„Нормотворча діяльність суб’єктів нормотворення



Скачати 84.13 Kb.
Дата конвертації27.04.2016
Розмір84.13 Kb.

МІНІСТЕРСТВО ЮСТИЦІЇ УКРАЇНИ


ТОМАКІВСЬКЕ РАЙОННЕ УПРАВЛІННЯ ЮСТИЦІЇ

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Методичні рекомендації на тему:
„Нормотворча діяльність суб’єктів нормотворення”

смт. Томаківка

- 2009 -


Нормотворча діяльність суб’єктів нормотворення
Перетворення принципу верховенства права у реальність, забезпечення гармонійного вираження у правових нормах об’єктивних потреб суспільного розвитку є найвищою метою нормотворчості, діяльності, яка полягає у формуванні, систематизації, прийнятті та оприлюдненні нормативно-правових актів.

Розпочатий у 90-ті роки минулого століття процес створення та удосконалення правових засад нормотворчості триває і понині, також зберігаються негативні наслідки відсутності належних механізмів нормотворчості, відповідного правового мислення перших років розбудови самостійності Української держави.

На особливу увагу у нормотворчому процесі заслуговує законопроектна діяльність, в якій, з огляду на місце закону у системі нормативно-правових актів та його універсальність, вартість будь-якої помилки надзвичайно велика.

Нормотворчість не можна зводити до законотворчості, остання є виключною монополією Верховної Ради України як вищого представницького органу держави. Нормотворчу діяльність складають, як безпосередньо діяльність по розробленню, прийняттю, скасуванню підзаконних нормативно-правових актів, так і діяльність по розробленню проектів законів. Зокрема, законопроекти, що вносяться у порядку законодавчої ініціативи Кабінетом Міністрів на розгляд Верховної Ради, готуються Міністерством юстиції, іншими центральними органами виконавчої влади, а також Національним банком.

Встановлення нових правових норм є головним призначенням нормотворчості, зміна і скасування застарілих норм сприяє затвердженню нових і, відтак, вони входять до складу нормотворчості як її допоміжні прояви.

Те, що законодавство потребує постійного оновлення та удосконалення, а процес нормопроектування повинен зазнати позитивних змін, спрямованих на підвищення його результативності, не викликає сумнівів. І хоча у цих напрямках вже намітились певні зрушення на краще, в той же час мають місце проблеми багаторічної давності.

Зрозуміло, що проблеми, які мають місце у сучасному законодавстві, на вирішення яких, власне, і спрямована нормотворча діяльність, та проблеми, які безпосередньо характеризують нормотворчість як процес, не можна ототожнювати. В той же час, вони настільки взаємопов’язані, що співвідносяться як причина та слідство та навпаки.

Так, значною мірою якість законодавства залежить від особливостей організації самого процесу нормопроектування, від методів виявлення оптимального способу врегулювання тих чи інших суспільних відносин, які використовує нормопроектувальник. В той же час, успішність діяльності з розроблення нормативно-правових актів безпосередньо залежить від правової культури окремого нормопроектувальника, рівня володіння юридичною наукою та засобами нормотворчої техніки, а також глибини наукового супроводження та урахування громадської думки. При цьому, законодавство регламентує нормотворчий процес та встановлює вимоги до нормопроектувальника, і водночас воно є результатом праці останнього.

Серед недоліків законодавства, по-перше, слід виділити наявність великої кількості законопроектів щодо внесення змін до чинного законодавства у порівнянні з тими, що мають значні соціальні наслідки, визначають концептуально нові підходи та є базовими для врегулювання суспільних відносин у відповідних сферах державного управління.

Так, тільки за результатами внесення таких змін до чинного законодавства, районним управлінням юстиції проотягом 2006-2009 років зареєстровано 55 нормативно-правових актів, виданих Томаківською районною державною адміністрацією та її структурними підрозділами, якими внесено 34 змін та доповнень до зареєстрованих актів та 50 визнано такими, що втратили чинність. Слід зазначити, що із 55 нормативно-правових актів, всього 8 актів можна віднести до базових.

І якщо сам процес внесення змін до законодавства як один із чинників його удосконалення є цілком закономірним та відображає об’єктивні соціальні явища (розвиток суспільних відносин, зміна порядку управління тощо), то постійне внесення змін до певних нормативно-правових актів не стільки удосконалює, скільки призводить до колізій, нагромадження правових норм та ускладнення правового регулювання.

Зазначеному сприяє характерна для законодавства України ситуація, коли поруч з новими законами існують суттєво застарілі законодавчі акти, прийняті ще на початку 90-х років або навіть в часи СРСР. Крім того, наше законодавство віддзеркалює всі проблеми перехідного періоду розвитку держави: нечіткий розподіл між суб’єктами законодавчої функції, відсутність розроблених на відповідному рівні науково-правових засад нормотворення, невизначеність політичного курсу, поверховість реформ. Але і сьогодні замість розроблення нових комплексних законів, нормопроектувальники з року в рік старанно «удосконалюють» застарілі норми (наприклад, Закон України «Про зовнішньоекономічну діяльність» від 16 квітня 1991 року налічує близько 31 зміни, Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 року – понад 200).

Особливе занепокоєння викликає наявність великої кількості змін у нещодавно прийнятих нормативно-правових актах, що є не стільки об’єктивним показником динамічного розвитку суспільства, скільки недостатнього професійного рівня нормопроектувальника, особливо в частині знання нормопроектувальної техніки, прорахунків щодо очікуваних результатів.

Так, відносно «новий» Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 1 червня 2000 року містить 46 змін, Земельний кодекс України від 25 жовтня 2001 року – понад 20 змін, Закон України «Про судоустрій України» від 7 лютого 2002 року – 8 змін та окремі положення визнані неконституційними, Цивільний процесуальний кодекс України від 18 березня 2004 року – близько 10 змін.

Отже, недостатня кількість процесуальних норм у порівнянні з матеріальним правом та дуже повільне їх розроблення є наступною суттєвою проблемою законодавства, на вирішення якої сьогодні спрямовані зусилля нормопроектувальника. Знайдеться небагато галузей, навіть інститутів права, які б були забезпечені в достатній мірі процесуальними нормами, дієвими та ефективними механізмами реалізації.

Крім того, для забезпечення ефективності правового регулювання потрібне не тільки оновлення та розвиток процесуального масиву, особливо в частині прийняття відповідних кодексів, а також і кодифікація матеріального права з урахуванням сучасних реалій. Адже саме через використання такої форми систематизації при упорядкуванні того чи іншого галузевого масиву усуваються прогалини, дублювання в законодавстві та вирішуються інші питання, пов’язані з його подальшим удосконаленням.

Відсутність системного підходу – чи не найбільша вада сучасного нормотворчого процесу. В той же час, тільки будучи системним, право здатне продуктивно діяти у напрямку, визначеному нормотворцем, реалізовувати його правову ідею та правові ідеали, а, отже, спрямовувати розвиток суспільних відносин "за заданим курсом".

Для подолання цієї тенденції розробленню законопроектів повинен передувати процес розроблення концепції, стратегій, основних напрямів реалізації державної політики, інших програмних документів концептуального характеру, концепцій державних цільових програм. У такому випадку навіть законопроекти щодо внесення змін будуть відповідати єдиній, цілісній, чітко сформульованій меті, що безумовно сприятиме якості та ефективності прийнятих норм.

Досить часто нормопроектуальники, перш за все, віддають перевагу швидкості розроблення акту, ніж його глибині та якості. В результаті такої діяльності правовий масив поповнюється поверхневими та недієвими нормами.

Міжнародний досвід свідчить, що одним із основних суб’єктів нормотворчої діяльності в розвинутих демократичних країнах є міністерство юстиції, яке в силу своєї фахової спрямованості щоденно має справу з нормативно-правовими актами всіх рівнів та шляхом проведення правової експертизи виявляє недоліки проектів актів, попереджає прийняття незаконних норм, а також виконує значний обсяг законопроектних робіт. Зокрема, Федеральне міністерство юстиції Німеччини реалізує експертний контроль за нормотворчою діяльністю окремих федеральних міністерств. Воно здійснює контрольні функції до прийняття кабінетом міністрів рішення щодо урядових законопроектів, до видання міністерством відомчих постанов і до видання урядом нормативних постанов. Крім того, міністерство юстиції Німеччини через уряд має прямий вплив приблизно на 84 відсотки прийнятих законів, оскільки більшість з них базується на урядових проектах.

У вітчизняному нормотворчому процесі Міністерству юстиції України як головному правовому експерту держави та законопроектувальнику в системі центральних органів виконавчої влади також відводиться одне з провідних місць.

З метою забезпечення єдиних принципів у нормотворчій роботі Міністерство юстиції та його територіальні органи надають центральним та місцевим органам виконавчої влади методичну допомогу у сфері нормопроектування (проводить навчання та стажування з метою підвищення кваліфікації працівників юридичних служб центральних та місцевих органів виконавчої влади, які беруть участь у розробленні проектів нормативно-правових актів). У процесі навчання слухачі поглиблюють знання з актуальних питань чинного законодавства, з підготовки проектів нормативних актів, їх техніко-юридичних особливостей та розроблення з урахуванням правил нормопроектувальної техніки.

Підвищенню рівня підготовки нормативно-правових актів, розроблених центральними та місцевими органами виконавчої влади, сприяє проведення Міністерством юстиції та його територіальними органами їх правової експертизи, напрями якої сьогодні суттєво збільшені.

Під час проведення правової експертизи Міністерство юстиції та його територіальні органи перевіряють нормативно-правові акти на їх відповідність Конституції України, актам законодавства та чинним міжнародним договорам України, стандартам Ради Європи у сфері демократії, верховенства права та прав людини, зокрема положенням Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, а в разі, коли нормативно-правовий акт належить до пріоритетних сфер адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу, - на його відповідність acquis communautaire.

Одним із елементів впливу на нормотворчу діяльність всіх суб’єктів нормотворчості та контролю за нею в частині недопущення прийняття норм, які порушують права і свободи людини, є проведення Міністерством юстиції та його територіальними органами державної реєстрації нормативно-правових актів центральних та місцевих органів виконавчої влади, що стосуються прав, свобод й законних інтересів громадян або мають міжвідомчий характер, в процесі якої здійснюється їх правова експертиза. За результатами проведення правової експертизи нормативно-правових актів органами юстиції щороку попереджується прийняття більше тисячі незаконних правових норм, у тому числі тих, які порушують законні інтереси фізичних та юридичних осіб.

Не зважаючи на кропітку роботу Міністерства юстиції з підвищення якості нормотворчої діяльності, сучасному нормотворчому процесу гостро бракує оновленої методології, науково обґрунтованих підходів до організації нормотворчого процесу, високого фахового рівня нормопроектувальників та єдиних загальнообов’язкових правил нормотворчої діяльності.

Останнє суттєво ускладнює процес розроблення та опрацювання нормативно-правових актів. Нинішній нормопроектувальник, окрім Регламенту Кабінету Міністрів та Правил підготовки проектів актів Кабінету Міністрів України не має жодного акта, що встановлює правила нормотворчої діяльності та техніки нормопроектування.

З огляду на вищезазначене можна припустити, що ця проблема буде залишатися, оскільки першим кроком для її подолання є прийняття концептуального нормативного акта, що закріпив би вимоги до нормотворчого процесу (наприклад, закону про нормативно-правові акти).




Методичні рекомендації підготовлені

Томаківським районним управлінням юстиції

Дніпропетровської області



База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка