Обдаровані діти



Сторінка3/4
Дата конвертації15.04.2016
Розмір0.64 Mb.
1   2   3   4

У роботі з обдарованими дітьми вчитель повинен:

  • бути доброзичливим і чуйним;

  • знати психологічні особливості обдарованих дітей;

  • розуміти потреби та інтереси школярів;

  • мати високий рівень інтелектуального розвитку;

  • мати широке коло інтересів та вмінь;

  • бути готовим до виконання найрізноманітніших обов’язків, пов’язаних із навчанням обдарованих дітей;

  • мати почуття гумору, але без схильності до висміювання;

  • бути самокритичним, готовим до перегляду своїх поглядів і постійного самовдосконалення;

  • мати творчий особистий світогляд;

  • мати добре здоров'я та життєздатність.

Особистість педагога – лише передумова виховання дитини. Трансляція її позитивних рис відбувається лише тоді, коли він, встановлюючи зв’язки з дітьми, створює і збагачує їхній досвід емоційних переживань.











Додаток №1
Обдаровані не люблять одноманітності, їх складно переключити, якщо вони поринули в роботу. Але в школі завжди є учні, які не хочуть виявляти свою талановитість чи обдарованість.
ПОРІВНЯЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА


Талановитий

Обдарований

Усім цікавиться

Допитливий

Має хороші думки та ідеї

Має „дикі” думки та ідеї

Наполегливо працює

Грається, але отримує високі бали, особливо з творчих завдань

Відповідає на запитання

Дискутує, додає подробиці

Слухає з цікавістю

Виявляє палке сприймання, чутливість

Легко вчиться

Уже знає. І коли він це вивчив?

Потребує 6-8 повторень

1-2 повторень досить

Розуміє ідеї

„Конструює” абстракцію

Проводить час з однолітками

Більше до вподоби компанія дорослих

Розуміє значення

Прагне скласти умовивід

Виконує домашні завдання

Створює проекти

Копіює

Творить нове

Любить школу

Любить пізнавати

Сприймає

Інтенсивно досягає бажаного, підсилюючи самого себе

Запам’ятовує інформацію

Перетворює інформацію

Має хорошу пам’ять

Добре працює розум

Любить послідовність

Любить складність

Готовий до дії реагування, відповіді

Уважно придивляється до життя і все помічає, якщо гостро реагує, то перебільшує

Задоволений своїми успіхами в навчанні

Критично ставиться до себе і до інших, оголошує це

Дає відповіді

Ставить запитання

Додаток №2
СИСТЕМА РОБОТИ З ОБДАРОВАНИМИ ДІТЬМИ


Виявлення

обдарованих дітей

Спостереження,

тестування, співбесіди

Створення умов для розкриття потенціальних можливостей дітей

Реалізація навчального плану.

Робота психолога.

Функціонування гуртків.

Виховні заходи.

Олімпіади, інтелектуальні турніри


Максимальне розкриття обдарованості

Індивідуальні консультації.

Підготовка до олімпіад.

Позакласна, гурткова робота. Використання нових педагогічних технологій на уроках та в позаурочний час.


Створення дитячої організації „Дивосвіт”

Створення якісних умов для діяльності дитячої організації.

Оформлення газети.

Оформлення стенда.

Виконання виховного плану роботи.

Презентація дитячої організації на районному фестивалі


Підготовка педагогів до роботи з обдарованими дітьми

Ознайомлення вчителів із проблемами обдарованості.

Організація психолого-педагогічних семінарів.

Ознайомлення педагогів із психодіагностичними методиками та знаннями на засіданнях нарад і педрад.

Підвищення кваліфікації на курсах.



Стимулювання саморозвитку

Нагородження відмінників Похвальними листами.

Нагородження переможців олімпіад та інтелектуальних конкурсів Подяками ат подарунками



Критерії результативності

Участь і перемоги в районних і обласних конкурсах, олімпіадах.

Вступ до ВНЗ



Додаток №3

АНКЕТА ДЛЯ ВИВЧЕННЯ ЗДІБНОСТЕЙ УЧНІВ

І. Здібності до занять науковою працею

  1. Читає книги, наукову літературу з випередженням своїх однокласників.

  2. Свої думки висловлює зрозуміло і чітко.

  3. Має хорошу моторну координацію, особливо між зоровим та слуховим сприйняттям.

  4. Багато часу відводить створенню проектів.

  5. Любить обговорювати наукові події, винаходи. Часто замислюється над ними.

  6. Намагається зрозуміти причини подій.

  7. У разі зміни абстрактних понять виявляє більші, ніж інші діти, здібності.

  8. Не впадає у відчай, коли його нові задуми або проекти не підтримують батьки, вчитель.


ІІ. Літературна обдарованість

  1. Любить писати оповідання та вірші.

  2. Своїх героїв у оповіданнях зображає майстерно.

  3. для своїх оповідань вибирає ті слова, які добре передають емоційні почуття.

  4. Розповідаючи, вибирає головне, найхарактерніше.

  5. Розповідаючи про щось, уміє дотримуватись одного сюжету, не втрачає головної думки.

  6. Вигадує нове і незвичайне, коли розповідає про щось своїм знайомим.

  7. Свою розповідь будує вільно, починаючи від зв’язку сюжету і закінчуючи розв’язанням конфлікту.


ІІІ. Інтелектуальні здібності

  1. Учень засвоює нові знання швидко і легко все охоплює.

  2. Має почуття здорового глузду й використовує знання в практичних повсякденних ситуаціях.

  3. Добре міркує, не плутається з думкою. Добре вловлює зв’язок між подіями, між причинами та наслідками.

  4. Швидко запам’ятовує прочитане або почуте, не витрачає багато часу на повторення того, що потрібно запам’ятати.


  5. Знає багато про такі події, яких його однокласники не знають, про які навіть не здогадуються.

  6. Має великий запас слів, легко користується новими словами, вільно висловлюється.

  7. Любить читати нові книги, які читають старші за віком.

  8. Вирішує складні завдання, що потребують розумових зусиль.

  9. Ставить багато запитань.

  10. Оригінально мислить і пропонує неординарні відповіді.

  11. Випереджає однолітків у навчанні.

  12. Дуже спостережливий, добре сприймає інформацію, швидко реагує на все нове.


ІV. Музичний талант

  1. Добре співає.

  2. Добре відчуває ритм і мелодію, завжди вслухається в них.

  3. Любить співати разом з іншими, щоб виходило злагоджено і добре.

  4. У співі та музиці висловлює свої почуття.

  5. Створює оригінальні мелодії.

  6. Добре грає на музичному інструменті.

  7. любить музичні записи, прагне піти на концерт або туди, де можна послухати музику.

  8. Під час виконання танцю. Пісні чи гри на музичному інструменті вкладає багато енергії та почуттів.


V. Художні здібності

  1. Використовує малюнок або ліплення, щоб висловити свої почуття та настрій.

  2. У своїх малюнках зображає різноманітні типи предметів, ситуації, людей.

  3. Цікавиться творами мистецтва. Може дати їм особисту оцінку і відтворити те, що йому сподобалося.

  4. До творів мистецтва ставиться серйозно. Коли чує нову музику, замислюється, уявляє картину.

  5. У вільний час багато малює, ліпить, створює композиції, що мають художнє значення.

  6. Любить працювати з пластиліном, глиною, клеєм, для того щоб відтворити речі у трьох вимірах.

  7. Оригінальний у виборі сюжету, складає незвичайні композиції.


VІ. Технічні здібності

  1. Добре вміє майструвати, знає різні ремесла.

  2. Читає журнали та статті про створення нових механізмів, приладів, машин.

  3. Може читати нескладні креслення.

  4. Любить робити креслення механізмів.

  5. Використовує старі деталі для створення нових виробів, іграшок, приладів.

  6. Визначає причини несправності приладів.

  7. Конструювання належить до його вподобань.


VІІ. Здібності до спорту

  1. Енергійний, потребує якомога більше фізичних рухів, щоб бути щасливим.

  2. Добре розвинена координація рухів.

  3. Любить брати участь у спортивних іграх та змаганнях.

  4. Любить ходити в походи, тренуватися на спортивних майданчиках.

  5. Вільний час проводить у спортивних іграх.

  6. Швидко бігає.

  7. Постійно досягає успіхів у якомусь виді спортивної гри.


VІІІ. Артистичний талант

  1. Цікавиться акторською грою.

  2. Легко входить у роль іншої людини, персонажа.

  3. Виразно змінює тональність голосу, коли зображає героїв.

  4. Уміло передає почуття через міміку, жести, рухи.

  5. Розуміє і вміє передати конфлікти ситуації. Може розіграти будь-яку драматичну сцену.

  6. Під час своїх розповідей прагне викликати емоційну реакцію інших людей.

  7. Легко драматизує, передає почуття, емоційні переживання.


Додаток №4
НАЯВНІСТЬ ПАРАЛЕЛЬНИХ ХАРАКТЕРИСТИК ОБДАРОВАНИХ ДІТЕЙ


Учить все швидко і досить легко

Нудьгує, якщо робота одноманітна

Має підвищену уяву. Не схильний дотримуватися організаційних принципів

Завжди хоче все зробити по-своєму

Дуже допитливий. Хоче про все знати

Усе помічає, навіть зайве

Намагається себе обстежити, помітити

Взаємини та їхні механізми для нього важливіші, ніж живі люди

Усе обмірковує. Намагається встановити зміст взаємин, пізнати суть

Не хоче зупинятися та починати іншу роботу

Має великий обсяг уваги

Помічає непослідовність(ви ж казали...)

Узагальнює й переносить узагальнене в нову ситуацію

Інколи здається, що „впав з місяця”

Освоює добро, абстрактні поняття

Дуже переживає невдачі. Не хоче „падати з вороного коня”

Має великий словниковий запас, добре ним послуговується

Помічає мовні помилки інших, що інколи відвертає від нього людей

Без повторень запам’ятовує те, що почув чи прочитав

Не любить повторювати, репетирувати

Любить читати

Постійно читає й не помічає нічого навколо

Має добре почуття гумору

Може посміятися над іншими

Використовує ідеї, думки, слова, матеріали по-новому

Прагне все переробити на свій манер

Завжди хоче взяти гору над іншими

Прагне бути авторитетним

Використовує здоровий глузд і може бути практичним

Може своїми запитаннями довести людину до розпачу

Якщо лідер, то в декількох напрямках. Його охоче питають, його пораду хочуть отримати

Стає ватажком. Не хоче прислухатися до думки інших


Додаток №5

БАНК ДАНИХ ОБДАРОВАНИХ ДІТЕЙ
Інтелектуальні здібності______________________________________

Художні здібності____________________________________________

Музичні здібності____________________________________________

Наукова праця______________________________________________

Літературні здібності_________________________________________

Артистичні здібності__________________________________________

Спортивні здібності___________________________________________

Технічні здібності_____________________________________________



Додаток №6
ІДЕАЛЬНИЙ ПЕДАГОГ


Фахівець

Працівник

Людина

  • Знання педагогічної теорії

  • Уміння поставити мету і домогтися її виконання

  • Високі моральні риси: чуйність, гуманізм і доброзичливість

  • Володіння педагогічною майстерністю

  • Уміння розподіляти час

  • Активна життєва позиція

  • Знання психології

  • Систематичне і планомірне підвищення кваліфікації

  • Особистий приклад

  • Володіння технологіями навчання і виховання

  • Націленість на піднесення продуктивності праці

  • Національна свідомість і самосвідомість

  • Володіння формами, методами, засобами навчання і виховання

  • Здатність до творчості

  • Патріотизм

  • Уміння раціонально використовувати навчальну працю учнів

  • Загальна ерудиція та обізнаність

  • Почуття гумору

  • Любов до учнів

  • Розумний оптимізм, помірний скептицизм

  • Міцне здоров'я, здоровий спосіб життя

  • Віра в людину

  • Бажання працювати;

  • відданість справі;

  • колективізм

  • Духовність



ІV. ФОРМУВАННЯ ВЧИТЕЛЕМ ТВОРЧОГО ПІДХОДУ ДО УРОКУ

Нехай заслужено пишаються своїми великими відкриттями вчені, нехай гордяться своїми патентами винахідники, нехай не без підстав уважають свою місію особливо вагомою медики священики, державні діячі, але коли до класу заходить педагог і розпочинається священне дійство, ім’я якому урок, кермо планети й доля людства, його майбутнє саме в руках учителя.

Як би не розвивались дидактичні системи у школах відтвореного чи нового типу і якими б не були їх концепції навчання виховання, вони обов’язково реалізуються в певних організаційних формах. Щоби більше в таких школах було нового, роблять спробу термін “урок” замінити іншими: сюжетно-рольові заняття, лекційно-семінарські форми організації занять, навчально-дослідні заняття, заняття з розв’язання дослідницьких завдань, нові ін формаційні технології навчання тощо. Усі заняття (як би вони технологічно й методологічно не обставлялись), що проводяться у шкільному приміщенні за розкладом, з постійним складом учнів, під керівництвом учителя, розпочинаються і закінчуються синхронно для вчителів усієї школи і є уроками, а вся шкільна система навчання – класно-урочистою.

Урок має великі резерви. Його дидактично-виховні та розвивально-творчі можливості використовуються ще не повною мірою. На уроках як основна, але не єдина організаційна форма навчання можуть і повинні використовуватись найрізноманітніші форми організації навчальної діяльності учнів, побудованої на принципах гуманізації, демократизації, диференціації та індивідуалізації чи особистої орієнтації.

Урок не є ідеальною організаційною формою навчання. Йому притаманні суб’єктивні й об’єктивні вади, над усуненням яких слід працювати. серед них обмежена часом регламентація діяльності дітей із різними навчальними можливостями, однаковий темп роботи, брак оперативного контролю, обмаль зворотної інформації про якість засвоєння матеріалу тощо. Підвищенню ефективності сприяють оновлення змісту освіти, модульна побудова змісту навчання, включення учнів у самостійну пізнавальну діяльність, задоволення їхніх потреб у знаннях і вміннях, залучення до практичної діяльності, яка вимагає застосування знань.

Ставити питання про повну заміну уроків якимись іншими організаційними системами неправомірно, як з дидактичного, так і економічного погляду. І на сьогодні урок є основною організаційною формою навчання у школі, і при його проведенні не варто забувати про його характерні ознаки:



  1. урок проводиться не заради самого уроку, а заради того, щоб впливати на особистість учня; не заради того, щоб “пройти” які сть питання програми, а заради того, щоб на матеріалі цих програмних питань формувати визначені якості особистості.

  2. Центральний компонент будь-якого уроку – організація пізнавальної діяльності учнів. Провідними пізнавальними процесами є мислення та уява. А необхідними умовами продуктивної роботи мислення та уяви будуть правильна організація сприяння й пам’яті учнів, створення визначеної установки й організації уваги.

  3. Навчання, що виховує, не можна звести до виховних моментів уроку. Усі елементи уроку повинні бути виховними за своєю суттю. координуючим центром усіх виховних заходів, форм і методів уроку повинна бути психологічна мета.

Характеризуючи урок, у психолого-педагогічній літературі робиться акцент на трьох основних умовах, що забезпечують його ефективність.



  1. Загально-педагогічна умова включає педагогічні вимоги, яким, власне, повинен відповідати урок.

  2. Методична умова передбачає відповідальність педагогічних вимог даному конкретному навчальному предмету згідно з його специфікою.

  3. Психологічна умова пов’язана з тими психологічними закономірностями, що лежать в основі знань, навичок і вмінь. Виконання психологічної умови дозволяє активізувати пізнавальну активність учнів, забезпечити їхню спільну діяльність.

Як відомо, навчання – це двосторонній процес. З одного боку, ефективні навчання визначається тим. наскільки вчитель правильно організує розумову діяльність, використовує можливість пам’яті, допомагає учням опанувати методи пізнання та формує в них навички навчальної діяльності, враховує вікові та індивідуальні особистості й інше.

З іншого боку, ефективність навчання залужить від активності пізнання та діяльності самого учня. Безумовно, на діяльність учнів великий вплив має особистість учителя, його активність, готовність до навчання. Таким чином, на хід уроку впливають моральні особистісні особливості вчителя, його емоційний стан уміння володіти класом тощо. З огляду на все це можна припустити, що в основі будь-якого уроку лежить єдиний процес взаємодії вчителя й учнів.

Результати чисельних досліджень свідчать про те, що школярі погано володіють методичними та економічними знаннями. Більш високий рівень знань вони виявляють, оволодіваючи фактологічним матеріалом, уміючи відтворювати знання та застосовувати їх у знайомій ситуації. Нетрадиційна постановка питання значно знижує результативність відповідей учнів. Щодо вміння інтегрувати ці знання та застосування їх для одержання нових знань з’ясовування явищ, які відбуваються в навколишньому світі, то тут результати школярів ще нижчі. А щоб мати можливість знайти своє місце в житті, учень сучасної школи повинен мати певні якості:


  • гнучко адаптуватись у мінливих життєвих ситуаціях;

  • самостійно та критично мислити;

  • уміти бачити та формувати проблему, знаходити шляхи її раціонального вирішення;

  • усвідомлювати, де і яким чином здобуті знання можуть бути використані в оточуючій його дійсності;

  • бути здатним генерувати нові ідеї, творчо мислити;

  • грамотно працювати з інформацією;

  • бути комунікабельним, уміти працювати в колективі;

  • уміти самостійно працювати над розвитком особистої моральності, інтелекту, культурного рівня.

Таким чином, головний стратегічний напрям розвитку світової та вітчизняної системи освіти лежить у площі вирішення проблеми розвитку особистості учня та вчителя, технологізації цього процесу. В умовах цієї парадигми освіти вчитель найчастіше вичапає в ролі організатора всіх видів діяльності учня як компетентний консультант і помічник. його професійні вміння повинні бути спрямовані не просто на контроль знань і вмінь школярів, а на діагностику їх діяльності та розвитку. Це значно складніше, ніж традиційний підхід.

Гуманізація освіти, запобігання безвиході її розвитку змусили школу перейти на технологічний етап розвитку. проблема сьогодні полягає в тому, щоби дати вчителю методологію вибору та механізм реалізації відібраного вченими змісту освіти в реальному навчальному процесі як з урахуванням інтересів і здібностей учнів, так і їх особистої творчої індивідуальності. Окремі форми та методи навчання повинні поступитись цілісним педагогічним технологіям загалом і технології навчання – зокрема. Вибір ос літньої технології – це завжди вибір стратегії, пріоритетів, системи взаємодії, тактик навчання та стилю роботи вчителя з учнями. Педагогічна технологія включає в себе дві групи питань, перша з яких пов’язана із застосуванням технічних засобів у навчальному процесі, друга з його організацією.

Маючи на увазі технічні засоби, говорять апаратуру, за допомогою якою демонструються матеріали, спеціально розроблені для неї. Найчастіше подавання звукової та друкованої інформації поєднують з екранним зображенням. Носієм цієї методики може бути звукозапис: наприклад, запис лекції з паузами, під час яких демонструється ілюстративний матеріал, учні отримують і виконують завдання, звіряють його з відповіддю, яка з’являється в кадрі на екрані або надається у звукозапису. Більш складним, але дуже перспективним є використання навчальної методики інформаційно-комунікативних технологій.

Це основні напрями використання в навчальному процесі технічних засобів і програмного навчання. Технологія навчального процесу об’єднує широке коло проблем, пов’язаних з аналізом навчального матеріалу та організацією навчальної діяльності педагога й учнів.

Педагогічна технологія об’єднує й нові концепції процесу навчання, і проблеми взаємовпливу нових засобів і методів навчання, і використання системного підходу до організації навчання.

Важливого значення в цьому процесі набуває і психолого-педагогічна підготовка вчителя. Ураховуючи, що один із стратегічних завдань реформування освіти в Україні згідно з державною програмою “Освіта” є формування, становлення її фізичного й морального здоров’я, розв’язання цього завдання передбачає психолого-педагогічне обґрунтування змісту й методів навчально-виховного процесу, спрямованого саме на розвиток особистості учня.

Технологізація особистісно зорієнтованого освітнього процесу передбачає спеціальне конструювання навчального тексту дидактичного матеріалу, методичних рекомендацій до його використання, типів навчального діалогу, форми контролю особистісного розвитку учня в ході навчально-пізнавальної діяльності. Тільки при реалізації принципу суб’єктивності освіти можна говорити про особистісно зорієнтовані технології,, вимоги до яких є наступними:


  • навчальний матеріал повинен забезпечити виявлення змісту суб’єктивного досвіду учня, включаючи досвід його попереднього навчання;

  • вклад знань учителем повинен бути спрямований не тільки на розширення їх обсягу, структурування, інтегрування, узагальнення предметного змісту, а й на постійне перетворення набутого суб’єктивного досвіду кожного учня;

  • у процесі навчання необхідне постійне узгодження суб’єктивного досвіду учнів з науковим змістом здобутих знань;

  • активне стимулювання учня до самостійної освітньої діяльності, зміст і форми якої повинні забезпечувати учню

  • активне стимулювання учня до самостійної освітньої діяльності, зміст і форми якої повинні забезпечувати учню можливість самоосвіти, саморозвитку, самовираження в ході оволодіння знаннями;

  • конструювання та організація навчального матеріалу, який дає змогу учню вибирати його зміст, вид і форму при виконанні завдань, розв’язуванні задач тощо;

  • виявлення та оцінка способів навчальної роботи, якими учень користується самостійно, стійко, продуктивно;

  • забезпечення контролю й оцінювання процесу навчання, а не тільки його результатів.

Щодо особливостей діяльності вчителя із планування та проведення подібних уроків, то вони полягають у:



  • конкретизації цілей для кожного етапу уроку, створенні умов для прийняття їх учнями;

  • переведенні змісту навчальної інформації в систему проблемних навчальних завдань;

  • управлінні навчально-пізнавальною діяльністю учнів а основі дотримання психологічних умов процесу набуття знань, урахування індивідуальних особистостей психологічного розвитку учнів;

  • створення умов для розвитку внутрішньої позитивної мотивації, стимулюванні ініціативи, активізації когнітивних процесів;

  • наданні учням можливості реалізувати своє право на вибір рівня опанування матеріалу, форми фіксації його основних положень, способів дії, видів контролю, обсягу домашнього завдання;

  • створені умов для розвитку внутрішньої позитивної мотивації, стимулюванні ініціативи, активізації когнітивних процесів;

  • наданні учням можливості реалізувати своє право на вибір рівня опанування матеріалу, форми фіксації його основних положень, способів дії, видів контролю, обсягу домашнього завдання;

  • забезпечені постійного зворотного зв’язку між учителем та учнями, діагностуванні зам зовнішніми ознаками та за допомогою спеціальних методик внутрішнього стану учнів і врахуванні результатів цих процедур в управлінні навчальним процесом;

  • створенні умов для рефлексивної діяльності учнів, стимуляції ініціативи та творчості.

Існують також і певні вимоги до структури уроків.

Наприклад мета етапу мотивації – сфокусувати увагу учнів на проблемі та викликати інтерес до обговорюваної теми. Мотивація є своєрідною психологічною паузою, яка дає змогу учням усвідомити , що вони зараз почнуть вивчати інший (після попереднього уроку) предмет, що перед ними інший вчитель і зовсім інші завдання. Крім того, кожну тему, яку планується засвоїти з учнями, відповідно до фундаментальних положень теорії психолого-філософського пізнання, можна реально вважати засвоєною, якщо вона стала основою для розвитку в суб’єкта власних новоутворень: у його когнітивній сфері, свідомості, емоційно-цілісній сфері тощо. Отже, суб’єкт навчання має бути налаштований на ефективний процес пізнання, мати в ньому особистісну, власну зацікавленість, усвідомлювати, що й навіщо він зараз зробити жме. Без виникнення цих мотивів учіння, мотивації навчальної діяльності не можу бути ефективного пізнання.

Із цією метою можуть бути використані прийоми, що створюють проблемні ситуації, викликають у дітей здивування, інтерес до змісту знань, процесу їх отримання, підкреслюють парадоксальність явищ і подій. Це може бути і коротка розповідь учителя, й бесіда, і демонстрування наочності, й нескладна інтерактивна технологія.

Щодо оголошення, представлення теми й очікуваних навчальних результатів, то їх мета – забезпечити розуміння учнями змісту їхньої діяльності. Часто буває доцільно залучати до визначення очікуваних результатів усіх учнів. Щоб визначити для себе майбутні результати уроку, учні інколи мають озвучити своє особливе ставлення до суті та структури вибраних способів навчальної діяльності.

Списувати свої дії із засвоєння та застосування інформації, передбачених темою. Без чіткого та конкретного визначення й усвідомлення учнями результатів їхньої пізнавальної діяльності, особливо на уроках із використанням інтерактивних технологій, вони можуть сприйняти навчальний процес як ігрову форму діяльності, не пов’язану з навчальним предметом.

При виконанні завдань на протязі уроку вчитель має по-перше надати інструкцію щодо виконання сети та правил а також послідовності дій та кількості часу, що відводиться на виконання. Далі вчитель може здійснити об’єднання у групи або розподіл ролей. Доцільним буде виконання завдання, при якому вчитель виступає як організатор, помічник, ведучий дискусії, намагаючись надати учасникам максимум можливостей для самостійної роботи та навчання у співпраці один з одним.

Рефлексія є природним невід’ємним і найважливішим компонентом навчання на уроці. Вона дає змогу учням і вчителю: усвідомити, чого вони навчились, пригадати деталі свого досвіду й отримати реальні життєві уявлення про те, що вони думали та відчували, коли вперше зіткнулись з тією чи іншою навчальною технологією. Це допомагає їм чіткіше планувати свою подальшу діяльність уже на рівні застосування технологій у пізнавальній діяльності та в житті, оцінити власний рівень розуміння та засвоєння навчального матеріалу, спланувати чіткі реальні кроки його подальшого опрацювання, порівняти своє сприйняття з думками, поглядами, почуттями інших, інколи скоригувати певні позиції, побачити реакцію учнів на навчання та внести необхідні корективи.

Рефлексія здійснюється в різних формах: у вигляді індивідуальної роботи, роботи в парах, групах, дискусії, у письмовій та усній формі. Вона завжди містить кілька елементів: фіксацію того, що відбулось, визначення міркувань і почуттів у стосунку отриманого досвіду, плани на майбутній розвиток.

Протягом підбиття підсумків пояснюється зміст проблеми, підбивається підсумок засвоєних знань і встановлюється зв’язок між тим, що вже відомо, і тим, що ще повинно вдосконалюватись у майбутньому.

Уроки мають захоплювати учнів, пробуджувати в них навчальні мотивації, навчати самостійному мисленню та діям. Ефект впливу на емоції та свідомість учнів значною мірою залежить від стилю роботи конкретного вчителя. Нестандартні уроки мають такі особливості як актуальність, оригінальність, універсальність використання, можливість реалізації педагогічки співробітництва учителя й учня. Усе це дозволяє ефективно досягти мети й отримати необхідний результат.

Не дивлячись на різноманітні шляхи сучасної системи освіти, суспільство має надію на створення нової ефективної моделі. Про довіру освітянам свідчить той факт, що спеціальна комісія ЮНЕСКО оголосила ХХІ століття століттям освіти. Великі надії покладає на освіту й українське суспільство. Утворення держави-нації на рівні вимог сучасного часу потребує розвитку інтелектуальної, духовної та фізичної сфери кожної молодої людини, її творчого потенціалу.

1   2   3   4


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка