Новаторство драматургії кінця XIX – початку XX ст. Генрік Ібсен франца Кафка



Сторінка2/8
Дата конвертації29.04.2016
Розмір1.56 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8
Тема – почуття, миті любовних взаємин, про час, який зупинився, про сенс буття.

Головні герої новели: Вона – кохана, він – ліричний герої.

Чому твір має назву Джакомо?

У назві звучить ім’я Джакомо, італійський варіант імені «Джеймс».

- А чому «Джакомо»? Автор звертає нас до Казанова Джакомо, всесвітньовідомого спокусника. З якою метою автор це робить? («Джакомо – не стільки ім’я, що передує прізвищу, скільки «маска», що відсилає до легендарного Джакомо Казанова, легендарного коханця, ім’я якого стало узагальненим. Але ж героя у самому тексті ніхто так не називав, тому можна стверджувати, що «Джакомо» є маскою Джойса-закоханого, який почасти цю закоханість переводить в іронічно-знижений план. Іронія тут є засобом певного відмежування від самого себе і можливістю не видаватися смішним – учитель, закоханий в ученицю, чий «спокій середини шляху» раптово зруйнувала любов.

♦ Лірична мініатюра «Джакомо Джойс» є варіацією на тему «Молодість має свій кінець». У якій автор в інтимно-щоденниковій манері розповів про кохання до своєї учениці Амалії Поппер. Ця закоханість, як і форма, і стиль мініатюри, - щось випадкове, «перехідне» між материками джойсівських романів.

♦ У цьому творі Джойсом були апробовані також елементи техніки «потоку свідомості»

Висновок

Образ Джакомо, незважаючи на трагедію пережитих почуттів, втрату ідеалів, залишає віру на духовне відродження. Джакомо усвідомлює найвищу мудрість: особливості кохати, не чекаючи відповіді, і жити, навіть коли життя втрачає сенс, і творити попри всі обставини, залишатися вільним навіть в обмеженому просторі.

На філософський характер твору вказують проблеми, яких торкається автор:

Світ – особистість – душа – мистецтво; почуття, прагнення зрозуміти власне Я, знайти себе і своє місце в світі; прагнення свободи і творчості.


Робота з текстом твору

* Яке враження на вас справив твір?

- Про що він? (про почуття, миті любовних взаємин, про час, який зупинився, про саме буття)

* Хто головні герої есе? (Вона – кохана, він – ліричний герой)



Кохання Джакомо


Поривання Відчуття Дотик, рух


Внутрішній світ героя безмежний у своїх вільних проявах. Джакомо – творча особистість, прагне самопізнання.

* Як ви розумієте фразу: (Це серце хворе і сумне. Розіп’ятий коханням?)

Історія кохання, існування у світі, внутрішнє життя сприймаються Джойсом у біблійних асоціаціях, неодноразово звучить цитата: «Так говорить Господь: «У скорботі своїй….». Під впливом сильних почуттів серце Джакомо відкривається і веде діалог не тільки із собою, а з більш величною силою – з Богом. Джакомо проходить своєрідний шлях до свого «Розп’яття» - це розп’яття високого духу, серця, яке було сповнене любові і залишилось незрозумілим у духовному світі.


Високі підбори - Лункі кам’яні сходи - холодний дух замку;

вистукують пустку. - лати; - грубої роботи канделябра;

- «на завитках звивистих різьблених сходів»

Сучасність, мода,

молодість, і в той же час – Доба Середньовіччя, а значить рицарство,

душевна пустота: двобій вічного і земного, душі і тіла,

не було ще переживань, почуттів і смирення, і, водночас,- це досвід,

досвіду, який би змінив зрілість, непроста життєва дорога:

«пустку», що вистукують «завитки звивистих різьблених сходів»,

підбори що потребували напруження сил

(різьблені сходи)


Схема №1

Схема №2 Чорна сукня



Футляр, в який «Живий труп» -

закриває її повністю

він, ховаючи її підкорена ним

сонячну душу

«Слабке, жалюгідне, безпомічне й переривчасте дихання»:


- «горобчик «Aber das isf eine

під колісницею» Schureinerei!» (нім.)

Джаггернаута; «Але ж це

- «стрясаючий свинство!»

стрясач землі»; - «Будь ласка, пане Боже,

великий пане Боже!»

- «прощай, Розум,

великий світе!» суспільна

мораль, осуд

Чуттєвість, інтимна насолода, АЛЕ

задоволення
До речі, всі цитати подаються латиною (розум, знання) та італійською (чуттєвість, емоційність, сексуальність), лише одна фраза німецькою.

До цього часу йшла боротьба лише всередині героя: розум і душа. Тепер, коли, здавалося б, ці категорії прийшли до суспільного – задоволення – і внутрішня боротьба припинилася, з’являється суспільство зі своєю мораллю, яка безжальна з вироком: «Це свинство» - і не дає навіть шансу на якісь варіанти. Все доволі категорично й беззаперечно. АЛЕ:

Полегкість не приходить: «темрява». Повтор підкреслює напругу

внутрішнього стану героя, а кільцювання – безвихідність ситуації.

Відбувається боротьба розуму і чуттєвості

Схема №3 Леді йде. Крок – ще – крок – ще – крок…



«випещена в неволі птиця»
Уже не юнка, час пройшов,

приходить досвід


«йде» - це не рух вперед,

Леді а рух по колу:«крок – ще – крок – ще – крок…»
Безвихідь. Рух по колу не приносить задоволення, потребує докладання зусиль: «крок – ще…»
Схема №4 Втручаються картини реального життя
«сире сонячне світло»
«брунатна черепиця»

Реальний

світ «запах тестюдоформу»


«спільнота блощиць у

прострації чекає

національного визволення»


«красунчик з ліжка…»
(Картинки реального життя не радують. Це світ, побитий на друзки. Немає щасливих, немає душевного тепла (сонячне світло не може проникнути через «купу дахів брунатної черепиці»).

Нещастя, блюзнірство, тупість – реалії життя, що беруть на себе право творити мораль, яку самі ж і порушують, але категорично засуджують інших.



Композиція есе

- Твір складається з фрагментів, які зібрані в ціле за принципом монтажу.

- Внутрішній, духовний стан героя різний: від спалаху почуття до його розквіту й згасання. Почуття розвивається й переживає свою «зав’язку», “експозицію”, й “кульмінацію”.

- Внутрішній стан героя і його внутрішній світ – це Всесвіт, з розвитком почуття він розгортається й розширюється, стає безмежним, наповнюється змістом.

- Цей Всесвіт виник з порожнечі, есе починається питанням : ” Хто?“ І Всесвіт починається заповнюватися картинами, фрагментами, світ розкривається, як квітка назустріч новому дню і сонцю.

- У фіналі твору Всесвіт знову порожніє, Всесвіт щезає.

- Від героїні, почуття до якої було Всесвітом, залишаються бездушні речі: “…дамський капелюшок, прикрашений червоними квітами, і парасолька, складена”.

- Душа героя, його внутрішній світ проходять своєрідний шлях до власного “розп’яття“, “хресний шлях кохання“, душа і серце розіп’ятті любов’ю.

- Що залишається? “Що тоді? Та ж пиши, щоб тобі, пиши!”


  • Есе закінчується мораллю: “Кохаєш мене, люби й мою парасольку”. Мораль характерна для притчі як літературного жанру .

  • Чому есе, твір, де на перший план виступає особистість авторa, закінчується мораллю?

(Твір має філософський характер і закінчується символічним образом. Парасолька, у художній системі Джойса символізувала міщанство. Саме небажання це міщанство терпіти – “любити парасольку” – і призводить до того, що від почуття героя нічого не залишилося).

***Висновок є закономірним: “молодість має свій кінець, цей кінець тут. Цього більше ніколи не буде. Ти добре це знаєш. Що тоді? Та ж пиши, щоб тобі, пиши! Бо на що ти ще здатен!”

Мабуть, це єдиний можливий висновок для митця, письменника. Так завершуються сюжетні лінії есе: внутрішнє формування героя та місце особистості і митця в суспільстві і світі: творити, незважаючи ні на що, жити і залишитися вільним душею. Відкрити душу й серце для почуттів і творити. Герой вирішує, що буде жити своїм життям, він розуміє свій шлях – мистецтво, він отримає свою свободу.

Михайло Булгаков (1891 – 1940)



Михайло Булгаков - незвичайне явище у світовій

літературі. Він розкрив у своїй творчості

найважливіші проблеми XX століття і передрік

розвиток суспільства на майбутнє. Тепер, коли ми

прагнемо осмислити своє минуле і теперішнє,

Булгаков може дати відповіді на

найскладніші питання нашої епохи.

Київ в житті і творчості М.Булгакова

15 травня 1891 р. у Києві на Воздвиженській вул., що на Подолі, в родині викладача Київської духовної академії Панаса Булгакова народився первісток, якого охрестили ім’ям діда по матері й покровителя Києва архистратига Михаїла. У родині Булгакових, у якій було семеро дітей, панувала атмосфера ласки й доброзичливості. Одним з найкращих дитячих спогадів письменника був «образ лампы с абажуром зеленого цвета. Это для меня очень важный образ. Возник он из детских впечатлений - образ моего отца, пишущего за столом». Через багато років цей зелений вогник засяє на сторінках творів Булгакова, в яких описаний Київ і кияни. Декілька адрес у Києві змінили Булгакови - жили вони па Госпітальній вул., і у Кудявському провулку, на вулицях Волошській, Прозоровській, на Андріївському узвозі. Квартиру на Андріївському узвозі, 13, двір, що переходить у маленький сад, Михайло Булгаков любовно, до найдрібніших подробиць, змалював, описуючи життя родини Турбіних.

Навчався Михайло в прославленій 1-й Київській гімназії, що на бульварі Шевченка, яку він опише згодом у романі «Біла гвардія» так: «четырёхъярусный корабль, некогда выкинувший в открытое море десятки тисяч жизней». Після закінчення гімназії 1909 р. Булгаков вступив на медичне відділення Київського університету, яке кінчив 1916 р. з відзнакою. Коли почалася Перша світова війна, студенти-медики постійно чергували у шпиталях, яких у Києві було декілька. Відразу ж після випускних іспитів Михайло Булгаков добровольцем Червоного Хреста виїхав до Південно-західного фронту, у Кам’янець-Подільський військовий шпиталь.

Повернувся Бултаков до Києва 1918 р. То був дуже непростий час у житті Києва. Разом з киянами і улюбленим містом Булгаков пережив десять змін влади. 1919 р. він був мобілізований як військовий лікар і разом з «білими» військами відступав на південь Росії.

До Києва Бултаков більше не повернувся, але серцем завжди залишався у рідному місті. Свідченням цього були твори митця. У ранньому оповіданні Михайла Бултакова «Я убив» лікар Яшвін, в образі якого легко вгадуються риси автора, мрійливо промовляє: «… какие звезды на Украине. Вот семь лет почти живу в Москве, а все-таки тянет меня на родину… Нет красивее города на свете, чем Киев». У константинопольському «сні» п’єси «Біг» марить про Київ генерал Чарнота:  Видал многие города, очаровательные города, мировые… но, Киев - город, красота. Вот так Лавра пылает на горах, а Днепр, Днепр! Неописуемый воздух, неописуемый.

Одного із героїв знаменитого роману «Майстер і Маргарита», Полтавського, автор зробив киянином, який не любив рідного міста, не здатен був відчувати його красу. «Его не радовали весенние разливы Днепра… Его не радовал тот потрясающий по красоте вид, что открывался от подножия памятника князю Владимиру. Его не веселили солнечные пятна, играющие весной па кирпичных дорожках Владимирской горки». Спокусившись московською квартирою свого племінника, забажав зректися Києва, і був жорстоко покараний за це - Азазело просто викинув його з квартири покійного Берліоза, наказавши тихо сидіти в Києві і навіть не мріяти ні про які квартири в Москві.

Спогади про благословенні дитинство і юність, роки навчання, перше кохання стали основою першого роману Булгакова «Біла гвардія», а згодом і п’єси «Дні Турбіних». У них Київ старий, дореволюційний, Київ років громадянської війни, картини життя київської інтелігенції, високі поняття честі, обов’язку, шляхетності, вірності ідеалу, слову, друзям. Місто в романі - не тло подій, що відбуваються у творі, а живий персонаж: «Как многоярусно  шумел, и жил город. Прекрасный в морозе и тумане на горах, над Днепром. Целыми днями шел из бесчисленных труб дым к небу и скрипел сбитый гигантский снег. И в пять, и в шесть, и семь этажей громоздились дома».

Безперечно, що без Києва в серці Булгаков не зміг би написати свої прекрасні твори. Проте і Київ був би бідніший без булгаківської трепетної любові до міста, без місць, пов’язаних з письменником і з долею його героїв.



Історія створення роману «Майстер і Маргарита»

Булгаков працював над романом протягом 1928-1940 років. Відомі шість редакцій твору. Спершу автор хотів написати «роман о дьяволе» —сатиричну фантасмагорію із вставною новелою про Христа і Пілата. Варіанти назв роману були такі: "Чер­ный маг», «Копыто инженера», «Жонглер с копытом», «Сын В(...)», «Гастроль (Воланда)». «Инженер с копытом». «Князь тьмы» та ін. У 1931-1932 роках у роман увійшли образи Майстра і Маргарити, а в 1937-1938 роках з'являється остаточна назва «Майстер і Маргарита».



Роман «Майстер і Маргарита» (1928 – 1940)

Жанр

Сатирико-філософський роман

Тема


Моральна відповідальність людини за свої вчинки. Показ ду­ховної деградації суспільства в культурно-істо­ричному контексті, зображення загальної трагедії людини і всього світу. Головній темі підпорядковуються інші окремі теми: історія загибелі Ієшуа Га-Ноцрі, трагічна доля Майстра і його роману, життя Івана Бездомного, пригоди Воланда зі своїм почтом та ін. Булгаков показує, що світ утратив свою духовну сутність, люди забули про Бога, про вічні цінності, а це неминуче веде до трагедії всіх і кожного.

Проблематика

У романі розкриваються найважливіші моральні і філософські проблеми: свобода і насильство, художник і влада, смисл буття людини, духовна сутність світу, значення кохання в житті, призначення особистості і вибір її позиції тощо.

Конфлікт

Вічний конфлікт ідеального і реального, загальнолюдського і соціально-політичного.

Ідея

1)Пошук істини неможливий без терпіння, мужності, любові. Заради любові і віри Маргарита переборює страх і перемагає обставини.

2)Хід історії не змінює людську природу: Іуди і Алоїзії існують в усі часи.

3)Письменницький обов’язок – повернути людству віру в високі ідеали, відновити справедливість всупереч обставинам життя.




Композиція твору.

«Майстер і Маргарита» — це «роман у романі». Розділи про життя Москви 1930-х років межують з розповідями на біблійні теми (роман, який пише майстер, інтерпретує відому історію зіткнення Ісуса і Понтія Пілата, а також жертовної загибелі Христа), Це дає можливість письменникові говорити про сучасність із позиції вічності і водночас нагадати про втрачені християнські заповіді.

Ще одна особливість композиції роману — принцип контрапункту, тобто поєднання різних, відносно незалежних, сюжетних ліній, які розвиваються з різною швидкістю. Це зумовлює певний поліфонізм твору, його узагальнюючий характер.

Слід відзначити, що в побудові роману відчуваються позиції Г.С. Сковороди. У трак­таті українського філософа XVIII ст. «Потоп зміїн» викладено концепцію про існування трьох світів: земного, космічного і біблійного, кожний з яких має дві сторони —зовнішню (ту, що всі бачать) і внутрішню (невидиму). Для чого потрібна письменникові така художня структура? Це не просто витвір фантазії митця. Змальовуючи різні світи, Булгаков наголошує на загальному розриві між ними. Люди живуть на Землі і не думають про Бога, про Всесвіт. Злободенні проблеми відтиснули на другий план вічні цінності. А це означає, що світ утратив свою духовну ціль і летить у прірву. Роман «Майстер і Маргарита» Булгаков писав як попередження людству про порушення законів буття.

Характерною рисою композиції є також те, що епічна оповідь поєднується з ліричними відступами, у яких виявляється авторська позиція.

Система образів

У Бул­гакова земний світ уособлюють персонажі з московського життя 30-х років: Голова МАССОЛІТу Михайло Олександрович Берліоз, директор Вар’єте Степан Ліходєєв, фінансовий директор Вар’єте Римський, адміністратор Варенуха, Ласточкін та ін.



До космічного світу належать: професор чорної магії Воланд і його почет - Азазелло, Коров'ев-Фагот, кіт Бегемот, Абадонна, Гелла. Біблійний світ показаний в історіях про бродячого філософа Ієшуа Га-Ноцрі, прокуратора Іудеї Понтія Пілата, Левія Матвія, Іуди, Низу та ін.
Біблійні мотиви в романі.

Одна з найбіль­ших таємниць роману — біблійний сюжет, який розгортається в уяві майстра. Що це? Євангеліє від Булгакова? Чи Євангеліє від май­стра? Або Євангеліє від Воланда, як пишуть у деяких дослідженнях?.. I хто ж є насправді Ієшуа Га-Ноцрі — Христос чи ні?.. Чим відрізняються він та єршалаїмські мешканці від біблійних героїв? I в чому ж, нарешті, сенс такої літературної гри письменника зі своїми персонажами і читачами? Для чого всі ці загадки, перекручування імен і звернення до відомих подій?..

На наш погляд, не слід говорити про ство­рення письменником нового п'ятого Євангелія, оскільки саме слово «Євангеліє» орієнтує читача на Біблію, Новий Заповіт, у перших чотирьох книгах якого зображується прихід Хри­ста, його вчення, діяння, розп'яття і вознесіння на небо. Булгаков не претендував стати євангелістом нового часу. Інша річ, що письмен­ник своєрідно інтерпретує євангельські мотиви й образи.

На основі сюжету роману «Майстер і Маргарита» можна зробити висновок, що Булга­ков розвиває головні ідеї Євангелія від Луки, у якому Христос змальовується як Син Людсь­кий. Але Ієшуа в романі вже не Христос і навіть не його літературна інтерпретація. Ієшуа - це людина, як усі, й водночас незвичайна.

Письменник максимально приземлює біблійний сюжет. Ієшуа - людина, зіткнувся в ідейному діалозі з Понтієм Пілатом, який зображується не як могутній прокуратор, а теж як зви­чайна людина, котру знесилює головний біль. У Біблії Понтій Пілат не мучиться сумнівами і до­корами совісті, а булгаковський герой постійно балансує між добром і злом і, наказавши вбити Ієшуа, потім буде страждати, аж поки майстер не простить його. Іуда, зрадивши Ієшуа, - також уже не біблійний Іуда, підлий зрадник, а закоха­ний чоловік, готовий на все заради жінки.

Ієшуа Га-Ноцрі не проголошує в романі полу­м'яних промов про спасіння людства і Царство Боже. Його істина проста: всі люди добрі, і треба все зробити, щоб допомогти людині виявити свою добру природу, бо тільки добро може змінити світ. Усі, хто зустрічається з Ієшуа, внутрішньо пере­творюються. Жорстокий збирач податків, наслу­хавшись добрих слів Ієшуа, кинув гроші на доро­гу і пішов за ним. Співчуття Ієшуа лікує голов­ний біль Понтія Пілата.

Але воля Ієшуа Га-Ноцрі і його прагнення до правди і добра виявляються злочином з погляду єршалаїмських законів, тому що там неможливо вірити у що-небудь інше, крім кесаря. Всяка інша віра, навіть віра в добро, підриває державний устрій, заснований на владі і насильстві. У цьо­му плані єршалаїмський світ роману «Майстер і Маргарита» - це своєрідна модель тоталітарної держави, яка знищує людину і людські істини. Булгаков змальовує насильство у широкому історико-філософському контексті, він доводить, що зло є зло, яких би форм воно не набувало, і доля людини буде трагічною, допоки людство не усвідомить цінності окремої особистості і не повер­неться до духовних ідеалів.
Крилаті вислови роману «Майстер і Маргарита»


  1. «Правду говорити легко і приємно» (Ієшуа).

  2. «Рукописи не горять» (Воланд).

  3. «Злих людей немає на світі» (Ієшуа).

  4. «Якщо немає документа, немає і людини» (Коров'єв).

  5. «Святкову північ приємно трохи і затримати» (Воланд).

  6. «Поручитися можна лише за одне в світі — за могутність великого кесаря» (Афраній).

  1. «У нас є прикмета, що той, кого не впізнають, стане багатим...» (Низа).

  2. «Той, хто любить, має розділити долю того, кого він любить» (Воланд).

  3. «Все закінчилося, і все закінчується» (Маргарита).

Тести: М.Булгаков. «Майстер і Маргарита»

1. Знайдіть помилкове твердження. Булгаков:

а) народився і провів дитинство у Києві; б) навчався у Київському університеті; в) працював земським лікарем на Київщині; г) за київськими враженнями написав «Білу гвардію».

2. Роман «Майстер і Маргарита»:

а) є першим романом Булгакова; б) знаменує перехід митця від драми до прози;

в) є підсумковою книгою письменника.

3. «Майстер і Маргарита» є романом:

а) психологічним; б) філософсько-сатиричним; в) істо­ричним.

4. В образі Майстра письменник змалював:

а) свій творчий портрет, своє життя; б) узагальнений об­раз митця, долю таланту в неправедному суспільстві; в) ти­пового письменника радянської доби, жертву тоталітарно­го режиму.

5. Яка роль роману Майстра про Пілата в художній струк­турі книги Булгакова? «Єршалаїмські» розділи:

а) пояснюють трагічну долю Майстра; б) є «ключем» до вічних проблем людського буття; в) є вставними новелами, що ілюструють основний сюжет.

6. Ієшуа засудили до страти, бо він:

а) закликав зруйнувати храм; б) заявив про несправедли­вість будь-якої влади;

в) проповідував нову релігію; г) закли­кав народ повстати.

7. Понтія Пілата у фіналі роману прощено, за нього просить:

а) Майстер; б) Воланд; в) Ієшуа; г) Маргарита.

8. Майстер знищив рукопис свого роману:

а) рятуючись від тиску державної системи; б) твір не спо­добався Маргариті; в) бо його розкритикували критики; г) у нападі божевілля.

9. У Москві 1930-х років стають вільними, самими собою лише:

а) у «Вар'єте» на сеансі магії; б) в ресторані Будинку Грибоєдова; в) у «нехорошій квартирі»; г) у божевільні; д) на балу в Сатани.

10. Воланд дарує Майстрові:

а) вічний спокій; б) царство світла; в) почуття свободи; г) сюжет майбутньої книги.

11. Філософським конфліктом роману «Майстер і Марга­рита» є зіткнення:

а) митця і міщанства; б) віри й атеїзму; в) людини і держа­ви; г) свободи і несвободи в усіх проявах.

12. Провідна ідея роману полягає в утвердженні:

а) вічності мистецтва («рукописи не горять»); б) вічної сутності людства («люди не змінились»); в) неминучої пе­ремоги добра («настане царство істини»).

Розвиваємо творчі здібності!


  1. Напишіть мініатюру «Булгаковський Київ».

  2. Ким, на ваш погляд, є булгаковський герой Воланд - караючим злом, байдужим спостерігачем, демонічним спокусником, самоспокутником зла? Чому існують такі різні погляди на героя?

  3. Порівняйте Воланда і Мефістофеля з Гетевого «Фауста».

  4. Фауста вважають переможцем. Чи є ним Майстер?

  5. Яким би було враження Воланда про сучасних людей? Змоделюйте його відвідини теперішнього світу.

  6. Як ви розумієте слова Ієшуа: «Злих людей на світі не­має»!

  7. Які вислови з роману мають характер афоризмів, стали крилатими?

1   2   3   4   5   6   7   8


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка