Навчально-методичний посібник до навчальної програми «Сімейні цінності»



Сторінка4/13
Дата конвертації15.04.2016
Розмір3.05 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13
Тема 6. Поняття про маскулінність (2 години)

Якості чоловіка. Біологічне і соціальне в розвитку особистості. Поняття статі. Уявлення про маскулінність. Формування образу «Я» як чоловіка. Статево-рольові еталони і форми адекватної самореалізації. Ініціація. Типовий чоловічий образ. Практична робота. Виконання вправ на ідентифікацію себе з певною статтю.


Учень:

  • розкриває зміст понять «стать», «маскулінність», «ініціація»;

  • називає типові якості чоловіка;

  • розрізняє біологічне і соціальне в особистості;

  • характеризує статево-рольові еталони чоловіка і форми їх адекватної самореалізації;

  • ідентифікує себе та інших з певною статтю.

В останні півстоліття дослідженню біологічних (природних) і соціально-психологічних особливостей прояву чоловічих і жіночих якостей у відносинах і поведінці приділяється дуже велика увага, особливо в західних країнах. Саме в західній літературі виникла традиція розділяти поняття «біологічна стать» (sex) і «соціальна стать» (gender).

Термін «гендер» утворений від латинського «gender» – «рід». Іще в 1970-ті роки у вітчизняних словниках слово «gender» перекладалося як граматичний рід (іменники чоловічого і жіночого роду). Переклад «стать» давався з позначкою «жартівливе». Нині в англомовній культурі цим словом позначається комплекс явищ: розподіл ролей і функцій між чоловіками та жінками в суспільстві, співвідношення їхніх соціальних статусів, а також існуючі в культурі уявлення про сутність і ознаки маскулінності та фемінності

У вітчизняній літературі поняття «гендер», «гендерні відмінності», «гендерні особливості» з’явилися відносно недавно. Вони відображають соціально-культурні питання у взаєминах чоловіка і жінки, показують, що значить бути справжнім чоловіком і справжньою жінкою в умовах конкретної культури й часу. Для позначення таких якостей використовуються терміни «маскулінність» і «фемінність». Ці іноземні слова довелося ввести тому, що подібні за змістом слова «мужність» і «жіночність» як в українській, так і в російській мовах мають явне оцінне, побутове забарвлення. Крім того, застосування позначень «маскулінність» і «фемінність» відобразило традиційне прагнення наукового середовища до іноземних термінів і відділенню себе від побутової мови. У цьому розділі ми вирішили врівноважити ці терміни і розглянути їх з точки зору стереотипів, що сформувалися у свідомості багатьох людей. Розуміючи, що йде від природи чоловіка й жінки, а що – від постійно нав’язуваних нам стандартів поведінки і мислення у взаєминах між статями, ми зможемо будувати сім’ю більш усвідомлено й конструктивно.

Наукові дослідження показують, що існують типові маскулінні та фемінні риси. З різних причин вони проявляються в чоловіків і жінок у різних поєднаннях і пропорціях, визначаючи характер поведінки і впливаючи на взаємини між цими характерними проявами. Що ж ці знання нам дають?

Завдання полягає в тому, щоб розглянути типові риси в чоловічій та жіночій поведінці, навчитися їх усвідомлювати, а також враховувати в процесі самопізнання, саморозвитку та при побудові міжособистісних і сімейних відносин.

При цьому важливо враховувати, що багато особливостей суспільного поділу праці, професійної спрямованості чи захоплень, а також способи чоловічого та жіночого самоствердження і самовираження формувалися протягом тисячоліть. З одного боку, у сучасному світі вони руйнуються і змінюються, з іншого – присутні у безлічі стереотипів сприйняття, оцінок, ностальгічних уявлень. Крім того, майже всі традиційні прояви маскулінності і фемінінності чітко простежуються в поведінці підлітків, а також у чоловіків і жінок, які не досягли повного психічного розвитку.

Дослідники виділяють у психології чоловіка і жінки безліч особливостей: у сприйнятті світу, інтерпретації подій, ставленні до різних справ (нагадаємо, що ці прояви в різних пропорціях характерні для представників обох статей).

Суперечки і дослідження в гендерній психології точаться навколо питання про ступінь переваги природних або набутих у процесі виховання рисах мужності і жіночності. Що змушує хлопчиків вибирати в іграх машинки і зброю, а дівчаток – ляльок і вишивання? Природні схильності чи іграшки, які купують батьки? Що змушує молодих людей іти на важкі операції з переробки власної фізіологічної статі? У чому причини того, що нині різко зростає кількість гомосексуальних відносин та одностатевих шлюбів?

Дослідники вбачають тут вплив двох чинників. Перший фактор – природні, біологічні чинники, у тому числі вплив деяких продуктів на зразок пива, ліків, контрацептивів на гормональну сферу і навіть генну природу людини. Другий фактор – соціально-культурні чинники (феміністичний рух, лібералізація суспільної думки, комерційна спрямованість засобів масової інформації, шоу-бізнесу, спорту тощо).

«Безстатеве» виховання має більш негативний, ніж позитивний вплив на розвиток майбутніх чоловіків і жінок.

Психосексуальний розвиток дитини проходить кілька етапів. У 3–4 роки вона здатна усвідомлено розрізняти стать за одягом, починає сприймати свої статеві органи. Від 4 до 7 років діти активно оволодівають соціальними ролями. Їхні ігри набувають рольового характеру (грають у «когось» – лікаря, продавця, водія, дочки-матері тощо). Дослідники приділяють особливу увагу цьому періоду, коли формується гендерна самооцінка дитини та її майбутні сексуальні вподобання. У цей період закладається модель поведінки чоловіка і жінки. Вона формується на підсвідомому рівні в процесі сприйняття дитиною взаємовідносин між батьками, ідентифікації з поведінкою батька чи матері.

У 5–6 років дитина усвідомлює власну статеву приналежність, починає цікавитися, як вона з’явилася на світ.

Вік від 7 до 11 років – це період активного інтелектуального розвитку, коли формується здатність до абстрактного мислення. Дитину цікавлять питання походження людини. З 9 до 11 років виникає інтерес до взаємин чоловіка і жінки, поступово починає змінюватися тіло дитини.

Приблизно з 12 років відзначається повна статева відособленість, починається період швидких гормональних змін.

Від 11 – 12 до 18 – 19 років дитина стикається, як зазначає класичний психоаналіз, із пробудженням «любові і ревнощів» до батьків. Успішне вирішення цієї проблеми залежить від того, чи знайде вона предмет любові серед власного покоління. Підлітки можуть створювати для себе уявний ідеал сім’ї, релігії, суспільства, у порівнянні з яким значно програють далеко не досконалі, та реально існуючі сім’ї, релігії й суспільства. Таким чином, підліток – це нетерпимий ідеаліст, котрий вважає, що створити ідеал на практиці не важче, ніж уявити його в теорії.

Дослідники вважають, що параметр зв’язку з оточенням, який виникає в цей період, коливається між позитивним полюсом ідентифікації «Я» і негативним полюсом плутанини ролей. Інакше кажучи, перед підлітком, котрий виявляє здатність до узагальнень, постає завдання – об’єднати все, що він знає про себе самого як про школяра, сина (дочки), спортсмена, друга тощо. Усі ці ролі потрібно зібрати в єдине ціле, осмислити їх, пов’язати з минулим і спроектувати в майбутнє. Якщо молода людина успішно впорається з цим завданням – психосоціальною ідентифікацією, то в неї з’явиться розуміння того, ким вона є, де перебуває й куди рухається.

Якщо завдяки батькам у підлітка виробилися довіра, самостійність, завзятість і вміння, то його шанси на ідентифікацію, тобто на пізнання власної індивідуальності, значно збільшуються. Протилежна ситуація складається, якщо підліток недовірливий, сором’язливий, невпевнений, страждає через почуття провини й усвідомлення своєї неповноцінності. Тому підготовка до всебічної психосоціальної ідентифікації в підлітковому віці повинна починатися, по суті, з моменту народження.

Якщо через важке дитинство або несприятливі побутові умови підліток не може вирішити завдання ідентифікації й визначити своє «Я», то в нього починають проявлятися симптоми плутанини ролей і невпевненість у розумінні того, хто він такий і до якого середовища належить.

Особлива роль у формуванні статевої самосвідомості належить статево-рольовим уявленням. Неминучий досвід, що залишає глибокий слід у свідомості дитини, полягає в повсякденному спостереженні за своїми батьками. Діти бачать, коли мати займається суто жіночими справами, а тато – чоловічими. Усе це, зрозуміло, допомагає хлопчику або дівчинці зрозуміти власну статеву роль у житті. Ідеться, таким чином, про досвід першочергової важливості у формуванні статево-рольових уявлень і статево-рольової поведінки. Якщо малюк живе у благополучній, спокійній сім’ї, він непомітно сам навчиться нормально сприймати стосунки між представниками різних статей, тому що батьки подають йому гарний приклад. Хлопчик наслідує мужність батька, дівчинка – жіночість матері, і роблять вони це без будь-яких особливих повчань.

Крім того, спостерігаючи повсякденне життя своїх батьків, діти вчаться поводитися з людьми протилежної статі. Якщо в сім’ї панує атмосфера любові, у дитини не виникатиме таємного бажання надати перевагу одному з батьків. І в стосунках з іншими людьми вона не потребуватиме нездорового сурогату того, чого їй бракує вдома. Щаслива сім’я зміцнює відповідні уявлення дитини про взаємини статей значно більше, ніж цикл лекцій або десяток книг на цю тему. Статево виховані батьки розуміють, що коли дитина висловлює власні міркування і ставить запитання на статеву тему, не слід кепкувати з неї чи обдурювати її. Відповіді на всі дитячі запитання, і статевого характеру в тому числі, повинні бути точними по змісту, стислими й правдивими. Навіть якщо малюк нічого не зрозуміє, важливо, що він побачить і відчує бажання дорослої людини пояснити йому те, що його цікавить. Підростаючи та набуваючи власного статевого досвіду, дитина розумітиме все більше й більше, а готовність дорослого з розумінням поставитися до всіх її проблем, задовольнити її інтерес зіграє свою роль у встановленні довірливих і гармонійних стосунків між поколіннями. Інформація, яку батьки або педагоги надають дітям, відповідаючи на запитання, що стосуються статей і взаємин між ними, має значення лише в тому випадку, якщо дитина відчуває, що дорослі сприймають її як особистість із почуттям власної гідності, не іронізують із неї й не лицемірять. А на таке спроможна лише статево вихована, доросла, зріла людина, яка реалістично сприймає всі деталі власного статевого життя й чесно, у межах дитячого розуміння, пояснює їх дітям.

А що ж є нормою в питаннях статі? Кожен розуміє це по-своєму. Ось де буде доречним судження, що скільки людей – стільки й світів.

Наведемо деякі найважливіші позиції, які, на наш погляд, вирізняють статево культурну, дорослу, зрілу людину.

Статево культурна людина розуміє значення статевої функції в особистому житті. Хоча кожен чоловік має певні жіночі риси, а в кожній жінці є чоловічі, добре адаптована до життя людина відрізняється своєю яскраво вираженою статевою приналежністю і не змінює її. Вона не нарікає на те, що народилася жінкою або чоловіком, і в неї не розвиваються пристрасті, характерні для протилежної статі.

Статева адаптація, як відомо, – істотна частина загальної адаптації, пристосованості до умов життя. Не можна вважати людину статево вихованою, якщо вона не дотримується найважливішої заповіді: «Полюби ближнього свого, як самого себе». Проте людина по-різному спілкується з чоловіками і жінками: не поводиться з чоловіками, як з жінками, і навпаки. Їй не потрібні специфічні відомості про біологічний устрій статевих органів, навіть якщо вона не достатньо обізнана в цій галузі. Її теоретичні уявлення про статеве життя або практичний досвід не настільки важливі для статевої культури – набагато важливіше те, які людина має уявлення про статеву культуру і як ставиться до цієї сторони життя.

Сексуальні стосунки займають важливе місце серед інших бажань і потреб статево культурної людини. Маючи романтичні уявлення та ніжні почуття до близької людини, вона здатна сексуально-тілесно виразити свою любов. Статеве життя сприймається нею як абсолютно природне явище, як прояв здорової життєдіяльності.

Криза, що охопила сучасну культуру, особливо сильно позначилася на інституті виховання. Найбільш яскраво це виявляється в сучасній проблемі підлітків – кризі підліткового віку, грізні симптоми якої ми бачимо в зростанні числа злочинів, наркоманії та самогубств саме серед цієї вікової категорії. Тому багато дослідників звертаються до досвіду минулих культур, аби знайти підказки, моделі та цінні ідеї у вирішенні проблеми підліткової кризи. Сучасні дослідження в антропології, релігієзнавстві та психології різних культур дають багатий досвід.

Одним із найбільш цікавих у цьому плані проявів є практика ініціації дорослішання в давніх культурах. Ініціація – один із «ритуалів переходу», які супроводжували найбільш значимі соціально-особистісні зміни в житті людини: народження, дорослішання, шлюб, зрілість, смерть та ін. Вираз «ритуал переходу» означає, що людина перейшла з одного рівня своєї свідомості, свого досвіду на інший. Фактично ініціація являє собою іспит на готовність до нового рівня своєї особистісної та соціальної зрілості й отримання відповідних інструкцій для правильного проходження наступного етапу життя.

Вважаємо, що доцільно було б звернути увагу на психологічну та соціальну основу цього обряду і, можливо, перейняти не зовнішній, а внутрішній зміст (наприклад, при досягненні повноліття). Адже підліткам, які пройшли не просто формальне отримання паспорта, а отримали нове розуміння життя, внутрішньо переродилися і збагатилися, буде набагато простіше жити в соціумі і формуватися як особистість.

Мужність – сукупність найбільш значимих моральних якостей, форм поведінки особистості, що проявляються в різних сферах її життєдіяльності. Загальними якостями можуть володіти люди незалежно від статі, а специфічні притаманні лише чоловікам і пов’язані з їх взаємовідносинами з жінками в суспільстві та сім’ї.

Виділяють «традиційну» і «сучасну» модель мужності. Зміст першої моделі втілює в собі розуміння мужності як специфіки діяльності особистості. Це – енергійність, діловитість, владність, упевненість, потреба в досягненні мети, прагнення до суперництва, а також сміливість, спритність, воля, сила (як фізична, так і моральна), емоційна стриманість, раціональність мислення.

Друга модель мужності відповідає характеру шлюбно-сімейних відносин, що змінилися, новому, так званому егалітарному типу сім’ї, де права та обов’язки чоловіка і дружини є однаковими. Тобто обоє в однаковій мірі повинні займатися вихованням дітей. Проте при цьому треба виходити з особливостей розвитку і призначення хлопчиків та дівчаток. Хлопчикам необхідно прищеплювати такі якості, як рішучість, витримка, наполегливість, відповідальність і працьовитість.

Коли йдеться про характерні риси чоловіків, порівняно рідко хлопці замислюються над такою якістю, як відповідальність. Тим часом, відповідальність – це не лише знання своїх обов’язків щодо суспільства, колективу, близьких людей, а й готовність дотримуватися їх у повсякденному житті. Та найголовніше, відповідальність – це здатність бути відповідальним за свої думки, слова, емоції та дії. Це показник зрілості.

Ось кілька прикладів, котрі дозволяють зрозуміти природу чоловічої поведінки. Для чоловіка важливо затвердити реальну соціальну дійсність. Для нього дуже важливою є логічність. Звідси прагнення встановити закономірність, знайти формулу, яка чітко пояснює ситуацію. Чоловік добре розуміє емоційний стан інших, якщо може пояснити причину емоцій. Деякі емоції та жіночі сльози виходять за рамки логіки і тому дратують його. Чоловік нервує, коли діють «нелогічно», коли заважають, учать жити; проявляє інтерес, якщо з’являється красива жінка, перспектива, можливість успіху; відчуває ніжність, коли може допомогти й опікувати; радість, якщо перемога впливає на події; задоволення від сексу, їжі, похвали. Чоловіки надають перевагу повідомленню фактів, обмірковують їх і дають раду. Чоловік щасливий, якщо може поділитися своєю справою. Коли він щось робить для жінки, для дому, то цим він виявляє свою любов. Дії чоловіка спрямовані на покращення матеріального стану – це найбільш вагоме свідчення збереження його почуттів.

Завдяки психологічним дослідженням з’ясовано, що чоловіки бояться безпорадності, фізичної слабкості, провалу на роботі; сильних жінок, жінок-начальників, котрі заробляють більше; бояться виявити свої почуття, вважаючи, що ніжність і любов – це слабкість; бояться показати слабкість перед жінкою, тому що чоловікам необхідно завжди бути сильною особистістю.

Досить часто ми спостерігаємо, що в перші роки спільного життя, коли є закоханість, чоловіки більше часу приділяють сім’ї. Але на якомусь етапі розвитку відносин чоловік починає більше прагнути до інакшого проведення часу – його цікавить риболовля, полювання, футбол, лазня, тощо. Якщо в стосунках між чоловіком і жінкою достатньо любові, поваги один до одного, а жінка демонструє інтерес до стану справ чоловіка, підтримує його соціальні прагнення, то ймовірність його участі в різних «чоловічих розвагах» різко знижується. Бажання чоловіка піти із сім’ї може служити показником неблагополуччя стосунків у парі.

Є ще глибша причина такої поведінки – це психічна незрілість. Саме підліткові якості «змушують» дорослого чоловіка шукати собі компанію друзів на шкоду сімейним відносинам. Надмірне захоплення риболовлею, полюванням, спортивними заходами, туристичними походами також показує наявність психічної незрілості. На це дружині варто звернути особливу увагу і будувати більш гармонійні стосунки в сім’ї, всіляко сприяючи становленню психічної зрілості чоловіка.

Типовий чоловічий образ

А тепер на основі викладеного можна створити психологічний портрет чоловіка, або типовий чоловічий образ.



Чоловік – творець, і він стає ним тоді, коли це усвідомлює і відповідно діє: реалізує і постійно розвиває свої найкращі чоловічі якості. Творець – завжди новий. Він не копіює й не повторює, а бере найкраще і на основі цього створює щось своє, нове.

Чоловік постійно розвиває свою масштабність – від малих справ до великих, бачить усі аспекти буття, як зі сторони, так і зсередини. Він знає, що хоче змінити, що прибрати і що додати. Чоловік творить, керуючись принципом «кожна думка і дія приносить щастя й радість мені, моїй сім’ї, моєму роду, моєму народу і світові в цілому». Але чоловік повинен знати, для чого він творить, у нього має бути мета з глобальним сенсом, що стосується всього людства.

Розкриттю чоловічих якостей і талантів сприяє жінка, яка знаходиться поруч. При цьому чоловік творить початковий імпульс, розкриваючи в жінці любов.

У сім’ях, де є такий чоловік, видно всі позитивні показники зростання. Любов у цьому домі розкривається все повніше, дім сповнений яскравих кольорів і позитивних творчих енергій – це простір любові. Діти ростуть легко і природно, спостерігаючи радість батьків, вони випромінюють щастя. Успіх тут є не результатом високих запитів, а наслідком добрих, шанобливих і люблячих стосунків один до одного.

Нижче наведено список якостей справжнього чоловіка, якими, з точки зору авторів, бажано володіти чоловікові. Ці якості дозволяють гарантовано мати і здоров’я, і особисте щастя, і творчу реалізацію, і матеріальне благополуччя, і довге життя. До цих якостей кожен може щось додати й від себе.

Усі перераховані якості в тій чи іншій мірі є в кожному чоловікові. І оскільки, як кажуть в народі, «жінками народжуються, а чоловіками стають», то чоловікові їх потрібно розкривати й розвивати. Людина – це єдина істота на планеті, яка може саморозвиватися, ця властивість закладена в її божественній суті. Створіть необхідний образ чоловіка і слідуйте йому! Відстежуйте щодня прояв або невияв своїх чоловічих якостей, працюйте над ними. Тільки неуцтво і лінь можуть бути перешкодою на шляху саморозвитку.

Чоловік – це той, хто не озирається на інших, хто не повторюється, хто йде своїм шляхом, хто прокладає свою дорогу, адже саме для цього він живе на Землі. Девіз чоловіка – «Ніколи не пробував, але зможу!»

Як же юнакові стати чоловіком?

Шлях один – через усвідомленість і любов до себе.

Любити себе – це усвідомлювати себе (знати хто ти є, у чому сенс твого життя, уміти слухати свою душу, жити відповідно до душі), поважати себе як іншого, уміти бачити себе в іншому, а іншого в собі, бажати іншому того, чого бажаєш собі (тобто усвідомлювати єдність усього людства).

Коли чоловік справді любить себе, він великодушний, від нього постійно походять імпульси у вигляді думок, дій, творчих актів. Він активний, він цікавий, він звучить. Велика душа стане на захист слабкого, забезпечить надійність і вірність слову та справі, візьме на себе відповідальність, додасть справедливості думкам і діям. У поєднанні з активністю великодушність породжує хоробрість, упевненість, рішучість, стійкість, підприємливість.
Практична робота.

Мета: усвідомлення учнями необхідності постійного розвитку чоловічих якостей у хлопців.

Завдання: учитель пропонує учням докладніше розглянути якості, що характеризують чоловіків.

Для цього утворюються дві групи: одна складається з хлопців, а інша – з дівчат. Дівчата пишуть список тих чоловічих якостей, які, на їх думку, повинні бути в їхніх майбутніх чоловіків. Хлопці у своїй групі записують якості, притаманні справжнім чоловікам.

Коли перелік якостей готовий, учитель занотовує назви якостей на дошці, допомагаючи обом групам, у разі необхідності коригуючи й доповнюючи список. Після цього відбувається обговорення, результатом якого є складання психологічного портрета і переліку якостей, що формують справжнього чоловіка. Кожен може його доповнити або змінити, виходячи із власного розуміння ролі чоловіка та мужності.

На завершення вчителеві бажано наголосити, що для того, аби стати справжнім чоловіком (самодостатнім, реалізованим, мужнім, сильним, упевненим) і мати поруч із собою «принцесу», юнакові необхідно проявляти й постійно розвивати свої кращі чоловічі якості. Лише постійний розвиток і робота над собою дозволять йому стати справжнім лицарем!


Чоловічі якості

Великодушність

Ніжність (джентельмен!)

Творчість

Сила духу

Сила фізична

Здоров’я

Мудрість


Почуття гумору

Цілеспрямованість

Хоробрість

Надійність

Щедрість

Активна життєва позиція

Уміння любити (уміння радувати жінку)

Сексуальність

Масштабність

Усвідомленість

Чесність

Доброта


Завзяття

Оптимізм


Хазяйновитість

Самостійність

Інтелігентність

Відповідальність

Гідність

Упевненість

Сучасний світогляд

Сучасність (стиль, мода)

Свобода
Додаткова інформація. Сила, витривалість, хоробрість, мужність, цілеспрямованість та ін. не є жіночими якостями. Грація, загадковість, кокетство і т. д. – не є чоловічими. Але свобода, любов, здоров’я, чесність, доброта, свідомість, творчість, почуття гумору, гідність, сексуальність і навіть ніжність – ці якості властиві особам як жіночої, так і чоловічої статі. Потрібно донести до учнів, що саме завдяки чесності, насамперед перед самим собою, відбувається розвиток особистості.

Таким чином, у процесі колективного обговорення і творчості відбувається максимальне засвоєння теми.


Домашнє завдання

Оцініть розвиненість запропонованих якостей у собі, поставивши оцінки (за 12-бальною системою) і можливі плюси або мінуси. Виявивши нерозвинені якості, працюйте над їх розвитком (наприклад, прожити один тиждень під девізом «я розвиваю здоров’я, або мужність, або щедрість», потім попросити близьку людину оцінити ваші зусилля). Навіть якщо подібні тести проводити для себе лише раз на місяць, то до закінчення року ви матимете відчутний результат.



Тема 7. Поняття про фемінність (2 години)
Якості жінки. Психологічна стать. Уявлення про фемінність. Формування образу «Я» як жінки. Статево-рольові еталони і форми їх адекватної самореалізації. Ініціація. Типовий жіночий образ. Якості, притаманні жінці. Практична робота. Виконання вправ на ідентифікацію себе з певною статтю.
Учень:

  • розкриває зміст понять «фемінність», «психологічна стать», «ініціація»;

  • знає типові якості жінки;

  • розрізняє біологічне і соціальне в особистості;

  • розкриває статево-рольові еталони жінки і форми їх адекватної самореалізації;

  • ідентифікує себе та інших з певною статтю.

Сім’я – перший у часовому аспекті і найбільш близький до дитини вихователь. Вирішальну роль у розвитку дітей зазвичай відводять матері. Проте правильніше було б говорити про сім’ю, а не про одного з батьків, як про вихователя. Внесок матері і батька не визначається кількісною міркою «більше – менше», але істотно залежить від загальної атмосфери в сім’ї, системи цінностей і відносин дорослих членів сім’ї один щодо одного й до дитини.

Після народження дитини у батьків формуються певні стереотипи: вони вбачають у поведінці дитини ознаки відповідності або невідповідності тому, якими в їх розумінні повинні бути хлопчик чи дівчинка. Відповідність заохочується, невідповідність зустрічає опір. Батьки кажуть: «Ти – дівчинка, а дівчата...» Вважається, що батьки більше ідентифікують себе з дитиною своєї статі й хочуть бути моделлю для неї. На спілкування з дітьми переноситься стиль відносин між статями: батьки ставляться до дочок у деякому розумінні як до маленьких жінок, а матері до синів – як до маленьких чоловіків.

Перше примітивне усвідомлення своєї статі з’являється в дитини приблизно в три роки. Від батьків вона чує: «Будь охайною, ти ж дівчинка». У шість років у дівчинки починається процес формування образу жінки, який супроводжується певними змінами поведінки та виявами характеру. Взірцем для неї стає мати: весела, оптимістична чи сумна, пригнічена; привітна чи роздратована; щедра, гостинна чи скупувата, відгороджена від інших; романтична чи практична тощо. Гарні стосунки з матір’ю виробляють у дівчинки почуття жіночої гідності, впевненості у собі. Якщо ж між ними не налагоджені стосунки, то дочка не відчуває теплоти, емоційної близькості, захищеності. Так трапляється тоді, коли мати надто сувора чи байдужа до дитини, не приділяє їй достатньо уваги. Мати не користується авторитетом і в тому випадку, якщо зазнає в сім’ї принижень.

У разі, коли через певні причини в дівчинки з матір’ю зіпсовані стосунки, а у відносинах з батьком, навпаки, усе гаразд, то в її статево-рольовій орієнтації переважатиме батьківський образ, засвоюватимуться й уводитимуться в характер суто чоловічі якості.

У цілому ж, відсутність необхідного взірця жіночності в сім’ї призводить до виникнення в дівчинки, а згодом і в майбутньої жінки, почуття невпевненості в собі, неповноцінності, вини, залежності від чоловіка тощо. Ця образа функціонує на глибокому підсвідомому рівні й досить важко піддається корекції. Є багато жінок, яких природа наділила і добротою, і розумом, і гарною зовнішністю, а взаємини з чоловіками в них не складаються через занижену самооцінку, страх самотності тощо. З досліджень психологів випливає, що жінки, більше ніж чоловіки, бояться самотності, втрати привабливості, старості; бояться бути покинутими, стати жертвою насильства; бояться помсти й тому уникають сварок, у суперечці відчувають докори сумління; бояться зіпсувати стосунки, звинувачують себе в розладах.



Фемінність – це властивість особистості, що передбачає відповідність жінки власній психологічній статі, дотримання жіночих статево-рольових норм, цінностей, установок, а також типової для жінки поведінки.

Психологічна стать – це ставлення людини до себе як до чоловіка чи жінки, усвідомлення і прийняття власної статевої приналежності, засвоєння стереотипів маскулінності та фемінності. Стать, у психологічному розумінні, – це перша категорія, у межах якої дитина усвідомлює себе, своє «Я», починає говорити про себе як про хлопчика чи про дівчинку.

Часто батьки починають цілеспрямоване статеве виховання дітей тільки з початком їх статевого дозрівання. Але загальний характер почуттів, цінностей, ідеалів, стиль поведінки дівчаток і хлопчиків виявляється й на попередніх етапах життя, у процесі психічного розвитку дитини, а головне – завдяки спілкуванню з дорослими й ровесниками.

Дитяча індивідуальність проявляється через статево-рольовi вияви. Тому, враховуючи складність і делікатність статевого виховання в дошкільному віці, визначимо деякі методи, котрі сприяють реалізації його цілей і завдань. Одним із методів педагогічної взаємодії в дошкільному віці, який часто використовується, є особистий приклад. Він також підходить для статевого виховання дітей-школярів. Його застосування витікає з вікових та індивідуальних особливостей – невеликий життєвий і соціальний досвід, гнучкість особистісної моделі поведінки, сильно виражені наслідування та емоційний відгук, які проявляються при статевому вихованні. Якою б маленькою не була дитина, наслідування дій людей, котрі її оточують, має вирішальну роль для засвоєння нею статевої поведінки. Дитина орієнтується на модель дій дорослих і поступово окреслює власну лінію статевої поведінки.

Молодший шкільний вік – період від сформованої статевої ідентичності до початку статевого дозрівання, тобто від 6 – 7 до 11 років. Протягом цього періоду відбувається перехід від адаптації до індивідуалізації. Для хлопчиків і дівчаток однаковою мірою характерне розширення кола і зміна якості спілкування, поява нових – шкільних обов’язків, підвищення інтелектуального й емоційного навантаження, застосування критеріїв самооцінки та багато іншого.

М. Хьюз відзначав, що на першому році навчання хлопчики частіше, ніж дівчатка, відчувають труднощі в емоційній адаптації, координації рухів, мовленні, проявах наполегливості. На другому році навчання дівчатка перевершують хлопчиків у мовних завданнях, поступаючись їм у моторних навичках і розвитку просторової пам’яті.

Низка досліджень продемонструвала, що хлопчики краще проявляють себе у виконанні завдань, які вони вважають «чоловічими», а дівчата краще справляються з «жіночими», на їхню думку, завданнями. Хлопці демонструють більший інтерес до завдання при матеріальному, а дівчата – при емоційному заохоченні успіху. Звернувшись до дорослого життя, ми побачимо таку ж картину: жінки, як правило, з іронією ставляться до того, що чоловіки надають великого значення різноманітним відзнакам.

Дівчата акуратніші за хлопців, більше схильні відповідати вимогам дорослих і завойовувати авторитет, подобатися оточуючим. Вони значно ближчі до умовного портрета «гарного учня». «Поганий учень» – це своєрідний хлоп’ячий статус. Дівчата досить швидко засвоюють поведінку так званої «некритичної переваги» над хлопцями, що спотворює статеву соціалізацію.

У своєму колі дівчата обговорюють літературних і реальних «принців» та «лицарів», колекціонують портрети артистів, співаків і в кого-небудь із них «закохуються», заводять щоденники, де записують цікаві пісні, вірші, що часто здається дорослим примітивним. У дівчаток виникає особлива потреба близькості з матір’ю. А от потреба близькості з батьком (чи дорослим, який його замінює) у дівчат в цьому періоді життя далеко не завжди займає належне місце.

І для дівчат, і для хлопчиків молодший шкільний вік – це час статево-рольового розвитку через самовизначення в системі статевих відносин. Цей розвиток включає виникнення інтересу до протилежної статі, що виявляється у своєрідному залицянні. Його своєрідність можна зрозуміти, якщо врахувати, що цей потяг часто викликає протидію відштовхування. Хлопчику треба показати дівчинці, що він виділив її серед інших дівчаток і звернути її увагу на себе, при цьому не викликавши осуду однолітків. Ці внутрішні суперечливі завдання врівноважуються через систему агресивних (хлопці) і оборонних (дівчата) дій. Іноді хлопець у відповідь на запитання, навіщо він смикнув дівчинку за косу, відповідає: «Бо вона мені подобається». Таке усвідомлене пояснення у вустах дитини – скоріше виключення з правил, але виключення, яке унаочнює саме правило. Серйозних конфліктів між дітьми це залицяння не викликає. Навпаки, відсутність його може викликати в дівчинки почуття власної непривабливості. Дівчата часто самі провокують хлопців на такий прояв уваги, усіляко жартуючи над ними. Іноді ж, нагадуючи тим самим дорослих жінок, вони беруть ініціативу на себе. В останні 10–15 років це трапляється раніше і частіше, відображаючи особливості прийняття статевих ролей у культурі молодших підлітків.

По досягненню 9–10 років відносини між хлопцями і дівчатами виходять на новий рівень. Це пов’язано з формуванням у молодших школярів уявлень про те, яким повинен бути хлопець і якою повинна бути дівчина. Природно, що уявлення дівчат про хлопців і про себе не співпадають з уявленнями хлопців про дівчат і про себе. У зв’язку з цим накопичуються взаємні претензії і негативні відчуття один щодо одного (розчарування, образи, злість, заздрість тощо), накопичується досвід конкуренції і суперництва. Тому навіть за наявності взаємних симпатій діти соромляться їх відкрито проявляти.

У молодшому шкільному віці характер починає проявлятися більш чітко й виразно. У 10-річному віці хлопчики більш екстраверті, а дівчата більш нестабільні і менш щирі. При сторонніх дівчата менш охоче розкривають своє «Я». Хлопці, в порівнянні з дівчатами, – активніші й наполегливіші, більш напружені й схильні до ризику, менш відповідальні й чуттєві, менше себе контролюють. Саме тому, статеве виховання має на меті глибше проникнення в характер особистості хлопчика чи дівчинки, а не безстатевої дитини «загалом».

У сім’ях молодших школярів простежується тяжіння хлопчаків до батька, а дівчат – до матері. Це треба обов’язково використовувати для виховання міжособистісних відносин. Спільні заняття чоловічою або жіночою справою наближують дітей до батьків і дають певний поштовх до відвертих розмов на важливі для дітей проблеми. Немає сумнівів, що в цьому віці дуже важливе місце займають особисті вчинки та поведінка дорослих. Які б гарні слова не говорив батько синові про повагу до жінки, син буде керуватися зразками реальної поведінки свого тата.

Усвідомлені ідеали жіночності в дівчат починають складатися у підлітковому віці. Фізіологічні зміни змушують дівчинку ще раз осмислити питання статевої належності. Вторинні статеві ознаки радують її і хвилюють. Чи все в неї розвивається правильно, чи приваблива вона, чи жіночна? Дати об’єктивну відповідь на ці та інші запитання не кожній під силу. Це і штовхає деяких дівчат на експериментування зі своєю зовнішністю і поведінкою. Критерії жіночої привабливості, як правило, дуже завищені, і від цього страждають майже всі підлітки. Саме в підлітковому та юнацькому віці формуються свідомість і самосвідомість, загострюється інтерес до протилежної статі, опановується сфера романтичних стосунків.

Кожному віку властиві певні ініціації, що дозволяють дитині виходити на новий рівень дорослості. Про це більш детально розповідалося в попередній темі. Бажано було б, щоб вчитель опитав кожного учня, який захоче розказати, чи були в його житті ініціації за віковими періодами і як вони проходили.

Статеве виховання має проводитися комплексно – як у школі, так і вдома. Дуже важливо, аби не було розбіжностей між тією інформацією, яку учень отримує в школі, і тією, що отримує вдома, тобто щоб відповіді на запитання дітей були приблизно однакові, але ні в якому разі не суперечили одна одній. Для цього доцільно проводити співбесіди батьків з учителями з проблем виховання, у тому числі й статевого.

Процес дорослішання дівчат супроводжують дружба, романтична закоханість, потреба в інтимно-особистісному спілкуванні з ровесниками. Залицяння має здебільшого ритуальний та ігровий характер. Перші побачення й освідчення в коханні символізують для дівчинки її входження у світ дорослих, а також свідчать про жіночу привабливість і повноцінність. Увага хлопчиків є для неї важливим критерієм жіночої досконалості. У спілкуванні з представниками протилежної статі дівчинка-підліток реалізує насамперед потребу виявляти і стверджувати свою жіночність. Саме в цей час чітко проявляються (якщо вони сформовані) «суто жіночі» риси: ніжність, делікатність, чуйність, увага.

Жіночність – сукупність найбільш значних, привабливих якостей особистості жінки, які виявляються в різних сферах життєдіяльності: роботі, сім’ї, стосунках із чоловіками, з іншими людьми. Це м’якість, ніжність, терпимість, які властиві жінці-дружині, матері. Завдання жінки полягає в тому, аби подобатися чоловікові, і саме тому вона має намагатися бути привабливою для нього. Її могутність – не у фізичній силі, а в чарівності. Якщо для чоловіка однією з найважливіших якостей є відповідальність, то для жінки – стан любові, в якому вона перебуває, адже жінка – це і є любов, це берегиня сім’ї. Та ці якості не завжди даються природою. Їх слід формувати, виховувати з дитячого віку.

Величезну роль у розкритті жіночності відіграє кротость (лагідність), що ґрунтується на мудрості, розумінні жінкою своєї божественної суті, свого призначення у творенні життя і в житті чоловіка. Лагідність – це вміння творити життя в стані любові.

Сьогодні це – забута якість, хоча раніше була важливою характеристикою жінки. Чоловіки прагнули кротость перетворити в покірність, тим самим позбавивши жінку мудрості. Принижені жінки революційним шляхом домоглися рівності, в результаті чого втратили цю чудову якість, а з нею й жіночність.

Лагідність – це особлива жіноча якість! Справжня жінка ніколи не сперечається, не доводить, не намагається управляти ситуацією, оскільки знає, що все у світі створено для неї, для реалізації її бажань і мрій. Їй не треба наполягати на істині – вона і є істина! Жінка завжди права. А швидкість реалізації її бажань залежить від якості простору, який вона формує повагою і любов’ю до себе й до чоловіка, котрий утілює її бажання і мрії. У цьому просторі важливим елементом є свобода. Кротка жінка вільна сама й не порушує свободи чоловіка.

Жінка передає в мові не стільки інформацію, скільки ставлення, міркує вголос. Вона виявляє великий інтерес до людей і цінує взаємини. Найчастіше їй потрібна не порада, а співчуття. У спілкуванні жінці важливо поділитися переживаннями, емоціями. Небалакучість жінки чоловіки часто сприймають як знак збайдужіння до себе. Для чоловіка важливо утвердити реальну, соціальну дійсність, а для жінки – створити зручну для себе реальність (іноді ілюзію). Тому дуже важливо, щоб чоловік опікувався душевним, емоційним і фізичним станом жінки. Щоб жінка почувалася комфортно, їй потрібно якомога більше часу перебувати в стані любові.

Кротка жінка не напружує навколишній світ своїм невдоволенням, критикою й осудом. Вона тонко сприймає гармонію світу і творить її. Вона також любить і розуміє навколишній світ, оскільки знає, що той вибудовує умови для втілення її мрій.

Наявність кротості, а відповідно й жіночності, визначається тим, як поводяться чоловіки в присутності такої жінки: як вони ставляться до неї та один до одного. Поряд із такою жінкою чоловіки стають Чоловіками і проявляють свої найкращі якості.

Наведемо яскравий уривок із роману А. Берсеневої «Капитанские дети».1

«Разговор про мадам Бювье продолжился за столом.

Непонятно, что это в ней такое, повторил Георгий.



Он действительно не мог объяснить даже себе самому то, что почувствовал в отношении к нему Элен – и когда она пришла в первый раз с напитками и яблоками, и потом, уже у неё в доме. Это была не просто предупредительность доброжелательной хозяйки к гостю, пусть даже для неё и приятному, а что-то другое... Но что – Георгий не понимал.

Что значит её особенное, чуткое внимание к каждому его желанию, её стремление каждое его мелкое желание предупредить и выполнить? И ведь это не было кокетливым вниманием женщины, которая хочет понравиться мужчине, такое и в голову не могло прийти при взгляде на Элен и её спокойного, добродушного мужа.

Он попытался объяснить все это Вадиму, но тот, оказывается, и без объяснений понял, о чем речь.

А! – улыбнулся он. – Ты тоже заметил? Так у них воспитывают девочек. Воспитывали, вернее, молодые-то уже другие, хотя и среди них встречаются... Я помню, когда первый раз это увидел, растерялся даже.

А что – это? – спросил Георгий.

Да уважение к мужчине, – объяснил Вадим. – К самому факту его существования. У Лиды – это жена моя бывшая – подружка была, француженка, и она нас пригласила в гости. Мы тогда только-только МГИМО окончили, а это ведь при советской власти было, хоть я по Франции и специализировался, а сильно за границу не разъездишься, да и ездили всегда группой, под присмотром. А тут – вдвоём в Париж, да еще в семью... В общем, много было ошеломительного. И вот у неё, у подружки этой, была бабушка. Такая, знаешь, дама, про которых я только в книжках читал, хотя и моя гран-мама не посудомойкой была. Кое-кто за ней ухаживал, Ситроен ей покровительствовал, Пикассо портрет её написал, Прокофьев музыку посвятил... Одним словом, людей она повидала. Выходила бабушка к завтраку с такой причёской, как будто только что не из постели, а от куафёра, на пальцах кольца такие, что сразу Марию-Антуанетту вспоминаешь, надушена совсем чуть-чуть, и отнюдь не «Красной Москвой», а уж манеры! В общем, аристократка по полной программе. – Вадим рассказывал неторопливо, то и дело подкуривая трубку, и смотрел при этом не на Георгия, а на огонь в камине… – И вот эта дама со мной себя держала так, будто я её своим визитом невесть как осчастливил. И даже не визитом, а вот именно самим фактом своего существования. То есть она и с Лидой, конечно, была любезна, но совсем не так. Лидка фыркала всё: что это она, мол, как женщина Востока какая-то – удобно ли будет вашему мужу, если я... да как ваш муж отнесется к тому, чтобы... И всё это не с заискиванием, Боже упаси, но с таким, знаешь, живейшим ко мне вниманием. Я этого тогда понять не мог; в институте ведь нам ни о чём таком не рассказывали. Это уже потом, когда во Франции работал, начал постепенно соображать, да и объяснили мне... Их так воспитывали; что женщина от мужчины может совершенно не зависеть ни материально, ни социально, но вся её жизнь от него зависит всё равно, а если мужчину не уважать, то он превратится в ничтожество, и она будет несчастна со всей своей материальной независимостью. Потому что в мужчине есть что-то, чего в женщине нет, и что, безусловно, достойно её интереса и уважения.

Странно всё-таки, – удивился Георгий. – А мне, знаете, наоборот кажется. Что в женщинах что-то такое есть, чего мы не знаем и знать никогда не будем. Мне они более содержательными кажутся, – улыбнулся он.

Так ведь это процесс взаимный, – кивнул Вадим. – Во Франции, во всяком случае. Я-то всё это только со стороны знаю, в личной своей практике ничего подобного не наблюдал»


Практична робота

Мета: усвідомлення учнями необхідності постійного розвитку жіночих якостей у дівчат.

Завдання: учитель пропонує учням докладніше розглянути якості, які притаманні жінкам.

Для цього утворюються дві групи: одна складається з хлопців, а інша – з дівчат. Хлопцям пропонується скласти перелік жіночих якостей, які, на їх думку, мають характеризувати ідеальну жінку. Те ж саме у своїй групі роблять дівчата, котрі записують притаманні жінкам якості.

Коли перелік якостей готовий, учитель записує їх назви на дошці, допомагаючи обом групам, у разі необхідності коригуючи й доповнюючи список. Після цього відбувається обговорення, результатом якого є складання психологічного портрета і переліку якостей, що характеризують справжню жінку. Кожен може його доповнити чи змінити, виходячи з власного розуміння ролі жінки та жіночності.

На завершення вчителеві бажано наголосити, що дівчатам необхідно постійно розвивати в собі названі якості, особливо якщо вони хочуть бачити поряд із собою справжнього «принца на білому коні». Тому що лише за умови постійного розвитку своєї жіночності дівчина може стати справжньою жінкою-берегинею й бути гідною свого лицаря! І як тільки вона буде готова до такої зустрічі, «принц» обов’язково з’явиться в її житті.


Якості, притаманні жінці

Любов (уміння проявляти любов)

Мудрість

Уміння надихати

Уміння захоплюватися

Почуття гумору

Лагідність, кротость (прийняття, згода, довіра)

Ніжність


Сексуальність (грація)

Щирість


Гідність

Культура


Кокетство

Загадковість

Спонтанність

Інтуїція

Легкість

М’якість


Творчість (уміння творити образи)

Свобода


Здоров’я

Масштабність (я + сім’я + рід + народ)

Чуттєвість

Грайливість

Уміння радіти (жінка-свято)

Уміння створювати затишок

Краса в усьому (єдність зовнішньої і внутрішньої краси, привабливість)

Душевність

Сучасність

Скромність

Дбайливість

Чарівність

Доброта

Домашнє завдання

Оцініть розвиненість запропонованих якостей у собі, поставивши оцінки (за 12-бальною системою) і можливі плюси або мінуси. Виявивши нерозвинені якості, працюйте над їх розвитком (наприклад, прожити один тиждень під девізом «Я розвиваю здоров’я, або м’якість, або легкість, або чарівність». Потім попросити близьку людину оцінити ваші зусилля). Навіть якщо подібні тести проводити для себе лише раз на місяць, то до закінчення року ви матимете відчутний результат.



1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка