Спиши текст. Визнач частини мови у першому реченні.

3. Добери споріднені слова до слова "соловей". Познач у них корінь.

Василь Олександрович Сухомлинський – заслужений учитель, Герой Соціалістичної праці, широко відомий у нашій країні та за її межами. Хоча й прожив він порівняно недовго і помер не старим, – на п’ятдесят другому році життя, – та багато зробив для дітей,для школи, для всієї педагогічної науки.

Він намагався так виховувати дітей, щоб вони зростали здоровими, веселими, працьовитими, хорошими людьми, добрими, чесними, відважними, стійкими, відданими Вітчизні.

В.О. Сухомлинський учив дітей не лише бачити красу, а й самим ставати красивими душею, почуттями, вчинками. Давайте і ми повчимося цього у Великого Вчителя.

У вихованні немає головного і другорядного.
Кондратюк Г.М., вчитель початкових класів навчально-виховного комплексу "загальноосвітній навчальний заклад І–ІІ ступенів-дошкільний навчальний заклад" с.Соломія Гайворонського району
"Дитинство – це найважливіший період життя людини. І від того, як пройшло дитинство, хто вів дитину за руку в дитячі роки, що увійшло в його розум й серце з навколишнього світу, – від цього вирішальною мірою залежить, якою людиною буде сьогоднішній малюк". (В.О.Сухомлинський). Тому мені, вчителю початкової школи, дуже важливо саме у перші роки задати оптимістичний тон моїм вихованцям для подальшого життя, створити такі умови, щоб кожна дитина відчула увагу до себе, ставала дедалі впевненішою.

"У вихованні немає головного і другорядного, як немає головної пелюстки серед багатьох пелюсток гарної квітки. У виховані все головне – і урок, і розвиток різносторонніх інтересів дітей поза уроком. Без знання дитини – її розумового розвитку, мислення, інтересів, захоплень, задатків, нахилів – немає виховання" (В.О.Сухомлинський)

Читання творів В.О.Сухомлинського, у яких розкривається світ переживань, думок, мрій людини, розширює життєвий досвід, сприяє усвідомленню ними цінностей, норм поведінки, які підтримуються суспільством. Це зміцнює природне бажання дитини ставати кращою. Під час читання мої учні осмислюють зміст багатьох творів, у яких описано почуття і вчинки дійових осіб. У дітей виникає глибоке співпереживання, що є своєрідним освоєння дійсності. Це дає їм можливість зрозуміти внутрішній світ інших людей.

Які моральні якості я б хотіла виховати у своїх дітей? Усі вони мають у своїй основі прекрасну людську властивість – відчуття того, що переживає інший не тільки у хвилини радості, а й у хвилини смутку, болю, самотності. Саме в цьому криються джерела доброти. Щоб підвести учнів до такого розуміння, проводжу уроки доброти, ввічливості, години спілкування, на яких використовую різні за жанрами твори В.О.Сухомлинського: казки, оповідання, притчі. Вникаючи у зміст художнього твору, аналізуючи ситуацію спілкування між дійовими особами, у дітей з’являється можливість висловлювати оцінні судження. Не можна оминути такої делікатної теми, як виховання у дітей милосердя до людей, які мають вади розвитку. Стискуються дитячі серця, змінюється вираз обличчя, коли читаю оповідання "Як Сергійко навчився жаліти".

Моральний образ дитини залежить від того, як складаються її щоденні стосунки з оточенням. Вдалим прикладом взаємозв’язку естетичного і духовного виховання є зміст оповідання "Сергійкова квітка", у якому передано сценку розмови хлопчиків, які хваляться подарунками, одержаними від батьків з приводу закінчення навчального року (ножик, ліхтарик, металевий соловей), а Сергійко привів друзів до незвичайної квітки. Спонукаю дітей уявити, що вони також беруть участь у розмові хлопчиків. У процесі розмови діти доходять висновку, що "до краси можна доторкнутися тільки серцем".

Невичерпний виховний потенціал у творах видатного педагога. В них розкриваються цінності і суть людського життя. Найбільша цінність – людина. З допомогою творів Сухомлинського "Красиві слова і красиві діла", "Іменний обід", "Краплина води" розкриваю перед учнями поняття обов’язку людини перед людиною, ідею любові та поваги до людей, потреби у людських відносинах, вчу відчувати настрій оточуючих, намагаюся викликати бажання виховати в собі кращі людські риси. Питання добра і зла, людяності і скупості, поваги і зневаги здавна турбували людину. І цю тему також не оминув педагог. Його твори вчать оцінювати добрі та негативні вчинки, обираючи свій стиль життя. Читаючи оповідання "А серце тобі нічого не підказало?", "Сива волосинка" діти прагнуть оцінити дії та вчинки людей.

Важливим напрямком у виховній роботі є виховання любові до праці. Хоч ми живемо в селі, не в усіх дітей є бажання працювати. Тому я підводжу їх до розуміння, що виконуючи кожну роботу, вони можуть дізнатися про щось нове, невідоме до цього часу. Якщо це бажання розвивається – у дітей зміцнюється інтерес до праці. "Те, що в практиці виховної роботи називають любов’ю до праці є сплавом цікавості, допитливості і почуттям власної гідності" (В.О.Сухомлинський)

А також В.О.Сухомлинський відводить особливе місце показу невичерпних можливостей казки для розвитку уяви, образності, мислення і мови дитини для емоційного, розумового, морально-естетичного виховання учнів початкових класів. Тому я прагну, щоб школярі вчилися самостійно створювати казки з метою збагачення власного словникового запасу, правильної побудови речень і послідовної розповіді. Казка, у розумінні Сухомлинського – це друг і навчитель дітвори. Вона допомагає їм краще пізнавати навколишній світ, робить їх добрішими, людянішими. Отже, я, інсценізуючи і складаючи казки разом із учнями, сприяю їх всебічному розвитку.

Тож спадщина великого педагога В.О.Сухомлинського є для мене важливим дороговказом у моїй роботі.




Навчання без творчості – це мука.
Ковальчук В.І., вчитель початкових класів навчально-виховного комплексу "загальноосвітній навчальний заклад І–ІІ ступенів-дошкільний навчальний заклад" с.Соломія Гайворонського району

В.О Сухомлинський писав: "До кожного учня необхідно підійти, побачити його труднощі, кожному необхідно запропонувати тільки йому призначене завдання". Вчитель, як артист, має вміти перевтілюватися, миттєво перебудовуватися в нові образи, перемикатися на нові ситуації, а найголовніше вміти жити тими ідеями, які сам передає школярам на уроці. Тому у діяльності вчителя мають органічно поєднуватися естетика, етика й техніка.

На своїх уроках я намагаюся використати більше тих новинок, що зацікавлять дітей. На власному досвіді переконалася, що сутність сучасного уроку полягає не лише в змісті, а й у методиці його побудови, використанні нестандартних форм навчання. Основою навчальної діяльності учнів є гуманістичні стосунки, принципи рівноправного діалогу "вчитель - учень". В.О Сухомлинський визнавав, що навчання без творчості це мука. Без пошуку, без фантазії, творчих знахідок і втрат спільна праця вчителя й учнів – важкий тягар. Коли елементи творчості стають обов’язковою складовою навчального процесу, то навчання буде цікавим і радісним. У своїй роботі я застосовую методи, що стимулюють пізнавальну активність і самостійність учнів. Це самостійні роботи, проблемні творчі завдання, запитання від учня до вчителя і навпаки. Також намагаюсь дотримуватись принципів диференціації та індивідуалізації навчання. Враховуючи принципи особистісно орієнтованого навчання, розподіляю учнів на різнорівневі групи в яких діти мають можливість працювати на тому рівні, який для них сьогодні можливий і доступний. Різноманітні методи (спостереження, досліди, екскурсії, інсценізації, ігри), що застосовую на уроках, допомагають учням уявляти себе в різноманітних ситуаціях, у ролі письменників, художників, дослідників; знаходити власні розв’язання різноманітних завдань; формулювати й висловлювати особисту думку.

Часто на своїх уроках використовую ігри. В ігри люблять грати не тільки першокласники, а й четвертокласники. Намагаюсь організувати роботу таким чином, щоб повністю активізувати творчу уяву учнів. На кожному уроці проводжу творчу роботу. Дуже люблять учні ігри-вправи "Ми - фантазери", "Конкурс чомучок", "Ситуація".




Впровадження ідей В.О.Сухомлинського на уроках

української мови та літератури
Сирота О.Г., вчитель української мови та літератури навчально- виховного комплексу "загальноосвітній навчальний заклад І–ІІ ступенів-дошкільний навчальний заклад" с.Соломія Гайворонського району
Сучасний шлях розвитку школи тісно пов’язаний з ім’ям видатного українського педагога-гуманіста В.О.Сухомлинського. Результативність роботи переконує у правильності вибраного шляху. Взявши за основу своєї педагогічної діяльності ідеї великого педагога, помічаєш підвищення якості навчально-виховного процесу,особистий розвиток кожного учня, бо саме педагогіка В.О.Сухомлинського особистісно-орієнтована, ґрунтується на культурно-історичних цінностях українського народу, його традиціях, духовному, родинному вихованні.

За твердими переконаннями В.О.Сухомлинського у природі нема дитини безталанної, ні на що не здатної. Кожна особистість наділена надзвичайно багатим творчим потенціалом, який у житті часто залишається нереалізованим через об’єктивні чинники. Саме особистість учителя має великий вплив на розвиток сільського учня. Тим більше, що за словами Сухомлинського шкільні роки – це унікальний період розвитку людини, тому що саме тут закладається корінь людини. Великий педагог говорив, що дуже жаль, якщо в учителя не залишається в школі нічого, що б могло нагадати про роботу хоча б 5,10 років тому. Дуже важливо для вчителя бачити свою працю в перспективі. "Сьогодні з купи піску добуто одну золоту піщинку, а значить через 1000 років буде добуто тисячу золотих піщинок…" – писав Василь Олександрович Сухомлинський.

Розвиток п’яти умінь: спостерігати, думати, висловлювати думку про побачене, читати і писати український педагог називав кістяком інтелектуального розвитку і радив для їх формування і вдосконалення використовувати невичерпне джерело думки – навколишній світ.

На уроках української мови та літератури я застосовую рекомендації В.О.Сухомлинського щодо підвищення грамотності учнів. У своїх творах Василь Олександрович дав неперевершені зразки реалізації естетичної функції рідної мови. Він закликав нас до виховання в дітях відчуття і переживання прекрасного в мові, заохочення творити своє слово, справедливо вважати,що чуйність до краси облагороджує духовний світ людини. Тому так важливо вчитися у Великого педагога плекати культуру слова, його виразність, точність, доречність, вчити дітей розвивати дар слова, спрямувати мовлення на добро, красу, істину. Сухомлинський писав: "Дві рідні мови – це так само безглуздо, якби ми намагалися уявити, що одну дитину народили дві матері. У дитини є одна мати. Рідна. До смерті. До останнього подиху".

Творча спадщина Сухомлинського багатогранна. Цей цінний доробок я також використовую на уроках мови та літератури. Багато висловів педагога містять глибокий зміст і стали дійсно крилатими. Речення і невеликі тексти, зяті з творів В.О.Сухомлинського, сприяють формуванню високих моральних рис, працелюбності, героїзму, любові до Батьківщини, матері, розвивають поетичність у поглядах на природу. Дані матеріали також використовуються для мовно-граматичних завдань.

Наприклад. Завдання 1. Прочитайте текст. Поясніть значення виділеного вислову. Визначте головні члени речень та синтаксичну роль тире.



"Виховуй у собі людину ось що головне. Інженером можна стати за п’ять років, вчитися на людину треба все життя.

Найголовніше в душі – це краса. Краса в широкому розумінні – це мистецтво і музика, і сердечні стосунки з людьми("Листи до сина").

За поданим початком продовжте думку автора своїми роздумами. Поясніть вживання розділових знаків.

"Людина повинна працювати не тільки для того,щоб добувати собі хліб і одежу,побудувати житло,але і для того,щоб поряд з її будинком завжди цвіли квіти,давали радість їй і людям".

Великий педагог залишив багатющий ,величезний життєвий досвід, який ще довго житиме в наступних поколіннях. В.О.Сухомлинський був одним з тих педагогів-вчених, які висували прогресивні педагогічні ідеї, що відмежовувались від офіційної педагогіки. Саме ці ідеї складали основу наступній педагогічній науці і стимулювали її розвиток.



Використання спадщини В. О. Сухомлинського на уроках світової літератури

Блашків Г.В., вчитель світової літератури навчально-виховного комплексу "загальноосвітній навчальний заклад І–ІІ ступенів- дошкільний навчальний заклад" с.Соломія Гайворонського району
  Педагогічна спадщина В.О. Сухомлинського різнобічна і багатопланова. Уся система діяльності павлиського вчителя перейнята високими принципами гуманізму, глибокою повагою до особистості дитини.

Однією з найважливіших педагогічних проблем для В. О. Сухомлинського була проблема читання. Він вважав, що книга – найвпливовіший засіб виховання гармонійної особистості дитини. Без високої культури читання, наголошував В.О. Сухомлинський, немає ні школи, ні справжньої розумової праці. Уміти читати, бути читачем – це високе мистецтво, його треба розвивати, йому треба вчитися. "Коли в молодої людини, стверджував В. О. Сухомлинський, вихована пристрасть до читання, вона у вільний час не нудьгуватиме від безділля і не шукатиме дешевих розваг і задоволень. Не хтось повинен задовольняти духовні потреби людини, а вона сама повинна бути творцем свого духовного життя".

Книга – то великий учитель. Але щоб вона нею стала, потрібно до неї звертатися, вміти вдумливо читати, розуміти, мати певну читацьку культуру. Тому я, як учитель світової літератури, надаю великої уваги вихованню у дітей потреби і бажання читати художні твори, вміти відрізняти справжні шедеври від ширпотребу. Хочу, щоб мої учні стали вдумливими читачами, вміли обирати потрібну літературу, самостійно опрацьовувати її, висловлювати свої думки.

Щоб виховати справжнього читача, – зазначав В.О. Сухомлинський, – вчителю необхідно:

- донести до свідомості учнів значення читання у житті людини;

- знати читацькі інтереси своїх вихованців;

- продумати види і форми роботи з книжкою в школі;

- керувати позакласним читанням дітей.

Ці поради великого педагога "працюють" і сьогодні. Щоб виховати читацьку особистість, насамперед потрібно зацікавити дитину книжкою, домогтися того, щоб їй захотілося прочитати твір, дізнатися про його героїв, їхні вчинки, помисли душі. Роботу в цьому напрямку починаю з 5 класу. Для цього використовую різні засоби.

І етап – підготовка до сприйняття літературного твору.



Мета: зацікавити учнів, пробудити бажання прочитати твір. На цьому етапі я використовую такі види і форми діалогового навчання:

- виставка книг окремого письменника ( в 5 класі можна зробити виставку книг відомих казкарів);

- виставка ілюстрацій до творів (з учнями школи ми підготували папки з ілюстраціями по окремих темах);

- демонстрація на географічній карті країн, в яких жили і творили письменники, використовую портрети митців. Це посилює інтерес до книги, діти легше і швидше запам`ятовують імена і прізвища письменників.

- розгадування кросвордів, ребусів, у яких зашифровані прізвища письменників, назви творів, імена персонажів;

- прогнозоване читання та обговорення початку твору (читання початку оповідання Дж. Лондона "Жага до життя");

- бесіда стосовно назви твору (асоціативна робота зі словами назви роману Ж.Верна "П`ятнадцятирічний капітан", створити асоціації до слова "капітан": відповідальний, сильний, спритний, розумний, винахідливий, відповідає за команду і т. ін.)

Використовуючи ці форми роботи, я помітила, що діти більше цікавляться художнім твором, краще читають.

ІІ етап – читання тексту, сприйняття, розмірковування над ним.

Мета: навчити учнів правильно, вдумливо, виразно читати і розуміти прочитане. Використовую такі форми навчання:

- коментоване читання (читання С.Маршака "Дванадцять місяців"), аналітична бесіда під час читання ( А. де Сент-Екзюпері "Маленький принц", читання перших двох розділів ( Яке враження справив на вас льотчик? Чому він вважає себе ще самотнішим, ніж той, хто потерпів корабельну катастрофу? Як він реагує на появу хлопчика? );

- читання під музику (наприклад, при вивченні у 8 класі творчості Рудакі, я використовую народні персько-таджицькі мелодії);

- лексична робота під час читання ( читаючи, учні виписують в зошити незнайомі слова, потім їх разом пояснюємо).

Ці форми роботи вчать учнів правильно читати твори, вдумливо. Коли дитина розуміє те, що читає, тоді їй цікаво, хочеться поділитися своїми думками з іншими.

ІІІ етап – підготовка до аналізу твору.

Мета: "викликати" учнів на діалог.

На цьому етапі використовую;

- бесіди про первинне сприйняття твору: (Які ваші перші враження від прочитаного? Чим захопив вас цей твір? Хто з героїв сподобався і чим саме? Який з епізодів твору сподобався?);

- створення системи запитань самими учнями;

- дискусійне обговорення однієї з проблем (при вивченні балади "Рукавичка Ф. Шиллера задаю запитання: Чи порушив Делорж своїм вчинком закони лицарської честі?);

- ілюстрування (чому саме цей епізод зображений на малюнку?).

Цей етап роботи з художнім текстом дає змогу визначитися з колом проблем, які потрібно вирішити на наступному етапі.

ІV етап – аналіз твору.

Мета: повернути до учнів твір новими гранями, допомогти зрозуміти думки митця, захопити майстерністю художнього зображення.

Використовую:

- спостереження за композицією (при вивченні Ч. Діккенса "Різдвяної пісні в прозі");

- створення сюжетного ланцюжка до різних творів;

- робота з художніми деталями (при вивченні оповідань Чехова, балад Ф. Шиллера і т. д.);

- складання різних опорних схем ("Подорож Маленького принца", "Шлях Герди до Кая");

- "Гронування" (тема: ліричний герой А. Міцкевича);

- "Кола Вена" (Гамлет – Сихізмундо);

- літературні паралелі (наприклад, порівняти образи Джима Хокінса і Діка Сенда);

- складання порівняльних таблиць ("Стан героя і природи в оповіданні Дж. Лондона "Жага до життя");

- визначення художніх засобів, які використовує автор і т. ін.

V етап – підсумковий.

Мета: підбиття підсумків того, про що йшлося на уроках, чи вдалося учням піднятися на вищу сходинку розуміння тексту. Доречно на цьому етапі використовувати:

- підсумкову фронтальну бесіду ;

- відповіді за тестами ;

- дискусію ("Що дорожче у житті: романтика пригод чи спокій близьких" за повістю М. Твена "Том Сойєр");

- інсценування (при вивченні поеми Гомера „Іліада” можливе інсценування міфу „Яблуко розбрату”);

- відгук;

- "Мікрофон";

- літературні ігри (Підсумковий урок за темою "Література Відродження": учні діляться на групи і проводять змагання в конкурсах: 1. Вікторина. 2. Впізнай героя за описом. 3. Пригадай пропущене слово. 4. Знайди четверте зайве.);

- творчі роботи (порівняти оригінал і переклад Ф. Тютчев „Я знаю в праосені пору”).

Застосовуючи на своїх уроках різні види і форми діалогового навчання, можу з впевненістю сказати, що вони сприяють підвищенню цікавості учнів до художніх творів, розвитку у них читацьких здібностей, активізації та включенню у пізнавальну діяльність.

Підвищенню інтересу дітей до літератури також сприяє позакласна робота:

- проведення тижнів світової літератури;

- літературні ігри "Щасливий випадок", "Кращий літературний мандрівник";

- літературні вікторини "Літературна мандрівка

- пошукова робота (провели пошукову роботу "Вірші та пісні про

село Соломія"

- захист читацьких формулярів.

В. О. Сухомлинський: " Якщо дитину з дитинства виховують на красі, на хороших книгах, якщо у неї розвивається схильність до переживань, захоплення красою, то навряд чи вона стане людиною розбещеною, безсердечною".

1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка