Навчально-методичний посібник Київ 2012 к 43 Рецензенти: Болтівець С.І., доктор психологічних наук, професор



Сторінка7/18
Дата конвертації11.04.2016
Розмір2.9 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   18

3.2. Методи і процедури емпіричного дослідження самооцінки апліканта

Для дослідження самооцінки апліканта використано самооціночний тест “Суб’єктного потенціалу людини” (автори О.В. Киричук, С.О. Тарасюк), за яким досліджуваним пропонувалося 20 людських якостей, які вони повинні проранжувати. Спочатку Я-ідеальне (аксіологічна складова суб’єктного потенціалу людини), поставивши ці якості на 1-ше, 2-ге, 3-тє і т.д. аж до 20 місця. Після цього, таким же чином – Я-реальне (праксеологічна складова суб’єктного потенціалу людини) Який(а) Я є (див. додаток Б).

На першому етапі проводилася процедура визначення показника глобальної самооцінки. Для цього між ідеальним і реальним рівнем кожної характеристики вираховувалась різниця рангів, яка підносилася до квадрата, встановлювалася сума квадратів і визначався коефіцієнт кореляції за формулою:

ρ = 1- ,

де N – кількість проранжованих характеристик (20),

d – різниця рангів між Я-ідеальним та Я-реальним.

На основі коефіцієнта кореляції (ρ) встановлювався показник глобальної самооцінки, границями якого були: адекватна – від 0,40 до 0,60; дещо завищена – від 0,61 до 0,70; середньо завищена – від 0,71 до 0,80; дуже завищена – від 0,81 до 0,90; максимально завищена - від 0,9 до +1,00; дещо занижена – від 0,39 до 0,30; середньо занижена – від 0,29 до 0,20; дуже занижена – від 0,19 до 0,1; максимально занижена – від 0,1 і нижче. Результати емпіричного дослідження подаємо в таблиці 3.3.

Таблиця 3.3

Особливості глобальної самооцінки аплікантів різної вікової категорії

(дослідження С.О. Тарасюк

у Деснянському центрі зайнятості м. Києва)

Категорії досліджуваних

Глобальна самооцінка

Завищена

Адекватна

Занижена

Абсолютне значення

%

Абсолютне значення

%

Абсолютне значення

%

До 30 років

20

66,7

4

13,3

6

20,0

30–45 років

8

26,7

6

20,0

16

53,3

45–55 років

11

36,7

10

33,3

9

30,0

Згідно з отриманими даними щодо особливостей глобальної самооцінки різних вікових категорій маємо, що 66,7% досліджуваних віком до 30 років мають завищену самооцінку, 20% – занижену і лише 13,3% – адекватну самооцінку. Респонденти вікової категорії 30–45 років мають відповідно адекватну самооцінку – 20%, завищену – 26,7% і аж 53,3% – занижену самооцінку. Розглядаючи показники досліджуваних вікової категорії 45–55 років, встановлюємо, що 36,7% мають завищену самооцінку, 33,3% – адекватну і 36,7% – занижену самооцінку. Тобто, можна сказати, що з віком показник адекватності самооцінки зростає (з 13,3 до 33,3%); у більшості аплікантів віком 30–45 років спостерігається занижена самооцінка (53,3%).

Аналіз результатів дослідження дає підставу стверджувати, що для людей, що шукають роботу, особливо для тих, які звільнені за власним бажанням, глобальна самооцінка має особливе значення. Вона постійно змінюється, удосконалюється, є багатоаспектною і включає змістовні елементи (часткові самооцінки суб’єктного потенціалу апліканта на рівні організму, індивіда, особистості, індивідуальності, абсолютного суб’єкта).

Часткові елементи інтегральної самооцінки можуть відрізнятися різноманітними рівнями усвідомленості.

Адекватність, логічність, послідовність встановлюються на основі реальних проявів особистості в діяльності та поведінці. Моральним критерієм самооцінки є суспільна цінність того, що має в собі особистість. Самооцінка – це постійно діюча система, яка визначає позитивну і негативну сторону вчинків особистості.

У пошуку роботи негативне значення заниженої самооцінки зрозуміле. При цьому людина неадекватно реагує на свої можливості. Формується негативне ставлення до себе, неприйняття себе, відчуття власної неповноцінності. Це описові елементи негативної Я-концепції, які не сприяють пошуку роботи, оскільки занижений рівень мотивації, а звідси – низькі показники самоактивності на ринку праці.

При завищеній самооцінці в безробітного також виникають труднощі в пошуку роботи. Оскільки те, що пропонується, як правило, його не влаштовує. Він вважає запропоновану роботу непривабливою, що не відповідає його знанням і вмінням, роботою, на якій не можна себе реалізувати.

Значний науковий інтерес викликає взаємозв’язок окремих компонентів Я-образу та самооцінки на різних етапах життєвого шляху апліканта (див. таблиця 3.4).

Таблиця 3.4



Показники кореляційного зв’язку окремих компонентів Я-образу та самооцінки в аплікантів різних вікових категорій

(дослідження А.В. Тойрера

в Котовському центрі зайнятості Одеської обл.)

Вікові категорії

досліджуваних

Я-образ (риси особистості)

Е

D

С

H

B

До 30 років

-0,50

0,16

-0,03

0,19

-0,14

30–45 років

0,35*

0,04

-0,10

-0,03

0,21*

45–55 років

0,27*

-0,02

-0,08

-0,50*

0,04

* На рівні статистичної значущості p<0,05.

Показники таблиці дають підставу стверджувати, що статистично надійний позитивний зв’язок спостерігається між показниками Я-образу вікових категорій 30–45 (0,35) та 45–55 (0,27) за показником екстраверсії - інтроверсії; значущий негативний зв’язок (-0,50) між показниками Я-образу та нейротизму; позитивний (0,21) із показниками пошуку нового досвіду і визнання його самостійної цінності, терпимість до чужого, незвичного і дослідницький інтерес до нього.

Цікавим у науковому плані є дослідження кандидата психологічних наук Л.І. Матвієнко на кафедрі психології ІПК ДСЗУ по виявленню особливостей самооцінки різних вікових категорій у ситуації безробіття [218, 98]. Подаємо в скороченому вигляді результати дослідження (табл. 3.5).

Таблиця 3.5



Особливості самоцінки аплікантів різних вікових категорій

(дослідження Л.І. Матвієнко

в Київському міському центрі зайнятості)

Рівень самооцінки

18–35 років

53–60 років

Адекватна

16,7

10,0

Завищена

20,0

66,7

Занижена

63,3

23,3

Всього

100,0%

100,0%

Як видно із емпіричних даних, існують статистично значущі відмінності в самооцінці безробітної молоді порівняно з безробітними передпенсійного віку. У молодих безробітних вищі показники заниженої самооцінки (63,3 проти 23,3) і нижчі показники завищеної самооцінки (20,0 проти 66,7), що підтверджує попередні результати дослідження (див. табл. 3.2).

При застосуванні методики “Наскрізний біполярний перелік факторів рис особистості», що утворюють Велику П'ятірку, були отримані показники ясності Я-концепції за п’ятьма факторами.

У нашому випадку це усвідомлення п’яти складових: інтроверсії – екстраверсії, що пов’язані із ступенем збудження і гальмування в центральній нервовій системі і зумовлюються вродженими індивідуально-типологічними особливостями; антагонізм – доброзичливість, незібраність – свідомість, емоційна стабільність – нейротизм, пов’язані із вродженою лабільністю (швидкістю виникнення та протікання процесів збудження і гальмування вегетативної нервової системи); закритість – відкритість новому досвіду.

Інтегральні характеристики взаємозв’язку окремих складових Я-образу та впливу завищеної і заниженої самооцінки подаємо в таблиці 3.6.

Таблиця 3.6

Вплив самооцінки на окремі складові Я-образу апліката

(дослідження Л.І. Матвієнко

в Київському міському центрі зайнятості)

Самооцінка

зав/зан


Безробітні у віці

18–35 років



Безробітні у віці

53–60 років



P%

20,0/63,3

Sp

40,0/48,2

Mp

7,3/8,8

t

2,7/7,2

P%

66,7/23,3

Sp

47,1

Mp

8,6/7,7

t

7,8/3,0

E


26,7/63,3

44,2/48,2

8,0/8,8

3,3/7,2

50,0/33,3

50,0/47,1

9,1/8,6

5,5/3,9

А

10,0/76,7

30,042,3

5,5/7,7

1,8/9,9

13,3/70,0

33,9/45,8

6,2/8,3

2,1/8,4

С

16,7/76,7

37,3/42,3

5,8/7,7

2,5/9,9

16,7/70,0

37,3/45,8

6,8/8,3

2,5/8,4

N

20,0/60,0

40,0/48,9

7,3/8,9

2,7/6,7

30,0/46,7

45,8/49,9

8,3/9,1

3,6/5,1

O

10,0/80,0

30,0/40,0

5,5/7,3

1,8/10,9

16,7/63,3

37,3/48,2

6,8/8,8

2,5/7,3

Примітка. Sp – стандартне відхилення, де р – відсоткова ставка; Mp – стандартна погрішність; t – достовірність.

Проаналізувавши емпіричні дані таблиці, з впевненістю можна стверджувати таке: у більшості молодих аплікантів (18–35 років) самооцінка занижена (63,3%), тоді як у аплікантів передпенсійного віку така самооцінка присутня лише у 23,3% опитаних.

Характерною особливістю аплікантів із заниженою самооцінкою є тривожність і вразливість. Вони часто звужують коло тих, з ким спілкуються, оскільки є побоювання почути негативну думку про себе, що може призвести до страждань. Дуже часто реальні успіхи та позитивну оцінку оточення приймають як випадкову та тимчасову. У них знижені соціальна активність, ініціативність, послаблений інтерес до соціальних справ. Низька самооцінка заважає індивідуальному зростанню особистості, гальмує розкриття індивідуальності, провокує комплекси, які ускладнюють взаємини. Таким, наприклад, є комплекс неповноцінності – перебільшення почуття власної слабкості та неспроможності тощо.

Щодо аплікантів передпенсійного віку, то в них переважає завищена самооцінка – 66,7% з усіх опитаних. В осіб із завищеною самооцінкою часто спостерігається надмірна самовпевненість. Такі люди часто беруться за справи, які реально перевищують їхні можливості. Дуже часто при виникненні невдач вони розчаровуються і бажають перекласти відповідальність за це на інших людей та на обставини. Апліканти із завищеною самооцінкою шукають такого середовища і способу життя, які забезпечили б їм задоволення надмірних домагань.

Отже, самооцінка і рівень домагань апліканта формуються протягом всього його розвитку і дуже важко піддаються змінам, а тому їх вплив на душевний стан людини, результативність і продуктивність його діяльності важко переоцінити. Тільки певна самокритичність дозволяє людині усвідомити розбіжність своїх домагань і реальних можливостей та здійснити їх корекцію.

Емпіричне дослідження самооцінки та його результати потребують в подальшому поглиблено дослідити взаємозв’язок Я-образу і самооцінки, оскільки вікові особливості Я-образу переважно пов’язані із забезпеченням розвитку інших осіб (дітей, учнів, товаришів по службі), а співвідношення Я-реального і Я-ідеального перетворюється в посиленні значущості Я-реального, що виявляється у спробі блокувати ідеальний образ, раціоналізувати неадекватний Я-образ за допомогою захисного Я-образу.

Самооцінка особистості апліканта залежить від того, ким йому хотілось стати, яке місце зайняти в цьому світі, якими методами реалізувати свої устремління, – саме це виступає критерієм у самооцінці власних успіхів і невдач. На самооцінку впливає рівень досягнень особистості: вона підвищується, якщо домагання людини реалізуються, і знижується, якщо мети не вдалося досягти.

У випадках невдачі безробітний має декілька можливостей підтримати константність Я-концепції:



  • якимось чином пояснити свій неуспіх;

  • заперечувати неуспіх;

  • понизити рівень своїх домагань;

  • зайнятися іншою діяльністю, в якій можлива більша успішність.

На другому етапі емпіричних досліджень самооцінки аплікантів проведено інтеркореляційний аналіз 50-ти феноменів суб’єктного потенціалу людини. Гіпотетичними складовими виступало Я-ідеальне – аксіологічний компонент і Я-реальне – праксеологічний компонент на п’яти рівнях: організму, індивіда, особистості, індивідуальності, абсолютного суб’єкта. В результаті факторного аналізу виявлено по чотири системоутворювальних феномени на кожному із рівнів розвитку суб'єкта (див. табл. 3.7).

Таблиця 3.7



Рівні суб’єктного потенціалу безробітного

(дослідження О.В. Киричук, С.О. Тарасюк в ІПК ДСЗ України)

Рівень

Організму

Індивіда


Особистості

Індивідуаль-ності

Абсолютного

суб’єкта


свободолюбство

цілеспрямованість

доброзичливість

упевненість у собі

совісність

енергійність

працьовитість

відповідальність

життєрадісність

любов

рухливість

наполегливість

турботливість

здібності

віра в Бога

витривалість

професіоналізм

толерантність

чесність

Духовне

самоочищення

У подальшому це дало можливість встановлювати ранг кожного феномена в загальній системі суб’єктного потенціалу безробітного і зробити загальну характеристику його життєвого шляху.

Розглянемо кожну складову суб’єктного потенціалу безробітних різних вікових категорій. Результати емпіричних досліджень аксіологічної складової трьох вікових категорій подаємо в таблиці 3.8.

Таблиця 3.8

Показники самооцінки аксіологічної складової суб’єктного потенціалу

(дослідження С.О. Тарасюк у Деснянському центрі зайнятості м. Києва)

Рівні

До 30 років

30–45

45 і старше

рейтингова

сума


середнє значення

рейтингова

сума


середнє значення

рейтингова

сума


середнє значення

організму

52,4

13,1(V)

44,9

11,2 (V)

51,8

13 (V)

індивіда

42,1

10,5 (ІV)

41,0

10,3 (І)

35,3

8,8 (І-ІІ)

особистості

36,8

9,2 (І)

42,5

10,6 (ІV)

35,2

8,8 (І-ІІ)

індивідуаль-ності

40,5

10,1 (ІІІ)

41,4

10,4 (ІІІ)

42,8

10,1 (ІІІ)

абсолютного

суб’єкта


37,8

9,5 (ІІ)

41,3

10,3 (ІІ)

43,5

10,9 (ІV)

Примітка. У дужках – місце середнього значення в системі аксіологічної складової потенціалу.

Аналіз емпіричних показників, наведених у таблиці, дозволяє зробити такі висновки:



  • помітний вплив вікових особливостей аплікантів на динаміку аксіологічної складової суб’єктного потенціалу апліканта, особливо на рівні особистості. Тут особливого значення набувають такі цінності, як доброзичливість, відповідальність, на рівні індивідуальності – чесність, на рівні абсолютного суб’єкта – совісність, любов;

  • залишаються стабільними (на п’ятому місці) аксіологічні феномени на рівні організму.

Результати емпіричних досліджень праксеологічної складової трьох вікових категорій подаємо в таблиці 3.9.

Таблиця 3.9



Показники самооцінки праксеологічної складової суб’єктного потенціалу

(дослідження О.В. Киричука, С.О. Тарасюк

у Деснянському центрі зайнятості м. Києва)

Рівень

До 30 років

30–45

45 і старше

рейтингова сума

середнє значення

рейтингова сума

середнє значення

рейтингова

сума


середнє значення

організму

47,0,

11,8 (V)

42,1

10,5 (ІV)

47,8

12,0 (V)

індивіда

41,7

10,4 (ІІ)

39,0

9,8 (І)

37,5

9,3 (ІІ)

особистості

33,6

8,4 (І)

41,6

10,4 (ІІІ)

33,9

8,5 (І)

індивідуальності

42,5

10,6 (ІІІ)

39,6

9,9 (ІІ)

45,3

11,3 (ІІІ)

абсолютного

суб’єкта


45,0

11,3 (ІV)

46,5

11,8 (V)

45,7

11,4 (ІV)

Примітка: У дужках – місце середнього значення в системі праксеологічної складової потенціалу.

Аналіз емпіричних показників, наведених у таблиці 3.8 і 3.9, дозволяє зробити такі висновки:



  • чітко прослідковується взаємозв’язок аксіологічної та праксеологічної складової суб’єктного потенціалу безробітного, де аксіологічна складова виступає детермінантою праксеологічної;

  • показники праксеологічної складової суб’єктного потенціалу майже дзеркально відбивають динаміку показників аксіологічної складової;

  • існують вікові особливості динаміки окремих феноменів на кожному рівні суб’єктності, зокрема, чим старший вік, тим більше втрачають своє значення рухливість, витривалість, упевненість у собі, наполегливість, професіоналізм. Навпаки, посилюється цінність таких феноменів, як цілеспрямованість, працьовитість, доброзичливість, відповідальність, толерантність, совісність, духовне самоочищення.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   18


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка