Одне із основних завдань школи виховати творчу особистість



Сторінка2/6
Дата конвертації16.04.2016
Розмір0.93 Mb.
1   2   3   4   5   6

Зміст роботи та форми

Співпереживання виховується з основою на доброту і християнську любов, милосердність, через чутливість і уважність до оточуючого світу, уміння "читати" міміку, жести, поведінку всього живого, ставити себе на місце інших, в здатності відгукнутися на біди чи радості інших.

Система роботи по вихованню співпереживання, її змісту та форми розкриваються перед учнями молодших класів через казку "Живе на нашій Планеті ДОБРА СІМЕЙКА:

Милосер Д я

Велик О душність

Лю Б ов


Співпе Р еживання

П О рядність

Чу Т живість

Ув А жність

ДОБРА СІМЕЙКА намагається зробити світ добрішим: щоб люди любили один одного і братів наших менших; приходили на допомогу без нагадувань і благань; нікому не робили боляче ні словом, ні діями, вміли розділити і горе, і радість з рідними, друзями, незнайомими людьми чи, навіть, з птахами, тваринами!". Добрій людині буває соромно навіть перед собакою" /А.П. Чехов/.

Але ДОБРА СІМЕЙКА – це чарівники. Не можуть вони в одну мить перемогти чорне зло та його слуг: жорстокість, байдужість, заздрість, зазнайство, лінь… Перемоги можуть досягти тільки кропіткою щоденною працею. Тому кожного дня, тільки на небі з'явиться ласкаве сонечко – розсіває ДОБРА СІМЕЙКА насіння ДОБРОТИ у дитячих серцях! Чому саме в дитячих серцях? Тому, що тільки в маленькому дитячому серці може прорости будь–яке насіння і разом з дитиною вирости. Розквітнути чарівною квіткою перетворивши серце на ніжне, лагідне; або, на жаль розростися чорним колючим бур’яном, з чорним безжалісним серцем.

Адже ЧОРНЕ ЗЛО теж не спить. Воно ліниве, встає значно пізніше – все ж встигає розкидати Зле насіння… Буває, ростуть в одному серці добро і зло борючись одне з одним /тому інколи діти чинять хороші і погані вчинки/. Тоді все залежить від самої дитини, яке насіння захоче вона виплекати у своєму серці. Якщо ДОБРЕ, то вона вчиться творити добрі справи! "Добра дитина не падає з неба, її потрібно виховувати!" /В.О. Сухомлинський/.

ДОБРА СІМЕЙКА допомагає таким дітям – по всіх країнах вона розсилає помічників, які відкривають ШКОЛУ ДОБРОТИ; що моє назву "ЯКЩО ДОБРИЙ ТИ…" і знайомлять дітей з правилами поведінки доброї людини, з правилами спілкування – правилами життя доброї людини, характеристикою і проявом добрих людських якостей. Запрошують на спеціальні уроки етики, до майстерні чи на спортмайданчик, на конкурси чи до театру…

Друже, спробуй і ти визначитись: яке насіння у своєму серці хочеш виплекати. Пам’ятай! Хто людям добра бажає, той і собі має. Доброму скрізь добре. "Краще добрим на світі жити, злого в світі і так багато!". /Е.Асадов/

В основі системи роботи по вихованню співпереживання можна визначити такі етапи:

1 клас – знайомство з поведінкою добрих людей; 2 клас – знайомство з зовнішнім проявом у вчинках, діях добрих почуттів. Йде накопичення моральних уявлень про поняття "доброта", "милосердність", "співпереживання". Знайомство з правилами спілкування доброї людини. 3 клас – ознайомлення з проявом добрих почуттів в манерах, мові, міміці, жестах, навіть думках. На цьому етапі відбуваються оволодіння ознаками понять, що позначають добрі почуття.

4 клас – знайомство з характеристикою найкращих людських почуттів. Підводимо молодших школярів до оволодіння моральними поняттями, які з показником розвитку моральних знань, проявом їх у радості і горі у відношенні до:

самого себе. "Щоб змінити поведінку дитини, потрібно впливати не на поведінку, а на уявлення про себе" / Соловейчик/;

рідних. Так як діти часто "мріють про подвиги", готові допомогти усім, і рідко помічають своїх рідних людей, які не менш, ніж інші, потребують їхнього доброго ставлення;

однокласників. Їх діти називають "особливими людьми", /вони не належать ні до "своїх", ні до "чужих"/, з якими найчастіше потрібно спілкування може стати в моральному становленні особистості;

"чужих" незнайомих людей. Діти здатні поділяти людей на "своїх" і "чужих", проявляти жорстокість, грубість, а не тільки байдужість у відношенні до незнайомих людей;

природи, особливо тварин. Нерідко тварини, птахи – "іграшки" в руках дітей! А вони, як і люди, за певних обставин здатні страждати, терпіти незручності. Жорстокість в відношенні до тварин "притуплює співчуття людини до їх страждань і послабляє, поступово знищує природні задатки, дуже корисні для моральності в відношеннях з другими людьми". /І.Кант/.

Моральна інформація в "ШКОЛІ ЯКЩО ДОБРИЙ ТИ…" сприймається і осмислюється вихованцями на трьох рівнях:

Перший рівень – спеціальний урок – гра з етики. Має назву, "УРОК ДОБРОТИ". Завдання уроку – довести певну моральну інформацію. Це теоретичні знання, уроків не більше десяти у кожному класі, за три роки навчання – 30 уроків. Підкреслимо, що урок–гра в першому класі відрізняється від уроку–гри, скажімо, і третьому класі. Якщо і першому – це більш гра, то в третьому – більше уроку.

Другий рівень – практичне застосування отриманих моральних знань у шкільному житті, участь у спеціально організованих цілеспрямованих урочистих та показових виховних закладах. У щоденному навчальному процесі на перший план виходять відносини, які складаються в учнівському колективі. І від того, які ці відносини, чи не протирічать вони виховним цілям, залежить в значній мірі успіх у вихованні співпереживання.

Третій рівень – життя в сім’ї на основі моральних знань. Як би гарно не працювала школа, про те, якщо виховні цілі, вимоги не будуть підтримуватись в сім’ї, процес виховання надзвичайно ускладнюється і далеко не завжди даються позитивні результати. Робота в школі по вихованню співпереживання може бути успішною лише тоді, коли батьки є однодумцями учителя, єдині в діях та вимогах. Саме єдність дій педагогів і батьків дозволяють примножити зусилля, забезпечать закріплення й удосконалення виховних впливів.

Ознакою системності виховного процесу є і використання різноманітних виховних засобів, до яких відношу емоційну насиченість класу. Тому організовуючи виховний процес, дбаю і про естетичне, і про змістовне, і про практичне оформлення школи, класу, виховного заходу… Але найголовніше – організувати виховне середовище так, щоб діти діти робили добро не з розрахунку на похвалу, а з необхідності робити добро, приходити на допомогу, поспівчувати, порадити, висловити захоплення.

"Хочете,щоб людина стала високоморальною особистістю? Тоді поставте її з самого початку – з дитинства – в такі взаємовідносини з іншими… людьми, щоб вона не тільки не могла б, а й вимушена б, стати такою особистістю. /Е.В.Ільєнков/.

Я розробила і пропоную своїм дітям систему морально– етичних вправ в малюнках, оповіданнях, морально – емоційних ситуаціях, які створюю штучно /Неділя милосердя, вдячності, ніжності/, які також беру із щоденного життя.

З досвіду роботи знаю, що найважливіше джерело виховання, коли забезпечена активна позиція особистості, коли створена ситуація, яка ставить вихованців перед вибором.

"Я не можу визнати істиною те, що мені нав’язують, як істина, якщо я сам не пізнав цієї істини. Я не можу визнати брехнею те, в чому я пізнаю істину, тому тільки, що від мене вимагають визнати це брехнею". /М.Бердяєв/.

Запропонована система роботи по вихованню співпереживання молодих школярів органічно вплітається в навчально – виховний процес. За весь навчальний рік у школі "ЯКЩО ДОБРИЙ ТИ…" всього 30 занять – різних видів виховної роботи.

Система роботи по вихованню добрих почуттів /школа: " ЯКЩО ДОБРИЙ ТИ…"/ ставить перед усіма учасниками виховного процесу два головних завдання: НЕ ВИКЛИКАТИ ЗЛОГО ПОЧУТТЯ В СЕРЦЯХ ДИТИНИ, І ВИКЛИКАТИ ДОРБЕ БАЖАННЯ! Йти природнім шляхом виховання: від дитячої сліпої віри в добро, прищепленої батьками і прийнятої як дещо беззаперечне, через кризи сумніву, диспути, через особисті пошуки правди в людях, в житті, в книгах – до наукового світогляду, до глибоких і стійких моральних переконань. Варто пам’ятати: "Дитинство – найважливіший період людського життя, це не підготовка до майбутнього життя, а справжнє, яскраве, самобутнє, неповторне життя. І від того, як пройшло дитинство, хто вів дитину за руку через дитячі роки, що ввійшло в його серце і розум з навколишнього світу, – від цього в значній мірі залежить, якою людиною стане теперішній малюк!" /В.О.Сухомлинський./




Використання спадщини Василя Сухомлинського

в практиці роботи вчителів

загальноосвітньої школи І – ІІІ ступенів смт. Салькове

Лазуркевич О.М., заступник директора з навчально–виховної роботи загальноосвітньої школи I–III ступенів смт. Салькове Гайворонського району
Виховання громадянина – одна з найважливіших завдань сучасної школи. І тут у пригоді стає досвід Василя Олександровича Сухомлинського. Всю увагу Сухомлинський приділяв загальнолюдським цінностям, вихованню гуманізму, працелюбства, любові до життя, прагнення до самовиховання, самовдосконалення. Виховання громадянина, патріота він пов’язував, насамперед, з матір’ю, рідною домівкою, рідною мовою, з Україною. Школа не може жити без традицій. І в Сальківській школі живуть прекрасні свята матері і книги, врожаю і квітів, казки і пісні. Ми бережемо ці традиції і підтримуємо їх.

Одна з головних традицій школи – уроки мислення. Завдяки їм учні мають можливість висловлювати власні думки про те, що відчувають, спостерігають, досліджують. Найбільш ефективні уроки мислення проводять вчителі початкових класів Голімбієвська А.А., Оприск Н.Г., Гречановська Л.І., Володарська Л.С. під час використання на уроках творів, що вчать спостерігати, слухати: "Шпак прилетів", "Найкрасивіше і найбридкіше", "Жаба і соловейко", "Як їжачиха приголубила своїх дітей", "Корисний чи шкідливий", "Клен зітхнув", "Лелеки прилетіли". Цими оповіданнями вчителі вчать дітей щиросердності, ціннісного ставлення до природи.

Особливе місце в гуманному вихованні дітей, стверджував В. Сухомлинський, посідає слово, як могутній засіб впливу на людську душу. Сам Сухомлинський, будучи словесником, у слові виражав свою культуру, моральність. Вчителі – словесники Оприск Л.П., Подлісняк О.В., Федурко Л.В. формують на уроках чуйність до слова, думки, почуття

(уроки розвитку зв’язного мовлення "Дотримання правил мовного етикету під час листування", за листами В.Сухомлинського до сина). Любов до слова не можна виховати без творчості. Вчителі проводять уроки виразного читання, уроки–роздуми за мотивами оповідань В.Сухомлинського "Що найтяжче журавлям", "Золоті стрічки", "Дід Осінник", "Де беруться срібні павутинки", "Як дзвенять сніжинки", "Барвисте коромисло", "Камінь і струмок", "Чому плаче синичка", "Акація і бджола", "Як дівчинка образила букваря". На прикладі прочитаного, учні школи пишуть власні вірші, складають оповідання.

Втіленням краси, досконалості, доброти для дитини передусім є мати. У школі щорічно в березні проводяться тижні родинного виховання (родинне свято "Стежинами любові і добра", урок літератури рідного краю "Нехай мати усміхнеться", бесіди за творами "Чому мама плаче", "Моя мама пахне хлібом", "Сиві волосини", "Сьома дочка", "Образа"). На уроках і в позакласній роботі вчителі прищеплюють учням важливу формулу, висловлену Сухомлинським "Люби і цінуй більше всіх у житті маму". Одним із засобів виховання у дітей любові до матері, батька, почуття доброти, любові, поваги до рідних є казка. В закладі проводяться заходи за творами В.Сухомлинського "Світ маленьких казкарів", інсценізації казок "Мальва і хатня квітка", "Сорока – Білобока", "Скажи людині доброго дня", "Прийшла мама", "Яке щастя", "Лисенятко – першокласник", "Бабусин борщ" з книги "Чиста криниця. На матеріалі казок і притч вчителі спонукають дітей замислюватися над красою рідного краю, виховують почуття доброти, гідності, співчуття, милосердя. Завдяки їм діти пізнають світ не тільки розумом, а й серцем.

В основу виховного процесу Сухомлинський покладав принцип природовідповідності. Культ природи, дитини, людини – ядро його реального втілення життя. Вчителі використовують педагогічну спадщину у системі екологічного виховання. На уроках екології, основ здоров’я, етики розглядаються проблемні ситуації впливу людини на довкілля, і як цей вплив може відбитися на природі і людях. Використовуючи на уроках твори "Відломлена гілка", "Лелеки прилетіли", "Клен зітхнув", "Коли прилітають птахи", проводячи заняття "Про що розмовляють берези" за твором "Золоті стрічки", вчителі виховують дбайливе ставлення до природи, бажання активно реагувати на адекватну поведінку людей у природі, бути її захисником.

Використовуючи спадщину Сухомлинського в своїй роботі, вчителі виховують інтерес до його творчості, розвивають мислення та мовлення учнів, пізнавальні здібності, вчать школярів наслідувати позитивні риси героїв до прочитаних оповідань, бачити красу навколо себе, словами та емоціями передавати свій настрій, ставлення до баченого, прочитаного (на уроках позакласного читання з літератури за книгою "Гаряча Квітка", уроці – повчання "Лишити по собі слід вічний" – вчитель Оприск Л.П., "Сергійкова квітка", уроків читання за твором "Іменинний обід", "Чорні руки", "По волосинці", вчитель Голімбієвська А.А., проводять читацьку конференцію "Людина не гість на землі, вона залишає свій слід", бібліотекар Баранюк К.І., виховні години "Людина починається з добра", класні керівники. На уроках вчителі – словесники проводять також літературні паралелі (на уроці світової літератури "Головні життєві цінності у казці – притчі А. Де Сент – Екзюпері "Маленький принц", використовуючи оповідання В.Сухомлинського "Сергійкова квітка", розповідають учням про дружбу, відданість, відповідальність, виховують в них прагнення до самовдосконалення, з'ясовують разом з учнями, які життєві цінності є головними).

Проводяться також конференції на тему: "Проблеми вдосконалення уроку в педагогічній спадщині В.О.Сухомлинського", "Формування особистості в спадщині В.О.Сухомлинського". На засіданнях шкільних методичних об'єднаннях заслуховуються питання: "Витоки виховання мовної особистості вчителя у спадщині В.О.Сухомлинського", "Сухомлинський про виховання до рідної мови", "10 порад класному керівникові" (з книги "100 порад учителеві"), "Сухомлинський про роль фізичного виховання і зміцнення здоров’я учнів", "Ідеї розвивального навчання молодших школярів у педагогічній спадщині Сухомлинського".




Використання на уроках української мови та літератури словесної спадщини Василя Сухомлинського.
Лебідь Г.І., вчитель української мови та літератури загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів с.Бандурове Гайворонського району
Неодноразово спостерігаючи, як в методичному кабінеті школи, біля полиць, на яких знаходяться літературні надбання великого педагога Василя Олександровича Сухомлинського працюють як молоді вчителі, які нещодавно зі студентської лави, так і досвідчені колеги, мимоволі задумуюся: що ж спільного знаходять вони для себе?! Мабуть, той життєдайний нектар, що здатен напоїти душу вчителя і вселити в серце віру, надію, любов.

Твори В. Сухомлинського – воістину невичерпне джерело педагогічного надбання. Будучи за фахом словесником, великий педагог саме для учителів–мовників залишив неоціненний скарб – практичні аспекти навчання рідної мови.

Сучасні новітні технології в освіті вивели навчання на високий рівень. Однак не слід забувати і про настанови В. Сухомлинського, які є постулатами сьогоднішньої педагогіки.

Зокрема, "золотим словом" у В.Сухомлинського є твердження: "Учителю треба менше самому говорити на уроці, думати і говорити повинні учні. Не можна за них думати і виконувати роботу".

Чого варті уроки В. Сухомлинського під голубим небом! Мабуть, їх пам’ятатимуть діти довго, як пам’ятають мої восьмикласники урок–екскурсію до Іванкової кринички, що в селі Котовка. Навіть ті, яким давалися творчі роботи важко, старалися придумати легенду із найкращими змістом. До речі, саме біля кринички ми дізналися про хист до малювання у двох учнів. Їх малюнки використовувалися під час роботи над творами–мініатюрами, описами природи, творами за поданим сюжетом. За думкою В. Сухомлинського "Кожен урок повинен пройти емоційно, продуктивно". А діти, виходячи з класу, запитували б: "Невже так швидко пробігли 45 хвилин?!"

Уроки рідної мови покликані виховувати у дітей доброту, щирість, повагу до старших, любов до рідної мови, до Батьківщини.

Цікаво проходять уроки розвитку мовлення, на яких діти складають вірші, казочки… Одна з них – "Гніздечко" – учениці 6 класу Цвеліховської Тетянки, знайшла для себе місце у 36 книзі "Казки степової Кіровоградщини".

Велику увагу Василь Сухомлинський приділяв читанню учнями художньої літератури. Не можна допускати того, щоб учень хоч один день нічого не читав. Навіть на уроках мови учитель повинен не сам читати завдання вправи, а неодмінно наголосити : "Що просить зробити вправа? Прочитай, Андрію!?"

А уроки літератури взагалі не можливо уявити без читання дітьми тексту вголос.

Для популяризації художньої літератури практикуються екскурсії в бібліотеку, огляди новинок літератури, конкурси на кращих читців, ілюстрації до творів.

У більшості учнів удома зібрано бібліотечки, які нараховують не один десяток книг як українських, так і зарубіжних авторів. Однак великий педагог радив: "Важливо встановити контроль за тим, які твори читають учні".

Уже стало традиційно у нашій школі: випускники, залишаючи згадку по собі, дарують в бібліотеку підбірку художньої літератури.

Роки невблаганно стараються загнати у схрон людську пам’ять. Однак їм непідвладно забрати світлі діяння людини. Вони вічні. Вічні, як пам’ять про великого педагога – Василя Олександровича Сухомлинського.


Школа – духовна колиска народу.
Сич В.Д., вчитель початкових класів загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів с.Бандурове Гайворонського району
"Школа – духовна колиска народу". Ці слова видатного педагога Василя Олександровича Сухомлинського я вперше прочитала на стенді в актовому залі Балтського педучилища. Працюючи на вчительській ниві, я душею відчула цю духовну колиску, коли знайомила учнів з творами В.О. Сухомлинського. З батьківських вуст діти знали твори Т.Шевченка, Л. Українки, І. Франка. А з творами В.О.Сухомлинського учнів знайомить школа. Кожного разу, коли ми з учнями починаємо вивчати твори великого педагога, я розповідаю їм про те, що мені пощастило побувати у Павлиській школі, де працював учителем Василь Олександрович. З великим задоволенням учні слухають мою розповідь про "казкову кімнату", про дитячі оповідання, написані його вихованцями, про школу під відкритим небом, про стенд, який розповідає про видатних людей – учнів Сухомлинського.

Працюючи вихователем групи продовженого дня, знайомила учнів з казками та оповіданнями В.О.Сухомлинського, пропонувала їм складати невеликі власні твори.

Добрим помічником у роботі для мене є книга "Гаряча квітка". У вільний час діти самі просять прочитати оповідання, казки, а деякі беруть додому, щоб прочитати в сімейному колі.

"Без казки і гри дитина не може жити", – так вважав Василь Сухомлинський. Читаючи казку "Сьома дочка", учні збагатили свою мову найтеплішими, найщирішими, найніжнішими словами про матусю. А оповідання "Чорні руки" виховує у дітей любов до праці. Співчуття, милосердя, взаємопереживання виховується у дітей оповіданням "Горбатенька дівчинка".

Традиційними стали у школі захист читацького формуляра, виставки книг, малюнків до прочитаних творів В.О.Сухомлинського.

Дотримуючись порад великого педагога, у своїй діяльності часто використовую такий вид роботи як складання, читання та обговорення власних казочок.

Настільною книгою стала нещодавно придбана збірка майстра народної педагогіки В.О.Сухомлинського "Всі добрі люди – одна сім'я". Цю книгу я запропонувала батькам придбати для уроків позакласного читання.

Та не тільки на уроках читання, а й на уроках мови використовую його матеріали. Наприклад: підбираю речення з художніх творів, даю завдання знайти у них іменники, прикметники, дієслова; доповнити речення означеннями, однорідними членами речення; підбираю невеликі тексти для списування; вчу складати невеликі змістовні діалоги.

Шкода, що новий підручник "Літературне читання" для другого класу має лише два твори педагога: "Які вони бідні" та "Верба – мов дівчина золотокоса".

У моїй власній бібліотеці є твори В.О.Сухомлинського, адже вести учня у чарівний світ книги, прищепити любов до неї повинен саме учитель.


Творче використання спадщини В.Сухомлинського

в екологічній освіті школярів
Вчителі загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів с. Казавчин Гайворонського району
Серед важливих проблем сучасності, що турбують людство, особливо виділяються екологічні. Від їх розв’язання залежить подальше його існування. Саме тому важливого значення набуває в школі екологічна освіта, основною метою якої є формування екологічної культури школярів.

Одним із шляхів формування екологічної культури школярів є використання надбань педагогічної спадщини видатного українського педагога В.О.Сухомлинського, його досвіду у сфері екологічного виховання учнів. Сухомлинський багато займався проблемою екологічного виховання, на його думку природа сама собою не виховує. Тільки активна взаємодія дитини з природою формує її внутрішній світ. Саме тому екологічне виховання та екологічна культура нерозривно пов’язані з природоохоронною діяльністю.

Важливо, щоб школярі були учасниками заходів по збереженню і збагаченню рідної природи, тоді у них формуються необхідні уміння і навички, з’являється відповідальне, бережне ставлення до природи рідного краю.

За В.О.Сухомлинським метою екологічного виховання є цілеспрямоване формування у кожній дитині міцних екологічних знань, розуміння взаємозв’язку і єдності дитини з природою, ролі навколишнього середовища у житті та потреби його охорони.

Саме дитинство особливо сприятливе для формування екологічного світогляду, дитина у своє дитяче серце і душу вбирає те, що каже вчитель, все що її оточує у житті. В шкільні роки формується світогляд, характер, звички, відношення до навколишнього світу, відношення до природи. Спілкування дітей з природою розкриває перед ними взаємозв’язок людини з природою, а в майбутньому не дозволить їм необдумано затоптати чи зірвати квітку, насмітити на березі річки чи в лісі, зруйнувати пташине гніздо, поламати дерево.

В.О.Сухомлинський надавав першочергового значення безпосередньому спілкуванню дітей з природою. "Ведіть дітей у ліс, до річки, на луг, – писав він, – відкрийте перед ними джерело, без якого неможливе повноцінне духовне життя, і ви побачите, як діти стануть розумними, спостережливими, кмітливими".

Вчителі початкових класів загальноосвітньої школи І–ІІІ ступенів с.Казавчин Гайворонського району багато зусиль докладають до того, щоб роки навчання для наймолодших були справжньою школою радості, як і радив В.Сухомлинський. На уроках і виховних заходах вчителі використовують інсценізації за творами В.Сухомлинського. Школа радості існує тоді, коли учням цікаво навчатися. А вихованцям початкових класів дійсно цікаво, радісно і весело вчитися, і це тому, що вчителі, за пропозицією Сухомлинського, обирають найкращий шлях до сердець малюків: через знайомство з природою, казкою, цікавими іграми, музикою.

Розвивають спостережливість і розуміння природних процесів навчальні екологічні проекти: "Жива і нежива природа", "Як росте хліб", "Чисті джерела мого дитинства".

Формують у дітей уміння бачити красиве в навколишній природі конкурси дитячих малюнків: "Наша річка", "Моя улюблена квітка". Найважливішим джерелом розвитку своїх вихованців учителі вважають природу, тому що "…серед природи, – писав Василь Олександрович, – багатої на живі образи, легше думається, краще фантазується, швидше добираються слова з найточнішими відтінками".

Любов до природи виховує шкільний музей кімнатних квітів, який створено в школі у 2008 році.

Людина є лише часткою природи й Космосу, тому вона повинна не владарювати над природою, а співпрацювати з нею, бути не "царем природи", а її невіддільною часткою. Щоб підростаюче покоління з розумінням ставилося до природи, вчителі школи проводять цілий комплекс заходів. Учні школи взяли участь у природоохоронній акції "Бджолоїдка – птах 2013 року!". Було проведено акцію "Очистимо криницю" (актив Екологічної стежки здійснив рейд до Вдовиної криниці і очистив джерело). Школярі займалися озелененням кабінетів та прибиранням шкільного подвір’я. У вересні 2012/2013 навчального року учні стали учасниками конкурсу "Парад квітів біля школи". Спостерігаючи красу і довершеність квітів, захоплюючись ними, маючи бажання захистити їх, діти збагнули, що необхідно зберегти природу рідного краю.

Восени 2012 року було проведене театралізоване свято "Хризантема– квітка Сходу". Члени гуртка "Юні друзі природи" та актори шкільного екологічного театру "Жайвір" ознайомили учнів з історією поширення хризантем, різноманітністю, доглядом та розмноженням цих осінніх квітів. Кожен клас виставив найкращі сорти хризантем. На свято були запрошені жителі села, батьки учнів.

Напередодні новорічних свят школярі стали учасниками конкурсу "Новорічний подарунок" і виявили свою фантазію і талант, виготовляючи новорічні подарунки і прикраси з природного та штучного матеріалу. Також перед Новим роком вчителі провели з дітьми бесіди щодо новорічної традиційної ялинки, і пояснили, як вони допоможуть довкіллю, якщо в домівках школярів замість живих ялинок можна прикрасити штучні ялинки або своїми руками виготовити красиву зимову композицію.

До Дня довкілля учні прибирали пришкільну територію, обкопували дерева і кущі, висаджували нові дерева. Була організована і проведена екологічно – натуралістична акція "Прикрасимо рідну землю своїми руками". До неї були залучені учні 4 – 11 класів, які принесли до школи велику кількість живців і багаторічних квітів та насіння, які були висаджені на шкільних квітниках.

В цьому році виникла реальна загроза затоплення прибережної території річки Південний Буг внаслідок будівництва Сальківської ГЕС. Жителі села (серед них вчителі і учні) заявили про свою незгоду з планами комерційної фірми. Вони збирали підписи проти будівництва, пожвавили роботу на екологічній стежці, регулярними стали прибирання берегової лінії. Учні, які є користувачами онлайнових соціальних мереж ("В КОНТАКТІ"), активно висловлюють свою екологічну позиції щодо даного питання на сторінці групи "Врятуймо наш Буг".

В пришкільному таборі учні 7 та 8 класу створили екологічний загін, який був організатором справ по вивченню та охороні природи: екологічний марафон, екскурсії, трудовий десант на березі річки.

Шкільною лабораторією під відкритим небом стала екологічна стежка "Прекрасне навколо нас". Це дуже ефективна форма природоохоронної роботи, виховний процес проходить не в процесі обов’язкового заходу, приуроченого до конкретної дати, місця чи часу, а при безпосередньому спілкуванні з природою. Дитина безпосередньо та емоційно сприймає природні об’єкти, задіяні всі органи чуттів, це сприяє формуванню позитивних емоцій, передусім у тих дітей, котрі до цього мало спілкувалися з природою. Екологічна стежка стала живим храмом природи, невичерпним джерелом знань для юних відвідувачі.

Педагогічна спадщина В.О. Сухомлинського багатогранна, його ідеї залишаються актуальними і в наш час. Враховуючи досвід великого педагога, творчо використовуючи його ідеї, педагогічний колектив школи вирішує нагальних проблем щодо екологічного виховання школярів.



1   2   3   4   5   6


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка