Навчально-методичний посібник Київ 2012 к 43 Рецензенти: Болтівець С.І., доктор психологічних наук, професор



Сторінка10/18
Дата конвертації11.04.2016
Розмір2.9 Mb.
1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   18

Таким чином, проведене емпі­ричне дослідження та статистична обробка отриманих емпіричних даних дають змогу зробити такі висновки: показ­ники ясності Я-концепції аплікантів у процесі перенавчання зростають і є причиною підвищення показників самоактуалізації та самоефективності у сферах діяльності та спілкування.

Зростання показника ясності Я-концепції в процесі перенавчання свідчить про ефективність обраного експеримен­тального фактора, який дає можли­вість кожній особистості розкрити свої внутрішні резерви, стимулює прагнення до самоактуалізації, під­вищує її самоефективність.

Проведення моніторингу особистісного зростання [144], використання інтерактивних форм навчання, не­стандартних форм проведення семі­нарів, тренінгів – усе це протягом короткого, але дуже інтенсивного терміну перенавчання сприяє підви­щенню рівня активності аплікантів, виявляє творчі можливості, мотивує самоствердження в соціумі, робить особистість більш конкурентоспро­можною, більш гнучкою в ниніш­ніх ринкових умовах, а головне – орієнтує її на постійний процес навчання в режимі творчого буду­вання власного життєвого шляху, тобто на постійний процес життєтворчості та самовдосконалення.

Друге експериментальне дослідження на тему Я-концепції особистості в контексті суб’єктно-вчинкової парадигми проведене В.П. Логвиненко (ІПК ДСЗУ), метою його було виявити вплив психотренінгу на трансформацію Я-концепції безробітних у критичний період їх життя через зміну самооцінки.

На початковому етапі дослідження було висунуто припущення про те, що спеціально сконструйований тренінг виявлення та актуалізації психологічних ресурсів може:


  • розширити діапазон власної психічної реальності, потреб і мотивів життєдіяльності в її цілісності;

  • зумовити переструктурування та збільшення інтегрованості Я-концепції;

  • стимулювати зростання рефлексивності та покращення показників адекватності глобальної самооцінки.

В результаті проведеного тренінгу сталися такі зміни:

    • гармонізація Я-концепції, актуалізація суб’єктного потенціалу на вищих рівнях функціонування особистості (на рівні полі- та метасуб’єкта);

    • актуалізація творчого та професійного потенціалу;

    • формування навичок аутентичної активності і виявлення свого єства у впливі на світ (зовнішній і внутрішній), а саме у себе як суб’єкта життєдіяльності, та сприяння суб’єктогенезу іншої особистості [155].

Висновки до розділу

1. Як наголошував представник феноменологічного напряму в психології Карл Роджерс, Я-концепція, яка раніше утворилася і сформувалася, впливає на життєдіяльність апліканта, на процес пошуку роботи в цілому, на його активність на ринку праці. Але й сама втрата роботи впливає на Я-концепцію. Безробітні часто мають про себе неправильні уявлення. Щоб запобігти необхідності перебудови свого уявлення, вони спотворюють ту реальність, в якій живуть. Але буває й так, що вони спотворюють не реальність, не оцінку інших людей, а власну самооцінку: "Я – невдаха". Людина не завжди підтримує свою високу самооцінку, що є результатом власного життєвого досвіду. Таке явище викривлення реальності є неусвідомленою формою захисту і, як результат, веде до невротичного конфлікту.

2. Основна мета психолога – допомогти апліканту створити реальний Я-образ, гнучку самооцінку, домогтися згоди з самим собою, внести зміни в уявлення про себе, узгодити власний досвід з цими уявленнями на різних рівнях суб’єктності.

3. Проведене емпіричне дослідження та статистична обробка отриманих даних дозволяють зробити висновки щодо підтвердження висунутої гіпотези: самоусвідомлення аплікантом складових Я-концепції свого суб’єктного потенціалу (Я-образу, самооцінки, самовизначення у сферах діяльності та спілкування та самоактуалізації) може стати керованим процесом в умовах роботи регіональних центрів зайнятості.

4. У системі служби зайнятості цей напрям роботи має відбуватися на­самперед у рамках психологічної підтримки та допомоги безробітним, і цьому має сприяти впровадження цього напряму у Єдину техно­логію обслуговування незайнятого на­селення.

5. Актуальність цього напряму психологічної роботи служби зайня­тості зумовлюється станом державних та регіональних ринків праці та не­обхідністю посилення реального впливу психологічних та про­форієнтаційних заходів на результа­тивність працевлаштування.

6. Особлива увага в роботі центрів зайнятості має бути звернена на посилення інтересу з боку працівників до внутрішнього світу апліканта: його самосвідомості як регулятора думок і вчинків; до формування адекватного Я-образу, його структури як конфігурації когнітивного, емоційного, аксіологічного та регулятивного компонентів – їхнього семантичного наповнення. У нашому випадку мова йде про когнітивну репрезентацію аплікантами не тільки соціально-психологічної ситуації безробіття, а й свого внутрішнього світу за різних поведінкових стратегій на ринку праці.

7. Одним із найбільш важливих соціально-психологічних факторів, що можуть ефективно впливати на активність апліканта на ринку праці є психологічна підтримка і допомога, що має включати зміст, форми, методи й прийоми психологічної підтримки та допомоги безробітним в центрі зайнятості.



Розділ 4. Актуалізація внутрішніх ресурсів людини як умова позитивних трансформацій Я-концепції безробітного

Аналіз літературних джерел, а також результати проведеного дослідження, доводять, що стан людини в ситуації безробіття пред'являє до неї особливі вимоги, основний зміст яких полягає в тому, щоб не чекати, коли ситуація розв'яжеться сама собою, а виявляти особистісну активність, приймати ряд важливих самостійних рішень для самовизначення в ситуації і вибудувати для себе модель можливого майбутнього.

Дослідницький досвід в області проблематики активності та адаптації безробітного в умовах сучасного ринку праці та пошуку можливих шляхів профілактики вторинного безробіття демонструє, що людина, яка опинилася на лавах безробітних, відчуває нестачу практичних навичок та умінь, які полегшать звикання, пристосування до нових для неї умов існування, тобто в прийомах, що підвищують ступінь її інформованості про “правила гри” в безробіття, про існуючі практичні техніки пошуку роботи, що також допоможуть зниженню емоційного напруження та формуванню ефективних форм активності на ринку праці.

В діяльності служби зайнятості передусім виникає питання: чому саме та чи інша людина стає безробітною, чи є в цьому якась закономірність?

Імовірно цьому є причини:


  • соціально-економічна неминучість, що цілком залежить від стану і потреб економіки у тій чи іншій професії;

  • свідоме рішення людини для уникнення поганих умов праці та її оплати;

  • неможливість отримання своєрідної оплачуваної відпустки для вирішення особистих проблем з одночасним прихованим сумісництвом;

  • бажання отримати за рахунок держави нову професію, другу вищу освіту;

  • можливо це вплив обставин, підсвідоме бажання зміни виду діяльності, якесь фатальне невезіння, особливий стан психіки, який зумовлює звільнення саме цієї людини.

Тут мова йде передусім про дослідження соціально-психологічного стану людини на момент її звернення до психолога, який починає свою першу "мандрівку" у внутрішній світ безробітного, використовуючи засоби індивідуальної первинної психологічної діагностики: пятифакторну модель особистості Голдберга (1992); самооціночний тест суб'єктного потенціалу клієнта на рівні організму, індивіда, особистості, індивідуальності, абсолютного суб'єкта; тест самоефективності у сфері діяльності та спілкування; самоактуалізацію; ясность Я-концепції.

Проте не менш важливою є проблема з’ясування психологічного стану апліканта в період безробіття, зокрема його поведінки в процесі пошуку роботи, коли йому доводиться виявляти особистісну активність і приймати ряд важливих самостійних рішень.

Останнім часом у вивченні особистості, як уже зазначалося вище, домінуючою стає концепція людини, яка змінюється у світі, що змінюється. Особистість змінюється як в результаті власного організмічного процесу впродовж усього життя, так і внаслідок переживання ситуацій, які суб’єктивно сприймаються як важкі, порушуючі звичний хід життя і часто змінюють сприйняття людиною навколишнього світу, свого місця в ньому, себе. Тобто коли відбувається трансформація її Я-концепції як узагальненої сукупності уявлень людини про себе та її настанов щодо власної особистості та її майбутнього.

Тут слід мати на увазі, що менталітет українців формувався в умовах, коли такі соціальні явища, як конкуренція та безробіття, були досить абстрактними. Нові соціальні умови поставили до психологічних можливостей людини доволі високі вимоги, з якими вона не завжди може самостійно справитися. А тому постає потреба психологічної підтримки процесу життєвого самовизначення в ситуації безробіття та самоактуалізації психологічних ресурсів для виходу із неї.

Саме задоволення цієї потреби має відбуватися в рамках Єдиної технології обслуговування незайнятого населення (ЄТОНН), що використовується в центрах зайнятості України. Методи психологічної допомоги безробітним знайшли певне місце у їх діяльності, але значною мірою як допоміжні, які в основному обмежені сферою профорієнтації та курсом навчання «Техніка пошуку роботи».

На думку одного із авторів цього посібника, “психологія взагалі, психологічні знання і психологічна практика зокрема, залишаються поки що на узбіччі діяльності служби зайнятості. Поодинокі психологи, які тут працюють, замість психологічної допомоги безробітним і роботодавцям у подоланні ними цілісно-орієнтаційних, інформаційних та операційних бар’єрів, налагодження сприятливого психологічного клімату в установі, підвищення ефективності її діяльності, виконують не властиві їм обов’язки. До цього часу не визначено місце й роль психолога, його функції та обов’язки у системі служби зайнятості” [145].

Актуалізація внутрішніх ресурсів безробітного в службі зайнятості поки що, як відомо, відбувається на двох рівнях: психологічної підтримки та психологічної допомоги.

На думку фахівців з проблем зайнятості в Україні, в системі служби зайнятості відповідно до ЄТОНН визначено такі цілі психологічної підтримки:



  • захист і підтримка психологічними засобами фізичного, психологічного, соціального і духовного здоров‘я клієнта служби зайнятості як необхідна передумова його самоактуалізації на ринку праці;

  • сприяння підвищенню мотивації до праці, активізації власних зусиль клієнта з пошуку роботи;

  • допомога в переоцінці цінностей, зміні цілей, переконань, настанов та інтересів людини відповідно до ситуації на ринку праці та реальної, об'єктивної життєвої ситуації, що склалася;

  • сприяння формуванню адекватної самооцінки безробітного;

  • формування власної відповідальності за результати своєї діяльності (схильності до інтернального виду суб'єктивного контролю);

  • надання впевненості у власних силах, зменшення надмірного емоційного напруження та запобігання депресії [208].

Якщо психологічна підтримка надається всім клієнтам служби зайнятості, де форми й методи останньої включені до процедур і операцій ЄТОНН і надається всіма працівниками служби, то психологічна допомога має надаватися тільки тим, хто її потребує, відповідно до показників первинної та поглибленої психологічної діагностики. Допомогу мають надавати фахівці-психологи, що мають відповідну освіту. Основними складовими психологічної допомоги, на нашу думку, мають стати:

  • первинна індивідуальна психологічна діагностика клієнта, образно кажучи, «мандрівка» психолога у його внутрішній світ;

  • індивідуальна психологічна консультація за результатами первинної психодіагностики;

  • поглиблена психологічна діагностика та кореляційне дослідження з метою пошуку основних детермінант проблемних складових Я-концепції;

  • психологічна корекція проблемних складових Я-концепції засобами психологічного тренінгу;

  • соціально-психологічне експериментальне дослідження трансформації Я-концепції під впливом гіпотетично встановлених експериментальних факторів.

Розглянемо більш детально кожний із названих видів психологічної допомоги в актуалізації внутрішніх ресурсів безробітного як умови трансформації його позитивної Я-концепції.

4.1. Індивідуальна первинна психологічна діагностика

Мета – пошук проблемних складових Я-концепції клієнта, його уявлення про причини життєвих труднощів і про допомогу спеціаліста-психолога, якої він потребує.

Завдання:

  • виявити феноменологію сприйняття клієнтом ситуації безробіття;

  • з’ясувати глибину усвідомлення аплікантом себе в якості суб’єкта саморозвитку і власної життєбудови та ініціацію власної активності, здійснення діяльності з метою задоволення власних життєвих потреб і реалізації власних життєвих цінностей та прийняття на себе відповідальності за досягнення результату;

  • розкрити психологічні характеристики Я-образу апліканта як складової його Я-концепції;

  • здійснити аналіз суб’єктного потенціалу безробітного на рівні організму, індивіда, особистості, індивідуальності та абсолютного суб’єкта [132; 139];

  • визначити показники самоефективності апліканта у сферах діяльності та спілкування, а також показники Ясності Я-концепції.

Методи:

  • тест “Аплікант” для розкриття змісту феноменології сприйняття клієнтом ситуації безробіття як цілісного соціально-перцептивного процесу та проблемного навантаження безробітного (адаптація О.В. Киричука, В.П. Логвиненко);

  • тест ”Наскрізний біполярний перелік особистісних рис” Голдберга (1992) для одержання самооцінки за параметрами Великої П’ятірки (інтроверсія–екстраверсія, антогонізм–доброзичливість, незібраність–свідомість, емоційна стабільність–нейротизм, закритість–відкритість новому досвіду);

  • самооціночний тест “Суб’єктного потенціалу людини” (автори О.В. Киричук, С.О. Тарасюк).

Основний результат тестування – це по суті підсумок "мандрівки" клієнта до себе, до свого внутішнього світу, щоб краще пізнати себе, встановити зв'язок з власними ресурсами. Під час цієї "мандрівки" клієнту необхідно відповісти на питання: що я відчуваю? що я думаю? що я хочу? що мені заважає чинити так, як я хочу? якими засобами я буду користуватися для реалізації моїх бажань. Тут психологу слід мати на увазі, що клієнт не повертається із цієї "мандрівки" таким, яким він до неї відправився [217, 41-42]. Відомо, що для того щоб у людині відбулися зміни, які дають можливість перебороти виниклі труднощі, їй доведеться погодитися з двома основними положеннями:

  • ресурси, які необхідні для вирішення життєвих проблем, знаходяться в середині самої людини;

  • людина сама блокує доступ до цих ресурсів.

Таким чином, один із етапів роботи з проблемою може бути спрямований на вирішення таких завдань: пошук виходу із складної життєвої ситуації; визначення засобів і методів цього виходу; виявлення внутрішніх труднощів, що заважають людині бачити можливі способи вирішення проблеми, позбавляють її вибору можливостей рухатися до поставлених цілей і блокують доступ до внутрішніх ресурсів.

Останнім часом у психологічних дослідженнях все частіше використовується феноменологічний підхід, що приходить на зміну класичній парадигмі, як рух від природничого до гуманітарного спрямування.

Всі феномени сприйняття ситуації безробітним можна класифікувати за основними психологічними сферами людини: афективною, аксіологічною, когнітивною та праксеологічною [157].

Як уже було показано вище, самооцінка безробітними власних психологічних властивостей виявляє значно більшу кореляцію із сприйняттям складових безробіття, ніж показники цих властивостей, виявлені тестуванням. Це означає, що саме Я-концепція як розуміння свого "Я", усвідомлення відчуття себе, рівень самооцінки та відповідно рівень сподівань щодо себе визначають бачення в ситуації безробіття тих чи інших можливостей, перешкод чи ускладнень.



Афективний рівень передбачає афекто-феномени, що викликані звільненням з роботи (гнів, страх, горе-страждання і т.ін.), емоційну дезадаптацію, яка виражається в підвищеному рівні тривожності, недовірі до навколишнього світу, у стані постійного очікування неприємностей.

Аксіологічний рівень включає негативні аксіо-феномени сприйняття аплікантами ситуації безробіття (відчуття власної викинутості; втрата відчуття перспективи; відчуття непотрібності країні, суспільству; прагнення подолати ситуацію безробіття; рівень адекватності самооцінки; розширення і перебудова системи життєвих пріоритетів; підвищення цінності критерію «успішності в реалізації себе у виробничих відносинах»; повне прийняття себе таким, яким є, із усіма достоїнствами й недоліками).

Когнітивний рівень передбачає когніціо-феномени сприйняття аплікантами ситуації безробіття (уявлення апліканта про себе та свій внутрішній світ; думки про роботу та про звільнення з роботи; реальне сприйняття власного життєвого шляху; позитивна спрямованість незалежно від життєвих обставин; самостійність і незалежність від думки оточуючих; внутрішній локус контролю, особливо у виробничій сфері).

Праксеологічний рівень охоплює праксіо-феномени ( відчуття фізичного та психічного виснаження; почуття відповідальності за власну поведінку та власний вибір; результати корекції актуального стану клієнта та формування умінь саморегуляції; формування ефективних умінь та навичок; об’єктивне сприйняття реальності, вільне від стереотипів) [157].

4.2. Індивідуальна та групова психологічна консультація

Мета – надання допомоги безробітному в самопізнанні себе, адекватній самооцінці свого внутрішнього потенціалу та адаптації в реальних життєвих умовах; подоланні кризових ситуацій та досягненні емоційної стійкості, що сприяють неперервному особистісному зростанню, включаючи консультації керівництва з питань роботи з персоналом та сімейні консультації.

Завдання:

  • створити безпечний простір перцепції взаємодії психолога та клієнта, в якому останній зміг би себе виразити найбільш повно, зрозуміти себе, усвідомити свої потреби;

  • допомогти клієнту усвідомити, що йому заважає жити у злагоді з собою;

  • визначити, як, перебуваючи у своїй актуальній ситуації, він може потурбуватися про себе;

  • надати допомогу безробітному у формуванні ціннісно-мотиваційної сфери;

  • допомогти клієнту внутрішньо узгодити образ себе і власний суб’єктивний досвід, що означає допомогти зробити конгруентним те, що він відчуває, із тим, як він себе бачить;

  • задовольнити потребу безробітного в позитивній оцінці [217, 31–57].

Методи: індивідуальне та групове консультування відповідно до показників індивідуальної первинної психологічної діагностики порівняно з нормою при обов'язковому поєднанні з доброзичливим ставленням до клієнта.

Методи психологічного консультування є складовою консультативної психології – розділу знань, що містить систематичний опис процесу надання психологічної допомоги населенню, організаціям, установам, окремим людям. Консультативна психологія грунтується на соціальній, клінічній і диференціальній психології особистості і тестології. Конкретна модель консультування може будуватися як на одній із теоретичних орієнтацій – психоаналітичній, особистісно-центрованій, біхевіоріальній, когнітивній тощо, так і на одній із парадигм консультування: тренінг життєвих навичок; тренінг людских стосунків і комунікативних навичок; тренінг у вирішенні проблем і прийняті рішень; тренінг у підтриманні здорового способу життя; орієнтація і розвиток здібностей; допомога в установленні самоідентичності і в особистісному розвитку. Моделі консультування специфікуються відповідно до життєвих ситуацій, що викликають психічну дезадаптацію, порушення в розвитку.

За умови індивідуального консультування психологічна допомога має виявлятися у формі підтримки і повинна бути зосереджена на таких напрямах:

- психокорекційна, психотерапевтична підтримка, що спрямована на зниження напруження, тривоги, зміцнення впевненості в собі, стимулювання активності, готовності протидіяти негативним обставинам;



  • психодіагностична підтримка, яка дає можливість усвідомити свої психологічні особливості (за тестом Голдберга) та професійно важливі якості;

  • профінформаційна та психолого-просвітницька підтримка, в результаті якої людина навчається оцінювати психологічні вимоги професії до спеціаліста, порівнюючи їх із власними психологічними якостями, і робити відповідні висновки;

  • довідково-інформаційна підтримка – ознайомлення клієнта з переліком вакантних робочих місць за даними служби зайнятості, а також із переліком інформаційних джерел і установ, які надають відомості про вакансії, умови працевлаштування, вимоги до фахівця тощо [92; 106; 121; 172; 217].

За умови групового консультування ефективною виявляється групова дискусія, що є провідним методом соціально-психологічного навчання. Сутність цього методу полягає в неперервному нерегламентованому обміні думками між членами групи. Він реалізується у двох основних формах: аналіз конкретних ситуацій і груповий самоаналіз (аналіз процесів міжособистісної взаємодії в групі). Аналіз ситуації в групі дає можливість кожному учаснику групової дискусії зіставити власне бачення ситуації та способів її вирішення з думками решти учасників, що, у свою чергу, сприяє збагаченню уявлень про різні ситуації та можливі виходи із них.

Завдяки такому методу створюється можливість рефлексії неусвідомлених проблем, внутрішніх суперечностей, відкриття першопричин труднощів.

Досить ефективним методом консультування є використання рольових ситуацій. Кожна соціальна роль має свою внутрішню логіку та правила гри, що закріплені в загальній свідомості звичаєм, традицією та досвідом поколінь, знання яких забезпечує нормальний особистісний контакт. Неправильне тлумачення або невідповідність вимогам може стати джерелом складності в організації міжособистісної взаємодії.

Сюди ж можна віднести сюжетно-рольові ігри, які являють собою певні ситуації міжособистісної взаємодії, що не обговорюються, а програються учасниками групи. Предметом наступного обговорення стає не ситуація сама по собі, а ігрова взаємодія учасників: моделі поведінки, що демонструються, способи вирішення проблемних ситуацій і конфліктів, позиції учасників у взаємодії, їхні соціальні і міжособистісні ролі тощо.

Ми згодні з К. Рудестамом щодо переваг групової роботи, особливо з тим положенням, що групова форма роботи надає «..можливість одержання зворотного зв'язку і підтримки від тих, хто має спільні проблеми чи переживання з конкретним учасником групи» [217].[

Спілкування людей, що перебувають в однаковій ситуації, має самостійну цінність: учасники групи вчаться один в одного протистояти складним життєвим обставинам, спільно шукають шляхи виходу із ситуації, що склалася, надають емоційну підтримку один одному. Але таке спілкування в групі вимагає від керівника певної організації, однією із задач якого є створення в групі атмосфери взаємної підтримки. Крім цього, умови групи надають її учасникам можливість експериментувати з різними стилями поведінки.



Допоміжним методом у груповій консультації безробітних слід вважати психогімнастику, яка спирається на невербальну експресію, перш за все на міміку і жести. Це дає можливість учасникам групи глибше зазирнути в переживання інших та наблизитись до розуміння цих переживань. Головною метою психогімнастики вважають зняття блоків та “тисків”. Беручи участь у виконанні психогімнастичних вправ, де особистісна дія виражається мовою рухів, людина починає ніби усвідомлювати квінтесенцію своїх мотивів, життєвих позицій. Регулярне виконання кожним учасником групи психогімнастичних ігрових вправ допомагає людині правильно орієнтуватись у власних психічних станах, адекватно оцінювати їх та ефективно керувати собою.

4.3. Поглиблена психологічна діагностика та кореляційний аналіз

Мета – психологічна допомога безробітному, враховуючи його вікові та індивідуальні можливості, збільшення психологічного ресурсу як фактора виходу із ситуації безробіття.

Завдання:

  • покращення психічного стану безробітного (зняття негативних афекто-феноменів);

  • встановлення впливу фізіологічних факторів на психічний стан безробітного (порушення здоров’я, неврози, депресії);

  • виявлення впливу окремих життєвих потреб на трансформацію Я-концепції безробітного;

  • з’ясування впливу на Я-концепцію низьких показників самоефективності у сферах діяльності та спілкування, стереотипності мислення, ціннісно-нормативної кризи, заниженої самооцінки, нейротизму, невіри у свої сили, завищених показників екстернальності тощо;

  • дослідити вплив соціально-психологічних факторів (девіантна і маргінальна поведінка безробітного, деформація стосунків із середовищем, порушення ієрархії потреб, мотивів, ціннісних орієнтацій, особливо на рівні метасуб’єкта);

Методи:

  • опитувальник Г. Айзенка по визначенню темпераменту, екстраверсії, нейротизму;

  • діагностичний тест соціально-психологічної адаптації К. Роджерса, Р. Раймонда (методика СПА), за допомогою якого можна визначити рівень адаптації, самосприйняття, прийняття інших, емоційної комфортності, інтернальності, прагнення до домінування;

  • діагностична методика Л.М. Собчик “Стандартизований багатофакторний метод дослідження особистості – СМІЛ”;

  • тест самоефективності людини у сфері діяльності і спілкування;

  • тест самоактуалізації особистості та ясності Я-концепції;

  • метод кольорових виборів (восьмикольоровий тест Люшера), адаптований Л.М. Собчик, що дає змогу визначати емоційний стан у поперечному розрізі, тобто в даний момент, а також констатувати стрес, тривожність, структуру емоційного стану, способи компенсації стресового стану та домінуючі емоційно-особистісні тенденції, такі як оборонна, агресивно-оборонна, наступальна та агресивно-наступальна.

Використання особистісних тестів і опитувальників, як правило, пов’язано з пошуком взаємозвязків результатів первинної психологічної діагностики (Я-образу, показників суб'єктного потенціалу клієнта) з показниками інших тестів. Такого виду дослідження називаються кореляційними. Саме в таких дослідженнях психологи прагнуть встановити зв’язки між трьома і більше змінними, які важко піддаються експериментальним маніпуляціям і контролю. Тільки тут треба мати на увазі, що між окремими змінними встановлюється кореляційний зв’язок, а не причинно-наслідкові відношення.

Так, у результаті інтеркореляцій між самоефективністю безробітного у сферах діяльності і спілкування та його особистісними характеристиками виявлено наступні показники (див. табл. 4.1) [201].

Таблиця 4.1

Показники інтеркореляцій між самоефективністю та деякими особистісними характеристиками безробітних

(кофіцієнти рангової кореляції Спірмана (N=60)



Самоефективність

Екстравер-

сія

Нейротизм

Самоактуаліза-

ція

Ясність

Я-концепції


у сфері діяльності

0,16

-0,50*

0,47*

0,51*


у сфері спілкування

0,30*

-0,31

0,30

0,33

1   ...   6   7   8   9   10   11   12   13   ...   18


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка