Нститут психології ім. Г. С. Костюка апн україни кривоконь наталія іванівна



Скачати 389.43 Kb.
Сторінка1/2
Дата конвертації11.04.2016
Розмір389.43 Kb.
  1   2



Для заказа доставки диссертации сделайте запрос через форму обратной связи по ссылке: http://mydisser.com/ru/contact.html


ІНСТИТУТ ПСИХОЛОГІЇ ІМ. Г.С. КОСТЮКА АПН УКРАЇНИ

КРИВОКОНЬ НАТАЛІЯ ІВАНІВНА
УДК 159.923 : 316.6 +159.923 : 316.37

СОЦІАЛЬНО-ПСИХОЛОГІЧНІ ЧИННИКИ

ПРОФЕСІЙНОЇ САМОІДЕНТИФІКАЦІЇ ФАХІВЦІВ

СИСТЕМИ СОЦІАЛЬНОГО ЗАХИСТУ НАСЕЛЕННЯ


19.00.05 - Соціальна психологія


АВТОРЕФЕРАТ
дисертації на здобуття наукового ступеня

кандидата психологічних наук


Київ – 2002

Дисертацією є рукопис

Робота виконана в Інституті психології ім. Г.С. Костюка АПН України

Науковий керівник:

-

кандидат психологічних наук,

старший науковий співробітник



Панок Віталій Григорович,







Український науково-методичний центр

практичної психології і соціальної роботи АПН

та Міністерства освіти і науки України, директор


Офіційні опоненти:

-

доктор психологічних наук, професор

Орбан-Лембрик Лідія Ернестівна,

Прикарпатський університет ім. Василя Стефаника, завідувач кафедри соціальної психології


















кандидат психологічних наук, доцент

Хоружий Сергій Миколайович,

Київський національний лінгвістичний університет, доцент кафедри психології




Провідна установа:

-

Інститут соціальної та політичної психології АПН України, лабораторія методології психосоціальних і політико-психологічних досліджень










Захист дисертації відбудеться “23квітня 2002 р. об “ 11” годині

на засіданні спеціалізованої вченої ради Д.26.453.01

в Інституті психології ім. Г.С.Костюка АПН України

за адресою: 01033, м.Київ-33, вул. Паньківська, 2





З дисертацією можна ознайомитись у бібліотеці

Інституту психології ім. Г.С.Костюка АПН України

за адресою: 01033, м.Київ-33, вул. Паньківська, 2


Автореферат розісланий “ 22 березня 2002 р.

Вчений секретар



спеціалізованої вченої ради

Г.О.Балл



ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА РОБОТИ

Актуальність дослідження зумовлена новими вимогами щодо якості підготовки кадрів для системи соціального захисту населення (далі - ССЗН).

Гострота соціально-економічної проблематики в Україні викликала необхідність розробки нової концепції та реформування підходів до соціальної роботи як професійної діяльності. Зміст нової концепції полягає у відході від суто фінансового та пільгового забезпечення з боку держави на користь адресної підтримки, яка зумовлена конкретними потребами індивіда.

Такий підхід вимагає від працівників виконання не лише формально-адміністративних функцій, але і визначення соціально-психологічної проблематики, індивідуальних потреб людей, які звертаються по допомогу, сформованості навичок адекватного спілкування, налагодження взаємодії з клієнтами соціальних служб тощо. Оскільки працівники ССЗН виступають як посередники між державою та соціально незахищеними громадянами, то їх професійні дії мають узгоджуватись, з одного боку, з потребами клієнтів, а з іншого, - з можливостями держави. Вирішення означеної проблеми зумовлює необхідність пошуку такої фахової моделі, яка б поєднувала обидва аспекти і відповідала сучасним вимогам. Особливо гостро ці питання постають в ході професійної підготовки фахівців із соціальної роботи у навчальних закладах.

У зв'язку з цим зростає увага до механізмів та чинників самоідентифікації в ході професійного становлення, тому що саме ідентифікаційні процеси забезпечують механізми соціалізації, спонукають людину до активного самостійного пошуку власної позиції, посилюють суб'єктивний компонент у формуванні “Я-концепції”. Визначення чинників професійного становлення соціальних працівників в умовах реформування системи соціального захисту є тією науковою проблемою, що постала перед нами в ході дисертаційної роботи.

Дослідженню питань формування особистості в професії присвячені доробки ряду науковців. Зокрема, розглядаються проблеми професійної соціалізації та діяльності особистості (Абульханова-Славська К.О., Іванова О.М., Климов Є.О., Леонтьєв О.М., Максименко С.Д., Москаленко В.В., Орбан Л.Е., Рибалка В.В., Федоришин Б.О. та ін.); аналізуються питання професіогенезу (Боришевський М.Й., Маркова А.К., Рубінштейн С.Л. й ін.), формування та складових “Я-концепції” і самосвідомості фахівців різних професій (Бодальов О.О., Кон І.С., Міщик Л.І., Панок В.Г., Петренко В.Ф., Чепелєва Н.В. та ін.). Проблема самоідентифікації також привертає увагу представників різноманітних напрямків соціальної психології (Агєєв В.С., Еріксон Е., Теджфел Г., Тернер Дж., Ядов В.А. та ін.).

Проте, здійснений аналіз літератури засвідчив, що більшість авторів розглядають особистісну та соціальну ідентичність як важливі регулятори самосвідомості та соціальної поведінки особистості взагалі, тоді як аспекти ідентифікації в конкретній професійній діяльності (зокрема, в соціальній роботі) не є достатньо розробленою науковою проблемою. Крім того, в літературі практично відсутні психологічні доробки, присвячені розгляду становлення професійної “Я-концепції” та особливостей формування особистості фахівців ССЗН у нових соціально-професійних умовах.

У зв'язку з цим актуальними як на теоретичному, так і на практичному рівнях, є проведення досліджень, що сприятимуть розвиткові уявлень про самоідентифікацію фахівців із соціальної роботи, цілі, значення, зміст цього процесу, а також створенню основ професіографування діяльності працівників ССЗН за новою спеціальністю, що затверджена Постановою Кабінету Міністрів України від 24.05.1997 року за № 507 – “Соціальна робота” (04.02). Не менш актуальними уявляються також доробки, які стосуються психолого-педагогічного обґрунтування й удосконалення процесу та методів підготовки працівників означеного рівня.

Зв'язок роботи з науковими програмами, планами, темами. Дисертаційна робота тісно пов'язана з розробкою та введенням в дію Державних освітніх стандартів підготовки молодшого спеціаліста та бакалавра за спеціальністю 5.040200 та 6.040200 “Соціальна робота”, спеціалізацією “Соціально-правовий захист” напряму підготовки 0402 “Соціологія”, що здійснюється авторським колективом Чернігівського юридичного коледжу (далі - ЧЮК) – відомчого навчального закладу Міністерства праці та соціальної політики України, що понад 30 років здійснює підготовку фахівців ССЗН.

Об'єктом дослідження виступає професійна самоідентифікація соціальних працівників системи соціального захисту населення.

Предметом дослідження є соціально-психологічні чинники, що впливають на професійну самоідентифікацію фахівців із соціальної роботи.

Мета дослідження полягає в тому, щоб на основі аналізу наукових праць та емпіричного вивчення психологічних особливостей професійної діяльності працівників системи соціального захисту виділити та охарактеризувати основні складові, що виступають соціально-психологічними чинниками професійної самоідентифікації відповідних фахівців.

Гіпотеза даного дослідження полягає у припущенні, що професійна самоідентифікація працівників ССЗН на етапі оволодіння зазначеним фахом зумовлена низкою чинників, серед яких: образ-типаж професії, ціннісно-мотиваційні детермінанти, професійно значущі риси та особистісні якості. Характеристики виокремлених чинників залежать від змісту конкретної виконуваної діяльності в межах системи соціального захисту. Цілеспрямовано впливаючи на означені чинники шляхом спеціально організованої навчально-виховної діяльності, можна регулювати процес формування професійної самосвідомості соціальних працівників.

Основними завданнями дисертаційної роботи є:

Визначити та описати основні тенденції та соціально-психологічні чинники професійної самоідентифікації фахівців системи соціального захисту населення; з'ясувати особливості ідентифікаційних процесів у професійному становленні соціальних працівників.

З'ясувати значимі в межах сучасної концепції соціальної роботи психолого-соціальні професійні характеристики та рольовий репертуар працівників ССЗН; на підставі результатів наукового дослідження створити базову модель спеціаліста означеного фаху.

Експериментально дослідити психологічні особливості формування професійного образу-типажу, мотивації та ціннісних орієнтацій майбутніх соціальних працівників на етапі професійного становлення.

На основі теоретичних висновків і отриманих експериментальних даних про чинники професійної самоідентифікації соціальних працівників встановити можливі методи та шляхи оптимізації процесу підготовки означених фахівців.



Теоретико - методологічною основою дослідження є загальні положення про сутність особистості та її розвиток в процесі життєдіяльності (Еріксон Е., Костюк Г.С., Максименко С.Д., Рубінштейн С.Л., Федоришин Б.О.), діяльнісний та особистісний підходи (Климов Є.О., Леонтьєв О.М.), концепції соціалізації та розвитку особистості в процесі навчання (Кон І.С., Москаленко В.В., Петровський А.В.), положення соціокультурного підходу до навчання, соціосемантичного та контекстного підходів до учбової діяльності (Бодальов О.О., Виготський Л.С., Петренко В.Ф.), праці філософів, соціологів, психологів і педагогів з даних проблем. Джерельну базу складає спеціальна література з досліджуваної тематики, практика психолого-педагогічних та соціальних служб ССЗН.

Методи дослідження. У дослідженні використано такі методи: теоретичний аналіз; емпіричні методи (анкетування, особистісний семантичний диференціал, психомалюнок, методика діагностики рівня емпатійних здібностей Бойка В.В.). Отримані дані піддавалися обробці методами статистичного аналізу.

Дослідження проводилося протягом 1997 – 2000 років на базі мережі установ і закладів ССЗН та Чернігівського юридичного коледжу.



Надійність і вірогідність результатів забезпечувалась різнобічним теоретичним аналізом досліджуваної проблеми, відповідністю застосованих методів поставленій меті та завданням дослідження, достатньою репрезентативністю вибірки, поєднанням якісного та кількісного аналізу отриманих даних, їх статистичною обробкою із залученням сучасних технологій.

Наукова новизна дослідження полягає у здійсненні соціально-психологічної характеристики механізмів та чинників професійної самоідентифікації фахівців із соціальної роботи в ССЗН, а також у розкритті змісту, місця і ролі виокремлених чинників у структурі самосвідомості фахівців системи соціального захисту населення. А саме:

було поглиблено розуміння поняття професійної самоідентифікації у фахівців ССЗН, розширено та дістало подальший розвиток наукове обґрунтування положень, що лежать в основі побудови моделі професійної діяльності соціального працівника; розроблено соціально-психологічну модель професійної діяльності працівників системи соціального захисту населення різних профілів.

з'ясовано основний зміст професійної діяльності та особливості самоідентифікації соціальних працівників відповідно до сучасної концепції соціальної роботи;

у фахівців системи соціального захисту населення виділені та охарактеризовані соціально-психологічні складові самосвідомості, що виступають чинниками професійної самоідентифікації на етапі професійного навчання.



Теоретичне значення дослідження. Науково обґрунтовано та експериментально підтверджено, що професійна самоідентифікація фахівців системи соціального захисту зумовлюється низкою чинників, серед яких: професійні образи “Я”; мотиваційні характеристики; професійні риси та особистісні якості, ціннісно-потребові орієнтири; формуючі впливи. Поглиблено розуміння механізмів оволодіння професією соціального працівника. Результати дослідження сприяють розвиткові та поглибленню теоретичних уявлень про становлення особистості в професії.

Практичне значення одержаних результатів полягає в узагальненнях, висновках та пропозиціях стосовно вдосконалення системи підготовки кадрів для сфери соціального захисту, що має підвищити ефективність соціальної роботи в державі. Дані, отримані в результаті дослідження, можуть бути використані у розробці професіограми соціального працівника ССЗН, а також у проектуванні освітніх систем та кваліфікаційних стандартів для спеціальностей соціальної сфери.

Результати дисертаційного дослідження лягли в основу розроблених навчальних програм курсів “Психологія в системі соціального захисту населення”, “Теорія соціальної роботи”, “Методика і технологія соціальної роботи”, “Етика соціальної роботи”, що викладаються автором у Чернігівському юридичному коледжі, а також в основу запровадженої в цьому коледжі програми технологічної практики в установах і закладах системи соціального захисту. З урахуванням положень дисертаційної роботи була складена та затверджена Міністерством освіти України (29.12.99) Освітньо-професійна програма підготовки бакалавра за спеціальністю 6.040200 “Соціальна робота”. В ході роботи над дисертацією автором було розроблено ряд нових психолого-обґрунтованих методик з навчання соціальній роботі.

Запропоновані в роботі практичні методики були використані автором при навчанні соціальних працівників у Чернігівському юридичному коледжі, при підвищенні кваліфікації практичних працівників системи соціального захисту Харківської та Львівської областей в межах Тасіс-проекту “Сприяння розвитку політики надання соціальної допомоги та послуг в Україні”, а також в ході підготовки викладачів із соціальної роботи у Середньошведському університеті (м. Естерсунд) в межах діяльності Агенції міжнародного розвитку і співробітництва Швеції (SIDA).

Особистий внесок здобувача. Результати дисертації були використані при створенні Освітньо-професійної програми підготовки бакалавра за спеціальністю 6.040200 “Соціальна робота”. У цій програмі автором розроблені виробничі функції, типові задачі діяльності та вміння щодо їх вирішення, а також анотації ряду фундаментальних і професійно-орієнтованих дисциплін та циклу практичного навчання соціальних працівників освітньо-кваліфікаційного рівня “Бакалавр”.

Апробація результатів дослідження. Результати дисертаційної роботи були апробовані та обговорювалися на науково-практичній конференції “Проблеми соціального захисту в Україні” (Чернігів, 20-21 червня, 1996 р.), на конференції, присвяченій організації навчання соціальних працівників (Київ, 15 квітня 1999 р.) при Міністерстві праці та соціальної політики, а також на Міжнародній науково-практичній конференції “Соціальна робота: теорія, досвід, перспективи” (Ужгород, 21-22 жовтня 1999 р.). Крім того, результати дослідження були впроваджені протягом трьох (1997-2000) років у Чернігівському юридичному коледжі на відділенні “Соціальна робота”; положення дисертаційної роботи лягли в основу Освітньо-професійної програми підготовки бакалавра за спеціальністю 6.040200 “Соціальна робота”, затвердженої Міністерством освіти України 29.12.1999.

Публікації. Матеріали дослідження знайшли відображення у п'яти статтях у наукових і фахових виданнях України та двох тезах доповідей на конференціях.

Структура і обсяг дисертації. Дисертація складається зі вступу, трьох розділів, висновків, списку використаної літератури і додатків. Робота викладена на 190 сторінках друкованого тексту і містить 5 таблиць, 4 діаграми та 7 додатків. Список основних використаних джерел налічує 219 найменувань.
ОСНОВНИЙ ЗМІСТ РОБОТИ

У вступі обґрунтовано актуальність вивчення професійної самоідентифікації працівників системи соціального захисту населення, подано стислий аналіз стану розробки проблеми в науковій літературі, визначено об'єкт, предмет, гіпотезу, мету і завдання дослідження; розкрито наукову новизну та практичне значення отриманих результатів, а також особистий внесок здобувача; вказані форми апробації результатів дисертації та публікації.

У першому розділі “Професійна самоідентифікація особистості як соціально-психологічна проблема” відображено результати теоретичного дослідження означених аспектів. Здійснено стислий аналіз наукових доробок, присвячених проблемам професійної “Я-концепції”, професійної самосвідомості, шляхів, складових і етапів їх формування, а також механізмів, які впливають на професіогенез. Питання, пов'язані з визначенням та характеристикою професійної самоідентифікації як складової та механізму становлення особистості в професії та важливої умови формування професійної “Я-концепції” працівника.

Розвиток та становлення самосвідомості та “Я-концепції” досліджувалися різними психологічними школами (Бернс Р., Джемс У., Еріксон Е., Кон І.С., Налчаджян А.А., Столін В.В., Чамата П.Р., Шибутані Т. та ін.). Важливе місце у працях багатьох авторів займає розробка питань, пов'язаних із дослідженням складових, механізмів формування, генези та функцій “Я-концепції”, їх значення в ході становлення та соціалізації особистості.

В рамках загальних концептуальних підходів щодо визначення та характеристики самосвідомості та “Я-концепції” здійснюється дослідження професійного “Я” (Іванова О.М., Климов Є.О., Маркова А.К., Міщик Л.І., Орбан Л.Е., Федоришин Б.О. та ін.). Науковцями встановлено, що особистість по-різному може включатися в систему трудових взаємин. Великою мірою ефективність цього процесу залежить від механізмів, етапів та результатів формування її професійної самосвідомості та “Я-концепції”, від адаптивних чи неадаптивних форм трудової поведінки, від успішності професійної соціалізації тощо. Крім того, значна роль у побудові професійної самосвідомості належить сформованим професійним образам “Я” (уявленням про професію та своє місце в ній), професійній самооцінці та самоставленню, усвідомленню соціальних професійних ролей та установок.

При формуванні професійної “Я-концепції” важливими є наступні фактори: сформованість індивідуальних стереотипів даної професії, співвіднесення їх з поглядами, виробленими в суспільстві; вплив групових експектацій на дотрудовій стадії соціалізації та розвиток образів професії як процес співвіднесення людиною власних життєвих цілей, задатків, здібностей з об'єктивними можливостями їх реалізації в сфері праці. Ґрунтуючись на проведеному аналізі теоретичних доробок, ми дійшли висновку, що однією з детермінант формування професійної самосвідомості є професійна самоідентифікація; вона ж виступає механізмом цього процесу.

Внутрішньою стороною оволодіння фахом є формування психологічної системи діяльності на основі індивідуальних якостей суб'єкта діяльності шляхом їх реорганізації, переструктурування, виходячи з мотивів, цілей та ставлення до праці, тобто, через зміну самосвідомості. Важливим механізмом і результатом формування “Я-концепції” професіонала є відповідно самоідентифікація та ідентичність. Дані феномени можна розглядати в динаміці протягом формування професійної самосвідомості.

Роль професійної самоідентифікації полягає у створенні та співвіднесенні уявлень (особистих та суспільно-необхідних) про обрану трудову діяльність, у формуванні самооцінки, а, отже, і в ефективності інтеграції в ту чи іншу професію. Причому, професійна самоідентифікація залежить від професійних стереотипів, образів, уявлень, оскільки безпосередньо сам ідентифікаційний процес здійснюється з урахуванням даних явищ. Особливе значення належить також поняттям професійної позиції та професійних ролей, оскільки розкриття особистісного аспекту професійної ідентифікації (на відміну від соціального) можливе лише тоді, коли відома система особистісних смислів індивіда стосовно системи професійних цінностей. Професійна самоідентифікація (поряд з рефлексією) виступає як механізм формування професійної “Я-концепції” завдяки засвоєнню функціонально визначених професійних ролей та динаміці оцінки себе як фахівця.

Професійна самоідентифікація також може розглядатися і як результат фахової підготовки та професійного становлення. В даному випадку йдеться про ідентичність особистості, яка стає результатом професійного становлення за умов належного рівня усвідомлення необхідності самовияву, саморозвитку і самовдосконалення в професії. Тому самоідентифікація виступає як шлях до розвитку творчої спрямованості та креативності індивіда.

Необхідними умовами самоідентифікації в будь-якому виді фахової діяльності є врахування системи суспільних та особистісних цінностей в контексті даної професії (Абульханова-Славська К.О., Бодальов О.О., Боришевський М.Й., Циба В.Т. й ін.).

Для виокремлення та якомога повнішої характеристики чинників професійної самоідентифікації, важливим є виділення її рівнів або етапів: професійне самовизначення; готовність студента до виконання професійних функцій; відхід від репродуктивного виконання на користь творчого; перехід до потреби у самодіагностиці, самопізнанні тощо. Характеристиці змісту та етапів самоідентифікації в різних професіях присвячені дослідження Маркової А.К., Панка В.Г., Пермінової Л.М., Рибалки В.В., Титаренко Т.М., Чепелєвої Н.В. та ін.

Професійна самоідентифікація тісно пов'язана зі структурою професійних образів, які включають уявлення про суб'єкт професійної діяльності, мотиваційні компоненти, професійно важливі якості, вимоги до особистості щодо конкретної спеціалізації. З іншого боку, образ професії містить уявлення про зміст діяльності, а отже, про її об'єкт, цілі, засоби, форми окремих дій. Система професійних уявлень особистості розвивається у ціннісно-смисловому виразі і входить до системи індивідуального світогляду. Професійні уявлення фахівців можуть виконувати ряд важливих функцій інструментів пізнання, а, отже, опису, класифікації та розуміння феноменів, що характеризують даний вид діяльності. Вони також сприяють адаптації особистості в професії, розширюють можливості самої професійної діяльності.

Отже, професійна самоідентифікація зумовлює розвиток професійної самосвідомості, професійної “Я-концепції” і може розглядатись як важлива умова соціалізації та самопізнання в професії, формування її образів. Професійна самоідентифікація забезпечує стабілізаційну та перетворювальну функції соціалізації.

Теоретичний аналіз психологічної літератури та власні міркування щодо означеної проблеми дали змогу дійти висновків про існування ряду чинників, за допомогою яких здійснюється (чи не здійснюється) процес самоідентифікації в професії та відбувається досягнення ідентичності.

У другому розділі “Соціально-психологічні компоненти професійної самоідентифікації соціальних працівників” здійснено аналіз діяльності та професійного становлення в соціальній сфері, виокремлені та охарактеризовані чинники професійної самоідентифікації, а також розроблені основи професіограми соціального працівника для системи соціального захисту населення. У розділі наведені результати, аналіз та обговорення проведених емпіричних досліджень.

Виділення чинників становлення особистості в конкретній професії неможливе без характеристики самої професійної діяльності, оскільки власне її змістовне наповнення великою мірою зумовлює особливості складного, неперервного процесу формування людини як спеціаліста. Нами було здійснено психологічний опис змісту діяльності, професійних функцій та ролей працівника системи соціального захисту населення. На основі даного опису та враховуючи наукові доробки інших авторів щодо близьких профілів професій (Звєрєва І.Д., Панок В.Г., Рибалка В.В., Чепелєва Н.В. та ін.), ми дійшли висновку про обумовленість взаємозв’язків мотиваційних, когнітивних, емоційних та інших складових діяльності фахівців їх соціальними установками та уявленнями, професійною спрямованістю та підготовкою і, деякою мірою, індивідуально-типологічними особливостями.

Чинники, за допомогою яких здійснюється (чи не здійснюється) процес самоідентифікації в професії, можуть мати як екзогенний, так і ендогенний характер, можуть бути керованими і некерованими, сприяти і заважати професійному становленню через самоідентифікацію (Орбан Л.Е., Мітіна Л.М. та ін.). Особливої уваги заслуговує розгляд означених детермінант на етапі професійного навчання, оскільки саме в даний період існує доволі ефективна можливість цілеспрямованого впливу на “Я -концепцію” фахівця.

Було виявлено, що для успішного процесу самоідентифікації соціального працівника вкрай необхідна наявність соціально значимого образу фаху, професійних уявлень, котрі, з одного боку, дають можливість описати, класифікувати та зрозуміти соціально-психологічні феномени даного виду діяльності, а з іншого, - допомогти в адаптації та самореалізації в ній у разі вибору її як професійної. Особливого значення набуває також розгляд питань, пов'язаних із мотиваційною сферою, тому що саме мотиви великою мірою визначають будь-яку діяльність, а, отже, і ефективність оволодіння нею. А, оскільки професія висуває певні вимоги до характеристик особистості соціального працівника, то досягти професійної ідентичності без здійснення змін в особистості фахівця не уявляється можливим.

На підставі вище означених міркувань нами були виділені такі складові професійної самосвідомості, що можуть виступати чинниками самоідентифікації працівників ССЗН: професійні образи, типажі; комплекс ціннісно-мотиваційних детермінант; особистісні якості та професійні риси.

З метою емпіричного вивчення психологічних особливостей формування вищезазначених складових нами були проведені ряд досліджень серед спеціалістів системи, студентів Чернігівського юридичного коледжу, а також серед клієнтів соціальних служб.

Анкетування здійснювалося за допомогою опитувальника, складеного нами з урахуванням досвіду роботи практичних працівників системи та викладачів коледжу. Анкета містила ряд запитань, які стосувалися ставлення опитаних до престижності та цінності для суспільства обраної спеціальності, виділення суми основних необхідних галузей знань для продуктивної професійної діяльності, оцінки ефективності роботи працівника, а також особистісних якостей фахівця та відвідувачів органів ССЗН. Метод особистісного семантичного диференціалу, застосований у дослідженні, повторює схему загальноконнотативного семантичного диференціалу Ч. Осгуда на матеріалі російських прикметників, валідизований та вдосконалений В.Ф. Петренком. Ще один метод нашого дослідження – психомалюнок, спосіб застосування якого з метою “відтворювати в образах дійсність і проектувати зміст психіки в символах”, також обґрунтовані в роботах цього автора.

Вибір і застосування означених методик дозволяє, з одного боку дослідити усвідомлену частину “Я - концепції”, а з іншого, - отримати уявлення про неусвідомлювані, або такі, що частково усвідомлені, її складові чи процеси.

В анкетуванні та психосемантичному дослідженні всього взяло участь 120 респондентів: практичні працівники системи, які мають досвід роботи не менше трьох років, відвідувачі організацій та установ системи соціального захисту населення, студенти денного відділення Чернігівського юридичного коледжу спеціальності "Соціальна робота".

Схема дослідження включала поетапний аналіз професійних уявлень студентів на початку навчання з використанням розроблених нами програм та методик, через три роки (по досягненню ними рівня “молодший спеціаліст”) та порівняння цих уявлень з такими у клієнтів та працівників ССЗН.

Результати анкетування дали можливість оцінити ступінь усвідомлення опитуваними основних психологічних ознак професійної діяльності соціального працівника, а також окреслити, певною мірою, сформований образ відвідувачів та працівників органів ССЗН. Була отримана інформація щодо когнітивних складових професійного досвіду працівника ССЗН, щодо статусу, місця та значення спеціальності в суспільстві, щодо характеристики та соціальної проблематики відвідувачів соціальних служб, щодо основних вимог до особистості фахівця тощо.

Дослідження професійної самосвідомості за допомогою методу особистісного семантичного диференціалу дало змогу охарактеризувати особистісні смисли, які породжуються в ході ідентифікаційних процесів, оціночні та когнітивні складові “Я-концепції” фахівців із соціальної роботи, ті значення, що вкладаються суб'єктами в “образи Я”, а також уявлення про типи ролей працівників ССЗН та способи дії в них.

В ході використання означеної методики нами було здійснене розміщення значень у семантичному просторі та розрахунок відстані між ними (див. табл. 1, 2, 3). Розміщення кожного значення у семантичному просторі визначалось трьома числами, які є середнім арифметичним, отриманим кожним поняттям за трьома групами шкал “оцінка”, “сила”, “активність”. Статистична обробка отриманих даних свідчить про їх репрезентативність.

Семантичне дослідження показало чітку тенденцію наближення результатів студентів до значень, отриманих в ході дослідження фахівців (див. таблиці 1та 2). Крім того, аналіз по кожному з трьох факторів свідчить про досить високий рівень узгодженості між сформованим образом професії соціального працівника у студентів та фахівців, достатню відповідність цього образу прагненням клієнтів. Тобто, отримані дані свідчать, що в ході навчання ідентифікаційні процеси зумовлюються уявленнями про майбутню діяльність, причому ці уявлення дуже близькі в усіх групах респондентів. Означені уявлення містять інформацію як про самих працівників ССЗН, так і про відвідувачів соціальних служб. Образ клієнта розвивається в процесі навчання та з набуттям досвіду.

Щодо аналізу відстані між значеннями досліджуваних понять (див. табл. 3), то поняття “Клієнт” та “Соціальний працівник” найближче розміщені у семантичному просторі самих відвідувачів. Такий результат ми пояснюємо більшою мотиваційною значимістю спілкування з працівниками ССЗН з боку відвідувачів, а також характеристиками їх ідентичності як “більш залежних від держави та її представників”. Тоді як тенденція по наближенню означених понять одне до одного у самосвідомості студентів свідчить про доцільність цілеспрямованого впливу на побудову взаємозв'язків між значимими для професійної ідентичності соціальних працівників поняттями.

  1   2


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка