Навчально-методичний посібник Київ 2012 к 43 Рецензенти: Болтівець С.І., доктор психологічних наук, професор



Сторінка8/18
Дата конвертації11.04.2016
Розмір2.9 Mb.
1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   18

3.3. Методи і процедури емпіричного дослідження самовизначення ефективності апліканта у сферах діяльності та спілкування

Гіпотетично можна передбачити, що іншим індикатором активності апліканта на ринку праці може бути самоефективність, як знання людини відносно її здатності керувати подіями, що впливають на її життя» [251, 436].

Переконання людини стосовно її особистої ефективності, як стверджує представник соціально-когнітивного напряму в психології Альберт Бандура, впливають на те, який спосіб дій вона вибере, як багато докладе зусиль, як довго вона устоїть, зустрічаючись з перешкодами й невдачами, наскільки велику пластичність вона проявить стосовно цих труднощів.

Самоефективність, будучи найважливішою характеристикою особистості, в поєднанні з конкретними цілями й знаннями про те, що потрібно робити, може істотно впливати на поведінку безробітного на ринку праці.

Самоефективність не глобальне поняття, вона міняється від ситуації до ситуації залежно від:

• умінь, необхідних для відповідної діяльності;

• присутності або відсутності людей;

• нашої схильності скоріше потерпіти невдачу, ніж добитися успіху;

• фізичного стану (утома, тривожність, апатія, пригніченість).

Узагальнюючи сказане, можна стверджувати, що основними чинниками самоефективності безробітного виступають: ситуація безробіття; його поведінка в ситуації безробіття; суб’єктний потенціал безробітного.

Серед діагностичних методик по вивченню самоефективності безробітного у сферах діяльності та спілкування найбільш інформативним виявився діагностичний тест на самоефективність Моддуса-Шеєра, розроблений групою американських психологів (перекладений та адаптований із врахуванням необхідних наукових вимог А.В. Бояринцевою).

Розглянемо самовизначення аплікантів в сферах діяльності та спілкування в контексті їхніх вікових особливостей (див. табл. 3.10).

Таблиця 3.10

Особливості самовизначення аплікантів різних вікових категорій

(дослідження О.В. Киричука, А.Г Горкун

в Андрушівському центрі зайнятості)

Вікові категорії

досліджуваних

Самоефективність

у сфері спілкування

у сфері діяльності

M

SD

M

SD

До 30 років

15,9

20,1

6,9

8,2

30–45 років

26,7

31,1

2,8

9,9

45–55 років

21,0

16,3

6,0

8,9

Унормовані показники за

Бояринцевою



30,6

23,8

3,8

11,1

Емпіричні показники свідчать про значне зростання самоефективності у сфері діяльності у віковій категорії 30–45 років. У подальшому спостерігається значне пониження показників (з 26,7 до 21,0) у віці 45–55 років. Ця ж тенденція спостерігається і у сфері спілкування.

Особливість самоефективності безробітних у сфері діяльності полягає в тому, що вона залишається набагато нижчою від унормованих показників.

Що стосується самоефективності у сфері спілкування, то вона засвідчує широту та інтенсивність міжособистісних взаємодій до 30 років, значне звуження і послаблення в 30–45 і подальше зростання у 45–55 років.

З метою поглибленого вивчення взаємозв'язку між результатами експертної оцінки активності безробітного на ринку праці та результатами діагностичного тесту на самоефективність Моддуса-Шеєра проведено кореляційний аналіз даних обстеження 114 безробітних, що перебували на обліку в центрі зайнятості і проходили в ньому перенавчання.

Перш ніж прокоментувати деякі отримані нами результати, зазначимо, що кожного безробітного за експертною оцінкою працівників центру зайнятості віднесено до певного рівня активності. Розроблена нами шкала активності апліканта на ринку праці включала конструктивну та деструктивну спрямованість.

Конструктивною вона є в тому разі, якщо цілі особи збігаються з бажанням влаштуватись на роботи, і деструктивною, коли цілі активності не збігаються із пошуком роботи. До того ж активність, як конструктивна, так і деструктивна, може бути різного рівня [223, 16–19].

З метою визначення критеріїв активності апліканта, виявлення зв'язку індивідуально-особистісних рис із рівнем активності безробітного у Ленінському ра­йонному центрі зайнятості м. Вінниці було проведене опитування 98 безробітних. У дослідженні застосовувались: методика Айзенка (виявлення екстраверсії-інтроверсії, темпераменту, рівня нейротизму), опитувальник Смекала-Кучери для виявлення спрямованості особистості на себе (НС), на завдання (НЗ), на взає­модію (НВ); методики визначення ясності Я-концепції (SСС) і короткий індекс самоактуалізації Кемпбела (SI), а також методику самоефективності особистості в діяльності та спілкуванні В. Століна.

У результаті емпіричного дослідження виявлено наступне.

Найвищий потенціал активності пошуку роботи мають представники творчого, прогресив­ного, когнітивного рівнів, найнижчий – затяжного, орієнтувального, імпульсивно-ситуативного. Потенцію активності проявляють також апліканти креативного, пристосовницького рівнів, хоча їхні цілі не завжди збігаються із цілями служби зайнятості або по­шуком офіційної роботи. Спря­мованість на завдання мали 51% опитаних, на взає­модію – 25,8%, на себе – 23,2%.

Шкала активності апліканта практично відтво­рює Гауссовий нормальний розподіл значень, за яким близько 22% припадає на осіб когнітивного та пристосовницького рівнів активності, близько 18% – прогресивного і затяжного, по 7% – творчого та кре­ативного і по 2% – на осіб орієнтувального та ім­пульсивно-ситуативного рівнів активності.

Індивідуальні особливості людини (її темперамент, екстраверсія, інтроверсія, рівень нейротизму) не співвідносяться з певними рівнями активності аплі­канта. Закономірним видається припущення, що зміни активності апліканта опосередковані особистісними характеристиками, включаючи моральні компоненти, акцентуації характеру тощо. Генетич­ні, темпераментальні механізми опосередковані моторною активністю, та без розгляду мотивації всі інтерпретації міри включеності особистості в актив­ну діяльність залишаються безособистісними та поза індивідуальними. Практично це означає, що для пізнання активності апліканта важливо не тіль­ки описати його індивідуальні властивості, а й поєднати ці описи з його особистісним смислом в його моти­вації. Так, динамічний, жвавий холерик може зай­мати щабель орієнтуючого рівня активності і не мати реального успіху в працевлаштуванні, а пред­ставником творчого рівня може бути флегматична людина, якій не притаманна вроджена активність.

Серед слухачів Ленінського районного центру зайнятості м. Вінниці, що навчалися за направленням центру зайнятості на курсах (40 чол.), більшість мали когнітивний (52%) та пристосовницький (31%) рівні активності, прогресивний – 7%, затяжний – 4%, творчий – 4% та креативний – 2%. Слухачів орієнтувального, імпульсивно-ситуативного та нульового рівнів активності не було.

Безробіття має «жіноче обличчя»: загалом близько 76% безробітних – жінки. У нашому дослідженні з 98 опитаних 77 – жінки. Гендерні розбіжності в характеристиках активності аплікантів не проявляються.

Не вимальовуються вікові відмінності в активності аплікантів, хоча учасниками опитування були особи віком від 18 до 54 років. Часто в пізній дорослості, старості людина ще активно трудиться, а молодий виглядає старим через небажання, нездатність знайти своє місце в житті. Протягом всього життя людина проявляє активність більшою або меншою мірою, це має тривалий, пролонгований характер. Однак оптимуми і спади активності завжди відповідають реальному біологічному віку людини, її можливостям.

Результати емпіричного дослідження проведеного до і після перепідготовки дозволили зробити загальний висновок: перепідготовка виступає ефективним засобом підвищення показників самоефективності безробітного у сфері діяльності (див. табл. 3.11).

Таблиця 3.11



Показники взаємозв'язку експертних оцінок активності безробітних та їх показників самоефективності до і після перепідготовки

(дослідження Т. Блажкун, О. Киричука

у Вінницькому міському центрі зайнятості)

Самоефективність

Рівні активності за експертною оцінкою

Початок навчання

Завершення навчання

у сфері діяльності

0,47*

0,58*

у сфері спілкування

0,29*

0,34*

* На рівні статистичної значущості p<0,05.

Привертає увагу той факт, що в процесі професійної перепідготовки створюються умови кожному зрозуміти свої потенційні можливості у сферах діяльності і спілкування. Саме в показнику самоефективності віддзеркалюється готовність безробітного до мобілізації мотивації, аксіологічних і когнітивних ресурсів, поведінкової та емоційної активності, що необхідна для здійснення контролю над ситуацією і подіями життя, та з метою досягнення поставлених завдань. Недостатньо володіти певними психологічними характеристиками, завдяки яким досягається успіх виконання тієї чи іншої діяльності, потрібна ще впевненість індивідуума у здатності реалізувати їх у ситуації безробіття.

Показники тесту на самоефективність, що змінюється від ситуації до ситуації, певною мірою залежать: від умінь, необхідних для певного виду діяльності та спілкування з оточуючими людьми; від особистісних харак­теристик (екстраверсія – інтроверсія; антогонізм – доброзичливість; нейротизм – стабільність) і, нарешті, від фізичного стану (тривож­ність, апатія, пригніченість).

Переконання безробітного стосовно його особистої ефективності впливають на те, який спосіб дій він вибере, як багато докладе зусиль у пошуку роботи, як довго він устоїть, зустрі­чаючись з перешкодами й невдачами, наскільки велику пластичність (рівень саморегуляції) він проявить стосовно цих труднощів.

У подальшому важливо було дослідити внутрішні чинники самоефективності безробітного.

Використавши опитувальник Г. Айзенка по визначенню темпераменту, екстраверсії – інтроверсії, нейротизму, короткий індекс самоактуалізації (SI) та шкалу ясності Я-концепції (SCC) Кемпбелла (див. розділи 3.4, 3.5), було встановлено наступні показники інтеркореляцій між самоефективністю безробітного у сфері діяльності та спілкування та його особистісними характеристиками (див. табл. 3.12).

Таблиця 3.12

Показники інтеркореляцій між самоефективністю безробітного та

його особистісними характеристиками

(дослідження А.В. Тойрера

в Котовському центрі зайнятості Одеської обл.)

Показник



Рівень самоефективності безробітного

на початку навчання

по завершенню навчання

Екстраверсія – інтроверсія

0,13

0,18

Нейротизм

-0,30*

-0,36*

Самоактуалізація

0,40*

0,54*

Ясність Я-концепції

0,44*

0,59*

* На рівні статистичної значущості p<0,05.

Як видно з таблиці, існує статистично значущий позитивний кореляційний зв'язок між рівнем самоефективності безробітного та рівнем його професійної самоактуалізації, який протягом перепідготовки значно підвищується (від 0,40 до 0,54). Подібне ми спостерігаємо між самоефективністю та ясністю Я-концепції (від 0,44 до 0,59). Майже відсутній статистично значущий зв'язок з екстраверсією – інтроверсією.

Ще раз підтверджено, що нейротизм негативно впливає на рівень самоефективності безробітного, із зростанням цього показника в особи зменшується самоефективність, ясність поведінкових стратегій тощо.

У цьому ми ще раз переконалися, зіставивши показники самоефективності безробітних з показниками самоефективності працюючих у центрах зайнятості (див. табл. 3.13).

Таблиця 3.13

Середні показники тесту на самоефективність у безробітних порівняно з працюючими

(дослідження А.В. Тойрера

в Котовському центрі зайнятості Одеської обл.)

Категорії досліджуваних



Самоефективність

у сфері діяльності



Самоефективність

у cфері спілкування



M

SD

M

SD

Безробітні (N=82)

19,5

32,3

2,7

12,4

Працюючі (N=40)

30,7

24,0

4,0

10,8

Примітка. М – середні значення; SD – середні квадратичні відхилення.

Як видно із таблиці, середні показники тесту на самоефективність у безробітних як у сфері діяльності, так і у сфері спілкування, значно нижчі від показників працюючих. Особливо це стосується самоефективності у сфері діяльності, де показник диференціації груп статистично значущий (р<0,05).

Чи існують особливості детермінації самоефективності працюючих порівняно з безробітними? Для відповіді на це питання проведено додаткове обслідування працюючих в одному із центрів зайнятості. Вибірка становила 70 осіб.

Показники інтеркореляцій між рівнями самоефективності і факторами, що на неї впливають, подаємо в табл. 3.14

Таблиця 3.14

Показники інтеркореляцій між самоефективністю працюючого та

його особистісними характеристиками

(дослідження Т. Блажкун, О. Киричука

у Вінницькому міському центрі зайнятості)

Показник

Рівні самоефективності працюючого

у сфері діяльності

у сфері спілкування

Екстраверсія

-0,51*

-0,34

Нейротизм

-054*

-0,35

Адекватність самооцінки

0,05

0,56*

Ясність Я-концепції

0,56*

0,42

Самоактуалізація

0,68*

0,69*

* На рівні статистичної значущості (р<0,05).

У дослідженні Р. Рагимової (Київський міський центр зайнятості) встановлено відмінності показників самоефективності серед безробітних жінок і чоловіків (див. табл. 3.15).

Таблиця 3.15

Показники самоефективності безробітних жінок і чоловіків

(дослідження Р. Рагімової

у Київському міському центрі зайнятості)

Показники

Самоефективність у сфері діяльності (%)

Самоефективність у сфері спілкування (%)

жінки

чоловіки

жінки

чоловіки

Середнє по шкалі

37,35

18,15

11,75

4,15

Середнє кв. відхилення

19,64

23,77

10,26

7,05

Рівні самоефективності:

15

5

40

5

високий

середній

75

65

60

85

низький

10

30

-

10

У сфері діяльності жінки виявилися активніші за чоловіків у два рази, а у сфері спілкування майже в три рази. Як виявилося жінки мали високу і середню оцінку свого суб’єктного потенціалу, в основному адекватну самооцінку. Дані чоловіків свідчать у більшості про середній рівень активності, середню оцінку свого суб’єктного потенціалу та середню самооцінку.

Отримане відсоткове співвідношення показує нам, що у сфері діяльності лише 10% жінок мають низьку активність на відміну від 30% чоловіків. Такі результати підтверджують спостереження: більша відкритість, емпатійність, комунікативність і відвертість притаманна жінкам порівняно з чоловіками.

Окремим чоловікам характерне заперечення свого статусу безробітного. Можливо припустити, що безробітні чоловіки емоційно більш вразливі, ніж жінки. Статус безробітного в них пов’язаний з низькою самооцінкою. Це засвідчує факт про можливо вагоме значення в Я-концепціїї чоловіків образу Я-соціальне і Я-професійне.

Окремим дослідженням встановлено особливості взаємозв’язку самоефективності у сфері діяльності та спілкування із самооцінкою окремимих вікових категорій аплікантів (див. табл. 3.16).

Таблиця 3.16

Показники кореляційного зв’язку самоефективності та самооцінки в аплікантів різних вікових категорій

(дослідження А.В. Тойрера

в Котовському центрі зайнятості Одеської обл.)

Вікові категорії досліджуваних

Самоефективність

самоефективність у діяльності

самоефективність у спілкуванні

До 30 років

0,27*

0,35*

30–45 років

0,36*

0,20

45–55 років

0,13

-0,34

* На рівні статистичної значущості p<0,05.

Емпіричні дані таблиці підтверджують факт статистично значущого позитивного кореляційного зв’язку між самооцінкою та ефективністю безробітних у сфері діяльності (категорій 30–45 та 45–55 років) та спілкування категорії до 30 років.

Показники самоефективності апліканта, як показали результати дослідження, піддаються цілеспрямованому впливу в процесі перенавчання (див. табл. 3.17).

Таблиця 3.17



Значення показників рівня самоефективності безробітних до і після навчання

(дослідження Р. Рагімової

в Київському міському центрі зайнятості)

Показник

N

Меап

Міпітит

Махітит

SD

Самоефективність у сфері діяльності до перенавчання

21

41,66

-22,00

77,0000

24,31

Самоефективність у сфері дільності після перенавчання

21

49,24

-6,00

80,00

20,37

Самоефективність у

сфері спілкування до до перенавчання



21

11,41

-2,00

30,00

7,85

Самоефективність у

сфері спілкування після

перенавчання


21

14,57

3,00

30,00

8,43

1   ...   4   5   6   7   8   9   10   11   ...   18


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка