Неврози. Гострі невротичні реакції. Психічні порушення при вроджених та набутих вадах ротової порожнини та щелепно-лицевої ділянки



Скачати 132.67 Kb.
Дата конвертації13.04.2016
Розмір132.67 Kb.


Методична розробка практичного заняття з психітрії та наркології

по темі: „ Неврози. Гострі невротичні реакції. Психічні порушення при вроджених та набутих вадах ротової порожнини та щелепно-лицевої ділянки.

для студентів 4 курсу стоматологічного факультет

1. Актуальність теми: Психогенні захворювання (неврози та реактивні психози) – функціональні нервово – психічні розлади, які виникають внаслідок дії гострих короткочасних або тривалих психічних травм (важких переживань). Це найбільш поширені нервово-психічні захворювання.

Знання студентами поліморфних проявів невротичних розладів і вміння самостійно вирішувати невідкладні лікувально – діагностичні завдання відіграє важливу роль у загальній та професійній підготовці лікарів.



2. Тривалість заняття: 2год.

3. Навчальна мета:

3.1. Студент повинен:

знати:

  • етіологічні чинники, що викликають неврози;

  • патогенез неврозів;

  • класифікацію неврозів;

  • клінічні прояви неврозів;

  • перебіг неврозів;

  • гострі невротичні реакції.

вміти:

  • діагностувати неврози;

  • провести диференційний діагноз неврозів з іншими захворюваннями;

  • лікувати неврози.


опановувати практичні навички:

  • збір анамнезу (виявлення психогенній) у хворих на неврози;

  • навички діагностики різних форм неврозів;

  • основні прийоми застосування психотерапевтичних методик при лікуванні неврозів та гострих невротичних реакцій.


4. Базові знання, уміння, навички, що необхідні для вивчення теми

(міждисциплінарна інтеграція).


Назви попередніх дисциплін

Отримані навики

1. Загальна та медична психологія
2.Нормальна та патологічна

фізіологія

3.Нервові хвороби


  1. Визначити тип особистості. Визначити критерії ясної свідомості. Дослідити психічні процеси.

  2. Визначити тип ВНД.




  1. Клініка функціональних розладів нервової системи.



5. Поради студенту.

5.1. Зміст теми.

Невротичні, пов’язані зі стресом та соматоформні розлади (МКХ-10) досить значна група захворювань.



Тривожно – фобічні розлади (F-40) – група розладів, при яких тривога пов’язана з конкретними ситуаціями або об’єктами, що в даний момент не є небезпечними, але переживаються з почуттям страху або уникаються хворими.

Клінічні діагностичні критерії:

а) початок частішу в зрілому ранньому віці;

б) частіше зустрічається у жінок;

в) початок з вегетативних або психологічних симптомів;

г) тривога обмежена наявністю конкретних ситуацій або можливістю їх виникнення;

д) страх перебування в місцях або ситуаціях, вихід із яких може бути ускладнений,

або де неможливо надання допомоги;

е) уникання фобічних ситуацій аж до зміни життєвого стилю;

є) наявність панічних атак з порушенням дихання, серцебиттям, задухою пітливістю,

тремтінням, парестезіями, приливами жару або холоду, дискомфортом у грудній

клітині, страхом смерті, страхом збожеволіти.

Загальні принципи лікування.

Психотерапія є основним методом у складному терапевтичному комплексі, спрямована на зміну порушеної системи відносин хворого, корекцію неадекватних емоційних реакцій і форм поведінки: поведінкова психотерапія, індивідуально-орієнтована психотерапія, наркопсихотерапія, аутогенне тренування, трансактний аналіз, гіпнотерапія.



Медикаментозне лікування: транквілізатори бензодіазепінового ряду та інших хімічних груп, нейролептики, антидепресанти-седатики, вегетативні гармонізатори, препарати загальнозміцнюючої дії, препарати стимулюючої дії.

Панічний розлад (F- 41.0) (епізодична пароксизмальна тривога) – повторні напади важкої тривоги (паніки), що не обмежуються певною ситуацією або обставинами і не передбачені.

Клінічні діагностичні критерії:

а) серцебиття, біль у грудях, відчуття задухи, запаморочення, почуття

нереальності;

б) вторинний страх смерті, утрати самоконтролю, або божевілля;

тривалість атак – хвилини, іноді довше, частота різна;

г) панічна атака приводить до постійного страху виникнення іншої

атаки;

д) стан між атаками порівняно вільний від тривожних симптомів.



Умови лікування відповідають тривожно-фобічним розладам (F-40).

Генералізований тривожний розлад ((F- 41.1 ) – це стан, що має хронічний характер, супроводжується надмірною тривогою і занепокоєністю щодо усього і не обмежується якимись обставинами.

Клінічні діагностичні критерії:

а) частіше зустрічається у 20-літньому віці, але може бути і в іншому;

б) частіше у жінок, ніж у чоловіків (2:1);

в) підвищена тривожність і занепокоєння про своє майбутнє та своїх

близьких;

г) тривалість не менше кількох тижнів, частіше – місяців;

д) моторна напруга (тремтіння, посмикування, відчуття ознобу,

неможливість розслабитися, головний біль, почуття хвилювання,

неможливість зосередитися);

е) вегетативна гіперактивність (пітливість, тахікардія або тахипное,

запаморочення, сухість у роті, слабкість, епігастральні розлади,

гіперемія, утруднене ковтання);

є) почуття напруження;

ж) перебільшення сторожкість;

з) порушення сну;

і) дратівливість.



Лікування таке ж як і тривожно-фобічних розладів (F-40).

Обсесивно-компульсивний розлад ((F-42) – це розлад, що характеризується обсесивними думками або компульсивними діями, які повторюються.

Клінічні діагностичні критерії:

а) початок у дитячому або юнацькому віці;

б) перебіг, як правило, хронічний;

в) зустрічається однаково часто як у чоловіків, так і у жінок;

г) діагноз встановлюється за умови наявності нав’язливих думок або дій впродовж

декількох днів до 2-х тижнів;

д) нав’язливі думки і дії є джерелом дистресу та порушення активності;

е) повторюваність і стійкість ідей, думок, способів або потягів, що у

стереотипній формі знову і знову приходять на розум;

є) тяжкість нав’язливих думок, внаслідок їх агресивності, непристойності, або

безглуздості;

ж) розуміння, що ці думки є власними, а не привнесеними зовні;

з) спроби ігнорування або зменшення інтенсивності думок, спроби

нейтралізувати їх іншими думками або діями, як правило,

безуспішні;

і) часто мають місце вегетативні симптоми тривоги;

ї) характерні тяжкі відчуття внутрішньої або психічної напруги.

Лікування відповідає тривожно-фобічним розладам (F-40).

Реакція на важкий стрес і порушення адаптації (F- 43) – це розлади, що є прямим наслідком гострого важкого стресу або тривалої психогенної травматизації, що призводить до порушення адаптації і викликають проблеми соціального функціонування.

Клінічні діагностичні критерії:

а) обов’язковий і чіткий тимчасовий зв’язок між впливом незвичайного

стресора і початком симптоматики;

б) початок зазвичай раптовий або через кілька хвилин після стресу;

в) мають змішану і звичайно мінливу картину; до ініціального стану

оглушення можуть приєднуватися депресія, тривога, гнів, відчай,

гіперактивність і відгороджуваність;

г) жодний із симптомів не є довгостроковим;

д) припиняються швидко (до декількох годин), коли є можливим

усунення стресових обставин. У випадках тривалості стресу

симптоми починають зникати через 24-48 годин;

е) часто присутні вегетативні ознаки панічної тривоги (серцебиття,

почервоніння, пітливість);

є) може бути часткова або повна амнезія епізоду.



Психологічні діагностичні критерії – наявність „конфліктогенної” зони в мікро- або макросоціальному оточенні:

а) проективні методики (множинна проекція конфліктної ситуації в

проективній продукції);

б) методики „виміри відносин” (наявність конфліктогенних відносин).



Лікування вимагає комплексного підходу з урахуванням клінічних форм, особливостей перебігу, психологічних особливостей особистості, фізіологічних особливостей людини.

Медикаментозне лікування: транквілізатори, антидепресанти, нейролептики, психотерапія (див. тривожно-фобічні розлади).

Дисоціативні (конверсійні) розлади (F-44) являють собою групу синдромів, що характеризуються раптовим, тимчасовим порушенням нормально інтегрованих функцій свідомості, усвідомленням істинності свого „его” або поведінки, у результаті певна частина цих функцій втрачається.

Клінічні діагностичні критерії:

а) гострий початок;

б) наявність психогенної обумовленості у формі чіткого зв’язку зі стресовими подіями або проблемами, або порушеними взаємовідносинами (навіть, якщо психогенія є неусвідомленою);

в) ведучим у клінічній симптоматиці є епізод, коли хворий раптово втрачає спроможність відтворювати важливу інформацію, що стосується особисто його, причому це порушення настільки виражене, що його не можна пояснити простою безпам’ятністю;

г) відсутність якогось фізичного, або неврологічного порушення, із якими могли б бути пов’язані виявлені симптоми;

д) збережена спроможність до заучування нової інформації;

е) хворий усвідомлює наявність розладів пам’яті;

є) можливість повного відновлення пам’яті, зворотність розладів.



Загальні принципи лікування. Комплексний підхід у терапії дисоціативних розладів вимагає урахування клінічних форм, особливостей перебігу, психологічних особливостей особистості, специфіки внутрішньо-особистісного конфлікту, фізіологічних особливостей (особливості передхвороби, реактивність).

Етапність у лікуванні полягає в послідовному застосуванні лікарських засобів із дотриманням термінів застосування основної (3 тижні) та підтримуючої (2-3 тижні) терапії, дозування препаратів під наглядом фахівців стаціонару, диспансеру, поліклініки, застосуванні психотерапії.



Медикаментозне лікування: транквілізатори, антидепресанти, нейро-лептики, вегетотропні засоби, ноотропи, вітаміни, тонізуючі засоби, біогенні стимулятори.

Психотерапія: наркопсихотерапія, гіпнотерапія, індивідуально-орієнтована психотерапія, аутогенне тренування.

Соматоформні розлади (F - 45) – це група розладів, що характеризується повторюваним виникненням фізичних симптомів поряд із постійною вимогою медичних обстежень, недовірою до встановленого діагнозу, пошуками і вимогами виявити те або інше захворювання (при їх об’єктивній відсутності).

Клінічні діагностичні критерії:

а) виникнення і наявність протягом не менше 2-х років множинних і

варіабельних соматичних симптомів, яким не було знайдено

адекватного соматичного пояснення;

б) наявність постійних ідей про існування одного або декількох важких

соматичних захворювань, що обумовлюють наявний симптом або

симптоми;

в) зберігання зазначених ідей, незважаючи на відсутність адекватного

соматичного пояснення відповідних скарг;

г) постійна недовіра різним лікарям, що намагаються переконати

пацієнта у відсутності соматичної хвороби;

д) відсутність даних про об’єктивне структурне або функціональне

порушення даного органу або системи;

е) часто спостерігається деякий ступінь демонстративної поведінки,

спрямованої на привертання уваги, особливо у тих випадках, коли не

вдається переконати лікарів у фізичній природі свого захворювання

й у необхідності продовження подальших оглядів і обстежень;

є) перебіг хронічний, часто поєднується з порушенням соціальної,

міжособистісної і сімейної поведінки;

ж) розлад значно частіше зустрічається у жінок і починається, як

правило, у молодому віці.

Медикаментозне лікування: транквілізатори, нейролептики, анти-депресанти, ноотропи, вітамінотерапія, седативні засоби, психотерапія (раціональна, групова, сімейна, аутогенне тренування і наркопсихотерапія, поведінкова).

Неврастенія (F-48) – невротичний розлад, що характеризується вегетативними, соматичними та емоційними порушеннями, що перебігають за типом дратівливої слабкості, безсоння, підвищеного стомлювання, відволікання уваги, зниження настрою, постійним невдоволенням собою і оточенням. Може бути наслідком тривалого емоційного стресу, перевтоми або виникати на соматично ослабленому тлі.

Клінічні діагностичні критерії:

а) підвищена стомлюваність після розумової роботи або слабкість у тілі і виснаження після мінімальних зусиль;

б) порушення сну;

в) дратівливість;

г) запаморочення;

д) нездатність розслабитися;

е) відчуття м’язового болю;

є) тензіонний головний біль;

ж) диспепсія;

з) вегетативні розлади (коливання артеріального тиску, серцебиття, почуття ознобу та ін.).



Загальні принципи лікування. Принцип комплексного підходу до терапії неврастенії вимагає високого ступеня диференціації лікувальних впливів, що враховують показники клінічного (форма, синдром, особливості перебігу), фізіологічного (особливості передхвороби, реактивність) і психологічного характеру (особливості особистості, специфіка психотравми та ін.).

Застосування лікарських засобів впродовж 3-4 тижнів основної дози, 2 тижні – підтримуючої.



Психотерапія (індивідуально-ораєнтована, аутогенне тренування, наркопсихоте-рапія).

Медикаментозна терапія: транквілізатори (похідні бензодіазепіну, транквілізатори інших хімічних груп), антидепресанти, вегетотропні засоби, препарати нейрометаболічної дії (ноотропи, вітаміни, засоби, що збуджують ЦНС, біогенні стимулятори).
5.2. Теоретичні питання до заняття:

  1. Визначення понять “психогенія”, “психічна травма”.

  2. Визначення понять “невроз”, “гостра невротична реакція”.

  3. Етіологія неврозів.

  4. Патогенез неврозів.

  5. Класифікація неврозів.

  6. Клініка неврастенії, істеричного неврозу, неврозу нав’язливих станів.

  7. Перебіг неврозів.

  8. Фобічні розлади.

  9. Тривожні р озлади.

  10. Обсесивно-компульсивний розлад.

  11. Дисоціативні істеричні розлади.

  12. Депресивні невротичні розлади.

  13. Диференційна діагностика істеричного та епілептичного нападів.

  14. Прояви гострих невротичних реакцій.

  15. Принципи та методи лікування хворих на неврози.

  16. Експрес-діагностика та невідкладна допомога при істеричному збудженні.

  17. Експрес-діагностика та невідкладна допомога при психічних розладах внаслідок надзвичайних ситуацій (реактивні психогенні стани) невротичні форми: збудлива невротична реакція, ступорозна невротична реакція.

  18. Профілактика неврозів.

  19. Експертиза при неврозах.


5.3. Практичні роботи (завдання), які виконуються на занятті:

    1. Під керівництвом викладача проводиться обстеження хворого на невроз.

    2. З допомогою викладача студенти самостійно проводять курацію хворих на неврози.

    3. Складання плану обстеження та лікування хворих на неврози.

    4. Участь у проведенні психотерапевтичних методик при лікуванні хворих на неврози.


5.4. Матеріали для самоконтролю:

А. Питання для самоконтролю:

  1. Визначення понять “психогенія”, “психічна травма”.

  2. Визначення понять “невроз”, “гостра невротична реакція”.

  3. Етіологія неврозів.

  4. Патогенез неврозів.

  5. Класифікація неврозів.

  6. Клініка неврастенії, істеричного неврозу, неврозу нав’язливих станів.

  7. Перебіг неврозів.

  8. Фобічні розлади.

  9. Тривожні розлади.

  10. Обсесивно-компульсивний розлад.

  11. Дисоціативні істеричні розлади.

  12. Депресивні невротичні розлади.

  13. Диференційна діагностика істеричного та епілептичного нападів.

  14. Прояви гострих невротичних реакцій.

  15. Принципи та методи лікування хворих на неврози. Випишіть рецепти.

  16. Експрес-діагностика та невідкладна допомога при істеричному збудженні.

  17. Експрес-діагностика та невідкладна допомога при психічних розладах внаслідок надзвичайних ситуацій (реактивні психогенні стани) невротичні форми: збудлива невротична реакція, ступорозна невротична реакція.

  18. Профілактика неврозів.

  19. Експертиза при неврозах.



Б. Задачі для самоконтролю:

  1. Хворий К., 25 р., внаслідок інтенсивної праці по закінченню кандидатської дисертації скаржиться на підвищену емоційну чутливість та збудливість, нестійкий настрій, погане самопочуття, головний біль, безсоння з утрудненим засипанням, різке зниження працездатності у 2-й половині дня, серцебиття, підвищену пітливість. При об'єктивному обстеженні органічних змін не виявлено. Ваш діагноз?

А. Шизофренія

В. Маніакально-депресивний психоз

* С. Неврастенія

D. Психопатія (розлад особистості)

Е. Реактивний психоз


  1. Хвора М. 24 р., економіст. З дитинства росла мнимою, боязливою. Після конфлікту на роботі стала замкнутою, появились страхи і невпевненість у виконанні службових обов'язків, побоювання і сумніви в математичних обчислюваннях, кількаразові перевірки рахунків. Закінчуючи робочий день, кілька разів перевіряє наявність документів у папці. Ваш діагноз?

А. Маніакально-депресивний психоз

В. Психопатія

С. Реактивний психоз

* D. Невроз нав'язливих станів

Е. Шизофренія


  1. Хвора Д., 28 р., заміжня. В анамнезі конфліктна ситуація із свекрухою. На прийомі скаржиться на відчуття оніміння рук і ніг, відчуття «комка» в горлі, тремор рук. Об'єктивно: егоцентрична, демонстративна, емоційно-лабільна, розповідає про свої хворобливі відчуття, спостерігається тремор рук, дає лакримальні реакції, спостерігається уривчасте дихання. Органічних порушень з боку ЦНС не виявлено. Ваш діагноз?

А. Епілепсія

В. Шизофренія

С. Олігофренія

* D. Істеричний невроз

Е. Алкогольна хвороба

В. Тестові завдання:


    1. У хворої А.19 років, після зґвалтування, діагностовано ступорозна невротична реакція: загальна скованість, рухова загальмованість, байдужість до себе і оточуючих подій. Мова сповільнена, тиха. Свідомість порушена.

Який препарат доцільно застосувати?

* А. Розчин сібазону 2 мл 0,5%

В. Розчин меліпраміну 1 мл 1,25%

С. Розчин кофеїну 1 мл 20%

D. Розчин галоперідол 1 мл 0,5 %

Е. Розчин барбіталу-натрію 5 мл 10%



    1. Хвора Т. 26 р. після сексуального насильства поступила у клініку: демонстративно голосно плаче, голосить, стукає кулаками по столі, тупає ногами, рве на собі одежу, висловлює думки про самогубство. Діагноз?

* А. Істеричне збудження

В. Еретичне збудження

С. Панічне збудження

D. Епілептичне збудження

Е. Аментивне збудження


    1. Пацієнтка В. 21 р., після зґвалтування поступила у клініку з хаотичними рухами, метушлива, тремтіння рук, прискореною гучною мовою, страхом, тривогою. Орієнтована, обмани сприйняття не виявляються, маячні ідеї відсутні.

Який діагноз?

* А. Збудлива невротична реакція

В. Ступорозна невротична реакція

С. Психогенний ступор

D. Рухова буря (фугіформне збудження)

Е. Психогенний делірій




6. РЕКОМЕНДОВАНА ЛІТЕРАТУРА:

6.1. Основна:

  1. Гавенко В.Д., Самардакова Г.О., Бачериков М.Є. Психіатрія і наркологія.- К.: Здоров’я, 1993.- С. 147 – 155.

  2. Кузнєцов В.М., Чернявський В.М. Психіатрія. – К., 1993. – С. 203 – 216.

  3. Дищук І.П., Деркач В.Г., Курик В.І., Рудницький Р.І., Русіна С.М. Невідкладна допомога в психіатрії. Навчальний посібник. – Чернівці, 1999.- С.49 – 53.

  4. Психіатрія / За ред. О.К.Напрєєнка. – К.: Здоров’я, 2001.- С.485 – 508.

6.2. Додаткова:

    1. Руководство по психиатрии /Под ред. Акад. Г.В.Морозова. – М.: Медицина, 1988. Т.2.- С. 231-300.

    2. Карвасарский Б.Д. Неврозы /Руководство для врачей. – М.: Медицина, 1980. – 445 с.

    3. Свядощ А.М. Неврозы. – М., 1993.

    4. Ушаков Г.К. Пограничные нервно – психические расстройства. – 2-е изд.- М., 1987.

Підготував: асистент Пшук Є.Я.

Затверджено на засіданні кафедри, прот.№_ від «__»__ 200 р.






База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка