Новосад Є. Дослідження зарубіжного досвіду формування особистості особистістю



Дата конвертації13.09.2017
Розмір29.3 Kb.
Новосад Є.

ДОСЛІДЖЕННЯ ЗАРУБІЖНОГО ДОСВІДУ ФОРМУВАННЯ ОСОБИСТОСТІ ОСОБИСТІСТЮ

Формування особистості людини - це послідовна зміна і ускладнення системи відносин до навколишнього світу, природи, праці, іншим людям і до себе. Воно відбувається протягом усього його життя: всебічно і цілісно в єдності його фізичних і духовних сил. Провідні риси особистості розвиваються в результаті зовнішнього впливу на особистість, її внутрішній світ. Психологія і педагогіка стверджують, що людська особистість формується і розвивається в діяльності і спілкуванні. На формування і розвиток особистості людини велике значення надають біологічні чинники: спадковість, фізіологічні особливості перебування в середовищі проживання, способу життя. Проте все ж людина особистістю не народжується, а стає.

Дане розумне міркування всім зрозуміло, і переважна більшість сучасних психологів згідна з тим, що особистістю людина саме стає. Однак існують різні точки зору на те, як реалізується сам механізм формування та розвитку особистості. Ці розбіжності викликані різним розумінням значення суспільства і соціальних груп для розвитку особистості, а також закономірностей і етапів розвитку, криз розвитку особистості, можливостей прискорення процесу розвитку та інших питань. У теорії соціального навчання процес розвитку особистості розглядається як формування певних способів міжособистісної взаємодії людей.

У західній соціології соціальний статус визначає положення особистості в суспільстві згідно з віком, статтю, походженням, добробутом, професією, освітою, сімейним станом. Усі соціологічні теорії соціального статусу визнають виконання індивідом, що займає статус, певної соціальної ролі. Під соціальною роллю в соціології, як правило, розуміють нормативний взірець поведінки індивіда згідно з соціальною позицією, яку він займає, і виконання ним відповідних функцій. Зазначимо, що ступінь реалізації ролей залежить не лише від їх змісту, а й від можливостей і якостей самого індивіда.

Розглядаючи суспільство як фізико-психічний особливим способом побудований організм, основним елементом суспільного життя якого є "усвідомлення роду", Гіддінгс вважав, що соціалізація як процес "розвитку соціальної природи чи характеру" людини відбувається як у результаті стихійного впливу оточення, так і завдяки впливам суспільства згідно із "свідомим планом". Такі впливи, виходять від сім'ї, школи та інших елементів суспільного організму, мають виховну спрямованість і покликані формувати в індивідів сукупність реакції, адекватні впливам соціального середовища. Розглядаючи основні тенденції цих досліджень, можна зазначити, що більшість американських соціологів досліджують соціалізацію в конкретних, граматичних цілях: як забезпечити перетворення дитини на добре пристосованого члена суспільства, до якого вона належить. Часто дитина, що пристосувалася до середовища, характеризується як "соціалізована", і навпаки. Крайня позиція такого розуміння – вважати процес соціалізації своєрідною "випічкою" необхідної для "потреб суспільства" людської продукції з набором стандартних мотивацій і рольових репертуарів.

Великий внесок у розробку теорії соціалізації зробив Толкота Парсон (1902-1979).Основна ідея його концепцій пов'язана з розумінням соціалізації як процесу інтеграції індивіда в соціальну систему шляхом інтерналізації загальноприйнятих норм, "вбирання" у себе загальних цінностей, у результаті чого слідування загальнозначущим нормам і стандартам поведінки стає потребою індивіда, елементом його мотиваційної структури. На відміну від американських французька соціологія в розвитку теорії соціалізації вийшла на ширше її розуміння як сукупності взаєморозумінь, взаємовідносин із суспільством, в які індивід вступає в процесі формування як особистість. Таке розуміння підтверджують й основні тенденції в дослідженнях соціалізації, відокремлені французьким соціологом Шамбар де Лов. Насамперед, це загальне для всіх досліджень прагнення вивчати вплив групи на індивіда й індивіда на групу з метою з'ясування, що при цьому передається від індивіда до групи і в зворотному напрямку.



Робота виконана під керівництвом доцента кафедри КП та ІВ Рубан Н.П.


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка