Навчально-методичний посібник до навчальної програми «Сімейні цінності»



Сторінка8/13
Дата конвертації15.04.2016
Розмір3.05 Mb.
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13
Тема 13. Підсумкове заняття (1 година)
Закріплення здобутих знань і вмінь у формі тренінгу (опрацювання моделей поведінки чоловіків і жінок, вправи на виконання сімейних ролей). Написання міні-есе на теми: «Моя майбутня сім’я», «Мій ідеал сімейного партнера».
Учень:

  • знає моделі поведінки чоловіків і жінок;

  • володіє початковими навичками виконання сімейних ролей;

  • має сформовані уявлення про власну майбутню сім’ю та ідеал майбутнього сімейного партнера.


Практична робота

Мета:

  1. Розуміння учнями типових помилок у поведінці чоловіків і жінок, що призводять до непорозумінь.

  2. Отримання учнями навичок варіативних поведінкових моделей у виконанні сімейних ролей.

1. Приклад сімейної ситуації.

Олена приходить додому з роботи стомлена. Їй необхідно поділитися з чоловіком своїми думками й почуттями.

– Мені просто дихати ніколи від усіх цих справ, – говорить вона. – Абсолютно не залишається часу для себе.

Чоловік Олександр відповідає:

– Тобі треба кинути цю роботу. Немає ніякої потреби так працювати. Знайди собі що-небудь до душі.

– Але мені подобається моя робота, – заперечує Олена. – Просто вони хочуть, щоб я все робила моментально: сказали – і через хвилину все готово!

– А ти не звертай уваги, – радить Олександр. – Навіщо намагатися стрибнути вище голови? Що можеш, те й роби.

– Я не можу не звертати уваги! – вигукує Олена. – А в результаті я зовсім забула сьогодні подзвонити тітці. Просто жах якийсь!

– Не переживай, – намагається заспокоїти він дружину. – Вона зрозуміє, що ти була зайнята.

– А ти знаєш, які у неї зараз неприємності? – наполягає на своєму Олена. – Я їй дуже потрібна!

– Ти просто береш усе близько до серця. – Чоловік починає втрачати терпіння. – Живеш із відчуттям, що все на світі погано.

– Не все й не завжди, – дратується дружина. – А ти навіть не можеш вислухати мене!

– Але ж я слухаю, – Олександр уже «закипає» і Олена відчуває це.

– Який узагалі сенс із тобою розмовляти? – кидає вона й відвертається.

У результаті Олена відчула себе ще більш нещасною, ніж до розмови, яку вона почала, сподіваючись на розуміння та підтримку чоловіка. Та й Олександрові не краще: він щиро хотів допомогти і не розуміє, що зробив не так.
Учні обговорюють ситуацію і дають відповіді на запитання:

– Чи є відповідь на питання про те, хто правий, а хто – ні у цій ситуації?

– Як би Ви вели бесіду на місці Олени (Олександра)?

– Що потрібно було враховувати Олександру під час своєї «підтримки»?

Наприкінці вчитель підсумовує відповіді учнів, узагальнює отриману інформацію.
2. Приклад сімейної ситуації.

Олександр і Олена поїхали на вечірку. Машину вів Олександр. Після того, як вони майже півгодини покружляли в малознайомому кварталі серед одних і тих же будинків, Олена зрозуміла, що Олександр збився зі шляху, і, врешті-решт, порадила йому звернутися до кого-небудь за допомогою. Олександр відразу якось замкнувся й замовк. До місця, хоча і з запізненням, вони все ж дісталися, але протягом усього вечора напруженість між ними не зникала. Олені було незрозуміло, через що так переживає її чоловік.


Учні обговорюють ситуацію і дають відповіді на запитання:

– Чи є відповідь на питання про те, хто правий, а хто – ні у цій ситуації?

– Як Ви вважаєте, що почув Олександр, коли до нього звернулася Олена?

– Що потрібно було врахувати Олені під час своєї «підтримки»?

– Як би Ви повели себе на місці Олександра?

Наприкінці вчитель підсумовує відповіді учнів, узагальнює отриману інформацію.


3. Учні пишуть міні-есе на теми: «Моя майбутня сім’я», «Мій ідеал сімейного партнера».

У кінці учні діляться своїми образами власної Щасливої Сім’ї і коханого чоловіка (дружини).



РОЗДІЛ 3. Я ТА ІНШІ В СІМ’Ї:

СІМЕЙНІ ВЗАЄМИНИ
Тема 14. Психологія сімейних взаємин (2 години)
Спілкування. Психологія спілкування в підлітковому віці. Спілкування в сім’ї та його вплив на ефективність сімейної життєдіяльності. Типи сімейних взаємин (симбіотичні, дистанційні, емоційний розрив, конфліктні, амбівалентні). Ознаки успішного сімейного спілкування. Види комунікативних порушень.
Учень:

  • усвідомлює роль спілкування в житті людини та життєдіяльності сім’ї;

  • пояснює особливості та роль спілкування в підлітковому віці;

  • характеризує типи сімейних взаємин та ознаки ефективного сімейного спілкування;

  • знає види комунікативних порушень, які негативно позначаються на життєдіяльності сім’ї.

Спілкування в житті людини займає дуже важливе місце. У кожного є кілька зон спілкування: у сім’ї, на роботі, з друзями, з дітьми тощо.

У наш час усе частіше чуємо про так звану «кризу спілкування», некомунікабельність людей. Зміна матеріальних умов життя, освіти, швидке розповсюдження комп’ютерної мережі в усіх галузях та інших технічних засобів масової комунікації, розширення «дистанційного спілкування» – усе це сприяє зміні форм спілкування, їх глибині та діапазону.

Спілкування – це двосторонній процес, у якому люди обмінюються інформацією, ідеями, думками, почуттями, енергіями. У випадку, коли одна зі сторін передає інформацію, а інша – пасивно слухає й не має права ставити запитання, уточнювати зміст повідомлення, сторони не можуть перевірити, наскільки правильно вони зрозуміли один одного. Процес двосторонньої комунікації забирає більше часу, але завдяки цьому зростає рівень розуміння сторін.

Щоб навчитися сприймати інших людей, необхідно виробити два основні вміння:


  • активне чи конструктивне слухання;

  • уміння виражати схвалення та симпатію.

Уміння активно слухати має величезне значення. Активне слухання розпочинається з бажання вислухати й допомогти, зрозуміти і прийняти те, що людина переживає в цей момент.

Потрібно розвивати вміння відчувати внутрішній стан, світ іншої людини, ставити себе на її місце, адекватно оцінювати та розуміти її психоемоційні стани.

Спілкування – це найважливіше, що людина здобуває протягом життя. Саме через досвід у відносинах народжується Людина, розкриваючи свої найкращі якості. Від того, як складаються взаємини з дітьми, батьками, родичами, знайомими та «випадковими» людьми, залежить психоемоційний стан особистості. Результатом відносин і взаємодії з навколишнім середовищем є загальний стан фізичного здоров’я і достаток кожної людини. У приказці «Усі хвороби – від нервів» значна частка істини. До цього можна було б іще додати: «Як я думаю, так я і живу», або «Як я ставлюся до людей і навколишнього світу, таке ж ставлення і до мене (так і до мене ставляться)», або «Що посієш – те й пожнеш!» Ось чому стосунки відіграють таку важливу роль у формуванні підлітка як особистості.

Для підліткового віку характерні особливості, пов’язані зі статевим дозріванням людини. Авторитетними стають думки не батьків, а однолітків. Досвід соціальної взаємодії підліток здобуває в групі однолітків як своєрідної моделі суспільства. Він не просто адаптується до групи ровесників, до прийнятих у його середовищі соціальних норм поведінки, духовних цінностей, а й пропускає це через себе, виробляючи індивідуальний шлях реалізації власних соціальних цінностей.



Найважливішою психологічною особливістю підлітка є почуття дорослості. Воно виражається в тому, що рівень домагань підлітка передбачає його майбутнє становище, якого він фактично ще не досяг. Саме на цьому ґрунті в підлітка виникають типові вікові конфлікти з батьками, педагогами й самим собою. У цілому це період завершення дитинства й початку «виростання» з нього. 

Міжособистісне спілкування підлітка реалізується як у спілкуванні з дорослими, так і в спілкуванні з однолітками. Роль цього спілкування у формуванні особистості підлітка є якісно різною. Спілкуючись із дорослими, підліток засвоює суспільно значущі критерії оцінок, цілі та мотиви поведінки, способи аналізу навколишньої дійсності та способи дій, а спілкування з однолітками є своєрідним випробуванням себе в особистісній сфері, що породжує специфічну моральну проблематику. Саме в умовах спілкування з однолітками дитина-підліток постійно зіштовхується з необхідністю застосовувати на практиці засвоювані норми поведінки.

Спілкування з ровесниками виконує певні психологічні функції. По-перше, спілкування з однолітками є дуже важливим, насиченим і специфічним каналом інформації, за допомогою якого підлітки і молоді люди дізнаються про багато необхідних речей, про які дорослі їм не розповідають. По-друге, це особливий вид діяльності та міжособистісних відносин, що сприяє формуванню навичок соціальної взаємодії, уміння підкорятися колективній дисципліні та водночас відстоювати свої права, співвідносити особисті інтереси із суспільними. По-третє, це специфічний вид емоційного контакту. Усвідомлення групової приналежності, солідарності, товариської взаємодопомоги не лише полегшує підлітку автономізацію від світу дорослих, а й дарує йому почуття емоційної захищеності та стабільності.

Сім’я та родина – це беззаперечні цінності, завдяки яким життя кожної людини стає більш повноцінним, плідним, радісним і щасливим. Але батьки та родичі мають усвідомити, що вони виконують і важливу соціальну роль, адже кожна повноцінна родина є фундаментом здорового суспільства. М. Стельма-хович розглядає родину як перше соціальне й емоційне мікросередовище, у якому розвивається та виховується людина з моменту її народження. Виховний феномен, як і саму сім’ю, нічим замінити не можна. В. Сухомлинський писав: «У сім’ї, образно кажучи, закладається коріння, з якого виростає пагін, і гілки, і квітки, і плоди. Сім’я – це джерело, водами якого живиться повноводна річка нашої держави».

Найбільш дослідженою вітчизняними вченими є виховна функція сім’ї. Вона полягає у формуванні особистості дитини, розвитку її здібностей, якостей, інтересів, світогляду, духовної культури, та передачі дорослими членами сім’ї дітям соціального досвіду. Сім’я – це середовище, у якому дитина засвоює суттєві правила поведінки, вчиться правильно діяти в предметному та соціальному світі, що оточує її.

Сім’я формує ставлення до праці, до іншої людини, до світу природного і надприродного, до суспільства, до себе самого. Досвід переконує, що ніякі виховні заклади, навіть найкращі, з одного боку, не можуть виконувати роль, яку відіграє сім’я у вихованні дітей, а з іншого – не можуть ефективно функціонувати без участі й допомоги сім’ї, без взаємодії з батьками.

Саме сім’я вводить людину у світ соціальних відносин. Сім’я залишається тією вічною цінністю, що створює для людини порівняно незалежне від соціальних катаклізмів середовище, атмосферу психологічної захищеності. Вона допомагає долати життєві випробування, дає реальну підтримку, вселяє віру у власні сили і краще майбутнє, сприяє всебічному розвитку чоловіка та жінки.

Дитина водночас виступає і об’єктом, і суб’єктом побудови взаємовідносин. З одного боку, вона відчуває на собі вплив оточення, а з іншого – сама певним чином впливає на нього. Це дозволяє вченим стверджувати, що спілкування – це особливий вид діяльності, який є неодмінною умовою формування особистості.

Згідно з теорією Л. Виготського, психічний розвиток дитини від самого народження визначається соціальними закономірностями. Найважливіше місце у взаємодії людини з навколишньою дійсністю займає спілкування. Учений зазначає: «Спілкування з дорослими є основним шляхом виявлення особистої активності дитини».

Говорячи про роль сімейного спілкування у формуванні особистості молодшого школяра, доцільно було би пам’ятати, що:



  • міжособистісні контакти з батьками, які виникають у ранньому дитинстві, відрізняються від усіх інших контактів найбільшою тривалістю, стійкістю, неперервністю;

  • зв’язки, які поєднують молодшого школяра з батьками, різноманітні й визначаються родинними почуттями, спільним проживанням, характером і змістом спілкування, формами організації життєдіяльності (побутова праця, дозвілля) тощо;

  • почуття батьківської любові, любові між батьками та відповідне ставлення дитини надають їхньому спілкуванню глибокої емоційності й довіри.

Зміни в суспільстві дали нам прискорену фізіологічну дорослість (акселерацію), значну поінформованість, більш високу матеріальну забезпеченість частини дітей, збільшення кількості малодітних сімей тощо. Усе це негативно вплинуло на виховний процес у сім’ї. З цих же причин громадянське становлення частини дітей відбувається зі значним запізненням, для багатьох із них характерні політична наївність, споживацьке ставлення до життя, прагматизм.

Із плином часу проблеми сімейного виховання дедалі більше ускладнюються. Збільшується кількість дітей, які тривалий час залишаються без догляду дорослих, батьків і вихователів. Це пояснюється тим, що нині сім’я переживає важкі часи – ідеологічну та професійну переорієнтацію, пошуки нової роботи, визначення нових життєвих пріоритетів, а також нерозвиненістю соціальних інститутів.

У нинішніх соціальних умовах (прискорений ритм життя – справи, які ніколи не закінчуються, робота, потік інформації, домашні клопоти) стає помітним брак спілкування дорослих із дітьми в сім’ї. Загалом батьки вважають, що це відбувається через брак часу, хоча, на думку дітей, час для спілкування, при бажанні, завжди можна знайти.

Духовні контакти батьків і дітей різного віку, які сьогодні відчувають значний голод безпосереднього спілкування, не замінять ні екран телевізора, ні друзі, ні музика. Необхідно постійно цікавитися справами та проблемами дітей, бо дефіцит спілкування, який сьогодні виникає між батьками й дітьми, спричиняє важкі психологічні наслідки. Виховна функція може бути успішно реалізована лише в сім’ї, де першочергова увага приділяється спілкуванню та духовному розвитку, а не тільки матеріальному забезпеченню дітей.

В окремих сім’ях узагалі спостерігаються конфліктність, наявні різно-манітні психологічні бар’єри в спілкуванні, обмеженість взаємовідносин тощо.

На сьогоднішній день існують різні типи сімейних взаємин: симбіотичні (прагнення установити з дитиною тісний напружений емоційний контакт, взаємодія і співпереживання), дистанційні (віддаленість), емоційний розрив (незадоволення деяких психічних потреб, що призводить до різних моральних і психологічних відхилень у поведінці та діяльності), конфліктні (кожна зі сторін намагається зайняти позицію, несумісну з інтересами іншої сторони), амбівалентні (неузгодженість, суперечливість у ставленні, двоїстість чуттєвих переживань, це виражається в тому, що один і той самий об’єкт викликає в людини одночасно два протилежних почуття, тобто неоднозначність у ставленні до навколишнього середовища й визначенні системи цінностей; зазвичай амбівалентність проявляється у прийнятті людиною двох взаємовиключних тверджень чи ставлень, конфлікт яких або не помічається, або ж свідомо чи несвідомо ігнорується).

Які ж знання необхідні для успішного виховання в родині? Це, насамперед, знання про те, як побудувати щасливу сім’ю, та розуміння особливостей психології дитини. Саме вони дають можливість збагнути об’єктивні закономірності розвитку дитини, специфіку проявів цих закономірностей у різні вікові періоди; зрозуміти індивідуальність дитини, з’ясувати психологічний зміст своїх помилок, причини труднощів у вихованні.

Проте психологічні знання залишаються мертвими, якщо не підкріпити їх могутньою базою педагогічних знань. Потрібно володіти технікою застосування виховних прийомів. Крім спеціальних педагогічних знань, величезне значення для сімейного виховання мають загальна ерудиція батьків, їхнє вміння (і здатність) стати для дитини спочатку джерелом інформації про все, що її оточує, а згодом – надійним провідником у світ знань, людських взаємин. Якщо батьки не дбають про свій постійний розвиток, збагачення знань, розширення свого досвіду, то дитина, підростаючи, засвоює поблажливо-зневажливе ставлення до себе, у результаті чого батьки, на жаль, можуть втратити авторитет, а саме на авторитет завжди орієнтувалася традиційна школа педагогіки в Україні.

Велике значення у вихованні дітей мають книжки та сучасні засоби масової інформації: вони інформують дитину про різні сторони життя. В. Сухомлинський називав сімейне зібрання книжок «золотою бібліотекою Дитинства і Юності» і заповідав: «Найживотворніше джерело, яке живить родинний струмок культури, – книга... Найбезціннішим духовним багатством кожної родини є сімейна бібліотека... Книга, яка ввійшла в духовне життя сім’ї, – ніби промінь, який освітлює майбутнє і батькам, і дітям».

Сьогоднішнім татам і мамам треба не відгороджуватися від нашої складної дійсності, а цікавитися політичним життям, привчати дітей уникати імпульсивної поведінки та непродуманої емоційної реакції на соціальні події, помірковано оцінювати й аналізувати їх. Батькам необхідно мати визначений світогляд, широку ерудицію, вміти відповісти собі й дитині на найважливіші питання, що хвилюють усіх, – про людське буття, сенс життя, про навколишній світ, державний устрій, про Батьківщину, про місце людини в суспільстві.

Саме приклад батьків переконує дитину, що знання є інструментом для побудови свого власного життя, що сьогоднішнє незнання – не недолік, а стимул для подальшого навчання. Нерідко широкий освітній світогляд, здатність відповісти на дитячі запитання стають основою авторитету батьків. Тому так важливо для них не зупинятись у процесі пізнання, а наполегливо працювати над собою.

Система родинно-сімейного виховання настільки важлива в житті кожної людини й усієї планети, що Генеральна Асамблея ООН оголосила 1994 рік Міжнародним роком сім’ї, визначила спільну для всіх країн тему: «Всі ми – одна родина», і постановила, що, починаючи з 1994 року, 15 травня щорічно буде відзначатися Міжнародний день родини, підкресливши цим величезне значення сім’ї у фізичному та духовному становленні особистості й суспільства.

Відомо, що сім’я належить до перших і найважливіших вихователів особистості, особливо, якщо сім’я повна, тобто з дітьми, яких виховують батько і мати.

Рівноцінна участь батьків у вихованні забезпечує різнобічність впливів, без яких сім’я не виконує повністю своїх функцій. Відмова від участі у вихованні дітей не минає безслідно і для батьків. У них притуплюються емоційні почуття, пробуджуються черствість, егоїстичність, звужується коло інтересів, зростає байдужість до близьких людей. Так, навіть при наявності батька, може виникнути «безбатьківщина», яка збіднює життя сім’ї та ускладнює виховання дітей.

У родині підліток спостерігає весь спектр відносин: між чоловіком і дружиною, матір’ю і батьком, батьками і дітьми, родичами і знайомими тощо. Тільки в родині можлива максимальна глибина проживання всіх відносин, тому що саме тут існує наближення один до одного, максимальна щільність спілкування. Те, що на людях не видно, у родині стає явним. Якщо десь і можна втекти від проблеми, то в сім’ї треба брати відповідальність на себе. Саме з огляду на вміння будувати гармонійні взаємовідносини ми й розглядаємо сім’ю як найважливіший життєвий університет.

Якщо людина хоче побудувати щасливу сім’ю, то доцільно спочатку створити її образ. Емоційне уявлення, поступово наповнюючись енергією, перетворюється на мету й реалізується.

Сім’я створюється для розвитку людини, для зростання любові й щастя. І найголовнішим принципом щасливої родини є розвиток найкращих якостей кожного її представника. Спираючись на цей основний принцип, легко вибудовувати будь-які взаємини, навіть у найнеймовірніших ситуаціях, оскільки вся відповідальність за події лягає на кожного члена сім’ї, немає крайніх, винуватих, скривджених. Проблеми переходять у ситуації, які можуть бути або корисними, або приємними і які створюються для розвитку кожного члена сім’ї.

У попередніх розділах ми обговорювали багато аспектів стосунків чоловіка і жінки, які є важливими для побудови сім’ї. Ми побачили, що сім’я – це соціальне явище з безліччю граней: побутових, фінансових, економічних, соціальних, соціально-психологічних. Спроби побудувати сім’ю лише на почуттях, поклавши в основу навіть найсильнішу любов, призводять, як правило, до численних труднощів і розлучень. Без усвідомленого підходу благополучна сім’я створюється рідко. Сім’я – це будинок, який постійно вимагає утримання в належному стані, а конкретніше – спільного обговорення багатьох питань, важливих для його жителів. В основі проектування сім’ї та побудови її фундаменту лежить узгодження парою мотивів і принципів створюваної сім’ї.

Побудова сімейних відносин – це творчий процес, у якому кожен із подружжя має однакові права. Відомо, що основою будинку є надійний фундамент. Якщо фундамент побудований грамотно, за всіма правилами, то на ньому буде добре стояти і хатина, і дерев’яний будинок, і багатоповерховий палац.

З таким розумінням і ставленням до життя підлітку легко входити в доросле життя і сформувати власний світогляд щастя, узявши за основу мотиви і принципи побудови щасливого життя в парі. При цьому завжди треба пам’ятати про радість, тому що, як ми вже говорили на попередніх уроках, радість і щастя – неподільні й не можуть існувати одне без одного. Радість – це головний показник і критерій щастя. А радість від спілкування свідчить про високу якість вибудуваних взаємовідносин.



К. Ушинський у роботі «Людина як предмет виховання» вказував, що педагог, який прагне виховувати людину повинен насамперед пізнати її у всіх відношеннях. «Вивчайте закони тих психічних явищ, якими ви хочете управляти, і чиніть у відповідності із цими й тими обставинами, у яких ви хочете їх прикласти».

Далі ми пропонуємо більш детально розглянути мотиви побудови щасливої сім’ї, про які лише згадували раніше.



Перший і основний мотив. Сім’я створюється для розвитку людини, розкриття її кращих якостей, можливостей, здібностей і творчого потенціалу.

Справді, якщо людина розуміє суть свого призначення, сенс свого життя, то їй одного цього мотиву цілком достатньо для розуміння всієї концепції створення і розвитку сім’ї. Але прояв такої мудрості важко зустріти в молодих людей. Тому ми пропонуємо розглянути інші мотиви, що розкривають суть основного мотиву. Але ще раз наголошуємо, що сім’я створюється для всебічного розвитку людини. До цих пір люди ніколи не визначали саме такий мотив для створення сім’ї. А це дуже важливо.

Коли людина досягає певного віку, а головне – певного стану свідомості (зрілості), розуміє (а іноді просто відчуває), що пора створювати сім’ю, це означає, що вона вийшла на наступний етап свого розвитку, на етап створення сім’ї. І не тому, що «так треба» або «всі одружуються, і мені пора», а внутрішньо відчуваючи, що це необхідно. У кожної людини вік психічної зрілості індивідуальний, але середня цифра для чоловіків – 27 років, для жінок – 23 – 25 років. Більшість людей дозрівають саме до цього віку.

З усвідомленням, що сім’я створюється для розвитку людини, усі події в сім’ї розглядаються саме під таким кутом: конфлікт уже не так гостро турбує, адже це – просто один з уроків розвитку; хвороба сприймається як сигнал до розкриття нових резервів; проблеми з дітьми – це завдання, яке можна вирішити. Чітке розуміння того, що сім’я – це Простір Любові для вирішення найважливішого завдання в житті – розвитку людини – виводить особистість в інший стан – у стан творця свого життя.



Другий мотив. Я створюю свою сім’ю, щоб навчитися віддавати більше, ніж отримувати.

Це і є Перпетуум-Мобіле («вічний двигун»), який забезпечує розвиток життя на Землі й у Всесвіті. Прийшов час перейти від споживацького ставлення до життя: «Дайте мені чоловіка (жінку, грошей, здоров’я...) – і я тоді побудую щастя» до еволюційного. Це повною мірою стосується й сімейного життя. Жінці, яка хоче вийти заміж, не слід думати: «Мені потрібен вродливий, заможний… і взагалі – принц», а принципово по-іншому: «Я вмію поважати і любити чоловіка, створювати затишок, будувати щирі й глибокі стосунки, і це я подарую тому чоловікові, який усе це може оцінити!». І до неї прийде той, хто теж багато чого вміє, має і бажає поділитися. Тоді виникають вже якісно інші стосунки та інша сім’я. Спрацьовує принцип: «Як ми думаємо, так і живемо!».



Третій мотив. Я створюю свою сім’ю, щоб через любов до своєї половинки навчитися любити всіх.

«Полюби ближнього, як себе». Розкриття свідомої любові до всіх – це реалізація принципу «ми всі любимо один одного». Це почуття любові без права володіння, без виділення і без поклоніння. Вона не будує залежних стосунків між тим, хто любить, і предметом його любові.

Деякі психологи розглядають поняття «векторної любові», тобто любові, спрямованої на конкретний предмет. Векторна любов лише дає імпульс до розвитку безумовної любові, а багато хто намагається жити виключно на векторному почутті до іншого. І людина потім обурюються: «Я його (її) так люблю, а він (вона) не цінує моєї любові!». Векторна любов – це імпульс для розкриття свідомої, масштабної любові, для розвитку стосунків.

Безумовна любов дозволяє любити всі прояви світу. Вона народжує свідоме ставлення до життя. Вибірковість у любові веде до зупинки в її розвитку.



Четвертий мотив. Я створюю свою сім’ю, щоб через любов розвивати свою свободу.

Як ми вже говорили раніше, без любові свобода перетворюється на розбещеність та анархію, а без свободи любов стає боргом, обов’язком, насиллям, егоїзмом, породжує почуття власності.

Що тільки не роблять люди, аби утримати біля себе коханого чи кохану: підлаштовуються, терплять, принижуються, і, як правило, це не рятує ситуацію, а ще більше ускладнює її. Свободу часто плутають із незалежністю. Часто від жінок можна почути: «Я хочу бути незалежною!». Але незалежність і свобода – це різні категорії. Незалежність від чого? Хіба може людина або щось інше в природі бути незалежним від чогось або взагалі від Світу? Тому людина, яка прагне до незалежності, порушує природу Світу і незабаром стає найзалежнішою людиною. Світ намагається такій «незалежній» людині яскраво показати, що вона глибоко помиляється.

Любов і свобода одне без одного існувати не можуть. Якщо цей принцип поставити на чільне місце стосунків чоловіка і жінки – с самого початку, з моменту зародження стосунків, то зникне бажання перетворити партнера на свою власність. Тоді й розлучень буде значно менше, любов – сильнішою, простір любові – ширшим, а діти – щасливішими.

Любов, висока усвідомленість, прагнення до постійного розвитку – ось умови внутрішньої свободи, яка і проявиться свободою в навколишньому світі.

П’ятий мотив. Я створюю свою сім’ю, щоб розвивати чесність у відносинах.

Місце народження неправди – свідомість. Причини народження неправди – наявність різних оман, умовностей і комплексів у свідомості людини. До них також можна віднести залежність від іншої людини та брак сміливості. Чимало є таких людей, які вважають, що в деяких випадках викривають себе або можуть показати себе в непривабливому світлі, коли говорять чесно. Гординя заважає визнати очевидні речі, прагне прикрасити дійсність. Звідси й відповідне ставлення до чесності.

Насправді, чесність – це основний інструмент, за допомогою якого людина знаходять відповідь на найважливіше питання: що мені заважає бути щасливим?

Чесність – це якість, яка включає в себе вірність, правдивість, принциповість, переконаність і щирість. Чесність тісно пов’язана з такими поняттями, як честь і гідність. Саме почуття власної гідності не дає людині здійснити безчесний вчинок. Чесними мають бути не лише слова, а й справи, вчинки.

Чесний погляд на себе, на події, на інших людей дозволяє побачити справжні причини проблем. Чесна людина може будь-яку проблему перевести в завдання, а коли є завдання – значить, є й рішення, а його можна і треба знайти. Важливо не занурюватися в минуле, не влаштовувати «розбір польотів», а із сьогоднішнього дня, наповнивши кожну думку і слово любов’ю, з повагою до себе й до інших почати нове життя в радості, любові та щасті.

Розвиток чесності, і передусім із самим собою, веде до розвитку мудрості. Чесність – це чудовий інструмент для розвитку людини на Землі!



Шостий мотив. Я створюю свою сім’ю для розвитку кращих чоловічих і жіночих якостей.

Недостатня розвиненість чоловічих якостей у чоловіків і жіночих якостей у жінок породжує найбільші проблеми в сім’ї і в суспільстві. Тому цей мотив створення сім’ї, як бачимо, – один із найважливіших. Багато хто ідеалізує себе й іншого, а в результаті розплачується за це серйозними проблемами.

Створюючи сім’ю, потрібно чесно оцінювати стан мужності і жіночності, свій і партнера, і ставити перед собою відповідні завдання. А в подальшому – постійно й наполегливо займатися розвитком своїх якостей.

Сьомий мотив. Я створюю свою сім’ю, щоб творити рівність чоловіка і жінки.

Справжня рівність чоловіка й жінки реалізується в тому випадку, коли і чоловік, і жінка розкриті, зрілі, у їхніх відносинах в достатній мірі проявляються любов і свобода, вони постійно розвивають свої якості. Тут важлива позиція кожного – потрібно тонко відстежувати будь-які прояви нерівності, зверхності одного над іншим і усувати їх.



Восьмий мотив. Я створюю свою сім’ю, щоб будувати дружбу у відносинах між чоловіком і жінкою.

Показником справжньої дружби служить те, що другу можна сказати все і він зрозуміє й не образиться. Від друга можна почути все і зрозуміти й не образитися. А саме такі відносини дуже потрібні в сім’ї, оскільки подружжю доводиться вирішувати безліч різноманітних проблем. Багато суперечливих питань не переходило б у конфлікти, якби у відносинах подружньої пари була присутня глибока дружба.

Цей мотив припускає подальший розвиток справжньої рівності чоловіка та жінки, поваги один до одного, побудову на цій основі глибокої дружби. Щоб мотив реалізувався в житті, потрібно реалізувати всі попередні мотиви створення сім’ї.

Дев’ятий мотив. Я створюю свою сім’ю, щоб найбільш плідно використовувати сексуальну енергію для збільшення щастя і радості в собі, родині й на Землі.

Навряд чи можна заперечити той факт, що в сім’ї сексуальні відносини є дуже важливими. Вони мають великий вплив на всі інші складові загального спектра стосунків між чоловіком і жінкою.

Прояви сексуальності різноманітні, зумовлені фізіологічними й анатомічними відмінностями чоловіка та жінки, їхніми гормональними особливостями, гендерними ролями, які вони засвоюють і вдосконалюють упродовж усього життя. При мудрому використанні сексуальної енергії можна суттєво збільшити плідність взаємодії чоловіка і жінки.

Як бачимо, кожен мотив передбачає не тільки глибоке усвідомлення того, що необхідно для створення щасливої сім’ї, а й розуміння, що над усім цим потрібно працювати. Сім’я вимагає великої роботи, і насамперед над собою. Тільки в цьому випадку щастя і радість у сім’ї будуть присутні в повному обсязі й на довгі роки.

Може виникнути питання: чи так уже необхідно трудитися? Відповідь очевидна – так, необхідно. Адже людина народжується для розкриття та реалізації своїх найкращих якостей, а сім’я – це найефективніший простір для розвитку.

Вкладені енергія та праця у створення щасливої сім’ї окупаються сторицею і повертаються людині у вигляді відмінного здоров’я, довгого і щасливого життя, високої творчої реалізації. Чого ми вам усім і бажаємо!



1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка