Навчально-методичний посібник до навчальної програми «Сімейні цінності»



Сторінка12/13
Дата конвертації15.04.2016
Розмір3.05 Mb.
1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13
Тема 18. Підсумкове заняття (1 година)
Закріплення здобутих знань і вмінь у формі тренінгу.
Учень:

  • усвідомлює роль ефективного сімейного спілкування для життєдіяльності сім’ї;

  • знає норми і правила міжособистісного спілкування;

  • знає, що гармонійне поєднання матеріальних і духовних потреб подружжя є передумовою щасливої сім’ї;

  • уміє складати сімейний бюджет і планувати сімейне дозвілля на основі поєднання матеріальних та духовних потреб членів родини.


Вправа «Пограємо в сім’ю»

Мета: дати можливість учням виявити свої уявлення про щасливу сім’ю, відпрацювати навички взаємодії з однокласниками, виходячи з узятих на себе сімейних ролей.

Хід вправи: вчитель пропонує учням поділитися на «сім’ї» у довільний спосіб. Він не називає критерії, згідно з якими можна здійснювати поділ. Якщо учні не можуть це зробити самостійно, учитель пропонує їм розрахуватися на номери «1», «2», «3», «4». Учні, які мають перші номери, об’єднуються в одну «сім’ю», другий – в іншу і т. д. «Сім’ї» розміщуються за столами в різних частинах кімнати. Після розподілу учнів учитель ознайомлює їх із правилами гри.

Завдання для учасників: визначитися, який склад «сім’ї», розподілити сімейні ролі, вік членів «сім’ї». Кожен обдумує, чим він займається, де працює, чим захоплюється, який носить одяг, що любить їсти і т. д. Члени «сім’ї» вирішують, як минають їхні будні і свята, де і як проводять вони свою відпустку, як розподіляють сімейні обов’язки, які взаємовідносини панують у «сім’ї», як вирішуються сімейні питання, чи є глава «сім’ї». Підгрупа придумує особливі риси своєї «сім’ї», які відображаються в прізвищі. «Сім’я» створює свій герб, вибирає девіз, сімейну реліквію і сімейну таємницю, яку вони не хотіли б розповідати оточуючим. Усі думки записуються й замальовуються на великих аркушах паперу. Питання про кількість малюнків і їх зміст члени «сім’ї» вирішують самостійно. Після виконання завдання кожна група по черзі представляє свою «сім’ю». Решта учнів слухають, ставлять запитання.

Рекомендації вчителю: вправа є досить цікавою і творчою. Однак при виконанні цієї вправи учні керуються своїм досвідом проживання в родині або ж своїми ідеальними уявленнями про сім’ю, часто суперечливими і конфліктними. Варто спостерігати за розвитком подій у «сім’ях»; якщо виникає така необхідність, допомагати учням, підказувати, ставити уточнювальні запитання.

На обговорення виносяться такі питання:



  1. У чому особливість «сім’ї»?

  2. Чи можна назвати взаємовідносини в «сім’ї» партнерськими?

  3. Які конфліктні ситуації можуть виникати в цій «сім’ї»? Як краще їх вирішувати?

  4. Хто є главою «сім’ї»? Які питання вирішує ця людина?

  5. Чи можна вважати, що ця «сім’я» щаслива? Чому?

Наприкінці вчитель підсумовує відповіді учнів, узагальнює отриману інформацію.

РОЗДІЛ 4. МІЦНІСТЬ СІМ’Ї
Тема 19. Сексуальність (1 година)
Сексологія галузь наукових досліджень і знань про статеве життя. Статева роль. Особливості формування сексуальних ролей. Формування сексуальних орієнтацій (інтимний світ підлітка).
Учень:

  • розкриває зміст поняття «сексуальність»;

  • виділяє предмет науки сексології та характеризує її як галузь наукових досліджень і знань про статеве життя людини;

  • характеризує специфіку статевих ролей та інтимного світу особистості;

  • пояснює вікові особливості становлення сексуальних ролей і формування інтимного світу підлітка.

Статеве життя завжди викликало підвищений інтерес людства і водночас було наповнене безліччю заборон і стереотипів. Важко навіть уявити, що в першій половині ХХ століття дослідники сексуальної поведінки людини піддавалися критиці, прилюдному осуду, різним утискам, а то й примусовому позбавленню волі. Подвійні стандарти у ставленні до «основного інстинкту» призвели до того, що секс і досі ототожнюють або з чимось брудним, або, навпаки, він є синонімом успіху, свободи, популярності.

Звичайно, у такій ситуації важко знайти «золоту середину». Однак якщо сприймати секс як одну з форм єднання чоловіка і жінки, котрі кохають одне одного, взаємодію, що значно збагачує взаємини, сприяє найбільшому пізнанню партнерів, творенню нового, стає зрозумілим, що сексуальні стосунки займають важливе місце у відносинах пари, але не головне. Це одна з форм любові, яка в поєднанні з іншими сприяє розвитку чоловіка і жінки.

Саме в сім’ї, де присутній увесь спектр взаємовідносин, у тому числі й сексуальних, відбувається найбільш глибокий розвиток людини як особистості. Чоловік і жінка є половинками цілого, і тільки в єднанні вони можуть досягти цілісності, гармонійності. Сексуальна енергія не лише значно збагачує стосунки в парі її сила полягає в єднанні життєтворчості чоловіка та жінки. Сексуальна енергія наповнює людину любов’ю, яка може втілюватися у творчій активності, творенні чогось нового, самотворенні. Для того, щоб сексуальна енергія трансформувалась у творчу, надзвичайно важливим є внутрішній стан партнерів, взаємоповага, взаєморозуміння й справжня любов один до одного.

Отже, важливим є вміння виявляти любов до партнера на трьох рівнях: тілесному (ерос), рівні серця та рівні розуму. Щоб краще розібратися в цьому питанні розглянемо рис. 5, поданий нижче. На рисунку можна побачити вісім можливих варіантів прояву любові, що пов’язані з різним виявленням любові серця, розуму та еросу.

Перше зображення на рис. 5 умовно презентує людину, у якої енергія любові найбільше виявлена на рівні розуму; серце й ерос при цьому «мовчать». Такі люди можуть говорити про любов до всього людства, але їм важко проявити любов до конкретної людини.

Другий варіант зображає людину, яка найбільше виявляє сердечну любов. Часто такий варіант любові притаманний жінкам. Вони добрі, люблячі, із задоволенням допомагають іншим, піклуються про всіх навколо. Нерідко такі жінки виявляють «материнську любов» не лише до дітей, а й до чоловіка. Однак при такому розподілі любові часто-густо виникають труднощі в сім’ї через недооцінку ролі статевих стосунків з партнером, нерозуміння ролі кожного.

Третій варіант демонструє найбільше виявлення любові через ерос. При цьому більшість життєвих інтересів людини зосереджена навколо статевих стосунків.

У четвертому варіанті поєднуються любов розуму і любов серця. Такі люди здатні до щирих стосунків з партнером. Однак заниження значення сексуальності призводить до проблем у стосунках із протилежною статтю.

П’ятий варіант характеризує людину, у якої добре розвинута здатність кохати, але при цьому її важко назвати мудрою й розважливою.

Для шостого варіанта притаманне негармонійне звучання любові на рівні розуму й еросу. Низький рівень сердечності, теплоти, емоційності в стосунках призводить до їх прагматизації та збіднення.

Сьомий варіант характеризує людину, яка взагалі «далека» від усіх видів любові. Такі люди, на жаль, зустрічаються доволі часто. Для них типовим є планування всього, чіткий розрахунок навіть у стосунках з іншими людьми. Сім’я для них лише необхідність, у ній вони мало виявляють любов до себе і до партнера.

А от восьмий варіант демонструє гармонійне злиття всіх проявів любові: серця, еросу та розуму. Тут присутнє вміння любити себе й інших. Цей стан дозволяє людині мати гарне здоров’я, мудрість, гармонійні стосунки із собою, іншими людьми, світом у цілому, розвивати свою творчість.


группа 2

Рис.5


Після розгляду зазначених варіантів можна побачити, що в стосунках між чоловіком і жінкою дуже часто недооцінюється вплив енергії еросу. Секс нерідко ототожнюють лише із фізіологічним задоволенням. Насправді це «свято» у стосунках. Якщо любов «звучить» на всіх рівнях у парі, то сексуальні відносини мають важливе значення для чоловіка і жінки, але як частина цілого, не виходячи на перший план.

Зрозуміло, що в реальному житті прояви любові набагато складніші, ніж на будь-якому рисунку. Однак, схематичний розгляд цього питання допомагає людині багато що зрозуміти в собі й оточуючому світі. А головне усвідомити важливість розкриття всіх аспектів любові в парі.

Перевагами сьогодення є численні наукові дослідження у сфері сексології (науки про статеве життя людини), що дають можливість отримати об’єктивні відповіді на інтимні питання, пов’язані зі статевим життям особистості, а також свідомо формувати власну сексуальність.

Сексуальність є втіленням людського прагнення до цілісності та гармонії. Як проявляється сексуальність? Для кожної людини вона має свої, індивідуальні прояви. Але беззаперечними є такі характеристики сексуальності, як задоволення, насолода, щастя, радість. Сексуальність це сукупність зовнішніх і внутрішніх ознак, які роблять одну людину привабливою для іншої. Сексуальність це набагато ширше поняття, ніж статеві відносини. Сюди входять почуття, думки, поведінка чоловіка та жінки, їх бажання бути привабливими, кохати й бути коханими, а також мати взаємовідносини, що включають інтимний компонент і фізичну активність.

Наші уявлення про сексуальність є результатом набутого життєвого досвіду. Чим старшою стає людина, тим психологічно різноманітнішою є її сексуальна поведінка. До основних аспектів сексуальності відноситься чуттєвість, інтимність, статева ідентичність, сексуальне та репродуктивне здоров’я. Розглянемо кожен із них детальніше.

Отже, чуттєвість полягає в позитивному ставленні до свого тіла. Чуттєвість дає можливість отримувати фізичне і психічне задоволення від власного тіла й тіла партнера.

Сексуальна інтимність це здатність і бажання бути в емоційній близькості з іншим. Якщо чуттєвість пов’язана з фізичною близькістю, то інтимність – із близькістю емоційною. Щоб мати по-справжньому інтимні відносини, люди мають відкриватися один одному, ділитися особистими почуттями, переживаннями, бути чесними. Сексуальні контакти можуть бути без інтимності, але в такому разі секс нагадуватиме заняття спортом з гонитвою за результатом.

Статева ідентичність це усвідомлення та відчуття себе чоловіком чи жінкою, розвиток чоловічих чи жіночих якостей. Відповідно до статевої ідентичності усвідомлюються статеві ролі. Статева роль це типова поведінка чоловіка та жінки. Статеві ролі усвідомлюються поступово, у процесі зростання особистості. Саме тому важливо, щоб у дівчаток і хлопчиків були приклади для наслідування чоловічої та жіночої поведінки.

Сексуальне й репродуктивне здоров’я тісно пов’язане зі знанням особливостей функціонування чоловічої та жіночої статевої системи. До показників сексуального здоров’я відносять здатність до насолоди й контролю за власною сексуальною поведінкою, за дітородною функцією, а також позбавлення відчуття страху, сорому, хибних уявлень, що порушують інтимні взаємини.

Протягом життя людина проходить низку етапів психосексуального розвитку, що включає статеву самосвідомість (здатність відчувати себе представником певної статі), статеву роль (специфічний набір вимог, очікувань, прав і обов’язків, який висувається суспільством до жінки та чоловіка), психосексуальні орієнтації (платонічний, фізичний, еротичний потяг до осіб протилежної або своєї статі). Коротко розглянемо ці етапи.

Приблизно до 5 7 років відбувається формування статевої самосвідо-мості, тобто усвідомлення себе як хлопчика чи дівчинки. Із 5 7 до 10 12 років формується статево-рольова поведінка, засвоюються типи чоловічої чи жіночої поведінки. Вік від 10 12 до 16 25 років період формування психосексуальної орієнтації. Саме в цей час відбувається статеве дозрівання організму, вибір об’єкта статевого потягу, відпрацювання навичок комунікації з представниками протилежної статі, фліртування та залицяння. Статева зрілість у дівчат наступає приблизно в 14 15 років, у хлопців у 16 17.

Статева зрілість значно випереджає особистісну зрілість та економічну самостійність на п’ять і більше років. Відомо, що отримання задоволення від сексу це здатність приймати власні емоційні переживання й одночасно розділяти їх із партнером, тобто насамперед це психологічна реакція, а не фізична. Саме тому психологи радять утримуватися від сексуальних стосунків у період дорослішання, займатися формуванням відповідального ставлення до власного здоров’я, керувати своєю поведінкою, а також працювати над позитивним налаштуванням на інтимні стосунки та розвитком чоловічої чи жіночої сексуальності. Однак утримання має бути пов’язане не з придушенням статевого потягу, а зі свідомим підходом до статевого життя, чесністю та відповідальністю перед собою.

Сексуальна поведінка – це поведінка, спрямована на реалізацію сексуальності. Сексуальна поведінка притаманна не лише людині, а й тваринам. В останніх вона має передусім інстинктивний характер, зумовлений прагненням продовження роду. Однак навіть у тварин на сексуальну поведінку впливає набуття досвіду. На відміну від тварин, сексуальна поведінка людини є свідомою та відокремленою від репродуктивної функції. Пряме порівняння сексуальної поведінки тварин із людською некоректне, проте іноді можна побачити в сексуальній поведінці людини те, що притаманно і тваринам: конкуренцію, агресивність, нерозбірливість.

Початок статевого життя не означає закінчення процесу розвитку сексуальності. Сексуальна близькість не гра і не ритуал переходу в дорослий стан. Сексуальне експериментування, не підкріплене психологічною та соціальною зрілістю, призводить до внутрішніх конфліктів, розчарувань, а іноді накладає негативний відбиток на все подальше життя.

У сексуальних стосунках має бути три види відповідальності: перед самим собою, перед партнером, перед можливим потомством. Управління сексуальністю починається з розуміння і любові до себе та до іншого.

Чи існує суттєва різниця між чоловічою та жіночою сексуальністю? Психологи помітили, що у відповідь на питання «Хто ти?» людина, як правило, вказує на свою статеву належність: «Я жінка», «Я чоловік», а вже потім повідомляє іншу інформацію. Отже, життя у статі визначає чимало особистісних характеристик. У сексуальності людина демонструє своє уявлення про ідеальну мужність або жіночність. Еталони сексуальності постійно трансформуються. Більшість жінок і чоловіків успішно наслідують їх за допомогою одягу, косметики, аксесуарів, а то й пластичної хірургії, змінюючи свою зовнішність. Однак істинна сексуальність пов’язана з відчуттям своєї жіночої та чоловічої самоцінності, з любов’ю до себе, бажанням подарувати любов іншому. Така сексуальність потребує свідомої внутрішньої роботи над собою, та разом з тим вона залишається непідвладною часу.

Чоловіча та жіноча сексуальність знаходить найповніше підтвердження в представників протилежної статі. Мабуть, тому деякі люди намагаються за рахунок великої кількості статевих актів довести собі й іншим, що вони сексуальні. У такому випадку інтимна близькість нагадує іспит, який часто закінчується розчаруванням.

Існує і «тіньова» сторона сексуальності використання сексу або сексуальності для того, аби впливати, маніпулювати чи контролювати інших. Молоді нав’язується думка, що життя обертається навколо сексу. Дуже активно експлуатують сексуальність мода, музика, танці, шоу-бізнес, саме в них акцент робиться на відвертому одязі, звабливій статурі, привабливих жестах, поглядах, рухах. В основі такої сексуальності провокування статевого потягу, що спонукає людину до інстинктивної поведінки. Піддавшись на провокацію, людина перестає бути, собою, хазяїном власного життя, вона перетворюється у «гвинтик», долю якого вирішують інші. Тож треба завжди пам’ятати про це і втілювати в життя власну неповторність.

Отже, сексуальність чоловіка та жінки виявляється у виконанні чоловічих і жіночих ролей, які більш свідомо й природно виконуються за умови розвитку чоловіками своїх найкращих чоловічих, а жінками своїх жіночих якостей. Усе це свідчить про те, що кожна людина може свідомо розвивати в собі сексуальність і наповнювати своє життя радістю, задоволенням, любов’ю і щастям, чого ми Вам і бажаємо!


Тема 20. Культура сексуальних взаємин (1 година)
Культура сексуальних взаємин – складова культури почуттів людини. Якості, що забезпечують гармонію інтимних взаємин. Правила особистої гігієни та гігієни статі.
Учень:


  • розкриває культуру сексуальних взаємин;

  • характеризує культуру сексуальних взаємин як складову культури почуттів людини;

  • називає якості, що забезпечують гармонію інтимних взаємин;

  • знає правила особистої гігієни та гігієни статі.

Чоловік і жінка – це два різні світи, два взаємодоповнювані починання. Чоловіче та жіноче розумілося нашими предками як взаємодія великих енергій, що створили не лише життя на Землі, а й сам Всесвіт. Усвідомлення різниці та необхідності взаємодії, взаємодоповнення чоловічого та жіночого спонукало людство до розвитку культури взаємин, у тому числі й сексуальних.

Східні цивілізації зробили вагомий внесок у культуру сексуальних взаємин, саме тому їх досвід широко використовується сучасною наукою, мистецтвом, літературою. Але не треба забувати і про багаті традиції української культури. Для неї домінуючим у сексуальній поведінці був її романтичний компонент. Характерною є опосередкованість тілесної чутливості почуттям сердечної приязні, злагоди. У піснях закарбовано досвід переживання статевої любові як найвищого людського почуття. Пригадаймо пісню «Ніч яка місячна, зоряна, ясная». Скільки в ній втілено ніжності, любові, шляхетності у ставленні до жінки! Як в ній шанується кохання! До нього ставляться як до найвищої цінності. Попри вимоги закону, за яким дівчата виходили заміж лише з благословення батьків або опікунів, у народі вважалося гріхом силувати дітей до шлюбу. В українському фольклорі важко віднайти бодай натяк на меншовартість жінки стосовно чоловіка. Для української культури є характерним уміння висловити багату палітру почуттів у стосунках між чоловіком і жінкою – від туги за коханим (коханою) до жартівливих загравань дівчат і хлопців.

Минуле століття кардинально змінило ставлення до людської сексуальності: від сексуальної свободи до утримання або взагалі відмови від занять сексом. На жаль, сучасна література, популярні видання нав’язують думку, що головним у сексуальних взаєминах є безпечний і технічний секс. Можна побачити безліч так званих інструкцій, котрі знайомлять із статевою анатомією, ритуалами зваблення, різними сексуальними техніками. Але в них сексуальна функція штучно відокремлюється від романтичних почуттів, спілкування, дружби і власне кохання та любові, тобто відбувається зведення багатої палітри сексуальних переживань до статевого акту. Хибні настанови на сексуальну активність призводять до розчарувань, спустошення, втрати власних цінностей. Для тих, хто сприймає секс лише як можливість самоствердитися, він може стати причиною численних негараздів у житті. Як образно висловився американський психолог Е. Етзіоні: «Ми можемо порівняти секс з атомною енергією: якщо вона правильно утримана – це подарунок для людства. Якщо її випустили на волю – вона накоїть зла». Однак зазначимо, що не секс винен у розпусті, статевих хворобах, абортах, а безкультурне та безвідповідальне ставлення до нього людини.

Культура сексуальних взаємин є важливою складовою природної системи цінностей, і вона ж зумовлює сексуальну поведінку людини. Сексуальна культура формується в процесі виховання, під впливом сімейних, суспільних і релігійних стереотипів. Треба зазначити, що найбільша кількість табу стосується саме цієї сфери життя людини. У сучасному інформаційному просторі засоби масової інформації намагаються активно впливати на сексуальну культуру, особливо молоді, нав’язуючи, власне, іноді навіть викривлене бачення дійсності. Однак кожна людина може значно збагатити своє життя, свідомо формуючи власні уявлення, погляди, принципи, котрі сприятимуть розвитку якості інтимних стосунків, в основі яких лежить любов, чесність, свобода і повага один до одного. Для цього, перш за все, потрібні прийняття, позитивне ставлення, повага, а головне – любов до власного тіла як представника певної статі, що втілюються в систематичному догляді за собою, урахуванні власних бажань, увазі до репродуктивного здоров’я, знанні особливостей фізіології власного тіла і тіла партнера.

Сексуальна культура включає уявлення про власну сексуальність. Виявлення чутливості, прагнення до фізичної близькості має різний характер у залежності від віку закоханих, особливостей сімейного виховання. Саме сексуальність несе в собі прояв чоловічих і жіночих якостей. Яскраво виражену чоловічу привабливість формують такі якості, як лідерство, воля, мужність, фізична і моральна сила, рішучість, твердість, цілеспрямованість, дієвість, логічність, дослідницька натура. До чоловіка, наділеного такими якостями, завжди буде прикута підвищена жіноча увага. А жіночі якості, такі як ніжність, м’якість, лагідність, поступливість, прагнення до краси, грація, чарівливість, увага до зовнішньої виразності, прагнення до самовдосконалення, завжди будуть привабливими для чоловіків. Звичайно, кожна людина має свої індивідуальні якості. Мабуть, мало хто може похвалитися, що він від природи наділений розвиненими чоловічими чи жіночими якостями, котрі приваблюють протилежну стать. Однак кожна людина може цілеспрямовано виховувати в собі певні характеристики жіночності або мужності. Для цього потрібно проаналізувати, які якості сформовані в достатній мірі, а які потребують розвитку. Наприклад, якщо дівчина хоче бути більш граційною, мати красиву ходу і поставу, то недостатньо відвідувати спортивні зали, танцювальні гуртки, слідкувати за поставою. Найважливішим у вияві жіночності є внутрішнє відчуття: «Я – Жінка». Те ж саме стосується й хлопців. Лише сказавши собі:

«Я – Чоловік», глибоко усвідомивши це, хлопець може цілеспрямовано виховувати в собі мужність.

У сучасному суспільстві на формування зовнішніх еталонів сексуальності насамперед впливає загальна культура людини, а норми та правила чоловічої і жіночої поведінки, як правило, переймаються із найближчого соціального оточення. Для посилення уваги з боку представників іншої статі жінки та чоловіки використовують різні прийоми покращення сексуального іміджу.

Не випадково закохані приділяють велику увагу своїй зовнішності, одягу, білизні, косметиці, аксесуарам. Очі людини, волосся, статура, хода – усе має значення в сприйнятті особи протилежної статі. Однак треба пам’ятати, що збудливі стимулятори можуть бути і неприємними. Надмірне використання косметики, парфумів може призвести до зворотного ефекту. В усьому має бути «золота середина», нав’язувати іншим свою сексуальність неетично.

Культура сексуальних взаємин пов’язана з урахуванням особливостей функціонування чоловічого чи жіночого організму. Знання того, що для багатьох жінок саме еротичні пестощі, сам процес інтимного спілкування набагато важливіші за власне статевий акт, дасть можливість чоловікові виявити чуйність і ніжність до коханої. Розуміння того, що перші враження від сексу можуть бути доволі невиразними, повинно призводити не до розчарування в собі та партнері, а до бажання підтримувати та проявляти любов і терпимість один до одного. Так, взаєморозуміння, взаємоповага і терпимість сприяють поступовому саморозкриттю пари в інтимних стосунках, допомагають досягати максимального сексуального задоволення. Справжній оргазм можна отримати тільки, коли думки та емоції налаштовані на кохану людину та є бажання бути разом із нею. Закохані повинні пам’ятати, що сексуально несумісних людей немає, гармонія інтимності завжди створюється, а не дається в готовому вигляді. Фізична близькість поза близькістю психологічною посилює тривожність коханців щодо успішного виконання сексуальної ролі, що витісняє радість інтимності самого процесу. Статевий акт – це парна активність, що не зводиться до фізіологічної розрядки, а передбачає відчуття гармонії від тілесного «Я» і «не-Я», досягнення стану «Ми».

Крім поваги та партнерства, в інтимних стосунках важливою є відвертість і чесність, у першу чергу чесність перед собою. Уміння закоханих говорити про потаємне сприятиме емоційній близькості та розкриттю партнерів. Якщо інтимні стосунки збагачені вмінням висловлювати почуття, прислухатися до себе, розуміти свій стан і стан іншого, – це шлях до гармонії.

Саме в темі, присвяченій культурі сексуальних взаємин, на нашу думку, є доречним знайомство з «мовою любові», яку розкриває у своїй праці професор Гарі Чепмен. Адже, як вважає автор, бажання інтимної близькості в парі напряму пов’язане з відчуттям того, що один партнер кохає іншого. Багатий досвід сімейного консультування дав змогу Г. Чепмену дійти висновків, що непорозуміння в парі часто пов’язані з тим, що люди по-різному виражають свою любов. Тобто в кожної людини є своя «мова любові», яку вона розуміє сама і використовує з метою повідомлення про свою любов коханій людині.

Усього існує п’ять основних «мов любові»:


  • слова підтримки;

  • якісний час;

  • подарунки;

  • служіння;

  • фізичний дотик.

Розглянемо кожну з «мов» окремо.

Отже, перша «мова любові» – це словесне вираження любові до партнера. Для кожної людини важливі гарні, приємні слова на свою адресу. Схвалення, підтримка, компліменти, вдячність, підбадьорювання сприяють розкриттю потенціалу особистості, надихають, стимулюють розвиток, покращують настрій. Критика, осуд, вимоги діють навпаки. Висловлювання свого позитивного ставлення до партнера дає йому можливість відчути свою значущість для коханої людини.

Друга «мова любові» пов’язана з трансляцією любові через увагу до партнера, концентрацію тільки на ньому в певний проміжок часу. Це може бути будь-яка діяльність, що передбачає взаємодію, наприклад, прогулянка вдвох, гра в теніс, бесіда тощо. Якщо партнери в парі часто проводять час один з одним, то це свідчить про те, що їм подобається бути разом, що в них є бажання краще зрозуміти думки, почуття, очікування одне одного. Приділення достатньої уваги одне одному – це щоденна мінімальна вимога щасливого сімейного життя, що створює «банк пам’яті», який значно збагачує стосунки в парі.

Третя «мова любові» – це дарування любові за допомогою матеріальних речей (подарунків). Це «мова любові», якій найпростіше всього навчитися, вона добре відома нам з дитинства. Однак аби щось подарувати, необхідно пам’ятати про кохану людину, думати про неї. Саме тому, важливою є не стільки вартість подарунків, скільки те, що подарунок – матеріальне, візуальне підтвердження любові. Дуже важливий момент при даруванні – щирість, яка означає, що той, хто дарує, нічого не очікує взамін, ні зараз, ні потім. Тоді на підсвідомому рівні відбувається єднання партнерів.

Четверта «мова любові» – виявлення любові через турботу, піклування, служіння партнеру. Вважається, що така форма історично в більшій мірі притаманна жінкам, ніж чоловікам. Адже для жінки є природним піклування про новонароджену дитину. Крім того, приготування їжі, прання, прасування традиційно вважаються жіночими справами. Саме тому чоловікам важливо свідомо вчитися дієво виявляти свою турботливу любов до жінки і робити це при будь-якій нагоді, наприклад, подати руку, відкрити двері перед жінкою, поступитися місцем у транспорті, подарувати квіти, і не лише у свято, помити посуд, допомогти з іншими домашніми справами тощо. Але найголовніше – це вчитися поважати, любити і завжди бачити в кожній представниці прекрасної статі, незалежно від віку і статусу, Жінку!

П’ята «мова любові» передбачає виявлення любові через фізичний дотик. Ця мова добре відома закоханим: триматися за руки, обійматися, цілуватися – це те, про що вони мріють. Дотик до іншого взагалі може багато про що розповісти. Так, рукостискання в чоловіків є способом передачі відкритості та соціальної близькості. Ніжні обійми, поцілунок між закоханими можуть свідчити про довіру, близькість, що існують між ними. У кожному суспільстві є загальноприйнятні та неприйнятні способи дотику до представників протилежної статі. У шлюбі лише самі партнери між собою вирішують, що є для них прийнятним, а що – неприйнятним.

Ми можемо говорити на декількох «мовах любові», але домінуючою в кожного з нас залишається одна. Для того щоб зрозуміти, яка саме «мова любові» притаманна вам, поставте собі запитання: «Що потрібно сказати або зробити іншому для того, щоб я відчув, що мене люблять? Як я сам виражаю любов до інших?» Щоб зрозуміти мову партнера, необхідно обговорити з ним ці питання.

Часто буває так, що чоловік і жінка кохають одне одного, але при цьому говорять на різних «мовах любові». Поступово вони перестають розуміти одне одного і в них складається враження, що любов пішла з їхнього сімейного життя. Наведемо такий приклад. До психолога звернулася сімейна пара. Останнім часом стосунки подружжя погіршилися. Дружина дорікає чоловікові, що він приділяє їй мало уваги, вони майже нікуди не ходять разом, він практично не розмовляє з нею про свої справи й не цікавиться її справами. Чоловіку важко зрозуміти претензії дружини, адже він багато працює, втомлюється, робить усе, щоб забезпечити сім’ю. Він часто дарує дружині й дітям подарунки, щоб показати свою любов до них. Натомість дружина, на його думку, не дуже цінує його зусилля, між ними все менше порозуміння та інтимних контактів, з ініціативи дружини. У цій ситуації основною «мовою любові» в чоловіка є дарування подарунків, а в дружини – якісне проведення спільного часу. Чоловік робить усе, щоб показати свою любов дружині, даруючи їй дарунки. А дружині насправді важливі не дарунки, а відверті бесіди з чоловіком. Саме тоді вона б відчувала, що він її кохає, довіряє їй, що вона йому потрібна.

Цій сім’ї було рекомендовано обговорювати кожного дня в парі три важливі речі, які сталися за день з кожним із партнерів. Через деякий час стосунки в сім’ї змінилися. Дружина відчувала, що чоловік її дійсно кохає, а чоловік дивувався, чому раніше йому не спадало на думку, що для покращення стосунків потрібно так «мало».

Якщо чоловік і жінка будуть знати особливості виявлення «мови любові» у себе та партнера, обговорять між собою способи їх виявлення, то це дасть можливість кожен день говорити іншому про своє кохання і бути почутим. Гарі Чепмен зазначає, що навіть ті сім’ї, у яких чоловік і жінка тривалий час не розуміли одне одного, звинувачували у відсутності любові, ображалися, дізнавшись про «мови кохання», змогли стати ближчими, відродити й розвинути любов.

Потрібно пам’ятати, що кожна людина здатна і повинна управляти своєю сексуальністю – саме це є шляхом до внутрішньої і зовнішньої свободи. Важливим є усвідомлення того, що від рівня сексуальної культури, напряму залежить якість життя людини, і не лише статевого. Секс – це вчинок, який обов’язково буде мати наслідки. Які саме, залежить від стану партнерів, їх поваги один до одного, світогляду. Якщо в сексуальних стосунках чоловік і жінка налаштовані на розкриття любові до себе й до партнера, отримання радості, на більш глибоке пізнання один одного, то такі стосунки будуть сприяти особистісному зростанню, росту духовності, творчості, гармонії.

1   ...   5   6   7   8   9   10   11   12   13


База даних захищена авторським правом ©shag.com.ua 2016
звернутися до адміністрації

    Головна сторінка