Навчально-методичний посібник Київ 2012 к 43 Рецензенти: Болтівець С.І., доктор психологічних наук, професор



Сторінка11/18
Дата конвертації11.04.2016
Розмір2.9 Mb.
1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   18

* Коефіцієнти кореляції на рівні статистичної значущості (p<0.05}

У іншому дослідженні працівником лабораторії ІПК ДСЗУ В.П. Логвиненко, в результаті кореляційного аналізу було встановлено, що з часом перебування у ситуації безробіття відбуваються зміни змісту самої Я-концепції безробітного. Так, в цей період переважно розвиваються негативні психічні стани, погіршується самоставлення. Особливо вони стають відчутними приблизно після півроку перебування у ситуації безробіття.

За результатами кореляційних досліджень дослідницею було встановлено, що в ситуації безробіття фрустрованими є потреби: в спокої, безпеці, здатності тримати ситуацію під контролем, причетності, внутрішній гармонії. На першому етапі пошуку роботи (до шести місяців) спостерігається фрустрованість потреби в дії, спілкуванні, змінах, а на другому етапі (після шести місяців) – фрустрованість потреби в самореалізації, досягненні мети та інших життєво-важливих потреб.

Зроблено загальний висновок – в цілому з тривалістю безробіття все більше актуалізуються потреби в захищеності, відстоюванні себе, що можна назвати потребами у власній соціальній ніші, в підтримці і прийнятті значимих інших. Потреби росту, професійного розвитку, самореалізації зазнають фрустрації і переходять в депривований стан.



4.4 Психологічна корекція Я-концепції засобами психологічного тренінгу

Аналізуючи практичний досвід психокорекційної роботи, доходимо висновку, що концепцію психокорекційного тренінгу з безробітними ми можемо сформулювали таким чином: людина, що прагне бути активною, має більш чітко сформулювати своє життєве призначення і своє ставлення до життя у кризовій життєвій ситуації. А це передбачає звернення до власного сформованого субєктного потенціалу активності.

Отже, метою психокорекційних тренінгових програм має стати актуалізація суб’єктного потенціалу безробітного, його психічних ресурсів, необхідних для вирішення проблеми, зміна погляду людини на складну ситуацію і на себе [131; 201; 305].

Для досягнення поставленої мети в процесі тренінгової роботи необхідно:



  • провести корекцію психічного стану безробітних – зняття емоційного напруження для забезпечення ефективності психологічної взаємодії працівників центру зайнятості з ними;

  • надати підтримку в самокорекції основних компонентів Я-концепції апліканта – самопізнання, самооцінки, самовизначення власної ефективності у сферах діяльності та спілкування, самоактуалізації;

  • підвищити активність безробітних на ринку праці та сприятисоціально-психологічній адаптації (переоцінка життєвої ситуації та формування в клієнтів позитивної життєвої перспективи);

  • навчати умінням та навичкам ефективної поведінки у соціально-психологічній ситуації безробіття;

  • підвищети рівень суб’єктного потенціалу особистості на рівні організму, індивіда, особистості, індивідуальності та абсолютного суб’єкта;

  • підвищети рівень саморозуміння, самоусвідомлення і самосприйняття, зокрема сприйняття та усвідомлення своїх потреб, мотивів, цілей, здібностей та психологічних ресурсів, розвиток творчого потенціалу;

  • формувати навички релаксації, формулювання та виявлення способів вирішення проблем, ефективного цілепокладання;

  • виявити і запропонувати ефективні способи самокорекції негативних змін Я-концепції;

  • розвивати навички суб’єкт-суб’єктної взаємодії, необхідні для успішного працевлаштування, адаптації на новому робочому місці та професійної самореалізації.

Методи. Теоретичну основу психокорекційних програм, як правило, становлять методи: психоаналітичні , особистісно-центровані, когнітивно-біхевіоральні, гештальт-терапії та гуманістичний.

Тренінг охоплює: рівень поведінки та можливостей, рівень змісту переконань і рівень цінностей.

На рівні поведінки формується адекватна самооцінка і самосприйняття, а також уміння активно застосовувати набуті знання і навички у житті та нових життєвих ситуаціях. Основна увага має бути акцентована на аналізі ірраціональних переконань та формуванні суджень щодо самоефективності. На цьому рівні більшою мірою застосовуються техніки моделювання поведінки, або когнітивно-біхевіоральної терапії.

На рівні можливостей головним завданням є научіння позитивному мисленню, умінню фіксувати негативні настанови, які заважають вирішенню проблеми. На цьому рівні можна використовувати техніки гештальт-терапії, оскільки саме гештальт-підхід пропонує людині не стільки розуміти і навчатися, скільки експериментувати з метою максимального розширення життєвого простору і свободи вибору.

На рівні переконань і цінностей формуються уміння сприймати реалістично та безоцінково ситуацію, уміння розмірковувати над питаннями і формулювати цілі. Вирішенню цих завдань сприяє використання підходу, вякому основна увага приділяється усвідомлюванню відповідальності за вибір життєвого шляху та формування внутрішнього світу. На цьому рівні корисно використати когнітивно-біхевіоральний підхід. У рамках цього підходу ефективним є метод терапії фіксованих ролей Дж. Келлі [251].

Цей метод цікавий тим, що дозволяє використовувати в роботі не тільки суто психологічні методи розвитку, а й надає можливість апробувати в реальному житті під керівництвом психолога нові стратегії та способи діяльності, які в разі успішності можуть бути трансформовані в цінності. Ця властивість метода дуже важлива, оскільки відкриває можливість його використання у тренінгу.

Для прикладу наводимо програму тренінгу на виявлення та реалізацію психологічних ресурсів особистості у складній життєвій ситуації безробіття, розроблену науковим співробітником лабораторії ІПК ДСЗУ В.П. Логвиненко.

Заняття 1. “Психічний стан безробітного”. Сприяння саморозумінню безробітних і збільшення їхньої мотивації до працевлаштування. Навчання методам релаксації, регуляції своїх психічних станів.

Заняття 2. “Потреби, мотивація”. Сприяння самопізнанню учасників, усвідомлення ними власних життєвих потреб як спонук до життєвої активності, актуалізація професійної потреби, підвищення мотивації до працевлаштування.

Заняття 3. “Самоактуалізація особистості на “зламі” життя”. Мета заняття – сприяння самоактуалізації безробітних і підвищення їхньої мотивації до працевлаштування.

Заняття. 4. “Самоставлення та його прогностична роль”. Мета заняття – покращення самоставлення, підтримка самоповаги, антиципації поваги і приязного ставлення інших.

Заняття 5. “Психологічні ресурси для вирішення проблеми”. Мета –сприятиння самопізнанню та саморозумінню для ефективнішого використання своїх психологічних ресурсів у ситуації безробіття, професійне самовизначення.

Заняття 6. “Соціально-комунікативна компетентність”. Мета – покращення соціально-комунікативної компетентності, самоставлення безробітних, підтримка самоповаги, антиципації поваги і приязного ставлення інших, набуття психологічних знань для конструктивного розв'язання конфлікту.

Заняття 7. “Самоефективність особистості”. Мета – сприяння підвищенню самоефективності особистості, зміцненню віри у власну здатність до самоактуалізації і подолання ситуації, що склалася [201]

Розглядаючи проблему активності апліканта в ситуації безробіття, у попередніх розділах нами було здійснено спробу проаналізувати явище активності як особистісну структуру, яка складається із взаємодії компонентів субєктного потенціалу особистості та системи саморегуляції.

Розглядаючи активність у рамках субєктно-вчинкового підходу ми звернули увагу на субєктні особистісні індикатори активності, до яких належать риси особистісної зрілості, сформованість особистісного потенціалу, що визначають, на нашу думку, рівень та сформованість саморегуляції активності апліканта.

Ми зупинилися на розгляді основних компонентів саморегуляції тому, що саме від того, наскільки чітко відпрацьовані вони у людини в минулому досвіді та представлені в потенціалі її цілеспрямованої активності і наскільки тісно повязані вони із смисловою регуляцією поведінки людини в процесі вирішення завдань життєдіяльності, настільки буде залежати чи актуалізується вона в кризовій життєвій ситуації і чи зможе стати реальним інструментом активності в цій ситуації.

Інше питання – наскільки суб’єкт реалізує цю можливість і за рахунок чого це відбувається. В контексті нашого дослідження це питання посідає важливе місце, оскільки критичність ситуації безробіття суттєво впливає як на суб’єктний потенціал, так і на уміння саморегуляції особистості в кризових ситуаціях. Саме кризові ситуації предявляють особливі вимоги до здатності людини робити активні кроки в зміні життєвої ситуації, до набутого потенціалу, самостійних і відповідальних вчинків.

В цьому плані розглянемо структуру психокорекційного тренінгу «Формування активності безробітного на ринку праці», проведеного кандидатом психологічних наук О.В. Корчевною в Черкаському обласному центрі зайнятості. Програма тренінгу складалася з таких етапів (див. табл. 4.2).

Таблиця 4.2

1   ...   7   8   9   10   11   12   13   14   ...   18


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка