«Нічого не треба, нічого не хочу від світу, лишень аби мати на білому світі жила»



Скачати 208.33 Kb.
Дата конвертації01.05.2016
Розмір208.33 Kb.
#32338
Свято Матері

Тема: «Нічого не треба, нічого не хочу від світу, лишень аби мати на білому світі жила»

Мета. Відроджувати давні українські традиції і звичаї, пробуджувати в дітях прекрасні і благородні почуття - святе і ніжне ставлення до матерів, до материнства взагалі; виховувати почуття обов’язку у дітей - віддати шану матерям, відплатити любов’ю, турботою і допомогою в майбутньому.

Обладнання. Святково прибрана зала; плакат із написом «Хай кожний, хто має щастя мати матір, береже його, як найцінніший дар життя»; на стіні галерея портретів мам під назвою:

« А з фотокарток дивляться на вас

Прекрасні материнські очі.

Ті очі, що зорять за вами

З самого ранку і до пізньої ночі.»

Хід заняття

Вчитель. Добрий день, шановна родино! Я не помилилася, бо думаю, що сьогоднішнє свято з’єднає нас у велику родину.

Щасливі ми, що народилися і живемо на чудовій землі - у нашій Україні. Тут жили ще наші прадіди, тут корінь роду українського, що сягає сивої давнини, одвічних добрих традицій, які ми сьогодні відроджуємо.

Прийшов на землю травень, оспіваний у піснях, гаптований солов’їними трелями, і приніс нам давнє, вже трохи призабуте свято Матері. День Матері відзначається в травні, бо це місяць Пречистої Діви Марії, яка благословила у хресну путь свого сина - Спасителя людства. До Матері Божої звертаються християни, просячи заступництва і допомоги. У травні, коли природа-мати виряджає свою доню-Землю в пишному вбранні весняних квітів у дорогу життя, праці і радості, люди висловлюють подяку материнській самопожертві і відзначають День Матері. В цей день всі мами чують від своїх дітей слова вдячності та любові і отримують найчарівніші весняні квіти. А все ж таки, звідки походить це свято?

Свято Матері прийшло до нас зі США. У 1914 році Конгрес США прийняв постанову про введення нового державного свята - Дня Матері. А спричинилося це зусиллям молодої американки Анни Джарвіс. Вона втратила матір. Смерть була раптовою і передчасною. Анна боляче переживала смерть матері і звернулась із листом до президента США, у якому запропонувала раз у рік віддавати честь і шану всім матерям землі.

Після першої світової війни це свято почали відзначати у Швеції, Норвегії, Данії, Німеччині, Чехословаччині. Серед української громади День Матері вперше вшанував Союз українок Канади у 1928 році. наступного року , за сприянням письменниці Наталі Кобринської, це свято відзначалося у Львові. Але з приходом радянської влади свято матері ліквідували силоміць.

Та минув той час. І тепер, у час національного і духовного відродження, ми знову повертаємося до свят, які шанували наші дідусі та бабусі. З 1990 року завдяки зусиллям громадських організацій Свято Матері повернулося на нашу землю.

Тож нехай сьогодні у нашому залі і по всій весняній Україні звучать щирі слова побажань Вам, дорогі Матері.

Учень. Стою перед вами, як перед Матір’ю Божою, у тихій зажурі і невимовній вдячності - на колінах.

Вдивляюся у ясний погляд Ваших очей, пещу сиве і м’яке, як коноплі, волосся, торкаюся натруджених долонь, розгладжую вже помітні зморшки біля очей і відчуваю тепло Вашого зболеного серця, сповідуюсь внутрішньою молитвою перед вами. У ній і вдячність і спокута за гріхи перед Вами. Тільки дібрати слів, щоб висловити ту вдячність, не можу. Нема у мові таких слів, щоб передати це. Бо Ви - Мати.



Учень. Мати… Це перше слово, яке ми вимовили. Мама - це те слово, яке ми найчастіше промовляємо у хвилини страждання і горя. Матерів мільйони. І кожна несе в серці любов. Кожен скаже: «Найкраща мама - моя мама, бо безмежна її ніжність, хто б вона не була, де б не жила…»

Учень. Матусю, моя дорогенька!

Це свято даруєм тобі.

Яка ж бо ти ніжна, рідненька,

А очі які голубі.

Такі голубі, ніби небо,

Мов проліска синього цвіт

Ніколи їм плакать не треба

Хай радість несе їм привіт.


Разом. Вам, найріднішим, найдорожчим, наймилішим присвячуємо це свято.

Пісня «Мамина пісня»

1. Коли хмара в небі хмуриться,

Коли вітер сніг мете

Я в вікно дивлюсь на вулицю,

Як з роботи мама йде.

Приспів:

Нехай почує вітер,

І гори, і моря,

Що краща всіх на світі

Матінка моя.

2. Загуркоче грім із силою

Від віконця відхилюсь,

Пригадаю маму милую

І нічого не боюсь.

Приспів:

3. Обійму я маму-сонечко,

І до щічки притулюсь,

Розкажу як у віконечко

Дожидаючись дивлюсь.

Учень. Ой, маю я три матері, та всі три хороші,

Три матері, три квіточки, три красні рожі.

Перша мати - Непорочна, як лілея біла,

Із дитятком-немовлятком Пречистая Діва.

Друга мати - це найкраща на світі країна

Земля наша, наша славна ненька - Україна.

Третя мати - що ж про неї гарного сказати?

Це ласкава, люба, мила, рідна моя мати.



Учень. В образі матері осягаємо розумом рідну Україну, мальовничу і прекрасну, страдницьку, але невмирущу Україну - край смутку і краси, радості і печалі, Україну - розкішний вінок з ружі і барвінку, з її милозвучною мовою, задушевною піснею, чарівною вишивкою.

Учень. Щасливі ми, що народилися і живемо на такій щедрій, багатій, мальовничій землі - на нашій славній Україні. Тут жили наші прадіди, діди, тут живуть наші предки, тут корінь роду українського, що сягає давнини. Де б ми не були, скрізь відчуваємо поклик рідної землі, хвилюємося аж до сліз, зачувши рідне слово, рідну пісню.

Учень. Мій отчий дім! Ти дав усе мені.

Моя Вкраїна, піснею багата,

Ввійшла у серце співом голосним,

Як та любов, яку дарує мати.



Пісня про Україну

Помилуй, Боже, Україну.

Снаги їй трішечки додай,

Щоб ніжну пісню солов’їну

Кохали ми, як рідний край.

Щоб нашу мову, як перлину,

Зуміли всі ми зберегти,

І у важку для нас годину

Наш прапор з гордістю нести.

Щоб радо нас скрізь зустрічали.

Любили наш чарівний край,

Щоб ми завжди достаток мали

Й не перевівся коровай.

Учень. У нас у городі зацвіли лелії -

Із них я найкращу зірву для Марії,

Бо вона, Пречиста, повна благодати,

Матінка Ісуса - твоя і моя мати.



Учень. Образ Божої Матері ніби ввібрав у себе всі радощі і трагедії, всі втіхи і болі материнства, став прикладом материнської вірності і самозречення, тієї сили духу, яку у важку хвилину уявити може лише материнське серце. А водночас став покровом материнства, дитинства, символом надії на добро і щастя.

Учениця. У мене найкраща на світі матуся

За неї до тебе, Пречиста, молюся

Молюся устами, молюся серденьком

До тебе, небесна Ісусова ненько.

Благаю у тебе дрібними словами

Опіки та ласки для любої мами.

Пошли їй не скарби, а щастя і долю,

Щоб дні їй минали без смутку, без болю.

Рятуй від недуги матусеньку милу,

Даруй їй здоров’я, рукам подай силу,

Щоб вивела діток у світ той, у люди,

Щоб ними раділа - пишалась усюди.

За це я складаю в молитві долоні

До тебе, Царице на сонячнім троні.

Молюся устами, молюся серденьком

До тебе, небесна Ісусова ненько.



Пісня до Матері Божої

Твоє ім’я - моє надбання.

Думками лину до небес.

О Мати Божа, Квітко рання,

Цвітеш веселкою чудес.

Тобі ця сповідь завше щира.

Тобі дитячі зізнання.

Струмочком ллється пісня мила,

Теплом серденько наповня.

Живу Тобою, о Маріє,

Шукаю спокій доброти,

І мрію в пелюстках лілеї

До Твої ласки дорости.

Учень. Привіт тобі, кохана нене,

У цей великий день!

Прийми вінок бажань від мене

І китичку пісень.

Дарунків дорогих не маю

У цей святковий день.

Тому до ніг складаю

Повагу і любов дітей.



Учень. Мама! Найдорожче слово в світі!

Де б не був ти, щоб ти не робив,

Та вона твій шлях освітить

Ніжним серцем, відданим тобі.



Учень. Мама… Чи є у світі слово більш прекрасне і ніжне, ніж це? Мама! Чи є у світі серце більш чутливе і вірне, ніж материнське? У ньому ніколи не згасає любов, воно ніколи не буває байдужим. І скільки б тобі не було років, тобі завжди потрібна мама, її погляд - то ніжний, то суворий, її очі - то сумні, то радісні.

Послухайте давню українську легенду про материнське серце.



Легенда про материнське серце

Був у матері єдиний син. Душі в ньому не чаяла мати. По краплинці росу збирала для вмивання, найтоншим шовком вишивала сорочки. Виріс син ставний, гарний. Одружився з дівчиною небаченої краси. Привів молоду дружину в рідну хату. Незлюбила та свекруху, зненавиділа її. Щоб не потрапляти невістці на очі, переселилася мати у хлів. Але й це не допомогло їй. наказала невістка синові вбити рідну матір і серце вийняти з грудей. Зачарований красою дружини, син сказав: «Наказала дружина вбити Вас, мамо… А не послухаю - піде від мене». Заплакала мати й каже: «Ну що ж, синку, роби так, як велить серце». Пішов син з матір’ю до лісу, розпалив вогнище, убив матір, вийняв серце й поклав у вогонь. Тріснув сучок, полетіла жаринка і боляче обпекла обличчя сина. Скрикнув той, закрив долонею болюче місце. Стрепенулося серце материнське, що горіло у вогні, і прошепотіло: «Синочку мій рідненький, тобі боляче? Зірви листок подорожника, приклади до обпеченого місця. А до листка приклади серце материнське, потім у вогонь покладеш!» Заридав син, схопив гаряче материнське серце, уклав його в розкраяні груди, облив гіркими сльозами. Зрозумів він, що ніхто й ніколи не любив його так гаряче й віддано, як мати. Й ожило серце матері, загоїлася рана, бо всесильним було її бажання бачити сина радісним і безтурботним. Підвелася мати і пригорнула до себе рідну кровинку. І осоружною стала йому дружина-красуня. Не повернулися вони додому, а пішли удвох степами широкими та й стали високими могилами. Пам’ятай, сину, що найсвятіша любов - материнська.



Учень. Бережіть материнське серце.

Бо воно, як воскова свічка.

То на гноті маленьке сонце,

Ніжне й тепле, але не вічне.

Затуліть теє серце ніжне

Од вітрів забуття і тривоги.

Каяття принесіть їй, хоч пізнє,

І утріть гіркі сльози знемоги.

Бережіть материнське серце.

Учень. З літери, сльозинки і росинки народилося одного дня на світ Божий слово «мама» вимовлене вустами янгола.

Учень. Слово «мама» росте з нами тихо, як ростуть тендітні берізки і могутні дуби, як сходить ранкове сонце, як зацвітають чорнобривці у малиновому садку, як народжується колискова пісня.

Учень. Дуже жаль, що нам не дано запам’ятати ту мить, той день, коли над нашою колискою схилилася мати і ніжно заспівала колискову.

Учень. Саме мамина колискова пісня засіває в дитячу душу любов до природи, до рідного краю, до життя.

Учень. Заспівай мені, мамо моя,

Як бувало колись над колискою.

Буду слухати, слухати я

І стояти в замрії берізкою.



Пісня « Колисаночка»

Як співала матінка колисаночку,

Я тоді не знала про цю співаночку.

«Гойда, гойда, донечко, спи до раночку,

Процвітай, як сонечко, як весняночка».

Тихим, милим голосом душу повнила,

Щоб зросла, як квіточка, завше мовила.

І молила Господа, мила личенько,

Ласк вливала в серденько з добрим звичаєм.

А за ту співаночку-колисаноньку,

Вам дарую, матінко, цю пошаноньку.

Учень. Мамо! Немає милішого слова,

Ти ж бо життя і творіння основа,

Пензель, перо надихалось тобою,

Вічна ти в пісні - з болем, любов’ю.

О матері! Це ж ви нам вручили

Замріяну і ніжну віть…

Навчали з піснями по землі ходить!

Чесними очима у майбутнє зоріть!



Учень. Кожна моя дорога -

Зморшка нова у нені,

Кожна моя тривога -

Пасемце сиве у неї.

Яснота нездоланна!

О мамо рідненька!



Учень. Матінка, матуся - добротворець у сім’ї. Незмінною залишається її ласка, її доброта, її любов навіть до невдячних дітей. Вона вміє прощати їм - синові, доньці, які не є частими гостями у неї.

Учень. Сонце, сонце, йди зі мною в поле.

Ти ж мій добрий щедрий чародій.

Десь там льон матуся поле,

Прийдемо і вклонимося їй.

Вклонимося матері у ноги

За усі турботи і жалі.

І за те, що від її тривоги

З кожним днем світліше на землі.



Учень. Руки ласкаві цілую!

Скільки з них випито сили:

Жали вони і косили,

Прали і тісто місили…

Скільки з них випито сили!

Руки красиві - цілую…



Учень. Так, наші матері працюють за різними професіями. Є серед них: інженери, бухгалтери, продавці, пекарі… Але на жаль не всі працюють за своїм фахом

Учень. А наша мама вчителька.

Мама - вчителька. Щасливий!

Всі так заздрили мені,

Коли з мамою я вранці

Йшов до школи в будні дні.

Та яке там щастя? Звідки?

Все не так, як у людей.

І не заздрити - жаліти

Треба вчительських дітей.

Спробуй в класі ворухнутись

Чи з уроку утекти,

Не дай, Боже, запізнитись -

Знають враз усе батьки.

То не так ти одягнувся,

«Де ж це совість твоя й стид? -

Чую майже щохвилини, -

Ти ж учительська дитина!»

Ну хіба не геноцид?

Ввечері лягаю спати,

Прошу казку розказати,

Як всім дітям перед сном.

Де там! Мама за столом

Пише, пише, щось листає

І на мене не зважає,

А що скаже - я й так знаю:

«Плани тільки допишу і

Контрольні перевірю,

Все, що хочеш, розкажу».

Тільки я уже не вірю.

Мовчки в ліжко я лягаю,

Покручусь і засинаю.

А вві сні мама бачиться мені

Лікарем, кондитером -

Тільки не учителем!



Учень. Як же нам вчителів не привітати?

Ми люби їх як матерів.

Нам нема де правди діти.

Є ще різні серед нас:

Той - урок не хоче вчити,

Той запізнюється в клас.

Та такого не було,

Щоб робили ми на зло.

Бо усі ми повсякчас

Дуже, дуже любим вас.



Частівки

Любу вчительку свою

Ми також вітаємо,

І найкращі побажання

Ми їй посилаємо.

Швидко щоб перевіряла

наші всі завдання,

Не сиділа над книжками

Звечора до рання.

Щоб лиш гарнії оцінки

Виводила ручка.

Щоб ви нею розписались,

Як буде получка.

Щоб не дивлячись на всі

Капосні реформи,

Ви ніколи не втрачали

бадьорої форми.

Учень. У черешневий цвіт тебе вдягли роки,

Моя матусенько, моя голубко сива,

І на чолі поорані стежки,

Й на личку доля слід свій залишила.

В очах твоїх небесна голубінь

І доброти у них безмежне море,

Хоч дарувала доленька тобі

Струмочок радості і ріки горя.

В своєму серці не тримаєш зла,

Воно любов’ю, ласкою рясніє,

Не раз ти скривджена в житті була,

Та кривду нам завжди прощати вмієш.

Моя матусенько, голубонько моя,

Натруджені і мозолясті твої руки,

Та не згубили ніжності й тепла,

Його тепер даруєш своїм внукам.

Так день за днем у даль злетять роки,

І нас той черешневий цвіт припаде,

Але не припорошить час мої рядки,

Так, як з роками мати не зів’яне.



Учень. Скільки б тобі не було - п’ять чи п’ятдесят, - завжди потрібна мати, її порада, погляд, ласка і любов. І що більша твоя любов до неї, то світліше і радісніше її життя.

Учень. Земля дочекалась і рясту, і сонця, і цвіту,

Душа, мов калина, росте і цвіте від тепла.

Нічого не треба, нічого не хочу від світу,

Лишень аби мати на білому світі була.



Учень. З-за гір віє вітер, в степах повмирали морози,

Шумлять осокори, весняно зітхають гаї.

А мати рідненька стоїть на високім порозі

Та й думає мати, як маються діти її.


Учень. А діти світами, а діти у веснах та в зимах,

Приїдуть і скажуть: «Матусю, нам двері втворіть».

І доти всі діти живуть по світах молодими,

Допоки чекають, допоки живуть матері.



Пісня «Мамина коса» (мами)

1. Ой, чого калина віти похилила,

Чи багато квіту, чи важка роса.

Ой, чого ж так рано мама посивіла,

А була ж у неї золота коса.

2. Мамине безсоння, мамині тривоги

Простелила доля у незнану даль.

За ворота вийде, стане край дороги,

В коси заплітає сивини печаль.

3. Стеляться тумани долами, лугами,

Стеляться тумани у глибокі сни.

Гей, дорога дальня, повертай до мами,

Буде в її косах менше сивини.

Учень. Всім треба пам’ятати: нам потрібні матері в дитинстві, а матерям ми необхідні в старості. Допомогти їм, поговорити, притулитися до змучених натруджених рук. Ми з болем читаємо, що сьогодні в нас багато будинків для самотніх людей, в багатьох із них є діти, але вони відреклися від своїх батьків.

Учень. «Три біди є в людини: смерть, старість і погані діти», - говорить народна мудрість. Старість неминуча, смерть невблаганна - перед нею не можна зачинити двері, а від поганих дітей не можна уберегтися, як і від вогню, бо це залежить не тільки від батьків, а й від самих дітей.

Послухайте сатиричні вірші про «хороших» сина й доньку.



Телеграма

У селі жили щасливо -

Всім на радість, всім на диво -

тітка Варка й дядько Гнат,

Усьому давали лад.

Мали хату і телицю,

Їли сало й паляницю

І пили солодкий взвар -

Не ходили на базар.

Вся біда для тата й мами

Почалася з телеграми:

«Оженився - щастя мить -

На весілля гроші шліть!»

Телеграма, ніби свято,

Радий тато, рада мати.

Оженився - буде внук,

Не спускаймо його з рук.

Раптом інша телеграма,

Але просьба така ж сама:

«Продавайте ви теля -

Гарнітур надибав я».

А вже третя телеграма

Доконала тата й маму:

«Продавайте ви хатину -

Я куплю автомашину.

А за себе не журіться -

Їдьте в місто, не баріться.

Будем жить, як я живу:

Їсти булку і халву».

Так були батьки хороші,

Поки витратили гроші,

Потім син з-за столу встав,

Батьку й матері сказав:

« Ви - це ви, а я - це я,

В мене є своя сім’я.

Що було - то загуло,

Їдьте геть собі в село!»

Йшли до сина їсти булку,

А зостались без притулку.

Курсистка

Якось літом донечка залишила хату

І поїхала кудись на курси вступати.

Чи вступила, а чи ні ( буває й помилка),

На четвертий день прийшла додому посилка.

Мати глянула, а там прозорий мішечок:

В нім картопля молода й цибулі пучечок,

І записка лежить тривожного змісту:

«Неможливо, мамо, жить без тебе в місті,

В мене вже невистача ні часу, ні коштів,

Тож звари картоплю цю і неси на пошту.

Висилай же заказним, все точно, по списку.

Не забуть прислати ще вареників миску.

Ну, бувай! І ще одне: за тиждень приблизно

Надішлю тобі попрать пакунок білизни.

Не забудь пришить гаплик, бо лихо зі мною,

Щоб не спала кофта з пліч, тримаю рукою».

Прочитала мама лист і втратила спокій:

Має ненька радість, бач, на старості років.

Учень. Мати - берегиня роду, домашнього вогнища. Саме вона є тим центром, який єднає всю родину. Коли її не стає, все в хаті розладнується. Недаремно один поет сказав: «Вмерла мати - погас вогонь, що грів усю хату».

Учень. Важко окреслити все те, що вміщує в себе це таке звичне й водночас дороге наймення - Мати, бо мати Матір - це означає мати все. Втративши неньку, ти втрачаєш не лише близьку і люблячу людину, дорогого порадника і вічного оборонця, але й якусь надзвичайно вагому частку самого себе.

Вчитель. Я до рідної хати натомлено йду.

З полустанку мій потяг у далеч полинув.

Бачу: мамина хустка біліє в саду.

Придивилась - не хустка, а квітне калина.

Наче мамині очі - у хаті вікно.

Сад матусиним словом мені промовляє.

Я не звикну ніколи, що мама давно

Край села у високій траві спочиває.

Я не звикну ніяк, що вона до воріт

Не біжить із городу мене зустрічати.

Спорожнів без матусі мені білий світ,

І чужою стає наша затишна хата.

Не мені вже зозуля майбутнє кує

За рікою судьби в голубій оболоні.

Кожний з нас безпритульним душею стає,

Коли мамине серце навік захолоне.

Я стою у дворі. Небокрай відгорів,

Теплий вітер в мовчання закутав калину.

Люди добрі мої! Бережіть матерів,

Як себе бережіть, свою неньку єдину.



Пісня «За літами літа»

Я додому іду, я іду до тієї хатини

Де як маковий цвіт

Промайнуло дитинство моє.

За літами літа

Пролітають ключем журавлиним,

А зозуля кує, а зозуля кує.

Я додому прийшла, я прийшла до тієї хатини

Що давно вже нема

Тільки ясен стоїть на виду.

І здалося мені

Втерла очі краєчком хустини

Біла вишня в саду, біла вишня в саду.

Де б на світі не був

Я вернусь до тієї стежини,

Що в дитинство веде і спокою душі не дає.

За літами літа

Пролітають ключем журавлиним,

А зозуля кує, а зозуля кує.

Учень. Найкращі дні для наших матерів -

Це дні, коли щасливі їхні діти.

Від нас залежить, скільки днів таких

Ми зможемо для матері зробити.



Учень. Даруймо ж радість нашим матерям,

Бо їм турбот і горя вистачає.

Я по собі давно вже знаю сам,

Як часто маму стомлюють печалі.



Учень. За все, що ти зробив чи не зробив,

Та знаю я, яка вона щаслива,

Коли високу гордість у собі

Несе вона за чесну долю сина.



Учень. Тож «шануй батька і матір свою, - вчить нас п’ята заповідь Біблії, - і добре тобі буде, і довголітнім ти будеш на землі, яку Господь твій дає тобі».

Хай ваші стосунки з матір’ю будуть такими ж щирими і чуйними, як у цьому діалозі матері й сина.



Син. Розкажіть мені, мамо, про вишні.

Їх було так багато в саду.



Мама. Були, сину, морози невтішні,

А вони кого хочеш зведуть.



Син. Розкажіть мені, мамо, про зорі,

Чи такими були і колись?



Мама. А той, сину, хто виріс у горі -

Не часто на зорі дививсь.



Син. Розкажіть мені, мамо, про долю,

Чи людині підвладна вона?



Мама. Наша доля, мій сину, як море -

Той пливе лиш, хто має човна.



Син. Розкажіть мені, мамо, про роки -

Чи спливають помітно вони?



Мама. Роки, сину, помітні, допоки

Матерів пам’ятають сини.



Вчитель. Дорогі діти! Пронесіть через своє життя мамині поради, мамині слова. Адже ви зараз у так званому перехідному віці і найбільше вам потрібна мудра мамина порада. І сьогодні до вас звертається ваша мама…

(Виступ мами)

Ідуть роки, збігає час

І ви дорослішими стали

Колись підете ви від нас

І ми скучати будемо за вами.

Та пам’ятайте, рідні, ви завжди,

Що мати поряд з вами буде,

Як підете в далекі ви світи

Хай виростуть з вас гідні люди.

Ви мову нашу бережіть

Шануйте матір і родину

Знання, немов зерно зберіть,

Щоб гідним стати сином України.

Матусі

Стає легше на серці, як почую ваш спів

Знов душа розцвітає, чути пісню ланів.

З голови утікають і печаль, й самота,

А душа оживає, як весною жита.

Мрії рвуться у небо, як усміхнені ви.

Очі щирі у вас, сповнені доброти.

Ваше серце - скарбниця, де турбота й любов,

А душа - то криниця, що бринить знов і знов.

У житті я щаслива - в мене ненечка є.

Ви, матусенько, диво і коріння моє.

Пісня «Сину, ангел мій»

Коли ясніють очі і вуста,

Зникають мої суми й тривоги.

Коли твоїм дзвіночком сміх луна

Тоді завжди я щиро вдячна Богу.

Приспів: (2р)

Сину, сину, сину, ангел мій,

Я тобі щасливу зичу долю.

Ти добре серце матимеш в житті,

А я завжди пишатимусь тобою.

До мене, мій синочку, пригорнись

Навчу тебе обходити печалі.

Ти тільки всьому щиро усміхнись

Тим захистиш мене й себе надалі.

Приспів: (2р)

Вчитель. Непомітно лине час. Не встигнуть оглянутися ваші мами, як ви, діти, повиростаєте і випурхнете зі своїх осель, як пташенята. Але пам’ятайте: де б ви не були ніколи не забувайте про свою неньку, частіше вертайтеся до рідної домівки.

Учень. Вилетіли з дому, ніби птиці, діти,

Залишили мамі смуток і тривогу,

Мамине віконце цілу нічку світить,

Дивиться до ранку на пусту дорогу.

Чи дорога дальня, чи дорога гнеться?

Чи причарувала діток чарівниця?

Хто забуде матір - тому не минеться,

Тому не минеться, тому не проститься.

Під очима в мами павутин чекання,

Час спливає швидко в двері стука грізно,

Не баріться діти, матінка чекає,

Приїжджайте діти, поки ще не пізно.



Учень. Приїжджайте частіше додому,

Щоб не мучила совість потому.

Ні грошей не привозьте, ні слави, -

Будьте з рідними ніжні й ласкаві.

Бо не вічні, ні батько, ні мати,

Завтра можете їх не застати.

Щоб не мучила совість потому.

Приїжджайте частіше додому.



Пісня «Залишаю усе»

Залишаю усе,

Поспішаю до тебе на свято.

Залишилося так,

Залишилося так небагато.

І коли я прийду,

І постукаю тихо до хати,

А мені не відчинить дверей

Моя милая мати.

Приспів:

Мамо моя, мамо моя,

Голубко сива!

Скільки біди, скільки тривог

Ти пережила!

Мамо моя, мамо моя,

Рідна ти ненько!

Дай я тобі поклонюся

Сьогодні низенько.

Залишаю усе,

Поспішаю до тебе на свято

Може зустрічів тих,

Залишилося так небагато.

Ми підемо туди,

Де колись ми ходили з тобою,

Де дитинство моє

Пропливало, мов хвиля, рікою.

Приспів:

Учень. Варт пошани сивий волос

І старенький тихий голос.

Ви тим зморшкам придивіться,

Станьте ближче і вклоніться.



Учень. Я вам вклоняюсь низько, матері,

За ваші ніжні і невтомні руки,

За те, що ви завжди на цій землі

приходили до нас в часи розлуки.



Учень. І ви вклоніться ніжно матерям своїм,

Чиїм теплом навіки ви зігріті.

Вклонімося за їхні руки,

І за те, що просто вони є на світі.



Учень. Вертаючись з віддалених країв

Після тривожних мандрів і розлуки,

Цілуймо руки наших матерів,

Натруджені й ласкаві руки.



Учень. Ніщо не вічне, тільки матері

Уже й тоді, як нікому стрічати.

Допоки сонце сяє нам вгорі,

У кожного живе у серці мати.



Учень. Хочу я всі квіти в букети зібрати,

Що під небом цвітуть голубим…

Рідна мамо, матусенько, мати,

До землі я вклоняюсь тобі!



Пісня про «Маму»

1. Як сонечко вийде і вип’є росу,

Почую той голос, що так я люблю.

То рідна матуся знов будить мене

Бо день на порозі новий мене жде.



Приспів:

Я люблю тебе, матусю,

І буду тебе любить.

Поки сонце, поки небо,

Поки буду в світі жить.

2. Від раннього ранку до пізна вона

Дарує всім радість і горстку тепла.

І мами усмішка, як подих весни

Від тої усмішки щасливі всі ми.



Приспів:

3. Ти в світі єдина одна на землі,

Як сонечко ясне ти світиш мені,

І радість з журбою крізь роки несеш,

І квітку любові для нас бережеш.



Приспів:

Учень. Спасибі, мамо, за гарячу ласку,

За теплу тугу і святу любов,

За чарівну в безсонні ночі казку,

За чорнобривці під моїм вікном.



Учень. Я часто ночами пригадую знов

Дитинства сполохану казку,

Спасибі вам, мамо, за вашу любов

І щедру незміряну ласку.



Учень. Ховали тривогу в собі й гіркоту,

До мене всміхалися радо,

Спасибі вам, мамо, за всю доброту

І пісню залишену в спадок.



Учень. Над ліжком схилилось привітне чоло,

Дрімали натомлені очі,

Спасибі вам, мамо, за ваше тепло

І довгі недоспані ночі.



Учень. Люблю тебе, матусенько єдина,

Любов’ю щирою, як любить лиш дитина,

І Господа щоденно я молю,

Щоб оберігав матусеньку мою.



Учень. Люблю тебе, хоч, може, люба ненько,

Непослухом раню твоє серденько,

Що, вражене до болю, давить груди,

Прости мені, матусенько, прости.



Учень. Прости мені, ти вмієш все прощати -

Ласкава, ніжна, терпелива мати,

Ти янгол мій, що злинув з неба,

Люблю тебе, і більше слів не треба.



Учень. Матусю, мамо, люба наша ненько,

Тобі на свято квіти ми несем…

Ти наше сонце, матінко рідненька,

Ти над усе, для нас - ти над усе.

(Вручення квітів батькам)

Учень. Мама вишила мені

Квітами сорочку,

Квіти гарні весняні:

- На, вдягай, синочку.

В нитці - сонце золоте,

Пелюстки багряні.

Ласка мамина цвіте

В тому вишиванні.

Вишиваночку візьму,

Швидко одягнуся,

Підійду і обніму

Я свою матусю.



Танець з рушниками

Учень. Де б не були ми, знов і знов

Назад знайдем дорогу,

Нас кличе матері любов

До отчого порогу.



Учень. Спасибі нашим матерям

За все під небом миру,

Вони життя дарують нам,

А ми їм - вдячність щиру.



Учень. Спасибі вам говорим знов

За вашу ласку і любов.



Учень. Зичить усім мамам сьогодні наш клас,

Щоб добро і щастя не минули вас.



Пісня «Мами наші милі»

Мами наші милі,

Вам низький уклін.

Щастя вам бажають

Донечка і син.

Приспів:

І в вас, і в нас хай буде гаразд,

Щоб ви і ми щасливі були.

Щоб цвіли матусі,

Як весняний цвіт,

Щоб прожили в мирі

Ви багато літ.

Приспів:

Будьте, любі мами,

В наших серденьках.

Ніколи, рідненькі,

Не забудем вас.

Приспів:

Учень. Хай рікою щастя ллється,

Хай в сім’ї добро ведеться!

Хай живуть в серцях почуття високі,

Хай дарує доля 100 щасливих років!



Вчитель. Тож нехай до нас завжди хоч на хвилиночку прилітають легкокрилі лебеді материнства, несучи крізь відстані і роки незгасне світло маминих слів, пісень, виспіваних незрадливими вустами. Бо коли зникне мамине слово, мамина пісня, то зникне й народ. Тож нехай у ваших сім’ях горить вогнище родинне. Хай супроводжує вас у житті мамина пісня.

Матусю, мову і поріг,

Ступив з якого під небесні шати,

Не забувай! Забудеш їх -

Своє життя не зможеш пригадати.

Дорогі матері! Щиро вітаю Вас зі святом. Хай міцніє ваше здоров’я з кожним днем, а роки життя не знають меж. Хай в сім’ях ваших ґаздує щастя і радість, а на роботі - творчий успіх і натхнення. Хай діти ваші і онуки ростуть здоровими і щасливими на втіху вашу і многая Вам літа.



Многая Літа…

Середня загальноосвітня школа

І-ІІІ ст.. с.Черниляви

Яворівського р-ну, Львівської обл.

Класний керівник Льода О.В.




Скачати 208.33 Kb.

Поділіться з Вашими друзьями:




База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2022
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка