Навчально-методичний посібник до навчальної програми «Сімейні цінності»



Сторінка2/13
Дата конвертації15.04.2016
Розмір3.05 Mb.
1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13
Тема 2. Уявлення про шлюб і сім’ю (1 година)

Сутність понять «шлюб» і «сім’я». Для чого людині потрібна сім’я. Функції сім’ї, особливості їх прояву в сучасних умовах. Шлюбний вік, правила укладання шлюбу. Законодавство України про шлюб і сім’ю.


Учень:

  • пояснює сутність понять «шлюб» і «сім’я»;

  • виділяє та розкриває основні функції сім’ї;

  • називає основні ознаки шлюбного віку;

  • орієнтується в правилах укладання шлюбу;

  • знає законодавство України про шлюб і сім’ю.



Міцна сім’я запорука задоволення людини життям.
Шлюб – це юридично оформлений, добровільний союз чоловіка і жінки, заснований на їх взаємній прихильності й укладений з метою створення сім’ї, народження та виховання дітей.

Таке визначення не розкриває повною мірою зміст цього поняття, а дає його лише в тих межах, у яких відносини шлюбу піддаються регламентації сімейно-правовими нормами.

Певна річ, важко говорити про щасливе життя у шлюбі, коли в ньому не буде взаємним найвище людське почуття – кохання.

Сім’я – це соціальна група, в основі якої лежить спільність морально-психологічного, побутового та економічного укладу життя, виховання дітей. Між її членами існує духовна, емоційно-психологічна єдність, відповідальність і взаємодопомога. Відносини між чоловіком і дружиною, батьками і дітьми є складовою сім’ї. Вона створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення дитини. (Педагогічний словник для молодих батьків. – К.: ДЦССМ, 2002. – С. 293–294.)

Сучасні дослідники наголошують на тому, що сім’я є найефективнішим простором (осередком) для розвитку чоловіка і жінки.

Сім’я – форма спільності людей, що склалася з поєднаного шлюбом подружжя, їхніх дітей (власних чи усиновлених), а також, у деяких випадках, і з інших осіб, поєднаних родинними зв’язками.

Сім’я є першоосновою духовного, економічного та соціального розвитку суспільства, його природнім і найбільш стійким елементом. Ця істина підтверджується ходом розвитку людської цивілізації. У сім’ї найповніше зберігаються першоознаки давніх етносів і відображаються всі етапи історичного розвитку кожного народу. Разом із тим, вона не є чимось абсолютно сталим, незмінним. Сім’я акумулює в собі найважливіші ознаки суспільних процесів, економічного та культурного розвитку й одночасно ніби випромінює їх у суспільство та взаємодіє з ним.

Єдність і міцність сім’ї забезпечується взаємною любов’ю, моральною, економічною, правовою та іншими видами взаємовідповідальності, взаємопідтримкою, взаєморозумінням та емоційною прихильністю.

Основні функції сім’ї: репродуктивна, виховна, господарсько-побутова, економічна, соціального контролю, духовного спілкування, соціально-статусна, дозвіллєва, емоційна, соціокультурна і розвивальна.


  • Репродуктивна – полягає в народженні дітей і продовженні роду людського. Репродуктивну функцію називають іще функцією дітонародження, або відтворення роду.

  • Виховна – передбачає здійснення процесу соціалізації молодого покоління та виховання дітей до досягнення ними соціальної зрілості.

  • Господарсько-побутова – передбачає підтримання належного фізичного стану сім’ї, догляд за дітьми і літніми людьми, організацію споживання та побуту.

  • Економічна – забезпечує отримання матеріальних засобів, матеріальну підтримку неповнолітніх і літніх людей.

  • Соціального контролю – передбачає відповідальність сім’ї за поведінку її членів у суспільстві та в різних сферах діяльності, виконання обов’язку між подружжям, батьками і дітьми, старшого покоління перед молодшим.

  • Духовного спілкування – зумовлює духовне збагачення кожного члена сім’ї.

  • Соціально-статусна – передбачає забезпечення членами сім’ї соціального статусу в суспільстві.

  • Дозвіллєва – передбачає організацію раціонального дозвілля, спрямована на розвиток взаємозбагачення інтересів кожного члена сім’ї.

  • Емоційна – забезпечує психологічний захист кожного члена сім’ї, організацію емоційної стабільності особистості, психологічну терапію. Психолого-педагогічні дослідження підтверджують, що моральне і психологічне здоров’я людини, її емоційна культура залежать від якості сімейних стосунків, від прояву в спілкуванні психологічних настанов насамперед дорослих членів сім’ї, від морально-психологічної атмосфери в сім’ї.

  • Соціокультурна – забезпечує передачу певного досвіду, знань, духовних цінностей, принципів і способів поведінки від старших молодшим; формування інтересів, уподобань, прагнень, які мають глибоке пізнавальне наповнення, покликані розвивати позитивно забарвлені емоції й почуття, сприяти реалізації сил дитини, її особистісних позицій та орієнтацій.

  • Розвивальна – основна функція, що сприяє розвитку найкращих якостей особистості.

В юридичній літературі зустрічаються визначення, які включають основні ознаки шлюбу, наприклад: такий, що укладається в установленому порядку з дотриманням вимог законодавства, добровільний і рівноправний союз вільних жінки і чоловіка, спрямований на створення сім’ї, що породжує в них взаємні права та обов’язки.

Деякі автори підходять до визначення шлюбу як договору. Але, на нашу думку, шлюб не містить усіх необхідних ознак договору і має свої специфічні ознаки, непритаманні договору.

Ознаками шлюбу є:


  1. добровільність, тобто наявність добровільної згоди обох з подружжя (ст. 24 Сімейного кодексу України);

  2. досягнення шлюбного віку жінкою та чоловіком, що вступають у шлюб (ст. 22 Сімейного кодексу України);

  3. реєстрація шлюбу у встановленому законом порядку органом, визначеним Сімейним кодексом України;

  4. спрямованість на утворення особистого сімейного союзу чоловіка і жінки.

До характерних ознак також можна віднести шлюбний договір, яким ті, хто вступає в шлюб, чи подружжя в період шлюбу врегульовують відповідні майнові відносини на час шлюбу. Шлюбному договору притаманні майже всі ознаки цивільно-правового договору.

Сімейний кодекс України не визнає шлюб, не зареєстрований в органі державної реєстрації актів цивільного стану, а також церковний шлюб.

Для жінок і чоловіків шлюбний вік в Україні становить 18 років. При цьому Сімейний кодекс також установлює можливість вступу в шлюб особи, що досягла 14 років, для чого їй (йому) необхідно отримати рішення суду про надання права на шлюб, якщо судом буде встановлено, що це відповідає її інтересам.

Перешкодами для укладення шлюбу є:



  1. Перебування в іншому шлюбі. Українське сімейне законодавство не допускає багатошлюбності, тобто для укладення шлюбу необхідно або припинити шлюб, або не перебувати в шлюбі.

  2. Наявність між особами, які бажають одружитися, родинних зв’язків прямої лінії споріднення. Відповідно до ст. 26 Сімейного кодексу України, не можуть перебувати в шлюбі між собою рідні брати, сестри, як повнорідні, так і неповнорідні; двоюрідні брати та сестри, а також рідні тітка, дядько та племінник, племінниця.

  3. Наявність між особами, які бажають укласти шлюб, відносин усиновлення. Не можуть перебувати в шлюбі між собою особи, пов’язані відносинами усиновлення. При цьому п. 5 ст. 26 Сімейного кодексу допускає можливість укладення шлюбу між усиновлювачем та усиновленою ним дитиною лише в разі скасування усиновлення. Щодо укладення шлюбу між рідною дитиною усиновлювача та усиновленою ним дитиною, а також між дітьми, які були усиновлені ним, то право на укладення такого шлюбу може бути надане лише за рішенням суду.

  4. Недієздатність осіб (або особи), які бажають укласти шлюб. У разі укладення шлюбу з особою, яка визнана у встановленому законом порядку недієздатною, такий шлюб визнається недійсним (п. 3 ст. 39 Сімейного кодексу України). Це обумовлено тим, що, по-перше, недієздатна особа не може повністю усвідомити значення своїх дій і, відповідно, не може надати усвідомленої згоди на шлюб; а по-друге, в більшості випадків захворювання, що є підставами для визнання особи недієздатною, передаються спадково, тобто становлять загрозу для майбутніх нащадків.

Усе перераховане вище стосується законодавства та правових актів, які регламентують шлюбні відносини в Україні. Але є речі, які не можуть бути регламентовані ніякими законами. Насамперед це стосується любові й кохання між чоловіком і жінкою.

Любов є базовим, фундаментальним поняттям створення сім’ї. Коли в сім’ї все будується на любові, тоді там панують радість і щастя. Але люди розуміють це слово по-різному, звідси й виникають надлишкові очікування і вимоги один до одного.

Багато хто й досі сприймає любов як належне, вважає, що вона не залежить від волі людини – вона або є, або її нема. Що ось вона була, а потім кудись поділася?! Така помилкова думка дуже багатьом заважає жити щасливо. На жаль, це хибне уявлення не єдине. З любов’ю пов’язано багато стереотипів, які стають настільки звичними, що люди, не замислюючись, слідують за ними і отримують малорадісне життя з різноманітними проблемами.

Сьогодні потрібно розуміти, що поширене тлумачення любові лише як почуття приязності однієї людини до іншої дуже обмежує саму любов і, відповідно, можливості людини.

Сучасні дослідники схиляються до висновку, що Любов – це всеохоплююча, жива, високорозумна субстанція (першооснова життя). Іншими словами, Любов – це енергія Всесвіту, яка творить і об’єднує. І людина є творцем любові!

Саме так її можна й бажано сприймати! Надалі, говорячи про таку Любов, ми будемо писати це слово з великої літери. Такий підхід до розуміння Любові дозволить усвідомлено і більш мудро ставитися до всіх її проявів у житті.

Про любов і про все, що пов’язано з нею в житті чоловіка та жінки, ми детальніше поговоримо на наступних уроках. А зараз зупинимося ще на одній не менш важливій категорії – на категорії щастя.

Щастя завжди мало першорядне значення для більшості людей, котрі живуть на нашій планеті. З кожним роком щастя стає все важливішою, основоположною людською цінністю.

20 березня 2013 р. у світі вперше відсвяткували Міжнародний день Щастя, офіційно започаткований Генеральною асамблеєю ООН у липні 2012 року. Рішення було прийнято за пропозицією королівства Бутан (в якому навіть є Міністерство щастя) і підтримано одноголосно представниками всіх 193 держав - членів ООН. Як підкреслюється в резолюції Генасамблеї, країнам рекомендується відзначати свято «відповідним чином, у тому числі за допомогою освітніх та просвітницьких програм». 20 березня було обрано датою свята, оскільки це – день весняного рівнодення. Як відомо, цього дня день дорівнює ночі практично в усьому світі, і ООН вирішила, що це – символ рівності всіх мешканців планети, які мають однакове право на щастя. «Прагнення до щастя лежить в основі людських бажань. Люди прагнуть до щасливого життя, коли вони не відчуватимуть страху і нестатків, перебуватимуть у гармонії із собою та з природою», – підкреслив у своєму привітанні з приводу свята Генеральний секретар ООН Пан Гі Мун.

Що ж таке щастя, про яке так багато говориться? Спробуємо разом знайти відповідь на це питання.

Люди часто замислюються над тим, що таке щастя, уявляючи собі щось складне і не зовсім зрозуміле, а іноді й просто формальне. Кожна людина має своє уявлення про щастя. Для одних – це матеріальне благополуччя, для інших – здоров’я дітей, гарна робота, для третіх – це поєднання найрізноманітніших факторів: позитивних емоцій, міжособистісного спілкування, здоров’я тощо. Багато хто взагалі боїться або соромиться говорити про те, що хоче бути щасливим.

Усі тлумачення щастя мають одну спільну рису – це обов’язково позитивна категорія. Навіть якщо закоханість може принести розчарування (тобто негативну емоцію), і в житті зустрічається досить багато таких прикладів, то щастя, навіть так зване «важке щастя», передбачає виникнення позитивних почуттів та емоцій. Причому істинне щастя наповнює позитивними почуттями всіх, хто потрапляє в його сферу, або по-іншому – істинне щастя не може існувати на нещасті інших.

Слово «щастя» – спільнослов’янське. Воно утворене за допомогою префікса «з» у значенні «хороший» і слова «частина». Буквально – «хороша частина, хороший спадок, хороша доля».

З точки зору філософських поглядів, щастя можна визначити як стан людини, що відповідає найбільшій внутрішній задоволеності умовами свого буття, повноті та свідомості життя, здійсненню свого людського призначення.

Багато людей вважає, що спочатку потрібно створити фундамент свого щастя (час, гроші, здоров’я, любов), і лише маючи це, можна буде жити і діяти як щаслива людина. На це йдуть цілі роки життя, а очікуваного щастя все немає й немає. Але життя побудоване за іншим принципом: спочатку треба бути щасливим, потім – діяти як щаслива людина, і тоді щастя буде прибувати безкінечно!

Існує багато порад, вправ і методів, мета яких – зробити людину більш щасливою, але майже всі вони спрямовані на створення так званого «зовнішнього щастя». Але те, що викликане зовнішніми обставинами, недовговічне і швидко минає. Тому слід чітко розуміти різницю між задоволенням та щастям. Справжнє щастя наповнює позитивними почуттями усіх оточуючих людей – «хочеш бути щасливим – зроби щасливим іншого». Допомагаючи комусь стати щасливим, ви утверджуєте себе в образі щасливої людини і примножуєте своє щастя, бо «кожному повертається сторицею».

Дуже важливо не впасти в ілюзію, прагнучи стати щасливим на самоті. Багато хто намагається знайти шлях до щастя через зречення від світу, спираючись на догми різних вчень. Щасливий та радісний простір самотній людині створити дуже не просто, бо цей простір має кордони певної особи. Людство розділене на чоловіків і жінок не для того, щоб жити на самоті. Найбільш повне щастя розкривається в парі, де є можливість побачити нескінченні глибини любові та проявити найвищу творчість – народити дитину. Один із девізів щастя – «Моя сім’я – моя щаслива планета». І дійсно, щастя завжди мало першорядне значення для сім’ї як комплексний показник її якості – «Щаслива родина – щаслива Україна».

Справжнє, істинне щастя – це внутрішня якість (стан) людини, що не залежить від зовнішніх обставин. Воно не має зовнішніх причин.

Тобто, що б там не відбувалося зовні, всередині (у глибині душі) ви залишаєтеся впевненим і щасливим! Почуття щастя залежить не від досягнення певних благ, а від внутрішньої здатності людини бути щасливою. І ця здатність є у всіх.

Для щастя необхідні: легкість, прагнення, позитивна динаміка кращих якостей, їх гармонія, і, звичайно, радість. Недарма кажуть, що радість – це показник, або основний критерій щастя. І дійсно, радість і щастя нероздільні, вони прекрасно взаємодоповнюють одне одного і не можуть існувати окремо.

Щастя знаходиться у свідомості людини. Потрібно усвідомити цей стан, перебувати в ньому і діяти, як щаслива людина, – закріплювати різними вчинками і справами. При цьому завжди пам’ятати, що Ви щаслива людина. І чим більше щирості, тим кращий результат.

Щастя – це процес. Сфера взаємодії людини з навколишнім світом постійно розширюється. Нові люди та події вимагають нових зусиль свідомості, душі й тіла. Використовуючи свій нескінченний запас любові, мудрості, творчості, людина розкриває щастя в собі, потім робить щасливою сім’ю, допомагає стати щасливими своїм родичам, друзям, своєму народу, людству... Таким чином, буде постійно зростати кількість щасливих митей, які зливатимуться в усе більш тривалий стан щастя.

Рис.1


За даними соціологічного опитування й статистики, можна визначити деякі основні показники щастя представника сучасного суспільства:

  • здоров’я (моє та моєї родини);

  • любов і свобода;

  • матеріальний добробут;

  • доброзичливі, рівні та шанобливі стосунки з усіма людьми, які зустрічаються в житті;

  • творча реалізація;

  • масштабність мислення;

  • реалізація в соціумі;

  • вміння радіти.

(Надалі кожен може доповнювати цей перелік на свій розсуд).

Образ щасливої людини можна уявити собі у вигляді ромашки, що зображена на рис.1. Пелюстки цієї квітки, з нашої точки зору, є важливими складовими щастя людини.

Повнота і постійний розвиток усього цього (зображеного на рис.1) – це і є Щастя. Іншими словами можна сказати, що Щастя у повноті життя, у гармонійному поєднанні та постійному розвитку всіх його елементів.

Справді, якщо прибрати хоч одну із складових, то чи можна сказати, що людина щаслива? Припустімо, здоров’я. Або матеріальний достаток, або стосунки з родичами.

Кожна людина несе в собі нескінченний запас щастя! Це закладено в ній від народження. А ось проявити його, бути ним – ось завдання кожного з нас. Щастя, як і саме життя, – це категорія свідомості, тому і кажуть: «як ми думаємо, так і живемо». Необхідно пам’ятати, що щастя завжди присутнє в житті кожної людини, треба лише до нього прагнути, його треба бачити, відчувати і проявляти.

І наостанок. У щастя немає завтрашнього дня, немає і вчорашнього… У нього є лише теперішнє.

Людина – хазяїн свого щастя!
Практична робота

Мета: усвідомлення учнями важливості позитивного мислення для досягнення результатів, що приносять радість.

Завдання: учитель пропонує учням виконати вправу на відповідність мрії, думки, слів та дії здійсненню бажань. Правильне виконання завдання дасть відповідь на запитання, що необхідно робити для того, аби бажання реалізувалося, тобто втілилося в життя і принесло радість.

Ця вправа, з одного боку, дає можливість показати, як відбувається творення подій, явищ у житті людини, а з іншого – зрозуміти, що від спрямованості нашої мрії (на добро, радість, любов, творення або руйнування, шкоду, заздрість) залежить і кінцевий результат. Саме тому те, що ми плануємо, те, про що мріємо, має приносити радість людині, її оточенню та світу в цілому. Як ми думаємо, так і живемо! Тобто якщо мрія, думка, слово і дія співпадають одне з одним, тоді творення гармонійне й завершене. Якщо один із пунктів або декілька з них є дисгармонійними, результат може бути, але він також буде дисгармонійним. Тоді не буде ніякої користі ні для себе, ні для інших.

Візьміть три події (позитивних або негативних) у вашому житті, скористайтеся таблицею, наведеною нижче, і розпишіть кожен з епізодів, розклавши його на складові.


Мрія

(образ думки – розпливчаста форма)



Думка

(сформована думка – форма)



Слово

(матеріалізована думка)



Дія

(реалізована думка)



Що принесла вам кожна з подій – радість чи горе? Чому?















Наведемо декілька прикладів виконання цієї вправи.


Приклад № 1

Дитяча мрія: хочу веселитися!

Думка: для цього хочу покататися на поні.

Слово: кажу батькам про те, що хочу в зоопарк, кататися на поні.

Дія: батьки у вихідний день пішли зі мною в зоопарк, але мені не сподобалися поні і я передумав кататися. Настрій у мене був поганий, моя мрія не збулася.

Висновок: думка, слово між собою співпали, але не співпали з дією. У результаті мрія не здійснилася.
Приклад № 2

Мрія: хочу, щоб сьогодні був веселий, гарний, радісний день.

Думка: добре було б піти з друзями на дискотеку.

Слово: телефоную друзям, запрошую їх піти на дискотеку.

Дія: зустрічаюся з друзями, гарно й весело проводжу час. Я відчуваю радість, думаючи про те, що моя мрія здійснилася й принесла гарний настрій мені та іншим.

Висновок: мрія, думка, слово та дія співпали. Я відчуваю радість і радію, думаючи про моїх друзів.
Приклад № 3

Мрія: хочу спокійно відпочити.

Думка: поїду на природу.

Слово: телефоную друзям і питаю, що вони роблять, чим зайняті. Друзі запрошують мене на вечірку. Приймаю рішення піти на вечірку.

Дія: на вечірці багато танцюю, веселюся, співаю. Дуже пізно приходжу додому. Незважаючи на те, що час був проведений гарно, я дуже втомлений і спустошений.

Висновок: мрія і думки співпали, а слова й дія не відповідають їм. Саме тому замість задоволення й радості я відчуваю втому і розчарування. Крім того, я злюся на себе й друзів, за те що мені не вдалося відпочити.

Тема 3. Сім’я як особистісна цінність (3 години)
Кожна людина творець свого життя.
Мотиви і принципи створення сім’ї. Офіційний і цивільний шлюби. Гендерні особливості орієнтації молоді на шлюб і сім’ю. Культура поведінки та спілкування в молодіжному середовищі.
Учень:

  • розкриває мотиви і принципи створення сім’ї;

  • розрізняє особливості офіційного і цивільного шлюбів;

  • знає гендерні особливості орієнтації молоді на шлюб і сім’ю;

  • пояснює необхідність і зміст культури поведінки та спілкування у взаєминах з іншими.


Мотиви створення сім’ї

Двоє вирішили створити сім’ю. Що їх веде в цьому бажанні? Відповідь лежить на поверхні – хочеться бути поруч із коханою людиною. Оскільки в любовних взаєминах обом комфортно, виникає бажання залишитися в цьому стані надовго.

Окрім цього, соціологи та психологи виділяють багато інших мотивів, через які молоді люди прагнуть закріпити свої відносини. Приміром, психолог С.В. Ковальов стверджує, що існує п’ять мотивів створення сім’ї – любов, матеріальний розрахунок, духовна близькість, психологічна відповідність і моральні міркування.

Деякі дослідники вважають, що любов у більшості випадків виявляється чинником, який перешкоджає збереженню родини. Як не дивно, але будь-які почуття з часом притупляються. Багато дівчат вважають, що, вийшовши заміж, вони будуть все життя жити з цим прекрасним почуттям, не беручи до уваги, що доведеться жити з цілком конкретною людиною, зі своїм психічним світом, темпераментом та особистісними особливостями. Коли засліплення від любові проходить, люди озираються й розуміють, що любили одну людину, а живуть поряд чомусь з іншою.

Матеріальний розрахунок також часто-густо призводить до розпаду сім’ї. Дехто прагне створити сім’ю, щоб збагатитися. Такі шлюби ні до чого доброго не ведуть, адже один щиро кохає, а інший любить лише гроші і красиве життя. Рано чи пізно серце закоханого не витримає такого навантаження.

Досить часто трапляється, що в шлюбі руйнуються всі ілюзії щодо сім’ї. Виявляється, що в реальній сім’ї все не так романтично, як про це пишуть у романах і показують у кіно. Подружжя зазвичай живе звичайним життям, без захопливих пригод кожного дня, а молоді люди виявляються неготовими до того, що ця рутина і є реальним життям.

Багато хто з молоді хоче якнайскоріше стати самостійним, піти з-під батьківської опіки, бути не гіршим за інших, бути «як усі».

Для чоловіка важливим є статус глави сім’ї, побутовий тил, внутрішньосімейний поділ праці, доступність сексу. Жінці важливо відчувати себе захищеною, бути господинею у своєму домі, народити дитину. Можна назвати багато причин, через які чоловік і жінка одружуються.

У патріархальних сім’ях майбутнього чоловіка і дружину обирали батьки. Враховувалися матеріальна забезпеченість, здоров’я (у домі був потрібен здоровий працівник, здобувач, і здорова жінка, яка народжуватиме дітей і вестиме господарство). І зараз ці аспекти свідомо чи несвідомо оцінюються молодими людьми. Поширені нині мотиви створення сім’ї нерідко із самого початку закладають підвалини для незгод у сім’ї та нестабільності відносин у майбутньому. Але сучасність вимагає більш усвідомленого підходу до створення сім’ї, як до однієї з найважливіших подій у житті кожної людини.

Сім’я – це основний осередок суспільства, те, на чому тримається будь-яка держава. Мотивація створення сім’ї безпосередньо впливає на рівень задоволеності подружжя своїм сімейним життям. Тому ми пропонуємо розглянути мотиви створення сім’ї, які при обопільному обговоренні, злагоді та прийнятті можуть значно покращити якість стосунків у родині та сприяти створенню дійсно щасливої сім’ї.

Часто ми бачимо, що, створюючи сім’ю, люди не обговорюють перспективи її подальшого розвитку. Закохані сідають у сімейний човен, відштовхуються від берега і... починають з’ясовувати, в який бік треба плисти. Через це серйозні проблеми нерідко виникають уже на початковому етапі існування сім’ї. Медовий місяць закінчується, а з ним нерідко закінчується і майбутнє подружнього життя. А все тому, що спочатку чоловік та жінка не узгодили мотиви створення сім’ї, які в них можуть істотно відрізнятися. Крім того, суттєво різним може бути і саме уявлення про сім’ю.

Пропонуємо дев’ять мотивів створення сім’ї, при прийнятті яких сім’я матиме міцний і надійний фундамент, на якому кожен зможе побудувати щасливу сім’ю.

Зверніть увагу: кожний із мотивів створення сім’ї виводить людину на інший масштаб мислення, дозволяє їй не замикатися в обмеженому світі власного дому, не відокремлюватися від інших, беручи за приклад поширений вислів «мій дім – моя фортеця» або «моя хата скраю». Людині нового часу важливо бути в єднанні з людьми і світом, а не захищатися й відділятися від них.

Відзначимо, що така усвідомленість важлива не лише для молодих людей, які мають намір поєднати свої життя. Це важливо і для їхніх батьків та родичів. Щаслива сім’я – багата Україна!

Отже, які мотиви створення сім’ї можна вважати такими, що сприяють її благополуччю? Таких мотивів дев’ять. Розглянемо їх докладніше. Мотиви спрямовані на те, аби дати відповідь на питання: для чого створюється сім’я?

Перший і основний мотив: сім’я створюється для розвитку людини, розкриття кращих її якостей, можливостей, здібностей і творчого потенціалу.

Якщо молоді люди, створюючи сім’ю, ставлять перед собою саме таке завдання – розвиватися, то вони підходитимуть до цього процесу з відповідними вимогами: «Чи буду я розвиватися поруч із цією людиною протягом життя? Чи не потрапляю я в залежність, у відсутність перспективи, в обмеження своєї свободи? Адже сім’я – це надовго, на все життя...» Важливо, розвиваючись самому, допомагати розвиватися партнерові.



Другий мотив: я створюю свою сім’ю, щоб навчитися віддавати більше, ніж отримувати, примножувати любов на Землі.

На перший погляд, парадоксальна ситуація: люди виходять заміж, одружуються, аби щось отримати, а тут звучить слово «віддавати». Жінка, як правило, хоче мати «міцне плече», захист, матеріальну забезпеченість, дитину. Чоловіка приваблює затишок і тепло домашнього вогнища, чистий одяг і смачна їжа, секс. В основному в подружжя і об’єднуються для того, аби щось придбати, отримати від іншого.

Якщо людина прагне отримувати, то вона притягуватиме подібну людину, яка теж захоче отримувати. Виникає торг: «ти – мені, а я – тобі», а тут уже недалеко до підрахунків образ і несправедливостей…

Самотня людина може все життя шукати свою половинку, аби стати щасливою. Та якщо підійти до цього питання принципово по-іншому – почати віддавати: створити щасливе життя, жити радісно, запросити у свій простір того, з ким можна поділитися своїм щастям і радістю, – тоді прийде подібна людина. Усе, що хочеш для себе, шукай у собі й подаруй іншому, – тоді й сам матимеш іще більше. Людина – творець, вона має унікальну можливість – нескінченно творити і віддавати любов. Джерело любові в людині не має меж, і чим більше вона її віддає, тим більше отримує від життя всього того, що їй потрібно.



Третій мотив: я створюю свою сім’ю, щоб через любов до своєї половинки навчитися любити всіх, примножуючи щастя і радість на Землі.

І знову начебто парадокс. Зазвичай прагнуть з’єднатися в сім’ю для того, щоб дуже сильно любити один одного, сконцентрувати один на одному всю силу свого кохання. Але йдеться про те, що сім’я створюється для того, аби навчитися любити всіх. І практично всі йдуть цим тупиковим шляхом при створенні сім’ї – замикаються один на одному. Відбувається відділення від світу, і в цьому випадку чим сильніше двоє проявляють любов один до одного, тим сильніше світ протидіє їх відділенню і тим більше проблем виникає у цій сім’ї. Яскравий класичний приклад такої ситуації – любов і смерть Ромео та Джульєтти.

Свідома любов дозволяє любити всі прояви світу. Вона ж породжує і свідоме ставлення до життя.

Четвертий мотив: я створюю свою сім’ю, щоб через любов розвивати свою свободу і множити її прояви на Землі.

Патріархальний погляд на відносини, як і раніше, переважає в колективній свідомості та позначається на сімейному житті. Психологічна практика показує, що для чоловіків у значній мірі притаманне почуття власності, навіть більше, ніж для жінок. Шлюб і створювався для того, аби регулювати питання власності, і жінки тисячоліттями розглядалися як власність. Ще й донині зустрічається такий підхід. Згодом і самі жінки пристали на таку власницьку позицію. Так, для шлюбу важливо саме це – приналежність один одному. Але мірилом будь-яких відносин між чоловіком і жінкою мають слугувати любов і свобода. Це дозволяє робити вільний свідомий вибір у кожній ситуації.



П’ятий мотив: я створюю свою сім’ю, щоб розвивати чесність у відносинах, примножуючи її на Землі.

Виявляється, це дуже важливе і складне завдання – бути чесним, а в сімейному житті особливо. Саме в сім’ї, вбачаючи й відчуваючи найменшу брехню між батьками, діти вбирають її і далі реалізують, або навіть примножують, у житті. Це ще раз підтверджує, що корені практично всіх соціальних проблем знаходяться в сім’ї.

Розвиток чесності, насамперед із самим собою, веде до розвитку мудрості. У багатьох молодих парах чоловік чи жінка вважають, що краще не знати правди, аби не псувати стосунки. Результатом стає накопичення нечесності, що, врешті-решт, виходить назовні. Можливий і інший варіант – відносини роз’їдаються сумнівами, підозрами дружини або чоловіка.

Обговорюючи стосунки, необов’язково говорити те, про що партнер не хоче чути. Більш важливо обговорити саме напруження у відносинах, реакцію партнера, яка викликає бажання приховати якісь факти.



Шостий мотив: я створюю свою сім’ю для розвитку кращих чоловічих і жіночих якостей.

Багато хто переконаний у тому, що головний мотив створення сім’ї – народження дітей. Без дітей родина вважається неповною, і тому немало людей і одружуються з метою народження дитини.

Дитина повинна приходити в простір любові, а цей простір потрібно спочатку побудувати. І цей мотив – розвиток чоловічих і жіночих якостей – наразі особливо важливий, зважаючи на великий відсоток психічно незрілих молодих людей, які виходять із негармонійних сімей. Якщо об’єктивно подивитися на ситуацію, що склалася, то можна побачити, що в життя виходять молоді люди, іще не готові до створення сім’ї, а тим більше до народження дітей. Їм самим ще треба пояснювати ті завдання, які вони збираються вирішувати. А сьогодні найчастіше виходить так: «дорослі діти» народжують дітей.

Жінці важливо виконати своє природне призначення – спочатку розкрити глибинні жіночі якості і створити простір, в якому чоловік розкриє свої найкращі чоловічі якості. У свою чергу, чоловік дає імпульс до розвитку жіночості, до її прояву. А вже потім зі зрілим чоловіком зріла жінка народжує дитину. «Виховує, звичайно, сім’я в цілому, – зазначав В. О. Сухомлинський, – її загальний дух, культура людських стосунків. Але хто творив цей дух, цю культуру? Звичайно ж, батьки. Без батьківської мудрості нема виховуючої сили в сім’ї… Ця сила йде від батьків, у них – її коріння і джерело».



Сьомий мотив: я створюю свою сім’ю, щоб творити справжню рівність чоловіка і жінки.

Питання рівності чоловіка і жінки за останнє сторіччя стало злободенним. Емансипація ще більш ускладнила ситуацію, тому що призвела до втрати жіночості, якої, насправді, завжди не вистачало. І сьогодні, навіть у «просунутих» сім’ях, непросто дотримуватися справжньої рівності чоловіка та жінки, з огляду на те, що колективна свідомість людства ще дуже патріархальна. Тому одним із мотивів створення сім’ї є забезпечення рівності чоловіка і жінки. Завдання непросте, але дуже важливе, і подружжю треба завжди пам’ятати про нього й вирішувати його.

Справжня рівність чоловіка і жінки реалізується в тому випадку, коли в сім’ї присутні зрілі чоловік і жінка, у їхніх відносинах проявляються любов і свобода, і вони постійно розвивають свої якості і стосунки.

Восьмий мотив: я створюю свою сім’ю, щоб будувати дружбу у відносинах між чоловіком і жінкою.

Дружба – безкорисливі особисті взаємовідносини між людьми, засновані на любові, довірі, щирості, взаємних симпатіях, спільних інтересах і захопленнях. Обов’язковими ознаками дружби є довіра і терплячість. Важливою умовою існування дружніх відносин є відсутність міжособистісної конкуренції в колі знайомих, відносно рівне становище в соціальному середовищі.

Дружба – це комплексне почуття. Особлива цінність дружби полягає в тому, що в ній міститься любов і соціальний аспект. Саме цим дружба цінна. Найчастіше люди навіть не усвідомлюють справжньої ваги дружби.

Щира дружба можлива лише між рівними людьми. Як же можна досягти істинної рівності? Адже всі люди різні, а тим більше, різними є чоловіки і жінки. Попередній мотив утверджує умови рівності чоловіка і жінки. Цей мотив припускає подальший розвиток їхньої справжньої рівності, поваги один до одного, побудову на цій основі глибокої дружби. Щоб цей мотив реалізувався в житті, потрібно прийняти всі попередні мотиви створення сім’ї.

Показником справжньої дружби є те, що другові можна сказати все, і він зрозуміє й не образиться. І навпаки, від друга можна почути що завгодно, зрозуміти й не образитися самому. А саме такі відносини дуже потрібні в сім’ї, оскільки подружжю доводиться вирішувати безліч різнопланових питань. Багато суперечливих питань не переходили б у конфлікти, якби у відносинах подружньої пари була присутня глибока дружба.

Дев’ятий мотив: я створюю свою сім’ю, щоб найбільш плідно використовувати сексуальну енергію для збільшення щастя і радості в собі, родині й на Землі.

Навряд чи можна заперечити той факт, що в сім’ї сексуальні відносини є наріжними у стосунках між чоловіком і жінкою.

Практика показує, що в сфері статевих відносин виявляється дуже багато хибних думок і комплексів, які заважають проявитися потужній сексуальній енергії в житті сім’ї. І часто саме сексуальні проблеми сімейних пар призводять до дисгармонії в сім’ї і навіть до її розпаду. В результаті зазнає негативного впливу здоров’я подружжя, потерпають їхні відносини, а це позначається на житті дітей. Враховуючи специфічну спадщину, отриману від радянської ідеології, і необхідність глибоко усвідомленого використання в житті сім’ї сексуальної енергії, ми вводимо це питання в один з обов’язкових мотивів при створенні сім’ї.

Сексуальність – це прославлення любові. При мудрому використанні сексуальної енергії можна суттєво збільшити плідність взаємодії чоловіка і жінки.

Яким би не був мотив створення, але все-таки сім’я з’явилася. Навіть якщо шлюб виник на ґрунті матеріального розрахунку, то може статися так, що той, хто гнався за грошима, знайде справжнє кохання та близьку людину. Дуже важливо дотримуватися мотивів і принципів створення сім’ї. Адже в сім’ї людина отримує подвійну силу, захист від усіляких негараздів, а спільні турботи завжди зменшують хвилювання через різноманітні проблеми. Сім’я – це ключ до чистоти, розуміння і любові!
Принципи створення сім’ї

Сім’я – це не лише ідилія, а й творчий процес. Якщо мотив – це рушійна сила, що відображає бажання людини, її цінності, відповідає на питання: «Чому я це роблю або хочу зробити?», то принцип – це головне, основоположне правило діяльності. Принципи, на яких побудоване подружнє життя, повинні бути настільки міцними, щоб витримати будь-яку життєву негоду.

Дотримання цих принципів дозволяє відповісти на питання «Як найбільш ефективно реалізувати те, що я хочу?» Слідування кожному з принципів забезпечує дієвість і ефективність дії.

Тому, формулюючи принципи побудови сім’ї, виходимо з твердження, що, закладаючи фундамент сім’ї, принципово важливо є думати, чинити, робити. Таких принципів також дев’ять, і вони тісно пов’язані з мотивами побудови сімейного щастя.



Перший принцип: принцип креативності – вільного розвитку людини, розуміти й реалізувати в житті свою суть людини, чоловіка і жінки.

Це найважливіший принцип створення сім’ї. Не дім побудувати, не народити дитину, не отримати науковий ступінь, не створити бізнес, а побудувати головний храм свого життя – себе, проявивши найкращі якості людини, чоловіка чи жінки. Якщо кожен із подружжя вирішуватиме це завдання, то відносини, сім’я, реалізованість у суспільстві будуть найвищими. Закладений у фундамент сім’ї, цей принцип створює найміцнішу основу для побудови щасливої родини.



Другий принцип: принцип гуманізму – бачити подібність до себе в іншому й розуміти взаємозв’язок з усіма.

У будь-якій життєвій ситуації звинувачення іншого означає обвинувачення себе. Коли хочеться сказати комусь щось образливе, краще подумати, чи хочете ви образити себе. Якщо виникає неприємна думка на адресу іншої людини, усвідомте, яку потужну енергію ви посилаєте собі самому. Усвідомте і не робіть цього. Намагайтеся бути здоровими, радісними, мудрими, щасливими, а образи, гнів, заздрість, ревнощі лише додадуть вам проблем, у тому числі й зі здоров’ям.

З іншого боку, усі люди різні, і не тільки зовні. У всіх різні не лише відбитки пальців, а й психіка, характер, світогляд. Хіба можна чекати, а тим більше вимагати, від іншого таких же думок і почуттів, як у вас, такого ж розуміння світу й поведінки? Найвищий прояв любові до людини – дати їй можливість вільно проявляти себе, набувати особистого досвіду, робити свій вибір.

Третій принцип: принцип природовідповідності – урахування природовідповідності людини: жити щасливо на Землі.

Людина народжується не для страждань. До відомого вислову М. Горького про те, що «людина народжена для щастя, як птах для польоту», багато хто ставиться скептично. Яке щастя може бути, коли навколо стільки проблем і нереалізованих бажань? Насправді, більшість людей не вміють бути щасливими. Їх цьому не навчили.

Інша справа, що одні стосунки дарують нам приємні відчуття й викликають позитивні емоції, а інші – обтяжують і навіть змушують страждати. Але вони потрібні для нашого розвитку. Ось тому перші пропонується називати приємними, а другі – корисними. І потрібно поступово усвідомлювати себе в такому стані, при якому приємних стосунків стає все більше. Спробуйте – і ви відразу відчуєте результат. Як казав усім відомий Козьма Прутков: «Якщо хочеш бути щасливим – будь ним!» Щастя – це стан душі, який є дуже особистим і не залежить від соціальних критеріїв та зовнішніх причин. Тому так важливо для щасливого життя побудувати шанобливі, добрі і дружні стосунки з кожною людиною.

Четвертий принцип: принцип самореалізації – для побудови щасливої сім’ї треба бути творцем свого життя, постійно творити нове.

У світі немає двох однакових сніжинок, двох однакових пелюсток і травинок, двох однакових очей і пальців, не кажучи вже про людей. Якщо людина хоче бути здоровою і щасливою, їй потрібно завжди перебувати у творчому процесі, творити нове. У фундамент сім’ї необхідно закласти принцип постійного розвитку – тоді не буде звикання і застою у стосунках. Якщо чоловік став усе більше уваги приділяти роботі, не квапиться додому – значить удома йому вже не цікаво. Дружина втратила для нього новизну, зупинилася в розвитку – і чоловік знаходить щось нове для себе на роботі чи десь на стороні. Те ж саме стосується й до чоловіка. Якщо жінка вдома дозволяє собі одягатися абияк, ходити непричесаною, а для будь-якого виходу з дому чепуриться, намагається виглядати якомога краще, то чоловікові треба замислитися, чи не перестав він бути цікавим для дружини.

Розглядаючи мотиви і принципи, ви переконалися в тому, що поняття розвитку знаходить відображення в кожному з них. І це не випадково. Саме відсутність розвитку чоловіка, жінки, їх взаємовідносин веде сім’ю до численних проблем, які ми і бачимо в житті.

П’ятий принцип: комунікативний принцип – сприймати всі відносини як безцінні для розвитку людини і сім’ї.

Сімейні відносини охоплюють усі основні види діяльності: від навчання до відпочинку. Саме через стосунки потрібно переглядати всі сфери життя людини. Найбільш повне розкриття себе відбувається у відносинах людини з найближчим оточенням, у першу чергу – зі своєю половинкою.

Сім’я – то справжній університет людських взаємин, у якому людина росте, розвивається й удосконалюється. У кожній сім’ї бажано намагатися досягти того, щоб взаємовідносини її членів були побудовані на позитивних емоціях та спільних інтересах. Це не значить, що власні інтереси треба беззаперечно підпорядкувати потребам інших членів родини, дітей чи дорослих. Але якщо цілі і потреби висуваються спільно, то вони стають спільними цілями для кожного члена сім’ї, що дуже важливо для сімейних стосунків.

Не та сім’я може бути міцною, в якої немає проблем і конфліктів, а та, яка долає всі перешкоди. Тільки за умов любові, свободи і злагоди можуть існувати, чесність, мудрість, щирість, працелюбність. Саме такі цінності були, є і залишаться характерними ознаками гармонійних сімейних відносин. А якщо в сім’ї панує негативне ставлення один до одного, то це породжує конфлікти, недовіру, неповагу тощо. Відносини – це найважливіше в нашому житті. І еволюція вимірюється не технічними досягненнями, а відносинами в суспільстві – зростанням любові та поваги між людьми.



Шостий принцип: принцип цілісності – в сімейних відносинах стати зрілим.

Коли ми говоримо про зрілу особу, маємо на увазі людину, у якій гармонійно поєднується психічний і духовний розвиток. Створювати сім’ю повинна зріла людина. Її зрілість визначається багатьма факторами: відповідним світоглядом, усвідомленістю, гармонійністю, мудрістю, толерантністю, урівноваженістю тощо.

Психічна зрілість – це такий стан особистості, що сприяє процвітанню в житті, розкриттю всіх талантів людини, її здібностей, здатності до конструктивного спілкування з іншими людьми, адекватного сприйняття реальності, задоволенню важливих потреб особистості соціально прийнятним чином.

На ґрунті психічної і духовної незрілості з’являється багато криз у сімейних відносинах: відсутність порозуміння, конфлікти, розлучення, розчарування. Здоров’я і добробут є результатом наших внутрішніх зусиль, способу мислення, на основі якого вибудовується все життя. Не можна мати здоров’я, щастя, любов без духовної участі. Кожна людина присвячує значну частину свого життя, щоб пізнати й зрозуміти саму себе. Це і є дорога до мудрості. У культурі кожного народу є свої легенди про мудрість, котрі базуються саме на духовних, психологічних знаннях про людину. Ці цінності ми самі моделюємо з матеріалу нашого виховання, життєвого досвіду.

Невдачі чи успіхи також є наслідком внутрішньої роботи. Ніхто не може зробити людину щасливою, кожен сам вiдповiдає за власне життя. Немає лікаря, який може зцілити нас без нашої участі. Тобто, одужати можливо лише тоді, коли ми внутрішньо готові до зцілення.

Проте це лише маленький штрих до пізнання самого себе. Психічна зрілість – важливий етап розвитку людини, не менш важливий, ніж її фізичне народження. Саме так треба сприймати психічну зрілість і ставитися до проходження цього етапу дуже відповідально.



Сьомий принцип: розвивати масштабність особистості, сім’ї і роду.

Якщо наріжним каменем побудови родини є розвиток, причому в усіх сферах сімейного життя, то, природно, не можна обійти і масштабність. У житті часто бачимо, як чоловік і жінка замикаються на інтересах своєї сім’ї, і у кращому випадку, доводять свій масштаб до інтересів своїх родичів. Саме такий масштаб мислення відповідає розумінню, що сенс життя сім’янина полягає в тому, аби посадити дерево, побудувати будинок і виростити сина.

Тільки розвиваючи свій особистий масштаб, масштаб своєї сім’ї та роду, людина не піддає себе впливу багатьох зовнішніх чинників, які можуть легко зруйнувати її сім’ю, навіть якщо в ній панує лад. Наприклад, сім’я, замкнута у своїх кордонах, підпадає під негативний вплив усіх видів криз суспільства. Встояти в таких кризах буває непросто, навіть маючи любов і порозуміння. Саме такий масштаб мислення відображений у сентенціях «мій дім – моя фортеця» або «моя хата скраю, я нічого не знаю». Це приклад вузького мислення. Людина, котра живе за принципом «у них – свої проблеми, у мене – свої», не може стати лідером. Люди, які мислять масштабно, бачать себе членами колективу, виграють і програють не самі по собі, а разом із колективом. Вони намагаються допомогти іншим, навіть якщо не сподіваються на негайну винагороду.

Масштаб щастя, масштаб задоволеності життям, масштаб банківського рахунку залежить від масштабу мислення людини. Філософ Емерсон зазначив: «Великі ті, хто бачать, що світом правлять видатні думки». Шекспір мудро помітив, що «немає нічого гарного або поганого, поки розум не зробить його таким».

«Але де докази, що великі люди були праві?» – запитаєте ви. Доказом їхньої правоти служать, у тому числі, й історії життя наших сучасників – тих, чий успіх, досягнення і щасливе життя говорять про те, що масштабне мислення здатне творити дива. Великий масштаб мислення забезпечить Вам великий масштаб життя: велике щастя, великі досягнення, великі доходи, багато друзів, велику повагу. Учіться мислити масштабно на практиці! Постійно розвивайте масштаб своєї сім’ї та масштаб мислення!

Восьмий принцип: принцип розвитку любові – створити простір любові, який постійно розширюється.

Любов є головною емоційною потребою кожної людини. Сім’я – це природний простір любові, поваги і взаємної турботи. Любов прекрасна, коли вона взаємна і коли ми любимо щиро й віддано. Влучно сказав Архімед: «Любов – це теорема, яку треба доводити щодня».

У форматі сім’ї її умовно можна поділити на дві складові: любов між батьками та любов між батьками й дітьми. Відомо, що найкращим, найціннішим подарунком для дитини є любов між її батьками. Саме тому на дітей більше впливають стосунки між батьками, ніж стосунки батьків із дітьми. В основному в пам’яті дітей залишаються спогади про яскраві радісні події або емоційні стреси, пережиті в дитинстві. Сварки батьків глибоко ранять дітей. Вони дуже переживають, якщо відносини між батьками далекі від гармонійних. Стосунки між татом і мамою впливають на них протягом усього подальшого життя. Щоденні прояви любові в сім’ї сприяють формуванню правильних цінностей у підростаючого покоління. Саме присутність такої важливої складової, як любов між батьками та любов між батьками і дітьми, сприяє створенню здорової атмосфери в сім’ї та гармонійному розвитку всіх членів родини.

Правильне розуміння та трактування любові впливає на інший фактор – правильне виховання. Простір любові, створений люблячою і гармонійною парою, – необхідна складова щасливої родини, і в цьому випадку ми говоримо про необхідність простору любові для реалізації різних сімейних проектів. Таким проектом може бути міцне здоров’я і довге життя членів сім’ї, будівництво комфортного дому, народження здорової дитини та забезпечення для неї щасливого життя, розкриття талантів і їх реалізація. Кожна людина народжується з безліччю талантів, і чим якіснішим є простір любові в родині, тим яскравіше розкриваються таланти в дорослих і дітей.

Постійно збільшуйте кількість своєї любові та щедро діліться нею з людьми і навколишнім світом!

Дев’ятий принцип: принцип результативності – вимірювати якість відносин тим, ким стали люди в результаті цих стосунків, а не їх тривалістю.

Часто можна почути: «Ми дружимо ще зі школи», «Вони прожили разом багато років», «Вони відсвяткували золоте весілля». І ці факти подаються як щось досконале вже саме по собі. Але потрібно ще й чесно подивитися та об’єктивно оцінити: а чого ці пари досягли за стільки років подружніх стосунків або спільного проживання в головному напрямі – розвитку себе. У них прекрасне здоров’я, примножилися любов, дружба і свобода? Вони допомогли один одному реалізуватися у творчості, розкрити свої таланти, у них прекрасне матеріальне становище і щасливі діти? Вони стали мудрішими і шановані серед родичів, друзів, у суспільстві? Як правило, усе далеко не так чудово, і часто тривалі стосунки не дають таких результатів. Навпаки, на жаль, частіше ми бачимо, що в тривалих сімейних відносинах подружжя деградують у фізичному, психічному і духовному планах. Саме тому, якість відносин доцільно вимірювати тим, ким чоловік та жінка стали в результаті цих стосунків, а не лише їх тривалістю.

Отже, ми розглянули дев’ять світоглядних мотивів і принципів, які забезпечують створення щасливої сім’ї. Дуже важливо, щоб молоді дівчата і хлопці зрозуміли: щасливу сім’ю можна побудувати своєю власною працею! Цей шлях – шлях свідомої побудови щасливої сім’ї – не може бути легким. Як бачимо, створення Сім’ї – дуже серйозне питання, що потребує численних знань і постійної роботи над собою. Одначе якщо керуватися цими принципами та мотивами і на їх основі свідомо будувати Сім’ю, то все стає на свої місця.
Офіційний і цивільний шлюби

Сім’я має важливе значення в житті кожної людини. Саме в родині кожен шукає захист, підтримку, розуміння і, звичайно ж, спілкування. Від відносин у сім’ї багато в чому залежить доля дітей, які в ній виховуються. А самі відносини залежать від зрілості подружжя.

Шлюбно-сімейні стосунки як найважливіша сфера життєдіяльності особистості складають її життєвий простір, визначають якість життя, слугують особистісній самореалізації.

Життєвий вибір форми шлюбу визначається сукупністю різних шлюбних мотивів. Провідним мотивом, характерним для обох форм шлюбу, є кохання, яке при поєднанні з постійним розвитком чоловічих і жіночих якостей, самореалізацією, взаємовіддачею, любов’ю до інших, свободою, рівністю, дружбою та сексуальністю значно збільшує стабільність шлюбу.

Оптимальним у виборі шлюбно-сімейних стосунків є обрання такої форми шлюбу, що найповніше задовольняє потреби особистості, відповідає її психологічним властивостям, сприяє особистісному розвитку.

Офіційним шлюбом є сімейний союз, зареєстрований органами державної реєстрації актів цивільного стану.

Цивільний шлюб найчастіше називають альтернативним, тобто шлюбом, який не має офіційного юридичного статусу. Цивільний шлюб має низку форм: фактичний шлюб (співжиття), пробний шлюб, вільний союз.

З одного боку, цивільний шлюб передбачає готовність партнерів до постійної роботи над собою і своїми взаєминами. З іншого, – відсутність юридичного оформлення цивільного шлюбу, як більш-менш тривалого союзу між неодруженим чоловіком та незаміжньою жінкою, викликає меншу регламентованість взаємостосунків подружжя і є чинником, який спричиняє найменшу стабільність шлюбу.

Отже, роль суто психологічних умов збереження цивільного шлюбу є вирішальною.
Гендерні особливості орієнтації молоді на шлюб і сім’ю

Стійкість сімейних відносин залежить від готовності молоді до сімейного життя, де готовність до шлюбу сприймається як система соціально-психологічних установок особистості. Визначальну роль у цьому відіграє емоційно-позитивне ставлення до сімейного способу життя.

Сучасні вимоги до освіти – це засвоєння знань з основ гендерної рівності, формування гармонійної особистості громадянина та громадянки України, що поважає себе й інших.

Людина з’являється на світ для щастя. Звісно, усі ми маємо різні уподобання, здібності, прагнення: хтось захоплюється спортом, а хтось – музикою, одні прагнуть зробити кар’єру в бізнесі, а інші – вирощувати хліб, моделювати одяг, будувати літаки, писати картини. Щоб кожен досяг омріяного щастя й займався тим, до чого лежить душа і є хист, ми повинні мати рівні можливості для навчання, лікування, створення сім’ї, здобуття професії, отримання цікавої й високооплачуваної роботи. Усе повинно залежати лише від особистої наполегливості в прагненні досягти успіху, а не від того, чоловічої чи жіночої людина статі.

Утвердження в суспільстві рівних прав та можливостей жінок і чоловіків полягає не в тому, щоб жінки і чоловіки ставали однаковими. Це хибне розуміння гендерної рівності. Гасло гендерної рівності – це рівність у різності. Справжня гендерна рівність полягає в тому, щоб кожна дівчина чи хлопець, жінка або чоловік повністю розкрили свій потенціал, свої найкращі якості.

У той же час і вчителям, і батькам важливо усвідомлювати значущість формування статево-рольової поведінки дітей, підлітків, юнаків і дівчат. Сьогодні ми маємо товариство «мужніх жінок» і «жіночних чоловіків» із серйозними наслідками в усіх сферах життя. Це і зниження статусу інституту сім’ї, і все більший розвиток гомосексуальних відносин, і складнощі у вихованні дітей, і збільшення захворюваності. Ми вважаємо, що в дійсності відмінності між чоловіками і жінками мають принциповий характер та вимагають глибшого їх розуміння і нових досліджень, заснованих не лише на фізіологічних і соціальних аспектах.

Цей процес відбувається через передачу власного стану мужності чи жіночності від батьків дітям. Становлення чоловіків і жінок, як і гендерне виховання, у юнацькому віці не закінчується. Кожен період життя людини – на етапі дорослішання, планування сім’ї, її становлення і розвитку – ставить перед особистістю важливе завдання – утвердження особистих чоловічих або жіночих якостей у ширшому масштабі. Цей процес безперервний, він продовжується протягом усього життя.
Культура поведінки та спілкування в молодіжному середовищі

Молодь – це суспільно диференційована соціально-демографічна спільнота, якій притаманні специфічні фізіологічні, психологічні, пізнавальні, культурно-освітні та інші властивості, що характеризують її біосоціальне дозрівання як здійснення самовираження внутрішніх сутнісних сил і соціальних якостей.

Молодь тому і є специфічною спільнотою, що її суттєві характеристики і риси, на відміну від представників старших поколінь і вікових груп, знаходяться в стані формування і становлення. Сутністю молоді та проявом її головної соціальної якості є міра досягнення нею соціальної суб’єктності, ступінь засвоєння суспільних відносин та інноваційної діяльності.

Соціологи помітили, що кожне наступне покоління народжується з вищим ментальним потенціалом, ніж попереднє. Тому завдання педагогів – допомогти дітям розкрити цей потенціал особистим прикладом щасливого життя. Адже принцип «роби, як я сказав» не працює, а працює «роби, як я». У цьому і є запорука щасливого майбутнього України.

Молодь має рухливі межі свого віку, які залежать від соціально-економічного розвитку суспільства, рівня культури, умов життя.

Сучасні суспільні процеси різко змінили соціальне, матеріальне та політичне становище молодих людей. Для молоді характерні особливі риси, що характеризують її як самостійну соціально-демографічну групу. Молоді люди не можуть існувати самі по собі, їм потрібне спілкування з однолітками. Соціально-психологічний розвиток молоді характеризується нерівномірністю, напруженістю, наявністю і повторюваністю конфліктних ситуацій. Молодь, порівняно із старшими поколіннями, більш нетерпима, гостріше реагує на суперечності дійсності, не так жорстко дотримується суспільних рамок, мобільніша, швидше засвоює нове. Її характеризують підвищена вимогливість, критичність до старшого покоління, недооцінка об’єктивної зумовленості досвіду старших за віком, переоцінка власної здатності до самостійної діяльності. Саме в молодості динамічно формуються соціальні мотивації, схильність до самоаналізу і швидкість реакції, проте значно менше, ніж у дорослому віці, турбують безпека близьких і відповідальність за них.

Нині в сімейних стосунках відбуваються істотні зміни. У моделях сім’ї спостерігаються значні відмінності, немає єдиної форми сімейних відносин. Разом із тим, дослідження ціннісних орієнтирів молоді показує, що саме сім’я залишається її основною цінністю. Молоді люди шукають у ній підтримку і опору в процесі соціалізації, а свою майбутню сім’ю готові будувати з урахуванням гуманістичних і моральних принципів. При цьому вони відчувають величезний брак психологічних знань і вмінь.

Найефективніший підхід до вирішення цієї проблеми полягає в комплексному, збалансованому і погодженому здійсненні певних заходів урядом, урядовими та неурядовими, громадськими організаціями при належному застосуванні принципу спільної відповідальності.

Соціалізація – це процес становлення особистості, навчання, засвоєння цінностей, норм, установок, зразків поведінки, прийнятих у певному суспільстві.

Молодь – це соціально-демографічна група, що переживає період становлення соціальної зрілості, адаптації до світу дорослих і майбутніх змін.

Найважливіша соціальна функція сучасної сім’ї – виховання майбутнього сім’янина, тобто підготовка підростаючого покоління до шлюбно-сімейних відносин. Це пов’язано з посиленням негативних процесів: деградацією сімейного життя, поширенням альтернативних форм шлюбно-сімейних відносин, зниженням престижу сім’ї, потреби мати дітей, зростанням розлучень і випадків внутрішньо-сімейного насильства. Саме молодь та її ставлення до шлюбу і сім’ї, як основного осередку суспільства, визначає його майбутнє.

1   2   3   4   5   6   7   8   9   ...   13


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка