Навчально-методичний посібник до навчальної програми «Сімейні цінності»



Сторінка9/13
Дата конвертації15.04.2016
Розмір3.05 Mb.
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13
Тема 15. Етична культура в сімейних взаєминах (3 години)
Норми і правила міжособистісного спілкування. Гармонійні взаємини. Механізми встановлення емоційних контактів. Емпатія та її значущість для розвитку сімейних взаємин. Причини порушення сімейної комунікації.

Практична робота. Дискусія на тему сімейних взаємин, вправи на відпрацювання норм і правил міжособистісного спілкування.
Учень:

  • знає норми і правила міжособистісного спілкування;

  • розкриває сутність гармонійних взаємин і можливі причини їх порушення;

  • розуміє сутність емпатії і пояснює її значення для сімейної комунікації;

  • користується правилами і нормами міжособистісного спілкування у взаєминах з іншими;

  • уміє проявляти емпатію, керувати своїми емоціями, адекватно їх виявляти.

Етика сімейних взаємин і культура спілкування в родині передбачає створення здорового морально-психологічного клімату в сім’ї, сформовану педагогічну компетентність і морально-етичну обізнаність батьків, їхню відповідальність за моральні принципи дитини, культуру почуттів, інтелігентність.

У сім’ї формуються засади світогляду. Повноцінна особистість не може зростати поза родиною – саме в сім’ї закладається фундамент фізичного, психічного, морально-етичного здоров’я.

Етична культура в сім’ї перевіряється поводженням людини із близькими. Народна мудрість говорить: «За культурою ставлення до жінки судять про культуру суспільства». Етика і культура спілкування в родині сприяє соціалізації, формуванню та збагаченню духовного світу людини впродовж усього її життя.

У родині закладається фундамент характеру людини, ставлення до праці, моральні й культурні цінності. Родинні стосунки між чоловіком і жінкою мають таку ж тривалу історію, як і весь людський рід. Характер взаємин подружжя в родині змінюється від однієї суспільно-економічної формації до іншої, з року в рік, і визначається, зрештою, рівнем усвідомленості чоловіка та дружини, а також економічним ладом суспільства.

Практика сімейного існування свідчить, що для повного щастя замало одного лише кохання, спільності інтересів і подібності характерів. Украй важливими в сімейному житті є інтелігентність (порозуміння) й уміння поводитися (культура поведінки). Зростання кількості розлучень в останні десятиліття, поряд з іншими причинами, зумовлене й тим, що люди не завжди вміють поводитися вдома, не знають азів етикету сімейних взаємовідносин. Якщо чоловік і дружина мають чуйні душі й почуття такту, сімейне життя складається щасливо. Подружнє кохання на певному етапі саме по собі замінює і такт, і добрі манери. Проте брак культури поведінки згодом неодмінно позначається на сімейному житті.

Родина – це не лише школа праці, школа життя, школа поколінь. Це ще й соціальний осередок. У ній закладаються основи культури спілкування: повага до старших, коректне й послужливо-делікатне ставлення один до одного, високі моральні якості тощо.

Саме від батьків вирішальною мірою залежать характер і глибина естетичного освоєння дитиною навколишнього світу. «Я гадаю, – писав К.Д. Ушинський, – що естетично впливати прямо на дітей важко, тож треба людей виховувати естетично. Статуї, картини, природа справляють вплив радше на дорослих, і вони вже надихають цим впливом життя, слова, рухи тіла, домашнє коло, одяг, поводження з дітьми, – і вже у цій формі діти сприймають витончене». Таким чином, естетична культура дітей – це наслідок естетичної культури батьків.

Могутнім засобом естетичного виховання і самовиховання слугують література й мистецтво, котрі не лише збуджують і викликають благородне хвилювання, а й допомагають людині якомога глибше пізнавати життя. «Без мистецтва, – писав Д. М. Кабалевський, – будь-яка система виховання людини виявиться якщо не безпорадною, то принаймні меншовартісною».

Культура спілкування подружжя в родині залежить також від взаємоповаги та чоловічої й жіночої гідності. Інтелігентність – визначальна складова чоловічої гідності, це здатність бути другом жінці на виробництві, у громадській діяльності, та насамперед у побуті й сім’ї. Бо який ти вдома, такий і в суспільстві, і навпаки.

Виховання чоловічої гідності починається з раннього дитинства, із поваги спершу до матері, сестри, бабусі, потім до дівчини, дружини. У сім’ї хлопчик здобуває перший досвід моральної відповідальності за власні вчинки, наслідуючи свого батька.

Жіноча гідність охоплює лагідність, чарівність, інтелігентність, доброту, доброзичливість, пестливість, ніжність, турботу про батька, брата, чоловіка, дітей; постійну готовність морально підтримати чоловіка, уміння підкреслити його людську гідність, щирість, вірність, взаємну довіру, почуття гумору. Мудра жінка навіть у разі серйозної невдачі чоловіка знайде в собі сили, щоби підтримати його, підбадьорити і сповнити любов’ю та надією.

Для будь-якої людини важливо мати хороші манери, знати норми етикету й дотримуватися їх. Уміння подати себе, справити гарне враження додасть вам можливості бути впевненими в собі та комфортно почуватися у будь-якому суспільстві.

Що таке мовний етикет? Мовний етикет – це правила ввічливого спілкування і мовної поведінки. Володіння мовним етикетом сприяє підвищенню авторитету особистості, довіри та поваги до себе. Постійне використання мовного етикету в діловому суспільстві створює позитивне враження у партнерів і клієнтів про Вашу організацію, накопичує позитивну особисту репутацію. А в сімейному житті це сприяє розвитку поваги один до одного.



Привітання. При зустрічі належить вітатися не тільки з тим, кого знаєш, але й з тим, кого не знаєш, незалежно від того, необхідно Вам звернутися до цієї людини з якимось проханням або питанням чи ні. Певні правила спілкування і норми етикету існують не лише щодо форм привітання, а й також щодо умов, при яких найдоцільніше використовувати саме ту чи іншу форму.

Зазвичай вітають першими:

  • чоловік – жінку;

  • молодші – старших;

  • молодша жінка – старшу, а також старшого чоловіка;

  • службовці молодшого рангу – службовців старшого;

  • той, хто спізнився, – тих, хто його чекав;

  • той, хто входить до приміщення, – уже присутніх.

За рівних умов першою вітається більш ввічлива людина.

Жінці, що входить у кімнату з гостями, необхідно першій вітати присутніх, не чекаючи, поки з нею привітаються чоловіки. Разом з тим, чоловіки не повинні чекати, коли до них підійде і привітається жінка. Краще буде, якщо чоловіки самі підведуться й підуть їй назустріч.

Якщо людина заходить у приміщення, де знаходяться гості (запрошені господарем), необхідно привітатися з усіма гостями відразу або з кожним із присутніх окремо. Підходячи до столу, людина повинна привітати всіх присутніх і, сідаючи на своє місце, знову привітатися з кожним із сусідів за столом. При цьому і в першому, і в другому випадках подавати руку необов’язково.

Вітаючись із дамою, а також зі старшою за рангом або віком людиною, чоловік, котрий сидить, обов’язково повинен встати. Якщо він вітається з особами, котрі проходять повз нього і з якими він не збирається розмовляти, можна не вставати, а лише підвестися.

На прийомах офіційного характеру спочатку вітають господаря та господиню, потім – дам, спочатку старших, а потім молодих; опісля – старших за рангом чоловіків, а вже потім інших гостей. Господар і господиня повинні потиснути руки всім запрошеним у свій будинок гостям.

Якщо на прийомі є подружні пари, то спочатку одна одну вітають жінки, потім із ними вітаються чоловіки, а вже потім чоловіки вітаються один з одним.

Жінка, яка приєднується до компанії чоловіків і жінок, першою вітає жінку, що йде або стоїть на самоті. Якщо ви стоїте в компанії чоловіка і ваш супутник привітав незнайому вам людину, вам необхідно привітатися з нею також. Якщо ви зустріли свого знайомого в компанії незнайомця, треба привітатися з ними обома. Також необхідно вітати першим усіх у групі людей, до якої ви підходите.

Представлення. Існує низка правил ввічливого спілкування, яких необхідно дотримуватися при знайомствах і представленнях.

Чоловік, незалежно від віку і статусу, завжди першим представляється жінці. Більш старшим за віком (за службовим положенням) слід представляти молодших жінок і чоловіків іншим присутнім. Якщо у двох людей однакове положення, то молодший повинен бути представлений старшому, підлеглий – начальнику. Якщо людина одна, вона першою представляється парі або цілій групі, компанії. Жінка в супроводі чоловіка також повинна бути представлена першою, наприклад, подружній парі. При цьому спочатку треба назвати ім’я того, хто представляється (у нашому випадку жінки). Не можна просто підводити людей один до одного і говорити: «Познайомтеся». Неввічливо зобов’язувати людей називати самих себе.

Якщо чоловік сидить, на час, поки його представляють, він повинен устати. Жінці вставати необов’язково, крім тих моментів, коли її представляють старшій за віком (або положенням) дамі. Після знайомства люди повинні обмінятися привітаннями або, що ймовірніше, рукостисканнями. Першим простягає руку той, кому представляються. Подавати декілька пальців або їх кінчики замість руки неввічливо. Якщо дама або старша за рангом чи віком людина не подає руки, достатньо лише злегка вклонитися.

Ведення бесіди. Тон розмови слід задавати якомога природнішим, безперервним, плавним, але в жодному разі не допитливим і грайливим. Це означає, що потрібно бути: знаючим, але не педантичним; веселим, але не занадто гамірним; ввічливим, але знати міру (не запобігати перед співрозмовником, не підлещуватися).

У «вищому світі» етикет спілкування дозволяє говорити про все, але не можна заглиблюватися в що-небудь. При розмові слід уникати всілякої серйозної полеміки, особливо це стосується розмов про релігію і політику.

Не менш необхідним для вихованої та ввічливої людини є вміння слухати. Якщо Ви вмітимете уважно слухати розповідь, не перебиваючи оповідача, показувати свою зацікавленість темою питаннями на кшталт: «І що ж трапилося далі?», «Це неймовірно! Як таке могло статися?», «І як же ви з цим упоралися?», то будь-якій людині буде приємно розмовляти з Вами.

Не намагайтеся хизуватися перед своїм співрозмовником ерудицією. Ніхто не хоче почуватися менш розумним. Але якщо ви про що-небудь не знаєте, не треба соромитися говорити про це. Більшість людей любить розповісти про щось, чого не знають їхні співрозмовники, але краще для розмови вибирати теми добре відомі всім присутнім.

У суспільстві не можна починати говорити про себе, поки про це спеціально не попросили. Але й у цьому випадку бажано бути скромним, не переоцінювати себе і свої можливості.

Не слід розмовляти на великій відстані – цим ви привертаєте увагу оточуючих людей, але й не варто спілкуватися «впритул».

Вертаємося до етикету сімейних взаємовідношень.

Батьки – вихідна модель для наслідування і взірець для дітей (за умови, що вони мудро займаються вихованням дітей). Про виховання дітей у родині написано безліч книжок. Але нас цікавить лише один аспект – культура поведінки, гарні манери, етикет сімейних взаємин. Бажано ознайомлювати з ними дітей і навчати їх правил поведінки. Проте кожен із батьків робить це на власний розсуд, у міру своїх знань і досвіду. Загалом, виховання ґрунтується на прикладі. Існує важлива заповідь: «Якщо ви не хочете, щоб діти повторювали ваші помилки, не припускайтеся або принаймні намагайтеся не припускатися цих помилок».

Не можна допускати, щоб молодші в сім’ї відчували потурання з боку батьків. Молодших слід виховувати в повазі до старших, незалежно від того, хто це: дідусь, бабуся, старший брат або старша сестра. Шанобливе, чемне ставлення до старших зобов’язує молодших в усіх випадках прислухатися до їхньої думки. А для цього до молодших треба теж ставитися з повагою і як до рівних, у жодному разі не ображати їх.

Проблема поваги до віку стосується не так батьків і матерів, як бабусь і дідусів, котрі споконвіку вважалися охоронцями сімейного вогнища. Цілком доречно згадати, як у давнину поважали батьків, ушановували старість (до батька зверталися «Батьку», на Ви). До старшого завжди виявляли особливу пошану, він мав перевагу перед молодшими й у побуті, і за святковим столом, і на зборах під час обговорення важливих господарських справ.

Звідси походить звичай синівської шанобливості до старших і випливає одна з головних аксіом культури поведінки всіх народів – шанування людей старшого віку. Хто знається на звичаях і обрядах Індії, Китаю, Японії, Середньої Азії, Кавказу, тому відомо, якою неосяжною там є загальна повага до літніх людей.

Натомість повагу дітей потрібно заслужити, а це досягається лише особистим прикладом. Старші мають бути тактовними, терплячими, з гідністю контролювати свою поведінку. Не існує універсальних рецептів ідеальної поведінки в родині, удома. Кожен учинок потребує індивідуального рішення, що ґрунтується на міцному духовному фундаменті: чуйності, сумлінні, добропорядності, такті, умінні володіти собою, знанні норм і правил культури поведінки. Коли ж фундамент хиткий, то «з мухи роблять слона»: не на тому місці поставлена склянка, розбите блюдце чи незакритий тюбик із зубною пастою можуть стати приводом для конфлікту або й до розлучення. Це, звісно, не означає, що взаємна терпимість має переходити у всепрощення. Пробачати один одному помилки треба, але помилки ці мають бути делікатно, тактовно, безболісно, без приниження та образи обговорені. Адже всім відомо, що тільки здорова, спокійна атмосфера є умовою щасливого, дружного життя. Ясна річ, подружжя разом несуть відповідальність за атмосферу в родині, але вихованіший і чемніший, делікатніший і тактовніший має бути взірцем.

Наша бурхлива інформаційна доба, час прискорених темпів і життєвих ритмів, породжує нові форми взаємовідносин у родині. В дім увійшла сучасна побутова техніка та різноманітні технології, які докорінно змінили побут багатьох родин. Усе, що діти бачать у засобах масової інформації та у житті дорослих, вони запам’ятовують надовго. Діти спостерігають за кожним кроком і словом батьків і зазвичай копіюють їх манеру спілкуватися та вирішувати ті чи інші питання.

Уміння з’ясовувати стосунки – вельми складне мистецтво. Якби в царині домашнього спілкування не припускалися такої кількості помилок (напевне, тому що вдома люди менше стежать за собою, не відчувають відповідальності за брутальне слово), розлучень неодмінно поменшало б. Адже брутальне слово – це загроза мирному сімейному життю. Добре, якщо той, кому воно було адресоване, виявиться зрілою особистістю і стане вище дріб’язкової образи, не надаватиме великого значення тому, що було сказано. А якщо ні? Тоді конфлікт неминучий. Образи, порушення основних норм і правил сімейного етикету можуть зруйнувати навіть найміцнішу родину, розтоптати найглибші почуття.



Емпатія визначається як процес, що дозволяє зрозуміти переживання іншої людини, бути уважним до неї, уміти поставити себе на її місце.

Слово «емпатія» походить від грецького «patho», що означає глибоке, сильне, чутливе почуття, близьке до страждання. Префікс «ем» означає «спрямований усередину».

Представники когнітивного напряму розуміють емпатію як інтелектуальний процес пізнання іншої людини через аналіз її особистісних якостей. За такого підходу емпатія визначається як усвідомлення внутрішнього світу іншої людини. Серед прихильників цього напряму існує погляд на емпатію як на інтуїтивне пізнання емоційного стану іншої людини.

Представники іншого напряму трактують емпатію як емоційний стан, що виникає в людини як відгук на переживання іншої особи, як здатність перейматися емоційним станом іншої людини.



Для створення гармонійних стосунків у сім’ї однаковою мірою необхідні інтимність і певна автономія духовного та фізичного світу обох з подружжя. У мудрій парі не скаржаться на звички іншого, підтримують один одного в усіх починаннях. Той, хто опанував етикет сімейних взаємовідносин, зазвичай урівноважений, поступливий, чесний, тактовний, ніжний, лагідний і довірливий, майже не критикує партнера, не виказує ревнощів, не прискіпується через дрібниці, уміє відчувати, співчувати, підтримувати у скрутних ситуаціях. Такі люди доброзичливі й чуйні в горі, уміють розділити радість іншого, взаємно задоволені інтимними стосунками, упевнені в порядності іншого й не відчувають щодо нього жодних підозр.

Погодьтеся: не варто влаштовувати сімейних сварок через те, що один неквапливий, а інший моторний; один полюбляє музику, а інший – техніку. Одна молода дружина сказала чоловікові (математику): «Я кохаю тебе, у тебе гарна, чиста душа, тільки навіщо ти висушуєш її математикою?» На що чоловік відповів: «Ти любиш красу звуків, барв – це добре. Але ти не навчилася любити ще й красу людської думки. Сподіваюся, що це минеться». Напевно, нам усім треба вчитися розуміти, шанувати й цінувати в кожній людині все, що в неї є. Іншими словами, сприймати її такою, яка вона є. І насамперед це стосується чоловіків та жінок, які люблять одне одного.

Сьогодні серед сімейних пар дуже часто зустрічається невідповідність у діях подружжя: думаю про щастя, а говорю про проблеми, у результаті, роблю наполовину своїх можливостей (у кращому випадку). Необхідно навчитися думати, говорити і робити одне й те саме. У цьому нам допоможуть природні принципи побудови щасливої сім’ї.

На завершення цієї теми, продовжуючи розкривати питання психологічної взаємодії ми покажемо, як принципи побудови щасливої сім’ї допомагають:



  • визначити механізми встановлення емоційних контактів;

  • проявам емпатії;

  • усунути самі причини порушення сімейних комунікацій.

Отже

Перший принцип – принцип креативності – вільного розвитку людини, розуміти й реалізувати в житті свою суть людини, чоловіка і жінки.

Найважливіший принцип створення сім’ї. Людина є творцем любові. Саме таке розуміння суті особистості створює необхідні умови для щастя в родині. Якщо ми хочемо змінити життя на краще, то потрібно змінити насамперед ставлення до самого себе. Нехай у потенціалі, але кожна людина – творець свого життя! І ось цього творця потрібно побачити, відчути в собі і в іншому, допомогти йому розкритися. Таке завдання слід поставити перед собою кожній людині – реалізувати свій величезний потенціал тут, на Землі. Людина народжується лише в образі чоловіка або жінки. Тому наступним, іще більш глибоким завданням, є реалізація в житті чоловічих і жіночих якостей. Про це ми вже достатньо говорили.



Другий принцип – принцип гуманізму – бачити подібність себе в іншому й розуміти взаємозв’язок з усіма.

Гуманізм виявляється в співчутті людині, котра потрапила в біду, в готовності прийти їй на допомогу. Властивістю гуманної людини є прагнення боротися проти жорстокості, насильства, приниження людської гідності та завжди відстоювати добро. Цей принцип дозволяє надати співчуттю творчого характеру. Багато хто співчуття розуміє як відчування страждань іншого й розділення з ним його проблем. Цей принцип дозволяє бути більш дієвим і реально допомагати іншій людині. Прагніть бути здоровими, мудрими, радісними, щасливими – і від цього стане краще всім на нашій планеті. А образи, гнів, заздрість, ревнощі навіть однієї людини навантажують проблемами всіх людей. Той, хто усвідомлює свій зв’язок з усім світом, відповідно ставиться й до членів своєї сім’ї.



Третій принцип – принцип природовідповідності – урахування природовідповідності людини: жити щасливо на Землі.

Людина народжується, аби усвідомити, розкрити й реалізувати свою суть – стати щасливою. Це завдання вона може виконати лише у взаєминах з людьми. Звичайно, розкриття людини відбувається і у взаємодії з природою, з тваринами, але це не порівняти з тим розвитком, який має місце при взаємодії людини з людиною. Дійсно, людина в процесі свого неусвідомленого розвитку накопичує великий масив невирішених її предками проблем. Але це саме – завдання, а не хрест, який людина змушена нести за фактом свого народження. Якщо хочеш бути щасливим, то потрібно знати, навіщо ти на Землі, а вже виходячи з цих знань, можна побачити і сенс створення сім’ї. Знаючи свою суть і сенс свого життя на Землі і живучи відповідно до них, обов’язково створиш щастя. Тому так важливо для щасливого життя побудувати шанобливі, добрі та дружні стосунки з кожною людиною.



Четвертий принцип – принцип самореалізації – для побудови щасливої сім’ї – бути творцем свого життя, постійно творити нове.

Розглядаючи мотиви і принципи, ви переконалися в тому, що поняття розвитку знаходить відображення в кожному з них. І це не випадково. Саме зупинка в розвитку є першопричиною всіх криз у житті та призводить до численних проблем, у тому числі й сімейних. Зверніть увагу на аборигенні племена Африки. Цивілізація рушила вперед, а вони досі проживають в оселях-хатинах разом із домашньою худобою, помирають з голоду, ховаючись за забобони застарілих вірувань, вважаючи, що хтось за них може вирішити їхні проблеми.

Людина змінюється кожної миті. Звичайно, це можна сказати і про життя в цілому. Тому так важливо усвідомити необхідність постійного розвитку себе, взаємовідносин та повсякчас докладати зусиль, аби не було застою. Чоловік і жінка стають особливо цікавими одне одному тоді, коли вони рухаються, змінюються, розвиваються. У фундамент сім’ї необхідно закласти принцип постійного розвитку, тоді не буде звикання й зупинки в зростанні любові і в розвитку відносин.

П’ятий принцип – комунікативний – сприймати всі відносини як безцінні для розвитку людини і сім’ї.

Дійсно, усі відносини безцінні. Немає поганих чи хороших – ми самі у своїй свідомості даємо їм оцінку. Насправді всі відносини сприяють розвитку людини, а ті, які ми називаємо поганими, особливо ефективно виявляють, наскільки реалізував кожен із нас свої найкращі якості.

Звичайно, з людиною набагато важче побудувати добрі стосунки, ніж, наприклад, із кішкою або собакою. Щоб побудувати добрі стосунки з людиною, часто недостатньо з’їсти і пуд солі. Тому багато хто обмежує своє коло спілкування та уникає взаємодії з тими людьми, із ким складно вибудувати стосунки. Але доля недарма зводить цих людей. І чим складнішими є відносини, тим важливіше завдання.

Розглянемо, наприклад, відносини з родичами. Ми поєднуємося саме для цього – побудувати глибокі шанобливі та доброзичливі відносини. А що трапляється дуже часто? Родичі стають найзапеклішими ворогами і багато років воюють один з одним, не розуміючи, що тим самим створюють величезні проблеми в житті наступних поколінь.

Саме через призму відносин потрібно переглядати всі сфери життя людини. Найбільш повне розкриття себе відбувається у стосунках людини з найближчим оточенням, насамперед зі своєю «половинкою». Відносини – найважливіше в нашому житті. Еволюція вимірюється не технічними досягненнями, а відносинами в суспільстві – зростанням любові та поваги між людьми.

Шостий принцип – принцип цілісності – у сімейних відносинах стати зрілою людиною.

У попередніх розділах ми розглядали шляхи психічного і духовного народження. Для реалізації цього принципу також важливо, щоб людина свідомо вибудувала власну систему цінностей, про яку ми теж говорили вище.

Створювати сім’ю повинна зріла людина, зрілість якої визначається багатьма факторами. Особистісна зрілість включає соціальну, моральну, світоглядну та професійну зрілість людини як свідчення (або навіть гарантія) її можливостей ефективно здійснювати власну життєдіяльність. Це не менш важливі етапи розвитку людини, ніж її фізичне народження. Саме так треба сприймати психічну та духовну зрілість і ставитися до проходження цих етапів відповідально. Ми не можемо отримати здоров’я, щастя, любов без духовної участі. Кожна людина присвячує значну частину свого життя, щоб пізнати i зрозуміти саму себе. Це і є дорога до мудрості.

Сьомий принциппостійно розвивати масштабність особистості, сім’ї та роду.

Про масштабність особистості йшлося в одному з попередніх розділів, де показана важливість цієї якості для життя людини, родини і суспільства.

Показник масштабу людини – її наміри. Найчастіше масштаб мислення людей обмежується особистими та сімейними інтересами. Іноді їх більше турбує стан власного гаманця, а стан країни і суспільства не хвилює зовсім. Те, що люди говорять на ці теми, до сутнісного розуміння ніякого відношення не має, оскільки там немає глибини і необхідної діяльної конструктивності. Масштабність мислення задається пошуком причин подій. Для того щоб побачити корінь проблеми, треба мати цілісний, гармонійний світогляд, причому такий, що постійно розвивається. Звідси висновок – потрібна постійна робота над собою!

Займатися собою, розкривати свої найкращі якості, реалізовувати їх у житті – ось шлях розвитку масштабності! Відкритість, чесність, свобода, доступність усіх знань і шляхів до розкриття масштабності всіх людей – запорука успіху суспільства.

Дорослішаючи, зростаючи, людина збільшує масштаб свого мислення і відповідний їй масштаб справ. Коли думка, слово і справа знаходяться в єдиному масштабі і цей масштаб стає глобальним, тільки тоді є сенс говорити про людину як про істинно дорослу.

«Учіться мислити масштабно на практиці! Почніть із малого, але мисліть глобально. Це завжди потрібно, щоб почати проект. Не поспішайте й рухайтеся крок за кроком, повільно, але впевнено, у правильному напрямку… Масштабне мислення обов’язково принесе хороші результати» (Дональд Трамп).



Восьмий принциппринцип розвитку любові – створити простір любові, який постійно розширюється.

Природа наділила нас почуттями, обдарувала любов’ю, аби ми раділи красі й розмаїттю світу та примножували їх. Вона ж сповнила нас розумом і безцінною здатністю свідомо розвивати й удосконалювати себе, щоб ми не заблукали у світі самих лише емоцій. У «Крейцеровій сонаті» Л. М. Толстой стверджує, що кохання – це властивість особистості, в якій людина безсмертна.

І дійсно, істинна любов між батьками та любов між батьками і дітьми сприяє створенню здорової атмосфери в сім’ї та гармонійному розвитку відносин. Адекватне розуміння і трактування любові впливає на інший фактор – правильне виховання. Простір любові, створений люблячою і гармонійною парою, який постійно розширюється, – необхідна складова щасливої сім’ї. І чим якіснішим буде цей простір, тим яскравіше розкриються таланти в дорослих і дітей.

«Що дає основу? – Любов. Що творить? – Любов. Що зберігає? – Любов, любов. Що дає насолоду? – Любов. Любов – початок, середина і кінець, альфа і омега», – ці слова належать Григорію Сковороді.



Дев’ятий принцип – принцип результативності – вимірювати якість відносин тим, ким стали люди в результаті цих відносин, а не їх тривалістю.

Тобто треба чесно подивитися, чого чоловік і жінка, які живуть у парі, досягли за стільки років дружніх стосунків або спільного проживання в головному напрямі – розвитку себе. У них прекрасне здоров’я, значно зросли любов, дружба і свобода? Вони допомогли один одному реалізуватися у творчості, розкрити свої таланти, у них прекрасне матеріальне становище і щасливі діти? Вони стали мудрішими і шановані серед родичів, друзів, у суспільстві?


Практична робота

Дискусія на тему сімейних взаємин, вправи на відпрацювання норм і правил міжособистісного спілкування.



Мета: усвідомлення учнями типових причин виникнення сімейних конфліктів і шляхів їх вирішення.

Вчитель пропонує учням обговорити два приклади сімейних конфліктних ситуацій, які зустрічаються найчастіше: сварка через дітей і сварка через ревнощі. Після обговорення на прикладах мотивів і принципів побудови щасливої сім’ї педагог разом з учнями розглядає причини виникнення та шляхи усунення зазначених конфліктів.


Приклад № 1

Сварки в сім’ї Наливайченків стали звичним явищем. Однією з причин є те, що в батьків різні погляди на виховання їхнього п’ятирічного сина Жені. Мама Олена вважала, що дитині потрібно віддавати все найкраще. Вона багато часу проводила з хлопчиком, виконувала всі його забаганки. Крім того, Олена постійно хвилювалася, що із сином може трапитися щось погане, а її не буде поряд. Саме тому Женя не відвідував дитячий садочок, не грався наодинці з іншими дітьми. Він узагалі часто хворів, і тоді вся увага сім’ї концентрувалася на ньому.

Олексія, батька Жені, це дратувало. Він вважав, що хлопчика потрібно виховувати як справжнього чоловіка, з дитинства привчати до спорту, розвивати самостійність, відповідальність.

У той день Олена поїхала до своєї матері, залишивши Олексієві інструкцію з приводу того, що мають робити Олексій і Женя на час її відсутність. Але батько вирішив зробити все по-своєму. Разом із сином вони пішли на футбол, а потім багато гуляли, їли морозиво. Женя був у захваті.

Олена повернулася додому раніше, ніж чоловік із сином. Побачивши, що їх немає вдома, вона почала телефонувати Олексієві на мобільний. Коли жінка дізналася, що дитина цілий день провела на вулиці, то почала дорікати Олексію, що він поганий батько, і якщо Женя захворіє, то це буде на його совісті. Настрій Олексія зіпсувався. Додому він прийшов роздратованим. Женя знову плакав: не розумів, чому його мама й тато кричать один на одного, адже сьогодні був такий чудовий день і все було добре.
Приклад № 2

Конфлікт виник у той момент, коли Дмитро побачив, що дружина Тетяна потай від нього передивляється повідомлення в його мобільному телефоні. Він підскочив до неї, грубо вирвавши телефон із рук. Тетяні було соромно: вона ніколи раніше собі такого не дозволяла.

Проблеми в їхній сім’ї почалися, на думку Тетяни, з того моменту, коли Дмитро влаштувався на нову роботу. Він почав затримуватися на роботі, вдома часто щось обговорював по мобільному телефону, став більш мовчазним. Усе це насторожило жінку. Якось вона прийшла в обідню перерву до чоловіка на роботу, але їй сказали, що він пішов обідати в кафе з однією із співробітниць.

Тетяна обурилася. Вона була впевнена, що Дмитро приховує від неї стосунки з іншою жінкою, не знала, що робити, але думки про «іншу» не давали спокою. Тоді вона вирішила перевірити свої підозри. Тетяна сподівалася, що знайде в телефоні «компромат». Перечитавши повідомлення, жінка заспокоїлася й навіть відчула провину за свої ревнощі. Але тут несподівано з’явився Дмитро…

На думку Дмитра, після того, як він влаштувався на нову роботу, поведінка Тетяни стала якоюсь дивною. Вона часто ображалася на нього, говорила, що він багато працює і взагалі вже не любить її… Дмитрові були незрозумілі претензії дружини. Входження в нову діяльність, встановлення контактів із колегами та партнерами дійсно вимагали багато часу. Але ж він так старався, і насамперед для своєї сім’ї.

Коли Дмитро побачив, що дружина перевіряє його мобільний, він не витримав і наговорив їй багато неприємних слів. Тетяна розплакалася. У той вечір вони не розмовляли одне з одним.



1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка