Навчально-методичний посібник до навчальної програми «Сімейні цінності»



Сторінка3/13
Дата конвертації15.04.2016
Розмір3.05 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13
Тема 4. Родина починається з «Я» (1 година)
Система цінностей сім’ї. Поняття «особистість». Темперамент і його вплив на становлення майбутнього сім’янина. Формування характеру. «Я-концепція» як система уявлень людини про себе і передумова встановлення та розвитку міжособистісних взаємин. Практична робота. Виконання вправ на самопізнання, самоставлення й усвідомлення свого «Я».
Учень:

  • знає і характеризує цінності сучасної сім’ї;

  • розкриває поняття «особистість»;

  • характеризує види темпераменту та способи їх урахування у процесі становлення майбутнього сім’янина;

  • пояснює сутність «Я-концепції»;

  • називає способи самопізнання як передумови встановлення і розвитку міжособистісних взаємин;

  • уміє користуватися різними діагностичними методиками й аналізувати їх результати.

Сім’я завжди була найбільшою цінністю для різних поколінь, у тому числі, й для наших батьків і дідів.

Сім’я впливає на відносини в суспільстві, на характер усіх процесів громадського життя. У сім’ї людина відновлює свої духовні й фізичні сили. У сімейному житті розкривається внутрішній світ, індивідуальні якості особистості. Сім’ї належить щонайперша роль у системі утвердження національних і загальнолюдських цінностей.

Під традиційними сімейними цінностями маються на увазі класичні історичні уявлення про родину, важливість оформлення шлюбу та сталості шлюбних стосунків, народження і виховання дітей, традиційні ролі чоловіка та жінки, вірність, взаємоповага всіх членів родини та стійкий пріоритет збереження шлюбу над розлученням.

Але суспільство розвивається, кожному етапу розвитку відповідає свій тип відносин між близькими людьми і те, що в цих відносинах цінується. Наведемо такий приклад. Коли до XX століття переважала ручна праця, для сім’ї важливою була багатодітність або проживання кількох споріднених родин разом – комусь же треба було обробляти землі, вести колективне господарство. Із приходом XX століття все змінилося. Від кількості членів сім’ї її заможність вже не залежить. На перший план виступає «якість» членів сім’ї: освіта, професіоналізм, соціальний статус. Деякі сімейні пріоритети, такі як багатодітність і проживання кількох поколінь або гілок роду на загальних квадратних метрах, майже відійшли в минуле. Їх місце зайняли нові: наявність невеликої кількості дітей (одна-дві дитини) і бажання вити своє сімейне гніздечко у вузькому колі. Одні з таких змін пішли на краще, інші мають не дуже позитивний вплив, адже втрачається передача сімейних традицій, майже відсутня повага до старших.

Особиста територія це реалізація потреби кожного члена сім’ї в інтимному просторі для самовідновлення та саморозвитку. У наш час криз і хронічних перевтом люди почали більше прагнути до усамітнення і спокою. Небажання молодих сімей жити з батьками в сучасних реаліях цілком виправдане. Але ця цінність згубила іншу – міцні родинні зв’язки. Навіть святкування сімейних урочистостей за одним столом з усією ріднею – сьогодні велика рідкість.

Часто діти не знають імен своїх померлих бабусь і дідусів, племінники – тіток і дядьків. Вихід один – відновити, вивчити, зобразити своє сімейне дерево. Знати своїх предків – це природно, це норма. До того ж ці знання є дуже корисними, адже, вивчаючи коріння роду, відразу видно цінності кількох поколінь: як виходили з різних ситуацій дідусі та бабусі, скільки дітей у них було, чи були вони щасливими. Головне – нікого не засуджувати, адже не було б їх – не було б і нас.

Зміни відбуваються і в наші дні. Більше того, враховуючи сучасний ритм життя, – іще з більшою інтенсивністю.

Сім’я суттєво впливає на психологічне і фізичне здоров’я, щастя, благополуччя та успішність її членів, розвиток дітей, які в сім’ї отримують перші і найстійкіші уявлення про всі аспекти особистого й суспільного життя, моральні цінності, моделі поведінки тощо.

Система цінностей сім’ї створюється подружжям уже на першому етапі спільного життя, де однією з основних цінностей є сімейне щастя. Ця цінність обумовлюється пов’язаною з нею мотивацією – коханням, постійним розвитком чоловічих і жіночих якостей, самореалізацією, потребою мати дітей, взаємовіддачею, любов’ю до інших, свободою, рівністю, дружбою та сексуальністю.

Розглядаючи стосунки подружжя крізь призму духовного самовизначення, можна дійти висновку, що любов між чоловіком і дружиною є головним фактором, який впливає на виховання дитини і сприяє її гармонійному розвитку. Мається на увазі саме любов батьків один до одного, а не любов батьків до дитини. На думку В. Сухомлинського, любов – це могутня сила виховання, здатність відчувати серцем духовні потреби людини, що передається від батька і матері дитині без будь-яких слів і пояснень – лише особистим прикладом.

Повністю поділяємо думку класика, що навчити дитину любити це навчити найважливішого в житті, а тому батьки покликані насамперед стати «вчителями любові» для своєї дитини.

Цінності подружжя значною мірою обумовлені цінностями родин, із яких походять чоловік і жінка. Адже від самого дитинства в особистості формується усвідомлення себе громадянином держави, носієм національних цінностей, що склалися в процесі тривалого історичного розвитку національної спільноти. Однак та обставина, що сім’я відіграє вирішальну роль у формуванні духовності її членів, не виключає можливості впливу самої людини на власний розвиток і поведінку. Щодо кожної окремої особистості духовне життя суспільства – об’єктивне. Воно виступає як частина соціального середовища, звідки людина отримує знання політичних, правових, моральних, естетичних, духовних та інших принципів і норм, які суспільство (держава, школа, сім’я) надає своїм членам. Рівень розвитку духовності значною мірою визначається характером і станом взаємин суспільства та особистості.

Особистість – одне з основних понять психології. У ньому, як правило, відображається людина як свідома істота, що здатна пізнавати і перетворювати дійсність.

Свобода вибору стала необхідною цінністю, маючи яку кожен член сім’ї дає можливість іншому самовиразитися, розуміючи при цьому, що і його індивідуальність не зневажається. Але часто-густо в житті ми стикаємося з обмеженнями свободи. Передусім це стосується жінок і дітей. Причина полягає в тому, що сьогодні жінки нерідко заробляють стільки ж, а то й більше за чоловіків, що й дає їм цю відносну свободу (фемінізм теж зробив свій внесок у проблему).

Що ж до дітей, то вони мислять, творять і бачать речі зовсім по-іншому, ніж їхні батьки, часто набагато свідоміше. Але підліток має усвідомлювати, що його свобода не повинна обмежувати свободу іншого, перетворюючись у насильство.

Побачивши, що діти розвиваються не за роками, старші послаблюють свій вплив на них. Нова цінність непогана, але потрібно розуміти, що до розвитку свободи повинна додаватися відповідальність за свої вчинки. Формувати цю відповідальність у дитини батькові бажано приблизно з шести років, як у дівчаток, так і в хлопчиків. Але чому саме батько? У цьому віці дитина йде до школи і виходить із зони безмежного впливу матері. Жінки більше жаліють дітей, а тому багато чого їм пробачають. Батько ж знає ціну слову, бере на себе відповідальність за нього і може особистим прикладом показати це дитині, тобто навчити. Тато може точно сформулювати запитання: «Навіщо ти це зробив?» та отримати відповідь на нього. І якщо ви почуєте хоч якесь пояснення від дитини в 6 років, то почуєте його і в 16.

Учені і практики визнають, що темперамент – біологічний фундамент, на якому формується особистість як соціальна істота.

Темперамент (від латинського temperamentum – «належне співвідношення частин») – це вроджені властивості нервової системи, що впливають на поведінку і важко піддаються корекції. Їх обов’язково треба враховувати в навчанні, професійній діяльності тощо.

Темперамент характеризують загальна психічна активність (від млявості до високої енергійності), особливості рухових і мовних реакцій, емоційність.

Учення про темперамент виникло у Стародавній Греції. Гіппократ, який заклав його основи, виділив чотири типи темпераменту: сангвінічний, холеричний, флегматичний і меланхолічний.

Якщо людина переважно весела, енергійна, швидко схоплює нове, легко переносить невдачі, впевнено діє й доводить справи до кінця, не любить одноманітності, має гучну, яскраву, живу мову, уміє тримати себе в руках, легко і швидко засинає та прокидається, то, швидше за все, вона – сангвінік. У разі відсутності творчої діяльності у сангвініків можуть сформуватися такі риси як непостійність і поверховість.

Якщо людина надзвичайно метушлива, нестримана і запальна, нетерпляча, кваплива, різка у стосунках з іншими, вперта і примхлива, працює «ривками», говорить швидко, але плутано, володіє виразною мімікою, швидко діє, але буває агресивною, часто відволікається, схильна до різких змін настрою, «легка на підйом», то, найімовірніше, вона – холерик. Там, де відсутні різноманітність і багатство духовного життя, холеричний темперамент проявляється негативно – у роздратуванні.

Флегматик – це людина спокійна, послідовна і ґрунтовна у справах, терпляча, мовчазна, яка має розмірену мову, стримана, завжди доводить справу до кінця, незлоблива, стійка в інтересах; вона повільно включається в роботу і переключається на інший вид діяльності, важко пристосовується до нового оточення, володіє стриманою мімікою. Залежно від розвитку, у флегматиків можуть сформуватися як витримка і вміння глибоко мислити, так і лінощі, байдужість до всього.

Меланхолік – це людина сором’язлива, яка губиться в новому оточенні, не любить самотності, відчуває труднощі у спілкуванні з незнайомцями, довго залишається пригніченою при невдачах, швидко втомлюється, нерідко замикається в собі, дуже тихо розмовляє, вразлива аж до сльозливості, надзвичайно чутлива до схвалення і осуду, підозріла, потайна та покірна. За браком розвитку, меланхолік може перетворитись у боязку і дуже тривожну людину.

Дати відповідь на те, який тип темпераменту кращий, неможливо. У кожного є свої переваги і недоліки. Прояви темпераменту в зрілої особистості залежать від її загальної культури, почуття міри, толерантності, спрямованості, професійної діяльності, вольової активності, а головне – від прагнення до самореалізації та постійного розвитку.

«Я» – результат виділення людиною самої себе з навколишнього середовища, перетворення її на суб’єкт власних почуттів, вражень, діяльності.

«Я» людини починає формуватися в ранньому дитячому віці (2–3 роки) і розвивається в процесі становлення свідомості, спілкування та діяльності. У вихованні дитини слід мати на увазі, що адекватний розвиток усіх складових частин «Я» має дуже важливе значення, оскільки вони є ядром людської особистості. «Я»-концепція – це система уявлень людини про себе, спираючись на яку вона будує свою діяльність і співвідношення з навколишнім світом.

До «Я»-концепції входять такі компоненти: когнітивний (образ своїх якостей, здібностей, зовнішніх рис, соціальної цінності тощо), емоційний (самоповага, себелюбство тощо), вольовий (бажання підвищити самооцінку, добитися поваги, самореалізуватися тощо).

«Я»-концепція складається з таких частин: реальне «Я» (уявлення про себе тепер), ідеальне «Я» (те, яким суб’єкт, на його думку, повинен був би стати, орієнтуючись на моральні норми), динамічне «Я» (те, яким суб’єкт бажає стати), фантастичне «Я» (те, яким суб’єкт бажав би стати, якби це було можливо).

Світ змінюється дуже швидко, а отже, і людині – учаснику процесу життя – теж необхідно мінятися дедалі швидше, відповідно до вимог часу. Прагнення до розвитку означає постійну зміну себе з усе більшим прискоренням. Саме у відносинах з іншими людина розкривається як особистість. Чому люди не завжди прагнуть докладати зусиль для створення дружніх, доброзичливих, заснованих на любові стосунків із кожним, кого зустрічають у своєму житті? Тому що це – найважливіша і найскладніша сфера життя і найважча робота над собою. Саме через це люди часто-густо і сходять із цього шляху, або навіть уникають його.

Прийшов час усвідомлювати беззаперечну цінність гармонійних відносин. Нехай не все виходить одразу. Необхідно визнати важливість для себе такого завдання і спрямувати всі зусилля на його вирішення.

Той, хто любить життя, обов’язково живе тут і зараз, цінуючи кожну мить! Любити життя, радіти йому – це те, чому можна і треба навчитися. Та й саме життя настільки нескінченно різноманітне, що в ньому немає місця для нудьги! Отже, розкрити свою любов у найкращому її прояві, без обмежень і вибірковості, під силу кожній людині!

Бажаємо Вам усіляких успіхів на цьому непростому, але дуже радісному шляху!


Природна система цінностей у психологічній практиці

Найважливішим питанням у побудові будь-яких відносин, а тим паче стосунків між подружжям у щасливій сім’ї, є система цінностей, яка визначає життєдіяльність людини. Вона вказує, куди спрямувати зусилля, що поставити на перше місце в певний момент часу, який шлях обрати на життєвому перехресті. Порушення системи цінностей створює найбільші труднощі в житті особистості.

Для когось у системі цінностей існує лише перелік конкретних, матеріальних речей: їжа, одяг, житло, гроші. Для іншого це питання взагалі не є суттєвим, він живе лише духовними категоріями. Тобто, кожен живе відповідно до того, як йому це диктує його свідомість.

Розглянемо найбільш поширені цінності, характерні для більшості людей. У цьому переліку присутні чоловік, дружина, сім’я, діти, батьки, рід, родина, робота, друзі, домашні тварини, захоплення. Погодьтеся, що цей перелік актуальний, як мінімум, для 80 % населення Землі.

Спробуйте відповісти на запитання: «Хто для вас найдорожчий над усе на світі?» Можна отримати найрізноманітніші відповіді навіть, наприклад, таку: «Кіт!» Але найчастіше звучить варіант: «Дитина», «Діти». Рідко можна почути: «Мій чоловік», «Мій коханий». І дуже рідко маємо відповідь: «Найдорожча і найцінніша для мене людина – це я!» Люди бояться говорити про любов до себе.

В одній із мудрих заповідей однозначно говориться: «Полюби ближнього свого, як самого себе». За невиконанням цієї умови – як самого себе – стоять приниження своєї ролі та егоїзм. На цьому підґрунті виростають і гординя, і самоприниження, і агресія, і багато інших негативних проявів. Варто поставити себе на перше місце, як усе приходить до природного стану і народжується гідність людини. По-справжньому любити себе – значить дуже добре розібратися в собі, пізнати себе до самої суті, прийняти себе із вдячністю до життя, поважати й цінувати свою особистість і з цієї позиції вдосконалювати себе і свої стосунки.

Таким чином, у центр, на початок усього, поставте себе. Проте перший рівень системи цінностей виявиться неповним, якщо в ньому не буде місця для коханої людини. Отже, на перший рівень помістіть себе, а в подальшому – і свою пару: Я + Він (Вона).

Другим рівнем стає той простір (будинок, оселя), який створює ця пара. А по суті своїй – являє Простір Любові, котрий створює подружжя (це поняття більш детально буде розкрито на наступних уроках).

Пара, створивши сім’ю і Простір Любові, може народити дитину. Тут необхідно підкреслити (що ми й зробили) слово «може», аби нагадати, що головна мета сім’ї – не народжування дітей, а розвиток себе в спільному проживанні чоловіка та жінки. Тому діти в цій системі цінностей стоять на третьому місці. Для багатьох це несподіване відкриття. На жаль, дуже багато людей, особливо жінки, у своєму житті ставлять дітей на вищу позицію, і навіть на перше місце. Тут криється проблема батьків і дітей, звідси – і відсутність здоров’я у батьків, і поламані долі дітей. Якщо діти ростуть у сім’ї, де любов розподіляється правильно, то тим самим створюються оптимальні умови для виховання і формування їхньої щасливої долі. Таким чином, батьки передають своє щастя і вміння любити дітям у спадщину. У цьому випадку їм є що передати. Діти спочатку засвоюють світогляд із природною системою цінностей, а далі будують свої відносини з навколишнім світом більш гармонійно.



На четвертому місці знаходиться любов до батьків, до свого роду, до свого коріння. Без коріння, без цієї любові людина існує, як перекотиполе. Тому родові зв’язки вкрай важливі для гармонійного розвитку особистості та реалізації її в житті. Тут маються на увазі взаємини не лише з батьками, а й з усіма родичами. Дуже важливо – не втратити відносини зі своїм родом. Тоді людина стоїть на землі твердо, як дерево з міцним корінням.

У це ж коло входить і любов до Батьківщини. Поняття Батьківщини значне за обсягом: це місце, де людина народилася, де виросло дерево її роду, де вона провела дитинство; тут і природа рідного краю, рідна країна.



На п’ятому місці в ієрархії цінностей знаходиться творча реалізація людини в соціумі, простіше кажучи, її діяльність, творчість, робота. Важливо підкреслити – саме тут, на п’ятому місці. Не за часом, який присвячується роботі, а за місцем у душі. А що ми бачимо в реальності? Більшість людей віддають цій сфері життя значно більше часу і сил, ніж відносинам із коханими, у сім’ї, з родичами. Найчастіше робота виходить на перший план і закриває собою все інше. Можливо, при цьому людині-«трудоголіку» вдається досягти значних результатів у кар’єрі, але вона ризикує втратити здоров’я та сім’ю і навіть дітей.

На шостому місці знаходиться все інше: друзі, хобі, громадські та інші інтереси, любов до тварин, до природи.

Психологічна практика показує, що порушення в системі життєвих цінностей стають причиною проблем більше ніж у половини сімей. І перебудувавши лише систему цінностей, сім’ї переходять на якісно інший рівень взаємовідношень та життя взагалі.

Усе це говорить про те, що основні причини проблем у сім’ях знаходяться в найтонших світоглядних питаннях.

При викладанні природної системи цінностей, для наочності та кращого сприйняття матеріалу учнями автори радять користуватися таким схематичним малюнком:




Практична робота

Мета: усвідомлення учнями ієрархії природної системи цінностей.

Хід виконання:

  1. Учитель ставить учням запитання: «Хто для вас є найближчою людиною у світі? Хто для вас найдорожчий над усе на світі?». А у разі необхідності, ще й таке: «Що для вас найдорожче над усе на світі?» Бажано, щоб учні обговорили цінності, притаманні різним верствам населення. У разі потреби можна поставити уточнювальні запитання. Наприклад: «Що важливо для жінки (чоловіка), бізнесмена, винахідника, молодої людини, людини похилого віку, дитини?»

  2. Учитель на дошці в довільній формі пише перераховані учнями цінності.

  3. Педагог допомагає учням зробити висновок, що природна система цінностей однакова в усіх людей, вона не залежить від професійної, статусної або рольової приналежності.

  4. Далі вчитель пропонує учням спроектувати свою особисту ієрархію системи цінностей із запропонованого переліку.

  5. Учні зачитують свої системи цінностей (за бажанням).

  6. На дошці ще раз записується ієрархічна система цінностей:

  • Я;

  • Я чоловік + Я дружина (пара, сім’я);

  • Простір Любові (будинок, оселя);

  • діти;

  • батьки (рід, родина);

  • робота;

  • друзі;

  • домашні тварини;

  • захоплення тощо.

Це бажаний порядок природної системи цінностей, при якому формуються гармонійні стосунки в сім’ї.

  1. Учитель дає необхідні пояснення, відповідає на запитання, підбиває підсумки.

  2. За бажанням, якщо вчитель відчуває, що учні готові до наступної вправи, він може запропонувати їм записати систему цінностей, які мають або мали місце:

  • у батька (або чоловіка, який його замінює);

  • у матері (або жінки, яка її замінює);

  • у бабусі (по батьковій і по материній лініях);

  • у дідуся (по батьковій і по материній лініях).

  1. Остання вправа допоможе учневі глибше засвоїти цю тему та на особистому прикладі своєї родини більш свідомо підходити до власного роду.

Тема 5. Підсумкове заняття (1 година)
Любов, свобода, чесність. Здоров’я, добробут, повага до іншого, саморозвиток і творча самореалізація у щасливій сім’ї.
Практична робота.

Дискусія щодо значущості та необхідності для людини щасливої сім’ї.


Учень:

  • характеризує любов, свободу та чесність як фактори стійкості шлюбно-сімейних взаємин;

  • пояснює значення здоров’я, добробуту, поваги до іншого, саморозвитку та творчої самореалізації у щасливій сім’ї;

  • уміє вступати в дискусію і підтримувати обговорення запропонованих питань.

Заняття проводиться у формі бесіди та практичного завдання.

Практична робота.

Мета: усвідомлення учнями важливості любові й чесності для створення щасливої сім’ї.

Завдання:

  1. Учитель пропонує учням написати листа до Любові.

Зверніться до неї, як до дорогої подруги.

Почніть словами: «Здрастуй, Любове! Дякую тобі за... Прости мене за...». Запросіть її у своє життя, аби вона завжди була поряд із Вами. Закінчіть лист словами: «Любов – це Я!»

Бажано, щоб якнайбільше учнів прочитали свої листи. Після цього вчитель узагальнює отриману інформацію. У разі необхідності доповнює, корегує її, роз’яснює те, що учні не зрозуміли.


  1. Учитель пропонує учням пройти тест на чесність, для чого заповнити таблицю «Рівні чесності».

Приклади для виконання вправи

Рівні чесності

Завжди / часто / рідко

Приклад

Результат

Говорити правду: собі про себе самого

1. Рідко

2. Часто


3. Часто

  1. Я недостатньо від-критий і доброзич-ливий.

  2. Я не слідкую за своїм здоров’ям, інколи палю, не роблю гімнастику.


  1. У мене не вистачає часу займатися своїм здоров’ям і робити гімнастику

  1. У мене мало друзів.




  1. У мене хво-роба легенів, швидка стомлюва-ність, погана успішність у школі.

  2. Я часто хво-рію і почува-юся втомле-ним після уроків

Собі про іншого

Рідко

Мій друг краще за мене розв’язує задачі з фізики

Я став більше займатися фізикою і відкрив для себе багато цікавого

Іншому про себе (мудро)

Рідко

Я чемно кажу подрузі, що зараз дуже зайня-тий своїми справами і зможу з нею поспілку-ватися після того, як звільнюся

Проявляючи чесність, я стаю вільнішим і в мене з’являється час

Іншому про нього самого (мудро)

Рідко

Я чемно пропоную другові, щоб він навчився самостійно приймати рішення і не ображався на інших, оскільки в кожного є особистий час і справи, на які також потрібен час

Проявляючи чесність, я стаю вільнішим і в мене з’являється час, плюс я навчив-ся поваги до інших

Говорити усім про все (мудро) – це п’ята сходинка чесності, і переходити на неї можливо лише тоді, коли пройдені усі попередні.

Наприкінці відбувається обговорення.

3.Учитель пропонує учням висловитися щодо значущості та необхідності для людини Щасливої Сім’ї.

Після цього вчитель узагальнює отриману інформацію. У разі необхідності доповнює, корегує її та роз’яснює те, що учні не зрозуміли.
РОЗДІЛ 2. ЧОЛОВІК І ЖІНКА: НА ШЛЯХУ

СТВОРЕННЯ СІМЇ

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка