Навчально-методичний посібник Київ 2012 к 43 Рецензенти: Болтівець С.І., доктор психологічних наук, професор



Сторінка12/18
Дата конвертації11.04.2016
Розмір2.9 Mb.
1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   18

Загальна структура психокорекційного тренінгу з формування активності безробітного на ринку праці




Етап

Мета

Зміст

Час

1. Вступний

Знайомство учасників групи,

створення атмосфери довіри та

саморозкриття, моніторинг цілей

учасників



Бесіди, дискусії, ігри,

проблемні завдання



1 заняття

(4,5 години)



2. Рефлексивний

Виявлення системи значущих

життєвих цінностей, формування

цілісної та гнучкої системи

поглядів на життя та на себе



Дискусії, ігри,

складання нарису самохарактеристики



1 заняття

(4,5 години)



3. Трансформа-

ційний


Навчити умінню бути різним,

залишаючись самим собою, умінню

довіряти собі, умінню викликати довіру

до себе та бути відповідальним



Ігри, проблемні

завдання


1 заняття

(4,5–5 годин)



5. Формуючий - 1

Переосмислення системи поглядів та

поведінки, формулювання цілей на

теперішнє та на майбутнє


Бесіди, рольові ігри,

складання нарису

фіксованих ролей


1 заняття

(4,5–5 годин)



6. Формуючий - 2

Переосмислення власної системи

поглядів та поведінки, здійснення певних

кроків до визначених цілей


Програвання ролі в

житті


1 тиждень

7. Діагностичний

Аналіз змін в системі поглядів, цінностей,

поведінці учасників



Обговорення досягнень,

програвання складних

ситуацій,діагностика


1 заняття

(4,5–5 годин)



У структурі кожного з етапів (за винятком шостого) обовязковими були елементи привітання, вправи для “розминки” (психогімнастичні вправи), пояснення змісту та цілей заняття, підведення підсумків, що включає рефлексію питань, які були винесені на опрацювання на певному етапі.

Перший етап – вступне заняття. Його мета – знайомство учасників групи, створення атмосфери довіри та саморозкриття, формулювання цілей учасників та ознайомлення з основними цілями тренінгу.

Основні методи – рольові ігри, психогімнастичні вправи, бесіда, дискусії. На цьому занятті учасники знайомляться з правилами поведінки в групі (добровільність, конфіденційність, відповідальність, толерантність тощо), висловлюються щодо очікувань від роботи в тренінгу. Друга частина заняття спрямована на виявлення цілісного погляду на своє життя, життєве призначення та на аналіз деяких причин власної поведінки на своєму життєвому шляху.

Другий етап – рефлексивний. Метою цього заняття є виявлення системи значущих життєвих цінностей, формування цілісної та гнучкої системи поглядів на життя та на себе.

Основні методи – рольові ігри, психогімнастичні вправи, бесіда, дискусії та складання самохарактеристики. На цьому занятті в учасників формується відчуття усвідомленості вибору, вони аналізують власне “Я” та систему життєвих цінностей, мають можливість переглянути свої особисті життєві плани, цілі, розподілити власні рішення за критерієм своєчасності.

Третій та четвертий етапи – трансформаційні. Метою цих занять є внутрішньоособистісна трансформація знань та уявлень людини про власний субєктний потенціал. До уваги учасників на третьому етапі пропонуються вправи на актуалізацію позитивного мислення та долання стереотипів міжособистісного сприймання та сприймання самого себе, вправи на усвідомлення себе субєктом життя, відчуття себе джерелом власних успіхів, на самоаналіз та самопізнання власних відповідальності та самостійності.

На четвертому етапі увага учасників тренінгу концентрується на формуванні умінь бачити проблему, формулювати її рішення з різних точок зору та моделювати власне ставлення до різних життєвих ситуацій, уміння бути гнучким та коригувати свою сутність та визначати сенс життя.



Пятий та шостий етапи – формувальні. Але на кожному з них робота будується особливим чином.

Метою пятого етапу є створення учасниками тренінгу нарисів фіксованої ролі (описання себе як особи, що є субєктом власного життя). З цією метою учасники вивчають власні самохарактеристики та з врахуванням нових знань про себе, що були отримані на попередніх заняттях, конструюють для себе нову роль людини, яка активно створює власне життя зараз, в ситуації втрати роботи (детальний опис способів поведінки). Після цього відбувається загальне обговорення, програвання проблемних моментів.

Метою шостого етапу є надбання досвіду активної поведінки. Для цього учасникам пропонується провести тиждень в ролі, яку вони самі собі створили. Вважаємо, що за допомогою цього етапу досягається ефект зростання активності людини щодо визначення шляхів “повернення” до працевлаштування. Протягом цього етапу не виключається індивідуальне консультування із спеціалістом служби зайнятості щодо проблемних питань, які виникатимуть.

Сьомий етап – діагностичний. Його мета – аналіз проблем, що виникали, та визначення змін в системі поглядів та реальній поведінці безробітних. На цьому етапі проводиться обговорення ситуацій, рольові ігри, дискусії та тестування. З метою визначення змін в структурі субєктного потенціалу та в системі саморегуляції пропонуються методики “Саморегуляція поведінки” (за Моросановою) та “Самоактуалізація” (САТ).

В процесі проведення тренінгової роботи з різними групами безробітних програма зазнає деяких змін, що визначаються особливостями групи в цілому та індивідуальними відмінностями окремих учасників, своєрідністю їхніх ситуацій, життєвих колізій. Щораз виникає задача обрати з різноманітного арсеналу технік, окремих психотерапевтичних прийомів ті, які б відповідали конкретному випадку та індивідуальній своєрідній ситуації. У той же час окремі прийоми, зорієнтовані на певну ситуацію, що були застосовані та апробовані в конкретній групі на конкретному її учаснику, здобувають часом більш універсального характеру і використовуються надалі для інших груп та інших учасників, набуваючи додаткових деталей в ході наступного аналізу та практичного застосування.

Важливим аспектом у наданні психологічної допомоги ми вважаємо не тільки безпосередньо спрямовані впливи на людину (наприклад, пов'язані з формуванням у неї певної навички), але й непрямі прийоми, що приводять до певних змін, які не завжди можна помітити у настрої людини, у її ставленні до окремих аспектів своєї життєвої ситуації, що виявляються значимими у контексті існуючої проблеми. Такі зміни, поєднуючись, сприяють істотним «зрушенням» в настановах людини, її особистісних диспозиціях, смисловій сфері в цілому.

Для здійснення таких впливів доктором психологічних наук З.С. Карпенко обрано відомий методичний прийом – використання метафор, притчі, алегоричних історій. Як відомо, багато історій, притч, алегорій, прислів'їв полегшують інтелектуальні та емоційні зміни в позиції людини. Вони досягають цього завдяки своїй образній мові, яка стимулює не тільки логічне мислення, а й фантазію, інтуїцію і творчість. До того ж вони самі по собі являють певні моделі й зразки, що дають змогу слухачу ідентифікуватися з «героєм», і тим самим випробовувати у своїй уяві нові рішення [141, 357-367].

Ми відібрали кілька висловлень та притч, що, на нашу думку, працюють на цілі групи. Так, пояснюючи задачі роботи групи та сутність тієї допомоги, яку пропонуємо, ми скористалися такими висловами: «Якщо ти даси людині рибу, ти нагодуєш її тільки один раз. Якщо ти навчиш її ловити рибу, вона завжди зможе себе прокормити». Для формування позитивнішої установки на ситуацію, що виникла, ми розповідаємо притчу про мандрівника, що опинився серед зграї левів, але навіть в такій ситуації зміг насолодитися смаком спілої соковитої ягоди. Для підтримки мотивації у виконанні усіх вправ і завдань – притчу «Хто сказав А, той повинен сказати і Б».

У процесі тренінгу О.В. Корчевна застосовувала й інші історії, орієнтуючись на індивідуальний досвід учасників групи.

Проведення занять вона пропонує здійснювати протягом тижня по 4–5 годин на день. Після шостого етапу (формуючий тиждень) зустрітися на останнє заняття з метою діагностики змін, що відбулися. Деяким учасникам, які на останньому занятті виявили нестачу інформації та навичок в технології пошуку роботи, можна запропонувати пройти курс з техніки пошуку роботи, що проводиться в кожному центрі зайнятості.

4.5. Соціально-психологічний експеримент як вищий рівень психологічної допомоги в позитивній трансформації Я-концепції безробітного

Мета – з’ясувати вплив гіпотетично встановленого експериментального фактора на актуалізацію складових Я-концепції безробітного.

Завдання:


  • визначити складові експериментальної системи, їх зміст та функції в процесі експерименту;

  • виявити вплив окремих корекційних програм на основні складові Я-концепії – Я-образ, самооцінку, самовизначення у сфері діяльності та спілкування, самоактуалізацію на ринку праці;

  • встановити значення показників ясності Я-концепції та самоефективності безробітних до і після перенавчання.

Методи: соціально-психологічний експеримент.

Попередньо розглянемо структуру соцільно-психологічного експерименту. Експериментальні дослідження різного виду відрізняються консти­туйованими елементами, що пере­бувають у певному порядку стосовно один одного. Сукупність цих елемен­тів (головних змінних) будемо нази­вати експериментальною системою, складниками якої є:



  • експериментатор (дослідник, колектив дослідників), який керує експериментальним процесом від змістовно-концептуального і мето­дичного планування, проведення емпіричного обстеження до оцінки його результатів;

  • експериментальний фактор, що включає умови або систему умов, які планомірно вводить і якими варіює експериментатор і за допо­могою якого робиться спроба по можливості точно визначити (вста­новити) зміни поведінки (експери­ментальний ефект) як наслідок впли­ву експериментального фактора;

  • експериментальна ситуація, яка охоплює всі умови зовнішнього світу експериментального об'єкта (за винятком експериментального фактора);

  • експериментальний об'єкт (об'єкт дослідження), тобто коло осіб, поставлених в експериментальну ситуацію.

Проте особистість як ціле ніколи не може повністю охоплюплюватися експериментом. Виходячи з цього, особистість (група осіб), що вивчається і має значення як носій ознак-нахилів до певної поведінки особистості (групи осіб), може мати для нас інтерес як детерміновані або детермінуючі фактори експериментального дослідження.

Детерміновані фактори є ознаками-способами поведінки людини, за якими встановлюється експериментальний ефект, який визначається як зміна поведінки або ознаки, викликаної експериментальною операцією. Зареєстровані результати цих змін ознаки утворюють залежні змінні.

Детермінуючі фактори – це такі передумови ознак апліканта, які впливають на експериментальний ефект. Тут мова має йти про внутрішньоособистісні детермінанти (причини) експериментального наслідку. Ці фактори, що стосуються особистості, розглядаються нами як незалежні змінні.

Для прикладу наведемо організацію соціально-психологічного експерименту, проведеного під нашим керівництвом О.В Ладижевою в Охтирському центрі зайнятості Сумської області на тему: “Вплив перенавчання на самоактуалізацію аплікантів”[153, 20-23].

Тут за експериментальний фактор було взято систему умов перенавчання.

В основу експериментального фактора була покладена психолого-педагогічна концепція, згідно з якою процес навчання мав бути змодельований таким чином, щоб можна було реалізувати його стратегічну мету – забезпечити підготовку пра­цівника, здатного самореалізуватися на ринку праці, на основі:

- формування у безробітного системи знань, необхідних для реалізації основних функцій майбутньої професійної діяльності;

- формування знань з психології особистості безробітного, його само­визначення у сфері діяльності та спілкування;



  • навчання організації творчого пошуку нової інформації, що стосується майбутньої професії;

- створення психолого-педагогічних умов особистісного зростання кожного слухача в процесі пере­навчання.

Для цього в процесі перенав­чання безробітних під час експерименту виконувалися такі завдання:

- визначався рівень освіченості кожного слухача, виходячи з "пред­метної норми", тобто знань, умінь і навичок, якими він має володіти для виконання своїх майбутніх функ­ціональних обов'язків;

- впроваджувався креативний метод засвоєння знань на основі їх концептуального моделювання методом композицій. Це, по-перше, викликало сталий інтерес до пізна­вальної діяльності під час вивчення всіх предметів навчального плану; по-друге, формувало навички сис­темного мислення, культивувало та утверджувало цінність особистого погляду кожного слухача і викладача на будь-який предмет і проблему;

- відбувалася інтеграція знань навколо проблем майбутньої про­фесійної діяльності, з одного боку, і особистісних проблем кожного слухача – з другого. Важливо було, щоб кожний глибоко усвідомив той факт, що не людину вчать, а вона сама вчиться і тільки в такому разі зможе навчитися;

- стимулювалася вчинкова актив­ність кожного слухача по відно­шенню до зовнішнього світу – вчин­ки істини, краси, добра; стосовно власного внутрішнього світу – вчин­ки самопізнання, адекватної само­оцінки, самовизначення у сфері діяльності та спілкування та самоактуалізації.

Проте експериментальний фактор існує і діє не ізольовано, а лише у зв'язку з певними умовами свого оточення, у певній експериментальній ситуа­ції. Це умови зовнішнього світу експериментального об'єкта (за винят­ком експериментального фактора), до яких має бути віднесено: показники п’ятифакторної моделі Голдберга; глобальну самооцінку; показники суб’єктного потенціалу на рівні організму, індивіда, особистості, індивідуальності, абсолютного суб’єкта; показники самовизначення безробітного у сфері діяльності і спілкування; самоактуалізацію; ясність Я-концепції. У нашому випадку експериментальна ситуація може бути представлена показниками, що наведе­ні в табл. 4.3.

1   ...   8   9   10   11   12   13   14   15   ...   18


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка