Обґрунтування науково-дослідницької теми



Скачати 71.88 Kb.
Дата конвертації10.09.2017
Розмір71.88 Kb.
#43937
Обґрунтування

науково-дослідницької теми

кафедри диференційної та спеціальної психології

на 2016-2020 р.р.

"ПСИХОЛОГІЯ ОРТОБІОЗУ ЛЮДИНИ"
Теория ортобиоза проповедует ценность нормальной жизни и советует все, что может вести к ней… Для полной разработки… необходима дальнейшая научная деятельность, которой нужно дать самый широкий простор…

І.І. Мечников.


Актуальність теми.

Сьогодні Україна переживає найскладніший період за часи своїй незалежності. В останні два роки непередбачувана та неочікувана агресія проти нашої держави з боку Російської Федерації, окупація частини території, військовий конфлікт та бойові дії стали частиною щоденного життя наших співгромадян. Окрім цього Україна знаходиться на етапі активного реформування соціально-економічних відносин – це вимагає від громадян країни встигати за цими змінами, сприяти трансформаційним процесам, адаптуватися до них.

Будь-який соціальний конфлікт, і особливо військовий, впливає на стан взаємостосунків у суспільстві. Отже, складні соціально-політичні події, що відбуваються в Україні, позначаються на життєдіяльності великої кількості населення країни. В першу чергу це стосується тих, кого можна віднести до вразливих груп, тобто людей, які потребують пильної уваги з боку фахівців, зокрема тих людей, які безпосередньо на собі зазнали наслідків конфлікту: учасники АТО, внутрішньо переміщені особи, сім’ї, які зазнали втрат внаслідок військової агресії та проведення АТО.

За інформацією різних джерел, сьогодні в збройному конфлікті на Сході України беруть участь близько 50 тис. українських військових, серед них висока частка тих, хто повертається додому інвалідами не тільки у фізичному, а й у психологічному плані. Міжнародний досвід та результати ряду досліджень говорить про те, майже 98% військовослужбовців «можуть зажадати висококваліфікованої психологічної допомоги». Психологи відзначають, що реабілітація має важливе значення не тільки для самих воїнів, а й для всього суспільства.

Добре відомо, що під час загострення соціально-політичної ситуації, наявності конфлікту на макрорівні соціуму зростають конфлікти та насильство на мікрорівні – родини, колективу, громади, міжособистісних зв’язків. Дані міжнародних організацій, зокрема Міжнародного медичного Корпусу, свідчать, що в спокійний час у середньому 2–3% населення різних країн потребує психологічної допомоги. У разі настання катастрофи цей відсоток зростає до 4–5%. Психічні розлади до катастрофи спостерігаються у 10% населення, після – у 20%.

Сучасні виклики, що стали наслідком військового конфлікту, лише посилюють тенденції останніх десятиліть. Так, процес розвитку людини в умовах перманентних соціальних трансформацій в Україні, на жаль відбувався переважно за негативним, ніж за позитивним сценарієм. І цей негативний сценарій стосувався, як біологічних, так і соціально-психологічних аспектів життєдіяльності людини. І про це, зокрема, свідчать невисоке місце нашої країни у різних глобальних рейтингах. За останніми даними ВООЗ середня тривалість життя в Україні (2013 р.) складає лише 71 рік (для чоловіків – 66 років, для жінок – 76). За цим показником наша держава займає 111 місце у світі, посідаючи його з такими країнами, як Вірменія, Тринідад та Тобаго, Єгипет, Індонезія, Марокко, Бангладеш, Тонга. За іншим критерієм – Індексом розвитку людського потенціалу (ІРЛП, англ. Human Development Index, HDI) комплексним індексом для порівняльної оцінки бідності, грамотності, освіти, середньої тривалості життя та інших показників країни – Україна займала у 2012 році 78 місце. А за рівнем задоволеності життям, який засновується на даних різноманітних опитувань та індексів щодо рівня щастя громадян, Україна опиналась у п’ятірці най нещасливіших країн світу і посіла 174 місце.

Причиною зазначених негативних явищ є те, що соціальна трансформація на початкових етапах має яскраво виражену деструктивну функцію по відношенню до попередньої соціальності і розмиті контури майбутнього. В особистісному вимірі це виявляється у суттєвому зростанні психоемоційного навантаження на людину. Життя в умовах військового конфлікту та інформаційної війни перенасичене стресогенними чинниками. Більш того, психогенний ефект впливу бойових дій може бути відстроченим у часі і проявитися після зникнення безпосередньої небезпеки для життя. Складні життєві ситуації, з якими стикається особистість, дедалі частіше не вдається вирішити за короткий час і у звичний спосіб, тобто вони самі набувають кризового характеру.

Отже, проблема гармонійного розвитку особистості та її реадаптації до умов життєдіяльності, реабілітації та абілітації після негативних життєвих подій є дуже актуальною для українського суспільства. Необхідні докорінний перегляд існуючих підходів до системного розуміння психологічного здоров'я, як і щодо окремих його фундаментальних аспектів, так і щодо їх прикладної реалізації. І в цьому ми вважаємо доцільним спиратися на науковий спадок видатного вітчизняного вченого, ім’ям якого названо наш Одеський національний університет – лауреата Нобелевської премії І.І. Мечникова.

І.І. Мечников відноситься до тих геніальних вчених-природодослідників, які створили свою оригінальну філософську концепцію феномену людини. Філософські ідеї він виклав у своїх відомих працях останніх років життя: «Етюди про природу людини» (1903 р.) та «Етюди оптимізму» (1907). Автор пропонує ідеї відновлення людини як гармонійної цілісності, і по суті дає поштовх ідеям про системний підхід до реабілітації особистості.

У рамках філософської антропології Мечниковим були проаналізовані дві взаємозалежні теми: про дисгармонії людської природи та про ортобіоз – повноцінний життєвий цикл. Стосовно людської дисгармонійності вчений вважав, що людина не є досконалою і тільки своїми руками вона може удосконалити себе. Виявленим дисгармоніям Мечников протиставляв вчення про ортобіоз, повноцінний життєвий цикл, метою якого є відшукання засобів до виправлення та усуненню дисгармоній, що можна вважати зародженням ідей про реабілітаційні та абілітаційні заходи. Мечников висловлював пропозиції, як гармонізувати відносини людини із суспільством (що по суті виступає реадаптацією); через свою крайню недосконалість вони підлягають переробці, що, в остаточному підсумку, повинне відбитися й на самій природі людини. Людина буде знаходити способи вдосконалювати власну природу відповідно до об'єктивно складних можливостей. Природа ця, доданки якої досить різноманітні по своєму походженню, містить такі елементи, якими варто скористатися, щоб робити її гармонійніше.

Складова частина ортобіозу – продовження людського життя. На думку вченого воно занадто коротке і не дозволяє людині повною мірою виявити увесь свій потенціал. Але кінцевою метою є не тільки довге життя – потрібно домогтися, щоб життя не було обтяжене негодами – і це І.І. Мечников називає однією з головних проблем ортобіозу. Тобто вчений говорить про благополуччя людини. Відповідно, найбільш уразлива частина життя – старість. Важливо, щоб вона була не патологічною, а фізіологічною, нормальною, діяльною.

Ортобіоз виявлявся вченому способом подолання дисгармоній людського існування: і фізіологічних, і психологічних, і соціальних. «Ортобіоз, - писав Мечников, - вимагає працьовитого, здорового, помірного життя, далекого всякої розкоші й надмірностей. Потрібно тому змінити існуючі звичаї і усунути крайності багатства й бідності, від яких тепер виникає так багато страждань».

Отже, актуальність досліджень психології ортобіозу людини як у теоретичному, так і прикладному аспекті очевидна, адже психологічні проблеми сучасної людини за своєю суттю потребують осмислення саме в ортобіотичній парадигмі.

Таким чином, розглядаючи психологічне здоров'я в ортобіотичній парадигмі, можна висунути гіпотезу, що у даній концепції воно виступає характеристикою цілісності та гармонійності особистості. Тобто ортобіотичний погляд на психологічне здоров'я фокусується на розвитку інформаційного, енергетичного і емоційного потенціалу людини.

Актуальною проблемою є відсутність у сучасній психологічній науці теорій про фактори та механізми реабілітації особистості у зв'язку зі стратегіями гармонізації особистості. Необхідно визначити взаємозв'язки ортобіозу та реабілітації. Адже ці поняття досліджувались порізно й на сьогоднішній день немає теорії, яка пов’язує ці концепти.

Все це дозволяє говорити про необхідність прийняття деяких базових допущень при розгляді ортобіозу людини:

- визнання інтегральності ортобіозу, як одночасно фізіологічного, психологічного та соціального феномену;

- прийняття факту вихідної дисгармонійності особистості та розгляду ортобіозу, як стратегії подолання цієї дисгармонійності;

- концептуалізації психологічного здоров'я у ортобіотичній парадигмі, як характеристики цілісності та гармонійності особистості;

- прийняття багатомірності, багатоформності, багатовекторності ортобіозу людини.


Мета дослідження – ґрунтуючись на положеннях системного аналізу, розробити основні концептуальні поняття психології ортобіозу людини, запропонувати теоретичні та методичні підходи до вивчення особистості в ортобіотичній парадигмі, зокрема психологічного здоров'я та реабілітації.
Завдання дослідження:

  1. Розглянути ортобіоз, як системний феномен;

  2. Обґрунтувати методологічні та методичні засади дослідження ортобіозу та тенденцій його розкриття на індивідному, особистісному, міжсуб’єктному та макросоціальному рівнях;

  3. Визначити семантичне поле категорії «ортобіоз», прослідкувати тотожність та відмінність деяких складових та характеристик таких категорій як: «дисгармонійність», «благополуччя», «психологічне здоров’я», «копінг» в психологічних дослідженнях.

  4. Дослідити психофізіологічні та соціально-психологічні тенденції реалізації ортобіозу на різних етапах життєвого шляху людини;

  5. Розробити ортобіотичну теорію психологічного здоров'я та емпірично валідизувати її;

  6. Виявити гендерні та соціально-демографічні особливості реалізації ортобіотичного способу життя людини

  7. Проаналізувати в ортобіотичній парадигмі особливості професійного самовизначення та професійної деформації людини

  8. Створити методичний апарат для дослідження особистості в ортобіотичній парадигмі;

  9. Розробити психопрофілактичні та навчальні програми для формування ортобіотичного способу життя.

  10. Розробити реабілітаційні програми та центри, спрямовані на відновлення функціонального стану організму, нормалізацію емоційної, морально-етичної та мотиваційної сфер, досягнення оптимального рівня особистісної адаптації і професійно важливих якостей постраждалих.


Ключові слова: особистість, ортобіоз, копінг, системне моделювання, соціалізація, трансформаційне суспільство, потенціал, аномія, розвиток, діалектика прогресу та регресу, благополуччя, творча діяльність, старість, геронтологія, життєві цикли, психологія часу, проактивність, тенденції розкриття особистості, макросоціальні процеси, несвідоме, делінквентність, ресурси особистості, самоефективність, автентичність, позитивна психологія, позитивні риси особистості, вдячність, психосоматика, перфекціонізм, реабілітація, абілітація, реадаптація.
Каталог: pub -> bank -> userfiles -> files -> imem
imem -> Методичні вказівки до курсу «Психологія управління»
imem -> Методичні вказівки до курсу «Педагогічна психологія»
imem -> Методичні вказівки до курсу «Психологія вищої школи»
imem -> Методичні вказівки до курсу «Психологія спорту»
imem -> Методичні вказівки до курсу «Психолінгвістика»
imem -> Методичні вказівки до курсу «Психологія творчості»
imem -> Одеський національний університет імені І. І. Мечникова
imem -> Методичні вказівки до курсу «Соціальна психологія»
imem -> Методичні вказівки до курсу «Основи психологічного консультування»
imem -> Методичні вказівки до курсу «Психологія сім’ї»

Скачати 71.88 Kb.

Поділіться з Вашими друзьями:




База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2022
звернутися до адміністрації

увійти | реєстрація
    Головна сторінка


завантажити матеріал