Навчально-методичний посібник до навчальної програми «Сімейні цінності»



Сторінка7/13
Дата конвертації15.04.2016
Розмір3.05 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   13
Тема 11. Психологічний портрет сучасної сім’ї (1 година)
Моделі сучасної сім’ї, їх вплив на самопочуття шлюбних партнерів. Сімейна згуртованість і її вплив на життєдіяльність сім’ї. Умови щасливого сімейного життя.
Учень:

  • називає моделі сучасної сім’ї;

  • пояснює вплив різних моделей сучасної сім’ї на самопочуття шлюбних партнерів;

  • розуміє сутність сімейної згуртованості, її важливість для ефективного функціонування сім’ї;

  • уміє складати психологічний портрет сучасної сім’ї за поданими зразками.

Сім’я завжди була основою суспільства, тому її тип і форма залежать від національних (народних) особливостей, соціальних та економічних відносин і змінюються разом із ними.

Споконвіку основою для української сім’ї були взаємоповага, підтримка, взаєморозуміння. Шлюби, як правило, укладалися один раз і на все життя.

Сучасні українські сім’ї дуже відрізняються від сімей початку минулого століття. Із того часу багато чого кардинально змінилося – свідомість, сімейні цінності, пріоритети, мотиви і принципи побудови сім’ї тощо. Численні сім’ї не проходять випробування часом і розпадаються. Експерти та соціологи запевняють, що нині модель української сім’ї, на жаль, наближається до європейської та американської. Утративши національні сімейні традиції, сучасне українське подружжя намагається копіювати американський спосіб життя – з його прагматичними зв’язками, повною матеріальною незалежністю членів тощо.

Особливістю розвитку сучасної української родини є постійний потяг до створення окремої індивідуальної сім’ї. Це пояснюється певними психологічними рисами та своєрідністю національного характеру: українець найвищою цінністю вважає свободу, приватну власність і господарство, хоча б і на крихітному клаптику землі.

З’явилася ще одна, відносно нова для України модель стосунків – у родинах так званих «нових українців». Більшість таких сімей створилися задля взаємної вигоди: він їй – певний рівень життя, вона йому – свою вроду. Таким родинам притаманні специфічне ставлення до виховання дітей і своєрідні культура та психологія відносин, відсутні щирість і глибина почуттів. Стосунки будуються за відпрацьованою моделлю – дитина, гувернантка, дорога та престижна приватна школа – так заведено і модно.

У новому ракурсі розглядається сьогодні традиційне питання стосунків із батьками. Проблема залишилася тією ж, але погляд на неї змінився. Раніше про право дитини на власну думку взагалі не йшлося, ставлення до дітей у сім’ї мало авторитарний характер. Сьогодні батьки, намагаючись розібратися в причинах конфліктів, звертаються по допомогу до фахівців, відповідної літератури, інших джерел. Батьки стали молодшими за віком, вони більш поінформовані та свідомі, і хоча в деяких випадках іще не готові самотужки опрацьовувати інформацію психологічного спрямування, яку можна отримати з різних джерел, але розуміють, що цими проблемами слід займатися.

Найбільш розповсюдженою помилкою в практиці родинного виховання, що стає причиною різноманітних проблемних ситуацій, є необмежена та неконтрольована материнська любов до дитини. Така безмірна любов поєднується із заміною батьківського авторитету авторитарністю виховання, високих цілей та ідеалів – легкодосяжною метою, духовної близькості – матеріальним забезпеченням, прагненням звільнити дитину від життєвих труднощів. У результаті діти залишаються наодинці зі своїми проблемами та негараздами.

Альтернативою вирішення проблемних ситуацій у сім’ї, шляхом сімейного виховання, завжди була і буде батьківська повага й любов до дитини, уважність до її проблем, внутрішнього світу, повага до її свободи та допомога в самовизначенні й самореалізації. Щоб уникнути помилок у вихованні дітей, батькам треба мати почуття міри, що виражається в поєднанні вимогливості з повагою до особистості, довіри – з розумною суворістю, любові – з постійним контролем за процесом виховання дітей у сім’ї.

Типовою помилкою сімейного та суспільного виховання є притуплення відчуття міри, яке батьки мають постійно розвивати й удосконалювати в собі. Адже до негативних наслідків можуть призвести як абсолютна відкритість життя батьків, так і замкненість, відсутність відвертості; як надмірна суворість, так і потурання; як усунення дітей від хатньої роботи, так і надмірна зайнятість нею.

Важливим моментом у родині є порозуміння. В основі сімейних зв’язків лежить кровна спорідненість. Здавалося, що може бути міцніше й надійніше для захисту людини від самотності? Але, на жаль, далеко не в кожній родині навіть найближчі люди розуміють один одного.

Порушення структури сім’ї також зустрічається у вигляді порушень її функціонування. Це такі особливості в структурі сім’ї, які ускладнюють або перешкоджають виконанню сім’єю її основних функцій. Наприклад, часто господарсько-побутова функція розділена асиметрично, коли чоловік не бере в цьому участі, а все робить дружина. А іноді проживання на спільній території молодого подружжя разом із батьківською сім’єю теж призводить до рольової плутанини. Так, наприклад, роль годувальника в молодій сім’ї може виконувати не чоловік, а хтось із батьків. Це створює напруження, почуття залежності молодої сім’ї від батьківської, що досить часто призводить до неповаги, або навіть до конфліктів.

Сьогодні в українських сім’ях значно підвищився інтерес до національної культури. Переважна більшість людей вважає сім’ю однією з найвищих цінностей та мріє про двох, трьох і більше дітей. Але негативні фактори все-таки теж присутні. Основний – це зниження народжуваності, пов’язане передусім із поганими житловими умовами та низьким достатком родин. Окрім цього, численні сімейні проблеми, нестача часу для спілкування з дітьми призводять до розриву сімейних зв’язків, обмежують можливість батьків і дітей разом проводити дозвілля.

Аналізуючи сумну статистику сімейного життя – кількість розлучень у молодих сім’ях, кількість одиноких матерів і неповних сімей, так званих «критичних сімей», – стає беззаперечним той факт, що молоді люди повинні володіти знаннями, необхідними для створення та процвітання сім’ї, сформувати персональні навички й уміти обрати правильну модель поведінки.

Досліджуючи різні сім’ї (проблемні, аномальні, нетипові тощо), констатуючи, можливо, певні негативні тенденції, слід усе ж пам’ятати про те, що кожна сім’я має внутрішні ресурси та потенціал для розвитку. Кризові моменти необов’язково мають виключно негативне значення. Часом саме вони дозволяють сім’ї, усвідомивши й асимілювавши власний досвід, перейти на інший рівень функціонування – глибших, якісніших стосунків, коли враховуються потреби як чоловіка та дружини, так і дітей.

Сучасна сім’я – це дружній, партнерський союз істинно рівноправних чоловіка і жінки, де кожен із членів виконує свою роль. При цьому кожна сім’я опікується розвитком найкращих якостей усіх своїх членів. У ній переважають такі пріоритети як любов, глибокі почуття, взаємна єдність і підтримка, партнерство, дружба, тісний особистісний зв’язок. А сталість і згуртованість сім’ї ґрунтуються на цінностях, можливо, більш крихких і менш помітних, ніж почуття обов’язку чи авторитету, проте дуже автентичних.

Здорова сім’я – це сім’я, для якої характерне повне прийняття її членами один одного, висока міра внутрішньої єдності та значний ступінь індивідуалізації, що забезпечує достатню мобільність, за якої кожен із членів родини може виступати в різних ролях, не ігноруючи при цьому виконання своїх базових ролей, обумовлених культурою, традицією, віком, психічною та фізичною зрілістю.

На попередніх уроках ми наголошували, що позитивний образ сім’ї є керівництвом до дій і має спонукальну функцію Отже, якщо ми бажаємо жити в щасливій сім’ї, то слід починати зі створення відповідного образу. Такий образ, правильно сформований у свідомості, є дуже важливою передумовою для реалізації бажаної мети.

Усі люди різні, і в кожного своє уявлення про щасливу сім’ю. Тому й образи можуть відрізнятися. Аби краще зрозуміти, що мається на увазі і про який образ іде мова, пропонуємо зразок образу Щасливої Родини.

Щаслива сім’я – це простір життя, в якому є все для радості, процвітання і розвитку чоловіка, дружини та їхніх дітей. Це змінний простір, де відпочинок і комфорт гармонійно поєднуються з навчанням, творчістю і працею всіх членів родини.

У сім’ї радісно відчувати близькість люблячої людини, цікаво навчатися, відкриваючи у стосунках нові грані себе, спілкуватися та дарувати любов, почуваючись вільно і гармонійно. Тут панує задоволення, атмосфера постійної творчості у відносинах, почуттях, думках подружжя.

У щасливій сім’ї добре не тільки душі, а й тілу та розуму. Тут і весь дім, і весь простір, і все, що відбувається, наповнено любов’ю, а тому сім’я є джерелом енергії життя, творчості, розвитку та дії.

Для Чоловіка, який створив таку сім’ю, немає нічого неможливого! У такій родині він – творець, мудрий чарівник, кожна дія якого творить добро і прикрашає світ. Його веде любов дружини, берегині сім’ї, котра постійно перетворює його самого і його світ. Чоловік діє щиро, відкрито, вільно, спокійно, упевнено і щиросердно, не чекаючи нагород і регалій (вони можуть бути наслідком, але не метою). Дивлячись в очі люблячої дружини, чоловік відчуває любов і захоплення, радість і довіру, піднесення і єдність. Він щасливий бути тим, хто приносить коханій радість.

Для Жінки простір стосунків у сім’ї, простір життя, Простір Любові – це нескінченна творчість, у якій кожен момент наповнений усвідомленням і радістю. Вона наповнює красою та любов’ю кожну думку, кожне слово, кожну дію в загальному сімейному просторі. Це мудра і щедра господиня загального Щастя, створеного в єдності з коханим чоловіком. Її думки, почуття та дії – у кожному куточку дому. Вона любить себе, чоловіка, рідних і весь світ. Ця любов робить жінку на диво привабливою, дозволяє кожного разу по-новому розкриватися у своїй жіночості, яку вона дарує коханому та усьому світу. Жінка щаслива коханням чоловіка, котрий творить життя, рада бачити в його очах натхнення, цікавість і захоплення.

Сім’я відкрита для родичів, друзів, знайомих. Вона живе і дихає разом зі світом, із вдячністю приймаючи його подарунки та розділяючи з ним тепло і світло свого Простору Любові. Сім’я є клітинкою соціального організму, що живе з ним у єдиному ритмі та відображає, як краплина води, і великі ідеї, і великі спільні цілі.



Діти ростуть, дорослішають, беручи участь у процесі сімейної творчості. З раннього дитинства вони стають свідками справжньої любові та поваги і беруть це за основу свого майбутнього життя як найкращий зразок моральності. Вони бачать, що батьки зайняті не лише ними, а й життям, любов’ю, творчістю. Їм цікаво і легко бути разом, вони стають друзями і добрими вчителями один одного.

Наведемо варте особливої уваги висловлювання видатного українського педагога, ученого-новатора В.О. Сухомлинського:

«Людину ми створюємо любов’ю – любов’ю батька до матері, її матері до батька, любов’ю батька і матері до людей, глибокою вірою в красу та гідність людини. Прекрасні діти виростають у тих сім’ях, де батько і мати по-справжньому люблять одне одного і в той же час люблять та поважають людей».

Розкриваючи образ щасливої родини, ми говорили про простір життя, простір любові. А що ж ми розуміємо під цим словосполученням? Що таке простір любові?

У середині дев’яностих років минулого століття вперше широко та голосно прозвучав вираз «Простір любові». Ці слова належать героїні книг Володимира Мегре – Анастасії. З тих пір словосполучення ввійшло в наше життя, тепер його використовують навіть учені.

Простір любові, у якому відбуваються ті чи інші події, створюється самою людиною, чоловіком та жінкою, що знаходяться в ньому. Людина – творець, і вона проектує в навколишній простір свій внутрішній стан, свої почуття, емоції, свій внутрішній світ. По суті, життя – це великий ксерокс, який відтворює тільки те, що в нього вкладеш. А основний шлях побудови сім’ї – це прояв найкращого себе, тобто через любов.



Простір Любові – це прекрасний, комфортний, світлий, радісний простір, створений для щасливого життя; розкритий чоловіком і наповнений жінкою, які «по-справжньому люблять одне одного і в той же час люблять та поважають людей» (як казав В. Сухомлинський), у якому з радістю народжують дітей, у якому немає місця хворобам і безрадісному існуванню. У просторі любові цікаво, весело, комфортно і радісно не лише чоловікові, дружині й дітям – у ньому бажають опинитися всі родичі, друзі, колеги і просто гарні люди. Прийти в нього і якомога довше залишитися тут. У ньому люди легко і природно розкривають свої найкращі якості, головна з яких – творення любові.

Простір Любові – означає Любов як таку і можливість її поширення. Наявність простору дозволяє любові поширюватися. Можна сказати, що він дає любові свободу, і тоді вона може існувати, стає усвідомлюваною, відчутною, видимою, реальною. І чим більше простору – свободи, тим сильніша Любов! У житті ми постійно спостерігаємо підтвердження цьому: якщо немає свободи – любов відходить.

Виходячи з цього, ми бачимо, що основним завданням молодої сім’ї є розкриття та постійний розвиток Простору Любові. Чоловік своєю діяльністю розширює його, а жінка наповнює любов’ю. І не навпаки, інакше відбувається розвиток не своїх гендерних якостей.

Рис. 3
До поняття «свобода» люди ставляться по-різному. Якщо любов практично для всіх емоційно забарвлена позитивно, то про свободу можна почути й негативні відгуки. Особливо якщо мова йде про свободу в родині. Реакція найчастіше буває такою: «Свобода?! Це що – вільно наліво і направо?!» Інтуїтивно на підсвідомому рівні до свободи прагнуть усі – адже це найважливіша глибинна якість людини. Відомо безліч прикладів, коли люди заради свободи жертвували навіть життям. Разом із тим, багато хто нечасто замислюється про цю категорію.

Свобода – це сама суть людини. За своєю природою душа абсолютно вільна. Тому свобода є основною концепцією побудови самого життя. Свобода – це те, що дано із самого початку і сприймається як належне, само собою зрозуміле. Однак, живучи в суспільстві, зовсім непросто проявляти свободу. На неї постійно хтось зазіхає, і найчастіше – сама людина. Особливо важливо не намагатися обмежити свободу любові. Не повинно бути ніяких писаних і неписаних законів, правил, обмежень, які регламентують кого, коли, де і скільки любити. Замах на свободу любові – це замах на Бога.

Мірилом будь-яких стосунків між чоловіком і жінкою є любов і свобода. Свобода – обов’язково. Одне без одного вони існувати не можуть в принципі. Без любові свобода перетворюється на розпусту, вседозволеність, анархію (на рис. 3 синій колір). А без свободи любов перетворюється на борг, обов’язок, насилля, егоїзм, породжує відчуття власності (на рис. 3 кораловий колір).

Найчастіше саме відсутність свободи перетворює сім’ї на «браки» (шлюби) – це найголовніша причина. Підсвідомий або усвідомлений пошук свободи веде до розлучень, до шукання інших форм відносин. Якщо свободу поставити на чільне місце в стосунках між чоловіком і жінкою з самого початку, з моменту зародження почуттів, то зникнуть прив’язки, бажання перетворити партнера на свою власність. Тоді і розлучень буде значно менше, і якість відносин стане зовсім іншою, а любов – сильнішою і яскравішою (свобода підсилює любов), Простір Любові збільшиться, а чоловік, жінка і діти будуть щасливі. Ще раз підкреслимо, що щаслива родина можлива лише за умови рівності любові та свободи. (на рис. 3 жовтий колір).

Тобто:


Любов = Свобода

Між любов’ю і свободою в сім’ї повинна бути повна гармонія. Чим більше свободи у відносинах між чоловіком і дружиною, тим більший простір вони створюють, і тим більше любові. І навпаки, Любов може збільшуватися, примножуватися лише тоді, коли розвивається й росте свобода. Тобто, свобода – це простір, де живе любов.

Прагнення до свободи часто виливається у пошук свободи в зовнішніх проявах: в оригінальності поведінки, зовнішності, одягу, у відмінностях від інших, у побудові «вільних» стосунків із протилежною статтю. Але така зовнішня свобода, як правило, є свідченням внутрішньої несвободи. Високе усвідомлення, виявлена любов, прагнення до постійного розвитку – ось умови внутрішньої свободи, яка й проявиться істинною свободою в навколишньому світі. Реалізувати свободу потрібно передусім у собі. Свобода починається в головах! Бути вільним – це означає з радістю дозволити (щиро і чесно) іншому жити й творити, як він хоче, при цьому самому бути вільним від будь-яких негативних емоцій, образ, осуду, неприязні, від будь-якої залежності. Свобода – це також і можливість вибирати, що я буду робити, тобто свобода мого вибору.

Любов каже: «Я бажаю тобі того, що ти хочеш собі сам. Ти вибирай те, що ти хочеш. А я виберу після твого вибору те, що я захочу». І це не погроза, це природний хід життя. Це дозволяє робити вільний свідомий вибір у кожній ситуації.

Уникайте категоричності, шанобливо ставтеся до свободи кожної людини, у тому числі й найменшої.

Автори сподіваються, що запропонований погляд на Любов і Простір Любові дозволить глибше зрозуміти їх і реалізувати в житті. Усіма своїми справами, словами, думками й почуттями прагніть наповнити любов’ю кожен елемент свого життя, розширювати діапазон любові та збільшувати її силу. Так формуватиметься все більш гармонійний Ваш Простір Любові.

Саме кількість любові, якою ділиться людина з іншими і навколишнім світом, є справжнім критерієм реалізації її в житті.

Тема 12. Подружня сумісність (2 години)
Ризики подружньої несумісності. Рівні подружньої несумісності (психофізіологічна узгодженість функціонально-рольових уявлень партнерів, ціннісно-орієнтаційна єдність). Фактори стабільності сім’ї. Як із кохання зробити любов.
Учень:


  • пояснює сутність подружньої сумісності-несумісності;

  • розрізняє рівні подружньої сумісності-несумісності;

  • виділяє фактори стабільності сім’ї;

  • знає як із кохання зробити любов;

  • уміє ідентифікувати себе з майбутньою сімейною роллю.

«Не зійшлися характерами» – достатньо поширена причина розлучень. За цією банальною фразою, ніби за верхівкою айсбергу, приховано безліч негативних психоемоційних станів (розчарування, звинувачення, образа, депресія тощо). Чому так сталося? Адже було взаємне кохання, мрії, очікування, сподівання.

На стабільність сім’ї впливають зовнішні та внутрішні фактори. До зовнішніх факторів науковці відносять соціальні процеси, що відбуваються в країні; до внутрішніх – умови життя сім’ї, готовність до спільного життя, мотивація вступу в шлюб, особливості міжособистісної взаємодії. Одним із чинників довголіття щасливої сім’ї, вважають психологи, є подружня сумісність.

Подружня сумісність – це оптимальне поєднання (пов’язане з подібністю чи взаємодоповненням) особистісних і психофізіологічних характеристик чоловіка та дружини. Подружня сумісність багатопланова. Найчастіше виділяють такі її види: соціальну, психологічну, сексуальну, сімейно-побутову.

Розглянемо кожну з них. Соціальна сумісність передбачає єдність поглядів чоловіка та жінки на світ, що виявляється в подібному розумінні сенсу життя, суспільній активності, ставленні до себе та до інших людей. Психологічна сумісність полягає у взаємодії характерів, темпераментів, особистісно-вольових якостей подружньої пари, подібній ієрархії цінностей. Саме від неї залежить емоційний настрій у сім’ї. Гармонійність, відповідність потреб у інтимному спілкуванні обох сторін подружжя забезпечує сексуальна сумісність, яка базується на сексуальній культурі чоловіка та жінки. Сімейно-побутова сумісність означає єдність поглядів на стиль життя, на призначення сім’ї, на сімейні ролі.

Що є головним у повсякденному житті пари, а що – другорядним? Часто жінка головною цінністю в сімейному житті вважає порядок у домі, затишок і смачну їжу. Беззаперечно, це важливі речі для сімейного комфорту. Однак, за результатами наукових досліджень, найголовнішою є схожість дружини та чоловіка у ціннісних орієнтаціях, еволюційності світогляду, інтересах і поглядах на життя. Як правило, при розбіжності цінностей протиріччя між членами подружжя можуть виникнути навіть із незначних приводів, ситуацій, що не стосуються безпосередньо життя сім’ї. Так, обговорення фільму, прочитаної книги або поведінки знайомих може викликати серйозні протиріччя в оцінці життєвих подій і призвести до непорозумінь та відчуження в стосунках. Отже, коли говорять про сумісність людей, то передусім мають на увазі певну співзвучність цінностей, інтересів, емоційних установок. Решта видів сумісності (звичайно, за бажанням кожного члена подружжя) легко змінюються в процесі взаємної адаптації один до одного.

Різні види сумісності взаємопов’язані та доповнюють один одного. Потрібно пам’ятати, що з часом кожна людина змінюється, саме тому розвиток партнерів має відбуватися паралельно. Якщо на якомусь рівні виникають непорозуміння, то, як правило, вони розповсюджуються й негативно позначаються взагалі на стосунках у парі. У такій ситуації важливо вчасно й чесно обом партнерам проаналізувати становище, зрозуміти, який особистий внесок кожного з них у порушенні стосунків, і сумісними діями налагодити відносини.

Іноді один із партнерів значно випереджає в розвитку іншого. Що робити в такому випадку? Вважається, що найкращим варіантом є підтримка партнера (звісно, за його бажання) у розвитку з продовженням власного саморозвитку, без зниження темпу. Загалом високий рівень подружньої сумісності значно збільшує вірогідність подружньої гармонії.

Оцінка рівня сумісності має відбуватися на етапі дошлюбних взаємовідносин. За період дошлюбного знайомства важливо добре пізнати один одного. Як приклад, наведемо таку життєву ситуацію: Марина бачила, що хлопець, з яким вона зустрічається, не поступається жінкам місцем у транспорті, не допомагає матері по господарству, іноді говорить образливі речі про жінок. Але тоді її це мало хвилювало. Дмитро був найкращий. Через деякий час після одруження Марину стало дратувати ставлення Дмитра до неї: він не пропускав її вперед, не забирав важку сумку з її рук, палив у її присутності, навіть коли вона завагітніла. Коли Марина робила йому зауваження, він щиро дивувався: його поведінка здавалася йому абсолютно нормальною. І дійсно, він завжди був таким, Марина тільки тепер це зрозуміла…

Особливості світосприймання, життєві цінності, стратегії подолання труднощів передаються від одного покоління до іншого.

Батьківська сім’я є найбільш доступним взірцем для спостереження, який за певних умов стає зразком для наслідування. Сформованість в особистості неусвідомлюваних тенденцій до відтворення моделі батьківської сім’ї може суттєво вплинути на взаємини чоловіка та жінки в подружньому житті. Саме тому в дошлюбний період важливим є знайомство з батьківською сім’єю. Це допоможе глибше пізнати майбутнього обранця. При цьому треба пам’ятати, що певні негаразди в батьківській родині – не вирок для майбутніх сімейних стосунків. Кожна людина при бажанні може змінити свій світогляд і, відповідно до нього, поведінку. Важливим є аналіз і усвідомлення того, що саме потребує змін або розвитку, в якому напрямку потрібно рухатися. Стосунки в парі дають найкращі можливості для цього.

Відомо, що дошлюбний етап впливає на взаємовідносини в майбутній сім’ї. Цей період у взаємодії чоловіка і жінки має свої завдання, саме тому психологи радять максимально використати його для самопізнання та пізнання партнера і дають наступні поради.



  • Аналізувати протиріччя, що виникають у парі.

  • Звертати увагу на прагнення партнера домовлятися.

  • Не будувати ілюзій, що іншу людину можна перевиховати поза її бажанням.

  • Навчитися приймати партнера таким, яким він є.

  • Не уникати труднощів. Спільне подолання важких ситуацій – чудова можливість швидше дізнатися, наскільки обидва партнера готові жити за принципом двостороннього компромісу.

  • Намагатися максимально пізнати іншого. Це буде сприяти кращій взаємній адаптації партнерів.

  • Бути терпимим, уміти прощати.

  • Розуміти користь тимчасової розлуки.

  • Уміти спокійно і доброзичливо сприймати критику та відверто говорити партнеру, якщо щось не подобається.

На етапі утворення сім’ї найважливішим є спільне обговорення Мотивів і Принципів створення щасливої сім’ї, щоб подолати всі протиріччя ще на перших кроках її заснування.

Вважається, що в парі партнери можуть бути різні за віком, фізичними даними, рівнем здоров’я, інтелектом, рівнем освіти та культури, віросповіданням, національністю, професійними інтересами, уподобаннями, захопленнями тощо і при цьому знаходити спільну мову. Але якщо на дошлюбному етапі виникають значні розбіжності в поглядах на призначення чоловіка і жінки, на стиль виховання дітей, бачення функцій сім’ї, то це негативно позначиться на розумінні один одного в подальшому спільному житті. Про такі сім’ї кажуть, що «живуть разом, але дивляться в різні боки».

Внутрішнім суб’єктивним показником сумісності є відчуття в членів сім’ї радості, психологічного комфорту, захищеності, надійності, переживання задоволення від спілкування один з одним. Сумісність пов’язана зі знанням переваг і недоліків один одного, а також їх прийняттям. У щасливих сім’ях, чоловік і жінка добре знають та приймають один одного. Подібність думок досягається не за рахунок нав’язування власних суджень, приниження, ігнорування (тоді про сумісність говорити не доводиться), а в результаті вміння поважати і приймати думку іншого. У випадку несумісності потреба в спілкуванні, у взаємодії членів сім’ї значно зменшується. Відбувається відчуження людей один від одного. Несумісність можна визнати явною, коли люди відкрито намагаються менше часу проводити разом (пояснюючи це зайнятістю на роботі, «невідкладними справами», утомленістю), постійно конфліктують, сперечаються. У такому випадку члени сім’ї «поряд, але не разом».

Сумісність може бути обумовлена як подібністю партнерів, так і виникати завдяки прагненню до побудови гармонійних стосунків. Саме в останньому випадку відбувається особистісне зростання та розвиток партнерів. Навіть якщо в дошлюбний період сумісність – на високому рівні, партнери мають пам’ятати, що стосунки в парі постійно розвиваються та змінюються, тому питання узгодження поглядів, інтересів, ставлень будуть постійно виникати в спільному житті.

Тривале перебування людей разом, навіть при наявності сумісності, може викликати «психічне насичення» один одним, що виявляється в бажанні усамітнитися. У літературі є такий термін «утомленість любові». Вважається, що стосунки в сім’ї будуть міцнішими, коли визнається й поважається право кожного на усамітнення.

Одним із факторів якісних сімейних стосунків є розвиток любові в парі. Кохання має свою динаміку, наявність періодів спаду та підйому почуттів. Так, найбільш бурхливі й сильні переживання притаманні закоханим у перші роки розвитку їхніх почуттів, потім закономірним є спад сили емоцій із періодичним їх посиленням. Поступово відбувається зміцнення подружніх взаємин за рахунок поглиблення їх близькості, теплоти та прихильності. Але так трапляється не завжди.

Як розвивати любов у парі? На це питання намагаються дати відповідь науковці, письменники, філософи. Сучасний простір переповнений різноманітною інформацією, що стосується покращення і збереження стосунків у парі. Інформація найчастіше має вигляд конкретних порад: що сказати, що зробити, як поводитися з коханою людиною. Ці поради малодієві, тому що вони спрямовані на зміну поведінки партнера. Вважається, що любов можна лише отримати від когось. А насправді людина сама є джерелом любові. Любов гармонізує думки, почуття, емоції та поведінку. У стані любові не потрібно думати, що сказати, що зробити, як поводитися з коханою людиною, – усе відбувається природно.

Люди вчаться професій, оволодівають новими спеціальностями, уміннями, навичками, а головному в житті – умінню любити – не вчаться. Любов – це основа життя, і лише навчившись любити можна побудувати щасливу сім’ю, досягнути неабияких успіхів у житті. Для розвитку любові дуже важливим є поширення цього стану на все життя, на кожний його прояв. При цьому необхідним є усвідомлення того, що реалізація всього спектра любові можлива лише при наявності любові до себе. Поки людина не буде достатньо любити себе, вона не зможе подарувати любов іншому. Адже ми можемо ділитися лише тим, що маємо самі в достатній мірі.

Що означає любити себе? Любити себе – це знати, який Я, розуміти, приймати себе, ставитися до себе з гідністю, розуміти своє призначення, бути уважним до своїх бажань, уміти пишатися собою. Любити іншого – означає проявляти те ж саме у ставленні до нього, бачити в іншому продовження себе.

Любові в парі можна і потрібно вчитися. Це наука, і приділяти їй уваги треба не менше ніж математиці чи природознавству. За розвиток любові в парі відповідають обоє, але кожний здійснює це на своєму рівні. Так, жінка наповнюється позитивними емоціями, коли чоловік говорить їй компліменти, дарує квіти, робить щось важливе для неї та для сім’ї. Чоловіка надихає прагнення жінки бути найгарнішою для нього, створення нею комфортної домашньої атмосфери, м’якість, ніжність. Жінкам треба пам’ятати про те, що для чоловіків важливим є саме їх жіночний вигляд, особливо в домашніх умовах. Буває так, що, зустрічаючись із коханим, дівчина намагається показати себе з найкращих сторін (гарно одягається, слідкує за зовнішністю, виявляє лагідність у поведінці, завжди привітна, усміхнена). Через деякий час після одруження жінка втрачає інтерес до власної зовнішності, особливо це стосується «домашнього вигляду», стає роздратованою, адже важко зберігати оптимізм у ситуації подвійної зайнятості (на роботі й удома). Жінки часто перестають слідкувати за собою, орієнтуючись на стереотип «заміж вийшла, отже, місія виконана». Чоловік, зі свого боку, відчуває розчарування, адже він зустрічався з жінкою, котра його надихала, а виявляється, що одружився на зовсім іншій. У цій ситуації чесне обговорення взаємних очікувань, розподіл домашніх обов’язків дасть можливість не лише відновити втрачені почуття, а й перевести їх на якісніший рівень. Чоловіку і дружині важливо знати: якщо головним у сім’ї стає побут, сімейні обов’язки, то рано чи пізно відбувається охолодження у стосунках, приходить утома, звикання до партнера – і життя перетворюється на «сірі будні».

Дуже часто чоловік і дружина забувають про те, що основна мета подружжя – особистий розвиток, і як наслідок – збільшення любові, створення Простору Любові (простору, в якому любов буде поширюватися). Чим більший Простір Любові, тим більше має бути свободи. Здається, це парадокс, однак у житті ми легко знаходимо підтвердження цьому: якщо немає свободи – любов сходить нанівець. Без любові свобода перетворюється в розпусту, а без свободи любов стає обов’язком, повинністю, породжує відчуття власності. Якщо із самого моменту зародження стосунків між чоловіком і жінкою є свобода, то такі стосунки не будуть залежними, у них не буде бажання перетворити партнера на свою власність. У справжньому коханні єдність двох здійснюється при збереженні цілісності особистості та індивідуальності кожного. У незрілому коханні єдність досягається за рахунок порушення цілісності у взаєминах, підкорення і володарювання. Отже, свобода збільшує любов у парі – чим більше свободи, тим більше любові.

Як розвивати свободу? Бути вільним – означає з радістю (щиро і чесно) дозволити партнеру жити, як він того хоче. Свобода пов’язана в першу чергу з повагою до себе та до іншого. При цьому самому треба бути вільним від будь-яких негативних емоцій, образ, осуду, неприязні, різних залежностей. Але свобода передбачає відповідальність за все, що робить людина. Отже, любов, свобода і відповідальністьоснова взаємовідносин у парі.

Можна спостерігати, що в щасливих сім’ях гармонійні стосунки складаються ще в дошлюбний період, а шлюб допомагає глибше і яскравіше розкритися кожному у відносинах. Люди, які прожили тривалий час у парі, стверджують, що щастя в сім’ї – не дар, котрий дається сакральною силою. Це прагнення обох зберегти і примножити любов, допомогти один одному розкритися; це позитивна включеність в інтимний світ партнера, повага до свободи іншого.

Виходячи із зазначеного вище, можна зробити висновок, що основними необхідними умовами Щасливої Сім’ї є:



  • єдиний еволюційний світогляд партнерів;

  • єдині цілі, що влаштовують обох членів подружжя, на близьку й далеку перспективу;

  • чесність у відносинах;

  • розвиток любові і свободи в парі;

  • дотримання Природної системи сімейних цінностей;

  • єдині Принципи і Мотиви щасливої сім’ї;

  • щирі й шанобливі стосунки з родом і всіма родичами;

  • гарне фізичне здоров’я кожного члена сім’ї;

  • матеріальний добробут;

  • творча реалізація пари;

  • розвиток масштабності мислення в парі (думай і роби для інших так, як для себе, а для себе – як для інших);

  • постійний розвиток усіх перерахованих пунктів.

Більшість розлучень, особливо в молодих сім’ях, відбувається тому, що люди не усвідомлюють, що саме їхня сім’я могла би бути тим простором, у якому вони, за умови любові та свободи, терпіння і розуміння, були б щасливими й могли реалізувати свої найбільші можливості, відчувати радість і затишок.

Для збереження й розвитку любові в парі варто знати, як із закоханості виростити любов. Із цією метою ми наводимо порівняльний аналіз любові та закоханості, щоб показати шлях, яким можна іти у творенні Щасливої Сім’ї.




Закоханість

Любов

1. Закоханість це задатки, любов це здібності й талант

Паростки любові закладені в кожній людині. Закоханість – це «повітря, їжа і вода» особистості

Любов – мистецтво, якого вчить життя. Любов потребує глибокого розуміння іншого – мудрості

2. Закоханість це емоційно почуттєвий стан, любов це творчість

Закоханість має зв’язок з еротичним почуттям (тобто усвідомлену чи неусвідомлену сексуальну мотивацію)

Любов – це енергія, яка народжується в серці, що спрямовує людину до об’єднання та єдності, до перетворення і народження нового

3. Закоханість це перебування в певному образі (ролі), а любов істинне обличчя

Перше знайомство відбувається в «масках», відносини мають вигляд «гри за правилами»: запрошення в кіно, кафе, дарування квітів тощо

Любов передбачає вихід за кордони ритуалу, необхідність самостійно будувати унікальні стосунки з урахуванням недоліків і слабкостей партнера

4. Закоханість це ідеалізація, а любов прийняття

Під час закоханості можлива ідеалізація образу партнера, сексуальних відносин, зовнішності, своїх цілей, здібностей

Той, хто кохає, сприймає об’єкт любові таким, який він є

5. Закоханість це юність, а любов зрілість

Закоханість – сентиментальне почуття, яке людина може відчути незалежно від досягнутого рівня зрілості

Любов проявляє свої найкращі властивості в стосунках емоційно зрілих людей, творчо орієнтованих, тих, які постійно й активно розвивають свою індивідуальність

6. Закоханість короткочасна й одноманітна, а любов тривала й різноманітна

Поверхове почуття, що швидко минає

Любов із роками стає все міцнішою

7. Закоханість такий стан, коли не розумієш, за що любиш, а любов коли усвідомлюєш, заради чого

Закоханість – це емоційно-почуттєвий стан перебування в «рожевих окулярах»

Любов – це енергія накопиченого досвіду, універсальний принцип розвитку людини


Практична робота

Рольова гра пов’язана з усвідомленням підлітків себе як майбутніх сім’янинів.

Вправа «Сімейний акваріум».

Вправа яскраво ілюструє, як учасники уявляють взаємостосунки в майбутній сім’ї.

Мета:


  1. Дати можливість учням приміряти сімейні ролі.

  2. Сприяти набуттю навичок вирішення сімейних питань.

Вчитель поділяє учнів класу на три великі групи, кожна з яких утворюватиме велику «сім’ю»2. Кожна сім’я по черзі займає в аудиторії центральне місце (акваріум). Вчитель повідомляє про уявну проблемну ситуацію, що існує в «сім’ї». Він дає вказівку самостійно розподілити сімейні ролі між членами малої групи. Інші дві групи учнів спостерігають за тим що відбувається в акваріумі. Вчитель наперед звертає увагу спостерігаючих на такі особливості поведінки учнів в акваріумі: повага один до одного, лідерство, стратегії поведінки кожного учасника, вміння знаходити компроміс, виявлення чоловічих та жіночих якостей. Коли рольова гра закінчена, відбувається обговорення відтвореної ситуації.

Варіанти проблемних ситуацій:



  1. Дідусь, що проживає у селі, захворів, але не хоче їхати у місто до дітей і там лікуватись. Треба вирішити, хто поїде допомагати дідусю, і чи варто це робити?

  2. Чоловік і дружина студенти. Матеріально забезпечує родину мати дружини, постійно дорікаючи при цьому зятю, що він «сидить у неї на шиї». Дружина при цьому мовчить. Батько дружини не хоче давати гроші, але боїться заперечувати своїй жінці.

  3. В сім’ї двоє дітей. Дружина звинувачує чоловіка, що він мало приділяє їм уваги. Чоловік вважає, що діти «ситі», «одягнені», гарно навчаються в престижній школі. Що ще потрібно? Теща приїжджаючи на вихідні у гості, підтримує дочку, а тесть – зятя.

  4. Чоловік робить кар’єру, багато часу проводить на роботі. Дружині здається, що насправді чоловік уникає стосунків з нею, а робота – це лише прикриття. Вона весь час дорікає цим чоловіку. Жінка починає виказувати ревнощі до жінок на роботі.

  5. Дружині 21 рік, і їй запропонували високооплачувану перспективну посаду. Вихід дружини на роботу значно покращить фінансовий стан сім’ї. Але чоловік проти цього, адже у них є маленька дитина, яку доведеться віддавати в дитячий садочок.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   10   ...   13


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка