Обухівський міський центр творчості дітей, юнацтва та молоді «Романтик» Виховний захід «Я візьму той рушник …»
|
Скачати 90.52 Kb.
|
| Обухівський міський центр творчості дітей, юнацтва та молоді «Романтик»
Виховний захід «Я візьму той рушник …» 
З історії українського вишиваного рушника. Рушник у обрядах та звичаях, у життi людини. Майстринi Малишкового краю. Обухівський рушник. Автор: Бабакіна Ірина Вікторівна Керівник гуртка «Етнографічна сувенірна лялька» ЦТДЮМ «Романтик» м. Обухів 2012 Мета: Познайомити учнів з рушниками - оберегами рідної домівки, з народними звичаями,повір’ями,виховувати повагу до минувшини, глибоке почуття любові до отчого краю – батьківщини славетного земляка Андрія Самiйловича Малишка Інтер’єр української хати. На столі лежать домашні обереги: калина, рушник, хліб. На стінах обухівські рушники, вислови:» Людина завжди повинна пам’ятати, звідки вона пішла в життя. Людина не має права бути безбатченком» О. Довженко «Хто зберіг любов до краю І не зрікся роду, Тільки той віддав всю думу, Все, що зміг, народу». О. Олесь «І в дорогу далеку ти мене на зорі проводжала І рушник вишиваний на щастя, на долю дала» А. Малишко ( Центральна композиція - портрети поета Андрія Малишка, його матері Івги Остапівни) На заході присутні батьки,учні, учителі,обухівські майстрині - вишивальниці. Учениця: (одягнена в українське вбрання); Доріжки білі ненька вишивала, А заполоч блакитну з хвилі брала, З клубочка свого серця жар-червону, Із пасма ночі та із смутку-чорну… П’ять ниточок на голку, П’ять-під голку, Ой білий шовку,непокірний шовку! Швидкі роки ковзнули п’ятірнею За матір’ю ласкавою моєю. Та в’ю із хмелю радощі зеленi. Бо вірю я у вишивання нені. Хто сам малюнок долі вибирає, Той пустоцвіту у житті не має. (М.Павленко)
Український рушник…Оздоблений квітками, зірками, птахами…Стільки він промовляє серцю кожного із нас! Від сивої давнини і до наших днів, в радощах і в горі рушник – невід’ємна частина нашого побуту. Його можна порівняти з піснею, вишитою на полотні. Учениця: Два кольори оті на полотні - Червоними і чорними нитками, Світанок той і ті святетні дні, Зігріті материнськими руками, Лишаються у серці назавжди. Освітлюють прожитих лiт суцвіттями, І де б не був я, де б я не ходив. Вони для мене найрідніші в світі, Вдивляються в прийдешнє, ніби в степ, А серце заболить – воно не камінь Бо пісня про рушник враз тихо зацвіте Червоними і чорними квітками. Учні виконують пісню «Два кольори» Сценка Мати з сином прибирають хату. Мати прасує рублем рушники. Мати: Допоможи мені, синку, розвісити у хаті рушники. Рушник – обличчя оселі, її господині. Син: Чому так багато рушників? Мати: У піст червоні рушники не вивішують, а два рази на рік – на Різдво і Паску хату прикрашають найгарнішими рушниками:
На рушнику з хлібом – сіллю зустрічають дорогих гостей…(звучить пісня « Зеленеє жито, зелене…») Син: Які цікаві звичаї! Мати: Так треба. Обереги, які знаходяться на краях рушника, мають чарівну, захисну силу. Син: (здивовано зиркає на матір) Про які обереги ви мовите? Мати: Це такі, щоб ти знав, добрі охоронці нашої хати, бережуть домівку від лиха, хвороб, блискавки. ( Розвісила останній рушник, стала віддалік,оглянула задоволено світлицю) Бачиш (робить жест руками), наче небагато й зробили, а як гарно стало. (Мати з сином виходять). Учень: Дивлюсь мовчки на рушник, Що мати вишивала, І чую: гуси зняли крик, Зозуля закувала. Знов чорнобривці зацвіли, Запахла рута – м’ята. Десь тихо бджоли загули, Всміхнулась люба мати. І біль із серця раптом зник, Так тепло – тепло стало… Цілую мовчки той рушник, Що мати вишивала. Вірш «Рушник» І. Михайловська
На бильці мого ліжка – Вишиваний Із країв
Пташками та вишнями. Увесь білий, а впоперек – Червона стрічка, Наче сонця схід над криницею… Вишивала бабуся його молодою. Тягнула голкою Радість і біль, І вплітався рушник цей в щербату долю, А на ньому – і хліб, і сіль… Крізь сторічну даль, Крізь журбу і печаль Він до мене прийшов І мені приніс Щебетання птахів, Мрії жагу, солоність бабусиних сліз І народного генія Невмирущу печаль. ( В’ячеслав Рисцов ) Ведуча: Рушник у нашому побуті, обрядах живе й сьогодні. Обухівський край славиться майстринями - вишивальницями. На наше свято ми запросили членів Національної Спілки майстрів народного мистецтва України Зохнюк Світлану Сидорівну та Хіміченко Надію Омелянівну, авторів багатьох обухівських рушників. Майстрині: Герб Обухова і на його основі створений прапор мають три джерела і проукраїнський символ - Дерево життя з неповторного обухівського рушника, український рушник як втілення українського духу, і звичайно ж, наш земляк, видатний поет сучасності Андрій Малишко, який у пісні підніс цей символ над усім світом. «Пісня про рушник» перекладена на 95 мов світу. У 1997 році рішенням міжнародної організації ЮНЕСКО визначена кращою піснею про матір тисячоліття. 14 листопада 2012 р. ми відзначаємо 100-річчя з дня народження нашого земляка Андрія Малишка. Учні підготували питання до майстринь: 1. Скільки відомо на Україні технік вишивання? (Більше ста). 2. Що означає образ Дерева життя на рушнику? (Це своєрідна модель роду людського як організація світу в просторi і часi) 3. А чи правда, що обухівські рушники в давні часи вишивали переважно чоловіки? Майстриня: Так, вишивали чоловіки, здебільшого на продаж. Рушники-червоні та вохристі з деревцями, вазонами, часто з птахами користувалися великим попитом. Їх охоче купували на ярмарках. Використовували для прикрашання хат, в обрядових дійствах. Учні розглядають рушники майстринь. Розпитують вишивальниць про знаки – символи, техніку вишивання, волокнистий склад тканини, ниток. Дізнаються, що для міцності кольорів, нитки для вишивання запiкали у тісті. Ведуча: Відома поетеса, вишивальниця Малишкового краю Тетяна Лакиза у своєму вірші «Вишиваю» розповіла про обухівські знаки – символи на рушниках. Учениця: (Розповідає вірш) «Вишиваю» Т.Лакіза Вишиваю, мов пісню співаю, Нитку хрестиком ніжно кладу. Взір веселкою барв оживає, Наче сонце у мами в саду. Ось листочок бринить під руками, Ось гойдлива плакуча верба. Тут барвінок прославсь між гілками, А ось мак похиливсь - то журба.
Набираюся сили й снаги, Злих очей і пліток не боюся, Бо хрестом захищаюсь завжди. Визріває червона калина, Символ Роду, любові роса. Дві голубки – то вірність пташина , Дуб – то сила, а мальва – краса. Вишиванки. Одвіку й донині Всесвіт в них, закодована суть. I з – під голки на білій тканині В рушниках моїх квіти цвітуть. Рушники – то мої обереги, В них магічна є сила така, Що згорить, розіб’ється прокляття, Затремтить навіть в смерті рука. Вишиваю – мережу сорочки, Хочу всіх захистити від зла. Щоб сини українські та дочки Виростали з любові й тепла. Ведуча: Андрій Самійлович Малишко вірив у силу вишивок – оберегів. «Від смерті, ворожої кулі мене спасла мамина вишита сорочка» - сказав поет на з’їзді письменників України. Любов до матері привела Андрія Малишка до рідної хати, тільки – но звільнили Обухів від німців. Хоч на хвилинку побачити рідну неньку Івгу Остапівну. Учень:(Читає вірш): Мама вишивала рушники, Ніжно – ніжно голкою вертіла Ні, не йшли, а мчалися роки, - А старіть же зовсім не хотіла… Роки йшли і осінь майоріла За селом лунало вже «курли»… Пасмо сиве в дзеркалі узріла – Ох, роки…Як швидко пропливли… Мама вишивала рушники Ніжно нитки хрестиком складала. І шитво лишила навіки. Віддала усе, усе, що мала. Вишні розцвітали у садочку, Й мальви під вікном цвіли й цвіли… Рушники вишивані й сорочки Ніби лебеді, у вирій попливли.
(спiвають учасники,гостi свята) Ведуча: Підводячи підсумки нашої зустрічі, хочеться висловити сподівання, що ви берегтимете все,що нас оточує, адже мамина вишиванка, бабусина пісня, рушники – все це наша родовідна пам’ять, наша історія. Не забувайте, про що ми сьогодні говорили і розкажіть згодом своїм дітям, рідним. Учні: Були за князя Кия ми, і єсть у час космічний, Бо не мина народ у просторі і в часі не мина. В віках живе, не меркне наша полотняна вічність, І прахом не стануть, не гаснуть полотняні письмена… Щоб нащадки відали, як ми жили, воювали, Як ми народжувались, як помирали на схилі днів. Скільки ми рушників полотняних навишивали, Скільки в майбутнє послали отих полотняних листів. З поеми Євгена Гуцала « Материзна» Список використаної літератури:
|