Одне із основних завдань школи виховати творчу особистість



Сторінка4/6
Дата конвертації16.04.2016
Розмір0.93 Mb.
1   2   3   4   5   6

Ми працю любимо, що в творчість перейшла.

Впровадження ідей В.О.Сухомлинського при викладанні предметів художньо – естетичного циклу в загальноосвітній

школі І-ІІІ ступенів с.Чемерпіль
Лобач Л. Ф., директор, вчитель образотворчого мистецтва загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів с. Чемерпіль Гайворонського району
Я – вчителька і на руках у мене,

Серця маленькі й долі чарівні

В очах довіра і любов до мене,

Не треба долі іншої мені.

Я – вчителька, і з гордістю крокую По цій прекрасній сонячній землі, Добро посію, душі полікую, Я – вчителька! Тож заздрять хай мені!
Займатися улюбленою справою – чи не найголовніше у житті кожної людини. А якщо захоплення стає ще й повсякденною роботою, то, окрім духовного задоволення, знаходиш – радість творчості.

Надання учням радості праці, радості успіху у навчанні, збудження в їхніх серцях почуття гордості, власної гідності, віри в себе – цілюще джерело моєї педагогічної діяльності.

Педагогічна практика свідчить про те, що тільки знання, набуті самостійною працею, роблять випускника фахівцем, здатним творчо вирішувати професійні задачі та морально-етичні проблеми.

Життя вчителя – це обов'язок бути світилом, утверджувати ідеали правди, краси, добра. Учитель – це той, хто сіє зерно добра. Щастя для нього – гідні учні, які сяють, як сонце, наслідуючи його чесноти та продовжуючи його доброчинність.

Саме про це говорив В. О. Сухомлинський: "У наших школах не повинно бути нещасливих учнів, душу яких гнітить думка, що вони ні на що не здібні. Успіх у навчанні – єдине джерело внутрішніх сил учня, які породжують енергію для долання труднощів, бажання вчитися".

Я вважаю, що навіть разове переживання успіху може докорінно змінити психологічне самопочуття учня. Адже успіх – спусковий механізм подальшого творчого руху особистості.

Прямий вплив на розвиток творчого потенціалу учнів є використання ідей В.О.Сухомлинського при викладання предметів художньо – естетичного циклу.

Великий педагог стверджував: "…я побачив у малюванні один із засобів, які розвивають творче мислення і уяву".

Переконана, що дитячий малюнок допомагає знайти найвищу сходинку на шляху до логічного пізнання, розвиває естетичне бачення світу.

В.О.Сухомлинський сприяв тому, щоб світ із невичерпною новизною, дивовижною красою став для дитини могутнім джерелом живої уяви, яскравих уявлень. Тому, перш за все на своїх уроках вчу дітей уважно дивитися і вдивлятися, спостерігати і думати. Спостереження за навколишнім середовищем дає основу для творчого процесу. Наприклад у хмаринках, які пливуть небом, вчу дітей, бачити різних фантастичний тварин (На що схожі хмаринки?). Бачення дітей супроводжуються фантастичними розповідями.

Треба сказати, що ніколи не нав’язую дитині свою допомогу ні в технічному виконанні, ні під час вибору кольору. Учні малюють так, як їм подобається. На уроці в 5 класі діти малювали запахи. Ось наприклад, у полину запах сіро – зеленого кольору, а сон – трава мала яскраво – малиновий колір.

Виконання практичного завдання завжди розпочинаю на основі якогось сюжету, особливо, з учнями 5 класу. Це урок – коли основна мета – домалювати травичку, сонечко, хмаринку, деревце, дощик. І тут, я намагаюся, щоб дитина спочатку відчула, що вона "тяжка хмарина", "усміхнене сонечко", "жваве, веселе деревце", "яскрава, спокійна травичка", тобто емоційно підготовлюю до відтворення своїх почуттів у композиції.

З метою створення ситуації успіху, часто практикую колективну творчу справу. Наприклад, одні учні виконують головний сюжет малюнку, а інші - домальовують дрібні деталі – листя, ягоди, краплинки.

Багатство і красу рідного краю можна побачити через казку, творчість, фантазію.

Василь Олександрович Сухомлинський свої уроки проводив у "Кімнаті казок", щоб діти мали змогу повністю поринути в атмосферу чарівного світу казки. Саме казці він приділяв особливе місце у естетичному вихованні.

На основі оповідань та казок В.О.Сухомлинського учні створюють сюжетні малюнки, в яких проявляють сміливість і багатство фантазії, іноді використовують таке кольорове поєднання, яке надає зображенню таємничості і фантастичності.

Важливу роль в розвитку творчої уяви, відіграють подорожі в світ краси природи – екскурсії. Мандрівка берегом Південного Бугу наповнює учнів яскравими естетичними почуттями. Ми малювали Ранкову і Вечірню зірку біля річки, весняну повінь. Хочу зробити висновок: зображення того, що хвилює, вражає, це своєрідна оцінка навколишнього світу. "Якщо дитина зображує те, що втілює красу, переживання краси наче проситься в слово, пробуджує образне мислення" – відмітив В.О.Сухомлинський.

Творчість неможлива без праці, а праця без творчості. Скільки творчого натхнення вкладає кожен майстер своєї справи у свою працю! Про таких говорять: "Він - художник".

"Ми працю любимо, що в творчість перейшла, і музику палку, що ніжно серце тисне. У щастя людського два рівних крила: троянди й виноград, красиве і корисне", - ці слова є гаслом моєї педагогічної діяльності вчителя образотворчого мистецтва. Не талановитих дітей немає. Всі діти трудолюбиві. Дітей треба захопити працею, осяяти їх працю творчістю.

В.О.Сухомлинський сказав: "Музичне мистецтво в школі є фактично не вихованням музиканта, а перш за все виховання людини". Це стосується і предметів художньо – естетичного циклу, завдання яких є виховання людини з розвинутою творчою уявою, фантазією, образним мисленням, тобто людини, наділеної такими рисами, які знадобляться їй упродовж усього життя й у будь – якій галузі людської діяльності.




Школа починається з учителя.
Опаленко Т. Д., заступник директора з навчально-виховної роботи, вчитель географії загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів с. Чемерпіль Гайворонського району

Розбудова Української держави ставить на порядок денний надзвичайно важливе і невідкладне завдання – виховання справжнього громадянина, патріота рідної землі.

Національна доктрина розвитку освіти стверджує, що держава повинна забезпечити виховання особистості, яка усвідомлює свою належність до українського народу, шанобливо ставиться до національних святинь, української мови, а також до історії та культури всіх корінних народів і національних меншин.

Невичерпним джерелом у вирішенні завдань освіти є використання педагогічних ідей В.О.Сухомлинського, все життя якого було присвячене вихованню нової людини – всебічно і гармонійно розвиненої, свідомої і активної.

Живе його вчення. Живуть його книги. І не просто живуть - допомагають жити і працювати людям. Адже усі його твори – золоті розсипи вистражданих і вивірених педагогічних думок, знахідок, спостережень, рекомендацій.

Я розділяю думку В.О.Сухомлинського про те, що "всебічно розвиненій особистості повинні бути властиві освіченість, інтелігентність, любов до знань, уміння користуватися ними в своїй діяльності, культура мовлення, широке коло духовних запитів, наукове світорозуміння, здатність до фізичної і розумової праці на користь суспільства, потреба працювати, трудова культура, закоханість у праці творче ставлення до неї, ініціатива й самодисципліна в праці". Над реалізацією цих ідей я працюю як заступник директора з навчально-виховної роботи та вчитель географії.

За словами В.О. Сухомлинського "школа починається з учителів, вихователів". Для вирішення завдань освіти учитель сам має бути особистістю. Тому і у щоденній своїй педагогічній діяльності розвиваю у собі такі професійні якості: інтерес до дитини як особистості, вміння розуміти її інтереси і педагогічна спостережливість, зацікавленість у спільній справі, у сприятливому морально – психологічному кліматі педагогічного колективу; беру активну участь в соціальному житті, постійно займаюся самовихованням і самоосвітою.

Останні слова з книги "Виховання особистості" сприймаю як заповідь нащадкам "Виховання великого, доброго серця – образно кажучи, турбота про те віття, на якому зеленіють буйні паростки людяності, гуманності".

Найбільшу мудрість виховання людини В.О. Сухомлинський бачив у культурі спілкування. Слово педагога є найважливішим інструментом впливу на дітей. Саме тому основними вимогами, яких я дотримуюся на уроках є логічність викладу матеріалу, правильність з точки зору фонетики і граматики, емоційність, виразність, багатство мови.

Виконуючи соціальну роль учителя я, як і увесь колектив загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів с.Чемерпіль Гайворонського району, володію і моральною культурою, в основі якої – дотримання педагогічного обов’язку, честі й гідності педагога. Адже вчитель – не просто скарбниця знань, надбаних людством, не лише їх трансформатор, а один із творців Людини.

Цілеспрямоване навчання і виховання неможливе без знання психологічних особливостей дітей певного віку, яка вивчає закономірності оволодіння знаннями, уміннями і навичками, досліджує індивідуальні відмінності в цих процесах, закономірності формування у школярів активного, самостійного і творчого мислення. На заняттях психолого-педагогічного семінару було розглянуто тему: "Навчально – виховний процес і психічний розвиток особистості"

"За природою своєю дитина допитлива, жадібна до знань. Джерелом бажання вчитися є успіх, досягнутий у навчанні". Є успіх є й бажання вчитися. Щоб учні добре вчилися, їх потрібно навчити вчитися. Актуальними і сьогодні є думка В,О.Сухомлинського про те, що "головною ланкою за яку необхідно зараз узятися вчителеві – техніка читання й грамотність. Все це взаємозв’язано. Передусім потрібно добитися, щоб учні вільно читали. Без цього не може бути й мови про грамотність".

Завдання вчителя полягає в тому, щоб нівелювати інтелектуальні відмінності учнів, якнайповніше розвивати мислительні, пізнавальні, творчі сили кожної дитини відповідно до її можливостей, знаходити ту "золоту середину", яка б викликала у його вихованців стійкий інтерес до виучуваного, постійний пошук оптимальних умов навчальної праці.

Праця, вважав В.О.Сухомлинський, може стати джерелом радості й задоволення лише за умови, коли в ній найповніше й найяскравіше розкриваються природні задатки людини. Тому ми всіляко дбаємо про те, щоб у праці повною мірою виявлялися нахили і здібності учнів

Переконана, що проблема ефективності управління навчально – пізнавальним процесом може бути розв’язана тільки за умови забезпеченості компетентності і відповідної професійної майстерності кожного вчителя, керівника навчального закладу. Усі форми методичної роботи, тематика занять психолого – педагогічних семінарів, педагогічних читань, проведених за активної участі педагогів, сприяє підвищенню педагогічної майстерності кожного вчителя.

Члени методичної ради провели засідання – роздум над технологічними і методичними порадами В.О.Сухомлинського. Великий інтерес у молодих педагогів викликали виступи вчителів:

- "Пізнання краси і виховання почуттів", вчитель образотворчого мистецтва Лобач Л.Ф.;

- "Процес формування наукового світогляду, розвиток критичного мислення", вчитель Марченко Т.М.;

- "В.О.Сухомлинський про роль читання в інтелектуальному моральному та естетичному розвитку школярів", вчитель Бичок Л.В.

- "Види трудової діяльності учнів і педагогічні вимоги до її організації", вчитель Марченко В.В.;

- "Формування розумових здібностей молодших школярів", вчитель Ткачук О.В.;

- "Контроль і оцінювання у концепції розвивального навчання В.О.Сухомлинського", вчитель Кливняк Л.В.;

- "Виховання високих моральних якостей і норм поведінки", вчитель Бережиленко Т.О.

Предметом постійної уваги вчителя повинно бути здоров’я дітей. У центрі уваги нашого колективу – здійснення медико – педагогічного контролю за фізичним розвитком вихованців.

Великий педагог твердив, що задоволення від праці людина одержує лише тоді, коли їй доступні також інші радощі, культурні та духовні цінності – художня література, музика, живопис, спорт, мандрівки по рідного краю.

Змістовно педагогічним колективом нашої школи реалізовується проект "В океані рідного народу відкривай духовні острови". Барвінчата 1 – 4 класів здійснюють подорож – гру "Сім грайливих промінців", члени піонерської організації імені Героя Радянського Союзу В.І. Гринчака працюють за програмою "Я – родина – Батьківщина". Національно – патріотичному вихованню учнівської молоді сприяє акція "Зірка пам’яті", участь у спортивних святах "Старти надій", "Козацький гарт", які в нашій школі стали традиційними.

За ініціативою директора школи Лобач Л. Ф. традиційним стало щорічне проведення Дня здоров’я за участю учнів, батьків, вчителів

Нашими надійними союзниками у справі навчання і виховання дітей є батьки. Класні керівники, адміністрація школи постійно дбає про батьківський всеобуч. Ми переконані, що тільки спільними зусиллями школи, сім'ї і громадськості можна виховати гуманну особистість, яка поважає українську Конституцію, її символи, державну мову, традиції, культуру, завжди готова до ратного подвигу в ім’я процвітання своєї держави.

Сьогодні, коли іде процес відродження національної школи України, важливого значення набуває виховання вільної, незалежної, мислячої особистості. Не забуваймо, що майбутні громадські і державні діячі нашої незалежної держави ще сидять за шкільною партою. А це повинно кликати кожного вчителя до творчого неспокою, вивчення та впровадження в практику роботи педагогічної спадщини великого педагога з Кіровоградщини.

Всім своїм життям, своєю самовідданою працею В.О.Сухомлинський став для нас, педагогів, прикладом беззавітної відданості благородній справі виховання підростаючого покоління.




У школі вчать жити.
Ткачук О.В., вчитель початкових класів загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів с. Чемерпіль Гайворонського району
"У школі навчають не тільки читати,

писати, рахувати,мислити,

пізнавати світ, багатства науки

і мистецтва. У школі вчать жити".

В.О.Сухомлинський
Василь Олександрович надавав великого значення становленню особистості малого школяра. Період навчання у початковій школі є періодом становлення соціального "Я". Потрібно допомогти дитині ставати особистістю. Великий педагог вважав, що досягнути цього можна, крок за кроком вводячи її у світ різноманітних людських стосунків. Широке поле для такої діяльності дають години спілкування, колективні творчі справи, дослідницька діяльність учнів. Так, при підготовці до родинного свята "Родина, рід, рідня-які слова святі" ,діти глибше вивчали історію своєї родини, досліджували історію свого прізвища, звичаї та традиції своєї сім’ї. Повага до матері і батька, шанування дідусів і бабусь – з цього починається любов до своєї Батьківщини.

Завдання вчителя –формувати у дітей уміння слухати і чути, дивитися і бачити. Відчувати і спостерігати, берегти і любити. Це можливо тільки через зв'язок з довкіллям, через здатність відчувати красу навколишнього світу. "Природа – колиска дитячої думки, і треба прагнути, щоб кожна дитина пройшла школу дитячого мислення", – писав великий педагог. Проведення уроків милування природою допомагає не тільки просто вести спостереження, а й навчає бережному ставленню до неї, розвиває зв’язне мовлення навіть слабших учнів. Вони вчаться помічати красу квітів, вчаться уявляти себе на місці рослинки або тваринки, помічати екологічні проблеми".

На уроках громадянської освіти часто використовую хвилинки-роздуми "Як я вчинив би…", "Я живу у…", "Бути совісним означає…". Це допомагає дітям встановлювати причинно - наслідкові зв’язки, формувати розуміння, що все навколо взаємопов’язане і багато залежить від їхньої поведінки і ставлення до оточуючого світу.

Стимулювати пізнавальні інтереси дітей, сприяти їх інтелектуальному розвитку, розвивати допитливість допомагають хвилинки-цікавинки. Діти проводять пошукову і дослідницьку роботу, самі готують цікаві матеріали до різних тем з природознавства, а потім презентують їх на уроках. Найбільше до вподоби відшукувати цікавинки про рідкісні рослини та тварини, виноситься проблема їх збереження.

І звичайно, як не використовувати досвід В.О.Сухомлинського щодо використання казок. Він вважав, що "без казки, без гри дитина не може жити. Казка – це свіжий вітер, що роздмухує вогник дитячої думки". Тому на уроках читання багато часу відводжу на інсценізацію казок, діти пробують самі писати невеличкі казки та оповідання, адже через казку .фантазію відбувається виховання душі дитини.


Мудре слово наставника
Поліщук О.І., вчитель української мови та літератури навчально- виховного комплексу "загальноосвітній навчальний заклад І–ІІ ступенів-дошкільний навчальний заклад" с. Мощене Гайворонського району
Без поваги, без любові до рідного слова не може бути ні всебічної людської вихованості, ні духовної культури…

Мовна культура – це живодайний корінь культури розумової, всього розумового виховання,високої, справжньої інтелектуальності.

В.О.Сухомлинський
Не одне покоління дітей навчалися за принципами навчання та виховання видатного педагога, науковця з Кіровоградщини – Василя Олександровича Сухомлинського, ім’я якого стало відомим далеко за межами степового краю.

Хтось може зауважити, що сучасне життя вимагає нових методів та прийомів навчання та виховання. Чому можна вчитися у радянських вчителів, перед якими ставилися інші завдання, інші вимоги?

Вивчаючи художні та наукові роботи педагога, можна переконатися у тому, що праці є актуальними і сьогодні, бо вчать дітей мислити, робити висновки, розвивати творчі здібності.

Василь Олександрович у своїх наукових працях неодноразово звертався до питання вивчення мови у школі. Він говорив : "Батьківщина – це твоє рідне слово. Знай, бережи,збагачуй велике духовне надбання свого народу – рідну українську мову. Це – мова великого народу, великої культури. Українською мовою написані невмирущі твори Котляревського і Шевченка, Франка і Лесі Українки, Нечуя – Левицького і Коцюбинського. Українська мова живе в українських піснях твого народу".

Рідне слово є тим невичерпним джерелом, з якого дитина черпає уявлення про навколишній світ, про свою родину, своє село і місто,про весь свій край.

Вчений – педагог розглядає рідну мову як провідний предмет у системі вивчення навчальних дисциплін. А це означає, що успішне оволодіння учнями мовою значною мірою позитивно впливає на засвоєння знань з інших предметів.

Важлива особливість методичної системи Сухомлинського – дотримання чіткої наступності й послідовності при вивченні рідної мови. Значну увагу приділяв і урокам розвитку мовлення.

Високої результативності при вивченні мови можна досягти, коли дитина з раннього дитинства розмовляє української мовою вдома, у садочку, школі.

На уроках мови вимагав від учнів написання без помилок навіть при вивченні нового матеріалу. Вважав, що учень стане грамотнішим, коли на заняттях не допускатиме помилок. Перевчити набагато важче, ніж навчити.

Значну увагу приділяє наставник і читанню. У книзі "Сто порад учителю" неодноразово наголошує, що успішне навчання неможливе без уміння учнів читати: читаючи думати й думаючи читати.

Та не лише на зусилля дітей вважав Василь Олександрович. Навчаючи творчості, писав: "По справжньому надихнути на творчість може той учитель, який сам уміє творити. Творчість породжується творчістю".

Педагогічна спадщина педагога – невичерпне джерело методичної думки, що не стирає час. Тільки треба її як слід опанувати й уміло використовувати в сучасній школі.


Використання педагогічних ідей В. О. Сухомлинського



на уроках біології.
Муржак О.В., вчитель біології навчально- виховного комплексу "загальноосвітній навчальний заклад І–ІІ ступенів-дошкільний навчальний заклад" с. Мощене Гайворонського району
Одним із важливих напрямків національної системи виховання є формування екологічної культури, гармонійних відносин людини з природою. Проблема бережливого ставлення до природи, охорони навколишнього середовища, поліпшення екологічної ситуації є досить актуальною для нашої області, для України і для всієї планети. У формуванні екологічної культури найважливіше місце належить, безумовно, освіті.

Необхідно якомога швидше виховати покоління людей з новим екологічним мисленням, які б свято берегли землю, ліс, воду, повітря, шанобливо і дбайливо ставилися до природи.



Видатний педагог В. О. Сухомлинський наголошував: "При­рода є джерелом добра, її краса впливає на духовний світ людини. Тільки тоді, коли юне серце облагороджується вищою людською красою добром, правдою, людяністю, співчутливістю, непри­миренністю до зла... Краса природи виховує витонченість почуттів, допомагає відчути красу людини". Отже, не варто переконувати педагогів у важливості спілкування дітей із природою.

"Гадаємо, писав В.Сухомлинський, що школа майбутнього повинна найповніше використовувати для гармонійного розвитку людини все, що дає природа і що зможе зробити людина для того, щоб природа служила їй. Уже через це ми повинні берегти і поновлювати природні багатства, які маємо".

Всю навчально-виховну роботу з предмета я намагаюся організувати так, щоб зацікавити учнів у програмовому матеріалі, підштовхнути їх до пошуку, творчого мислення і обов'язково вчу використовувати набуті знання в практичній діяльності. Допомагає мені в роботі багата і цінна педагогічна спадщина В. О. Сухомлинського. У своїй книзі "Сто порад учителеві" великий педагог говорить: "Я тисячу разів переконувався: однією з причин труднощів, на які на­трапляють діти в навчанні, є те, що знання залишаються часто для них нерухомим вантажем, нагромаджуються мовби "про запас", "не йдуть на обіг", не застосовуються... Знання мовби відчужуються від духовного життя школяра, від його інтелек­туальних інтересів. Опанування знань перетворюється для школярів в обтяжливе, надокучливе заняття, від якого хочеть­ся швидше звільнитися".

Щоб такого не сталося, я викорис­товую безліч різних логічних, практичних завдань, організовую, при можливості, ігрові уроки, де учні переконуються у необ­хідності знати матеріал і використовувати його.

Урок-гра посідає одне з провідних місць, сприяє передачі способів набуття знань, досвіду, колективної і групової робо­ті. Дидактичні ігри змушують учнів вносити в пізнавальну діяльність свій досвід і знання, одержувати нові знання з джерел, які шукають самостійно. Можна стверджувати, що гра для дітей це і навчання, і праця, і серйозна форма виховання. Недарма В. О. Сухомлинський приділяв грі значну увагу. І хоча гра, на перший погляд, є розважальною справою, вона має неабиякий потенціал для формування в учнів не тільки стійких знань, а й моральних якостей, таких як чесність, порядність, гідність, самооцінка дій, підтримка товариша. Ігри є однією з найефективніших форм екологічного виховання. За їх допомогою можна вирішити багато різних проблем навчання і виховання школярів.

Головна мета екологічних ігор полягає у розвитку потреби спілкування дитини з природою, оволодінні нормами екологічно грамотної поведінки, розумінні цінності природи, формуванні потреби природоохоронної діяльності, відчутті себе частиною природи, Землі та Всесвіту. Наприклад, екологічна гра "Морозиво":

Місце проведення: класне приміщення.

Матеріали: картки з написом об'єктів.



Мотивація.

Природа наш багатий дім.

Живемо вільно ми у нім.

Питання ж полягає в тому,

Щоб з'ясувати все у ньому.

Таке поставимо питання:

Яке у кого харчування?

Як співіснують кіт й корова?

І в чому тих зв'язків основа?

Сказав Петрусь дружку Данилі:

"Оті коти вже надоїли,

Дахами бродять, ніби плачуть,

В КУТКУ СИДЯТЬ, В коморі, скачуть,

З корови користь всім відома !

Корову краще мати вдома!".

На що Данило відповів:

"Не жить корові без котів".

Чи насправді корова не може обійтись без котів?

Правила. Кожному учаснику гри видають картку з певним позначенням. Учні повинні утворити ланцюг природних зв'язків і пояснити свої дії.

Висновок, який повинні зробити учні, зрозуміти складність взаємозв’язків усіх компонентів живої природи.

Відповідь: коти – миші – джмелі – конюшина – корова – молоко – морозиво.

Серед практичних занять використовую екскурсії, експедиції з метою вивчення окремих зоологічних та ботанічних об'єктів. Наприклад, було виявлено і описано пам’ятку природи місцевого значення Столітній дуб. Крім того, спеціально були організовані екскурсійні заняття, на яких розповідалося, як розчищати і впорядковувати джерела; як влаштувати місце для табору, намету, щоб при цьому не нашкодити природі; як правильно садити фруктові і деко­ративні дерева; як поливати дерева; як обрізувати дерева весною.

"Специфіка практик полягає в тому, що вони дозволяють спо­стерігати природні об’єкти, процеси і явища в динаміці та, від­повідно, отримувати більш повне уявлення про їх узаємозв’язки: саме таким чином закладаються основи екологічного мислення...", стверджував В. О. Сухомлинський.

Практичними заняттями є і спосте­реження за природними об'єктами, явищами, збирання відомостей та їх узагальнення, а також виступи учнів з бесідами і розповідями перед молодшими школярами, адже вміння спостерігати В.О. Сухомлинський вважав одним із найважливіших загальнонавчальним умінням. Навчити учнів самостійно описувати спостережувальні об’єкти і явища навколишнього світу – це означає звільнити їх від необхідності механічного заучування правил і визначень, а також запам’ятовування текстів підручника. Під час екскурсій привчаю учнів самостійно спостерігати явища, розпізнавати їх суттєві ознаки схожості та відмінності і на основі цього формулювати визначення та будувати розповідь.



Діти повинні вміти розуміти і читати природу для того, щоб навчитися читати книги. Бо бажання вчитися живе й ут­верджується тільки там, де книга стала найбільш захоплюючою духовною потребою школяра.

В. О. Сухомлинський говорив: "Одна з найважливіших проблем сучасної школи дати учню життя у світі книг", "Думка, пробуджена книгою ніби добре оброблене поле, на яке падає насіння знань й проростає, дає урожай. Завдяки роздумам над книгою полегшується засвоєння програмового матеріалу. Чим більше учень міркує над книгою, тим сильніше в його душі захоплення, пробуджене нею, тим легше йому вчитися, а не просто зубрити" , зауважував великий педагог.

Зрозуміло, що читаючи лише підручник з біології, дити­на не стане всебічно ерудованою. Тому слід зацікавити читати багато і діставати від цього задоволення. Задля цього я не лише рекомендую учням книги для позакласного читання, а й намагаюся вибрати цікавий епізод, який би міг заінтригувати їх, або ж поставити питання перед учнями так, щоб у них виникло бажання перечитати матеріал, наприк­лад, для восьмикласників пропоную оповідання Конан Дойля "Лев’яча грива", де автор описує медузу ціанею (тема "Різноманітність Кишковопорожнинних", 8 клас).

На уроках у старших класах практикую творчу робо­ту з підручником: перечитайте уважно текст і скажіть, щоб ви доповнили до прочитаного; які ознаки, з описаних у тексті, характерні для типу, а які для класу чи ряду тварин та ін. Та не слід забувати, що робота тільки за підручником ве­де до втрати інтересу до книги. Тож необхідна активна розу­мова діяльність, яка б сприяла міцному засвоєнню знань. Най­ефективніша вона при самостійних видах робіт, виконанні практичних завдань, творчих роботах. Деякі учні складають вірші та казки про природу. Наприклад, " Не губіть красу!", " Пригоди гідри", "Казка про лейкоцит" та ін. Проблемний підхід до організації уроку теж сприяє активній розумовій діяльності.

В. О. Сухомлинський особливо наголошував на тому, щоб розумовій діяльності учнів завжди надавали дослідницького характеру. Він писав: "Перші уроки мислення мають починатися не в класі, не перед класною дошкою, а серед природи". Уроки – експедиції слід проводити в певні періоди, пов’язуючи їх із своєрідним станом природи, наприклад: прихід весни, осінні пейзажі. Серед об’єктів дослідження важливе місце мають посідати так звані "символи" рідної природи: дерева, трави, тваринний світ. Це значно наближує дітей до природи, зміцнює зв’язок із рідним краєм.

Пізнання довкілля допоможе змінити наші погляди і дії, щоб у майбутньому ми не перетворилися на руйнівників біосфери, частинкою якої є самі. І святий обов’язок дорослих навчити дітей дивитись і бачити красу навколишнього світу, створити для них можливості одержувати нові враження, проявляти милосердя, співчуття до всього живого, виховувати готовність прийти на допомогу природі, охороняти її скрізь і завжди. У вирішенні цих завдань мені допомагає спадщина В.О. Сухомлинського.
1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка