Навчально-методичний посібник Київ 2012 к 43 Рецензенти: Болтівець С.І., доктор психологічних наук, професор



Сторінка6/18
Дата конвертації11.04.2016
Розмір2.9 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18

Висновки до другого розділу

1. Сучасна психологія активно експлуатує категорію суб'єкта при дослідженні проблем людської самості, феномена «Я», нама­гається подолати розірваність людського існування на суб'єктний і об'єктний плани шляхом онтологізації суб'єктності, індивіду­алізації форм, змістів і смислів суб'єктної активності людини.

2. Поки що, на сьогодні, у більшості випадків дослідники розглядають суб’єктність лише чи переважно як результат формування, соціалізації, окультурювання, а не самоактуалізації людським індивідом свого суб'єктного по­тенціалу.

3. Поширені сьогодні версії щодо втрати сучасною людиною суб'єктних ознак живляться реальними фактами зростаючого напруження між індивідом і суспільством, неспроможності окре­мої особи протистояти маніпулятивним, руйнівним, деструктив­ним тенденціям. Небезпідставна втрата віри в можливість люди­ни впливати на перебіг подій, визначати свою траєкторію буття.

4. Аналіз літературних джерел дозволяє зробити загальний висновок: бути суб'єктом – значить бути джерелом активності, дії, дум­ки, цінностей і смислів, хотіти і могти починати причинний ряд із самого себе, виходити за межі наперед визначеного, бути спро­можним відповідально перетворювати світ і себе в цьому світі за власними проектами, враховуючи соціальні і природні закони світобудови.

5. Детальний аналіз літературних джерел дає змогу в подальшому в основу моделювання сфер суб'єктності людини покласти п'ять теоретично виявлених позицій: відносного суб'єкта на рівні організму; моносуб’єкта на рівні індивіда; полісуб'єкта на рівні особистості; метасуб’єкта на рівні індивідуальності; абсолютного суб'єк­та на рівні Універсуму.

6. Універсальним і водночас індивідуальним механізмом людського самопізнання і самотворення, що набуває значення способу буття людини як суб'єкта життєдіяльності є вчинок.

7. Теоретичний аналіз сутності вчинку, його структури та емпіричного дослідження, дає можливість гіпотетично виділити феноменологію вчинку: вчинку буденності, самопізнання, самовизначення (зокрема, у сфері діяльності та спілкування), самоактуалізації, самотворення, самопожертви.

8. Всі перераховані феномени вчинковості взаємопов’язані між собою, взаємозумовлюють одне одного та виступають стрижньовою формою активності безробітного в його життєдіяльності на ринку праці.

Розділ 3. Емпіричне вивчення я-концепції апліканта в соціально-психологічній ситуації безробіття

Умови сьогодення й особливості ринку праці ставлять жорсткі вимоги до конкурентоспроможності, компетентності, професіоналізму, поведінки, життєвої активності безробітного на ринку праці. Сучасний етап його розвитку викликає потребу більш глибокого дослідження не тільки змісту таких понять, як "активність безробітного на ринку праці", але й пошуку індикаторів такої активності, основних чинників (як зовнішніх, так і внутрішніх) її стимулювання, оскільки існують різні рівні активності людей, різна її спрямованість (конструктивна чи деструктивна) та динамічність протягом життя . Постало практичне питання – як підвищити активність власної життєдіяльності людини. Як відомо, активність може стимулюватися, з одного боку, ставленням до життя як до вже поставленого кимсь завдання (суспільством, традиціями, найближчим оточенням та ін.), а із другого – ставленням до життя як до відкритого, творчого завдання, коли необхідно вийти за межі своєї визначеності (наприклад, ситуації безробіття, що склалася на життєвому шляху людини).

Індикатором активності апліканта на ринку праці може стати експертна оцінка його поведінки працівниками центру зайнятості, до якого він звернувся по допомогу [223, 16–19]. Проте, як показало дослідження, експертна оцінка потребує по-перше, гарного знання працівниками центру зайнятості психології особистості безробітного; по-друге, наявності практичних навичок візуальної психодіагностики [336]; по-третє, чимало часу для спостереження.

Альтернативою цьому може стати психологічна діагностика (самодіагностика) основних складових Я-концепції людини: її Я-образу; рівня адекватності самооцінки; самовизначення власної ефективності людини у сфері діяльності та спілкування; показників самоактуалізації апліканта на ринку праці та, нарешті, ясності Я-концепції в цілому.

Для цього розглянемо методи і процедури емпіричного дослідження кожної складової Я-концепції, окремі показники кожної складової залежно від вікових і гендерних особливостей аплікантів та інтеркореляційні зв’язки між окремими складовими.

Передусім привернемо увагу до організації емпіричного дослідження в центрах зайнятості різних регіонів України, методів і процедур дослідження Я-концепції та її складових.

В цілому дослідження було здійснено з метою:


  • виявити вікові, статеві психологічні характеристики Я-образу аплікантів;

  • визначити особливості глобальної самооцінки аплікантів на грунті часткових самооцінок їх суб’єктного потенціалу – на рівні організму, індивіда, особистості, індивідуальності та абсолютного суб’єкта;

  • встановити особливості самовизначення ефективності апліканта у сфері діяльності та спілкування;

  • виявити передумови активності безробітних на ринку праці через встановлення рівнів їхньої самоактуалізації, оскільки вона, на думку багатьох дослідників, є найбільш адекватною, методично розробленою і виступає операційним аналогом особистісної зрілості.

3.1. Методи і процедури емпіричного дослідження Я-образу апліканта

Я-образ апліканта як об'єкт дослідження існує лише в процесах рефлексивного усвідомлення. Розділяти результат і процес рефлексивного мислення ми можемо тільки в понятійному плані, оскільки в психологічному плані вони існують злито. Подібно до цього Я-образ (і самооцінка) піддаються лише умовному концептуальному розведенню, оскільки в психологічному плані вони нерозривно взаємопов'язані. Образ і оцінка свого Я спонукають індивіда до певної поведінки. Тому глобальну Я-концепцію ми можемо розглядати як сукупність настанов індивіда, спрямованих на самого себе.

Розуміння Я-образу як соціальної настанови дає змогу уявити його структуру не як випадковий набір компо­нентів (уявлення про своє тіло, психічні та соціальні властивості, моральні якості тощо), а як певну систему когнітивних, емоційних та поведінкових ознак. Я-образ, як зазначав І.С. Кон, не зовсім звичайна система нас­танов, оскільки об'єкт та суб'єкт тут збігаються. Я-образ завжди по­няття індивідуальне та специфічне, якими б загальними не були його компоненти. Це – одна з найважливіших для особистості соціаль­них настанов: люди надають різним об'єктам неоднакове значення, але нікому не може бути байдужим власне “Я”. Крім того, ставлення людини до будь-яких зовнішніх об'єктів може бути як позитивним, так і нега­тивним, але всі люди мають потребу в позитивному образі-Я: негативне ставлення до себе, неприйняття власного “Я”, якими б не були причини, завжди сприймається хворобливо.

Психологічні складові Я-образу апліканта можуть бути найрізноманітнішими. В результаті пілотажних досліджень було обрано п’ятифакторну модель Голдберга (1962 р.), який запропонував “Наскрізний біполярний перелік”, яким апліканти чи працівники центрів зайнятості можуть скористатися для швидкого одержання оцінок за параметрами Великої П’ятірки [90, 290–291].

За п’ятифакторною моделлю Голдберга безробітним було дано завдання описати себе таким (такою), яким (якою) вони бачать себе в даний час; описати себе яким (якою) вони будуть у цілому в типових ситуаціях у порівнянні себе з іншими знайомими людьми тієї ж статі й приблизно в такому ж віці. Таким чином, за допомогою п’ятифакторної моделі (див. додаток А) можна з’ясувати феноменологію Я-образу за п’ятибальною шкалою.

Інтроверсія – екстраверсія (Е) – вимірює широту та інтенсивність міжособових взаємодій; рівень активності; потребу в зовнішній стимуляції; здатність радіти життю:


  • мовчазний – говіркий;

  • не напористий – напористий;

  • не любитель пригод – любитель пригод;

  • не енергійний – енергійний;

  • боязкий – зухвалий.

Антагонізм – доброзичливість (Д) – вимірює якість ставлення людини до інших людей на всьому континуумі від співчуття до ворожості в думках, відчуттях і діях:

  • злий – добрий;

  • не схильний до співробітництва – схильний до співробітництва;

  • егоїстичний – не егоїстичний;

  • недовірливий – довірливий;

  • жадібний – щедрий.

Незібраність – свідомість (С) – вимірює ступінь організованості, наполегливості і мотивованості індивіда в цілеспрямованій поведінці, ступінь протиставлення людей надійних і вимогливих тим, хто апатичний і не ретельний в роботі:

  • неорганізований – організований;

  • безвідповідальний – відповідальний;

  • непрактичний – практичний;

  • недбалий – ретельний;

  • ледачий – старанний.

Емоційна стабільність – нейротизм (Н) – вимірює пристосованість або емоційну нестабільність. Ідентифікує індивідів, схильних до неприємних переживань (дистресів), схильних до надмірних пристрастей і поривів, до ідей, далеких від реальності, і до неадекватних реакцій на дійсність:

  • розслаблений – напружений;

  • спокійний – нервовий;

  • стабільний – нестабільний;

  • задоволений – незадоволений;

  • не емоційний – емоційний.

Закритість – відкритість новому досвіду (В) – вимірює активний пошук нового досвіду і визнання його самостійної цінності; терпимість до чужого, незвичного і дослідницький інтерес до нього:

  • не творчий – творчий;

  • з бідною уявою – з багатою уявою;

  • недопитливий – допитливий;

  • не схильний до роздумів – схильний до роздумів;

  • не рефлексивний – рефлексивний;

  • недосвідчений – досвідчений.

Показник по кожному із феноменів Я-образу становить 9 балів, максимальний показник по кожному із п’яти факторів – 45 балів.

Психодіагностичне дослідження проводилося нами лише після повного усвідомлення досліджуваними мети тестування, а також мети використання цієї інформації. Психодіагностичні виміри велися в стандартизованих та контрольованих умовах, що також підкріплювало правдивість вимірів.

Результати дослідження Я-образу наведено в таблиці 3.1.

Таблиця 3.1



Я-образ (риси особистості) у аплікантів різних вікових категорій

(дослідження О.В. Киричука, А.Г. Горкун

в Андрушівському центрі зайнятост Житомирської обл.)

Вікові категорії

досліджуваних

Я-образ (риси особистості)

Е

Д

С

Н

В

М

SD

М

SD

М

SD

М

SD

М

SD

До 30 років

27,0

5,6

30,5

8,5

34,3

6,9

27,6

6,1

28,3

5,8

30-45 років

25,1

5,3

30,8

6,0

31,2

8,3

26,9

4,5

28,2

6,3

45-55 років

15,2

5,4

31,5

5,9

31,6

8,3

26,4

4,0

28,4

6,4

Примітка. М – середнє значення показника, SD – стандартне відхилення від середнього.

Як бачимо, з віком показники широти та інтенсивності міжособових взаємодій апліканта, рівень його активності, здатність радіти життю, потреба в зовнішній стимуляції поступово спадають – з 27,0 до 15,2, зберігаючи при цьому показники стандартного відхилення від середнього.

В той же час якість ставлення апліканта до інших людей на всьому континуумі від співчуття до ворожості в думках, відчуттях і діях зберігається майже на рівні показника 30 (67% від максимальної суми балів). Це ж стосується й інших показників – “незібраність – свідомість” (C), “емоційна стабільність – нейротизм” (М), “закритість – відкритість новому досвіду” (O).

Молоді люди віком до 30 років не поспішають докладати великих зусиль у працевлаштуванні, якщо немає тягаря у вигляді сім'ї та дітей. Тому свою активність у пошуку роботи відсувають на другий план, а між іншим – це період першого виходу на ринок праці, якщо це люди, яким не вдалося вступити до навчальних закладів або ж вони вже встигли закінчити їх.

З метою встановлення регіональних відмінностей, проведено повторне дослідження у м. Києві, результати якого подаємо в таблиці 3.2.

Таблиця 3.2



Я-образ (риси особистості) у аплікантів різних вікових категорій

(дослідження С.О. Тарасюк

в Деснянському центрі зайнятості м. Києва)

Вікові категорії

досліджуваних

Я-образ (риси особистості)

Е

А

С

Н

В

М

SD

М

SD

М

SD

М

SD

М

SD

До 30 років

29,9

5,7

33,6

4,7

37,4

4,5

23,1

4,7

33,1

4,2

30–45 років

27,6

7,2

29,5

8,5

32,6

7,1

27,2

7,3

31,2

7,0

45–55 років

24,5

6,8

34,6

6,9

37,1

6,4

28,2

5,9

34,8

5,6

Аналіз порівняльних даних (див. табл. 3.1 і 3.2) дає змогу зробити такі висновки про регіональні особливості безробітних:

  • у безробітних віком до 30 років м. Києва значно вищі показники широти та інтенсивності міжособових взаємодій, організованості (p<0,03), доброзичливості (p<0,04), цілеспрямованої поведінки (p<0,01), відкритості новому досвіду (p<0,0001), вищі показники стабільності (p<0,03);

  • у безробітних віком 30–45 років статистично значущих показників, крім нейротизму, не виявлено;

  • у аплікантів віком 45–55 років значно вищі показники Я-образу по всій п’ятифакторній моделі, особливо це стосується екстраверсії, доброзичливості, свідомості, відкритості новому досвіду.

Крім цього, безробітні вікової категорії до 30 років зазначили таку особливість сприйняття ситуації безробіття – вона сприймається ними не як трагічна, а як природна, що обов'язково повинна минути. Причина – загальні со­ціальні труднощі: "Тепер багато людей без роботи". Негативні переживання викликають стан невизначеності. Дослідження темпераменту виявило високі показники екстраверсії в більшості респондентів.

Більша частина безробітних у досліджуваній групі – інтернали, що з їхнім відчуттям своєї сили, гідності, усвідомленням відповідальності за те, що відбувається, з самоповагою та самостійністю особистості. У людей з вираженою тенденцією до досягнення успіху тривога значно знижена, звідси й середній рівень ситуативної тривожності в представників першої групи.

Стадія 30–45 років у аплікантів має конфлікт розвитку: „Що я можу запропонувати наступним поколінням?". Людина може проявляти особистісну спрямованість на сім'ю, суспільство, процес та результати праці чи орієнтуватися тільки на себе, власні інтереси і потреби. Отже, ця вікова категорія відмічається активністю особистості, але не обов'язково в професійному плані. Респонденти цієї вікової категорії сприймають ситуацію безробіття як особливо трагічну, нестерпну в даному періоді життя, тому вони намагаються уникнути згадки про неї. Найсильніші емоційні переживання пов'язані зі станом вилучення із суспільного життя, марного проживання кожного дня. Знижуються шанси на ринку праці і безробіття уявляється критичною ситуацією для власного життя. Перспектива його поліпшення пов'язується тільки з наявністю нового постійного місця роботи.

Дослідження рівня суб'єктивного контролю в респондентів цієї категорії дає змогу зробити висновок про те, що локус контролю є важливою характеристикою особистості та показником взаємозв'язку ставлення до себе і до навколишнього світу. Серед респондентів переважна більшість – інтернали, а інтернальність корелює з соціальною зрілістю. Проте як психічний захист, з метою збереження самоповаги та психоемоційної стабільності, безробітні формують зовнішній локус контролю стосовно до невдач та виробничих відносин, таким чином знімаючи з себе відповідальність за невдачі та адаптуючись до зовнішніх негативних умов.

У аплікантів вікової категорії 45–55 років активність особистості в більшості випадків спадає, людина не намічає собі нові рубежі, підводить підсумок минулих років, запитує себе: „Чого я досяг протягом життя?". Стан здоров'я погіршується, енергійність йде на спад. Люди очікують пенсії. У людей такого віку в разі втрати роботи чітко простежується психологічний злам. У висловлюваннях звучать байдужість до наявного становища, зневіра в доцільності пошуку роботи, твердження про безнадійність зусиль.

Більшість таких безробітних активно формують захисні механізми, шукають аргументи на користь відмови від пошуку роботи. Вони дуже хворобливо сприймають свій відхід від суспільного життя і потребують психологічного консультування.

У більшості представників цієї групи домінуючими емоціями є провина, сором, горе, відраза, зневага, гнів, що переходить в агресію.

Вони формують екстернальний локус контролю, активно шукають аргументи на користь відмови від роботи, знімаючи з себе відповідальність за ситуацію, що склалася, у разі тривалого безробіття. У центрі обговорен­ня – побутові теми, стосунки в сім'ї, тема здоров'я. Практично всі безробітні даної групи орієнтовані у своїй діяльності на уникнення невдачі, і у зв'язку з цим рівень тривожності в них високий.

Результати досліджень дають підставу стверджувати ще один факт: психологічні характеристики Я-образу пов’язані із стратегіями поведінки безробітних на ринку праці [149].

Так, встановлено статистичні значущі відмінності показників Я-образу в представників групи “цілеспрямований пошук роботи” та групи безробітних “відмова від пошуку” (Е дорівнює відповідно 29,2 і 27,0). Подібна тенденція спостерігається із показниками: доброзичливість (А дорівнює відповідно 33,3 і 30.0); свідомість (С дорівнює відповідно 36,0 і 34); відкритість новому досвіду (О відповідно дорівнює 33,9 і 30,9). Що стосується нейротизму (N), то у представників першої групи він дорівнює 30,9, а другої – 27,5.

Когнітивна репрезентація аплікантами свого внутрішнього світу, як встановлено дослідженням, з одного боку, є результатом рівня розвитку ясності Я-концепції, а з другого – передумовою їх самоактуалізації на ринку праці. Встановлено, що об’єктивна, критична оцінка свого Я-образу, достатньо високий рівень розвитку рефлексії характерні для представників стратегії поведінки цілеспрямованого, активного пошуку роботи на ринку праці.

Для поглибленого дослідження Я-образу можна скористатися класифікаційними характеристиками американських психологів П. Коста і Р. Маккрей, які розробили в 1992 р. особовий опитувальник NEO Рi (абревіатура в назві розшифровується як "нейротизм", "екстраверсія", "відвертість"), який є останньою версією їх попередніх тестів NEO inventory (1978, 1983) і NEO Регsonality Inventory(1985, 1990).

Більше того, японський вчений Хийджіро Тсуйі адаптував американську п'ятифакторну особову методику для японської популяції.

На кафедрі загальної і соціальної психології Курганського державного університету в 1996-1999 рр. була проведена адаптація п'ятифакторного опитувальника особи (5РFQ) японської версії. Стандартизація п'ятифакторного опитувальника російською мовою проведена на випробовуваних обох статей загальною чисельністю більше 1000 чоловік. Це були студенти (N – 680) і учні старших класів шкіл м. Кургану (N – 350).

В процесі стандартизації опитувальника, в якому використовувалися різні статистичні методи, що включають кореляційний і факторний аналіз, була підтверджена його п'ятифакторна структура. Обчислення коефіцієнтів альфа Кронбаха показало внутрішню узгодженість параметрів опитувальника. Отримані дані порівнювалися з характеристиками тесту X. Тсуйі та іншими стандартизованими особовими діагностичними методиками (тестами Кеттелла, Айзенка, ММРI). Визначалася також достовірність відмінностей параметрів (t-критерій Стьюдента) між критерійними групами.

Цей варіант стандартизованого опитувальника, як показало дослідження, може бути успішно використаний для поглибленого аналізу Я-образу апліканта.


1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   18


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка