Назва виховної системи Компоненти структури



Скачати 232.41 Kb.
Дата конвертації10.09.2017
Розмір232.41 Kb.
ОПИС ВИХОВНОЇ СИСТЕМИ КЛАСУ

Назва виховної системи

Компоненти структури




орієнтаційно-цільовий компонент

(стратегічна ціль (державна стратегія виховної політики, генеральна мета виховання; етапи становлення та розвитку виховної системи; конкретизація цілей виховання відповідно до етапів виховання, місце і роль класу у виховному просторі освітнього закладу)




Одним із стратегічних завдань реформування освіти в Україні згідно з державною національною програмою «Освіта» є формування освіченої, творчої особистості, становлення її фізичного і морального здоров’я. Роз’яснення цього завдання передбачає психолого-педагогічне обґрунтування змісту і методів навчально-виховного процесу, спрямованого саме на розвиток особистості учнів.

Нині у зв'язку з процесом гуманізації сфери освіти приділяється все більше уваги організації виховної роботи в школі. Допомогти учням класу справитися з досить складним тягарем відповідальних завдань, що випадають на їхню долю, навчитися не пасувати перед труднощами, а з честю виходити із критичних ситуацій і при цьому завжди залишатися людиною, гідною поваги, покликана впроваджувана мною виховна система. Створення гуманістичної виховної системи – найбільш ефективний і правильний шлях у вихованні. Виховання розуміється при цьому як особистісно орієнтована взаємодія сім'ї і школи, метою якої є забезпечення умов розвитку дитини, її особистісного зростання, становлення її особистості в шкільні роки. На мій погляд, успіх виховання в сім'ї, школі, класі залежить не тільки від чітко поставлених мети й завдань, а й від комплексного, системного підходу у вихованні, єдності вимог. Актуальність розробки виховної системи полягає в тому, що проблема взаємодії школи й сім'ї завжди була і залишається в центрі уваги. Сучасний учитель навчає й виховує школярів, поряд з батьками, стає дуже значущим дорослим для дитини, тому від його вміння взаємодіяти з сім'єю учня багато в чому залежить ефективність формування особистості учня.

Провідними ідеями, які лягли в основу моєї виховної системи, є ідеї педагогіки гуманізму, співробітництва, формування єдиного виховного розвивального простору, основоположниками яких були вчені-педагоги В.О.Сухомлинський, Н.Л.Селіванова, Є.М.Степанов.

Мета виховної системи: забезпечення необхідних умов для розвитку індивідуальних особливостей дитини, формування потреб до самовираження; формування загальної культури особистості учнів, виховання громадянських і моральних якостей, відповідних загальнолюдським цінностям; збереження і зміцнення здоров'я; висока якість освіти та виховання, формування конкурентоспроможного випускника; мотивація на навчання; виховання креативної та толерантної особистості, адаптованої в соціумі.

Потрібно чітко визначити, які стоять завдання переді мною, щоб успішно досягнути поставленої мети.

Дитина має право на здобуття освіти, яка має бути безкоштовною і обов'язковою, хоча б на початкових стадіях. Їй має даватися освіта, яка сприяла б її загальному культурному розвиткові і завдяки якій вона могла б на основі рівності можливостей розвинути свої здібності і особисте мислення, а також усвідомлення моральної і соціальної відповідальності, і стати корисним членом суспільства.( Декларація прав дитини)

знаходити нове, досі невідоме, ставити запитання; користуватися порівнянням та аналогією як засобами встановлення нових ознак і якостей; давати правильність певного судження та власної думки; виконувати творчі завдання. ( Програма загальноосвітньої школи )

формування особистості, учня, розвиток його здібностей і обдарувань..



(ст. 5 Закон України про загальну середню освіту )

Загальноосвітня школа України має здійснити прорив до якісної нової освіти всіх дітей шкільного віку. Це вимагає пріоритетної уваги до навчального змісту і методик, які формують світогляд, ціннісні орієнтації, уміння самостійно вчитись, критично мислити, користуватися комп'ютером, здатність до самопізнання і самореалізації особистості у різних видах творчої діяльності, вміння і навички, необхідні для життєвого і професійного вибору.

є орієнтація на розвиток творчості - творчої активності, творчого мислення, здібностей до діяльності в нових умовах. ( Концепція загальної середньої освіти)

уміння знаходити нові ідеї та аналізувати проблеми, брати участь у дебатах, уміння переосмислювати дії та аргументи .( Концепція громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності)

Один із пріоритетних напрямків розвитку освіти є: формування у дітей та молоді сучасного світогляду, розвиток творчих здібностей і навичок самостійного наукового пізнання, самоосвіти і самореалізації особистості. ( Національна доктрина розвитку освіти )

Проаналізувавши основні положення державних документів про освіту я поставила перед собою ряд завдань, які прагну успішно виконувати :

1)виховання громадянина – патріота України, підготовленого до життя, з високою національною свідомістю; 2)виховання міцних переконань і потреби поводити себе згідно з моральними нормами, які склалися у суспільстві; 3)виховання в учнів свідомого ставлення до свого здоров’я та здоров’я інших громадян, формування гігієнічних навичок і засад здорового способу життя, збереження і зміцнення фізичного і психічного здоров’я; 4) встановлення доброзичливих, позитивних взаємовідносин між учнями різних національностей, відпрацювання навичок поведінки, які базуються на розумінні, терпимості, компромісі, самоповазі та повазі до оточуючих; 5)формування комплексу таких особистісних якостей і рис характеру, як патріотична свідомість, відповідальність і мужність, готовність працювати на благо Батьківщини, захищати та зміцнювати її міжнародний авторитет; повага до культури, звичаїв і традицій  національних спільнот в Україні, висока культура міжнаціонального спілкування; 6)формування соціальної активності та громадянської самосвідомості молоді через розвиток учнівського самоврядування, яке має діяти на основі демократичних цінностей; 7)активне залучення батьків до загального виховного процесу, використання їх творчих можливостей в позакласній роботі.

Головний критерій ефективності розвитку гуманістичної виховної системи - розвиток особистості дитини. Я вважаю, що класний керівник має бути професіоналом. Він повинен уміти ставити себе поряд з дитиною в діяльності, а не напроти неї. Саме він повинен допомогти дитині зрозуміти себе і повірити в свої сили, створювати ситуації успіху.

Виховна система класу як складне соціально - педагогічне явище складається з великої кількості компонентів. Виховна система класу і школи нероздільні і взаємодоповнюючі, тому в нашому НВК вони мають три спільні компоненти в своїй основі, це - організація роботи учнівського самоврядування, вибір та реалізація колективних творчих справ, родинно-педагогічна підтримка.

Зараз мої учні навчаються у 5 класі, тому виникла потреба у створенні власної програми виховної роботи класного колективу, програми, яка орієнтувалася на кожного учня мого класу, враховувала індивідуальні та вікові особливості кожного, давала можливості для реалізації здібностей і талантів всіх учнів класу.



гносеологічно-аксіологічний (змістовий) компонент

(досягнення стратегічних цілей у вихованні через конкретизацію завдань у контексті педагогічної проблеми, над якою працює класний керівник)




Проблема, над якою працюю в системі виховної роботи класного колективу: «Формування в учнів гуманістичного світогляду, суспільно-ціннісних орієнтирів, утвердження загальнолюдських морально-етичних норм». Головна мета кожної людини – максимально реалізувати свої здібності й вміння, іншими словами - знайти себе та своє місце в житті. Цій проблемі приділяли багато уваги видатні психологи та педагоги минулого: Песталоцці, Я. А. Каменський, Д. Дідро, Ж. Ж. Руссо, Р. Декарт, А. Ващенко, Б. Грінченко, В. Сухомлинський, А. Макаренко. Гносеологічний підхід у сфері художньої освіти має позитивне значення, орієнтує учнівську молодь на глибоке сприймання, оцінку, інтерпретацію явищ художньо-естетичного змісту. Він запобігає нехтуванню об’єктивних законів природи, суспільства. Шкільна практика традиційно віддає перевагу раціональним аспектам розвитку учнів, акумулюючи увагу на проблемі знань та їх засвоєння. Проте, порушення гармонійності у розвитку учнів у зв’язку з недооцінкою емоційно-чуттєвого фактору негативно впливає на інтелектуальну активність учнів, які переважно сприймають навчальний матеріал, як репродуктивну норму, не виявляючи при цьому відповідних почуттів, співпереживань, відносин, які б зміцнювали духовно-культурний потенціал особистості. Традиційно школа готує переважно носіїв певної інформації, які у своїй емоційно-чуттєвій основі залишаються недостатньо розвиненими, функціонально обмеженими. З огляду на зазначене вище формулюю такі завдання:

- Формування в учнів національної свідомості, патріотизму, любові до свого народу, до України, активної громадянської позиції, готовність до участі в процесах державотворення, відданості у служінні Батьківщині;

- Формування політичної та правової культури, поваги до Конституції України, законодавства, державної мови та державних символів України;

- Виховання в учнів готовності до військової служби та захисту України;

- Формування просоціальної поведінки підлітків;

- Захист дітей від посягань на їхнє життя та здоров’я; забезпечення безпечних умов навчання та виховання в закладі;

- Створення психологічно сприятливих умов для виховання учнів, їх перебування в школі;

- Прищеплення дітям загальнолюдських цінностей, які допоможуть сформувати соціологічний портрет сучасної дитини як відповідальної, законослухняної, з високими моральними якостями;

- Забезпечення духовного й морального розвитку учнів, запобігання негативному впливу на свідомість учнів інформації, що містить бездуховність;

- Формування в учнів уміння адекватного ставлення до подій та явищ, які відбуваються в суспільстві;

- Створення середовища взаємної довіри та підтримки між однокласниками та учнями і педагогами;

- Формування принципу здорового способу життя, національного культу соціально активної, фізично здорової та духовно багатої особистості;

- Фізичне удосконалення, зміцнення здоров’я й формування в учнів санітарно-гігієнічної культури;

- Допомога дітям та батькам уникати стресових ситуацій, пропонувати шляхи виходу з них;

- Формування в учнів екологічної культури, виховання причетності й відповідальності за збереження і примноження природних багатств;

- Формування і розвиток високо інтелектуальної, свідомої особистості з громадянською позицією, готової до конкурентного вибору свого місця в житті;

- Формування в учнів естетичної культури, розвиток умінь створювати прекрасне навколо себе, розвиток художніх здібностей і талантів дітей;

- Активізація роботи учнівського самоврядування, залучення учнів до усвідомленої і систематичної участі у вирішенні важливих питань життя класу і школи,співпраця з дитячими громадськими організаціями,

- Створення належних умов для особистісного зростання кожного вихованця (створення ситуацій успіху та підтримки), його психолого-педагогічний супровід;

- Інтеграція зусиль батьківської громади, позашкільних закладів, представників державної влади, громадських та благодійних організацій, правоохоронних органів та установ системи охорони здоров'я.

Провідна ідея мого досвіду – це розвиток індивідуальних здібностей, з урахуванням психофізіологічних особливостей дітей, забезпечення комфортних і безпечних умов для розвитку особистості, реалізація його природних потенцій, соціалізація учнів.

У виховній роботі я поєднала традиційні форми та методи роботи класного керівника та нетрадиційну, але дуже важливу галузь – своєчасну психологічну допомогу вихованцям та їх родинам. Велику роль у розвитку особистості відіграє створення такої моделі виховної системи класу, коли кожний учасник навчально – виховного процесу має можливість реалізувати свої здібності і таланти. При моделюванні виховної системи в класі я спиралася на загальні ознаки трактування поняття «виховання». (Виховання – цілеспрямована дія на вихованця, що носить соціальну спрямованість; створення умов для засвоєння дитиною певних норм стосунків; освоєння людиною комплексу соціальних норм) і на добре вже відому гуманістичну виховну систему – систему В. А. Караковського.



організаційно-педагогічний компонент

(педагогічні умови ефективності виховного процесу)




Критерієм ефективності та якості педагогічного процесу є вихованість школярів - наявність у них високих моральних якостей. Ці якості особистості школяра є результатом інтеріоризації (перетворення зовнішніх, реальних дій з предметами на внутрішні, ідеальні) зовнішніх впливів на внутрішні, вираження єдності зовнішніх і внутрішніх чинників виховання та розвитку. Завдяки інтеріоризації зовнішні факти людської поведінки переходять в усталені внутрішні якості особистості. Результати виховного процесу значною мірою залежать від індивідуальних особливостей вихованців, їх ставлення до навколишньої дійсності, насамперед до спрямованих на них виховних впливів, їх взаємин з однолітками, дорослими, ставлення до педагогів і батьків. Оскільки школярі різняться індивідуальними особливостями, то й результати їх виховання різні.

Підвищення результативності виховного процесу завжди було актуальним питанням. Нині школа прагне долати формалізм, удосконалювати виховну діяльність педагогічних колективів. Удосконалення виховного процесу в школі передбачає: - організацію виховних центрів— створення музеїв, тематичне оформлення рекреацій. Як стверджував В. Сухомлинський, у школі і стіни повинні говорити. Така інформаційно-образна насиченість шкільних приміщень не тільки збагачує учнів знаннями, які виходять за межі навчальних програм, а й має відчутний виховний вплив на них; - органічне поєднання завдань, вирішуваних школою, з потребами довкілля. Це передусім організація допомоги школярів населенню в охороні та примноженні багатств природи, у вирішенні проблем виробництва, орієнтації учнів на вибір професії, потрібної для їх міста чи села; - створення в школі морально-психологічного клімату поваги до знань. Школа має пропагувати серед учнів думку, що в цивілізованому суспільстві людині вигідно бути вихованою і освіченою. Це потрібно й суспільству. - підбір раціонального змісту виховання відповідно до його мети і рівня вихованості колективу й окремих учнів. Школа повинна відчувати, який напрям змісту виховання треба посилити на певному етапі виховної роботи. - розумне співвідношення між інформаційними методами впливу на учнів і залученням їх до різних видів діяльності. Це зумовлено тим, що в школі превалюють словесні методи виховання, які дають змогу формувати погляди і переконання учнів, але не забезпечують вироблення відповідних навичок і звичок поведінки. Цим пояснюється розрив між свідомістю і поведінкою деяких школярів. Залучення учнів до різноманітних видів діяльності сприяє подоланню такого розриву; - своєчасне проведення виховних заходів, акцентування уваги на профілактиці негативних явищ в учнівському середовищі; - використання різноманітних форм і методів виховного впливу, що відповідають віку учнів. Доцільно обирати такі з них, які спонукають учнів до вияву активності, ініціативи й самостійності, в підготовці та проведенні яких вони брали б активну участь; - підвищення емоційності виховних заходів; - створення умов для розвитку самостійності та ініціативи учнів, їх самоврядування, самоосвіти та самовиховання; - подолання авторитарного стилю у ставленні педагогів до учнів. Підготовка учнів до життя в демократичному суспільстві потребує відмови від командного стилю в ставленні до них. Школа має бути взірцем демократизації українського суспільства, а учні за період перебування в ній повинні набути достатнього досвіду стосунків на демократичних засадах.



практично-діяльнісний компонент

(стратегії та методи виховної роботи, організаційні форми – індивідуальні, групові, колективні, масові; спілкування, тактика та стиль діяльності класного керівника)




Виховання дитини розпочинається зі створення для неї виховного середовища, що цілеспрямовано й позитивно впливає на процес розвитку особистості, його індивідуальних здібностей і талантів

5 клас – це зародок майбутніх досягнень колективу. Розпочали ми свою роботу із колективних творчих справ, що сприяли розвитку колективістських, демократичних основ життя, самостійності та ініціативи дітей, згуртуванню колективу. І головним правилом для мене було: більше самостійності – адже, виконуючи роботу за дітей, ми позбавляємо їх можливості пізнавати життя на власному досвіді. А також прийняття дитини як особистості, визнання її індивідуальної своєрідності, її права на виявлення свого «Я» на тому рівні розвитку, якого вона досягла у своєму житті.

В 6-му класі я разом з учнями створюю умови для інтенсивного оволодіння організаторськими уміннями та навичками, залучаю всіх учнів до підготовки та проведення зборів, виконання їх рішень.

В 7-му класі я надавала консультативну допомогу учням, які самостійно організовували і проводили збори.

Через діюче самоврядування учні мають можливість розвивати свої організаторські здібності, почуття відповідальності, ініціативи.Залучаючи дітей до участі в різноманітних громадсько-корисних справах, я намагаюся сприяти розвитку в них громадської активності, привчати їх до дотримання шкільного режиму, єдності педагогічних вимог до учнів з боку вчителів та батьків, спрямовую свої зусилля на корисні, потрібні суспільству справи: добре вчитися, готуватися до праці, берегти природу, охороняти її багатства, турбуватися про збереження історичних пам'яток та інших культурних цінностей, зразково поводитися, допомагати людям.

Наступна складова класної виховної системи - вибір та реалізація колективних творчих справ.

В рамках класу вибір та проведення КТС вимагає клопіткої попередньої праці вчителя. Учні не зможуть визначитись, залишаться пасивними, якщо не володітимуть інформацією. Тому класний керівник ненав'язливо пропонує, розказує, що цікавого бачив сам, де брав участь, які справи є вдалими в інших класах, школах. Для правильної орієнтації необхідно знати своїх вихованців, їх психологічні особливості, рівень комунікативності, ставлення одне до одного та ін. Учні приймають активну участь в заходах, змаганнях конкурсах, чемпіонатах та акціях. На мою думку, жодна анкета не дає стільки інформації про учнів, як спостереження та спілкування з ними в позашкільній сфері. Хочете пізнати своїх вихованців - проводьте більше вільного часу з ними, сходіть із ними в похід, хай відчують труднощі туристичного життя. Перебуваючи з дітьми за межами школи, можна відкрити безліч секретів їх поведінки. До того ж тут вони стануть справжніми природолюбами, цінителями краси, тут зміцниться їх дружба. Саме тому з класом своїм я побувала в різних куточках нашої України. Все це сприяло згуртованості класного колективу, встановленню в класі доброзичливих, щирих стосунків, виробленню свідомого ставлення до навчання і виховання.

Учні класу виявляють свідоме ставлення до навчання, з більшості предметів мають бали достатнього і високого рівня. Щоб підтримати бажання вчитися залучаю учнів класу до участі в предметних олімпіадах, всі учні є активними учасниками інтерактивних конкурсів «Колосок», «Левеня», «Кенгуру», «Бобер», «Лелека», «Патріот».А спільна діяльність згуртовує, зближує, допомагає долати нові рубежі.

У своїй педагогічній діяльності я використовую різні форми та методи виховної роботи а саме: індивідуальні – розмова та можливе залучення допомогти в певній роботі педагогу чи іншому учневі, в такій формі такий виховний процес набирає групові та колективні, а також і масові; спілкування, тактика моєї праці є спонукати дітей до певних висновків наводячи їх на правильний напрямок їх думок.


діагностико-результативний компонент

(очікувані результати, критерії ефективності, оцінка й аналіз функціонування системи)




Організаційно забезпечуючи виховну діяльність, я прагну, щоб формування суспільної свідомості, громадянської позиції, духовності та культури здійснювалось у відповідності з потребами гуманізації, демократизації суспільного життя, інтересами суверенної України та світової співдружності народів. Сьогодні у стінах НВК формується світоглядна позиція та ціннісні орієнтації майбутніх громадян України, учням надаються широкі можливості для опанування основами наук, багатством національної та світової культури, створено умови для вільного і гармонійного розвитку та індивідуального самовдосконалення. Виховна робота в  цілому спрямована на виховання нового покоління українців і створення умов для повного виявлення та утвердження національної самосвідомості через творчу активну особисту ініціативу.

І як результат проведеної роботи маємо певні здобутки:

-учні класу мають високий і достатній рівень навчальних досягнень; за результатами моніторингу рівня вихованості, мають високий рівень; майже всі учні класу відвідують гуртки за інтересами та спортивні секції.

Очікувані результати:

- Встановлення тісної співпраці між суб'єктами освітньої діяльності: учнями, батьками, вчителями-предметниками, педагогами додаткової освіти, адміністрацією школи;

- Створення сприятливого психологічного середовища для навчальної і позанавчальної діяльності;

- Залучення учнів та їх батьків до активної позакласної діяльності;

- Підвищення рівня культури взаємин в класі й в сім'ї.

Завдання класного керівника полягає в тому, щоб створити умови для реалізації «життєвих сил особистості», тобто при організації виховної системи доцільно орієнтуватися не тільки на підготовку учнів до майбутнього життя, праці та професії, а робити їх творцями життя.

Класний керівник здійснює педагогічне коригування всіх виховних впливів, що здійснюються на клас як в школі, так і з боку різноманітного соціального середовища через зміст діяльності учнів, педагогічні спостереження в природних умовах повсякденної дійсності, що доповнюються спеціальними методиками вивчення особистості – анкетуванням, тестуванням, соціометрією. Орієнтація школярів на саморозвиток, самовиховання, озброєння кожного з них засобами самовдосконалення стає найважливішим педагогічним завданням.

Слід зауважити, що в педагогічній науці проблема дослідження ефективності навчально - виховного процесу залишається значною мірою невирішеною. Ні у вчених і загальноприйнятої точки зору з приводу критеріїв і методів вивчення результативності виховної системи класу. На мій погляд, критерієм ефективності функціонування класної виховної системи можуть бути визнані наступні показники: вихованість учнів; захищеність і комфортність дитини в класі; задоволеність учнів і їх батьків життєдіяльністю в класі; сформованість класного колективу; репутація класу;  рояв індивідуальності («особи») класної спільності.

У стосунках з вихованцями має бути менше формалізму, більше людського спілкування. В роботі класного керівника я керуюся принципом «головне – не виховувати дітей, а жити з ними спільною діяльністю той відрізок часу, який випало бути разом». Краще більше хвалити і менше лаяти, сповідувати педагогіку успіху – вона приносить хороші результати. Сили і час, витрачені на організацію насиченого класного життя, на культурний розвиток учнів, ніколи не будуть витрачені марно. Головне – знайти цікаву справу, до якої можна залучити дітей, тоді вони будуть прислухатися, їм буде цікаво з тобою, а тобі – цікаво з ними. Батьки дитини не учні, не вороги, а друзі, помічники, однодумці. Краща форма взаємин з батьками: діти – батьки – учитель – сім'я. Діти в класі – це відображення класного керівника: слід намагатися постійно працювати над собою. Таке спілкування не є самоціллю, воно засіб виховання, розвитку, вдосконалення особистості людини, основною характеристикою якого має стати внутрішнє відчуття свободи і власної гідності.



Структурно-функціональна чи організаційно-педагогічна модель системи (якщо є)


Велику роль у розвитку особистості відіграє створення такої моделі виховної системи класу, коли кожний учасник навчально – виховного процесу має можливість реалізувати свої здібності й вміння, тому дуже часто у процесі виховання вчителю разом із батьками потрібно виділити і поставити конкретні завдання які потрібно досягнути у вихованні. За результатами психолого-педагогічної діагностики зроблено висновок, що виховна система класу, пріоритетністю якої є співдіяльність та співтворчість дітей і дорослих, сприяє формуванню здорової особистості, успішній соціалізації дитини, розвитку життєвої компетентності як сім'янина, громадянина, носія культури, професіонала. Мета сучасного освітнього процесу — не тільки надати ґрунтовні знання з різних предметів, а й сформувати необхідні компетенції, формувати громадянина, патріота; інтелектуально розвинену, духовно і морально зрілу особистість, готову протистояти асоціальним впливам, вправлятися з особистими проблемами, творити себе і оточуючий світ.

Розбудована виховна система класу «Цілісний розвиток творчої особистості учня на засадах загальнолюдських, загальнокультурних і національних цінностей», в центрі якої є людина як найвища цінність, в якій значна увага приділяється сприянню цілісного розвитку індивідуальності, вихованню людини як творця свого життя та оволодіння кожним учнем ситемою ціннісного ставлення до соціального і природного довкілля та до самої себе на засадах загальнолюдських, гальнокультурних і національних цінностей. За інноваційним потенціалом досвід роботи є комбінаторно - моделюючим. На основі творчого конструктивного поєднання досвіду видатних педагогів, філософів Г. Сковороди, К.Ушинського, Я. Корчака, С. Русової, В.Сухомлинського, М.Стельмаховича, В. Оржеховської, педагогів-практиків Т. Шуляк, Е. Демченко, О. Акімової, С. Химич, Л. Крецул, Т. Шевченко, І. Шумовецької та інших створена виховна система, яка спрямована на цілісний розвиток і соціалізацію учнів на засадах загальнолюдських, загальнокультурних і національних цінностей, створення виховного простору життєдіяльності учнівського колективу, кожної дитини через ціннісні пріоритети. Намагаючись знайти неординарний шлях вирішення цього питання розбудована виховна система класу, в центрі якої є людина як найвища цінність, в якій значна увага приділяється сприянню цілісного розвитку індивідуальності учня, вихованню людини як творця свого життя та оволодіння кожним учнем системою ціннісного ставлення до соціального і природного довкілля та самої себе на засадах загальнолюдських, загальнокультурних і національних цінностей. Провідна ідея виховної системи класу школи ІІ ступеню – формування морально-духовної, життєво компетентної, вільної, творчої, відповідальної особистості, що сповідує демократичні, гуманістичні цінності, здатної до саморозвитку, успішної самореалізації у сучасному житті та змінювати на краще себе і навколишній світ, життєво компетентної. Модель виховної системи класу розроблена з урахуванням вікових та індивідуальних особливостей дітей.

Виховна система класу спрямована на вирішення основних педагогічних завдань: - розвиток духовного, фізичного, психічного, соціального здоров’я особистості учня, відкритої до сприйняття інших культур, що цінує свободу, поважає людську гідність та індивідуальність, володіє навичками самопізнання, самокорекції, самовиховання; - створення комфортного виховуючого середовища особистісного розвитку учня, що забезпечує розвиток природних здібностей, його соціального захисту та соціалізації, виховання учня як члена суспільства,патріота і громадянина своєї Батьківщини, формування вміння жити в колективі, рахуватися з думкою колективу; - поєднання всіх видів діяльності учнів, педагогів і батьків з метою створення максимально сприятливих умов для розвитку спільної творчості; - створення умов для інтелектуального, комунікативного, естетичного і фізичного самовираження, самоствердження особистості школяра;- забезпечення у співтворчості, партнерстві педагогів, учнів, батьків гармонізації взаємин у «трикутнику»: учитель – учні – батьки.

При розбудові виховної системи класу враховано головний чинник життя дитини - це виховне середовище - простір для взаємодії його учасників. Тому всі наші зусилля спрямовані на створення в класі комфортного психологічного клімату, в якому панують атмосфера довіри, прийняття кожного члена таким, який він є, терпимості, дружелюбності, психологічної підтримки, захищеності, щоб дитина стала відкритою, розкутою, впевненою в собі, не відчувала страху. Дуже важливо, щоб у дитини формувалось почуття успішності, свободи і захищеності, бо тільки тоді вона зможе вчитися любити людей, розуміти інших, бути вдячною, в неї формується потреба в саморозвитку і самовдосконаленні та повага до саморозвитку і самовдосконаленню інших.

Виховні заходи спрямовані на формування у підростаючої особистості вміння цінувати себе як носія фізичних, духовно-душевних та соціальних сил, громадянської відповідальності, активності, свідомості, гідності, обов’язку; розвиток високої працездатності, вольових рис, корисних звичок, вміння оцінювати стан свого здоров’я, турбуватися про безпеку власної життєдіяльності; сприяти формуванню реалістичної «Я – концепції», готовності та здатності до самовдосконалення, конструктивної самокритичності.

Черговий навчальний рік розпочинається з вивчення кожної особистості учня, рівня сформованості його особистісних цінностей і орієнтацій, інтересів, соціального оточення, рівня адаптованості з урахуванням того, що діти мають певні особистісні якості, риси характеру, темперамент, нахили. Для забезпечення ефективної реалізації виховної системи класу постійно здійснюється діагностичне вивчення особистості,класного колективу, батьківської спільноти. Використовуються різні методи та прийоми: спостереження; анкетування, тестування; опитування; ранжирування; аналіз продуктів творчості; бесіди. Аналіз отриманих результатів враховується при плануванні виховної та корекційної роботи з учнями, батьками. Організація виховної діяльності в класі за даною системою обумовлює позитивні результати:

- забезпечує комфортний психологічний клімат в класі, гуманний стиль відносин, соціальну захищеність дитини, внутрішній комфорт, емоційну насиченість життя колективу класу;

- сприяє цілісному розвитку особистості, забезпечує формування людяності, милосердя, відповідальності, регулює розвиток творчих здібностей і нахилів дитини;

- соціально орієнтує особистість на головні цінності (загальнолюдські, загальнокультурні, національні);

- забезпечує ритм і чітку організацію життя класної спільноти, упорядковує його діяльність;

- координує та забезпечує єдність виховних впливів цілі комплексного розвитку особистості: вчителів, батьків і учнів за єдиною певною метою.

Аналіз корекційно-виховного процесу цілісного розвитку багатогранної індивідуальності учня свідчить, що:

- Майже вдвічі зріс рівень інтеграції та згуртування учнів в класі. - Покращилися результати особистісного розвитку учнів.

- Учні класу стали активними пропагандистами здорового способу життя.

Особистісна зрілість та життєва компетентність свідчить про готовність учнів до самореалізації як повноцінної й гармонійно розвиненої творчої особистості. Активізувалась участь учнів у трудових десантах, благодійній акції. Учні класу беруть участь у всеукраїнських і міжнародних конкурсах: «Колосок», «Кенгуру», «Патріот», «Грінвіч»,«Лелека»,«Бобер», імені Яцика, де займають призові місця.

Отримані результати дають можливість стверджувати, що створена модель виховної системи класу «Цілісний розвиток творчої особистості учня на засадах загальнолюдських, зальнокультурних і національних цінностей» допомагає більш цілеспрямовано проводити виховну діяльність класу, зосередитися на вирішенні найважливіших педагогічних питань, координувати дії вчителів-предметників, учнів і батьків у плануванні та організації життєдіяльності класу. Це, безумовно, сприяє підвищенню ефективності педагогічної діяльності, досягненню більш змістовних результатів у духовному, фізичному, соціальному розвитку учнів, формуванні індивідуальності класного колективу.




База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка